Є. Д. Чак складні питання граматики та орфографії



Сторінка1/11
Дата конвертації02.09.2017
Розмір1.48 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Є. Д. ЧАК
СКЛАДНІ ПИТАННЯ
ГРАМАТИКИ
ТА ОРФОГРАФІЇ

Чак Є. Д. Складні питання граматики та орфографії. – К. Рад. школа, 1978. 127 с. 25 к.

60 000 пр.


У посібнику розглядаються складні випадки морфологічного й синтаксичного розбору; труднощі у виборі закінчення, визначення роду іменника, написанні прізвищ; аналізується утворення прикметників від гео­графічних назв; на конкретних прикладах пояснюються закономірності складоподілу, переносу слів, особливості вживання великої літери; при­діляється увага пунктуаційним та іншим питанням. Розрахований на вчи­телів-словесників загальноосвітньої школи, працівників видавництв і пе­ріо­­дичної преси.
Рецензент кандидат філологічних наук Грищенко А. П.

ЗМІСТ

Морфологія і орфографія

Іменник

І відміна

Визначення морфемного складу слова. Фонетичні явища в морфемах

Утворення назв жінок за професією

Вживання кількісних числівників з іменниками

Особливості відмінювання іменників чоловічого роду, що належать до І відміни

Смислорозрізнювальна роль роду іменника

Визначення роду

Особливості вживання форм родового і знахідного відмінка множини



II відміна

Визначення роду іменників іншомовного походження

Утворення форм родового відмінка однини

Паралельне вживання форм чоловічого і жіночого роду в іменниках іншомовного походження

Смислорозрізнювальна роль закінчення

Утворення форм родового відмінка множини

Відмінювання прикладки

Написання іменника з прийменником і слова, утвореного злиттям прийменника з іменником

Вживання фонетично паралельних форм

Визначення спільного кореня в споріднених словах

Категорія числа в збірних іменниках

Складні випадки вибору форми однини чи множини

Визначення відміни, до якої належить іменник ягнятко

Написання складних іменників

Абревіатури – вимова, написання, відмінювання

Прикметник

Субстантивовані прикметники

Ступені порівняння

Смислорозрізнювальна роль суфіксів

Написання суфіксальних прикметників

Визначення морфемного складу слова

Утворення й написання складних прикметників

Числівник

Зміни в класифікації числівника

Особливості вживання числівників двоє (троє, четверо) з іменниками

Числівник два в сполученні з більше (менше) на

Написання дробових числівників

Особливості вживання слова половина

Відмінок порядкового числівника в датах

Дієслово

Теперішній час дієслова бути в сучасній українській мові

Написання старослов'янських запозичень

Варіантні утворення і написання дієслів

Визначення морфемного складу дієслова

Особливості відмінювання атематичних дієслів

Інфінітив дієслів з демінутивними суфіксами

Спільне і відмінне у вживанні висловів Будьте здорові і Бувайте здорові

Особливості утворення наказового способу

Майбутній час. Утворення синтетичної форми



Прислівник

Правопис прислівників



Прийменник

Чергування прийменників ув і ненаголошених початкових звуків

Вживання прийменників

Вигук

Визначення слова спасибі як частини мови



Синтаксис і пунктуація

Підмет і присудок – словосполучення чи речення?

Визначення типу речення

Узгодження присудка з підметом

Члени речення

Особливості керування, вживання прийменників Складоподіл, перенос слів, графічні скорочення

Розділові знаки

Написання з великої літери

Стилістичне вживання загальних назв

Написання назв революційних свят і знаменних дат Написання складних назв типу Палац піонерів, Будинок піонерів

Написання назв почесних звань

Написання загальних назв – прикметників, утворених від власних назв

Написання мікротопонімічних назв

Написання неофіційних назв держав та їх частин і образних назв географічних одиниць

Написання скорочених неофіційних назв від повних географічних

Написання другого компонента географічної назви, який втратив своє пряме значення

Написання назв виконавчих комітетів місцевих органів державної влади

Написання слова закон

Написання великої літери в заяві

Написання присвійних прикметників, які утворені від власних імен і входять до складу фразеологізмів

Власні назви

Прізвища та імена

Фонетичні явища в коренях прізвищ

Походження окремих прізвищ

Написання українських прізвищ російською мовою

Написання російських прізвищ українською мовою

Чоловічі й жіночі прізвища в родовому та давальному відмінку

Чоловічі прізвища в орудному відмінку однини

Написання прізвищ, які стали загальними назвами

Написання прізвищ, що вживаються як загальні назви, але не втратили свого індивідуального значення

Написання іншомовних прізвищ та імен

Написання сучасних імен та імен по батькові

Наголошування імен

Складні прикметники, утворені від поєднання імен і прізвищ

Географічні назви

Написання українських географічних назв російською мовою

Написання російських географічних назв українською мовою

Утворення форми родового відмінка однини

Узгодження родової і видової назв

Написання складних слів

Утворення прикметників від географічних назв, їх відмінювання

Узгодження родової і видової астрономічних назв



Лексика

Походження слів та їх вживання



МОРФОЛОГІЯ І ОРФОГРАФІЯ

Іменник. Прикметник. Дієслово. Прислівник. Прийменник. Числівник. Вигук.



ІМЕННИК

І відміна

Визначення морфемного складу слова, фонетичні явища в морфемах. Утворення назв жінок за професією. Вживання кількісних числівників з іменниками. Особливості відмінювання іменників чоловічого роду, що належать до І відміни. Смислорозрізнювальна роль роду іменника. Визначення роду. Особливості вживання форм родового і знахідного відмінка множини.



Запитання. Який корінь у словах вітчизна і земля (зем- чи земл-)?

Відповідь. 1. Слово вітчизна етимологічно пов'язане із словом отець, сучасна форма якого походить від праслов'янської *отьсь, що була присвійною і, в свою чергу, розвинулася з індоєвропейської *atikos – «батько». Проте вихідною формою було *at-ta (пор. укр. тато), що виникло в дитячій мові як звертання до старших (докладніше див.: А. Г. Преображенский. Этимологический словарь русского языка. М., Государственное издательство иностранных и национальных словарей, 1959, т. І, с. 668 – 669; Н. М. Шанский, В. В. Иванов, Т. В. Шанская. Краткий этимологический словарь русского языка. М., Учпедгиз, 1961, с 193; Г. П. Цыганенко. Этимологический словарь русского языка. К., «Радянська школа», 1970, с. 321).

У формі вітчизна розвинувся протетичний звук в, а звук о в закритому складі перейшов в і. Корінь тут вітч- суфікс -изн-, флексія (пор. аналогічні утворення: дідизна, материзна та ін.).

2. Слово земля праслов'янське. За допомогою суфікса j (й) від іменника *zеть утворилося слово *zетjа, в якому згодом *mj перейшло в мл. У сучасній мові в словах земельний, земляний, землевласник, землемір та інших корінь земл- (земел-); у словах земний, наземний, підземний та інших корінь зем-. І земл- (земел-) і зем- є варіантами єдиного кореня.

Запитання. Який склад слова подушка? Похідна чи непохідна в ньому основа?

Відповідь. Слово подушка, як зазначається в сучасних етимологічних словниках, відоме в східнослов'янських і західнослов'янських мовах. Утворене воно за допомогою суфікса -ьк (а) від зниклого слова подуха, яке походить від тієї самої основи, що й польське duchna, яке означає: «перина», «душа», «пух». Подушка буквально значить «надута» (див.: Н. М. Шанский, В. В. Иванов, Т. В. IIIанская. Краткий этимологический словарь русского языка. М., Учпедгиз, 1961, с. 256). Та основу цього слова ми визначаємо не в історичному плані, а з погляду сучасного його життя.

В академічній граматиці української мови зазначається: «Серед твірних основ у системі сучасної мови бувають кореневі непохідні основи (наприклад, мор-ський море, гір-ський гора) та афіксальні похідні твірні основи (наприклад, селян-ство селян-ин, вчитель-ствовчитель)». Див.: Сучасна українська літературна мова. Морфологія. За заг. ред. акад. І. К. Білодіда. К., «Наукова думка», 1969, с. 21. Оскільки слова подуха тепер не існує, то в слові подушка основу (подушк-) слід вважати за непохідну (пов'язування цієї назви з тлумаченням подушки як предмета, що його «підкладають під вухо», є народною етимологією. Див.: Н. М. Шанский, В В. Иванов, Т. В. Шанская. Краткий этимологический словарь русского языка. М., Учпедгиз, 1961, с. 256).



Запитання. Де корінь у словах армія, мрія?

Відповідь. У словах армія, мрія корінь відповідно: армій-, мрій- (пор. споріднені слова: армійський, армієць; мрійливий, мрійник, мрійниця). Закінчення тут -а; буква я вживається для позначення після голосного (і) звукосполучення й + а.

Запитання. Який корінь у слові Україна? Як розбирати це слово і похідні від нього, зокрема українець?

Відповідь. У сучасній мові у слові Україна визначають корінь україн-, закінчення -а; у слові українець корінь україн-, суфікс -ець. Про інший морфемний поділ можна говорити тільки в етимологічному плані, коли розглядати історію виникнення цього слова.

Запитання. Чи є спільнокореневими слова воля, вільний, неволя, неволячи?

Відповідь. Слова воля, вільний, неволя мають спільний корінь вол'. У слові неволячи – зв'язана основа (як і в слові неволити, бо дієслова волити немає).

Запитання. Російське слово гимнастёрка українською мовою пишуть гімнастерка (Російсько-український словник. К., «Наукова думка», 1968) і гімнастьорка (І. М. Кириченко. Орфографічний словник. К., Вид-во АН УРСР, 1961). Такі паралельні написання можна зустріти і в інших словниках та художніх текстах. Як правильно писати це слово українською мовою?

Відповідь. Російському наголошеному ё після приголосного в українській мові здебільшого відповідає е: тёлка телиця, тёща теща, котёл котел, козёл козел, новосёл новосел і т. ін., те саме спостерігаємо і в словах іншомовного походження: шофёр шофер, киоскёр кіоскер, прожектёр прожектер. Але: лен льон, костёл костьол та ін.

У мовній практиці частіше вживана форма з е, і вона є більш правомірною. Це й зафіксовано в «Словнику української мови»: «гімнастерка, рідко гімнастьорка. Військова формена сорочка з цупкої тканини з відкладним або стоячим коміром» (т. II, К., «Наукова думка», 1971, с. 71); «Орфографічний словник української мови» (К., «Наукова думка», 1975) подає форму гімнастерка (с. 147).



Запитання. Чому пишеться газифікація, а не газофікація? Адже – газогенератор.

Відповідь. В обох іменниках є корінь газ-. У слові газогенератор, яке є складним і компонентами має два самостійних слова – газ і генератор, звук о – сполучний голосний. У слові газифікація, яке є не складним, а простим, не може бути сполучного звука, бо в ньому тільки один корінь (газ-), а наступна частина слова являє собою поєднання суфікса й закінчення. Властивий йому суфікс -ифікаці(я) знаходимо в таких словах, як електрифікація, класифікація, ратифікація та ін.

Запитання. Чому поряд із формами студентка, телеграфістка, лікарка і подібними не вживаються «кореспондентка», «космонавтка»?

Відповідь. Насамперед про слово кореспондентка. Воно в мові вживається, фіксується словниками (див., наприклад, Орфографічний словник української мови. К., «Наукова думка», 1975, с. 315; Українсько-російський словник, т. II. К., Вид-во АН УРСР, 1958, с. 376). Щодо космонавтки, то це слово поки що не прищепилося. Мабуть, з двох причин: 1) слово космонавт – компонент офіційного звання («Льотчик-космонавт СРСР»); 2) серед жінок цей фах не поширений (адже на сьогодні є тільки одна жінка-космонавт). Можливо, що з розвитком астронавтики, коли фах космонавта стане однаково властивий чоловікам і жінкам, виникне й слово космонавтка. Адже такий шлях пройшли й названі в запитанні слова: телеграфістка, студентка, лікарка. До революції ці професії були переважно чоловічими. У формі жіночого роду вони вживалися дуже рідко.

Крім того, тут ще важить і контекст: наприклад, коли йдеться про офіційну назву посади, вживають слово у формі чоловічого роду: «треба послати кореспондента, викликати лікаря».



Запитання. Чи можна вживати числівники 2, 3, 4, 5.., з іменником кореспонденція?

Відповідь. Слово кореспонденція в сучасній українській мові вживається в кількох значеннях. По-перше, так називають сукупність поштових відправлень (листи, газети, журнали), які комусь адресовані; по-друге, так називають листування між окремими особами або установами; по-третє, – повідомлення в газеті або журналі, надіслане кореспондентом.

Таким чином, слово кореспонденція у значенні «пошта адресата» (того, кому надсилають) і «пошта адресанта» (того, хто надсилає), а також у значенні «листи тих, що систематично пишуть одне одному», вживається як збірне поняття і з числівниками сполучатися не може.

Лише в третьому випадку, коли йдеться про дописи, замітки, повідомлення з місць надіслані для опублікування в певному періодичному виданні журналістом, робкором або сількором, слово кореспонденція може сполучатися з числівниками. Наприклад: «У сьогоднішньому номері обласної газети вміщено п’ять кореспонденцій з різних районів про хід весняної сівби», «Новий працівник газети вже надіслав кілька (чотири, п'ять і т. д.) цікавих кореспонденцій».

Запитання. Яке закінчення має іменник суддя в родовому відмінку множини?

Відповідь. Іменник суддя належить до І відміни. Здебільшого іменники всіх трьох груп І відміни в родовому відмінку множини мають нульову флексію, тобто закінчуються на приголосний основи. Не завжди так поводять себе іменники, що за формою називного відмінка однини належать до І відміни, але, як правило, означають осіб чоловічої статі (наприклад, тесля – чоловіча професія; суддя – до революції тільки чоловіча). Очевидно, під впливом цих обставин такі іменники, як суддя, тесля, за аналогією до іменників II відміни, що охоплює переважну більшість іменників чоловічого роду, мають закінчення -ів: теслів, суддів.

Цікаво, що слово староста в родовому відмінку множини виступає у двох формах: старост і старостів; перше слово означає відповідальну особу в якійсь групі людей (староста класу, гуртка); друге – дійову особу дореволюційного весільного обряду, свата. В останньому випадку флексія і перенесення на неї наголосу (у формах множини) відіграють смислорозрізнювальну роль, розмежовуючи омоніми.

Серед поширених раніше варіантів сусіда і сусід другий виявився частіше вживаним у літературній мові останнього часу, тому й у родовому відмінку множини закріпилася форма із закінченням -івсусідів.

Запитання. В «Орфографічному словнику української мови» (К., «Наукова думка», 1975) на с. 139 слово гама подано в двох написаннях: гама і гамма. Як це розуміти?

Відповідь. Гама – музичний термін, що означає послідовно зростаючий або спадаючий щодо висоти ряд звуків у межах октави (наприклад: «З ранку до вечора дівчина грала гами»). В переносному значенні гама – послідовний ряд якихось однорідних, але відмінних одне від одного предметів, явищ; послідовна зміна якихось явищ (наприклад: гама барв, гама настроїв).

Гамма – назва третьої літери грецького алфавіту. Вона є складовою частиною ряду термінів – гамма-проміння, гамма-спектр, гамма-функція та ін.

Отже, гама і як музичний термін і в переносному значенні пишеться з одним м, гамма – назва грецької літери – з двома.



Запитання. Як буде називний відмінок однини від іменника тапочки?

Відповідь. У називному відмінку однини цей іменник має форму жіночого роду – тапочка (див.: Орфографічний словник української мови. К., «Наукова думка», 1975, с. 742).

Запитання. Як правильно в називному відмінку однини – туфель чи туфля? У родовому відмінку множили – туфель, туфлів чи туфлей?

Відповідь. У називному відмінку однини – туфля; у родовому відмінку множини – туфель (див.: Орфографічний словник української мови. К., «Наукова думка», 1975, с. 767).

Запитання. Чим ще, крім форми роду, відрізняються іменники відпуск і відпустка?

Відповідь. В українській мові є два іменники – відпуск і відпустка, – утворені від різних видових форм дієслова (відпускати – недоконаного і відпустити – доконаного). Значення в них таке: відпуск – «видача», вживається як торговельний термін (наприклад, «відпуск продуктів»), відпустка – перерва в робочій діяльності.

Запитання. Якого роду іменник шуліка?

Відповідь. Шуліка – іменник чоловічого роду.

Запитання. Як правильно: «Мій товариш недавно хворів на запалення легень» чи «запалення легенів»?

Відповідь. Іменник легеня належить до І відміни і в родовому відмінку множини мав би закінчуватися на чисту основу. Проте останнім часом поширився варіант із закінченням, властивим іменникам чоловічого роду, – легенів. У сучасній українській літературній мові поширені обидві форми. Отже, можна сказати: «запалення легень» і «запалення легенів».

Запитання. Як правильно сказати: спазм чи спазма?

Відповідь. У сучасній літературній мові поширені обидві форми: як медичний термін цей іменник вживається в чоловічому роді («У хворого виявився глибокий спазм»); як загальновживане слово – у формі жіночого роду («У нашого батька вчора була сильна спазма»).

Запитання. Чи є семантична різниця між словосполученнями принесли груші і принесли груш?

Відповідь. Різниця полягає ось у чому: знахідний відмінок указує на те, що дія поширюється на всю кількість (принесли всі груші, які були), а родовий – на те, що дія поширюється не на всю кількість, а лише на певну частину її (принесли груш означає «принесли частину тих, що були там, де їх брали»).

Запитання. Як правильно: «Дівчинці подарували дві ляльки» чи «Дівчинці подарували двох ляльок»?

Відповідь. Лялька – дитяча іграшка, яка символізує людину, точніше – дитину. Тому, коли цей іменник виступає в сполученні з дієсловами, які виражають значення, що характеризують поведінку, побут, звичаї, особливості людини, в знахідному відмінку вживається форма родового, наприклад: «Дівчинка викупала, нагодувала і поклала спати своїх ляльок». У сполученні з перехідними дієсловами, що виражають дії, які не реалізуються стосовно людини (купити, подарувати, пошити і т. ін.), слово лялька в знахідному відмінку множини відмінюється, як іменник, що означає неживий предмет: «Дівчинці купили (подарували) дві ляльки». «Мати пошила дві гарні ляльки».

II відміна

Визначення роду іменників іншомовного походження. Утворення форм родового відмінка однини. Паралельне вживання форм чоловічого і жіночого роду в іменниках іншомовного походження. Смисло­роз­різ­нювальна роль закінчення. Утворення форм родового відмінка множини. Відмінювання прикладки. Написання іменника з приймен­ни­ком і слова, утвореного злиттям прийменника з іменником. Вживання фонетично паралельних форм. Визначення спільного кореня в спо­рід­нених словах. Категорія числа в збірних іменниках. Складні випадки вибору форми однини чи множини. Визначення відміни, до якої на­лежить іменник ягнятко. Написання складних іменників. Абре­віатури – вимова, написання, відмінювання.



Запитання. Якого роду іменник толь – чоловічого чи жіночого?

Відповідь. Іменник толь – чоловічого роду і належить до II відміни. Отже, його відмінкові форми такі: толю, толем, на толі.

Запитання. В якій формі – чоловічого чи жіночого роду – виступає в сучасній літературній мові іменник тюль?

Відповідь. Іменник тюль – чоловічого роду і змінюється за II відміною: тюлю, тюлем, на тюлі.

Запитання. Якого роду іменник бра і як він відмінюється?

Відповідь. Іменник бра, що означає настінний світильник, – іншомовного походження. Він не змінюється за відмінками й числами. Як і переважна більшість незмінюваних іменників іншомовного походження, що означають неживі предмети і закінчуються на голосний звук, він належить до середнього роду (наприклад: «На новосілля нам подарували гарне бра»).

Запитання. Якого роду іменник шимпанзе?

Відповідь. Слово шимпанзе за відмінками й числами не змінюється. Щодо роду, то взагалі іменник шимпанзе – чоловічого роду (коли йдеться про вид мавп або конкретного самця): симпатичний шимпанзе, розумний шимпанзе. Але коли треба підкреслити, що мова йде про самку, означення або присудок узгоджують із цим іменником, вважаючи, що він – жіночого роду (симпатична шимпанзе, шимпанзе підійшла до маленької мавпочки).

Запитання. Форма якого роду є правильною – клавіш чи клавіша?

Відповідь. У сучасній літературній мові обидві форми є правомірними, вживаються паралельно.

Запитання. Чим пояснити, що в українській мові є два варіанти того самого слова – зал і зала, чи однаково часто їх вживають?

Відповідь. Слова зал, зала – запозичені. Форма чоловічого роду пов'язана з німецьким der Saal (чоловічого роду), а жіночого – з французьким la salle (жіночого роду). Отже, наявність двох форм – чоловічого й жіночого роду – можна пояснити впливом мови-джерела, з якої слово запозичене.

У сучасній українській мові варіант чоловічого роду (зал) вживають частіше, ніж жіночого (зала).



Запитання. Чим пояснити, що в усій лексикографічній літературі іменник екран у родовому відмінку однини подається із закінченням -а, журнал же має назву «Новини екрану»?

Відповідь. У всіх словниках іменники екран, кіноекран у родовому відмінку однини фіксуються із закінченням -а, бо йдеться про конкретний предмет. У назві журналу слово екран має абстрактне значення («кіномистецтво»). З огляду на це його в родовому відмінку пишуть із закінченням -у. У словниках варто було б вказувати на розрізнення значень цього слова на зразок терміна і терміну та под.

Каталог: library -> 8%20ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ%20НАУКИ -> 81%20ЯЗЫКОЗНАНИЕ -> 81.2%20УКР -> Довідники
Довідники -> Юрій Шевельов українська мова в першій половині двадцятого століття (1900-1941) Стан І статус
Довідники -> Книга Українська література Систематизований шкільний курс Закріплення навичок застосування теоретичних знань
81.2%20УКР -> Уроки державної мови mova kreschatic kiev ua 004 24 Урок 24 Ємкість чи місткість 24 Майдан Незалежності чи Майдан Незалежності? 25 Свято восьме березня чи восьмого березня? 25
81.2%20УКР -> С.І. Головащук Росісько-український словник сталих словосполучень Київ Наукова думка 2001
81.2%20УКР -> Б. Д. Антоненко-Давидович. Як ми говоримо
Довідники -> Книга состоит из двух частей: «Из секретов переводческих» и«Языково-литературный калейдоскоп»
81.2%20УКР -> Хто є хто в європейській та американській політології (малий політологічний словник) августин аврелій
Довідники -> «радянська школа»


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Є. Д. Чак складні питання граматики та орфографії iconДжеймс крюс тім талер, або проданий сміх
Роман відомого письменника з фрн джеймса Крюса у фантастичній манері розв'язує складні етичні питання, розкриває перед юними читачами...
Є. Д. Чак складні питання граматики та орфографії iconСкладні речення, їх види
Мета: повторити, закріпити, узагальнити знання учнів про складні речення, їх групи, вдосконалювати вміння І навички визначати види...
Є. Д. Чак складні питання граматики та орфографії iconВизначення типів складного речення
Мета: закріпити, систематизувати знання студентів про складні речення, вчити визначати їх типи, формувати вміння розрізняти прості,...
Є. Д. Чак складні питання граматики та орфографії iconНавчальний посібник з шкільного курсу сучасної української мови. Він призначений для вивчення і повторення основних правил української орфографії і пунктуації на матеріалі художніх текстів,
Він призначений для вивчення І повторення основних правил української орфографії І пунктуації на матеріалі художніх текстів, які...
Є. Д. Чак складні питання граматики та орфографії iconЗавдання з орфографії Вкажіть рядок, у якому в усіх словах слід писати літеру е

Є. Д. Чак складні питання граматики та орфографії iconПрактикум частина перша 2004 передмова
...
Є. Д. Чак складні питання граматики та орфографії icon«Пасивний стан дієслова в англійській мові»
Мета методичного посібника – допомогти студентам у засвоєнні навичок вживання в англійській мові дієслів у пасивному стані. Розрахована...
Є. Д. Чак складні питання граматики та орфографії iconНа формування та удосконалення
Основна мета роботи з орфографії та пунктуації в школі – сформувати в учнів відносну правописну грамотність, що ґрунтується на засвоєнні...
Є. Д. Чак складні питання граматики та орфографії iconМарк Твен. «Пригоди Тома Сойєра». Сонячний, радісно-бешкетливий світ дитинства в повісті
Мета: допомогти учням зрозуміти зміст І головну думку повісті Марка Твена; використовувати знання лексики І граматики англійської...
Є. Д. Чак складні питання граматики та орфографії icon«Усі щасливі родини схожі одна на одну?»
«сімейного питання» в романі Л. Толстого «Анна Кареніна» та пов’язати актуальні питання із сучасністю через випереджальні завдання...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка