З українського літературного слововживання



Сторінка10/57
Дата конвертації17.04.2017
Розмір7.03 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   57

Відгин, -у. їм. від відігнути.

Відгін, -гону. їм. від відігнати: залишки відгону гасу називаються мазутом.

ВІДДІЛ - ВІДДІЛЕННЯ - ВІДДІЛОК

Відділ, -у. 1. Частина чогось цілого: відділ мозку, відділ центральної нервової системи.

2. Частина установи або підприємства; частина приміщення, що має певне призначення. Вж. зі сл.: кадрів, музею, освіти, охорони здоров’я, постачання, технічного контролю, будівельний, етнографічний, інформаційний, машинний, оперативний, особливий, політичний, санітарний, шифрувальний.

3. Частина журналу або газети. Вж. зі сл.: культури, літератури, мистецтва, поезії, листів.

4. Частина вечора, концерту, вистави: другий відділ програми.

Відділення, р. мн. -ень. 1. Те саме, що відділ 2. Вж. зі сл.: зв’язку, міліції, машинне, підготовче, поліцейське, родильне, спеціалізоване, хірургічне, відділення академії наук.

2. Найменший військовий підрозділ: командир відділення.

Відділок, р. мн. -лку. Частина установи або підприємства: виробничий відділок, відділок сталеливарного цеху.

ВІДЕО... Перша частина складних слів, що вказує на належність поняття до зображення телевізійних, радіолокаційних та інших сигналів на екрані; пишеться разом: відеопідсилювач, відеоплеєр, відеосигнал, відеотелефон, відеосалон.

ВІДІГРАВАТИ - ГРАТИ. У значенні "мати певне значення, вагу" вживається словосполучення відігравати роль. Колись, щоб вижити, велику роль відігравала витривалість, мускульна сила, невибагливість до їжі (Є.Гуцало); Як відомо, азот відіграє величезну роль у житті рослин і тварин (з журналу).

Грати роль – втілювати в художнім образі на сцені, в кінофільмі тощо; удавати з себе когось. Марко Лукич [Кропивницький] грав роль Івана Карася легко, невимушено (з журналу); їй не стало більше сил грати роль, і вона засміялася (Ю.Бедзик).

ВІДІМЕННИЙ - ВІДІМЕННИКОВИЙ

Відіменний, грам. Утворений від іменника або прикметника.

Відіменниковий, грам. Утворений від іменника: відіменникові прислівники.

ВІДКРИВАТИ. Двері, вікно, ворота, шафу, чемодан тощо – переважно розчиняти, відчиняти. Повіки своїх очей – переважно розплющувати, відплющувати.

відкуп див. викуп.

відлуння див. луна.

ВІДМЕЖОВУВАТИ - РОЗМЕЖОВУВАТИ

Відмежовувати, -ую, -уєш. Відокремлювати межею ділянку землі від сусідніх ділянок, що-небудь від чогось; відділяти одне явище, поняття від інших. Не ворожі, а дружні кордони відмежовують нашу землю від земель сусідських (М.Рильський); Вона вискочила на терасу і з неї побігла була коридором, що відмежовував лабораторії від цілого палацу (Ю.Смолич).

Розмежовувати, розмежувати. Розділяти якоюсь межею ділянку, землю, щось інше; роз’єднувати, відділяти одне від одного. Треба завжди розмежовувати поняття багатства художнього слова і багатослів’я (О.Довженко); Адже треба їй навчитись розмежовувати добро і зло (Н.Рибак).

ВІДМІННИЙ. 1. Який чимось відрізняється від когось, чогось, не такий, як був до цього. Лавра тих часів була дуже відмінною від сучасної (З.Тулуб); Завтра панна побачить його в церкві. Він відмінний: голене підборіддя, високий і з торбою (М.Лазорський).

2. Високоякісний, дуже гарний, дуже добрий (і похідний від нього прислівник відмінно). Проте надуживання ним надзвичайно уодноманітнює, примітивізує мову: відмінний гімназист, відмінний тактик, відмінний хлопець, відмінний догляд, відмінний напій, відмінна кава, відмінна погода, відмінна якість, відмінне здоров я; відмінно обладнаний зал, все складається відмінно. Набагато краще було б ужити синоніми прекрасний, прекрасно, чудовий, чудово і под.



ВІДМІНЮВАННЯ - ВІДМІНЮВАНІСТЬ

Відмінювання. У граматиці – зміна за відмінками і числами іменників, прикметників, числівників та займенників.

Відмінюваність, -ності, ор. -ністю. У граматиці – властивість відмінювання за відмінками: відмінюваність іменників.

ВІДНОВЛЮВАНИЙ, ВІДНОВЛЕНИЙ - ВІДНОВЛЮВАЛЬНИЙ

Відновлюваний, відновлений. Дієприкм. од відновлювати, відновити – якого відновлювали, відновлюють або відновили; також у значенні прикметника: відновлювані (відновлені) функції дихання.

Відновлювальний, прикм. Який відновлює: відновлювальні засоби, відновлювальний процес, відновлювальний гідроліз, відновлювальний фактор.

ВІДНОСИНИ - СТОСУНКИ - ВЗАЄМИНИ - ВІДНОШЕННЯ

Відносини, -син, мн. Вживається щодо людей, суспільства, колективу тощо. Виступає як складова частина багатьох суспільно-економічних термінологічних сполук зі словами: аграрні, вартісні, васальні, виробничі, господарські, громадські, дипломатичні, договірні, економічні, естетичні, земельні, кредитні, майнові, матріархальні, міждержавні, міжнародні, міжнаціональні, моральні, патріархальні, політичні, правові, промислові, ринкові, родинні, сімейні, суспільні, суспільно-виробничі, суспільно-економічні, товарні, товарно-грошові, торговельні.

Стосунки, -ів, мн. Те саме, що відносини, а також особисті зв’язки між людьми: міждержавні стосунки, позастатутні стосунки в армії, стосунки з дружиною, стосунки з людьми, стосунки сина з батьком, з’ясування стосунків.

Взаємини, -мин, мн. Взаємні стосунки між кимсь, чимсь; рідше – взаємозв’язок між предметами, явищами.

Відношення, р. мн. -ень. Взаємозв’язок між предметами, явищами. У термінологічних сполученнях вживається зі словами: арифметичне, білкове, вартісне, геометричне, кормове, мінове, відсоткове, процентне, синтаксичне (але не Все це має пряме відношення до чого; правильно Все це прямо стосується чого. Пор. стосуватися).

відноситися див. ставитися.

відношення див. відносини.

ВІДПРАЦЮВАТИ - ВІДРОБИТИ

Відпрацювати, -юю, -юєш. 1. Пропрацювати певний час; закінчити, перестати працювати. – Поглянь на свої руки токаря. Тридцять років вони відпрацювали в цеху (О.Донченко); Він відпрацював уже своє і на землі, і під землею (П.Колесник).

2. Перебуваючи тривалий час у роботі, в ужитку, виконуючи певну функцію, стати непридатним, зноситися (про машину, пристрій тощо): мотор відпрацював уже своє.

3. Те саме, що відробити 1.

4. Удосконалити, довести до готовності: відпрацювати апаратуру, відпрацювати статті закону.



Відробити, -облю, -обиш. 1. Виконати певну роботу за щось одержане, позичене; працею віддати борг, штраф. [Варка:] Ти ж казав, що вже нічого не винен йому, що відробив (М.Кропивницький).

2. Те саме, що відпрацювати 1. – Кинь про сили – ти відробив, Хомич, своє (М.Упеник).



ВІДПУСК - ВІДПУСТКА

Відпуск, -у. 1. Видача, продаж чого-небудь: відпуск товарів, відпуск коштів, відпуск води.

2. У металургії – термічна обробка сталі для зменшення її крихкості.



Відпустка. Звільнення на певний час від роботи, служби, навчання: місячна відпустка, оплачувана (або неоплачувана) відпустка, піти у відпустку.

ВІДРІЗНЯТИ - РОЗРІЗНЯТИ

Відрізняти, відрізнити, -ню, -ниш (що від чого). Я завжди вміла відрізняти публіцистику від приватних справ (Леся Українка).

Розрізняти, розрізнити (кого і кого, що і що). Вони так схожі один на одного, що, кажуть, їх і мати тільки по очах розрізняє (М.Стельмах); – Я не хотів тебе образити. Просто треба вміти розрізняти свободу і псевдосвободу (О.Гончар).

ВІДРІЗНЯТИСЯ - ВИРІЗНЯТИСЯ

Відрізнятися, відрізнитися, -нюся, -нишся. Бути несхожим якоюсь ознакою на інших, інше; виділятися з-поміж інших, іншого; відокремлюватися від когось, чогось. Курінь Птахи нічим не відрізнявся від усіх інших рибальських мазанок (Ю.Смолич).

Вирізнятися, вирізнитися, -нюся, -нишся. Виділятися з-поміж інших, іншого, бути помітним через якісь ознаки. Дедалі вирізняються окремі групи і розмови (Леся Українка); Деякі голоси Ярошенко впізнав одразу; вирізнялися два дисканти братів Мосурів (С.Васильченко).

ВІДРІКАТИСЯ - ЗРІКАТИСЯ - ЗАРІКАТИСЯ

Відрікатися, відректися, -ечуся, -ечешся (від кого-чого, кого, чого). – Тяжко їй було відрікатись від свого щастя... (Г.Квітка-Основ’яненко); Я відрікаюся всього (І.Франко).

Зрікатися, зректися (кого, чого, що робити). Відмовлятися від чого-небудь, свідомо позбавляти себе чогось. [Крістабель:] Як можеш ти зрікатися дітей?(Леся Українка); Нарешті вона заявила, що зрікається відпустки (Г.Коцюба); Де ж вона, та й правда, візьметься, коли кожен зрікатиметься за неї обставати (Б.Грінченко); Лише нікчемні й безголові Зрікаються своїх батьків (М.Руденко).

Зарікатися, заректися. Давати обіцянку, зарік не робити чого-небудь. Забачивши святий Київ, вони зареклися більше пити, щоб вступити по-християніській до святого міста (І.Нечуй-Левицький); Від суми та тюрми не зарікайся (прислів’я).

відробити див. відпрацювати.

ВІДСТОЮВАТИ - ОБСТОЮВАТИ

Відстоювати, -юю, -юєш. Захищати, обороняти – зі зброєю в руках, а також словами. Вж. зі сл.: вчення, думку, інтереси народу, мир, незалежність, погляди, правду, проект, свободу, честь.

Обстоювати. Захищати, боронити від когось переважно словами; захищати думку, погляд, ідею тощо; наполягати на чомусь. Обстоювати існування заповідника Андрію Тобілевичу в столиці допомагав Максим Рильський (Т.Масенко); – А чим, батьку, цей кошовий уславився? спитав Василь. "Волю козацьку обстоював дуже і не тільки про Запорожжя дбав, а й про всю Україну піклувався" (А.Кащенко).

Коли йдеться про закінчену, завершену думку, як правило, в цьому значенні вживається не обстояти, а відстояти. – Зуміли до кінця використати свій досвід, вчасно відстояли, підтримали дитячу чистоту і непорочність (О. Гончар).



ВІДТИНОК - ВІДТІНОК

Відтинок, -нка. Частина простору або часу; відрізок. Коли в’їхали в ліс, через який проходив найнебезпечніший відтинок шляху кілометрів на півтора, сонце зайшло (В.Козаченко); Кроки стихли, лише ходики на стіні відсікали і кидали додолу короткі відтинки часу (М.Тарновський).

Відтінок, -нку. Різновид кольору, відмінний від основного силою тону; різновид якогось явища; додатковий вияв почуття, настрою тощо. Барва її лиця була й тепер рум’яною, зостався й досі легкий відтінок слонової кості в загорілім обличчі (Леся Українка); Сильний, глибокий баритон з м’якими, шовковистими відтінками рокотав над хвилями Дніпра (М.Руденко).

відчиняти див. одчиняти.

відчитувати див. вичитувати.

відчувати див. почувати.

відчуття див. почуття.

ВІЗ - ХУРА - ПІДВОДА

Віз, воза. Чотириколісний транспорт для перевезення вантажів і людей кінною або воловою тягою; приблизна міра ваги, обсягу, що дорівнює поклажі одного воза. Ще далі, біля самої води, стояли вози, повні риби, сала, меду, олії (П.Панч); Попід дібровою стоять Вози залізної тарані (Т.Шевченко).

Хура. Великий віз або сани, віз або сани з поклажею; кількість вантажу, що може поміститися на возі чи санях тощо. Роман позичив грошей на хату ще й обіцяв дати хуру до лісу під матеріал (М.Коцюбинський); Колись-то Лебідь, Рак та Щука Приставить хуру узялись (Л. Глібов); – Знаєте що? Наш титар, либонь, гарний гончар; нехай він одвезе хуру своїх горшків (І.Нечуй-Левицький).

Підвода, р. мн. -від. Запряжений кіньми або волами віз, візок. На дорозі довга валка підвід (А.Шиян); За базаром у затінку стоять підводи (В.Кучер).

ВІЗУАЛЬНИЙ - ВІЗУВАЛЬНИЙ

Візуальний. Який здійснюється неозброєним оком або за допомогою оптичного приладу: візуальне спостереження, візуальне розслідування.

Візувальний. Пов’язаний з візою – дозволом комусь на в’їзд у країну, виїзд або проїзд через неї, а також з підписом на якомусь документі.

ВІЙСЬКОВИЙ - ВОЄННИЙ - ВОЇНСЬКИЙ

Військовий. Який стосується війська, військовослужбовця, призначений для потреб війни. Вж. зі сл.: аеродром, аташе, бюджет, госпіталь, дух, ешелон, завод, керівник, корабель, кореспондент, кредит, лад, лазарет, льотчик, моряк, начальник, об’єкт, округ, організатор, оркестр, парад, поїзд, потяг, порядок, призов, радник, рапорт, статут, телеграф, шпиталь, автоінспекція, академія, база, виставка, влада, дисципліна, дорога, економіка, література, людина, медицина, могутність, організація, перевага, підготовка, присутність, сила, служба, справа, таємниця, техніка, форма, фортеця, хитрість, хімія, частина, шинеля, шинель, виробництво, відомство, замовлення, звання, керівництво, планування, правило, співробітництво, спорядження, судно, училище, власті, заходи, кола, можливості, традиції. У знач, ім.: військове – одяг і спорядження військовослужбовців; військовий – військовослужбовець, військовик.

Воєнний. Який стосується війни, пов’язаний з нею. Вж. зі сл.: закон, злочин, злочинець, конфлікт, напад, переворот, період, потенціал, психоз, режим, стан, час, авантюра, боротьба, доктрина, загроза, здобич, інтервенція, історія, катастрофа, небезпека, обстановка, операція, підтримка, політика, проблема, провокація, ситуація, випробування, вторгнення, втручання, питання, приготування, становище, дії, події, зусилля, інтереси, плани, свари.

Допустиме паралельне вживання військовий і воєнний з такими словами: блок, союз, суд, трибунал, диктатура, допомога, історія, машина, наука, промисловість, стратегія, тактика, теорія, зіткнення, мистецтво, витрати, потреби, умови, цілі. У скл. сл.: військово-історичний і воєнно-історичний, військово-політичний і воєнно-політичний, військово-польовий і воєнно-польовий тощо.



Воїнський. Який стосується воїна, воїнства, властивий воїнові, воїнам. Вж. (паралельно з військовий) зі сл.: героїзм, обов’язок, доблесть, дружба, повинність, присяга, слава, честь.

ВІЙЯ - ВІЯ

Війя, с. Дишель у воловому возі. Сергій сидів на передку, поставивши ноги на війя, поганяв биків (Григорій Тютюнник).

Вія, вії, ор. вією, ж. Вживається переважно в множині: вії – волосинки, що вкривають краї повік. Його щастя, його доля Мої чорні брови, Довгі вії, карі очі, Ласкавеє слово (Т.Шевченко); Личко зів’яло... на віях роса... (О.Олесь).

ВІКО. Верхня частина діжки, скрині тощо, якою їх закривають. Коровай поклали на віці од діжі (І.Нечуй-Левицький); Перші грудочки, перемішані з сльозами, глухо впали на віко домовини (М.Стельмах).

віл див. бик.

ВІЛА - ВІЛЛА

Віла. Русалка. Не знайшов юнак з ким побрататись, не знайшов між хлопців побратимів, не знайшов межи дівчат посестри, а надибав вілу білу в горах (Леся Українка).

Вілла. Розкішна дача за містом або будинок-особняк. Де-де на горбиках самотні вілли білілися (І.Франко); У вікових парках понад самою водою причаїлись білі, подзьобані кулями вілли (О. Гончар).

ВІН, вона, воно, вони, займ. особ. В усному мовленні дехто вживає ці слова, очевидно, за звичкою, для заповнення паузи ("щоб був час подумати"), хоч таке вживання стилістично не завжди вмотивоване. Я гадаю, що новий парламент, [він] зробить великий крок у справі демократизації; Ця картина для мене, [вона] сповнена ностальгічних спогадів; Це рішення, [воно], власне, базується на комерційній основі; Діти, які їхатимуть з міста Києва, [вони] будуть сплачувати 50 відсотків вартості квитків.

ВІНЕЦЬ - ВІНЦЯ - ВІНЦЕ

Вінець, -нця. 1. Коштовний головний убір, прикраса із золота, корона, зрідка – вінок, а також переносно. В митрополита дрижали руки, коли підняв він золотий вінець, щоб покласти на голову Ярославові (П.Загребельний); Над запеченим згустком хмари гаснув золотий вінець проміння (М.Стельмах); Віри святе джерело, благості вічний вінець (М.Зеров).

2. Горизонтальний ряд колод, цегли, в будівлі, споруді, цямрин у зрубі колодязя тощо.



Вінця, -нець, мн. Верхні краї посуду, а також переносно. Вона взяла ніж і почала вишкрібать вінця старого засаленого горшка (І.Нечуй-Левицький); Я поклав мою сигару на вінця попільнички (Ю.Смолич); Теплий туман слався по полю і налив балку по самі вінця (М.Коцюбинський).

Вінце, -я. 1. Те саме, що вінець 2. На скільки вінець Максим поставив хату? (Словник Б.Грінченка).

2. Те саме, що вінця. В опущеній руці повисла коновка, й з неї цівочкою текла через вінце вода (І.Чендей); Горе давно вже переливалося через її вінце (О.Довженко).



ВІРА - ВІРУВАННЯ - ВИРА

Віра1, ім. Упевненість у здійсненні чогось; довіра; визнання існування Бога, чогось надприродного. Огидне безволля взяло молоду жінку, втрачала певність, віру в свої сили, здібності (К.Гордієнко); Сам префект колегії, старий чернець, приїздив в палац, щоб наглядати за вченням молодого княжати, і сам виясняв Єремії початки православної віри (І.Нечуй-Левицький).

Віра2, виг. Команда при вантажних роботах, що означає "підіймай!", "вгору!". – Віра! – подає кранівникам знак бригадир (з газети).

Вірування, р. мн. -ань. Релігійні уявлення когось, віросповідання: народні вірування, язичницькі вірування.

Вира, ім. У Київській Русі – штраф за вбивство вільної людини.

ВІРНИЙ. 1. Який заслуговує довіри, відданий: вірний друг, вірний побратим, вірна дружина, вірна кохана, вірне серце, вірний заповітам, вірна служба, вірна смерть (неминуча). З такою вірною, розсудливою дружиною було немов безпечніше (М.Коцюбинський); Сава щасливо заплющив очі. І задрімав біля нього, чутливо здригаючись уві сні, вірний пес (О.Бедзик).

2. у знач. ім. Віруючий. Повні краси були ці хори вірних і священиків на переміну, що тяглися так довго і монотонно (М.Грушевський).

3. розм. Правильний, певний. Ти далеченько стаєш од правдивої, вірної думки (М.Зеров); – Краще давай я постукаю і послухаю тебе, і тоді поставимо вірний діагноз (О.Іваненко).

ВІРНО, присл. 1. Щиро, віддано. – Дівчино! чи любиш ти мене вірно ? Чи щиро? (Марко Вовчок); Ой чи забув ти тую дівчину, Що тебе вірно кохала? (Леся Українка); [Один козак (до Томила):] Ти не мислив зла Україні, ти вірно служив (І.Нечуй-Левицький).

2. розм. Правильно. – До чого ж чоловік вірно говорить! (М.Стельмах); Хлопці подякували і почвалали в тому напрямку, куди показав пліттю козак. Спочатку йшли вірно, по стоптаній у снігу стежині, але потім Марко щось наплутав (Григорій Тютюнник).



віруючи див. вірячи.

ВІРШОВАНИЙ - ВІРШОВИЙ

Віршований. Дієприкм. від віршувати; у знач, прикм. – написаний віршем: віршований діалог, віршований переклад, віршований роман, віршований твір, віршована казка, віршована п’єса, віршована мова.

Віршовий. Який стосується вірша: віршовий розмір, віршова структура, віршова форма. У значенні "написаний, створений віршами" вживається рідше: віршовий твір.

ВІРЯЧИ - ВІРУЮЧИ

Вірячи. Дієприсл. від вірити – бути впевненим, переконаним у чомусь, приймати щось за правду; також віруючи. Коли він підняв голову, не вірячи власним очам, з здивованням скрикнув: – ..Ви що тут робите? (М.Коцюбинський); Левко взяв праворуч па лід і, дивуючись і сам собі не вірячи, погнав коней до панського двору (М.Стельмах).

Віруючи. Дієприсл. від вірувати – бути релігійним, вірити в Бога, рідше – бути впевненим, переконаним у чомусь. В вандрівці жизні я блудив багато, блудив, бо правди і добра шукав, в добро і правду віруючи свято (І.Франко).

ВІТАМІННИЙ, ВІТАМІНОВИЙ - ВІТАМІНОЗНИЙ - ВІТАМІНІЗОВАНИЙ

Вітамінний, вітаміновий. Який має в собі вітаміни; який виробляє вітаміни: вітамінна продукція, вітамінна лабораторія.

Вітамінозний. Багатий на вітаміни: вітамінозні овочі, вітамінозні продукти.

Вітамінізований. Насичений вітамінами: вітамінізований мед, вітамінізоване борошно, вітамінізований крем.

ВІТАТИ - ВИТАТИ

Вітати. 1. Звертатися з привітом, поздоровляти тощо. Добривечір, голубко! Пишу ввечері, тому так і вітаю (М.Коцюбинський); Корабель вітав населення Лебединого острова з рибальським святом (М.Трублаїні).

2. Гостинно приймати когось, запрошувати; пригощати. – Милості просимо! садовіться, – вітає Лукашиха Павла (Марко Вовчок); – Гарні гості, та не знаю, чим вас і вітати (І.Нечуй-Левицький).



Витати. Літати, ширяти в повітрі; бути відчутним, незримо присутнім десь. Орел за хмарами витав, Неначе вперше так літав (П.Грабовський); Та як ти далеко, запашний мій раю, Де радість витає, сміється блакить (М.Зеров); Дожила [Катря] до сивого волосся, а все ще у хмарах витає (І.Муратов).

ВІТРОВИЙ - ВІТРЯНИЙ - ВІТРЯНИЙ

Вітровий. Який стосується вітру; викликаний вітром; який захищає від вітру. Вж. зі сл.: порив, режим, удар, ерозія, сила, установка, крило, скло.

Вітряний. Супроводжуваний вітром, з вітром, а також переносно. Вж. зі сл.: день, ліс, подих, ранок, струмінь, шум, дорога, ніч, погода, літо, небо, поле, дівчата, юність.

Вітряний. Який працює за допомогою вітру; який є наслідком дії вітру: вітряний двигун, вітряний лишай, вітряна віспа.

вітчизна див. батьківщина.

ВІЦЕ-... Перша частина складних слів, що відповідає поняттю "заступник"; пишеться через дефіс: віце-адмірал, віце-президентський.

вічко див. очко.

вія див. війя.

ВКАЗІВКА. Переважно керівна настанова або порада. Будьте ласкаві, не одмовте помогти в тій справі своїми радами і вказівками (М.Коцюбинський); – Надалі вказівки будеш одержувати через зв’язківця (О.Гончар).

ВКІНЕЦЬ (УКІНЕЦЬ) - В (У) КІНЕЦЬ

Вкінець (укінець), присл. розм. Те саме, що вкрай. Як настала тривожна година, Запалилося слово вкінець (Леся Українка); Перебування на сцені, кочовий спосіб життя, інтриги і вічне напруження й подразнення вкінець зруйнували мою нервову систему (М.Вороний); Та він же вкінець надірве своє здоров’я (Г.Хоткевич).

В (у) кінець, ім. з прийм. Князь Домінік в кінець усього дав загад розпочати битву (І.Нечуй-Левицький).


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   57

Схожі:

З українського літературного слововживання iconСловник-довідник
Озглядаються складні випадки українського літературного слововживання. Подано стислі поради, які саме слова чи словосполучення...
З українського літературного слововживання iconКонтрольні питання з дисципліни «Естетичні засади українського літературного шістдесятництва» доц. Біляцька В. П
Виникнення, початок вивчення шістдесятництва як літературного явища. Естетичні засади шістдесятників
З українського літературного слововживання icon«радянська школа»
У посібнику подано в алфавітному порядку зразки слововживання, підкріплені ілю­стра­тив­ним матеріалом з творів класиків української...
З українського літературного слововживання iconДо підручника з літературного читання за редакцією В. О. Науменко 2014 рік Хрестоматія з літературного читання
Уклала вчитель початкових класів Містковицької сзш I-III ступенів, Самбірського району
З українського літературного слововживання iconХрестоматія з літературного читання для 3 класу
Пропонована хрестоматія укладена у відповідності до вимог чинної Програми (1-4 кл., 2011 р.). Учитель початкових класів зекономить...
З українського літературного слововживання iconОпис ключових змін до проекту оновленої програми з літературного читання
Робота з коментарями до програми, які були представлені на платформі «EdEra», дозволила виокремити певні проблеми в змістовому наповненні...
З українського літературного слововживання iconУправління культури облдержадміністрації обласна бібліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка
Василя Симоненка – українського поета, Уласа Самчука українського письменника І театрального діяча, Максима Рильського – українського...
З українського літературного слововживання iconНаказ №165 Про підсумки ІІ (міського) етапу VІІІ міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студенської молоді імені Тараса Шевченка у 2017-2018 навчальному році
Тараса Шевченка. 28 жовтня 2017 року в м. Новогродівка відбувся ІІ (міський) етап VІІІ міжнародного мовно-літературного конкурсу...
З українського літературного слововживання iconУ процесі літературного діалогу

З українського літературного слововживання iconПро підсумки проведення І-ІІ етапів VII міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка серед учнів птнз області
Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка (далі Конкурс) серед учнів професійно-технічних...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка