За роки п’ятої п’ятирічки (1951-1955 ) обсяг валової продукції промислових підприємств району зріс проти 1950 р у 3,6 раза



Скачати 156,27 Kb.
Дата конвертації27.07.2017
Розмір156,27 Kb.

За роки п’ятої п’ятирічки (1951–1955 ) обсяг валової продукції промислових підприємств району зріс проти 1950 р. у 3,6 раза. Найбільшого зростання випуску продукції досягли Дарницький шовковий комбінат – у 19,9 раза, регенератно-гумовий – 10,5 раза, хіміко-фармацевтичний – у 7,7 раза. Значних успіхів здобули залізничники. Так, колектив паровозного депо виконав п’ятирічку достроково до 20 жовтня 1955 року: перевезено приблизно 3 млн. тонн вантажів, зекономлено 3700 т палива.

У лютому 1953 року постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР у Дарниці на базі побудованого в 1951 р. заводу запасних частин Міністерства Шляхів було створене підприємство п/с 244 (завод № 679) союзного значення – у подальшому перейменоване в «Київський радіозавод». Основним завданням підприємства стає освоєння й виробництво радіолокаційних систем в інтересах Міністерства оборони.

Була проведена велика робота з реконструкції діючих підприємств. Так, на м’ясокомбінаті побудовано п’ятиповерховий корпус із переробки худоби продуктивністю 220 тонн на добу, холодильник на 6 тис. т, ковбасний цех з випуску 50 т продукції на добу, парокотельні тощо.

Підприємства району надавали шефську допомогу 17 колгоспам Баришівського району, у яких побудовано ферми, електростанцію, виготовлено понад 1000 парникових рам, відправлено багато інструменту тощо.

У 1951 р. була побудована районна АТС на 300 номерів. 1952 року на території сучасного житлового масиву Водопарк для забору артезіанської води закінчили будівництво насосної станції потужністю 20 тис. куб. м на добу. Загальна протяжність уведеного в 1955 р. Ново-Дарницького колектора становила 9,4 км1. 1953 року почалася газифікація будинків у Новій Дарниці. З розбудовою інженерних мереж створювалися умови для переходу до масштабного висотного будівництва.

Відсутність транспортного сполучення між населеними пунктами та адміністративним центром значно ускладнювало управління і спонукало керівництво району в березні 1951 року вийти з пропозицією щодо поділу Дарниці на два райони: Слобідського – з площею 177,3 кв. км та Дарницького – з площею 136,7 кв. км. До складу Слобідського мали увійти Воскресенська, Передмостова, Микільська та Кухмістерська Слобідки, хутори Березняки й Биківня, а Дарницького – Стара й Нова Дарниця, Соцмістечко, селища Шовкобуду, Рембази, ДВРЗ і Фанерного заводу, хутори Шевченка й Червоний, Позняки, Осокорки та ін. Відповідні розрахунки були підготовлені головою райвиконкому Г. М. Горським і надіслані до Верховної Ради УРСР. Зрозуміло, що ця пропозиція була погоджена з Київською міськрадою, але на той час вона не знайшла підтримки у керівництва держави, передусім через недостатню чисельність населення.


Житловий фонд та кількість мешканців у населених пунктах

Дарницького району станом на червень 1951 р.2


п/п


Населені

пункти


Мешканців

Проживали

у приватному секторі



Приватних будинків

Будинків РЖУ

Відомчих будинків

1.

Микільська Слобідка

8 282


5 546

734

7

28

2.

Воскресенська Слобідка

1 076

1 076

173





3.

Хутір Куликове

300

300

52






4.

Соцмістечко та сел. Шовкобуду

9 800

408

60



100

5.

Хутір Биківня

923

923

165





6.

Хутір Шевченка

3 822

3 822

593





7.

Червоний хутір

2 682

2 682

365





8.

Нова Дарниця

6 326

1 278

188

8

59

9.

Селище Рембаза

1920

408

62

4

11

10.

Позняки

1 552

1 552

287





11.

Осокорки

1 613

1 613

295





12.

Хутір Ліски

1 107

884

130

5



13.

Стара Дарниця

2 873

1 949

235





14.

Машиністовська

715

473

85





15.

Селище ДВРЗ

5 856

1 700

250



45

16.

Селище Фанерного заводу

1 228

156

23

16

7

17.

Кухмістерська Слобідка

1 420

956

176



10

18.

Хутір Березняки

374

374

56





Разом:

51 869

26 100

3 923

38

260

На кінець 1951 року житловий фонд району складався з 4558 будинків площею 214,8 тис. кв. м. З них 360 відомчих – площею 121,3 тис. кв. м, 48 – райради площею 3 тис. кв. м та 4150 індивідуальних – площею 90,5 тис. кв. м. І хоча будинків у районі вже було набагато більше, ніж до війни, кількість житлової площі поки ще не досягла довоєнного рівня. На кожного мешканця припадало в середньому 2,5 кв. м житла проти 6 кв. м, що були встановлені чинними на той час санітарними нормами3.


Довідка: Горський Григорій Мойсейович (Мойсе́й (д.-євр.івр. משֶׁה‎ Моsе, укр. Мусій, серед мусульман — Муса) (1909–1953). Народився у с. Інгуло-Кам’янка Славгородського району Дніпропетровської обл., чл. ВКП(б) з 1939 р.

1925 р. чорнороб заводу «Червона Зірка» (м. Кіровоград).

1926–1927 рр. – хлібороб.

1927 р. – вантажник на ст. «Часів Яр» Артемівського району. 1929–1931 рр. – шахтар в м. Артемівськ.

1931–1935 рр. – студент Артемівського педінституту, січень - липень 1935 р. – вчитель середньої школи у м. Артемівську.

З липня 1935 р. до лютого 1937 р. – служба в РСЧА, лютий 1937 р. – липень. 1941 р. – директор школи в м. Артемівськ.

З липня 1941 р. до листопада 1941 р. – у діючій армії, командир ескадрону.

З листопада 1941 р. до жовтня 1942 р. – начальник штабу партизанського загону № 2 (Крим).

протягом 1943–1944 рр. у складі військового контингенту в Ірані. З 19.05.1945 р. – заступник голови, а із січня 1947 р. до лютого 1952 р. – голова виконкому Дарницької районної ради. Звільнивсь із посади за станом здоров’я.
У 1953 р. передбачені Генеральним планом розвитку міста масиви під малоповерхову та індивідуальну забудову вже майже повністю вичерпали себе, і надалі розміщувати їх у межах міста стало недоцільно.

З метою поліпшення справи масового житлового будівництва в 1955 р. замість численних відомчих будівельних організацій було створено централізовану міську підрядну будівельну організацію «Головкиївбуд» (пізніше – «Головкиївміськбуд»). Перехід до індустріальних методів будівництва потребував великих, вільних від забудови площ, яких було вдосталь на лівому березі Дніпра. Першими об’єктами, побудованими цією організацією у Дарниці, стали житлові будинки для працівників комбінату «Хімволокно» та Дарницького шовкового комбінату в Соцмістечку.

У травні 1952 р. Урядом була ухвалена постанова про будівництво приміщення для районної ради. Адміністративний центр вирішили знову розмістити в Новій Дарниці. У листопаді 1953 року закінчили будівництво споруди районної ради по вул. Кооперативній (нині – Ялтинська), а в 1954 р. за партійні кошти збудували приміщення райкому партії по вул. Котовського (нині – К. Заслонова). Одночасно почали зносити дерев’яні будинки, що з’явилися у повоєнні роки на місці колишньої дачної забудови. На їх місці виросли п’ятиповерхівки житлових будинків та гуртожитків для залізничників, працівників п/с 244 та інших підприємств району.

Під час п’ятирічки побудовано 103 тис. кв. м житла, 7 середніх шкіл, вузлова лікарня на 75 ліжок, лікарня на Червоному хуторі, тубдиспансер на 25 ліжок, 10 дитячих ясел, два комбінати побутового обслуговування тощо.

Ще на початку п’ятирічки в районі була єдина зала (відбудованого у 1946 р. клубу ДВРЗ), у якій демонструвалися кінофільми. Для решти населення фільми показували за допомогою пересувної кіноустановки.

У розбудові об’єктів соціально-культурного призначення провідна роль належала трудовим колективам підприємств району. Осередками культурного життя в мікрорайонах стали побудовані у цей час будинки культури залізничників та ДВРЗ, клуби комбінату штучного волокна, працівників ТЕЦ, Автобронетанкового заводу. За ініціативи й сприяння колективу заводу хімікатів у 1951 р. в районі КП (сучасної Ленінградської площі) побудовані літній кінотеатр на 350 місць і танцмайданчик.

Починаючи з листопада 1953 року, потік міського транспорту досяг до Лівобережжя через міст Патона. Вже на початку 1954 року було відкрито трамвайну лінію новоспорудженим мостом до КП, а в 1955–1956 рр. – по вулиці Діагональній (проспект Юрія Гагаріна) до Дарницького шовкового комбінату.

Усього в районі за цей час відремонтовано й побудовано 51 кілометр магістральних шляхів, у тому числі 18 км – удосконаленої заасфальтованої траси Київ - Харків. Відрізок нової траси, який тепер ми знаємо як Харківське шосе, тоді дістав назву Автострада.

Побудова шляхопроводу на місці переїзду через залізничну колію сприяла розширенню мережі трамвайних маршрутів. У 1957 р. було відкрито рух у Нову Дарницю, а в 1958 р. трамвайну лінію подовжено вулицею Бориспільською до Рембази.
***

За роки шостої п’ятирічки (1956–1960 ) була побудована перша черга птахофабрики, збільшено потужність целофанового виробництва на комбінаті хімічного волокна, став до ладу турбогенератор на Дарницькій ТЕЦ, модернізовано більш як 2 тис. одиниць верстатного та іншого устаткування. Великих успіхів досягли працівники Дарницького залізничного вузла. Машиністи паровозного депо провели 15 тис. великовагових поїздів і перевезли понад план 7,2 млн. т вантажів. У 1957 р. закінчено будівництво нового вокзалу, Дарницю з містом з’єднали електропоїзди.

У 1957 р. колективи промислових підприємств і будівельних організацій району обладнали водогінн системи на 17 тваринницьких фермах Баришівського району і 14 колгоспах інших районів Київської області. Виготовлено для потреб колгоспів різноманітного обладнання на суму 930 тис. крб.

З 1957 р. функції замовників житлового, культурно-побутового й комунального будівництва були передані від підприємств до Київського міськвиконкому. Це забезпечувало необхідну для індустріального будівництва концентрацію коштів та зусиль.

У 1956 р. в Дарницькому районі розпочалася забудова другого великого житлового масиву площею понад 100 га, розташованого між проспектом Возз’єднання та вул. Діагональною (нині проспект Юрія Гагаріна) і бульваром Верховної Ради. Головний планувальний прийом першої черги будівництва – регулярна периметральна забудова кварталів із застосуванням типових проектів житлових будинків. Вулиці та площі району вдягалися в зелене вбрання згідно з ухваленням у 1956 р. й розрахованим на десятиріччя першим комплексним планом озеленення міста. У 1957 р. в районі був створений комбінат декоративного квітникарства. Висаджено 39 тис. дерев та 89 тис. кущів4.

1957 року в районі здано в експлуатацію 38 тис. квадратних метрів житлової площі, а в 1958 р. – 55 тис. Про розмах будівництва свідчить і те, що в той час роботи в районі вели 15 будівельних і монтажних організацій. Упродовж 1958–1959 рр. збудовано 64,3 тис. кв. метрів житла, в тому числі 50,8 тис. – підрядним способом, 6,5 тис. кв. м – господарчим і 7 тис. кв. м – індивідуальними забудовниками. Вагомий внесок зробили працівники БУ-6 Київголовміськбуду, які здали 25 тис. кв. м 5.

Після 1960 року ширше почали застосовувати прийом вільного планування територій зі збільшенням розмірів кварталів та орієнтацією будинків таким чином, щоб забезпечити потрапляння сонячного проміння у кожне помешкання. Забудова відбувалася комплексно, з одночасним уведенням у дію об’єктів соціально-побутового призначення.

У 1958 р. розпочалися будівельні роботи зі спорудження Деснянського водогону, а в червні 1961 р. він дав першу воду. Продуктивність першого блоку на початку експлуатації становила понад 50 тис. куб. м на добу, а у 1963 р. сягнула вже 187 тис. куб. м.

Першими суцільно заасфальтовані вулиці Ново-Дарницька, Заслонова. 1957 р.

Значні кошти були виділені на подальший розвиток народної освіти, охорону здоров’я та благоустрій. У 1958 р. в районі працювало 19 шкіл з кількістю учнів  10113. Окрім того, в п’яти школах робітничої молоді навчалося 1289 учнів. У розпорядженні дарничан було 15 клубів, 8 бібліотек із загальним книжковим фондом у 230 тис. книг.

З невеличкого, тоді ще з пічним опаленням, кінотеатру «Промінь», зведеного у 1958 р. на Червоному хуторі, почалася розбудова комунальної кіномережі на Лівобережжі. Цього ж року в Новій Дарниці відкрито перший у районі ресторан – «Маяк».

П’ятдесяті роки докорінно змінили обличчя індустріальної Дарниці. Стрімко зростали обсяги випуску промислової продукції, там, де ще нещодавно були землянки, з’явилися квартали суцільної багатоповерхової забудови, впорядковані, заасфальтовані вулиці. За цими здобутками – велика робота трудових колективів. Але не забуватимемо й тих, хто керував ними.

Зуєв Дмитро Петрович – у 1948–1952 рр. - заступник голови виконкому з питань комунального господарства, з 1952 р. до 1960 р. очолював виконком Дарницької районної ради.

На чолі партійної організації району в ці роки були люди, трудова біографія яких почалася у Дарниці ще до війни. Так, Григорій Петрович Чернецький з 1939 року був заступником начальника вагонного депо, у 1948–1949 рр. – на посаді другого секретаря, а з січня 1950 р. до січня 1956 р. – перший секретар райкому. Петро Семенович Лободін, який з 1956 р. до 1963 р. обіймав посаду першого секретаря, більшу частину життя пропрацював на Рембазі.


Довідка: Лободін Петро Семенович (1909–1988 ). Народився у м. Києві, освіта вища – у 1954 р. закінчив Всесоюзний інститут легкої промисловості.

1924–1929 рр. – електрозварник заводу ім. Письменного (м. Київ).

1929–1930 рр. – студент робітфаку Московського інституту ім. К. Лібкнехта.

1930–1933 рр. – студент Московського інституту кольорових металів та золота.

1933–1935 рр. – начальник відділу АБТР-7 (м. Київ).

Упродовж 1937–1952 рр. – майстер, начальник ливарного цеху, головний інженер АБТР-7 (Рембаза).

1952–1955 рр. – секретар парткому цього підприємства. У 1955–1956 рр. – другий секретар, а з 1956 р. до 1963 р. – перший секретар Дарницького РК КПУ.

1963–1966 рр. – одночасно: секретар Київського обкому КПУ, заступник голови Київського облвиконкому, голова Київського обласного комітету народного контролю.

1966–1969 рр. – голова Київського обласного комітету народного контролю.

Делегат ХХІІ зї'зду КПРС. Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», медалями: «За оборону Києва», «За оборону Сталінграда».


Довідка: Зуєв Дмитро Петрович (1912–1979). Народився у м. Черемхово Іркутської обл., член КПРС з 1939 р.

1929–1931 рр. – токар шахти № 5 м. Черемхово, 1931–1934 рр. – курсант Ленінградського військово-морського училища.

1934–1936 рр. – служба на ВМФ, 1937–1938 рр. – секретар Черемховського райвиконкому.

1938–1941 рр. – голова Усть-Кутського райвиконкому Іркутської обл..

1941–1947 рр. – служба в лавах Червоної армії, учасник Великої Вітчизняної війни.

1947–1948 рр. – заступник голови Черемховської міськради; з грудня 1948 р. до квітня 1952 р. – заступник голови Дарницького райвиконкому м. Києва.

1952–1960 рр. – голова Дарницького райвиконкому.

З 1960 р. до 1962 р. – заступник директора домобудівного комбінату № 2.

1962–1973 рр. – директор заводу залізобетонних виробів Київської облспоживспілки.

З 1973 р. – на пенсії.



Нагороджений орденом Червоної Зірки, орденами Вітчизняної війни І та ІІ ступеня, медаллю «За бойові заслуги».



1 ДАК. – Ф. Р.-12. – Оп. 1. – Спр. 385. – А. 31.

2 ДАК. – Ф. Р.-12. – Оп. 1. – Спр. 150. – А. 8–12.

3 ДАК. – Ф. Р.-12. – Оп. 1. – Спр. 150. – А. 32.

4 ДАК. – Ф. Р-12. – Оп. 1. – Спр. 595. – Арк. 18.

5 ДАКО. – Ф. П-328. – Оп. 15. – Спр. 9. – А 32, 34.



Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

За роки п’ятої п’ятирічки (1951-1955 ) обсяг валової продукції промислових підприємств району зріс проти 1950 р у 3,6 раза icon1. Культура в перші повоєнні роки (1945 — перша половина 1950-х рр.)
Ан урср (із 1939) та Академії медичних наук СРСР (із 1944). Розробив й увів у практику хірургічної офтальмології методи пересаджування...
За роки п’ятої п’ятирічки (1951-1955 ) обсяг валової продукції промислових підприємств району зріс проти 1950 р у 3,6 раза iconЯ, Білоус Віктор Степанович, народився 24 січня 1950 року, в с. Малютянка, Києво – Святошинський району, Київської області, Україна
Рр ліквідатор аварії на чаес, начальник -го зведеного загону по ліквідації наслідків, категорія
За роки п’ятої п’ятирічки (1951-1955 ) обсяг валової продукції промислових підприємств району зріс проти 1950 р у 3,6 раза iconІменних премій Літературна премія
Анатолій Іванович Кичинський (4 квітня 1950, с. Преображенка, Чаплинського району на Херсонщині) — український поет, лауреат Шевченківської...
За роки п’ятої п’ятирічки (1951-1955 ) обсяг валової продукції промислових підприємств району зріс проти 1950 р у 3,6 раза iconСтенограма вісімдесят дев'ятої сесії Прилуцької міської ради

За роки п’ятої п’ятирічки (1951-1955 ) обсяг валової продукції промислових підприємств району зріс проти 1950 р у 3,6 раза iconЄвропейська Комісія проти расизму та нетерпимості: друга доповідь по україні (Прийнята 14 грудня 2001 року) Передмова
Комісія проти расизму та нетерпимості (єкрн) є органом Ради Європи, до складу якого входять незалежні члени. Його метою є боротьба...
За роки п’ятої п’ятирічки (1951-1955 ) обсяг валової продукції промислових підприємств району зріс проти 1950 р у 3,6 раза iconРозділ / List Видання обмінного фонду Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського
України імені В. І. Вернадського (1950–2011) / V. Vernadsky National Library of Ukraine book exchange publications (1950–2011)
За роки п’ятої п’ятирічки (1951-1955 ) обсяг валової продукції промислових підприємств району зріс проти 1950 р у 3,6 раза iconВідповідальний за випуск М.І. Побережник Укладач Л. Г. Тимощук Комп’ютерний набір
Після закінчення семирічки у 1947 році вступив у Дубенське педучилище, з якого в 1950 році за відмову поступати в комсомол був вик-лючений....
За роки п’ятої п’ятирічки (1951-1955 ) обсяг валової продукції промислових підприємств району зріс проти 1950 р у 3,6 раза iconКонспект лекцій з курсу «Економіка підприємств електротранспорту»
Економіка підприємств електротранспорту: Конспект лекцій для студентів 4-5 курсів денної І заочної форм навчання спеціальностей 092202...
За роки п’ятої п’ятирічки (1951-1955 ) обсяг валової продукції промислових підприємств району зріс проти 1950 р у 3,6 раза iconДержавні будівельні норми україни
Ремонт І підсилення несучих І огороджувальних будівельних конструкцій І основ промислових будинків та споруд
За роки п’ятої п’ятирічки (1951-1955 ) обсяг валової продукції промислових підприємств району зріс проти 1950 р у 3,6 раза iconПовість видавництво ЦК лксму “молодь” Київ 1961 И(Рум) К60
Повість відомого сучасного румунського письмен­ника В. Коліна “Таємниця підземної галереї” — ці­кавий пригодницький твір про підпільну...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка