Юрій Мицик Кобзар І Придніпров'я



Скачати 37.67 Kb.
Дата конвертації09.03.2018
Розмір37.67 Kb.

Юрій Мицик
Кобзар і Придніпров'я
Ім'я Тараса Григоровича Шевченка золотими літерами вписане в історію не тільки української, а й світової літератури. Є в біографії Кобзаря сторінки, пов'язані з нашим краєм, де було серце запорозького козацтва...

Перенесемося у 1843 рік. Шевченкові – 29, з яких лише 5 останніх літ не були затьмарені трагедією кріпацтва. За роки волі зроблено чимало. Вийшов друком «Кобзар» (1840), який одразу поставив Шевченка до поетичних зірок світового рівня, написано драму «Назар Стодоля», історичну драму «Никита Гайдай», низку поем та віршів, створено серію блискучих малюнків і картин. На той час Шевченко удостоєний срібної медалі Академії мистецтв (пізніше його відзначать ще двома срібними медалями).

11 травня, отримавши відпустку в Академії мистецтв, Шевченко разом з відомим укра­їнським поетом Євгеном Гребінкою та його сестрою Людмилою вирушили на Україну, на рідну землю, яку він полишив підлітком-кріпаком 14 років тому. Подорожували звичними поштовими трактами, і скупі згадки джерел (свідчення самого поета та його знайомих) це підтверджують. Піс­ля прибуття до Чернігова шляхи мандрівників розійшлися.

Тарас Григорович об'їздив чимало міст і сіл України, побував у Києві, Переяславі, Кача-нівці, рідній Кирилівці. На початку вересня 1843 року Кобзар вирушив з Яготина в омріяні краї запорозького козацтва.

Ленінградський учений-дослідник Петро Жур так писав: «Яким маршрутом мандрував (поет) на Дніпрові пороги та на місце останньої Січі Запорозької? Ясно – найкоротшим із поштових шляхів, які тоді існували, тобто через Пирятин – Лубни – Хорол – Кременчук – Верхньодніпровськ – Катеринослав – Олександрівськ – Нікополь». Біля Кременчука наплавним мостом поет переїхав на правий берег Дніпра і ступив на землю тодішньої Катеринославщини.

Край запорозьких козаків перетворився за царату в похмуру твердиню кріпацтва. Поміщики нещадно визискували кріпаків, знущалися з них як хотіли. Новомосковська поміщиця І. Клюшникова за підтримки чоловіка до смерті забила селянку. Стихійні протести кріпаків жор­стоко придушувалися поміщиками і владою.

У квітні 1845 року міністр внутрішніх справ Перовський згідно з «височайшим повелін­ням» схилився до скарг катеринославського губернського прокурора і видав наказ про користу­вання стандартними канчуками на зразок канчука-еталона, який зберігався у Катеринославському губернському правлінні.

Катеринослав тих часів – губернське містечко, найбільшим будинком якого була тюрма, куди звозили не стільки злодіїв, скільки кріпаків-втікачів. Сучасники відзначали страшенну грязюку в місті восени, а пилюку – влітку. Місто освітлювалося лише по один бік проспекту, та й то у святкові дні. У темні ночі тут було привільно злодіям. Додаймо до цього епідемії, що спалахнули в Катеринославському, Новомосковському та інших повітах серед переселенців, що прибули з Чернігівщини та Полтавщини.

Ось чому на шляху до Хортиці Шевченко не затримався в Катеринославі. Правда, є певні підстави думати, що він тут пробув довгенько, бо в єдиній гімназії служив тоді (з 1840 року) вчителем малювання та каліграфії однокашник і товариш Шевченка по академії мистецтв – Іван Іванович Гродницький.

Далі шлях Кобзаря лежав до Олександрівська (нині місто Запоріжжя), який входив у склад тодішньої Катеринославської губернії, до Хортиці – де була перша з відомих Запорозьких Січей.

Шевченко оглядав дніпровські пороги, про що збереглися народні перекази. За одним із них місцевий рибалка Влас Сербиченко бачив Шевченка, який ішов до «Діда» – Ненаситецького порога, потім поет заночував у селі Микільському-на-Дніпрі. Хортиця викликала неповторні враження поета і водночас його сумні роздуми про тяжку долю козацького краю під владою царату.

Про своє перебування на острові Кобзар писав у листі до Я.І. Кухаренка 26 листопада 1844 року. Зворотний шлях Шевченка проходив, за свідченням П. Жура, «певна річ, не інакше, як через Нікополь – Канцерополь – Катеринослав – Кременчук». Дослідники поета вважають, що він відвідав на зворотному шляху село Покровське, що виникло на місці останньої (Підпільненської) Січі, та район села Капулівки, де стояла так звана Стара Січ.

У Нікополі, в місцевій церкві, поета могла зацікавити знаменита запорізька ікона Покрови Богородиці, на якій поруч із святими були змальовані озброєні запорожці. Чи не про цю ікону писав поет у вірші «Іржавець»? У селі Покровському Шевченко малював кам'яну церкву, помилково вважаючи її за ту, що стояла в часи існування Січі. Насправді та церква вже була зруйнована.Поет у проспекті «Живописной Украины» 1844 року обіцяв передплатникам офорт, що зображатиме Покровську церкву. На жаль, цей малюнок не зберігся, хоча є підстави пов'язувати деякі інші малюнки Кобзаря з нашим краєм.

Проминувши на зворотному шляху Катеринослав уже вдруге, Шевченко проїхав через Кременчук на Новогеоргіївськ, а далі через славнозвісні Чигирин і Черкаси – до рідної Кирилівки. 20 вересня 1843 року він прибув до рідного дому і того ж дня разом із сестрою Яриною хрестив первістка свого брата Йосипа – Трохима.



Отже, «літо перше» – одне з трьох найплідніших у творчій біографії поета – було пов’язане з нашим краєм, зокрема, містом, що надихнуло поета на нові твори. Образ Хортиці – «матері Січі», легендарних дніпрових порогів – символ козацької слави нерідко постає в уяві поета в низці його поезій. На Катеринославщині, як і в Україні, Білорусії, Росії, Кобзар побачив страждання простого люду, що пізніше вилилося в геніальну поему «Сон».
Мицик Ю. Кобзар і Придніпров’я [Текст] / Ю. Мицик // Шевченкіана Придніпров’я: Статті, нариси, поезія, проза, есеї, інтерв’ю / Упоряд. та авт. передмови Л. Степовичка, М. Чабан.– Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2008.– С. 41–42.

Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Юрій Мицик Кобзар І Придніпров\Юрій Мицик Гетьман Іван Виговський Київ Видавничий дім «км академія»
України, Польщі, Росії та інших країн, що дало змогу значно повніше висвітлити життєвий шлях І. Виговського, його військово–політичну...
Юрій Мицик Кобзар І Придніпров\Є Т. Шевченко для України? (великий поет, художник, націон геній) Як його називають у народі, чому?
Як його називають у народі, чому? (Кобзарем, бо основна книга його віршів – «Кобзар». Як кобзар піснями, так поет віршами уславив...
Юрій Мицик Кобзар І Придніпров\Автобіографія дорошенко Юрій Володимирович
Дорошенко Юрій Володимирович, народився 11 серпня 1976 році у м. Павлодар республіка Казахстан
Юрій Мицик Кобзар І Придніпров\Юрій збанацький (1914-1994)
Стельмах, Натан Рибак. Бували там Олесь Гончар, Михайло Стельмах, Павло Загребельний, Василь Кучер, литовський поет Едуардас Межелайтіс,...
Юрій Мицик Кобзар І Придніпров\Капарулін юрій Валерійович
Капарулін юрій Валерійович (01. 08. 1986, м. Дніпропетровськ) – кандидат історичних наук
Юрій Мицик Кобзар І Придніпров\Юрій Борець оун- упа: шляхами лицарів ідеї І чину вічний борець
Юрій Борець був безпосереднім учасником національно-визвольних змагань в лавах Української Повстанської Армії, а після переходу рейдом...
Юрій Мицик Кобзар І Придніпров\Юрій Семенович Старостенко (13 червня 1923 — 1965) — дитячий письменник
Народився Юрій Семенович Старостенко 13 червня 1923 року в місті Забєлишине в Білорусії. Батько його був фельдшером, а мати — медсестрою....
Юрій Мицик Кобзар І Придніпров\Юрій Вербицький – герой Небесної Сотні Ю. Вербицький герой “Небесної сотні”
Ю. Вербицький герой "Небесної сотні" «Не міг стояти осторонь, коли робиться таке беззаконня»: Юрій Вербицький був випускником Львівської...
Юрій Мицик Кобзар І Придніпров\Остап Вересай
Калюжинці † 1890, Сокиринці кобзар, виконавець народних дум, історичних, побутових, жартівливих та сатиричних пісень
Юрій Мицик Кобзар І Придніпров\Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття
«Кобзар» та виставка творів художньої літератури про життя і творчість Т. Шевченка


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка