З українського літературного слововживання



Сторінка21/57
Дата конвертації17.04.2017
Розмір7.03 Mb.
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   57

ЗАХІД2, заходу. 1. Заходження. Пройшли ще декілька гін. На останньому заході перед обідом Марко тпрукнув на воли (Григорій Тютюнник); Бомбардувальники зробили захід, і на станцію з завиванням посипались бомби (Ф.Малицький); [Семен:] Приходь же, Іване, на сватання! Та збігай за одним заходом і за музиками (М.Кропивницький).

2. переважно мн. заходи, заходів. Сукупність дій або засобів для досягнення, здійснення чогось: уживати (ужити) заходів ("уживати міри або мір" – неприйнятне). Марта використовувала цей ранок на хатні заходи щодо чистоти та ладу свого помешкання й одежі (В.Підмогильний).



ЗАХІДНО... Перша частина складних слів, що відповідає слову західний; пишеться разом: західноєвропейський, Західноафриканський валютний союз.

ЗАХОПЛЮЮЧЕ - ЗАХОПЛЮЮЧИ

Захоплююче, присл. (як?). Оповідала Леся захоплююче (М.Олійник); Це було так захоплююче [ковзатися], що ми замість школи ходили на ковзанку три дні підряд (Л.Смілянський); Як він радів тому! Дитинно, захоплююче (з газети).

Захоплюючи, дієприсл. (що роблячи ?). Мов широка вода, пливе вона [пісня], захоплюючи все до свого виру (Ю.Яновський).

зачин див. почин.

ЗАЧИНАТИ - ЗАЧИНЯТИ

Зачинати, зачати, зачну, зачнеш. Розпочинати щось, становити початок чому-небудь тощо: зачинати (зачати) гукати, зачинати (зачати) твір.

Зачиняти, зачинити, зачиню, зачиниш. Прихиляти щось, припиняючи вхід, доступ у приміщення чи вихід назовні; поміщати кудись, не випускаючи, тощо: зачиняти (зачинити) двері, зачиняти (зачинити) ворота, зачинити у в’язницю.

зашкодити див. нашкодити.

ЗАЩЕПНУТИ - ЗАЩИПНУТИ

Защепнути, -ну, -неш. Узяти щось на гачок, защіпку: защепнути вікно, защепнути валізу. Пох.: защепнений, защепнутий.

Защипнути. Затиснути щось, захоплюючи щипцями. Пох. защипнутий.

ЗБАГАТИТИ - ЗБАГАТІТИ

Збагатити, -ачу, -атиш, перех. Зробити когось, щось багатим, збільшуючи прибутки, майно тощо; зробити змістовнішим, досконалішим; збільшити вміст корисних речовин у руді, вугіллі, ґрунті тощо. Бажаю Вам якнайскоріше одужати та збагатити нашу не дуже-то родючу ниву своїми коштовними творами (Панас Мирний).

Збагатіти, -ію, -ієш, неперех. Стати багатим. З того часу цареве царство побільшало і збагатіло (О.Стороженко); З того часу зміцніла й збагатіла Січ (З.Тулуб).

ЗБАГНЕНИЙ - ЗБАГНЕННИЙ

Збагнений, дієприкм. Якого зрозуміли, збагнули. Вона зрозуміла, що ці кілька останніх хвилин сталася якась найважливіша, ще, може, навіть самим інженером не збагнена, але вирішальна подія (В.Собко).

Збагненний, прикм. Який можна зрозуміти, збагнути, осягти. Вираз обличчя Ведерникова був лютий, озлоблений, і весь він перебував у якомусь не збагненному для сторонньої людини стані (О.Лупій).

збиральний див. складальний.

ЗБИТКОВИЙ - ЗБИТОЧНИЙ, ЗБИТОШНИЙ

Збитковий. Який завдає матеріальних втрат; невигідний: збиткове господарство, збиткове виробництво, збиткове підприємство, збиткове видання.

Збиточний, збитошний, розм. Здатний на вчинки, які завдають комусь шкоди; пустотливий, який виражає лукавство. Попід парканом з-за хрещатих листочків уже голубів ніжний цвіт барвінку, сміявся, як збиточне дитя з-за маминого подола (Р.Іваничук); Мов птичка з гнізда, в цю мить збиточна ідея вривається в його розум (О.Кундзіч); В нього збитошне, веснянкувате лице (П.Козланюк).

ЗБІДНИТИ - ЗБІДНІТИ

Збіднити, -ню, -ниш, перех. Зробити когось, щось бідним, позбавити якихось рис, особливостей, зробити менш виразним тощо. З болем я думаю про те, як ми збіднили свої фільми, коли почали уникати в кіно напливу роздумів і спогадів (О.Довженко).

Збідніти, неперех. Стати бідним, біднішим. – Немає у мене нічого, збіднів я зовсім, розорився (М.Чабанівський).

ЗБІЖЖЯ. 1. Рослини та зерно хлібних злаків. Безкраї лани зеленого збіжжя, що саме красувалось в той час, дрімали серед тихої ночі (М.Коцюбинський); Вродило того літа добре. Збіжжя звезли на тік (А.М’ястківський). Треба їй було раз збіжжя молоти. Мачуха злагодила збіжжя та й виправила пасербицю на ніч у млин (Н.Кобринська).

2. Майно, речі (хатні, особисті); пожитки. Середина хати удови Морозихи. Стіл, лавки, піч, кочерги, піл, мисник і усяке збіжжя (М.Кропивницький); Ось рушає з двору віз; сусід везе збіжжя переселенців до залізниці (В.Потапенко); Чимало й збіжжя продавалось на базарі в ту суботу. Стояли вулиці возів – із сіном, з прядивом, з вівсом, із хмелем. І лантухи з борошном, і мішки з крупами, і камені жовтого цукру, і дупляники меду, і всього було багато (О.Ільченко).



ЗБІЛЬШУВАНИЙ - ЗБІЛЬШУВАЛЬНИЙ

Збільшуваний. Дієприкм. від збільшувати – якого збільшували, збільшують; також у значенні прикметника: збільшуваний обсяг виробництва, збільшувана доза ліків.

Збільшувальний, прикм. Який збільшує: збільшувальне скло, збільшувальний суфікс.

ЗБІРКА - ЗБІРНИК - ЗІБРАННЯ

Збірка. Однотомне (рідше кількатомне) видання художніх творів одного автора та фольклорних записів: збірка лірики, збірка дум, збірка нарисів.

Збірник, -а. Посібник з математики, фізики, мови тощо; видання, в яке входять різні документальні матеріали, твори різних авторів: збірник задач, збірник диктантів, філологічний

збірник, збірник наказів і розпоряджень, збірник документів.

Зібрання, р. мн. -ань. 1. Переважно багатотомне видання, сукупність творів якогось автора; сукупність однорідних предметів: Повне зібрання творів Тараса Шевченка, зібрання лексики.

2. Спільне засідання членів організації, колективу: театральне зібрання, земське зібрання.

ЗБІРНІСТЬ. Збірні іменники не мають форм множини, бо форма однини в них виражає не один предмет чи істоту, а об’єднання багатьох предметів чи істот, які не підлягають лічбі: густе волосся, глибоке коріння, малярське приладдя, веселе жіноцтво. Деякі створені за аналогічними моделями слова не мають категорії збірності, тому вони вживаються і в однині, і в множині: учасник змагання і спортивні змагання, зі знанням справи і неабиякі знання, малярське знаряддя і переворот у знаряддях виробництва, без жодного зусилля і докладати зусиль.

ЗБОКУ - З БОКУ

Збоку, присл. З бічної сторони, осторонь; у знач, прийм. Збоку біля стіни недбало лежали й стояли прихилені лопати, кайла, свердла (О.Досвітній); Збоку дивлячись – Христя не наймичка, а дочка рідна (Панас Мирний); Рідкодуб і Карась мовчки йшли збоку созівських гарб (І.Кириленко).

З боку, ім. з прийм. Візникова спина сонно хиталась з боку на бік (М.Коцюбинський).

ЗБРОЙНИЙ - ОЗБРОЄНИЙ

Збройний. 1. Який відбувається, здійснюється із застосуванням зброї: збройний виступ, збройний конфлікт, збройний напад, збройний опір, збройна боротьба, збройне повстання, збройні сили, збройні сутички.

2. Те саме, що озброєний: збройний загін, збройний люд.

Озброєний. Дієприкм. від озброїти; у знач, прикм. – який має при собі зброю, забезпечений зброєю: добре озброєний, озброєний вогнепальною зброєю, озброєний до зубів, озброєний загін, озброєні люди.

ЗБРУЯ, -ї, ор. -єю. Предмети для запрягання або сідлання коней та інших тварин; упряж; заст. – спорядження воїна. Запорожці напували коней, лагодили збрую і зброю (В.Малик); [Маруся:] Буду тобі козацькую збрую готувати (І.Нечуй-Левицький).

ЗВАРЮВАНИЙ - ЗВАРЮВАЛЬНИЙ

Зварюваний. У техніці –дієприкм. від зварювати – якого зварюють, зварили; також у значенні прикметника: зварюване з’єднання, зварюваний стик, зварюваний шов, зварювані рейки.

Зварювальний, прикм. У техніці – пов’язаний із зварюванням; призначений для зварювання: зварювальна дуга, зварювальний апарат, зварювальний електрод.

ЗВЕРТАННЯ - ЗВЕРНЕННЯ

Звертання, р. мн. -ань. 1. Дія за знач. звертати, звертатися: звертання з шляху, звертання дитини до дорослого.

2. Вислів, думка, прохання тощо, спрямовані до когось; у мовознавстві – слово або словосполучення, що називають особу чи предмет, до яких звертаються: епітетне звертання, риторичне звертання, займенникове звертання. Див. ще кличний відмінок.

Звернення, р. мн. -ень. 1. Дія за знач, звернути, звернутися: звернення до оперного жанру.

2. Сповіщення, розпорядження або заклик, привітальна промова тощо, адресовані народові, якомусь колективові, організації та ін.: звернення до народу, звернення до селян.

ЗВЕРХУ - З ВЕРХУ, З ВЕРХА

Зверху, присл. У верхній частині чогось; у напрямі вниз тощо; у знач, прийм. – Еге, "добре". А як дід зверху костуром? (М.Коцюбинський); Рожева зоря зайнялася над землею, зверху її простяглася чорна хмара (Панас Мирний); Три хлопці з кошиками йшли, Гранати в кошиках несли, А зверху кожної корзини – Лежали свіжі апельсини (І.Нехода).

З верху, з верха, ім. з прийм. Затремтіли окремі вогники, їхні сліпучі іскри, розбризкуючись у повітрі, перекидалися з верху на верх (М.Стельмах); Дивлюсь, вже Хаброня топить, бо дим йде з верха (І.Нечуй-Левицький).

звершувати див. завершувати.

ЗВЕЧОРА - З ВЕЧОРА

Звечора, присл. З часу настання вечора; з вечірнього часу. – Я ще вчора звечора наказав Омелькові, щоб усе готово до від’їзду було (Панас Мирний); Густі хмари, що звечора вкривали небо, зникли (З.Тулуб); Тато з мамою ще ввечері говорили, на яке поле їм іти, що там робити. В них кожен день починається звечора (А.М’ястківський).

З вечора, ім. з прийм. Ох, панно Замойська!.. Танцював би з тобою з вечора до ранку, а з ранку до вечора (І. Нечуй-Левицький).

звиклий див. звичайний.

ЗВИНУВАЧУВАТИ - ОБВИНУВАЧУВАТИ, -ую, -уєш (кого, що в чому). Вживаються паралельно, проте в судочинстві – переважно обвинувачувати (також пох.: обвинувачення, обвинувальний).

ЗВИТЯГА. Перемога в бою, у війні; героїчний подвиг, геройство. – Вперед, братове, я вже бачу Наступну радість в нас гарячу, Звитягу військ моїх нову! (Я.Шпорта); Звитяги наші, муки і руїни безсмертні будуть у її словах. Вона ж була як голос України, що клекотів у наших корогвах! (Л.Костенко). Пор. навичка.

звичаєвий див. звичайний.

ЗВИЧАЙ - ЗВИЧКА

Звичай, -ю, ор. -єм. 1. Загальноприйнятий порядок, прийняті правила громадської поведінки; давній традиційно усталений порядок святкування, відзначення пам’ятних і урочистих подій: за старим українським звичаєм.

2. Ввічливість, пристойність у поведінці, манерах, діях. Чи ти рано до схід сонця Богу не молилась? Чи ти діточок непевних Звичаю не вчила? (Т.Шевченко); [Хвесько Андибер:] Де ж козаку бідному звичаю навчитися? (О.Олесь).



Звичка. Певний спосіб дій, життя, манера поведінки або висловлювання, схильність до чогось, що стало звичним, постійним для кого-небудь; уміння, навики, набуті тренуванням, тривалим досвідом тощо: за звичкою, звичка до розкошів, взяти собі за звичку, проти звички, увійти в звичку.

ЗВИЧАЙНИЙ - ЗВИЧНИЙ -ЗВИКЛИЙ - ЗВИЧАЄВИЙ

Звичайний. 1. Який нічим не виділяється серед інших: звичайний лист, звичайний робітник, звичайна дівчина, звичайна селянська хата, звичайна зовнішність.

2. Те саме, що звичний 2: звичайна плата, звичайна справа, звичайна річ, звичайне явище, звичайні умови, у звичайному порядку.

3. Який звичайно відбувається або часто буває, повторюється тощо: звичайний в осінню пору туман, звичайний гомін, звичайне життя.

4. Вихований, ввічливий: звичайний хлопець. Якось вони собі гуляли Удвох на улиці, знайшли Дві палички та й понесли Додому матерям на дрова. Звичайні діточки! (Т.Шевченко); – Яка звичайна та слухняна дівчина! (Б.Грінченко); Пан сідає, просить господаря і господиню сісти, але ж звичайні, ніде правди діти, стоять перед паном, не сміють... (В.Коховський). Пох. звичайність. [Горнов:] Вони ж кажуть, що я хам; а від хама якої їм звичайності? (М.Кропивницький).

Звичний. 1. Який став чиєюсь звичкою, до якого хтось привчився тощо: звична команда, звична праця (робота), звична точність, звична розкіш, звичне заняття, звичні дії. Люди на війні втрачають звичні уявлення і набувають нових нахилів та звичок (С.Голованівський).

2. Який не має в собі нічого нового, несподіваного для когось: звична форма, звична хвороба, звичне явище. Сагайдачний замовк, але цікавість переборола його звичну стриманість (З.Тулуб); Марія взяла плаща і пішла з двору.. Тікала од звичних кімнат, звичних стосунків, звичних речей (В.Дрозд); Була якась непевність і порожнеча... Щось схоже до кімнати, з якої повиносили старі і звичні меблі, а інших ще не занесли... (Вас. Шевчук).

3. Те саме, що звичайний 3: звичний рух, звичним жестом, звична поза, звичні думки. Щасливий той, кому пером дано Небачене у звичному відкрити, Його словам судилось вічно жити, З роками лиш міцніти, як вино! (Л.Забашта).

4. Який звик, пристосувався до чогось: звичне око, звичні пальці, звичний до порядку, звичний до роботи, звичне вухо почуло далекий грім, звичні до моря рибалки.



Звиклий. Дієприкм. від звикнути; у знач, прикм. – до якого звик хтось; повсякденний, добре знайомий; призвичаєний до чогось, натренований. Раптом машина стала. Чого це ? Пасажири, очевидно звиклі вже до таких зупинок, заворушилися, дістаючи гроші (Ю.Мокрієв); Ноги, немов непотрібні, самі знали звиклі дороги (М.Коцюбинський); Усе нібито було спокійно, але звикле козацьке око помітило, як зірвалися з болота дикі качки (З.Тулуб).

Звичаєвий. Який стосується звичаю: звичаєве свято. У словосп. звичаєве право (сукупність звичаїв, які стали нормами права внаслідок санкціонування їх державою).

звичка див. звичай.

звичний див. звичайний.

ЗВІДКИ-НЕБУДЬ - ЗВІДКИСЬ

Звідки-небудь, присл. З якогось місця; з якого-небудь джерела. Кожний раз, порівнявшися з Даркою, всміхалася [Юзя] або озивалася словом, тільки сторожко, бо стежку могло бути видко звідки-небудь панні Терезі (Леся Українка).

Звідкись, присл. З якогось точно не відомого місця; з невідомого джерела. Звідкись долинув верескливий юнацький сміх (О.Досвітній); Має пристрасть він до книжок рідкісних, звідкись чудом добутих (О.Гончар); [Аврелія:] Мама говорила, що незабаром припадуть їй гроші чималі звідкись (Леся Українка).

звільняти див. визволяти.

звір див. тварина.

ЗВІРЯТИСЯ, ЗВІРИТИСЯ. 1. (кому в чому, з чого, з чим, про що, перед ким з чим). Повіряти комусь свої думки, таємниці, розкривати почуття тощо. Шукай розваги в творчій лірі, Та не звіряйся зразу їй (П.Грабовський); Про свій намір вона звірилась тільки Маринці (О.Донченко).

2. (на кого). Довіряти кому-небудь щось, покладатися на кого-небудь у чомусь. Роман Маркович цілком на громаду звіряється (К.Гордієнко); Викиньте все з голови і звіртесь на мене (О.Досвітній).



звітрюватися див. обвітрюватися.

ЗВОЛІКАТИ. 1. (кого, що). Стягувати, збирати в одне, скидати з кого-небудь щось і т. ін. То вся троянськая станиця Взялася мертвих зволікать (І. Котляревський).

2. (з чим, що і без додатка). Повільно щось робити, не поспішати з чимсь; затягувати виконання, здійснення чогось: зволікати з відповіддю, зволікати пуск установки; зволікати сівбу.

ЗВ’ЯЗКІВЕЦЬ - ЗВ’ЯЗКОВИЙ

Зв’язківець, -вця, ор. -вцем. 1. Працівник зв’язку, телефоніст. Назустріч їм повзли зв’язківці, шукаючи розриву в проводах (В.Кучер).

2. Те саме, що зв’язковий 2. На сніжних наметах стояли темними статуями кінні зв’язківці (О.Довженко); Зустрівся один з батальйонних зв’язківців і вказав стежку, що нею недавно пройшла піхота (О.Гончар).



Зв’язковий. 1. прикм. Який служить для підтримання зв’язку між сусідніми військовими частинами, здійснює такий зв’язок: зв’язковий літак, зв’язковий офіцер.

2. ім., р. -ого. Той, хто здійснює живий зв’язок між військовими частинами, підпільними групами, партизанськими загонами тощо; посильний. У кутку на околотах соломи спало троє зв’язкових від рот (Л.Дмитерко).



зв’язувати див. пов’язувати.

згаяти див. гаяти.

ЗГОДНИЙ, ЗГОДЕН - ЗГІДНИЙ

Згодний, згоден, -дна, -дне. Який дає, виявляє згоду комусь, солідарний з кимсь тощо. – Ви будете зараховані на історичний факультет. Згодні?.. – "Згоден" (Григорій Тютюнник); [Паріс:] Слухай, сестро, як ти мене затримала для того, щоб я такі слова приймав від тебе, то я на те не згоден (Леся Українка); – Я зо всім згодний (Б.Антоненко-Давидович).

Згідний. 1. (до чого, з чим). Відповідний до чогось. Головна річ: відповідно поставити питання і дати на нього відповідь, згідну зі звісними нам фактами (І.Франко). Пох. згідно (з чим).

2. Те саме, що згодний. Я не згідна з тим, щоб для розуміння чиїх-небудь віршів треба знати життєпис автора (Леся Українка); – Я не згідний був ні з чим (Ю.Яновський).



ЗГОДОВУВАТИ, -ую, -уєш (кому що). Витрачати на годівлю худоби; віддавати комусь на їжу: згодовувати зерно худобі.

ЗГОРИ - З ГОРИ

Згори, присл. У напрямку вниз, з висоти тощо, а також переносно. Огонь палав, зоря не гасла, Проміння сиплючи згори (Г.Чупринка); Згори звісилась головою вниз дівчина (А.Хижняк); Невже для того, щоб усунути будь-яку бодай навіть найменшу несправедливість, обов’язково потрібна вказівка згори? (С.Журахович); Гордій не був гарний товариш. Себто – не товариш, – бо він, звичайно, дивився на всіх трохи згори, але проводир (Б.Грінченко).

З гори, ім. з прийм. Нема куди прихилиться, Хоч з гори та в воду (Т.Шевченко); Сірим змієм плазує шлях з гори в долину (Панас Мирний); Дорога йшла з гори на гору (З.Тулуб).

ЗДАТНИЙ - ЗДІБНИЙ

Здатний (на що, до чого і що робити). Який може, вміє здійснювати, виконувати, робити щось; придатний для когось, чогось: баржа здатна рухатися, гімнасти здатні домогтися високих результатів, тварина здатна жити в цих умовах, здатний на подвиг, здатний до будь-якої роботи.

Здібний. Який має здібності, обдарований: здібний математик, здібний музикант, здібний шахіст, здібний юнак, здібний до вивчення мов.

ЗДІЙСНЕНИЙ - ЗДІЙСНЕННИЙ

Здійснений. Дієприкм. від здійснити; у знач, прикм. – якого здійснили; який здійснився, став дійсним. Немає в світі людини, яка б не надіялась, але мало є таких, що побачили свої надії здійсненими (С.Скляренко); Цього їй ніхто не подарує, коли задум не буде ефективно здійснений (В.Кучер).

Здійсненний. Якого можна здійснити або який може здійснитися. Всі оповідання про нього [Гарібальді] здавалися Ніно здійсненною казкою (Н.Кибальчич); Він почав діймати бригадира планами й пропозиціями, які зрештою виявилися здійсненними й прищеплювались на дільниці (Ю.Яновський); Все те, що Головацький вважав за хліборобські мрії, в устах бригадира звучало як цілком здійсненні речі (С.Журахович).

здобувати див. діставати.

ЗДОГАДЛИВИЙ - ЗДОГАДНИЙ

Здогадливий. Який швидко про все здогадується; кмітливий. Пані була настільки здогадлива, що постелила так, щоб Дарчина отоманка стояла поруч таткового ліжка. Шепталася Дарка з татком аж запівніч (Ірина Вільде); Перехрестик вагався, не знаючи, з чого почати розмову. Це помітила здогадлива дівчина й заговорила перша (С.Добровольський).

Здогадний. Який ґрунтується на здогадах: здогадний результат.

ЗДОРОВИТИ - ЗДОРОВШАТИ, ЗДОРОВІТИ, ЗДОРОВІШАТИ

Здоровити, -влю, -виш, перех. Поздоровляти; вітатися. Нікого [Івоніка] не здоровив. Не бачив нікого. Його також ніхто не здоровив (О. Кобилянська); Здоровлю родичів і сестру, тебе теж цілую (В.Стефаник).

Здоровшати, рідше здоровіти, здоровішати. Ставати здоровшим. Дьяконов ніби справді здоровшав за роботою (О.Гончар); Унизу по яру річечка бігла, невелика, ..вода у ній, як скло, чиста, а нап’єшся було так і чуєш, що здоровієш (Панас Мирний); Дівка росла, здоровішала (Ю.Яновський).

ЗЕЛЕНИТИ - ЗЕЛЕНІТИ -ЗЕЛЕНІШАТИ - ЗЕЛЕНИТИСЯ -ЗЕЛЕНІТИСЯ

Зеленити, -ню, -ниш, перех. Робити щось зеленим, фарбувати, забарвлювати в зелений колір. Так і він-то [маляр] відтіля родом був, а в нас у селі зеленив нову дзвіницю (Г.Квітка-Основ’яненко); Блідий світанок зеленить просвіти між деревами, обличчя партизанів (М. Стельмах).

Зеленіти, неперех. Ставати зеленим, зеленішим; виділятися зеленим кольором, виднітися (про щось зелене). На осінь гори починають зеленіти, бо сонце вже не так їх випалює (Леся Українка); Трава надворі вже потроху зеленіє (Григорій Тютюнник); Великий лан буряків зеленів проти сонця (М.Коцюбинський); Кликав дядько Трохим, стоячи біля колодязя, над яким шатристим гіллям зеленів клен (Є.Гуцало).

Зеленішати. Ставати зеленішим.

Зеленитися. Те саме, що зеленіти. Зеленися, дерево, розвивайся! (Марко Вовчок); Розпускалися магнолії, зеленилися обточені садівниками лаврові кущі (І.Ле); Зелениться хлібець серед поля (П.Грабовський).

Зеленітися. Виділятися зеленим кольором, виднітися (про щось зелене). Де-не-десь зеленілися блідо пасма озимини (О.Кобилянська); Над єриками й Конкою зеленяться очерети й верби (Ю.Яновський).

ЗЕЛЕНКА - ЗЕЛІНКА

Зеленка. Аніліновий барвник, що використовується в медицині як антисептичний засіб; брильянтова зелень.

Зелінка. Зелена (мідна) фарба.

ЗЕМ... - ЗЕМЛЕ...

Зем... Перша частина складних слів, що відповідає слову земляний; пишеться разом: земвідділ.

Земле... Перша частина складних слів, що відповідає слову земля; пишеться разом: землевпорядкування, землерийний.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   57

Схожі:

З українського літературного слововживання iconСловник-довідник
Озглядаються складні випадки українського літературного слововживання. Подано стислі поради, які саме слова чи словосполучення...
З українського літературного слововживання iconКонтрольні питання з дисципліни «Естетичні засади українського літературного шістдесятництва» доц. Біляцька В. П
Виникнення, початок вивчення шістдесятництва як літературного явища. Естетичні засади шістдесятників
З українського літературного слововживання icon«радянська школа»
У посібнику подано в алфавітному порядку зразки слововживання, підкріплені ілю­стра­тив­ним матеріалом з творів класиків української...
З українського літературного слововживання iconДо підручника з літературного читання за редакцією В. О. Науменко 2014 рік Хрестоматія з літературного читання
Уклала вчитель початкових класів Містковицької сзш I-III ступенів, Самбірського району
З українського літературного слововживання iconХрестоматія з літературного читання для 3 класу
Пропонована хрестоматія укладена у відповідності до вимог чинної Програми (1-4 кл., 2011 р.). Учитель початкових класів зекономить...
З українського літературного слововживання iconОпис ключових змін до проекту оновленої програми з літературного читання
Робота з коментарями до програми, які були представлені на платформі «EdEra», дозволила виокремити певні проблеми в змістовому наповненні...
З українського літературного слововживання iconУправління культури облдержадміністрації обласна бібліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка
Василя Симоненка – українського поета, Уласа Самчука українського письменника І театрального діяча, Максима Рильського – українського...
З українського літературного слововживання iconНаказ №165 Про підсумки ІІ (міського) етапу VІІІ міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студенської молоді імені Тараса Шевченка у 2017-2018 навчальному році
Тараса Шевченка. 28 жовтня 2017 року в м. Новогродівка відбувся ІІ (міський) етап VІІІ міжнародного мовно-літературного конкурсу...
З українського літературного слововживання iconУ процесі літературного діалогу

З українського літературного слововживання iconПро підсумки проведення І-ІІ етапів VII міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка серед учнів птнз області
Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка (далі Конкурс) серед учнів професійно-технічних...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка