З українського літературного слововживання



Сторінка16/57
Дата конвертації17.04.2017
Розмір7.03 Mb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   57

ДИМАР - ДИМОХІД - КОМИН

Димар, -я, ор. -ем. 1. Труба для відведення диму з печі, кочегарки тощо.

2. Прилад для обкурювання бджіл.



Димохід, -ходу. Димар, а також канал для виходу диму в димар.

Комин, -а. 1. Нижня частина димоходу варистої печі.

2. Те саме, що димохід.



ДИМНИЙ - ДИМОВИЙ - ДИМЧАСТИЙ

Димний. 1. Який виділяє дим, з димом; який складається з диму; сповнений диму, просякнутий димом; який пахне димом або має присмак диму: димна піч, димне полум’я, димний викид, димна головешка, димне приміщення, димне місто, димні руїни, димна гіркота, димна каша.

2. Схожий на дим, кольору диму: димна хмара, димна мла, димні сутінки, димний світанок.



Димовий. 1. Який стосується диму як скупчення дрібних твердих частинок та газоподібних продуктів, що виділяються при згорянні: димовий вихор, димовий стовп, димові гази, димовий туман.

2. Призначений для виходу диму: димовий отвір, димова труба.

3. Здатний утворювати густий дим; який служить для утворення смуги диму як засобу маскування тощо: димовий захист, димова заслона, димовий сигнал, димова міна, димова шашка.

Димчастий. Подібний до диму: димчаста завіса, димчастий топаз (кварц), димчасті окуляри.

димохід див. димар.

димчастий див. димний.

ДИНАМІКА - ДИНАМІЧНІСТЬ

Динаміка. 1. Розділ механіки, який вивчає закони руху тіл залежно від сил, що діють на них: класична динаміка, динаміка твердого тіла, закони динаміки, лекції з динаміки.

2. Стан руху, хід розвитку, зміни чогось: динаміка державного бюджету, динаміка продуктивності праці, динаміка будівництва, динаміка сюжетного розвитку.

3. перен. Рух, дія: насиченість сюжету динамікою.



Динамічність, -ності, ор. -ністю. Насиченість рухом, дією, інтенсивний розвиток чогось: динамічність гри актора, динамічність діалогу, динамічність зображення, динамічність танцю, динамічність у творах письменника.

ДИПЛОМАТ - ДИПЛОМАНТ - ДИПЛОМНИК

Дипломат, -а. Урядова особа, яка має повноваження для зносин з іншими державами; перен. розм. – людина, яка вміло й тонко діє у стосунках з іншими: тонкий дипломат, бути дипломатом.

Дипломант, -а. 1. Учень або студент, який працює над дипломним проектом, дипломною роботою.

2. розм. Особа, відзначена дипломом за видатні успіхи в чомусь: дипломант міжнародного конкурсу піаністів.



Дипломник, -а. Те саме, що дипломант 1: сумлінний дипломник.

ДИПЛОМАТИЧНИЙ - ДИПЛОМАТСЬКИЙ

Дипломатичний. Який стосується дипломатії; переносно – властивий дипломатові: дипломатичний корпус, дипломатичний кур’єр, дипломатичний прийом, дипломатичні переговори, дипломатична гра.

Дипломатський. Який стосується дипломата, належний йому: дипломатський дар, дипломатські діти.

дипломник див. дипломат.

дис... див. диз...

ДИСКАНТ - ДИСКОНТ

Дискант, -а. Високий дитячий голос; високий звук; співак з таким голосом.

Дисконт, -у. Купівля банками векселів до закінчення їхнього строку; відсоток, що його стягують банки за операцію.

дискваліфікація див. декваліфікація.

дисконт див. дискант.

дискримінація див. расизм.

ДИСКУСІЯ - ДИСПУТ

Дискусія, -ї, ор. -єю. Обговорення якогось спірного питання на зборах або в пресі: вільна дискусія, жвава дискусія, педагогічна дискусія, дискусія з аграрного питання.

Диспут, -у. Публічний спір на наукову, літературну та інші теми. Після палких недавніх диспутів у Києві йому й тепер здавалось, що він розмовляє з молодими товаришами (І.Нечуй-Левицький); В лекціях і в диспутах точаться дискусії фахівців театральної справи про кризу театру (В.Еллан).

ДИСПАЧ, -у, ор. -ем. Винагорода, що її сплачує судновласник вантажовласникові або фрахтувальникові за дострокове навантаження або розвантаження судна.

ДИСПАША, -і, ор. -ею. У морському праві – розрахунок збитків і розподіл їх між сторонами, що брали участь в організації рейсу (вантажовласниками і судновласником), у разі аварії; документ з такими розрахунками.

ДИСПАШЕР, -а. Офіційний експерт, який проводить диспашу.

диспут див. дискусія.

ДИТ... Перша частина складних слів, що відповідає слову дитячий; пишеться разом: дитмайданчик, дитсанаторій.

ДИЯКОН - ДЯК

Диякон, -а. Церковний служитель, який має перший ступінь священства (нижчий, ніж священик); помічник священика. А там ідуть аж три попи і четвертий диякон, та усе у чорних ризах, а дяків аж десятка з два (Г.Квітка-Основ’яненко).

Дяк, -а, кл. дяче. 1. Нижчий церковний служитель, який не має ступеня священства; псаломщик. І в школу хлопця одвела До п’яного дяка в науку (Т.Шевченко); Дяк співав жалібну церковну пісню (І.Нечуй-Левицький); – В тебе дяк удома? "Дячок?.. Гм. Як би вам сказати... здається, нема. На село пішов" (С.Божко).

2. У Стародавній Русі – переписувач князівської канцелярії; у XV–XVII ст. – значний урядовець: верховний дяк, думний дяк.



ДІА... Префікс, що означає наскрізний рух, проникнення, розподілену дію, взаємність, посилення, завершеність: діамагнетизм, діапозитив.

ДІАГОНАЛЕВИЙ - ДІАГОНАЛЬНИЙ

Діагоналевий. Зроблений, пошитий з діагоналі: діагоналевий костюм.

Діагональний. Розташований, спрямований по діагоналі: діагональний напрям.

ДІАЛЕКТ - ГОВІР - НАРІЧЧЯ - ГОВІРКА

Діалект, -у, лінгв. Місцевий різновид загальнонародної мови, об’єднання близьких за структурою говірок.

Говір, говору. 1. Те саме, що діалект.

2. Звуки розмови, розмова; гомін. Жду – не діждусь я з панею цього дня. Тільки й говору було – коли б поїхать (Д.Мороз); Після обідні піднімається радісний шум і говір (О.Воропай); Всюди гамір, всюди говір, повно скрізь народу (С.Руданський).



Наріччя, р. мн. -іч. Сукупність таких різновидів (діалектів, говорів) на більшій території.

Говірка. Такий різновид, поширений на невеликій території (в одному якомусь селі чи кількох селах).

ДІАЛЕКТНИЙ - ДІАЛЕКТОЛОГІЧНИЙ - ДІАЛЕКТИЧНИЙ

Діалектний. Прикм. від діалект: діалектний вислів, діалектний наголос, діалектна лексика, діалектні групи, діалектні особливості, діалектні риси.

Діалектологічний. Прикм. від діалектологія – галузь мовознавства, яка вивчає діалекти: діалектологічний атлас, діалектологічний матеріал, діалектологічний словник, діалектологічна нарада, діалектологічні дослідження.

Діалектичний. Прикм. від діалектика – вчення про рух і розвиток, метод пізнання і перетворення світу: діалектичний аналіз, діалектичний зв’язок, діалектична логіка.

діамант див. алмаз.

діброва див. гай.

ДІВЧИСЬКО, с. розм. 1. Дівчина-підліток. Орисю часто згадував. Але що ж – дівчисько ще (А.Головко); Невже оце та сама Наталка, яку він знав ще дівчиськом (О.Гончар); Вона, мов дівчисько, опускає очі (М.Руденко).

2. Про малу на зріст дорослу дівчину (часто зневажливо). Невже оце дівчисько з великими розгонистими бровами зуміло не тільки вилікувати його, а й сколихнути притуплені захопленням почуття? (М.Стельмах); Біля носилок стояв Гриньо і думав: "Як я не помічав, що на світі є таке славне дівчисько?" (С.Чорнобривець); [Ніна:] Скажіть прямо, що ви закохалися в це дурне дівчисько (Г. Кочерга).



ДІДИЗНА - ДІДІВЩИНА

Дідизна. Спадщина від діда. То була ще батьківщина й дідизна давнього козацького роду Дуніних-Левченків (І.Нечуй-Левицький).

Дідівщина1. 1. Те саме, що дідизна. – Воно наше було за дідів, за прадідів! "Еге! За дідів було так, а за внуків буде інак! От іще нас перше попотягають по судах добре за ту дідівщину!" (Леся Українка).

2. Давні, дідівські часи. Свідок слави, дідівщини 3 вітром розмовляє (Т.Шевченко).



Дідівщина2, розм. Позастатутні стосунки в армії, за яких старші солдати знущаються з молодих, новоприбулих.

дієвий див. дійовий.

ДІЄПРИКМЕТНИКИ. Відомо, що для перекладу російських дієприкметників теперішнього часу на -ущ-, -ующ-, минулого часу на -вш- тощо в українській мові часто бракує аналогічних широковживаних дієприкметників. Двомовні словники в таких випадках пропонують використовувати сполучення відповідних дієслів із сполучниками який, що. Однак послідовне механічне запровадження такого синтаксичного звороту призводить до примітивізації мови, особливо якщо його вжито без додатків і до того ж коли він стоїть наприкінці речення: "вітер доносив запах пшениці, що колосилася"; "пожував губами, що посмикувалися"; "із сковорідкою, що шкварчала"; "дивлячись услід машині, що від’їхала"; "він дивився на собак, що гавкали"; "слова пісні, що сподобалася".

Уникнути таких стилістичних огріхів можна було б: а) замінивши цей зворот прикметником: замість "відвернутися від справи, що завалюється" – "від безнадійної, пропащої справи"; "лампа, що чадить" – "чадна лампа"; "стежити за предметами, що рухаються" – "за рухомими предметами"; "набридло тренування, що затягнулося" – "затяжне (таке довге) тренування"; "почуття біди, що насувалася" – "неминучої біди"; б) замінивши дієприслівником чи дієприслівниковим зворотом: "прокотився гуркіт мотора, що наближався" – "прокотився, наближаючись, гуркіт мотора"; "нові гості, що приходили, розповідали" – "нові гості, приходячи, розповідали"; "коли сестра, що вискочила, прибігла" – "коли сестра, вискочивши, прибігла"; в) замінивши вказівним займенником: "здавалось, що четверте літо, що надходило, буде останнім" – "здавалось, що це, четверте, літо буде останнім"; "невже те, що відбувається, якось стосується його?" – "невже все це якось стосується його?"; г) перебудувавши речення: "клуб, що згорів, досі не відбудували" – "після пожежі клуб досі не відбудували"; "батько скаржився на недугу, яка посилилася" – "батько скаржився, що недуга посилилась" або "що став дедалі більше недугувати"; "стільки для думок було в ній просторів, що відкривалися" – "стільки просторів відкривалося в ній для думок"; ґ) додавши принаймні одне відповідне за змістом слово: "небо з поодинокими зірками, що поволі згасали"; "Мишко, що вже трохи підріс, пас телят"; д) знявши таку синтаксичну конструкцію, коли з ширшого контексту зрозуміло, про що йдеться: "кричав Іван услід братам, що віддалялися" – можна зняти віддалялися, бо є услід; "поки не пригостила молозивом від корови, що отелилася" – про те, що корова отелилася, було відомо з попереднього контексту і з того, що пригощають молозивом.

Широко вживається в українській мові формальна група дієприкметників, співвідносних з пасивними, яку становлять незмінні форми на -но (-єно), -то: організовано зустріч, видано роман, знайдено скарб, проїзд заборонено, кинено (кинуто) на землю, налито води. Ой у полі жито, Копитами збито, Під білою березою Козаченька вбито. Ой убито, вбито, затягнено в жито, Червоною китайкою Личенько накрито (пісня).

ДІЄПРИСЛІВНИКИ. Щоб перевірити правильність написання дієприслівників, дієслово, від якого вони походять, слід поставити в 3-й особі множини: бачачи (бо бачать), плачучи (бо плачуть), сидячи (бо сидять), свистячи (бо свистять).

Дієприслівники від дієслів на -ся, -сь мають переважно закінчення -сь (бавлячись, змагаючись, сміючись, умиваючись), рідше – -ся (кохаючися, утішаючися).



ДІЄСЛОВО. В українській мові існують дві рівнозначні форми дієслів майбутнього часу недоконаного виду: синтетична й аналітична: а) синтетична форма утворюється приєднанням до інфінітива суфікса майбутнього часу -м-, варіантів суфіксів -у- та -є- й особових закінчень: писатиму, писатимеш, писатиме, писатимемо, писатимете, писатимуть; сподіватимуся, сподіватимешся, сподіватиметься, сподіватимемося, сподіватиметеся, сподіватимуться. На жаль, помітно, що останнім часом цю форму невиправдано ігнорують; б) аналітична форма складається з дієслова бути, яке змінюється за особами, і основного дієслова у формі інфінітива недоконаного виду: буду (будеш, буде, будемо, будете, будуть) носити (співати, сподіватися).

При творенні дієслів пасивного стану, зворотних дієслів та дієслів, що означають взаємну дію, вживається частка -ся (-сь): опрацьовуватися(сь), розвиватися(сь), роздягатися(сь), умиватися(сь), зустрічатися(сь), листуватися(сь). Ці варіанти частки використовуються паралельно, як рівнозначні – переважно для збереження милозвучності мови, щоб уникнути небажаного "якання" на зразок: "У повісті описувалося, як автор і його друг прокинулися на Місяці. Вони переселилися туди разом з будинком, де мешкали. Далі йшлося про пригоди, які могли статися тільки на Місяці".



ДІЄТИЧНИЙ - ДІЄТЕТИЧНИЙ

Дієтичний. Який стосується певного режиму харчування – дієти: дієтична їдальня, дієтичне харчування.

Дієтетичний. Який стосується науки про раціональне харчування – Дієтетики: дієтетичні рекомендації.

ДІЖА, -і, ор. -ею. Переважно низька дерев’яна діжка, в якій готують тісто на хліб; тісто в ній. Молодиця вимішувала хліб в діжі (М.Шеремет); Вона зварила обід, замісила діжу (І.Нечуй-Левицький).

ДІЗНАВАТИСЯ, -наюся, -наєшся, ДІЗНАТИСЯ. З’ясовувати або розгадувати що-небудь шляхом розпитування, вивчення; довідуватися, вивідувати тощо. [Олеся:] Про все, на віщо не гляну, хотіла б дізнатись: відкіля воно взялося, задля чого і навіщо (М.Кропивницький); – Стривайте! Я мушу дізнатися правди (М.Зеров). Пор. зізнаватися.

ДІЙОВИЙ, ДІЄВИЙ - ДІЮЧИЙ

Дійовий, дієвий. Здатний активно діяти, впливати на когось, щось; ефективний, результативний: дійовий (дієвий) вплив, дійовий (дієвий) засіб, дійова особа, дійове (дієве) виховання, дійове (дієве) знаряддя. Пох.: дієвість, дієво.

Діючий. 1. зрідка. Дієприкм. від діяти.

2. прикм. Який функціонує, працює тощо: діючий вулкан, діюча армія, діюча виставка, діюча модель, діюча сила, діюче устаткування.



діло див. справа.

ДІЛОВИЙ - ДІЛОВИТИЙ

Діловий. 1. Пов’язаний з ділом – роботою, заняттям людини: ділова пропозиція, ділова дискусія, ділова атмосфера, ділові переговори.

2. Добре підготовлений, працьовитий; заклопотаний: ділова людина, діловий вигляд.

3. спец. Придатний для використання: ділова деревина.



Діловитий. Працьовитий і знаючий; зайнятий справами; заклопотаний. Прокіп підходив спокійний і діловитий, як завжди (М.Коцюбинський); Межею йшла жінка задумлива й діловита (Ю.Яновський). Пох.: діловитість, діловито.

ДІЛЯНКА - ДІЛЬНИЦЯ

Ділянка. Частина поверхні, площі чогось; окрема частина земельної площі, використовувана з певною метою, виділена за певною ознакою; частина тіла; переносно – сфера якоїсь діяльності: ділянка вулиці, ділянка землі, ділянка поля, ділянка фронту, насіннєва ділянка, присадибна ділянка, скронева ділянка, наукова ділянка. Пох. ділянковий. У скл. сл.: сортоділянка.

Дільниця, -і, ор. -ею. Адміністративно-територіальна або виробнича одиниця: виборча дільниця, лікарська дільниця, дільниця народного суду, будівельна дільниця, виробнича дільниця, начальник дільниці, приміщення дільниці. Пох. дільничний.

дім див. будинок.

ДІОПТР - ДІОПТРІЯ

Діоптр, -а. Пристрій у геодезичних приладах для фіксації рухомої частини кутомірного інструмента.

Діоптрія, -ї, ор. -єю. Одиниця оптичної сили лінзи, фокусна віддаль якої дорівнює 1 м.

ДІСТАВАТИ - ЗДОБУВАТИ - ОТРИМУВАТИ, ОДЕРЖУВАТИ

Діставати, -таю, -таєш, дістати. Крім іншого, вживаються у значенні "здобувати, відшукувати що-небудь, долаючи труднощі; одержувати щось": діставати потрібні відомості, діставати гроші, діставати допомогу, діставати освіту, діставати знання, діставати нагороду, діставати роботу, діставати назву, дістати вказівку, дістати розпорядження, дістати хворобу, дістати наказ, дістати рішучу відсіч.

Здобувати, здобути. Крім іншого, вживаються у значенні "оволодівати чим-небудь у бою, наполегливо досягати чогось": здобувати місто, здобувати волю.

Отримувати, -ую, -уєш, отримати, одержувати, одержати в цих значеннях уживаються рідше. Отже, стилістично не дуже вдалими є: отримати задоволення, отримати кулю, одержати догану, одержати можливість, одержати підтримку, одержати широке розповсюдження, ще не одержали достатнього завершення.

діючий див. дійовий.

ДО, прийм. Вж. у словосп.: до колін (і по коліна) у воді, до суду (і під суд) віддати, взятися до зброї (і за зброю), взятися до роботи (і за роботу), залучити до роботи, поїхати до міста (і в місто), покласти до кишені (і в кишеню), вступити до університету (і в університет), сідати до столу (і за стіл), ходити до школи (і в школу).

ДОБА. 1. Проміжок часу, протягом якого Земля робить один оберт навколо своєї осі; день і ніч. Шість діб не викликали на допит Калинку (А. Дімаров).

2. розм. Пора. В таку добу під горою, Біля того гаю, Що чорніє над водою, Щось біле блукає (Т.Шевченко); Хто їде під вітер нічною добою? (П.Куліш); Знову літньою добою, Ніби для розваги, Ми гуляємо з тобою В переваги-ваги (М.Вороний); Довго, до пізньої доби сиділи вони удвох і балакали (Г.Хоткевич).

3. Тривалий проміжок часу, що його вирізняють за якимсь характерним явищем, подією; епоха. Перші знахідки бритви в Європі.. стосуються до раннього періоду бронзової доби (О.Воропай); Не в кам’яній, не в дерев’яній ері – Зустрілися ми в атомній добі (М.Вінграновський).

добиватися див. домагатися.

добирати див. вибирати.

ДОБРИВО - УДОБРЕННЯ

Добриво. Речовина, якою удобрюють грунт для підвищення врожайності: азотисті добрива, мінеральні добрива, органічні добрива, внесення добрив. А як Антон не має добрива, то хоч нехай він сіє, хоч не сіє – не повернеться й насіння (С.Чорнобривець); І трудились люди вволю. І давали добрив полю – Вийшов добрий урожай! (Г.Бойко).

Удобрення, р. мн. -ень. Внесення добрив у ґрунт, водойму: передпосівне удобрення, система удобрення, удобрення посівів.

довгота див. довжина.

ДОВЕРХУ, присл. До верхньої межі, до верхнього краю. Рядами стояли чани, доверху наповнені рибою (А.Шиян); Знизу майже доверху вікна були замуровані (С.Чорнобривець).

ДОВЖИНА - ДОВГОТА

Довжина. 1. Протяжність лінії, площини, тіла тощо між двома найвіддаленішими точками; відстань між кінцями чогось: довжина річки, міра довжини.

2. Тривалість: довжина літа.



Довгота. 1. Кут між площиною меридіана даного місця і площиною початкового меридіана.

2. зрідка. Те саме, що довжина 2.



ДОВІД - ДОКАЗ

Довід, -воду. Певне міркування, Думка або факт, які наводяться для

того, щоб довести щось; аргумент. Його значно заспокоїли Соломіїні доводи (М.Коцюбинський); Тиха Кирилова мова, щира та тепла порада, розсудливі доводи не раз спиняли гіркі батькові скорботи (Панас Мирний).



Доказ, -у. 1. Незаперечний довід або факт, який підтверджує істинність чогось; підтвердження. – А поєдинки ще не є доказ сміливості (І.Нечуй-Левицький); Жінка дала йому півхліба ще й грінку сиру – на доказ, що сьогодні для Панька святочний день (Л.Мартович); Садівник, щоб підперти свої слова якимсь доказом, тицьне Йосипові перед очі книжку: – Оце читав? Ні? (Д.Бедзик).

2. Предмет або обставина, що свідчать про якусь провину. Прямих доказів не було, але обвинуватили її в зв’язках з партизанами, посадили в тюрму (А.Хижняк); Речові докази були тут же, у всіх на очах (О.Донченко).

3. зрідка. Те саме, що довід. Гоєв перший зрозумів доцільність Саїдових доказів (І.Ле).

ДОВІКУ - ДО ВІКУ

Довіку, присл. Усе життя, до кінця життя; вічно. І довіку у темниці Довелось поету жити (Леся Українка); Піщани закричали, заґвалтували, що вони панові довіку не покоряться (Панас Мирний); Нашому серцю не вмерти довіку! (М.Рильський); Глоба був уже старий, женитись не схотів і довіку лишився бурлакою (А.Кащенко).

До віку, ім. з прийм. – Не буду до суду, до віку!.. батечки, голубчики!.. пустіть, пустіть!.. (Г.Квітка-Основ’яненко); Давала вона собі обітницю до віку вічного не розлучатись з чоловіком (Ганна Барвінок); [Василь:] Дай мені, Господи, вигоїтися і вернутися до того дому, де зріс я, де кохали мене, до віку мого не піду нікуди (Панас Мирний); Як вода в Чорному морі не переведеться поки світ сонця, так і в Січі до віку вічного не переведуться лицарі (П.Куліш).

ДОВІРЯТИ – ДОРУЧАТИ

Довіряти, довірити. 1. Вірити комусь, чомусь, покладатися на когось, щось. Жінка зрозуміла, що їй не довіряють, і заплакала (А.Хижняк); Паперові гроші вже вийшли з ужитку. їм не довіряли, ні старим, ні новим (Л.Дмитерко).

2. Виявляти довіру, доручати, передавати кому-небудь когось, щось. У селі знайшлися дві покритки, гідні молодиці, але пані боялася довірити їм дитину (Н.Кобринська); Вона довіряла мені свої твори раніше, ніж друкувала їх (А.Кримський).

3. Ділитися з кимось своїми думками, таємницями тощо. Багато є людей, які не вміють тримати свою радість і своє горе в собі – вони мусять їх негайно довірити іншим (Ю.Смолич).

Доручати, доручити, -учу, -учиш. Покладати на когось виконання чого-небудь; віддавати когось, щось у повне розпорядження кого-небудь. Хто тобі доручав говорити? (О.Довженко); Ой нащо ж малу дитину Доручала ти степам? (О.Олесь).

ДОВОЛІ - ДО ВОЛІ

Доволі, присл. 1. Стільки, скільки треба, багато; досить. Усього в їх доволі: і хліба, і грошей, і скотини (О.Стороженко); Доволі нидіти в знемозі! Прощайте, тихі дні печалі! (Я.Мамонтов); Батько мріяв, щоб було доволі Хліба на селянському столі, Щоб за піт рясний, пролитий в полі, Не родили злидні і жалі (Л.Забашта).

2. у сполуч. з прикм. і присл. Про великий ступінь, міру, кількість чогось. Зрідка в тих місцях знов зацвітають мирти. Взагалі доволі гарно, хоч і гірше, як літом (М.Коцюбинський).




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   57

Схожі:

З українського літературного слововживання iconСловник-довідник
Озглядаються складні випадки українського літературного слововживання. Подано стислі поради, які саме слова чи словосполучення...
З українського літературного слововживання iconКонтрольні питання з дисципліни «Естетичні засади українського літературного шістдесятництва» доц. Біляцька В. П
Виникнення, початок вивчення шістдесятництва як літературного явища. Естетичні засади шістдесятників
З українського літературного слововживання icon«радянська школа»
У посібнику подано в алфавітному порядку зразки слововживання, підкріплені ілю­стра­тив­ним матеріалом з творів класиків української...
З українського літературного слововживання iconДо підручника з літературного читання за редакцією В. О. Науменко 2014 рік Хрестоматія з літературного читання
Уклала вчитель початкових класів Містковицької сзш I-III ступенів, Самбірського району
З українського літературного слововживання iconХрестоматія з літературного читання для 3 класу
Пропонована хрестоматія укладена у відповідності до вимог чинної Програми (1-4 кл., 2011 р.). Учитель початкових класів зекономить...
З українського літературного слововживання iconОпис ключових змін до проекту оновленої програми з літературного читання
Робота з коментарями до програми, які були представлені на платформі «EdEra», дозволила виокремити певні проблеми в змістовому наповненні...
З українського літературного слововживання iconУправління культури облдержадміністрації обласна бібліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка
Василя Симоненка – українського поета, Уласа Самчука українського письменника І театрального діяча, Максима Рильського – українського...
З українського літературного слововживання iconНаказ №165 Про підсумки ІІ (міського) етапу VІІІ міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студенської молоді імені Тараса Шевченка у 2017-2018 навчальному році
Тараса Шевченка. 28 жовтня 2017 року в м. Новогродівка відбувся ІІ (міський) етап VІІІ міжнародного мовно-літературного конкурсу...
З українського літературного слововживання iconУ процесі літературного діалогу

З українського літературного слововживання iconПро підсумки проведення І-ІІ етапів VII міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка серед учнів птнз області
Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка (далі Конкурс) серед учнів професійно-технічних...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка