Європейські історичні студії



Сторінка6/10
Дата конвертації09.03.2018
Розмір2.02 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Список источников и литературы

  1. Derville, J. Les partis gaullistes: fidélité aux principes et évolutions doctrinales / J. Derville // Le discours politique en France / Sous la direction de P. Bréchon. – Paris: La documentation Française, 1994. – P. 37 – 58.

  2. Чернега В.Н. Политическая борьба во Франции и эволюция голлистской партии в 60-70-е годы XX в. / В.Н.Чернега. – М.: Наука, 1984. – 237 с.

  3. Constitution de la République française [Ressource électronique] // Assemblée nationale. – Mode d'accès: http://www.assemblee-nationale.fr/connaissance/constitution.asp#titre_2. (Date d'accès: 05.06.2016.) – Le titre d’ecran.

  4. Червяков А.И. Военная политика Франции, 1958 – 1993 / А.И. Червяков. – М.: Наука, 1994. – 108 с.

  5. Legrand, Т. Jean-Louis Debré : «Il y a eu un gaullisme mitterrandien»
    [Ressource électronique] / T. Legrand, F. Fressoz  // Le Monde. – 17.06.2010. – Mode d'accès: http://www.lemonde.fr/idees/article/2010/06/17/jean-louis-debre-il-y-a-eu-un-gaullisme-mitterrandien_1374450_3232.html. (Date d'accès: 06.06.2016.) - Le titre d’ecran.

  6. Шадурский В.Г. Внешняя политика Франции (1945 – 2002): Учеб. пособие / В.Г. Шадурский. – Минск: БГУ, 2004. – 175 с.

  7. Д'Эстен В.Ж. Французы: размышления о судьбе народа / В.Ж. д'Эстен.– М.: Ладомир, 2004. – 246 с.

  8. Чернега В.Н. Республиканская партия в политической жизни Франции (1962 – 1981) / В.Н. Чернега. – М.: Наука, 1982. – 188 с.

  9. Pinard, M. La politique étrangère sous Sarkozy, premier bilan à un an de la Présidentielle / M. Pinard // Regard Critique. – 04.2011. [Ressource électronique] – Mode d'accès: http://www.regardcritique.ca/article/la-politique-etrangere-sous-sarkozy-premier-bilan-a-un-an-de-la-presidentielle (Date d'accès: 07.06.2016.) – Le titre d’ecran.

  10. Martin, C. Rama Yade l'insaisissable / C. Martin // Le Point. – 09.06.2007. [Ressource électronique] – Mode d'accès: http://www.lepoint.fr/actualites-politique/2007-06-19/rama-yade-l-insaisissable/917/0/188784 (Date d'accès: 07.06.2016.) - Le titre d’ecran.

  11. Rama Yade, un catalogue de bourdes mais pas que ça // Le Parisien. – 05.11.2009. [Ressource électronique] – Mode d'accès: http://www.leparisien.fr/politique/rama-yade-un-catalogue-de-bourdes-mais-pas-que-ca-05-11-2009-700689.php (Date d'accès: 07.06.2016). - Le titre d’ecran.

  12. Legrand, B. Rama Yade, un bilan surtout médiatique / B. Legrand // Le Nouvel Observateur. – 17.11.2010. [Ressource électronique] – Mode d'accès: http://tempsreel.nouvelobs.com/politique/20101116.OBS3039/rama-yade-un-bilan -surtout-mediatique.html (Date d'accès: 07.06.2016.) - Le titre d’ecran.

  13. Brochen, P. La perdante et les remerciés du nouveau gouvernement / P. Brochen // Libération. – 23.06.2009. [Ressource électronique] – Mode d'accès: http://www.liberation.fr/france/2009/06/23/la-perdante-et-les-remercies-du-nouvea u-gouvernement_566502 (Date d'accès: 07.06.2016). – Le titre d’ecran.

  14. Kouchner: le secrétariat d'Etat aux droits de l'Homme, «une erreur» // Libération. – 10.12.2008. [Ressource électronique] – Mode d'accès: http://www.liberation.fr/planete/2008/12/10/kouchner-le-secretariat-d-etat-aux-droits-de-l-homme-une-erre ur_295192 (Date d'accès: 07.06.2016.) - Le titre d’ecran.

  15. Кирей Н.И. Алжир и Франция: 1962 – 1971 / Н.И. Кирей. – М.: Наука, 1973. – 238 с.

  16. Рубинский Ю.И. Лионель Жоспен / Ю.И. Рубинский. – М.: ИНИОН, 1999. – 103 с.

  17. Etienne, S. L’Afrique de Monsieur Sarkozy / S. Etienne // Mouvements des idées et des luttes. – 07.08.2007. [Ressource électronique] – Mode d'accès: http://mouvements.info/lafrique-de-monsieur-sarkozy (Date d'accès: 11.06.2016.) - Le titre d’ecran.

  18. Рубинский Ю.И. Франция. Время Саркози / Ю.И. Рубинский. – М.: Международные отношения, 2011. – 316 с.

  19. Kerherve, A. L’Europe de l’Atlantique à L’Oural / A. Kerherve // Gaullisme. – 15.06.2010. [Ressource électronique] – Mode d'accès: http://www.gaullisme.fr/2010/06/15/leurope-de-latlantique-a-loural (Date d'accès: 08.06.2016.) – Le titre d’ecran.

  20. Nicolas Sarkozy // Toute l'Europe. – 25.01.2016. [Ressource électronique] – Mode d'accès: http://www.touteleurope.eu/l-union-europeenne/acteurs-d-aujourd-hui/synthese/nic olas-sarkozy.html (Date d'accès: 09.06.2016.) – Le titre d’ecran.


EVOLUTION OF DE GAULLE’S FOREIGN POLICY CONCEPT IN ACTIVITY OF NICOLAS SARKOZY

Abstract. The article touches upon an important issue of the evolution of de Gaulle's foreign policy concept during the presidency of N.Sarkozy. Positions of C.de Gaulle and N.Sarkozy on foreign policy have been examined and compared. The author concludes that N.Sarkozy, as head of France, followed the principles of C.de Gaulle in his foreign-policy activities. However, the global economic crisis, the growing French people’s discontent with immigrants, the problem of further development of the EU has led to the necessity of acting intuitively, given the impossibility of using the de Gaulle's principles and ideas under the new circumstances.

Key words: Charles de Gaulle, foreign policy, gaullism, Nicolas Sarkozy, european integration.

УДК 304.44:327(477.7)

Валерій Левченко,

кандидат історичних наук, доцент

Одеський національний морський університет
РОЛЬ ОДЕСЬКИХ НАУКОВЦІВ У РОЗВИТКУ ВІДНОСИН

У ГАЛУЗІ КУЛЬТУРИ ЗІ США В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТОЛІТТЯ1
Анотація. У статті аналізується роль одеських вчених у розвитку відносин у галузі культури зі США в першій половині ХХ ст. Увага акцентується на переважно індивідуальному співробітництві одеських науковців і американських колег у царині культури на тлі політики радянської влади. Міжнародні обміни в галузі культури між науковцями Одеси і США у першій половині ХХ ст. тільки у період другої половини 1920-х – першої половини 1930-х рр. стали інструментом формування міжнародного клімату, сферою інтернаціонального співробітництва. Процес міжнародного культурного обміну здійснювався у формі міжнародного співробітництва різного формату. У політичному плані воно сприяло формуванню антимілітаристських настроїв світової інтелектуальної еліти. У період з другої половини 1930-х до першої половини 1950-х рр. політикам вдалося роз’єднати інтелектуальну еліту, використати частину її для обґрунтування та пропаганди власних ідей.

Ключові слова: Одеса, Україна, США, взаємини, культура, наука.
Міжнародні зв’язки в галузі культури є складовою частиною всієї системи міжнародних відносин. Інтернаціональний досвід взаємин у сфері культури – найважливіший процес взаємодії та взаємозбагачення культур народів світу, що сприяє прогресу людської цивілізації протягом багатьох століть. Міждержавна практика зв’язків забезпечує прогрес людства, будучи формою реалізації комунікативної функції культури в міжнародних відносинах країн світу. Міжнародні обміни в царині культури сприяють інтенсифікації творчих процесів, забезпечуючи включення значного духовного потенціалу представників багатьох народів, підвищуючи рівень «здорової» змагальності між ними, посилюючи роль моральних стимулів. В історичній перспективі, завдяки міжнародному обміну в площині культури, з’являється можливість подолати розкол світу внаслідок політичних конфліктів і протистоянь на певному етапі розвитку відносин між державами, що забезпечує вирішення проблем людської цивілізації на демократичній основі та дозволяє сподіватися на стійкий характер прогресу в світі. У цьому контексті дослідження історії міжнародного співробітництва в царині культури є однією з актуальних тем на сучасному етапі розвитку України.

Міжнародні зв’язки одеських науковців вже ставали об’єктом досліджень [2; 13; 16–17; 27–29], але не набули комплексного дослідження та зокрема не був відмічений американський вектор їх становлення та розвитку. Тому метою даного дослідження є спроба аналізу міжнародного співробітництва представників наукової спільноти Одеси в галузі культури зі США, виявлення значення, змісту та особливостей цих міжнародних відносин, визначення їх інтенсивності, ефективності та форм співпраці не лише в контексті зовнішньополітичної діяльності радянської влади, а й в умовах існуючих ідеологічних забарвлень у розвитку культури, трансформованої системи вищої освіти й мережі науково-дослідних установ у першій половині ХХ ст. До того ж до моменту встановлення дипломатичних відносин між Україною і США (3 січня 1992 р.) міжнародні зв’язки між цими державами розвивалися суперечливо і нестабільно.

На початку XX ст. у світі значно прискорюється процес розвитку культури. Стрімко змінюється повсякденне життя людей, що призвело до революційного перевороту в їхній свідомості, що згодом спричинилося до важливих змін у виробництві, побуті та зокрема налагодженні міжнародних зв’язків у галузі культури. На початку XX ст. серед одеських науковців були визначені основні орієнтаційні напрями в площині міжнародних відносин у галузі культури, у тому числі й американський вектор, але на той час він був не активований. У цей час з’явилися перші приклади відносин між представниками одеської наукової корпорації та США. Наприклад, 10 квітня 1910 р. ректор Новоросійського університету С.В.Левашов повідомив керівництво історико-філологічного факультету, що Міністерство народної освіти направляє одного з провідних одеських істориків, професора І.А.Линниченка на ХVІІ міжнародний конгрес американістів, який мав відбутися в травні 1910 р. у Буенос-Айресі [9]. Міжнародний конгрес американістів є традиційним міжнародним науковим форумом, що проводиться впродовж останніх 140 років. Мета цієї міжнародної конференції полягає в розвитку соціогуманітарних досліджень країн Північної й Південної Америки та об’єднанні науковців, зацікавлених у проведенні цих розвідок [18]. На сьогодні нам не вдалося встановити, чи брав участь у цьому конгресі І.А.Линниченко (через відсутність фінансової підтримки з боку університету та Міністерства народної освіти скоріш за все, що ні), але це був один з перших кроків до налагодження міжнародних комунікацій одеських науковців у галузі культури з колегами країн американських континентів та зокрема США.

Перша світова війна, революційні перетворення, громадянська війна й інтервенція спричинили різке згортання інтернаціональної співпраці вчених Одеси, що призвело до тимчасового припинення міжнародних контактів у період 1917–1922 рр. Отже, скрутне матеріальне становище та міжнародна ізоляція «країни рад» стали одними з причин припинення міжнародних зв’язків на межі 10-х–20-х рр. ХХ ст.



Юридичне право на міжнародні відносини з’явилося в українського радянського уряду лише після підписання 28 грудня 1920 р. союзного договору між УСРР і РСФРР із взаємним визначенням суверенітету і незалежності сторін. У 1921 р. НКЗС УСРР активно встановлював дипломатичні зв’язки з зарубіжними країнами, наслідком чого стала поява записки «Про дипломатичні представництва УСРР». У ній зазначалось, що УСРР перебуває напередодні встановлення дипломатичних, консульських та інших відносин із Польщею та країнами Балтії, а у більш віддаленому майбутньому – з Великою Британією, Францією, Німеччиною, США й Італією.

Незважаючи на прогресивні кроки в розвитку міжнародних контактів, відносини між УСРР та багатьма країнами світу, в тому числі й США, у першій половині 1920-х рр. залишались напруженими. Причиною не налагодження контактів між двома сторонами можна вважати протиставлення між СРСР і США, що тривало з часів громадянської війни, в якій північноамериканська держава виступала на боці проімперських політичних сил як союзник Російської імперії у військово-політичному угрупуванні – Антанті.

На початку 20-х років XX ст. в Україні залишалися блокованими торговельні шляхи, зруйновані порти, розладнане транспортне сполучення. Проте, незважаючи на такі умови, торгівельні контакти з країнами світу підтримувалися. Це пояснюється традиційністю таких контактів у попередні періоди економічного розвитку півдня України. Визнаним центром торговельних операцій і найбільшим портом залишалася Одеса, яку називали воротами до світових ринків. У перші післявоєнні роки представники іноземного капіталу продовжували підтримувати Одесу з метою збуту товарів на південноукраїнському ринку. Водночас було визначено опорні пункти щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності України: Одесу було визнано єдиним центром для налагодження зовнішньоекономічних відносин із ринками Середземномор’я, Близького Сходу й Америки. Одним із прикладів цих зв’язків з боку США була діяльність «Джойнта», яка мала стати допомогою євреям колишньої Російської імперії, постраждалим не тільки в результаті подій Першої світової війни, а й громадянської війни, що супроводжувалася майже на всій території України єврейськими погромами. До цього лиха додався голод, який почався на теренах України 1921 р. Однак у реалізації допомоги «Джойнт» зіткнувся з проблемою принципової несумісності цієї місії з політикою радянської влади, яка категорично відмовлялася від будь-якої співпраці з національно орієнтованою інституцією. Вихід зі скрутного становища став можливий завдяки створенню Американської адміністрації допомоги – АRА (American Relief Administration). Саме під прикриттям АRА «Джойнт» і почав надавати підтримку євреям на території СРСР. Більшовики, приймаючи допомогу від «Джойнта», проте, постійно вели напружену ідеологічну боротьбу з цією організацією [25]. Хоча, здійснюючи економічну допомогу, «Джойнт» тим самим урятував життя багатьох науковців. Так, у 1921–1922 рр. одеський професор-фізіолог Б.П.Бабкін працював в АРА, допомагаючи колегам виживати у скрутний час [19].

Незважаючи на існуючі можливості врятувати своє життя у складних економічних умовах на початку 1920-х рр., деякі одеські науковці не витримували такої ганебної ситуації як в повсякденному житті, так і в ідеологічній площині, яку радянська влада поступово підводила до монополістичної диктатури. Внаслідок цього вчені Одеси вирішували залишити батьківщину та пускалися на пошуки кращого життя. Однією з країн, яка залюбки приймала одеських інтелектуалів, стали США. У 1922 р. Одесу покинув математик Ю.Г.Рабинович. Спочатку він виїхав до Стамбулу, а після кількох місяців поневірянь дістався США, де й оселився. Упродовж 1926 –1956 рр. він працював у Мічиганському університеті [26], де своїми дослідженнями підняв авторитет американської математичної школи. До США емігрувала значна кількість одеських науковців, які згодом стали дослідниками світового рівня. Наприклад, через країни Європи до США 1948 р. потрапив Г.В.Флоровський, де він працював професором кафедри церковної історії й славістики Гарвардського та Принстонського університетів [4]. У 1958 р. до США переїхав А.М.Грабар, який став однією з центральних фігур центру світової візантиністики – Думбартон-Окс [3].

Із поступовим утвердженням радянської влади почалася налагоджуватися й міжнародна діяльність вчених. За нової влади згідно постанови РНК УССР від 14 червня 1921 р. «стежити за розвитком міжнародної науково-творчої діяльності та сполучати з її досягненнями наукову творчість установ і громадян УССР» стало одним із завдань Всеукраїнської Академії наук [5]. Відповідно, право на проведення міжнародних наукових зв’язків належало центральному науковому органу країни. На місцях же в сфері діяльності науково-дослідних кафедр згідно резолюції Наукового комітету НКО УСРР від 3 січня 1923 р. міжнародна наукова комунікація взагалі не розглядалася [6, с.78–80], що, на нашу думку, було зумовлено двома факторами. По-перше, невпевненістю керівників радянської держави у своїй здатності утримати владу після закінчення громадянської війни. По-друге, саме представники наукової інтелігенції відкрито виступали з критикою політики більшовиків та мали підтримку міжнародної наукової спільноти. У зв’язку з цим влада вирішила встановити жорсткий ідеологічний контроль не тільки шляхом не підтримки інтернаціональних комунікацій вчених, а й вигнання з країни частини наукової еліти, яка могла мислити вільно, самостійно аналізувати обстановку, висловлювати свої ідеї та постійно критикувати існуючий режим. У результаті цього ЦК КП(б)У прийняв рішення про введення низки заходів з метою тримання науковців у слухняності. Отже, припинення міжнародних відносин одеських науковців у перші роки радянської влади (1920–1923) було пов’язано з післявоєнною руйнацією, з погіршенням фінансового забезпечення науки, ізоляцією країни рад на міжнародній арені та боротьбою більшовиків з опозицією, до числа якої входили представники наукової інтелігенції.

Протилежно ситуація змінилася тільки з прийняттям «Положения о научно-исследовательских кафедрах УССР», затвердженого Колегією Головного комітету професійно-технічної та спеціально-наукової освіти НКО УСРР 18 лютого 1924 р., в якому проголошувалося, що «все работники научно-исследовательских кафедр, в интересах развития науки и использования научных достижений других стран, пользуются преимущественным правом научных командировок... за границу» [6, с.37–39]. Отже, після відносно тривалої блокади вчених у зв’язках з іноземними колегами, радянська влада вирішила, що контакти науковців із міжнародною спільнотою резонно розглядати як можливість вигідної репрезентації більшовицької держави на світовій арені. Одним з перших органів, на який було покладено відповідальність за всебічний контроль міжнародних наукових зв’язків науковців України, в тому числі Одеси, з 1926 р. стало УТКЗ – Українське товариство культурних зв’язків із закордоном (на зразок Всесоюзного товариства культурних зв’язків із закордоном, діючого з 5 травня 1925 р.) [15, с.34–35]. У другій половині 1920-х рр. серед інстанцій, що регулювали надання закордонних відряджень, помітно зріс вплив ОДПУ та його Іноземного відділу, представники якого попередньо перевіряли кожне відрядження, а коли через це виникали деякі зволікання, часто приводили до затримки початок роботи науковців за кордоном, а то й до зриву поїздок. Процес отримання дозволу на виїзд був дуже затягнутий і бюрократичний, що дуже часто заважало справі налагодження контактів із зарубіжними фахівцями. Ці та інші суб’єктивні/об’єктивні причини призвели до того, що науковці отримали можливість здобувати відрядження за кордон, у тому числі й до США, які призвели до певного буму в міжнародних відносинах між одеськими інтелектуалами та американськими колегами в галузі культури в період другої половини 1920-х – першої половини 1930-х рр., який став «золотою добою» в першій половині ХХ ст.

Свідченнями цього є чисельний обмін індивідуальними та колективними делегаціями студентів і науковців між Одесою та США в період двох місяців 1927 р. У серпні 1927 р. у заплановане річне відрядження до США для роботи в біохімічному відділені медичного факультету університету Небраски виїхав професор Одеського медичного інституту Б.Шацціло [14]. 21 серпня 1927 р. в Одесу приїхала делегація, до якої входили 6 викладачів (одна з них - викладач Вісконсінського університету Марджері Джонсон) і студентів із різних університетів США. Гості знайомилися з умовами праці на підприємствах, функціонуванням шкіл, санаторіїв, будинків відпочинків та побували в єврейських колоніях на Кримському півострові [24].

У першій декаді вересня 1927 р. в Одесу прибули представники першої американської робочої делегації – фахівець у сільськогосподарській економіці, професор Колумбійського університету Бребнер та економіст, завідуючий нью-йоркським бюро статистики праці Стюарт Чейз, які цікавилися станом промисловості та сільського господарства в регіоні, функціонуванням Одеського порту та його експортними можливостями [7; 23]. Також вони ознайомилися з роботою одеської дослідної виноробної станції імені В.Є.Таїрова [22] та відвідали єврейські колонії в районі Херсону [23; 20]. 10 вересня 1927 р. Одесу відвідали Морен Сарре та Докс Пері, які ретельно знайомилися з розвитком шкільної справи, діяльністю лікувальних установ та культурно-освітніх закладів [1].

З боку одеських вчених активні міжнародні наукові зв’язки зі США підтримували співробітниками Одеського державного історико-археологічного музею (директор С.С.Дложевський) [8; 11–12]. Міждержавні наукові зв’язки також підтримували співробітники Всеукраїнського музею єврейської культури імені Менделе-Мойхер-Сфорима, який було відкрито в Одесі 6 листопада 1927 р. До музею надходили сімейні реліквії, фотографії, театральні костюми, афіші тощо з багатьох міст світу, у тому числі з Нью-Йорка [10]. Надіслані науковцями США артефакти суттєво збільшували фонди музею та демонстрували самобутнє життя євреїв в Україні.

Така позитивна ситуація у відносинах у галузі культури між науковцями Одеси та США тривала до середини 1930-х рр., коли на тлі тоталітарного сталінського режиму в умовах постійної плинності кадрів, невиправданих звільнень з роботи, арештів, обов’язкового переходу до тематики наукового пошуку питань, визначених постановами більшовицької партії, будь-які контакти науковців із зарубіжними колегами були небезпечними та заборонялися. Така ситуація тривала й під час Другої світової війни.



Розвиток міжнародних відносин у царині культури між вченими Одеси та США після завершення Другої світової війни визначався як власне загострення системного протистояння між США та СРСР. Класовий антагонізм на міжнародній арені загострювався, а ця тенденція була привнесена у площину розвитку культури. Апогеєм цієї боротьби стала грандіозна антисемітська кампанія кінця 1940-х – початку 1950-х рр., в якій більшовицькі очільники також звинувачували США. Навесні 1950 р. Одесою прокотилася хвиля арештів євреїв – письменників, журналістів, викладачів. Першим був узятий під варту письменник Х.Вайнерман, якого звинувачували у співпраці з «американською розвідкою». У 1953 р. на партійних зборах Одеського державного університету в. о. ректора С.М.Ковбасюк повідомив, що «В стенах университета на юрфаке орудовала банда сионистов – злейших врагов нашего народа, агентура англо-американского империализма». Далі він докладно розписав всі ті жахи, які творять «Джойнт», «лікарі-вбивці» й антирадянський осередок шкідливих сіоністів, який був розкритий ще 1951 р. [30]. У 1953 р. на шпальтах радянських газет «Джойнт» репрезентувався як філіал американської розвідки, який нібито створив терористичну групу для знищення діячів СРСР.

Міжнародні обміни в галузі культури між науковцями Одеси та США в першій половині ХХ ст. тільки в період другої половини 1920-х – першої половини 1930-х рр. стали не тільки фактором цивілізаційного розвитку, а й інструментом формування міжнародного клімату, сферою інтернаціонального співробітництва, в якій виникали уявлення про характер міжнародних відносин і норми міжнародного права. Процес міжнародного культурного обміну здійснювався у формі міжнародного співробітництва різного формату. У політичному плані воно сприяло формуванню антимілітаристських настроїв світової інтелектуальної еліти. У період з другої половини 1930-х до першої половини 1950-х рр. політикам вдалося роз’єднати інтелектуальну еліту, використати частину її для обґрунтування та пропаганди власних ідей.


Спиоск використаних джерел та літератури

  1. Американские туристы в Одессе. // Вечерние известия. – 1927. – 12 сентября.

  2. Баженова Г. Ю. Міжнародні зв’язки істориків Росії (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) : автор. дис. на здобуття наукового ступеня канд. наук / Г. Ю. Баженова. – К., 2008. – 20 с.

  3. Бутырский О. С. Грабар Андрей Николаевич. / О. С. Бутырский // Православная энциклопедия. Том XII. – М., 2006. – С. 243–245.

  4. Бычков С., Колеров М. Флоровский Георгий Васильевич. / С. Бычков, М. Колеров // Русское зарубежье. Золотая книга эмиграции. Первая треть ХХ века. – М., 1997. – С. 653–655.

  5. Бюлетень офіційних розпоряджень і повідомлень Наркомосвіти. – 1921. – Ч. 6. – С. 6.

  6. Бюллетень украинского главного комитета профессионально-технического и специально-научного образования. – 1923. – № 3–4. – С. 78–80; 1924. – № 1. – С. 37–39.

  7. В Одессу приезжают представители первой американской рабочей делегации // Вечерние известия. – 1927. – 31 августа.

  8. Відчит про діяльність Одеського державного історично-археологічного музею за р.р. 1927 та 1928. – Одеса, 1929. – С. 17.

  9. Державний архів Одеської області (ДАОО). – Ф. 45. – Оп. 4. – Спр. 2640. – Арк. 36.

  10. ДАОО. – Ф. Р-134. – Оп. 1. – Спр. 1643. арк. 42–43.

  11. ДАОО. – Ф. Р-134. – Оп. 1. – Спр. 1646. – Арк. 2–2а.

  12. Дложевський С. С. Одеського державний історично-археологічний музей. – К., 1927. – С. 15–17.

  13. Калінчева Г. І. Українсько-німецькі освітні і наукові зв’язки у 20-ті – на початку 30-х років : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук / Г. І. Калінчева. – Донецьк, 1996. – 22 с.

  14. Командировка одесских научных работников заграницу. // Вечерние известия. – 1927. – 9 августа.

  15. Кузьмин М. С. Деятельность партии и советского государства по развитию международных научных и культурных связей СССР (1917–1932 гг.). / М. С. Кузьмин. – Л., 1971. – 150 с.

  16. Левченко В. В. Вчені-історики Одеси в міжнародній науковій комунікації в 1917–1930-х рр. / В.В.Левченко // Університет: науковий історико-філософський журнал. – К., 2012. – № 3 (47). – С. 11–22.

  17. Левченко В. В. Международные научные связи учёных-историков Одессы во второй половине ХІХ – первой половине ХХ вв. / В. В. Левченко // Русское научное наследие за рубежами России. – Брянск: РИО БГУ, 2013. – С. 82–94.

  18. Международный Конгресс Американистов [Електронний ресурс]. – Pежим доступу: http://ru.encydia.com/en/Международный_Конгресс_Американистов (дата звернення: 2 лютого 2016 р.) – Назва з екрану.

  19. Осташков К. В., Шепельська И. В. Бабкін Борис Петрович. / К. В. Осташков, И.В.Шепельська // Професори Одеського (Новоросійського) університету: Біографічний словник. Т. 2. А–І. – Одеса, 2005. – С. 72.

  20. Отъезд представителей американской рабочей делегации // Вечерние известия. – 1927. – 6 сентября.

  21. Портной И. Л. Провокация военных кораблей США в Одесском порту в 1922 г. / И.Л.Портной // Исторический архив. – 1960. – № 6. – С. 183–185.

  22. Представители американской рабочей делегации в Одессе. // Вечерние известия. – 1927. – 2 сентября.

  23. Представители американской рабочей делегации в Одессе. // Молодая гвардия. – 1927. – 3 сентября.

  24. Приезд экскурсии американских студентов // Вечерние известия. – 1927. – 22 августа.

  25. Рашковецкий М. «Джойнт» – «под зонтиком» и без. / М. Рашковецкий // Мигдаль Times. – 2005. – № 58 (апрель-май).

  26. Рикун І.Е. Рабинович Юрій Германович. / І.Е.Рикун // Професори Одеського (Новоросійського) університету: Біографічний словник. Т. 4. Р–Я. – Одеса, 2005. – С. 6.

  27. Саган Г.В. Українська наука на міжнародній арені (наукова співпраця у міжвоєнний період). / Г.В.Саган. – К., 2003. – 227 с.

  28. Ткаченко В. Українська наука у царині міжнародної комунікації (1920–1939 рр.) / В.Ткаченко // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. – К., 2008. – № 14. – С. 364–376.

  29. Урсу Д.П. Одесса в европейском и культурном пространстве (ХІХ–ХХ вв.): Документальные очерки / Д. П. Урсу. – Одесса: Апрель, 2014. – 272 с.

  30. Урсу Д.П. Ученые Одессы – жертвы идеологических кампаний 1946–1953 годов [Електронний ресурс]. – Pежим доступу: http://liberte.onu.edu.ua/upload/file/file1/ursu_d.%20п.(+).doc (дата звернення: 2 лютого 2016 р.) – Назва з екрану.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Європейські історичні студії iconФілологічні студії збірник наукових праць
Філологічні студії : зб наук пр студентів І магістрантів. – Полтава : пнпу, 2011. – Вип. VІ. – 160 с
Європейські історичні студії iconОрієнтовні варіанти практичних занять та першого уроку О. В. Галегова
Учні згадують та пояснюють, що таке історія, як історичні процеси розвиваються в часі та просторі, що таке історичні пам’ятки, джерела...
Європейські історичні студії iconВісник львівського університету філософсько-політологічні студії
Вісник Львівського університету. Серія: філософсько-політологічні студії. 2010. Вип. 285 с
Європейські історичні студії iconСходознавчі студії в історичному кримознавстві в першій половині XIX століття

Європейські історичні студії iconОрієнтовне календарно-тематичне планування уроків мистецтва, 9 клас
Великі європейські стилі: античний, візантійський, романський, готичний, Ренесанс, бароко, рококо, класицизм, романтизм, реалізм
Європейські історичні студії iconОрієнтовне календарно-тематичне планування уроків мистецтва, 9 клас
Великі європейські стилі: античний, візантійський, романський, готичний, Ренесанс, бароко, рококо, класицизм, романтизм, реалізм
Європейські історичні студії iconЛюди в історії: історичні персонажі, групи людей І народи
Мета: визначити, що є головним змістом історії, яку роль в історії відіграють історичні діячі; удосконалити навички роботи з текстом;...
Європейські історичні студії iconДо Варязького моря 1
А капітан чував, що полковник Музиченко багато працював за кордоном, знає всі основні європейські мови, за час війни з Радянським...
Європейські історичні студії iconЛариса дворніченко
Філософська антропологія та сучасність (пам’яті В. Г. Табачковського) // Філософсько-антропологічні студії’2008. – К. Стилос, 2008....
Європейські історичні студії iconХудожня спадщина: студії
Франкової душі”. Основна увага приділяється особливостям художньої інтерпретації образу ліричної героїні. На основі зіставлення поетичних...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка