З українського літературного слововживання



Сторінка51/57
Дата конвертації17.04.2017
Розмір7.03 Mb.
1   ...   47   48   49   50   51   52   53   54   ...   57

ТЮРКИ - ТУРКИ - ТУРКМЕНИ

Тюрки, -ів, мн. (одн. тюрок, -рка). Велика група споріднених за мовою народів, до яких належать татари, узбеки, азербайджанці, казахи, киргизи, башкири, туркмени, якути, каракалпаки, турки тощо. Пох. тюркський.

Турки, -ів, мн. (одн. турок, -рка). Нація, основне населення Туреччини. Пох. турецький.

Туркмени, -ів, мн. (оди. туркмен, -а). Нація, основне населення Туркменістану. Пох. туркменський.

ТЯГОВИЙ - ТЯГЛОВИЙ

Тяговий. Призначений для переміщення чого-небудь: тягова машина, тяговий трос, тяговий пристрій, тяговий електродвигун.

Тягловий. Який використовується для роботи в сільському господарстві (про коней, худобу тощо): тяглова сила, тяглове господарство.

тяжкий див. важкий.

ТЯЖКОПОРАНЕНИЙ, ВАЖКОПОРАНЕНИЙ - ТЯЖКО (ВАЖКО) ПОРАНЕНИЙ

Тяжкопоранений, важкопоранений, -ого, ім. Той, хто має тяжке поранення. Над полем висів тягучий стогін залишених тяжкопоранених (П.Кочура); Костецький дивився, як зносять у човен важкопоранених (Л.Первомайський).

Тяжко (важко) поранений, присл. з дієприкм. Не один з них кинув на важкому шляху вбитих і тяжко поранених товаришів і братів (О.Довженко); Сергій показав, що гість був дуже тяжко поранений на війні (Григорій Тютюнник); Упав важко поранений Пахомов (О. Довженко).

ТЯЖКОХВОРИЙ, ВАЖКОХВОРИЙ - ТЯЖКО (ВАЖКО) ХВОРИЙ

Тяжкохворий, важкохворий, -ого, ім. Дуже важко хвора людина. Євген Вікторович закінчив свій щоденний обхід тяжкохворих (І.Ле); Переді мною лежав тяжкохворий (О.Донченко); Безбородько вибрався до лікарні нібито екстрено відвідати одного важкохворого (Ірина Вільде); Обличчя його було жовте і спите, а очі запалені, мов у важкохворого (А.Дімаров).

Тяжко (важко) хворий, присл. з дієприкм. – Він тяжко хворий (М.Стельмах); [Юрій:] Я чув – цей чоловік тяжко хворий (Л.Смілянський).

У1. Як назва літери вживається в с. р.: мале у; як назва звука вживається в ч. р.: довгий у.

У2 – В, прийм. Вж. у словосп.: у (в) десять разів більше, у (в) селі на селі) працювати, у (в) село на село) поїхати, у службових справах, вода перетворюється в пару на пару), зошит в одну лінійку, покласти в кишеню до кишені), поїхати в місто до міста), вступити в університет до університету), ходити в школу до школи).

Прийменник у (як і початкове ненаголошене у в багатьох словах сучасної української мови) чергується з в (у нескладовим): а) між приголосними, щоб уникнути їх збігу, а також незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними в, ф та перед сполученнями приголосних звичайно вживається у: наш учитель, прибув у Львів тощо; б) між голосними, щоб уникнути їх збігу, як правило, пишеться в: ми були в Одесі, хата стояла в яру; в) після голосного перед приголосним або після приголосного перед голосним, залежно від швидшого чи повільнішого темпу мови, від ритму її, вживається і в, і у: ми були в саду ми були у саду, наша вчителька – наша учителька; г) на початку речення, після паузи вживається, як правило, у, а перед голосними також в.



Ув ніколи не чергуються в словах, що вживаються тільки з в або тільки з у: влада, вплив, увага, узбережжя, указ, умова, установа, уява та багато інших. Слід мати на увазі, що від початкового у і в залежить семантика ряду слів, пор.: удача і вдача, уклад і вклад, управа і вправа. Слова, в яких відбувається чергування початкового у з в, іноді не мають повної семантичної тотожності, напр.: вкладати і укладати в багатьох значеннях рівноцінні, але словники, угоди, плани і т. ін. переважно укладати. Не чергуються у – в у власних назвах і словах іншомовного походження та похідних від них: Власенко, Врубель, Угорщина, угорський, Урал, уральський, увертюра, ультиматум, ультимативний, утопія, утопічний.

убачати див. вбачати.

убік – у бік див. вбік.

убрід – у брід див. вбрід.

УВАГА - УВАЖНІСТЬ

Увага. Зосередження думки або зору, слуху на якомусь об’єкті; прихильне, доброзичливе ставлення до когось, чогось тощо: брати до уваги, відвертати увагу, загострювати увагу, мати на увазі, оточити увагою, знаки уваги до когось. Смугляве личенько розчервонілося, повні вуста розтулилися – вся увага її була звернена на роботу (М.Коцюбинський).

Уважність, -ності, ор. -ністю. Вияв уваги; уважне ставлення до когось, чогось: робота потребує уважності, уважність до людей. [Хуса:] Я безмірно вдячний за уважність до мене й до звичаїв мого люду (Леся Українка).

уверх – у верх див. вверх.

уві див. вві.

увік – у вік див. ввік.

увісьмох – у вісьмох див. ввісьмох.

уволю – у волю див. вволю.

углиб – у глиб див. вглиб.

углибині – у глибині див. вглибині.

углибину – у глибину див. вглибину.

угода див. договір.

уголос – у голос див. вголос.

угорі – у горі див. вгорі.

угору – у гору див. вгору.

УГОРЦІ - МАДЯРИ

Угорці, -ів, мн. (одн. угорець, -рця). Народ, що становить основне населення Угорщини.

Мадяри, -ів, мн. (одн. мадяр, -а). Самоназва угорців.

угруповання див. групування.

удалечині – у далечині див. вдалечині.

удалечінь – у далечінь див. вдалечінь.

удалині – у далині див. вдалині.

удалину – у далину див. вдалину.

удаль – у даль див. вдаль.

удатний див. вдатний.

удача див. вдача.

удвадцятьох у двадцятьох див. вдвадцятьох.

удвічі див. вдвічі.

удвоє у двоє див. вдвоє.

удвох у двох див. вдвох.

удевятеро у девятеро див. вдевятеро.

удевятьох у девятьох див. вдевятьох.

удень у день див. вдень.

удесятеро у десятеро див. вдесятеро.

удесятьох у десятьох див. вдесятьох.

удивлятися див. вдивлятися.

УДІЙ - НАДІЙ

Удій, удою, ор. удоєм. Кількість молока, надоєного за один раз або за певний відрізок часу: разовий удій, добовий удій, річний удій. Пох. удійний.

Надій, надою. Кількість надоєного молока: надій молока на корову, високі надої молока, приріст надоїв.

удобрення див. добриво.

удруге у друге див. вдруге.

удячний див. вдячний.

УЗБІЧ, присл. Збоку, осторонь; у знач, прийм. Павло підвівся, тихо став узбіч (М.Бажан); На бистрім шляху, узбіч садиби над глухим яром, колони машин, вервечки люду оружного і з тачками (М.Рудь).

УЗБІЧЧЯ, р. мн. -іч. 1. Бічна частина дороги, шосе тощо; смуга вздовж дороги; край лісу, поля та ін., а також переносно. Степан Пасюга з’їхав на узбіччя дороги, заглушив мотор... (Є.Гуцало); Сніг майже зійшов, дороги протряхли, йти було легко, особливо узбіччям (І.Копиленко); Ліс густішав. Модрину заступила ялина, що густо, як щетиною, укрила узбіччя (В.Гжицький); Часом те звичайне явище ми шукаємо не в самій гущавині бурхливих подій, а десь на його притемнених узбіччях (І.Ле).

2. Схил гори, височини, насипу. А в глибині бухти розсипалися на узбіччі гори білі саклі (З.Тулуб); Микола Івасюк знає в горах кожну галявину. Знає кожну яругу, всі узбіччя, видолинки (І.Чендей); Мартинюк поволі йшов берегом, понад крутим узбіччям (Л.Дмитерко).



Пох. узбічний (узбічна алея, узбічна вуличка, узбічна дорога).

УЗВИЧАЇТИ (що). Зробити звичайним, широковживаним; усталити. А ми, як здавна узвичаєно, Лиш день твій [осені] заяснів – Тобі одразу доручаємо Своїх і дочок, і синів (В.Бичко). Пох.: узвичаєний, узвичаєння.

УЗВИШШЯ, р. мн. -иш. Невисока гора, височина, будь-яке підвищення на місцевості. Всміхається з узвишшя дітям Кобзар, мов світоч, над Дніпром (М.Терещенко); Хвилясто здіймалися лагідні київські узвишшя, порозрізувані спадистими ярами (П.Загребельний); Улянин двір лежав на краю села, над болотом. Узвишшя тут круто западало донизу, воно схоже було на ніс велетенського човна, що колись як урізався з розгону в очерети, так навіки й застиг (А.Дімаров).

УЗВІЗ, узвозу. Короткий підйом; вулиця, дорога, що простягається круто вгору. Узвозом до Дніпра йшла жінка (Є.Гуцало); Машина плавно підіймалася Володимирським узвозом (Л.Дмитерко); Ведмідь знайшов в сусідньому байраці крутий узвіз, спустивсь до моря сам, напивсь, ввійшов по черево у воду і плавать став, немов гіпопотам (М.Драй-Хмара).

УЗГОДЖЕННЯ - УЗГОДЖЕНІСТЬ

Узгодження. Надання чому-небудь відповідності до чогось, єдності з чимось; встановлення відповідності, єдності між чимсь: узгодження дій, узгодження позицій.

Узгодженість, -ності, ор. -ністю. Властивість узгодженого: узгодженість думок, узгодженість дій.

УЗУРПАТОР, -а. Особа, яка незаконно захопила владу в країні або привласнила чужі права на щось. [Круста:] От я знаю сам таких, що цезаря готові зневажати – для них він, бач, тиран та узурпатор (Леся Українка).

УЗУРПАЦІЯ, -ї, ор. -єю. Незаконне захоплення влади або привласнення чужих прав на щось, якихось досягнень тощо. Обіймемось та підемо в левади, В поля й луги, в гаї широкошумні, Чи не розвіємо тяжкої там досади На узурпації, на захвати безумні (П.Куліш).

УЗУРПУВАТИ, -ую, -уєш, недок. і док. Незаконно захоплювати владу або привласнювати чужі права на що-небудь, якісь досягнення тощо. Пох. узурпований.

узяти див. брати.

укінець – у кінець див. вкінець.

укінці – у кінці див. вкінці.

уклад див. внесок.

УКЛАДАЛЬНИК - УКЛАДАЧ

Укладальник, -а. Той, хто укладає що-небудь, фахівець з укладання чогось: укладальник паркету, укладальник залізничної колії.

Укладач, -а, ор. -ем. Той, хто упорядковує, укладає що-небудь: укладач збірника законів, укладач словника.

УКЛАДАТИ - ВКЛАДАТИ

Укладати. Офіційно домовлятися про щось, визначаючи умови, складати (угоду, союз тощо); складати, упорядковувати (словники, збірники і т. ін.); накреслювати, намічати (плани тощо) (не "заключати угоду").

В усіх інших значеннях укладати вживається паралельно з вкладати.



укладач див. укладальник.

УКРАЇНІКА - УКРАЇНІСТИКА

Україніка. Сукупність чогось, що стосується історії, економіки, культури і т. ін. України (крім наук): відділ україніки в бібліотеці, книги з україніки, збирати україніку.

Україністика. Сукупність наук, які вивчають мову, літературу та культуру українського народу: сучасна україністика, питання україністики, центри україністики, працювати в галузі україністики.

УКРАЇНО-... (УКРАЇНО...) - УКРАЇНСЬКО-...

Україно-... (україно...). Перша частина складних слів, що означає "який стосується України, українців". Коли ця частина сурядна з другою частиною складного слова, вона пишеться через дефіс: україно-польський кордон, україно-російські відносини. Якщо перша частина є означенням до другої частини слова, вона пишеться разом: українознавство, українофіл, українофоб.

Українсько-... Те саме, що україно-..., але переважно вживається стосовно української мови; пишеться через дефіс: українсько-французький словник (хоч і українсько-білоруські відносини).

украй – у край див. вкрай.

укріп див. окріп.

укупі – у купі див. вкупі.

УКУС, -у. 1. Дія за знач, укусити: від укусу гадюки розпухла нога.

2. Укушене місце: перев’язати руку вище укусу.

УКУСИТИ (ВКУСИТИ), укушу, укусиш. 1. (кого, що). Поранити, завдати болю, впившись зубами, хоботком тощо, а також переносно: собака вкусив хлопця за ногу, муха вкусила.

2. (чого) розм. Відкусити, надкусивши частину чогось: Івась укусив пирога.



улад у лад див. влад.

УЛЬТИМО, невідм., с. У банківській практиці – останній день місяця, кварталу чи року; у комерційній та біржовій практиці – останній робочий день певного періоду, встановлений як термін виконання раніше укладеної угоди з товарними або фондовими цінностями.

УЛЬТРА, невідм., ч. і ж. розм. Учасники й прихильники найреакційніших, украй правих угруповань фашистського типу.

УЛЬТРА... Префікс, що означає "над", "крайній", "за межами": ультразвук, ультраморфізм, ультрамікроби, ультрамодний, ультрацентрифуга.

умить – у мить див. вмить.

умовлятися див. домовлятися.

УМФОРМЕР, -а. Електрична машина для перетворення постійного струму однієї напруги на постійний струм іншої напруги.

униз – у низ див. вниз.

унизу – у низу див. внизу.

уникати див. вникати.

УНІ... Перша частина складних слів, що означає "єдино", "одно"; пишеться разом: унівалент, уніформа.

УНІВЕРСІАДА. 1. Міжнародні комплексні спортивні змагання студентів.

2. Студентські змагання з чого-небудь узагалі; конкурс.



УНІТАРНИЙ. Об’єднаний, єдиний, який становить собою одне ціле. У словосп.: унітарна держава – форма державного ладу, за якої територія держави не має в своєму складі федеративних одиниць (республік, штатів тощо); унітарні перетворення – перетворення, спрямовані на об’єднання.

УНІЯ, -ї, ор. -єю. 1. Об’єднання, союз держав (під владою одного монарха, на основі договору).

2. Об’єднання православної і католицької церкви під владою Папи Римського при збереженні традиційних форм православної обрядовості.

3. Назва міжнародних адміністративних союзів.

УНЦІЯ, -ї, ор. -єю. 1. Одиниця маси: в англійській системі мір – 28,350 г; у ряді країн Латинської Америки – близько 28,7 г.

2. Одиниця маси, що застосовувалася в аптекарській практиці: російська – 29,860 г; британська – 31,1035 г.

3. Міра рідини: у СІЛА – 29,57 куб. см; у Великій Британії – 28,41 куб. см.

4. Старовинна іспанська, італійська, мексиканська й марокканська срібна монета.



УОСОБЛЮВАТИ, -юю, -юєш, УОСОБИТИ, -блю, -биш. 1. Виражати явища природи, предмети в образах живих істот: фантастичні істоти часто уособлювали природу.

2. Надавати чому-небудь конкретного вираження, реального образу, матеріальної форми. Він довго оглядав храм, Будду, чотирьох страшних воїнів на протилежних стінах, що уособлювали охоронців усіх чотирьох сторін світу (Ю.Збанацький); Колись люди боялися прокурора, бо він уособлював жандармерію, сибірську каторгу, страшні тортури (В.Кучер).

3. Найповніше, найдосконаліше втілювати в собі якісь властивості, якості, бути виявом, вираженням чогось: уособлювати велику силу, уособлювати в собі народну мудрість.

упень – у пень див. впень

уперед див. вперед

упереміж, упереміжку – упереміш

уперемішку див. впереміж.

уперше – у перше див. вперше.

упливати див. впливати.

УПОВНОВАЖЕННЯ - ПОВНОВАЖЕННЯ

Уповноваження, р. мн. -ень. Надання кому-небудь права, дозволу діяти, говорити від чийогось імені. Охоче посилаю вам уповноваження про право перекладати мої оповідання (М.Коцюбинський).

Повноваження. Право, надане кому-небудь для здійснення чогось, а також приймати рішення на власний розсуд: надзвичайні повноваження, необмежені повноваження. Потрібно було негайне втручання відповідальної особи з широкими повноваженнями (П.Панч); Олександр Васильович передає всі свої повноваження старшому помічникові (В.Логвиненко).

упоперек у поперек див. впоперек.

упору – у пору див. впору.

УПРАВА - ВПРАВА

Управа. 1. Установа, яка займається громадськими, становими та адміністративними справами: волосна управа, лікарська управа, рудна управа.

2. розм. Сила, здатна зупинити когось в його незаконних діях, сваволі тощо: знайти на нього управу, немає управи на нього.

Вправа. Розвиток певних якостей, навичок систематичною роботою; спеціальне завдання для набуття або закріплення певних навичок, знань.

УПРАВЛІННЯ - ПРАВЛІННЯ

Управління, р. мн. -інь. 1. Те саме, що керівництво 1: управління виробництвом.

2. зрідка. Те саме, що керування 1: управління електровозом.

3. Адміністративна установа або відділ якоїсь установи, організації, що відає певною галуззю господарської, наукової, військової і т. ін. діяльності: житлове управління, управління метеослужби.



Правління. 1. Час, період, протягом якого певна особа здійснює верховну владу над кимсь, чимсь; форма керівництва: князівське правління, самодержавне правління.

2. Виборний орган, апарат, що керує установою, організацією, підприємством тощо: правління кооперативу.

Пор. керівництво.



управляти див. керувати.

упроваджувати див. запроваджувати.

уп’ятеро – у п’ятеро див. вп’ятеро.

уп’ятьох – у п’ятьох див. вп’ятьох.

ураження див. враження.

ураз див. враз.

УРАНАТ, -у, мн. уранати, -ів. Сіль уранової кислоти.

УРАНІТ, -у. Радіоактивний мінерал чорного кольору, який складається з двоокису й триокису урану з домішкою окису торію.

УРБАНІЗАЦІЯ, -ї, ор. -єю. 1. Процес зосередження населення й економічного життя у великих містах.

2. Поширення рис і особливостей, властивих місту, промисловому центру.



УРБАНІЗМ, -у. 1. Тематика, пов’язана з життям великого сучасного міста.

2. Напрям у будівництві міст у XX ст., який стверджував потребу створення міст-велетнів.



УРВИЩЕ. Стрімкий, прямовисний схил гори, берега тощо; глибоке провалля (звичайно між горами). Стала [Маруся] над якимсь урвищем (Г.Хоткевич); Правий берег був високий, з кам’яними урвищами (О.Донченко); Вершник вибрався з глибоких урвищ, низин і глянув на світ (С.Чорнобривець).

УРДУ, невідм., ж. Офіційна мова Пакистану й одна з основних мов Індії.

УРЕМА - УРЕМІЯ

Урема. Листяні ліси (з тополі, верби, черемхи тощо) в заплавах великих річок лісостепової, степової та напівпустельної зон.

Уремія, -ї, ор. -єю. Гостре або хронічне самоотруєння організму, спричинене недостатністю функції нирок.

урешті – у решті див. врешті.

урешті-решт див. кінець кінцем.

УРИВЧАСТИЙ - УРИВИСТИЙ

Уривчастий. 1. Який переривається через короткі проміжки; який різко обривається: уривчаста мелодія, уривчаста розповідь, уривчасті дзвінки, уривчасті слова.

2. Який містить у собі неповні дані: уривчасті відомості.



Уривистий. 1. Те саме, що уривчастий.

2. Який має стрімкі, прямовисні схили, береги: уривистий яр, уривиста річка.



урівень, урівні див. врівень.

УРІЗАТИ (ВРІЗАТИ), уріжу, уріжеш. 1. (чого). Ріжучи, відокремити частину від цілого; поранити щось: урізати шматок сала, урізати хліба, урізати пальця.

2. (що). Укоротити, зменшити: урізати поли, урізати халяви, урізати платню.

...УРІЯ. Кінцева частина складних слів, яка вказує на зв’язок з поняттям "сеча".

УРО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "сеча", "сечовина", "сечові органи"; пишеться разом: уробактерії, урогематома, урометр.

урода див. врода.

урозбрід див. врозбрід.

урозгін див. врозгін.

уроздріб див. вроздріб.

урозріз див. врозріз.

урозсип див. врозсип.

урозтіч див. врозтіч.

уруна див. вруна.

уряд – у ряд див. вряд.

УСВІДОМЛЮВАТИ, -юю, -юєш, УСВІДОМИТИ, -млю, -миш. Осягати розумом, сприймати свідомо, розуміти значення, сенс чогось. Щасливі батьки із жахом усвідомлювали, що з кожною хвилиною сиротіють дедалі більше й більше (Ю.Яновський); Він добре усвідомлює, що зустріч з Валентиною неминуча (М.Руденко); Що вскочив у халепу, це він уже усвідомив (А. Головко).

Немає потреби заміняти ці словосполучення рідковживаними давати (дати) собі звіт, не давати собі звіту.



усемеро – у семеро див. всемеро.

усередині – у середині див. всередині.

усередину – у середину див. всередину.

усімох – у сімох див. всімох.

УСЛАВЛЮВАТИ - ОСЛАВЛЮВАТИ

Уславлювати, -юю, -юєш. Величати когось, щось: уславлювати Вітчизну, уславлювати людину.

Ославлювати. Переважно поширювати погану славу (плітки, осуд тощо); знеславлювати: ославлювати жінку.

услід у слід див. вслід.

усміх див. усмішка.

УСМІХАТИСЯ (ВСМІХАТИСЯ) - ПОСМІХАТИСЯ

Усміхатися (всміхатися), усміхнутися (всміхнутися). Усмішкою виявляти певні почуття (переважно радість, задоволення тощо), а також переносно. Видно, люблять цю дівчину усі – так ласкаво до неї усміхаються (Г.Хоткевич); Він усміхається скупо, краєм рота (О.Гончар); Очі в неї усміхались од щастя (В.Земляк); Вона бачить, що я зайшов у двір, і ще здалеку всміхається (Є.Гуцало).


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   47   48   49   50   51   52   53   54   ...   57

Схожі:

З українського літературного слововживання iconСловник-довідник
Озглядаються складні випадки українського літературного слововживання. Подано стислі поради, які саме слова чи словосполучення...
З українського літературного слововживання iconКонтрольні питання з дисципліни «Естетичні засади українського літературного шістдесятництва» доц. Біляцька В. П
Виникнення, початок вивчення шістдесятництва як літературного явища. Естетичні засади шістдесятників
З українського літературного слововживання icon«радянська школа»
У посібнику подано в алфавітному порядку зразки слововживання, підкріплені ілю­стра­тив­ним матеріалом з творів класиків української...
З українського літературного слововживання iconДо підручника з літературного читання за редакцією В. О. Науменко 2014 рік Хрестоматія з літературного читання
Уклала вчитель початкових класів Містковицької сзш I-III ступенів, Самбірського району
З українського літературного слововживання iconХрестоматія з літературного читання для 3 класу
Пропонована хрестоматія укладена у відповідності до вимог чинної Програми (1-4 кл., 2011 р.). Учитель початкових класів зекономить...
З українського літературного слововживання iconОпис ключових змін до проекту оновленої програми з літературного читання
Робота з коментарями до програми, які були представлені на платформі «EdEra», дозволила виокремити певні проблеми в змістовому наповненні...
З українського літературного слововживання iconУправління культури облдержадміністрації обласна бібліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка
Василя Симоненка – українського поета, Уласа Самчука українського письменника І театрального діяча, Максима Рильського – українського...
З українського літературного слововживання iconНаказ №165 Про підсумки ІІ (міського) етапу VІІІ міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студенської молоді імені Тараса Шевченка у 2017-2018 навчальному році
Тараса Шевченка. 28 жовтня 2017 року в м. Новогродівка відбувся ІІ (міський) етап VІІІ міжнародного мовно-літературного конкурсу...
З українського літературного слововживання iconУ процесі літературного діалогу

З українського літературного слововживання iconПро підсумки проведення І-ІІ етапів VII міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка серед учнів птнз області
Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка (далі Конкурс) серед учнів професійно-технічних...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка