З українського літературного слововживання



Сторінка7/57
Дата конвертації17.04.2017
Розмір7.03 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   57

Будівля, -і, ор. -ею, р. мн. -вель. 1. Архітектурна споруда; кам’яна, дерев’яна та інша споруда для господарських потреб, для житла, а також зрідка у переносному значенні. Порожньо на подвір’ї, понуро стоять будівлі, а хата навіть із забитими віконницями (А.Головко); її увагу привернула

кругла будівля з дощок з величезним написом "Цирк" (О.Донченко); Тут вітер дме постійно. І дрижать Відновлені й незміцнені будівлі (Є.Маланюк).

2. зрідка. Те саме, що будівництво. Що його робить: чи розпочати будівлю, чи оселитися тут (Панас Мирний).

Будова. 1. Те саме, що будівля 1. Тільки став доїжджати до тієї будови, де живуть сестри, знов линув дощ як з відра (О.Стороженко); Де були пустині голі, Осяйних будов шпилі (М.Рильський); Всередині будова не видавалась такою пишною, як зокола (М.Лазорський).

2. Те саме, що будування. Будова брига закінчувалася (Ю.Яновський).

3. Місце, де здійснюється будівництво. – Я вам не буду перешкоджати, коли сяду біля вас і подивлюсь море і послухаю гомін будови? (Ю.Яновський).

4. Взаємне розташування частин чого-небудь; структура, побудова: будова атомів, будова земної кори, організаційна будова, будова речення, будова тіла.



Дім, дому. 1. У сучасній мові – переважно приміщення, в якому проживають люди, а також самі люди (здебільшого родина), що там мешкають, та їхнє господарство, зрідка – переносно. Сьогодні виїжджаю з дому (Леся Українка); В домі Глушака урочисто. У невістки Юлі, народної вчительки, народився син (О.Довженко); То, сину, так завжди: до рідного дому ноги людину самі несуть (О.Гончар).

2. зрідка. Те саме, що будинок. Дім стояв під вітром та під іскрами й згорів дочиста (І.Нечуй-Левицький).



БУДІВЕЛЬНИЙ - БУДІВНИЙ -БУДІВНИЧИЙ

Будівельний. Який стосується спорудження будов, будівництва, який здійснює будівництво, призначений для будівництва. Вж. зі сл.: двір, майданчик, майдан, досвід, механіка, техніка, професія, робота, завод, загін, інститут, технікум, трест, індустрія, організація, бригада, кадри, камінь, конструкція, ліс, матеріал, цегла, вапно. Як прикладка: інженерно-будівельний.

Будівний. Який стосується будування. Вж. зі сл.: ліс, матеріал, трест, робота, справа. У скл. сл.: автомобілебудівний, трансформаторобудівний.

Будівничий. Який стосується будівників, будівництва, а також переносно. Вж. зі сл.: запал, розмах, енергія, праця, завдання, починання, творення, руки, турботи. Почалася справжня будівнича гарячка (І.Ле); Розміреним будівничим гуркотом зараз повниться та степова корабельня (О.Гончар); Він з радістю побачив картину справжнього будівничого розмаху (О.Гуреїв).

БУДІВЕЛЬНИК - БУДІВНИК -БУДІВНИЧИЙ

Будівельник, -а. Людина, яка має будівельний фах, працює на будівництві: колектив будівельників, штаб будівельників. У складних словах уживається як прикладка: інженер-будівельник, реставратор-будівельник.

Будівник, -а. 1. Людина, яка бере участь у створенні якоїсь споруди: будівник – поняття ширше, загальніше, ніж будівельник. День за днем посуваються будівники магістрального [каналу] (О.Гончар).

2. (чого) перен. Той, хто створює щось; творець. Людино! Будівник, творець, дивися! Твоєї творчості блищить кришталь (П.Дорошко). У скл. сл.: верстатобудівник, метробудівник, мостобудівник.



Будівничий, -ого. Те саме, що будівник, будівельник, а також архітектор. З губернії приїхав будівничий (Панас Мирний); Випробуй себе, зваж, розваж! Бо не сліпець ти, а будівничий! (Є.Плужник).

будівля див. будинок.

будівний див. будівельний.

будівник див. будівельник.

будівництво див. будування.

будівничий див. будівельний, будівельник.

будова див. будинок.

БУДУВАННЯ - БУДІВНИЦТВО - ПОБУДОВА

Будування. 1. тільки одн. Спорудження якоїсь будівлі, дороги, машини тощо. Йому здавалось, що все йде дуже помалу, що будуванню кінця не буде (М.Коцюбинський); Одночасно з будуванням шхуни заготовляли харчі, одяг (З.Тулуб). У скл. сл.: авіабудування, верстатобудування.

2. тільки одн. зрідка. Характер, стиль будови. Кладовище в Мадриді.. Збоку гранітна каплиця стародавнього будування (Леся Українка).

3. зрідка. Готова або споруджувана будівля. Не пройшли й п’ятнадцяти верстов, як почались будування і де-не-де стояли повкопувані стовпи, себто межі (О.Стороженко); Незграбне будування з соснових дощок та обаполів – народний театр (С.Васильченко).



Будівництво. 1. Місце, де здійснюється будування, а також споруджувана будівля; установа або організація, яка будує що-небудь. Іван Максимович ще ніколи не бачив, як працює дочка, і вирішив піти до неї на будівництво (О.Донченко).

2. (тільки одн. – чого) перен. Створення певних суспільних відносин, суспільного ладу, нових форм управління державою тощо. Вж. зі сл.: державне, соціально-культурне, мовне.

3. Те саме, що будування 1. Вж. зі сл.: заводу, каналу, господарське, дорожнє, шляхове, житлове, капітальне, цивільне. Будівництво йшло повним ходом вдень і вночі (В.Собко); Сто тисяч народу ми підняли на будівництво укріплення (В. Кучер).

Побудова. 1. Дія від побудувати; побудування: побудова газопроводу, побудова строфи.

2. Структура чого-небудь, система думок, положень тощо; теорія: побудова твору, філософські побудови.



буква див. літера.

БУКСИРУВАТИ - БУКСУВАТИ

Буксирувати, -ую, -уєш, перех. Тягти за собою або штовхати машину, судно тощо.

Буксувати, -ує, неперех. Обертатися, ковзаючись на місці (про колеса).

БУМ1, -а. Гімнастичний прилад у вигляді бруса на стійках: вправи на бумі.

БУМ2, -у. Штучне пожвавлення на біржі; сенсація: біржовий бум, нафтовий бум.

БУНДЕСВЕР, -у. Збройні сили Федеративної Республіки Німеччини.

БУНДЕСРАТ, 1. Верхня палата парламенту в Німеччині (1871 – 1918), орган представництва земель у ФРН.

2. Федеральна рада в Австрії.



БУНДЕСТАГ, -у. Нижня палата парламенту ФРН.

БУНТ1, -у. Стихійне повстання; заколот.

БУНТ2, -а. Зв’язка, сувій, пачка або тюк якихось матеріалів: бунт дроту, товар у бунтах.

БУРАН - БУРУН

Буран, -у. Снігова буря.

Бурун, -а. Піняста хвиля.

БУРГОМІСТР - БУРМИСТР, БУРМИСТЕР

Бургомістр, -а. Голова міської управи.

Бурмистр, -а, бурмистер, -тра. 1. іст. Староста над кріпаками.

2. Те саме, що бургомістр. Бурмистри підхопили старосту під руки і урочисто повели його до ратуші (З.Тулуб).



БУРІТИ - БУРІШАТИ

Буріти. Ставати бурим, бурішим; виділятися бурим кольором, виднітися (про щось буре). Так застигають в розвитку своєму ранні квіти, що їх прибило жорстоким приморозком, – за наступного тепла вони тільки жухнуть, буріють (І.Волошин); Погляну я у віконце, калина буріє (П.Чубинський).

Бурішати. Ставати бурішим. Торішні кураї, протряхаючи на вітрі та сонці, поволі бурішають (О.Гончар).

БУРЛАКА - БУРЛАК

Бурлака, -и, ч. Людина без постійної роботи й без постійного місця проживання; одинокий, неодружений хлопець. Пристав забрав гроші в бурлак і видав їм пашпорти (І.Нечуй-Левицький); Наперед із лісу вибігає бурлака, обідраний, здоровий чоловік (С.Васильченко); – Чудесний він козарлюга, – розказував Іван, – бурлакою жив собі біля Ненаситця на Дніпрі (А.Кащенко); – О, нарешті з’явився бурлака, – радо стрічає батько Романа (М.Стельмах); Так довіку бурлакою й зоставсь наш Гриць (Марко Вовчок).

Бурлак, -а. 1. Те саме, що й бурлака. Ой нема так нікому, Як бурлаку молодому (пісня); У неділю багацький син На конику грає, – Бурлак бідний напас воли Та з плугом рушає (пісня); Ой ішов козак, ой ішов бурлак Та через долину Та й зустрів же він пізно ввечері Хорошу дівчину (М.Костомаров).

2. У старовину – робітник, що разом з іншими тяг линвою річкове судно. Бурлаки десь баржу тягли з усіх сил (І.Нехода); Бійці тягнули за собою норовистих коней силоміць, як бурлаки барку (О.Гончар).



бурмистер, бурмистр див. бургомістр.

бурун див. буран.

БУТАДІЄН - БУТАДІОН

Бутадієн, -у. Газ дивініл.

Бутадіон, -у. Ліки.

БУТАН - БУТЕН

Бутан, -у. Насичений вуглеводень.

Бутен, -у. Ненасичений вуглеводень; бутилен.

В1 (ве). Як назва літери вживається в с. р.: мале в; як назва звука вживається в ч. р.: нескладовий в, твердий в.

в2 див. у2.

ВАГОМИЙ - ВАГОВИЙ

Вагомий. 1. Який має вагу – важкість предмета: вагоме тіло. Пох. вагомість (фізична вагомість).

2. перен. Змістовний, авторитетний, переконливий: вагоме слово, вагомі цифри. Пох.: вагомість, вагомо (вагомо переконувати).

Ваговий. Пов’язаний з вагою предмета; який стосується ваг – приладу для зважування: вагова категорія (у спорті), вагове господарство, ваговий завод.

ВАЖКИЙ - ТЯЖКИЙ

Майже всі значення (за деякими винятками) збігаються. Паралельно вж. зі сл.: відро, голова, рука, людина, школяр, повіки, роки, день, боротьба, праця, втома, туга, стан, думка, вдача, злочин, провина, гріх, запах, повітря, дух, податок, залежність, зітхання, сон, пологи, хода, кроки, слово, рана, характер, погляд тощо.

Тільки важкий вживається у значеннях "про мову, стиль твору, розповіді" (важка книжка, важкий стиль), "великий розмірами й силою дії" (важка артилерія, важкий електровоз, важкі вагові категорії, важкі фігури–в шахах) та в словосполученнях важка індустрія, важка промисловість.

У складних словах вживається паралельно: важкопоранений і тяжкопоранений, важкохворий і тяжкохворий, важкодум і тяжкодум, важкотілий і тяжкотілий. Тільки з важко... вживаються: важкоатлет, важкоатлетичний, важковаговик, важковантажний, важковимовний, важковиховуваний, важководний, важкорозчинний.

важкопоранений важко поранений див. тяжкопоранений.

важкохворий – важко хворий див. тяжкохворий.

ВАЖЛИВИЙ - ВАЖНИЙ

Важливий. Який має велике, особливе значення. Вж. зі сл.: вантаж, виріб, висновок, етап, договір, документ, дослід, завод, засіб, захід, крок, метал, об’єкт, процес, район, ритуал, рубіж, стимул, факт, фактор, віха, галузь, деталь, думка, заслуга, істина, комісія, лабораторія, нарада, особа, особливість, подія, праця, проблема, професія, річ, робота, розмова, роль, сполука, справа, таємниця, тема, угода, умова, форма, відкриття, діло, завдання, засідання, місто, місце, питання, укріплення, збори.

Важний. 1. Сповнений гідності, поважний, гордий: важний генерал, важний професор, важна особа.

2. зрідка. Те саме, що важливий.

ВАКАЦІЇ, -ій, мн. Перерва в роботі навчальних закладів, установ; канікули. Настали вакації, і він поїхав на село до батька (І.Нечуй-Левицький); – Чому ти не в школі, Андрушко? Чи у вас тепер вакації? (О.Кобилянська); Після різдвяних вакацій навчання в гімназії не було: до Коломиї наближався фронт (Р.Іваничук).

ВАКУУМ-... Перша частина складних слів, що означає розріджений стан газу або повітря в якомусь приладі чи посудині; пишеться через дефіс: вакуум-апарат, вакуум-компресор (але вакуумметр).

ВАЛЛІЙЦІ - ВАЛЛОНИ

Валлійці, -ів, мн. (одн. валлієць, -ійця). Народ на півострові Уельс у Великій Британії.

Валлони, -ів, мн. (одн. валлон, -а). Народ у Бельгії.

ВАЛОК - ВАЛЬОК

Валок, -лка. Маленький вал; деталь інструмента, механізму, машини: згрібати сіно у валки, валок граблів, валок компресора.

Вальок, -лька. Грудка мокрої, переважно замішаної з соломою глини для обмазування стін або спорудження глиняних будівель.

ВАЛОНЕЯ - ВАЛОНІЯ

Валонея, -ї, ор. -єю. Чашечка жолудів деяких видів дуба.

Валонія. Рід зелених водоростей, поширених у тропічних морях.

ВАЛОРИЗАЦІЯ, -ї, ор. -єю. 1. Сукупність заходів для штучного підвищення ціни товару.

2. Заходи для підвищення курсу паперових грошей.



вальвація див. девальвація.

вальок див. валок.

ВАЛЬЦЮВАТИ - ВЕЛЬЦЮВАТИ

Вальцювати, -юю, -юєш. Пропускати між вальцями для розплющення, роздрібнення тощо: вальцювати залізо, вальцювати шкіру.

Вельцювати. Переробляти поліметалеві відходи металургійного виробництва для добування цинку та деяких інших металів.

ВАЛЮТА - ВОЛЮТА

Валюта. Грошова одиниця якоїсь країни, а також тип грошової системи: золота валюта, іноземна валюта, паперова валюта.

Волюта. Скульптурна оздоба у вигляді спірального завитка з вічком у центрі.

ВАМПІР - АМПІР

Вампір, -а. 1. За повір’ям – мрець, що нібито виходить ночами з домовини і ссе кров сонних людей; переносно – кровопивця.

2. Рід великих кажанів, що живуть у тропічних лісах.



Ампір, -у. Стиль пізнього класицизму в архітектурі й мистецтві, що виник у Франції на початку XIX ст.

ВАНДЕЯ, -ї, ор. -єю. Департамент на заході Франції, який під час французької революції кінця XVIII ст. і в пізніші роки був центром контрреволюційних заколотів. Пізніше почали вживати як загальну назву (вандея) для позначення вогнищ контрреволюції.

ВАННА1, ванни, р. мн. ванн. Велика (переважно довгаста) посудина для купання; процес купання в такій посудині.

ВАННА2, ванної, р. мн. ванних. Спеціально обладнана кімната для купання.

ВАНТОЗ - ВАНТУЗ

Вантоз, -а. Шостий місяць року за французьким республіканським календарем (1793–1806 рр.).

Вантуз, -а. Пристрій для автоматичного випускання повітря з водопровідних труб.

ВАПОРИЗАЦІЯ, -ї, ор. -єю. Перетворення води на пару.

варення – варення див. варіння.

ВАРІАНТ - ВАРІАНТА

Варіант, -а. Видозміна, різновид чогось, одна з кількох редакцій твору, одна з можливих комбінацій тощо.

Варіанта. Організм тварини або рослини, який відхиляється за певною ознакою від основного типу; у статистиці – кожен член ряду чисел.

ВАРІННЯ, ВАРЕННЯ - ВАРЕННЯ

Варіння, рідше варення. Процес готування страви, питва і т. ін. кип’ятінням.

Варення. Зварені в цукровому сиропі, меді тощо ягоди або фрукти.

ВАРІО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттю "змінювати"; пишеться разом: варіоекран, варіоклішограф.

ВАРТА - ВАХТА

Варта. 1. Загін, група людей (переважно озброєних), що охороняють когось, щось; сторожа: стояти на варті, прикордонна варта, звільнити з-під варти; почесна варта (для вшанування когось).

2. Вартування: нічна варта, закінчувати варту.



Вахта. Вартування на судні; час, протягом якого чергує одна зміна; частина суднового екіпажу, яка позмінно чергує: стояти на вахті, закінчувати вахту, команду поділено на дві вахти.

ВАСИЛЬКИ - ВОЛОШКИ

Васильки, -ів, мн. (одн. васильок, -лька) (Ocimum). Кущова трав’яниста рослина із запашними синіми квітками, що колись використовувалася у певних народних обрядах; деякі види її вирощуються як ефіроолійні культури. Без васильків і без рути Спочивайте, діти (Т.Шевченко); Вона подала йому квіти, серед яких найбільше було васильків та волошок (О.Гончар); З-поміж тієї трави визирали блакитні барвінки, червоний мак та сині васильки (А.Кащенко).

Волошки, -ок, мн. (одн. волошка) (Centourea). Польова трав’яниста рослина із синіми квітками, що росте переважно серед озимих культур.

вахта див. варта.

ваш див. ви.

ВБАЧАТИ (УБАЧАТИ). Вважати кого-, що-небудь кимсь, чимсь. У значенні "сприймати зором, спостерігати" вживається зрідка.

ВБІК (УБІК) - В (У) БІК

Вбік (убік), присл. В сторону від когось, чогось, у якийсь бік. Легенька хвиля ледве помітно зносить човна вбік (О.Донченко); Вакуленко сахнувся вбік (С.Журахович); Козаков одхилив голову вбік (О.Гончар); Рибка майнула кудись убік (З.Тулуб).

В (у) бік, ім. з прийм. Голова хиталася з боку в бік (Г.Хоткевич); – Лісовики ще й не приходили сюди, хіба що ось один, – веде ліктем у бік, де стоїть Гончар (М.Стельмах); Глянувши з гори у бік Стебліна, Пріся побачила над Россю обоз козацького війська (А.Кащенко).

ВБРІД (УБРІД) - В (У) БРІД

Вбрід (убрід), присл. По дну річки, ставу, озера, по неглибокому місцю; бродом. Перейшли вбрід напівпересохлу річку Іргиз (З.Тулуб); Війська і вози в кількох місцях убрід почали переходити по-весняному багатоводну річку (І. Ле).

В (у) брід, ім. з прийм. Клекоче потік, хлеще піну в брід (І.Франко).

ВВЕРХ (УВЕРХ) - В (У) ВЕРХ

Вверх (уверх), присл. Те саме, що вгору. Щось лізе вверх по стовбуру (Т.Шевченко); Лежить Семен горілиць у високій траві, виставив уверх коліно (С.Васильченко).

В (у) верх, ім. з прийм. Гетьман зупинився. Між його бровами, від носа у верх чола, пробігла морщина (Б.Лепкий).

ВВІ (УВІ), ВІ, прийм. Вживається найчастіше перед словом сон, рідше – перед збігом приголосних. Тієї ночі і вві сні ввижались Юркові неймовірні пригоди (В.Козаченко); І тільки Клим щось уві сні шепоче (В.Сосюра); Я не забув! Завжди зі мною Сидиш ти, хлопче, у сідлі, В димах нескінченого бою, У рейдах – даллю степовою, І над кострищем уві млі (М.Нагнибіда); Ой ударити б по струнах, Тих збудити, хто ві сні (О.Олесь); За кожний раз посидів [Славко] по два тижні ві Львові (Лесь Мартович). Пор. у.

ВВІК (УВІК) - В (У) ВІК

Ввік (увік), присл. Ніколи; довіку. Постаті кращих героїв і подвиги ввік незабутні (М.Зеров); Ввік вірна буду (У.Кравченко).

В (у) вік, ім. з прийм. І буде дух його із віку в вік сіяти (П.Куліш).

ВВІСЬМОХ (УВІСЬМОХ) - В (У) ВІСЬМОХ

Ввісьмох (увісьмох), присл. У складі восьми осіб.

В (у) вісьмох, числ. з прийм.

ВВОЛЮ (УВОЛЮ) - В (У) ВОЛЮ

Вволю (уволю), присл. розм. До цілковитого задоволення; досхочу. Насміявшись вволю, Христина попрощалась з хазяйкою й вийшла (І.Нечуй-Левицький); – Як прийде велика вода, то змінить весь край. Уволю нап’ється дніпрової степ і зазеленіє (О.Гончар).

В (у) волю, ім. з прийм. Повіруєм ще трохи в волю (Т.Шевченко).

ВГЛИБ (УГЛИБ) - В (У) ГЛИБ

Вглиб (углиб), присл. У глибину, всередину чогось. І в землю вглиб уріс столітній дуб (А.Турчинська); Вода пішла вглиб (О.Гончар); Йон заглянув углиб і охолов, побачивши Гашіцу (М.Коцюбинський); Що ж, іди, пірнай углиб (Л.Первомайський).

В (у) глиб, їм. з прийм. Перед Левантином) лежала стежка, що вганялася в глиб гаю з гарних великих дерев (Б.Грінченко); Від її голих забруднених ніг бігли по чорній, розмитій землі сліди аж у глиб саду (В.Винниченко); За перші дні пройшли далеко в глиб країни (А.Малик); Пужай протовпився в глиб колони (П.Автомонов).

ВГЛИБИНІ (УГЛИБИНІ) - В (У) ГЛИБИНІ

Вглибині (углибині), присл. Глибоко в чомусь. Вглибині за деревами височів стрункий кладовищенський собор (О.Гончар); Десь углибині підсвідомо зростало в ній переконання, що то вже її доля така: ніколи не бути з Богуном у парі (О.Соколовський).

В (у) глибині, ім. з прийм. Попереду, в глибині ночі, має веселими крилами високий вітряк (М.Стельмах); Іронічна іскорка на мить блиснула в глибині його очей (Б.Антоненко-Давидович); Раптом учитель щось помітив у глибині саду (Ю.Яновський); Мало було таких, щоб у глибині серця не признавалися, що тут сталася несправедливість (Б.Лепкий); Скирта соломи бовваніла в глибині поля (В.Дрозд).

ВГЛИБИНУ (УГЛИБИНУ) - В (У) ГЛИБИНУ

Вглибину (углибину), присл. Глибоко в щось. Одне око в нього вдавлене вглибину, а друге випнуте з повік (М.Стельмах); Роман припалив і вийшов на вулицю тяглася вглибину, скупо освітлена ліхтарями (Вал. Шевчук).

В (у) глибину, ім. з прийм. Люцій іде в глибину темниці (Леся Українка); Вона зробила декілька кроків в глибину коридору (М.Хвильовий); Він зареготав і зовсім провалився в глибину свого крісла (Ю.Смолич); У глибину лісів пахучу лежить бійців печальна путь (В.Сосюра).

ВГОЛОС (УГОЛОС) - В (У) ГОЛОС

Вголос (уголос), присл. Так, що можна чути; голосно. Гафійка подумала вголос (М.Коцюбинський); Вона читає вголос (Л.Первомайський); Лист дихав загадкою і говорив про те, про що не вільно вголос сказати (Д.Бедзик); Серйозна проза, навіть якщо вона й геніальна, майже не сприймається, коли її читати вголос (А.Дімаров).

В (у) голос, ім. з прийм. Раптом чую... гукає мене сталевар. Я вслухаюся в голос (М.Нагнибіда); Всі голоси зливаються в один голос – в голос невиразної тяжкої туги (Панас Мирний).

ВГОРІ (УГОРІ) - В (У) ГОРІ

Вгорі (угорі), присл. Високо в небі, у верхній частині чогось. Неосяжне зоряне небо розкрило вгорі своє іскристе склепіння (З.Тулуб); Вгорі, назустріч пухнастим хмаркам, летіли журавлі (М.Лазорський); – Ку-ку! – лунає десь угорі (І.Багмут); Бриніло пружне гілля угорі (М.Руденко).

В (у) горі, ім. з прийм. [Будівничий:] Рубаймо в горі щаблі, щоб нам стояти твердо і щоб дістатися на гору (Леся Українка); Втікав [Остап] й битим шляхом і навпростець; часом день у горі, у печері лежить ховаючись (М.Коцюбинський).


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   57

Схожі:

З українського літературного слововживання iconСловник-довідник
Озглядаються складні випадки українського літературного слововживання. Подано стислі поради, які саме слова чи словосполучення...
З українського літературного слововживання iconКонтрольні питання з дисципліни «Естетичні засади українського літературного шістдесятництва» доц. Біляцька В. П
Виникнення, початок вивчення шістдесятництва як літературного явища. Естетичні засади шістдесятників
З українського літературного слововживання icon«радянська школа»
У посібнику подано в алфавітному порядку зразки слововживання, підкріплені ілю­стра­тив­ним матеріалом з творів класиків української...
З українського літературного слововживання iconДо підручника з літературного читання за редакцією В. О. Науменко 2014 рік Хрестоматія з літературного читання
Уклала вчитель початкових класів Містковицької сзш I-III ступенів, Самбірського району
З українського літературного слововживання iconХрестоматія з літературного читання для 3 класу
Пропонована хрестоматія укладена у відповідності до вимог чинної Програми (1-4 кл., 2011 р.). Учитель початкових класів зекономить...
З українського літературного слововживання iconОпис ключових змін до проекту оновленої програми з літературного читання
Робота з коментарями до програми, які були представлені на платформі «EdEra», дозволила виокремити певні проблеми в змістовому наповненні...
З українського літературного слововживання iconУправління культури облдержадміністрації обласна бібліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка
Василя Симоненка – українського поета, Уласа Самчука українського письменника І театрального діяча, Максима Рильського – українського...
З українського літературного слововживання iconНаказ №165 Про підсумки ІІ (міського) етапу VІІІ міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студенської молоді імені Тараса Шевченка у 2017-2018 навчальному році
Тараса Шевченка. 28 жовтня 2017 року в м. Новогродівка відбувся ІІ (міський) етап VІІІ міжнародного мовно-літературного конкурсу...
З українського літературного слововживання iconУ процесі літературного діалогу

З українського літературного слововживання iconПро підсумки проведення І-ІІ етапів VII міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка серед учнів птнз області
Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка (далі Конкурс) серед учнів професійно-технічних...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка