«Єдине, що важливо, це бути людиною»



Скачати 164.95 Kb.
Дата конвертації08.04.2017
Розмір164.95 Kb.

Тема: «Єдине, що важливо, - це бути людиною».

Персоніфікація різних можливостей морального вибору в образах роману А. Камю «Чума». Символіка чуми.

Мета: виявити найсуттєвіші особливості світобачення Альбера Камю, розкрити екзистенціальний зміст роману «Чума», розглянути систему образів, простежити, як вирішується проблема вибору у романі, розкрити символічне значення образу чуми; розвивати вміння аналізувати образи героїв, добирати цитати, складати плани до образу, робити висновки.

Виховувати активну життєву позицію,людяність; збуджувати почуття відповідальності за власну долю і долю людства.

Тип уроку: урок – дослідження.

Обладнання: портрет А. Камю, презентація Power Point, словник термінів (на столах студентів):

  1. гуманізм – система поглядів, які визначають цінність людини як особистості;

  2. екзистенціалізм – літературна течія, в основі якої лежить зосередженість на особі, яка залишилась наодинці з буттям;

  3. роман-притча – великий епічний твір із моральною повчальною ідеєю (за жанром «Чума» - роман-притча);

  4. хроніка – запис історичних подій у хронологічній послідовності;

  5. фатальність – невідворотність подій у світі;

  6. абсурд – безглуздя, нісенітниця (це одне з основних понять екзистенціалізму).

Образом чуми я хочу передати атмосферу задухи,

в котрій ми томились, атмосферу загрози і

вигнання, в котрій ми жили. Водночас

я поширюю його значення на буття в цілому.

Альбер Камю

Хід уроку

І. Оголошення теми, мети та завдань уроку

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Перевірити та проаналізувати виконання домашнього завдання.


  • Назвіть основні віхи життя і творчості А. Камю.

  • У чому особливість філософських поглядів письменника?

  • В яких творах письменник торкається проблем драматизму людського існування?

  • Яким чином світова громадськість відзначила творчі досягнення митця?

Індивідуальні завдання (за картками).

Картка 1

Якщо дозволено зобразити ув’язнення через інше ув’язнення, то дозволено також зобразити будь-який реально існуючий предмет через щось зовсім неіснуюче.

Д. Дефо

- Як епіграф до роману розкриває його головну думку?



Картка 2

«Отже вони зазнавали прадавнього болю в’язнів і всіх вигнанців, а біль це ось що таке – жити пам’яттю, коли пам'ять уже ні для чого не потрібна. Нетерпляче підганяти теперішнє, позбавлені минулого, вони скидалися на тих, кого людське правосуддя або людська злість тримає за гратами», - пише автор у творі про стан жителів Орана.



  • Як у цих рядках роману розкривається проблема екзистенціалізму?

ІІІ. Опрацювання теми уроку.

План.


1.Зображення в романі людської спільноти в образі Орана і оранців.

2. Персоніфікація різних можливостей морального вибору в образах роману А. Камю «Чума».

3. Символіка чуми.

4.Особливості художнього часу і простору, образу автора та жанру «роману - хроніки».



Слово викладача.

Пошукам сенсу буття присвятив свій роман-притчу Альбер Камю, що є своєрідним узагальненням екзистенцій них поглядів письменника. Existentia з латини – існування, тому не дивно, що носії цього філософського напряму, а серед них і Камю, зосереджують свою увагу на існуванні, яке, на їх думку, передує сутності, природі людини. Реальне лише існування, переживання, а все інше – це хаос, абсурд, котрі людина хоче подолати. Безглуздому буттю має протидіяти особистість.

ХХ століття втратило гармонію. Це дуже важко: жити в розладі зі світом, природою, самим собою. А ще важче – серед сірості й байдужості залишитися Людиною. Плисти за течією завжди легше. Та легкий шлях – не завжди вірний шлях. Ввімкніть, будь ласка, світло. Як просто! Незначний порух рукою – і темрява відступила. Дякуючи певним законам фізики, в кімнаті буде світло, доки це нам потрібно.

А як зберегти світло людської душі? Саме це питання і є проблемою уроку. А темою є слова лікаря Ріє: «Єдине, що важливо, - це бути людиною». Аналізуючи сторінки роману А. Камю «Чума», ми спробуємо зрозуміти застереження письменника, виявити найсуттєвіші особливості його світобачення; простежимо, як герої вирішують проблему вибору. Нагадаємо поняття, без яких неможливе розуміння уроку:


  1. гуманізм – система поглядів, які визначають цінність людини як особистості;

  2. екзистенціалізм – літературна течія, в основі якої лежить зосередженість на особі, яка залишилась наодинці з буттям;

  3. роман-притча – великий епічний твір із моральною повчальною ідеєю (за жанром «Чума» - роман-притча);

  4. хроніка – запис історичних подій у хронологічній послідовності;

  5. фатальність – невідворотність подій у світі;

  6. абсурд – безглуздя, нісенітниця (це одне з основних понять екзистенціалізму).

«У чому сенс життя людини?» - це питання ставить письменник у своєму романі. Це питання час від часу ставить перед собою кожна людина. І кожний розв’язує його по-своєму. І ви, нове покоління читачів роману Альбера Камю, ставите й розв’язуєте це питання по-своєму.

Отже, приреченість людського буття чи віра у можливість єднання таких різних людей у боротьбі проти зла; міф чи реальність – на ці питання ми і спробуємо дати відповідь у результаті сьогоднішньої дискусії.



Бесіда з елементами дискусії.

  • Події відбуваються в Орані. Це вигадане чи дійсне місто?

(Дійсне, з цим алжирським містечком пов’язані життєві події А. Камю. Але мова в романі не про конкретне місто, а про світ в цілому).

  • Яким був Оран до початку епідемії?

Безлике місто, вулиці хаотичні, відсутні сади, парки. Місто поглинає чума, темрява, яка огортає невеличкий острів світла, в якому живе людина.

Світло – це певні істини, уявлення, яких дотримується людина. Коли ж людина втрачає істини, її огортає цілковита темрява. Ріє говорить: «Навколо мене пітьма, і я спробую щось в ній побачити».



  • А як ви гадаєте, чому про проблеми міста говорить саме Ріє, лікар за професією?

Лікар намагається зцілити тіло, проте розуміє: коли хвора душа, тіло не вилікувати. Серед письменників недаремно стільки лікарів: Антон Чехов, Михайло Булгаков, Остап Вишня, Степан Руданський.

  • А що міг порадити Ріє?

«Бути чесним», «робити свою справу».

  • На події в Орані ми дивились очима лікаря Ріє і політика Тарру. Погляньмо на них очима інших героїв.

  1. Мешканці міста Оран довго не вірили у можливість руйнівної (знищувальної) сили чуми. А. Камю пише: «Вони вважали себе вільними, але ніхто не буде вільним, поки існує лихо». Як ви розумієте ці слова? Чи можете ви з ними погодитись?

Одна точка зору. Не можна повністю погодитися з цими словами, адже мешканці Орану ніколи і не були вільними. Взагалі, людина не може бути абсолютно вільною. Ці філософські погляди письменника про свободу особистості не підтверджуються взагалі. Навіть , коли ще не було чуми, чим займалися оранці? Головне їхнє заняття – це заробіток. І тільки в вихідні дні кожен з них міг розслабитися, наскільки у кого вистачало фантазії. Тобто справа не тільки в тому, що «існує зло». Навіть за самих благодатних обставин людина не може бути вільною. Тому поки існують і лихо, і добро, взагалі поки існує світ, людина завжди буде залежати від обставин буття.

Інша точка зору. Письменник пише про мешканців Орана, що робили справи, готувалися до подорожей і мали власні думки. Як же вони могли повірити в чуму, яка відмітала їхнє майбутнє, всі подорожі й суперечки? Так, вони вважали себе вільними. Вони за власним бажанням будували своє життя, мали минуле, сучасне, мріяли про майбутнє. І от стихія (лихо) руйнує їхнє сучасне життя, перекреслює майбутнє. І хоча, як пише Альбер Камю, війна та чума завжди існували у світі, але поки це торкнеться тебе особисто, віриться у це абстрактно. Так і сталося з мешканцями Орану. І роман Камю звучить як пересторога всьому людству: не забувайте, що існує лихо, не розслабляйтеся, щоб ніколи не стати на бік стихії та зла, адже «ніхто не буде вільним, поки існує лихо»).

  1. Як змінюються поведінка, настрої мешканців міста протягом роману?

(Протягом роману ми бачимо, як суттєво змінюються люди під впливом того лиха, що їх спіткало. «Тепер вже не стало окремих, індивідуальних доль, - пише А. Камю, - була лише наша колективна історія, докладніше, чума та породжені нею почуття розподілялись усіма» Чоловіки раптово з’ясували, що здатні на кохання, ревнощі та сталий інтерес, Сини, що раніше майже не помічали рідних матерів. Зараз із співчуттям та тривогою розглядали кожну нову зморшку на чолі матері. Епідемія загострила у людей почуття об’єктивності та справедливості. На перший план вийшли особисті почуття. Вперше мешканці міста стали виокремлювати фарби неба, запахи землі. А. Камю пише: «…коли люди зрозуміли, що справи погані, всі раптом згадали, що існують життєві радощі». Тобто ми бачимо, що під впливом екстремальних обставин люди почали об’єднуватись, відчувати прекрасні почуття, радіти кожному прожитому дню, жити сьогоднішнім, а не майбутнім).

  1. Чи можна погодитися з думкою журналіста Рамбера: «Але саме суспільне добро якраз і є щастя кожної окремої людини».

(Одна точка зору. Щастя окремої людини неможливе без злагоди і миру в суспільстві. І це ми бачимо на прикладі доль героїв роману. Тому думка Рамбера дуже слушна, і суспільне щастя можливе тільки за умов душевного спокою кожної людини.

Інша точка зору. Якщо згадати героїв роману – подружжя Кастель, то складається інша думка. Незважаючи на будь-які обставини, а в даному разі епідемію чуми, головними для них стали їхні почуття, все інше виглядало «справжньою дурницею». Тобто головне – той внутрішній душевний стан, в якому знаходиться людина. Чому й існують такі факти, як кохання та народження людей під час лих, війни. Головне бажання - бути щасливим, незважаючи ні на що.

Третя точка зору. Неможливо протиставляти суспільне і особисте щастя. Це два взаємопов’язаних, взаємодоповнюючих поняття. Не може бути самодостатнім суспільство, якщо в ньому гинуть люди, діти тощо. Горе окремої людини впливає на стан суспільства в цілому. Так, злагода, достаток і добробут у суспільстві благодатно впливають на розвиток окремої особистості, у якої з’являються умови закохуватись, створювати сім’ю і відчувати себе щасливою. І тому, дійсно, виходить так, що «… суспільне добро якраз і є щастя окремої людини»).

Вікторина «Вгадай героя»

Характеристика героїв р. «Чума»

(Гран)


“Вузькоплечий, довгий, сутулий, з тонкими ногами та руками, пропаленими цигарками жовтими вусами, він здавався старшим за свої 50 років… Якщо додати до цього портрету ходу семінариста…, та ще й застарілий запах підвалу і цигаркового диму, всі повадки особи незначної…»

(Ріє)


«На вигляд років 35. Середнього зросту. Широкоплечий. Обличчя майже квадратне. Очі темні, погляд прямий, вилиці видаються. Ніс великий правильної форми. Волосся темне, підстрижене дуже коротко. Рот чітко вимальований, губи повні, майже завжди щільно стиснуті… Вигляд людини, добре обізнаної…»

(Рамбер)


«Невисокий, широкоплечий, з рішучим обличчям, світлими розумними очима, він, що носив костюм спортивного крою, справляв враження людини, яка знаходиться в гармонії з життям».

(Панлю)


«… невисокий на зріст, але кремезний. Коли він схопився… за край кафедри… було видно лише щось чорне та широке, а вище 2 червоні плями його щік, а ще над ними – окуляри в металевій оправі. Голос у нього був сильний, пристрасний…»

(Тарру)


«…доволі ще молодої людини, огрядного, з великим, масивним, але худим обличчям, на якому різко виділялись густі брови… Життєрадісний, з незмінною посмішкою на губах, він, здавалося,віддавався усім розвагам, але аж ніяк не був їх рабом»

  • Як ми бачимо, люди ці дуже різні вже тільки зовні. Але їх об’єднує спільна справа, вони не стали прилаштовуватись. Вони боролись, як могли.

«Багато хто з оранських новоявлених моралістів стверджував, що, мовляв, зробити нічого неможливо і що єдино розумним є стати на коліна. І Тарру, і Ріє, і їх друзі могли заперечити це хто так, хто інакше, але висновок їх завжди був продиктований тим, що вони знали: необхідно боротися тими чи іншими способами і ні в якому разі не вставати навколішки. Вся справа була в тому, щоб уберегти від загибелі якомога більше людей, не дозволити їм пізнати гіркоту невмолимої розлуки. А для цього існував лиш один засіб – подолати чуму. Сама по собі ця істина не здатна викликати захоплення, скоріш за все вона просто логічна» Так пише автор хроніки. Хто ним був?

Завдання для малих творчих груп: на основі зібраного матеріалу розкрити сутність світогляду і морального вибору певного героя.

  • Чи згодні ви з думкою, якою розпочинає свою проповідь священик Панлю: «Брати мої, вас спіткало лихо, і ви його заслужили, брати»?

( Студенти висловлюють свої думки. Серед аргументів лунають думки про те, чим же завинили діти, які страждають від чуми, а також наводять цитати, коли священик каже: «Страждання дитини – це наш гіркий хліб, але, якби не було цього хліба, душа наша зачахнула б від духовного голоду»).

  • На думку священика Панлю, чума відкриває людям очі, змушує їх думати. Доктор Ріє вважає, що чума – це нескінченна поразка, все, що людина здатна виграти у грі з чумою та життям, - це знання і пам'ять. Порівняйте позиції цих героїв. Яку точку зору підтримуєте ви? Чому? Доведіть свою думку.

(Дійсно, на перший погляд, погоджуєшся з думкою священика про те, що чума – це час для роздумів. Люди й справді, стали кращими, почали відчувати справжні цінності, об’єднуватися заради боротьби зі злом. Але, читаючи роман далі, ми бачимо, що чума – це «нескінченна поразка». До цього висновку нас приводить людське горе. Тому неможливо не погодитися з точкою зору доктора Ріє: «…коли бачиш, скільки горя і лиха приносить чума, необхідно бути божевільним, сліпцем чи просто мерзотником, щоб примиритися з чумою». Про Панлю Ріє каже, що він бачив недостатньо горя та смертей і тому проголошує від імені Бога істини. Але будь-який сільський піп, що відпускає гріхи своїм парафіянам і чує їхнє останнє дихання, спочатку спробує допомогти, а потім буде розкривати позитивні властивості смерті).

  • Невже, дійсно, людині, щоб осягнути справжні цінності життя, необхідно потрапити у якійсь надзвичайні обставини (війна, стихійне лихо)? Проведіть паралель з сучасністю.

( Студенти наводять приклади спогади учасників війни, згадують події у Чечні, екологічну катастрофу у Японії і приходять до висновку, що екстремальні ситуації значно впливають на світогляд людини, у якої під впливом певних обставин штучне відкидається і залишаються вічні людські цінності).

  • Доктор Ріє вважає: «все, що людина здатна виграти у грі з чумою та з життям, - це знання та пам'ять». А хіба цього замало? Так, можливо, іноді варто людині проходити такі випробування?

( Студенти висловлюють різні позиції. Ті, хто полюбляє гострі враження, вважають, що іноді людям необхідні такі потрясіння. Більш розсудливі доводять, що чума чи інше лихо – це завжди руйнування, знищення того, що є (і позитивного, цінного у тому числі), наводять слова героїв роману, що «чума – це значить починати все спочатку», згадують думку героя роману – старця, який хворів на астму, що чума – це також життя. «Люди завжди одні й ті самі. Але саме в цьому їхня сила, у цьому їхня невинність»).

  • Персонаж твору Тарру звинувачує у всіх лихах саму людину. Він каже: «Мені достоту відомо… що кожен носить її, чуму, в собі, бо не існує такої людини в світі, так-так, не існує, якої б вона не торкнулася». Чи погоджуєтесь ви з такою точкою зору?

(Прихильники такої думки висловлюють свої аргументи, використовують факти із біографії Тарру, підтверджують цитатою – словами героя: «…мікроб (чуми) – це щось природне. Все інше: здоров’я, непідкупність, якщо бажаєте, навіть чистота, - все це вже продукт волі, і волі, яка не повинна давати собі перепочинку… Людина чесна, що нікому не передає зарази, - це якраз та, яка ні на мить не сміє розслабитися…, … на нашій планеті існують біди та жертви, і треба намагатися не стати на бік біди»).

  • Чи підтримуєте ви думку доктора Ріє, що «є більше підстав захоплюватися людьми, ніж ставитися до них з презирством»?

( Студенти доводять, що людина вище безнадії. Їй не варто очікувати на щасливий випадок, необхідно лише боротися проти зла. Зміст людського життя – в спілкуванні, єднанні людей. У цьому їхня сила і велич).

  • Чи згодні ви з думкою Коттара, що «Єдиний спосіб об’єднати людей – це наслати на них чуму?» Доведіть свою точку зору.

(Одна точка зору. Факти історії свідчать, що лихо завжди єднало людей, змушувало забувати дрібні непорозуміння й об’єднуватися заради боротьби зі злом. Прикро, що тільки в екстремальних обставинах люди найбільш згуртовані, і кожний такий новий факт історії не робить їх гуманнішими та милосерднішими, мудрішими та толерантнішими.

Інша точка зору. Думка Коттара сильно перебільшена, це не дивно, адже він сам був індивідуалістом. Зрозуміло, незвичайні якісь обставини об’єднують людей краще, але люди не можуть жити відчужено, це приречує їх на знищення. Тільки єднання – у горі та радощах, у святкові дні та буденні – є сенсом людського життя).

  • Який моральний вибір робить кожний із героїв?

Доктор Ріє мужньо протистоїть смертельній епідемії, зовсім не тому, що він переконаний у можливості перемоги над нею, а тому. що інакше він діяти не може: совість, а до того ж і елементарна людська та професійна порядність змушують його чинити тільки так,як він робить, - приходити людям на допомогу навіть тоді, коли реально допомогти він їм не може.

Те ж саме стосується і Рамбера, якому соромно «бути щасливим наодинці», і тому після кількох спроб вирватися з Орана він попри все залишається вірним цьому твердженню і приєднується до помічників доктора Ріє.

Дещо складнішою є ситуація з Тарру. Справа у тому, що останній, попри всю ту симпатію, яку він викликає, стає до боротьби з чумою не тільки через свою порядність, а й тому, що у такий спосіб намагається спокутувати гріх політичних убивств, до яких перед цими подіями він був причетним.

Досить суперечливою є й позиція отця Панлю, який, будучи священнослужителем, намагається спочатку виправдати існування чуми з точки зору незбагненного Божественного Промислу, однак його людяне серце не витримує смерті безневинних дітей, і він також намагається протидіяти цій жорстокій навалі.



І, нарешті, Гран. Цей герой живе ніби в абстрактному світі літературно-лінгвістичних дослідів, а втім, і він не може залишитися осторонь від тієї біди, яка спіткала оранців.

Робота над заповненням таблиці.

Ім’я

Рід занять

Характеристика

Пошук сенсу буття

Ставлення до чуми, чому став боротись

Підсумки

Ріє

Лікар, керівник лазаретів

Сила волі, мужність, доброта, чесність

«Єдине, що для мене важливо, - це бути людиною»

«Я, як умію, захищаю їх (громадян)

Перемога вільної особистості над абстракцією

Тарру

Незрозумілий рід занять. Займався політикою

Життєрадісний, спостережливий, здатний померти за ідею, філософ

«Єдине, що для мене важливо, - віднайти внутрішній світ»

«через міркування морального характеру». «Я був уже вражений чумою ще раніше»

«… страждаючи і суперечачи самому собі, жив і ніколи не знав надії». Загибель.

Гран

Службовець

Добрий, самотній, беззахисний

Знайти порозуміння. Повернути кохання жінки. Займатись письменництвом

Він сказав «так» не вагаючись, з притаманною йому доброю волею»

Переміг чуму, одужав. Продовжує пошук ідеалу.

Рамбер

Журналіст

Рішучий, незалежний, сильний характер, запальний, чесний

«Я народився на світ, щоби кохати жінку»

«Але все ж таки соромно бути щасливому одному»

Він вижив, але змінився

Панлю

Ієзуїт, учений

Сліпа віра у бога, різкість

Сенс у вірі

«чума відкриває людям очі, заставляє думати»

«Коли безневинна істота позбавляється очей, християнин може тільки або втратити віру, або погодитися теж залишитися без очей… Панлю піде до кінця…»

Отже, кожен із цих героїв по-своєму демонструє не вигаданий, не абстрактний, а справжній і – що найголовніше – дієвий гуманізм і прагнення залишитися людиною за будь-яких обставин, а тому можна б було начебто тільки радіти, що людина здатна перемагати нелюдськість і в собі, і в навколишньому світі.

  • Але твір закінчується словами «мікроб чуми ніколи не гине, ніколи не зникає, він може десятиріччями спати в закрутках меблів або в купі білизни, він чекає на свій час у спальні, у льосі, у чемодані…» Чи згодні ви з такою думкою?

Ці слова звучать як застереження людству взагалі про те. Що не можна розслаблятися, а необхідно пам’ятати, що поруч з добром завжди існує зло, згадаймо епіграф до уроку, слова Камю, що образом чуми письменник «поширює його значення на буття в цілому», що людям обов’язково потрібно бути разом, тому що тільки в єднанні наша сила.

Отже чума у творі – це зло у широкому розумінні, бо зло не здолати; це фашизм, а на сьогодні – це і СНІД. Чуму не перемогти, вона тільки на деякий час відступила.



  • У чому полягають особливості художнього часу і простору у романі?

Особливістю організації художнього часу і простору у романі є те, що події ніби консервуються у часі і виокремлюються у просторі. Тобто Оран, який через епідемію чуми виділили карантином від усього світу, ніби залишається єдиним місцем у світі, де і сконцентровано весь світ з усіма його проблемами. А відтак, співвідносячи все це з вірогідністю описуваних подій, лишається тільки дійти висновку, що у романі йдеться не про історію міста Оран, а про історію, яка трапилася з людством взагалі і з людиною зокрема.

Жанр «роману - хроніки», якому твір відповідає за викладом подій, коментарів, обмеженим використанням емоційно-забарвленої лексики, додає достовірності викладеному. Разом з тим це і роман – притча, який заставляє замислитися над сенсом життя.

- Які думки героїв роману ви взяли б у свій життєвий багаж?

Лікар Ріє. Єдине, що для мене важливо, - це бути людиною».

«Щоб стати святим, треба жити. Боріться».

«мікроб чуми ніколи не гине, ніколи не зникає, він може десятиріччями спати в закрутках меблів або в купі білизни, він чекає на свій час у спальні, у льосі, у чемодані…»

«є більше підстав захоплюватися людьми, ніж ставитися до них з презирством»



Гран. «… наш світ без любові – це мертвий світ…»

Рамбер. «…людина здатна на великі подвиги. Але якщо при цьому вона не здатна на власні почуття», то «її» для героя «не існує». «Єдине, що для мене цінне, - це вмерти або жити тим, що любиш» …. «соромно бути щасливим одному». «… суспільне добро якраз і є щастя окремої людини».

Тарру. «…людина чесна, що нікому не передає зарази, - це якраз та, яка ні на мить не сміє розслабитися…, … на нашій планеті існують біди та жертви, і треба намагатися не стати на бік біди».

Висновки.

Якщо ви уважно читали Біблію, то не могли не помітити, що там немає ні слова про державний устрій, вся увага спрямована на удосконалення людини, її внутрішнього світу. Саме про це слова поетеси Лілії Смирнової: «Все растения, птицы – все живое тянется к свету, и только человек думает о желудке, забывая, что свет в нем самом».



«Тягніться до божестенного світла, шукайте його», - закликає А. Камю.

Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

«Єдине, що важливо, це бути людиною» icon“ Єдине,що важливе, це бути людиною”. “ Єдине,що важливе, це бути людиною”
Персоніфікація різних можливостей морального вибору в образах роману А. Камю " Чума". Символіка чуми
«Єдине, що важливо, це бути людиною» iconУрок «Єдине, що важливо бути Людиною»
Тема: «Лев Миколайович Толстой – мислитель І творець. Філософсько етичні та творчі пошуки письменника як найповніший вияв можливостей...
«Єдине, що важливо, це бути людиною» iconТема «Я живу Україною» Е. Андієвська «Казка про яян». Українська письменниця І художниця, що живе в Німеччині. Її казки-притчі. Мета
Епіграф: у чому призначення людини? Бути людиною! С.Є. Лєц Станіслав Єжи Лєц польський
«Єдине, що важливо, це бути людиною» iconНавчальний матеріал Естетика
Естетика охоплює всю сферу людських почуттів, вивчає стосунки між людиною І світом, між людиною та іншими людьми, впливає на формування...
«Єдине, що важливо, це бути людиною» iconНе можуть бути всі панами,мусять бути й люди
«Не можуть бути всі панами,мусять бути й люди» (Компаративний аналіз комедій «Мартин Боруля» Івана Карпенка-Карого та «Міщанин-шляхтич»...
«Єдине, що важливо, це бути людиною» iconВласне висловлення може бути побудоване в один із таких способів
Зверніть увагу, що кожен аргумент повинен бути проілюстрований прикладом! Не може бути, що один із аргументів підтверджений двома...
«Єдине, що важливо, це бути людиною» iconІгор Поліщук: «Єдине, чим повинен займатися депутат, – це вирішення проблем виборців та господарських проблем міста»
Поліщук: «Єдине, чим повинен займатися депутат, – це вирішення проблем виборців та господарських проблем міста»
«Єдине, що важливо, це бути людиною» iconМоє село для мене ти єдине!
Ведучий Села, як І люди, мають свої біографії. У кожного вона своя. Тільки в селі людина може так близько спілкуватися з природою,...
«Єдине, що важливо, це бути людиною» iconТернисті шляхи до державності та соборності
Здавалося б, люди, які населяють її, повинні бути щасливими й заможними, тим більше, що вони відзначаються працьовитістю й лагідною...
«Єдине, що важливо, це бути людиною» iconКонцепція людського розвитку Питання теми
В глобальному розумінні необхідна інтеграція всіх країн світу в єдине співтовариство І всіх людей в єдину спільноту в межах кожної...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка