З українського літературного слововживання



Сторінка44/57
Дата конвертації17.04.2017
Розмір7.03 Mb.
1   ...   40   41   42   43   44   45   46   47   ...   57

Русини, -ів, мн. Давня назва українського населення Буковини, Галичини та Закарпатської України.

Русичі, мн. 1. Народонаселення Стародавньої Русі.

2. Те саме, що русини.



РУСЬКИЙ. 1. Який стосується Стародавньої Русі: руська держава, руська земля, руська мова.

2. розм. Російський.

РУХОМИЙ - РУХЛИВИЙ - РУХОВИЙ

Рухомий. 1. Який перебуває в постійному русі: рухома матерія.

2. Який переміщається або може бути переміщений з місця на місце; який міняється: рухомі піски, рухомий наголос, рухоме майно, рухоме обличчя.

3. Який рухається завдяки своїй будові (про механізм, машину, пристрій тощо).



Рухливий. 1. Який перебуває в русі; здатний до руху: рухливий потік, рухлива тінь.

2. Повний життєвої сили, жвавий; який легко приходить в рух (про частини тіла): рухливий хлопець, рухливі губи, рухливий розум.



Руховий. 1. Який стосується руху, пов’язаний з ним: рухове уміння дітей, рухові вправи.

2. Який приводить щось у рух, керує рухом когось, чогось: руховий нерв, рухова установка.

РУШНИК - РУЧНИК

Рушник, -а. Довгастий шматок тканини (бавовняної, лляної і т. ін.) для витирання (обличчя, тіла, рук, посуду тощо); шматок декоративної тканини з вишиваним або тканим орнаментом, що використовується для оздоблення житла, в українських народних обрядах тощо.

Ручник, -а. 1. Молоток.

2. Пензель для малювання.

3. Ручний гальмівний важіль в автомашині, тракторі тощо.

РЯБИТИ - РЯБІТИ - РЯБИТИСЯ - РЯБІТИСЯ - РЯБІШАТИ

Рябити, перех. Робити щось рябим, строкатим, хвилястим. У численних рівчаках та ставках рябило вітром воду (Н.Рибак).

Рябіти, неперех. Ставати рябим, строкатим або рябішим, строкатішим; виділятися рябизною, строкатістю з-поміж чогось, виднітися (про щось рябе, строкате). В очах починає рябіти (М.Коцюбинський); На хвилю улігся вітер, перестала рябіти вода (З.Мороз); Квітки рябіють в траві (А.Тесленко).

Рябитися, зрідка. Те саме, що рябіти. На пасовиську рябиться худоба (І.Франко).

Рябітися. Виділятися рябизною, строкатістю з-поміж чогось, виднітися (про щось рябе, строкате). На горі далеко за долиною., щось рябілося (А.Свидницький).

Рябішати. Ставати рябішим, строкатішим.

РЯБОТИННЯ - РЯБОТІННЯ

Ряботиння. 1. Плями від віспи або пігментні цяточки на шкірі людини. Вона була русява, круглоголова, на обличчі розсіяно ряботиння (Є.Гуцало); Його червоне обличчя в густому ряботинні не віщувало нічого втішного (С.Голованівський).

2. Плями або цяточки на чомусь; безліч предметів, від яких рябить в очах; брижі на воді. Обличчя [Литки], як розрізаний надвоє найдостигліший кавун з чорним насінням-ряботинням (В.Епік); Повз нього, здавалося, пропливали береги, і від того ряботиння різало в очах (П.Кочура); Кругом весла повільно Ряботиння наростає (М.Шпак).



Ряботіння, розм. Дія і стан за значенням ряботіти – укриватися брижами, виділятися рябизною, рясніти тощо.

РЯД, -у. При слові ряд, яке входить до складу підмета, часто трапляється узгодження за змістом, тобто присудок ставиться у формі множини. Цілий ряд палат, будинків, мов низка білих зубів, виставилися на горі (Панас Мирний). Пор. більшість.

ряска див. ряст.

РЯСНІТИ - РЯСНІШАТИ

Рясніти. Ставати густим, густішим; бути густо покритим чимсь; виділятися своєю ряснотою тощо. Рясніє дощ, і падає лункіше М’яких краплин розмірене биття (М.Бажан); Ягоди рясніють між листом спілі, червоні (С.Васильченко).

Ряснішати. Ставати ряснішим. – Не кожна яблуня з роками ряснішає цвітом (З.Мороз); За вікном пішов дощ. Спершу дрібненький, ледь видний у тумані, та поступово краплі більшали, ряснішали (Є.Гуцало).

РЯСТ - РЯСТКА - РЯСКА

Ряст, -у. Багаторічна трав’яниста лікарська рослина родини макових, що цвіте квіточками, зібраними в китиці.

Рястка. Багаторічна трав’яниста декоративна рослина родини лілійних.

Ряска. Багаторічна трав’яниста дрібна водяна рослина. На них війнуло запахом ряски, тихим шелестом очеретів (Григорій Тютюнник).

рятівний див. рятувальний.

РЯТІВНИК - РЯТУВАЛЬНИК

Рятівник, -а. Той, хто врятував або рятує когось, щось: рятівник людства, сміливий рятівник.

Рятувальник, -а. Той, хто професійно займається рятуванням когось, чогось: рятувальник на воді, пост рятувальника.

РЯТУВАЛЬНИЙ - РЯТІВНИЙ - РЯТІВНИЧИЙ

Рятувальний. Призначений, створений для рятування когось, чогось: рятувальна служба, рятувальна станція, рятувальна експедиція, рятувальна шлюпка.

Рятівний. 1. Те саме, що рятувальний: рятівний катер, рятівний круг, рятівний пояс.

2. Який дає, приносить порятунок або сприяє порятунку: рятівне укриття, рятівна суперечка.



Рятівничий. Те саме, що рятівний: рятівнича команда, рятівничий берег.

рятувальник див. рятівник.

С (ес). Як назва літери вживається в с. р.: велике с; як назва звука вживається в ч. р.: довгий с.

с... див. з...

САДЖА, -і, ор. -ею. Птах ряду рябкоподібних.

САДЖАЛКА - САДЖАНКА - САЖАЛКА, САЖАВКА

Саджалка. Садильна машина. Пох. саджалковий.

Саджанка. Рослина, яку вирощують садінням (цибулин, розсади тощо). Пох. саджанковий.

Сажалка, сажавка. Викопана водойма, копанка. В сажалках виводилися карасі (В.Земляк).

САДИВНИЙ - САДИЛЬНИЙ

Садивний. Призначений для садіння: садивний матеріал, садивні бульби.

Садильний. Яким користуються для садіння: садильний агрегат, садильна яма.

САДОВИНА. Загальна назва садових плодових дерев та їхніх плодів (груша, яблуня, абрикос тощо); фрукти. Лукаш усе садовину ростив та кохав (Марко Вовчок).

сажалка, сажавка див. саджалка.

САЖЕНЬ, -жня. Давня східнослов’янська одиниця довжини, яка дорівнює трьом аршинам (2,134 м).

САКА - САКИ

Сака, -и, д. і м. -ці (з великої літери). Річка на півдні Молдови.

Саки, Сак, мн. (з великої літери). Місто в Криму.

САЛЬДО - СОЛЬДО

Сальдо, невідм., с. У бухгалтерії – різниця між підсумками за дебетом і кредитом рахунків.

Сольдо, невідм., с. Італійська мідна монета.

САМ, САМИЙ - САМИЙ

Сам, -а, -є, рідше самий, сама, саме (само), займ. означ. Вживається з іменником або особовим займенником, указуючи на особу чи предмет, що є джерелом або об’єктом дії, стану (у значенні "тільки один"), для позначення особи, яка діє без інших, для підкреслення значущості, надзвичайної ваги, величі особи чи предмета, у значенні "тільки", "навіть" тощо. До школи прийшов Павлик сам, не тримався за руку материну (К.Гордієнко); – Гаразд, моя доню Ізольдо, я золота в сонця візьму, блакиту морського позичить попросим русалку саму (Леся Українка); Пишу листа і, може, сам одвезу на вокзал, коли дощ перестане (М.Коцюбинський); – Ми вже так вихарчувались, що їмо самий хліб та цибулю (І.Нечуй-Левицький); Що не день – нові Перекликаються з гостями гості. Ну хто усім їм знає імена? Сам Родіон заплутується часом У їхніх назвиськах (М.Рильський).

Самий, сама, саме (само), займ. означ. 1. Вживається після вказівних займенників той, цей, такий тощо для підкреслення тотожності з ким-, чим-небудь, подібності до когось, чогось і т. ін.: та сама хатина, те саме село, такий самий кінь, того самого дня, цей самий шлях.

2. Вживається з іменниками в поєднанні з прийменниками з, від, до, на, край, під, над, при, біля, коло та ін. (на позначення місця) і з, від, до, на, перед, під та ін. (на позначення часу): від самого моря, коло самої хати, з самого ранку, до самого вечора, перед самою війною, під самий Новий рік (частіше в цьому значенні вживається частка аж: просидів аж до вечора, опинився аж біля моря).

3. Вживається для творення найвищого ступеня порівняння прикметників (самий великий, самий кращий), але таке вживання ненормативне. Пор. ступені порівняння.

САМБА - САМБО

Самба. Бразильський швидкий парний танець.

Самбо1, невідм., с. Вид, система боротьби.

Самбо2, невідм., мн. Нащадки від шлюбів індіанців з неграми (в Латинській Америці) або мулатів з нефами (на острові Ямайка).

САМБУК - САМБУКА

Самбук1, -а. Бузина.

Самбук2, -у. Солодка страва: яблучний самбук, апельсиновий самбук.

Самбука. Широка драбина, яку застосовували в давнину при облозі міста.

самий – самий див. сам.

САМОЛЮБСТВО - СЕБЕЛЮБСТВО

Самолюбство. Почуття власної гідності, пов’язане з ревнивим ставленням до думки про себе навколишніх, з усвідомленням важливості свого фаху, роду занять тощо: ображене самолюбство, хворобливе самолюбство, тішити самолюбство. – Самолюбство не дозволить їй визнати поразку, підкинув учитель фізики (О.Гончар); Вихопилося в нього через верх самолюбство і заступило людей (С.Чорнобривець).

Себелюбство. Турбота тільки про себе, про свої інтереси; егоїзм. Дорошеві зробилося досадно, бо він спіймав себе на тому, що не позбавлений себелюбства (Григорій Тютюнник); Василь сказав гірку правду Любчику про шкурництво, про себелюбство (А.Хижняк); – Це було б себелюбством з мого боку, коли б я тепер взяв тебе у похід (А.Кащенко).

САМОСКИД - САМОСКИДКА

Самоскид, -а. Транспортний засіб (автомобіль, баржа, вагон тощо), який механічно скидає вантаж.

Самоскидка. Жниварка, яка самостійно скидає зрізаний хліб.

САМОХІД - САМОХІДКА

Самохід. 1. р. -хода. Машина, транспорт з власною тягою; самохідна гармата.

2. р. -ходу. Автоматичний рух машини чи її частини: ввімкнути верстат на самохід.



Самохідка, розм. Самохідна гармата.

САМОЦВІТ, -у. Кольоровий або безколірний коштовний чи напівкоштовний камінь з яскравим блиском, а також переносно – щось яскраве, самобутнє. [Старий пан:] Великий князь прислав йому за його подвиг дорогий із самоцвітами перстень (С.Васильченко); Іскрилися всіма кольорами веселки коштовні самоцвіти (З.Тулуб).

САН... Перша частина складних слів, що відповідає слову санітарний; пишеться разом: санвузол, санінспекція.

САНГІНА. М’який червоний або червоно-коричневий олівець, який використовують у живопису; малюнок, виконаний таким олівцем.

САНДАЛ - САНТАЛИ

Сандал1, -у. Рослинний барвник червоного або жовтого кольору, який одержують з бразильського дерева фернамбук.

Сандал2, -а. Пристрій для обігрівання житла, що колись був поширений у багатьох країнах Азії.

Сантали, -ів, мн. (одн. сантал, -а). Найчисленніший з народів мунда, який живе в Індії.

САНДАЛІЇ, САНДАЛІ - САНДАЛЕТИ

Сандалії, -ій, сандалі, -аль, мн. 1. Взуття давніх греків і римлян.

2. Легкі літні шкіряні туфлі без каблуків, що застібаються ремінцем.



Сандалети, -ет, мн. Рід сандалій – легкі літні туфлі.

сантали див. сандал.

САНТИ... Перша частина складних слів, що відповідає поняттю "сота частина"; пишеться разом: сантиграм, сантиметр.

САНУВАТИ, -ую, -уєш, недок. і док. 1. У медицині – здійснювати санацію – запобіжні лікувальні заходи для оздоровлення порожнини рота.

2. В економіці – здійснювати систему заходів для запобігання банкрутства або для підвищення конкурентоспроможності виробництва: сапувати вугільну промисловість.

Пох.: санований, санування.

САПРО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттю "гнилий"; пишеться разом: сапрогенний, сапропеліт.

САПРОПЕЛІТ - САПРОПЕЛЬ

Сапропеліт, -у. Викопне вугілля, що утворилося внаслідок ущільнення сапропелю.

Сапропель, -ю, ор. -ем. Мулисті відклади перегнилих залишків нижчих організмів на дні водойми.

САРАЙ - ХЛІВ

Сарай, -ю, ор. -єм. Господарське приміщення для зберігання різного майна.

Хлів, -а. Будівля для свійської худоби та птиці.

сарделька див. сосиска.

САФЛОР - САФРОЛ

Сафлор, -у. Південна трав’яниста рослина родини складноцвітих, з насіння якої одержують олію, а із суцвіть – фарбу; фарба із суцвіть цієї рослини.

Сафрол, -у. Жовтувата рідина, що використовується в парфюмерії.

САШЕ, невідм., с. Надушена подушечка, яку кладуть між білизною для надання їй приємного запаху; сумочка для зберігання хусточок, гребінців тощо.

свідоцтво – свідчення див. посвідчення.

СВАРИТИ - ЛАЯТИ

Сварити, -рю, -риш. Різкими (іноді й образливими) словами висловлювати невдоволення, осуд, докори; призводити до загострення взаємин між кимось; спричиняти, викликати сварку. Попадя зайшла у кухню та й почала сварити наймичку (Лесь Мартович); Дід іще дужче набурмосився, а стара стала його сварити (Ю.Яновський); Сварити їх поміж собою Косинському ще не було на руку в такий вирішальний час (І.Ле).

Пох.: сваритися, -рюся, -ришся. Вступати в сварку з кимось; висловлювати своє невдоволення (іноді й образливо); робити погрозливий жест чим-небудь. З Масею Петрусь тричі на день сваривсь, та тричі на день і миривсь (А.Кримський); Василь зненавидів науку. – Я тебе в свинарі запру! – сварилася мати (Панас Мирний); Уговорювала [мати] її, а далі і сварилась на неї (Г.Квітка-Основ’яненко); Стадницький люто свариться на нього арапником (М.Стельмах); сварка, сварливий.



Лаяти, -лаю, лаєш. Різкими, грубими, часто непристойними або образливими словами висловлювати осуд, докори; обзивати кого-небудь. – І чого ви їх [дітей] так лаєте? Це ж гріх, Василино (М.Стельмах); Дочок своїх вона лаяла мужичками (Панас Мирний); Кузьма вирішив на перший раз не лаяти хлопця, а тільки побалакати з ним (П.Панч). Пох.: лаятися, лаюся, лаєшся. Виражати своє незадоволення грубими, часто непристойними або образливими словами; дорікати одне одному. Лайка та сварка, бучі та колотнечі! Не було того дня, щоб вони між собою не лаялись (Панас Мирний); Тут велися бесіди, тихі та мирні, без сварок та лайок, бо на колодках не годилося сваритись, ні лаятись, за що сюди й любив виходити Симон (А.Дімаров); лайка, лайливий.

СВІЙСЬКИЙ. Який живе при людях; не дикий, приручений (про тварин, птахів): свійська коза, свійський індик.

СВІТАННЯ - СВІТАНОК

Світання, р. мн. -ань. 1. Дія – настання світанку. За хвилину почалось

світання (О.Досвітній); У сутінках блідого вересневого світання все виразніше окреслювались контури будівель (О.Гончар).

2. Те саме, що світанок. На світанні мерхнуть зорі, тануть в росяній імлі (Л.Первомайський); Світання... А він вже не бачить світань... (В.Сосюра).



Світанок, -нку. Пора доби перед сходом сонця, початок ранку; ранкова зоря тощо. В сутінках світанку він все малював будучність своїх дітей, внуків і правнуків (В.Стефаник); На сході почала виступати вузька смуга світанку (О.Досвітній).

СВІТЛІТИ - СВІТЛІШАТИ

Світліти. Ставати світлим, світлішим, розвиднятися тощо; виділятися світлим кольором, виднітися (про щось світле). На сході починає світліти (С.Чорнобривець); У пасажирів світліють обличчя (С.Журахович); В каюті вже було півтемно, і тільки ще світліли віконця ілюмінаторів (О.Донченко).

Світлішати. Ставати світлішим, розвиднятися тощо. Ніч минала, все округи світлішало (Є.Гуцало).

СВІТЛОВИЙ - СВІТЛЯНИЙ - СВІТНИЙ

Світловий. Прикм. від світло – переважно в значенні "промениста енергія", а також утворений за допомогою світла; освітлений: світловий потік, світлові хвилі, світлове випромінювання, світлова одиниця, світловий рік, світловий день, світлова сигналізація, світлова реклама, світлове коло.

Світляний. Те саме, що світловий, але вживається переважно у значенні "утворений світлом, освітлений", а також "який світиться": світляна пляма, світляний циферблат. Крізь хмари продерлося сонце і скісним, світляним стовпом лягло поперек світлиці (І.Франко); Тієї ж миті врізався в сивину туману струмінь світла з прожектора.. Праворуч засвітилося сизе око циклопа. Два світляні мечі розійшлися в різні боки (А.М’ястківський).

Світний. Який світиться: світний газ, світний диск, світний циферблат годинника, світні фарби, скупчення світного газу.

СВІЧАДО, розм. Дзеркало, а також образно. В залі було багато дівчат-робітниць із фабрики, які вибігали в зал, пробігали до вікна, дивились у свічадо (М.Хвильовий); Примерзла земля, взявшись морозцем, тихо відбивала зорі в свічадах примерзлих калюж і калюжок (І.Багряний); Я вбираю щиро, радо Все веселе і сумне; Вся душа моя свічадо Одворотне й чарівне (Г.Чупринка); Річка свічадо своє розгорнула і красувалась, цвіла, усміхалась, Дівчина наче, цвіла, червоніла (О.Олесь).

СВІЧКАР - СВІЧНИК

Свічкар, -я. Той, хто виготовляє свічки або торгує ними.

Свічник, -а. Підставка для свічки або свічок.

свобода див. воля.

СВОП, -у. Операція з обміну національної валюти на іноземну із зобов’язанням зворотного обміну через певний термін.

себелюбство див. самолюбство.

сегрегація див. расизм.

СЕЙСМО... Перша частина складних слів, що відповідає слову сейсмічний; пишеться разом: сейсмозона, сейсмонебезпечний (але сейсмо-акустичний).

секретний див. таємний.

СЕКСТАНТ – СЕКТАНТ

Секстант, -а. Кутовимірний прилад. Пох. секстантський.

Секстант, -а. Послідовник, учасник секти; переносно – людина, яка замикається в своїх вузьких інтересах. Пох. секстантський.

СЕЛЕКТИВНИЙ - СЕЛЕКЦІЙНИЙ

Селективний. Здатний робити відбір; який грунтується на селективності – здатності робити відбір: селективні розчинники, селективне очищення мастила.

Селекційний. Пов’язаний з селекцією; який займається селекцією; одержаний внаслідок селекції: селекційні досліди, селекційна станція, нові селекційні сорти.

СЕЛЕН - СЕЛІН

Селен, -у. Хімічний елемент – супутник сірки.

Селін, -у. Рослина з роду аристиду родини злаків.

СЕЛЕНІД - СЕЛЕНІТ

Селенід, -у. Сполука селену головним чином з металом, що її застосовують в основному як напівпровідниковий матеріал.

Селеніт1, -у. Мінерал класу сульфатів, різновид гіпсу рожевого, жовтого або білого кольору, який використовують для виготовлення художньо-побутових виробів.

Селеніт2, -а. У науково-фантастичній літературі – назва мешканця Місяця.

селін див. селен.

СЕЛО. Назви, що виступають у ролі граматичної прикладки до слова село, виражені відмінюваним іменником, переважно узгоджуються з ним у відмінку: в селі Соболівці, біля села Долинівки. Звичайно не узгоджуються назви, рід і число яких розходяться з граматичним родом і числом слова село: в селі Гоголів, коло села Літки.

СЕЛЬ, -ю, ор. -ем. Бурхливий грязе-кам’яний потік, що виникає в горах під час сильних дощів або танення снігів: з гір зійшов сель. Пох. селевий.

СЕЛЯНИН - СІЛЬЧАНИН

Селянин, -а, мн. -яни, -ян. Мешканець села, основним заняттям якого є обробіток землі. Пох. селянський.

Сільчанин, -а, мн. -ани, -ан. Мешканець села; односелець. Крокуючи до села, перебирав [Данило] усі можливі зустрічі, розпитування, готував заздалегідь відповіді, уявляв себе з усіх боків перед сільчанами й сім’єю (Б.Гончаренко).

селянський див. сільський.

СЕМЕРО, сімох, числ. збірн. Вж. зі сл.: звірів, коней, обідів, собак, перекупок, дітей, людей. Семеро одного не ждуть (прислів’я). Пор. двоє.

СЕНАТСЬКИЙ - СЕНАТОРСЬКИЙ

Сенатський. Прикм. від сенат.

Сенаторський. Прикм. від сенатор.

СЕНЬЙОР - СИНЬЙОР - МОНСЕНЬЙОР

Сеньйор, -а. 1. У Західній Європі часів середньовіччя – великий землевласник, феодал, який мав усю повноту влади на території, що йому належала.

2. В Іспанії та іспаномовних країнах – чоловік, пан (звичайно приєднується до прізвища або імені).

Пох.: сеньйораж, сеньйоральний, сеньйорен-конвент.

Синьйор, -а. В Італії – чоловік, пан (звичайно приєднується до прізвища або імені). Пох. синьйорія.

Монсеньйор, -а. Титул, який за середньовіччя у Франції вживали, звертаючись до герцогів, перів; нині вживається при звертанні до вищого католицького духівництва.

СЕНЬЙОРА - СИНЬЙОРА

Сеньйора. В Іспанії та іспаномовних країнах – заміжня жінка, пані.

Синьйора. В Італії – заміжня жінка, пані.

Пор. сеньйор.



СЕНЬЙОРИТА - СИНЬЙОРИНА

Сеньйорита. В Іспанії та іспаномовних країнах – молода дівчина, панна.

Синьйорина. В Італії – молода дівчина, панна.

Пор. сеньйор, сеньйора.



СЕПАРАТНИЙ - СЕПАРАТИСТСЬКИЙ

Сепаратний. Відокремлений, відособлений від інших: сепаратна організація, сепаратний мир, сепаратні переговори.

Сепаратистський. Який стосується сепаратиста, сепаратизму: сепаратистський рух, сепаратистська група, сепаратистські плани.

СЕПАРАТОРНИЙ - СЕПАРАЦІЙНИЙ

Сепараторний. Прикм. від сепаратор; призначений для виробництва сепараторів, для сепарування молока: сепараторний цех, сепараторний пункт.

Сепараційний. Який стосується сепарації, призначений для неї: сепараційний цех, сепараційна установка, сепараційний спосіб виробництва.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   40   41   42   43   44   45   46   47   ...   57

Схожі:

З українського літературного слововживання iconСловник-довідник
Озглядаються складні випадки українського літературного слововживання. Подано стислі поради, які саме слова чи словосполучення...
З українського літературного слововживання iconКонтрольні питання з дисципліни «Естетичні засади українського літературного шістдесятництва» доц. Біляцька В. П
Виникнення, початок вивчення шістдесятництва як літературного явища. Естетичні засади шістдесятників
З українського літературного слововживання icon«радянська школа»
У посібнику подано в алфавітному порядку зразки слововживання, підкріплені ілю­стра­тив­ним матеріалом з творів класиків української...
З українського літературного слововживання iconДо підручника з літературного читання за редакцією В. О. Науменко 2014 рік Хрестоматія з літературного читання
Уклала вчитель початкових класів Містковицької сзш I-III ступенів, Самбірського району
З українського літературного слововживання iconХрестоматія з літературного читання для 3 класу
Пропонована хрестоматія укладена у відповідності до вимог чинної Програми (1-4 кл., 2011 р.). Учитель початкових класів зекономить...
З українського літературного слововживання iconОпис ключових змін до проекту оновленої програми з літературного читання
Робота з коментарями до програми, які були представлені на платформі «EdEra», дозволила виокремити певні проблеми в змістовому наповненні...
З українського літературного слововживання iconУправління культури облдержадміністрації обласна бібліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка
Василя Симоненка – українського поета, Уласа Самчука українського письменника І театрального діяча, Максима Рильського – українського...
З українського літературного слововживання iconНаказ №165 Про підсумки ІІ (міського) етапу VІІІ міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студенської молоді імені Тараса Шевченка у 2017-2018 навчальному році
Тараса Шевченка. 28 жовтня 2017 року в м. Новогродівка відбувся ІІ (міський) етап VІІІ міжнародного мовно-літературного конкурсу...
З українського літературного слововживання iconУ процесі літературного діалогу

З українського літературного слововживання iconПро підсумки проведення І-ІІ етапів VII міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка серед учнів птнз області
Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка (далі Конкурс) серед учнів професійно-технічних...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка