Загальна характеристика розвитку світової культури та літератури ХІХ століття у тісному зв’язку з Україною



Сторінка3/11
Дата конвертації09.04.2017
Розмір2.4 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Тема: «Його українська душа лише зрідка звучала своєрідними мотивами» (Ф. Достоєвський. Український родовід письменника)

Мета: зацікавити учнів творчістю Ф.М. Достоєвського, зокрема його українським походженням; розвивати вміння сприймати інформацію на слух, лаконічно висловлювати власні думки з приводу почутого, обґрунтовувати їх; виховувати повагу до літератури, до кращих її творців, прагнення до самопізнання та самовдосконалення, шанобливе ставлення до коренів свого роду.

ТИП ЗАНЯТТЯ: засідання круглого столу

ОБЛАДНАННЯ: портрет письменника, ілюстративні матеріали до біографії, виставка його творів, аудіо запис української народної мелодії подільського краю (або пісня М. Гнатюка «Поділля…»), презентація музею родини Федора Достоєвського, що на Вінниччині

ХІД ЗАНЯТТЯ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Звучить аудіо запис Національного оркестру народних інструментів України І. Поклада «Спомин».



ВЧИТЕЛЬ:

Що ви відчули, слухаючи цей запис? Які картини виринали у вашій уяві під час прослуховування мелодії? (Відповіді учнів)

Вслухаючись у цю мелодію, можна відчути простори неосяжної України, поринути у спомині в різні куточки нашої рідної землі, а саме сягнути глибин історії нашого Подільського краю.

Виразне читання вірша (вчителем або підготовленим заздалегідь учнем) Лесі України «Ми живем на Поділлі»

Ми живем на Поділлі

В золотій стороні,

Де джерела цілющі

Повнять сили земні.

Де у травах похилих

Зерноокий ромен,

Де нев’януча слава

Тихо світить з легенд.

Саме про Поділля піде мова на нашому занятті, а саме, як саме з ним був пов'язаний Ф.М. Достоєвський.



ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ ЗАНЯТТЯ

ІІІ. РОБОТА НАД ТЕМОЮ ЗАНЯТТЯ

Вступне слово вчителя

Повідомлення учнів про подільські корені Ф. Достоєвського

Учень 1. ПОДІЛЬСЬКІ РОДИЧІ ДОСТОЄВСЬКОГО

Більшість дослідників життя і творчості видатного письменника Федора Достоєвського відстежують його походження від дворянського роду, який з 1506 року мав прізвище Достоєвських, яке одержав від назви маєтку Достоєво в Білорусії. Достоєвських було багато і в Білорусії, і в Польщі, і на Волині. Проте жодних доказів, що це справді предки письменника, немає.

Єдиним реальним предком є дід письменника - подільський священик Андрій Достоєвський, який не мав дворянського звання.

Згідно з постановою польського сейму всі православні церкви на правобережній Україні були перетворені в 1717 році на уніатські. Враз православних церков не стало. Уніатською була і церква в селі Війтівці, що під Вінницею. В 1781 році місцева громада обрала священиком села Війтівці Андрія Достоєвського. Документ про це був надрукований у 4-му випуску "Трудов комитета историко-статистического описання Подольской епархии". В "Подольских епархиальных ведомостях" згадано про Івана Достоєвського, який в 1780-1786 роках був уніатським священиком у селі Скеля Животовської протопопії. Це село трохи північніше Війтівців. Але невідомо, чи він був родичем Андрія Достоєвського.

Андрій Достоєвський був освіченою людиною, поетом. Один з його віршів надруковано в "Богогласнику", цікавій друкованій збірці української релігійної поезії, яка вийшла в світ у Почаєві в 1790-1791 роках в двох томах. В ньому з'явився друком акростих Андрія Достоєвського "Песнь покаянная".

Робота зі словником літературознавчих термінів

Акростих - це поетичний твір, в якому початкові літери кожного рядка, прочитувані згори вниз, утворюють слово або фразу.

Виразне читання вірша Андрія Достоєвського «Песнь покаянная» (вчителем або підготовленим учнем)

Вчитель: В цьому вірші читаємо "А. Достоевски". Завдяки акростихам до нас дійшли прізвища багатьох поетів, які друкувались у цьому збірнику.

Виступ учня 2.

У Андрія Достоєвського було восьмеро дітей. Дочки Ганна, Фотина, Констанція, Текля, Марія, Ликера. Сини Михайло і Лев. У 1805 році Михайло і Лев навчалися в Кам'янці-Подільському в Подільській православній духовній семінарії. Лев мав дуже слабке здоров'я. Після закінчення семінарії служив священиком у рідних Війтівцях, помер бездітним у сорок років близько 1830 року. Всі дочки Андрія Достоєвського вийшли заміж, три з них стали попадями.

У документі про закінчення Подільської семінарії Михайлом Достоєвським зазначено, що народився він у Війтівцях під Вінницею. Він залишив семінарію в 1809 році після завершення загальноосвітнього курсу, відмовився готуватись до сану священика і без згоди батька залишив Кам'янець-Подільський і поїхав до Москви, де став студентом медико-хірургічної академії. У 1812 році під час Вітчизняної війни Михайла з 4-го курсу мобілізували до госпіталю. Лише згодом він завершив навчання і став дипломованим лікарем.

Одружився на дочці московського купця Маші Нечаєвій, сім'я якої походила з ремісників Коломни. У Михайла і Марії в Москві в 1821 році народився син Федір.

Оскільки Михайло працював у державному госпіталі, він вважався державним службовцем - чиновником. В 1828 році він дослужився до чину колезького асесора, що відповідав військовому званню майора. І згідно закону став дворянином за вислугу. Його сину Федору було тоді сім років. Зв'язків із своїми рідними Михайло не підтримував. Коли йому з рідного села відповіли, що брат Лев помер, то він звернувся через газету до родичів з проханням відгукнутися. Та хто тоді на Поділлі читав московські газети?

Народжений у Москві, Федір Достоєвський, який навчався і майже все життя прожив у Петербурзі (крім років каторги, яку відбував в Омському острозі, та служби солдатом у Семипалатинську), він зажив слави "самого петербузького" з російських письменників ( демонстрація кадрів з презентації про ф. Достоєвського, а саме фотографії кабінету, кімнати, годинника… ).

В історичних книгах Федір Михайлович зустрічав прізвище Достоєвських. Всіх своїх православних однофамільців вважав своїми предками, хоча добре знав, що сам є дворянином лише з 1828 року. Його психологічні романи виходили за межі проблематики інших письменників. Сучасники його називали "хворою совістю нашою", хоча й підкреслювали, що головне в них - поставлені питання, а не відповіді на них. Чи знав Федір Михайлович про своїх українських родичів? Майже все життя ні.

Лише в 1879 році Федір Михайлович одержав листа від дочки своєї тітки Ликери, двоюрідної сестри Надії, вдови сільського диякона Глембоцького. Звичайно, вона просила в свого родича, вже знаменитого письменника, матеріальної допомоги. Але саме вона описала склад родини діда письменника - священика Андрія Достоєвського. Так за півтора року до смерті Федір Достоєвський довідався про всіх своїх українських родичів.

Наймолодша дочка Андрія Текля вийшла заміж за священика Івана Черняка, який служив у селі Шаулиха Київської губернії. Іван і Текля мали десятеро дітей. У XX віці відомий вчений-біолог Ф.Г. Добржанський твердив, що він є правнуком Теклі Черняк-Достоєвської. Тут ми знову повертаємося до питання про відображення українського, подільського родоводу в творчості Федора Достоєвського. Бо, не знаючи своїх родичів, він знав, звідки його батько. Про це ще сто літ тому писав відомий російський історик С. В. Любимов. Він вважав, що "південноруське походження Достоєвського і не зовсім втрачені, а радше заглушені, його племінні властивості і співчуття", здається, можуть "пояснити деякі сторони багатогранної і глибокої діяльності великого письменника" (Продовження презентації (про творчість)).

Виступ учня 3. Цікаві факти «Федір Достоєвський: з України до Росії»

У Загальному гербовнику родів російських існує запис «Предок прізвища Ртищевих іменитий муж Пркопій служив у великого князя Дмитра Івановича Донського. У Прокопія був син Лев, на прізьвисько «широкий рот» , чиї нащадки служили російському імператору стольниками та в інших чинах. За це Даниїлу Ртищу було подаровано село Достоєво, неподалік від м. Пінська. З 1506 року й пішов рід Достоєвських. В ХІ ст. Достоєво входило до складу Речі Посполитої. Звідси й предки Достоєвського вирушили на Україну, оселившись у селищі Войтовці. У 1789 році народиться батько письменника. Войтовці – зона трьох релігійних течій (уніатства, православ`я, католицтва). 1792 року по другому розподілу Польщі Братславське воєводство відходить до Росії. Таким чином Федір Достоєвський стає громадянином Росії у другому поколінні.



Повідомлення учня 4. «Цікаво знати!»

Музей родини класика світової літератури Федора Достоєвського відкрився у с. Війтівці Літинського району Вінниччини, де народився його батько.

Одним із головних експонатів нового музею є копія запису в церковній книзі про народження Михайла Достоєвського у Війтівцях. Відомо, що батько Федора Достоєвського тут виріс і саме звідси поїхав на навчання до Москви, де став лікарем. А дід письменника був у подільському селі священиком.

Рід Достоєвських згадується в різних джерелах вже в XVI столітті. Його родоначальник — боярин Данило Іванович Іртіщ/Ртіщиц, котрий, мабуть, веде своє походження з російського роду Ртіщевих.



IV. ПІДСУМОК ЗАНЯТТЯ

1) Творче завдання. Намалювати Герб родини Достоєвських і захистити його.

2) Метод «Мікрофон». Сьогодні на занятті я дізнався (-лась) про…

«Мене вразило…», Я відчув (-ла…)»



Заключне слово вчителя.

І наостанок хочеться сказати, що з позиції генезису родоводу генія світової літератури, Федір Михайлович Достоєвський належить не тільки російському, але й українському і білоруському народам — всім східним слов’янам. Так склалось історично, і цю об’єктивну реальність треба не тільки визнавати, але й пишатись нею, увічнювати її в духовному світі слов’янства.

Человек есть тайна. Ее надо разгадать… и ежели будешь разгадывать всю жизнь, то не говори, что потерял время; я занимаюсь этой тайной, ибо хочу быть человеком”.

Ф.Достоевский

Заняття 7



ТЕМА: Л. М. ТОЛСТОЙ. ЗАХОПЛЕННЯ ПИСЬМЕННИКА УКРАЇНСЬКОЮ КУЛЬТУРОЮ

МЕТА: зацікавити учнів творчістю Л.Толстого; формувати прагнення до пізнання, самовдосконалення, самореалізації особистості; формувати вміння сприймати інформацію на слух, вміння виділяти головне, висловлювати власну думку щодо почутого і аргументувати її; розвивати логічне мислення, усне мовлення, увагу, пам'ять; сприяти вихованню істинних цінностей життя, любові до літератури.

ТИП ЗАНЯТТЯ: усний журнал «Толстой і Україна»

ОБЛАДНАННЯ: портрет письменника, виставка творів, ілюстрації до творів Л. Толстого, портрети українських діячів в області літератури (зокрема Т.Г. Шевченка, І.Я. Франка, Г.С. Сковороди, Лесі Українки, Марка Вовчка)

ХІД ЗАНЯТТЯ

І. ОГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Звучить запис вірша «ЯСНА ПОЛЯНА» (Віталій Крикуненко, заступник директора Бібліотеки української літератури м. Москва) АБО виразне читання вірша наперед підготовленого учня чи учениці.

 Ясна Поляна.



Білий світ.

Відсвіт сивин

В шумі беріз.

Що у собі ти сюди приніс

Не на екскурсію,

А на звіт?

 Думу про людство, що з давніх пір



Не дочитало «Войну і мир»?

 Думу про себе: чи стачить сил



Вистраждать чистий вогонь воскресінь?

 Профіль у хмарі явивсь над парком



І відлинув…

Що скажеш світові,

                            дійшовши крапки



Його могили?

ВЧИТЕЛЬ: Отже, ви, напевно, здогадалися, про кого піде мова? Так, про Льва Толстого.

 Лікар Д.П. Маковицький про нього згадував так: «Лев Николаевич каждый день, каждый час трудился, превозмогая себя, чтобы делать то, что нужно. Был беспощаден к себе. Лени не знал… Он, как китайцы, праздников не признавал».



ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ, ЗАВДАНЬ ЗАНЯТТЯ

IV. УСНИЙ ЖУРНАЛ «Л.М. ТОЛСТОЙ І УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА»

Сьогодні ми поговоримо з вами про генія російської літератури Л. М. Толстого, славетного письменника-реаліста, який зробив справжнє відкриття у царині пізнання внутрішнього світу людини, відтворивши «діалектику душі». Життя письменника сповнене болісних і напружених пошуків, протиріч. Ще за життя він пізнав і славу, й церковне прокляття. Ця унікальна, бунтівна людина буде сьогодні в центрі нашої розмови. Але не тільки вона. Сьогодні ми перегорнемо сторінки усного журналу і поговоримо про захоплення російського письменника велетами української літератури. Отож, почали.



СТОРІНКА 1. «БУДЬМО ЗНАЙОМІ, ГЕНІЮ!»

Розігрування діалогу:

Вперше слово «геній» по відношенню до письменника вжив художник Іван Крамськой в листі до свого друга художника Іллі Репіна.

Багато зусиль довелося йому докласти, щоб отримати згоду Толстого на написання його портрету . А відбувалося все так. Влітку 1873 р. Іван Миколайович Крамськой приїхав до Ясної Поляни, щоб написати портрет Л. Толстого на замовлення мецената Третьякова для його галереї.

Коли він зайшов до будинку, то дізнався , що господар кудись вийшов. На подвір`ї він почув стукіт сокири. Він пішов на звук і побачив чоловіка, що рубав дрова:

 - Не знаешь ли ты, голубчик, где я могу найти Льва Николаевича Толстого? - спросил он темнобородого работника в длинной серо-голубой рубахе.

 - А зачем он Вам? Это я и есть …



Услышав о портрете, Толстой качает головой:

 - Нет, нет, этого не нужно. Но я рад Вас видеть, я Вас знаю. Пойдёмте ко мне…

 Саме таким, яким побачив, і зобразив митець письменника. Це перший, найбільш вдалий портрет. «Страшно похож!» - скаже про роботу друга Ілля Репін, автор іншого портрета, створеного в1887 році, в період  духовної кризи Л. Толстого. (демонстрація портрету)

СТОРІНКА 2 «ЛЕВ ТОЛСТОЙ І УКРАЇНА»

Лев Миколайович із особливою симпатією ставився до українського народу. Він не раз бував в Україні,   1879 р. відвідав Києво-Печерську лавру, Софійський і Михайлівський собори, духовну академію, ознайомився з археологічним музеєм. Ті київські враження знайшли відображені в його праці "Дослідження догматичного богослов'я". В 1884 p. Толстой відвідав стародавній Чернігів, гостював у художника М. Ге на хуторі Іванівському (тепер с. Шевченко). У листах до Олександра ІІІ та Миколи ІІ й публіцистичних творах з обуренням писав про жорстокі репресії проти учасників селянських заворушень у Харківській і Полтавській губерніях. Толстой знав поезію Тараса Шевченка, особливо високо цінував його "Наймичку", в якій російського письменника вразила одвічна тема – материнська любо до самозречення. Близьким  йому було вчення українського філософа Григорія Сковороди, якого він називав мудрецем.

Письменник листувався з Марком Вовчком, Д. Яворницьким, зустрічався з М. Заньковецкою, М. Кропивницьким. Образи українців змальовані ним в оповіданнях "Рубання лісу", "Севастополь у серпні 1855р." В основу одного з його народних оповідань "Старий у церкві» покладено українську легенду "Святий і чорт"  ". На зустрічі з групою українських студентів  автор «Війни і миру» говорив: "Щасливі ви, що народилися серед народу з такою багатою душею, народу, що вміє почувати свої радості й так чудово виливати свої думи, свої мрії, свої почуття заповітні. Хто має таку пісню, тому нема чого боятися за своє майбутнє. Його час не за горами. Вірте чи ні, жодного  народу простих пісень я не люблю так, як вашого. Під їхню музику я відпочиваю. Стільки в них краси й грації, стільки здорового й молодого почуття й сили!".

Цікавий спомин про свою зустріч із Львом Толстим залишив український історик  Дмитро Яворницький. "Широкоплечий, бородатий, з ясними сірими очами, у сукняній серм`язі, в сірій шапці й просторих валянках на ногах під колір шапки й серм`яги.



РОЛЬОВА ГРА. РОЗІГРУВАННЯ ДІАЛОГУ «ТОЛСТОЙ І ПРОФЕСОР ЯВОРНИЦЬКИЙ»

- Я маю честь бачити Льва Миколайовича Толстого?

- Він і є. А Ви хто такий?

- Ми з Вами маємо спільного друга - художника Іллю Юхимовича Рєпіна...

- То Ви будете професором Яворницьким, з якого Рєпін малював писаря на картині "Запорожці пишуть лист турецькому султанові"?

- Так, я і є той писар.

- Ніколи не бачив Вас, а здогадався.

- Лев Миколайович, дозвольте потурбувати  Вас запитанням в одній  дуже болючій для нас, українців, справі.

- Будь ласка.

- Чому Ви, росіяни, не сприяєте тому, щоб наші діти вчилися в школах нашою мовою? Ви, великий художник російського слова, зрозумієте наше горе: діти, пробувши кілька років у школі, виходять із неї з такою поганою, покаліченою мовою, що вона -  й не українська, і не російська, а якась мішанина.

- А хто забороняє вчити ваших дітей українською мовою ? Забороняє вам не російський народ, а російський уряд на чолі з Побєдоносцевим ...

Що стосується мене, то я дуже люблю вашу народну українську мову, дзвінку, барвисту і таку колоритну. У вашій мові стільки ніжних, сердечних і поетичних слів: ясочка, зірочка, квітонька, серденько.

Після цих ніжних слів Лев Миколайович почав читати з пам'яті поему Шевченка "Наймичка". Читав добре, з гарною вимовою й з вірними наголосами, немов її читав українець…".

СТОРІНКА 3. «РОЛЬ Л.М. ТОЛСТОГО В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКИХ КУЛЬТУРНИХ ЗВ’ЯЗКІВ ».

Ще 1861 року, коли вийшов толстовський журнал "Ясная Поляна", його появу найприхильніше зустріла українська громадськість. Зокрема, його позитивно схарактеризовано в журналі П.Куліша "Основа" за 1861 рік, той, до речі, рік, коли у світ вийшов і "Буквар" Тараса Шевченка, призначений для народних шкіл.

Як про великого майстра слова писали  про нього Леся Українка, В. Стефаник, О. Кобилянська. І. Франко був одним з активних популяризаторів і дослідників творчості Толстого, сприяв  виданню його творів у Західній Україні, де в XІХ столітті й з'явилися перші їхні переклади українською. В XX столітті всі його значні твори переклали В. Щурат, Г. Хоткевич, О. Кундзич, О. Хуторян, Є. Дробязко та ін., а в 1960 р. у Києві побачило світ зібрання творів Толстого українською мовою в дванадцяти томах.

Інтерес  Ів. Франка до Толстого був постійним і різнобічним. Відомо, що замолоду він мріяв про знайомство з російським світочем духу, до якого вже тоді було паломництво. У записній книжці Франка за 1886-1888 р.  позначена адреса: "Гр. Софії  Андріївні Толстой, Москва, Долгохамовнический пров., 15".



Саме Іван Франко поклав початок  вивченню творчості Толстого в Україні. В 1890-і рр. він пише статті "Толстой про голод у Росії", "Толстой і земство", "Лев Толстой". Цікаві міркування  про Толстого зустрічаємо й у багатьох інших його статтях. В них відзначаються  особливості творчого методу яснополянського генія. Аналізуючи "Дитинство", "Отроцтво", "Юність", Франко підкреслює "величезну  кількість обсервації", глибину психологічного аналізу, уміння  автора способом "психологічної  рефлексії" створювати вражаючі правдою картини дійсності та викривати "суспільне тло".

У статті "Лев Толстой", цитуючи висловлення російського письменника про правду як героя його твору, якого письменник намагався показати у всій його красі і який "завжди був, є й залишиться прекрасним", Іван Франко підкреслює: «Ці слова в одному з "Севастопольських оповідань" найкраще  характеризують літературний метод Толстого в часи найвищого розквіту його таланту. Пошуки правди, простоти у всьому — в людях, у вчинках і в слові, неприйняття всіляких викрутасів, неприродних ефектів і різких контрастів, спокій і гармонія, сувора предметність зображення, сповнена в той же час теплого співчуття, гарячої любові до  зображуваних об'єктів, — ось характерні прикмети його тодішньої творчості.  Правду подає він у вигляді чудесної, вічно прекрасної й вічно молодої богині. Її світлі риси знаходить письменник під лахміттям старця, під селянською свиткою, під мундиром офіцера; її вид не затьмарюють ні випару корчми, ні пороховий дим, ні пил  зруйнованих фортець…. Усюди б'є гарячий, життєдайний струмінь великої думки й великий всеохопної любові поета...»

У 1928 році український уряд, зважаючи на подання мистецько-культурницької громади, виніс ухвалу про видання творів Л.Толстого у 90 томах.

Це було й даниною шани за взаємність, адже й Лев Толстой особисто засвідчив свою високу повагу як до України, її народнопоетичної творчості, так і до особи та спадщини Григорія Сковороди. Зокрема, Л.Толстой ще в юності бував в українському містечку Летичів, 1879 року – в Києві, 1884 р. – на Чернігівщині, жив у Криму. Л.Толстой знав і високо цінував творчість, філософсько-естетичну та громадсько-педагогічну позицію Тараса Шевченка.

Цілком логічно, що все те відбилося і в його зв'язках з українськими діячами культури, літератури, театру, і в судженнях про Україну та її митців-виразників образу й долі, і в його творчості.

Під час зустрічі зі студентами Київського університету російський письменник з надзвичайним захопленням говорив про світовий рівень української народної творчості та про народ, який, давши людству нетлінні духовні творіння, має не тільки славне минуле, а й велике майбутнє. Мірою того минулого та гарантом майбутнього і поставали для Л.Толстого Т.Шевченко та Г.Сковорода, якого, наголосимо, сам Л.Толстой атестував ще й як свого духовного метра.

Увага Л.Толстого до образів українського світу не послаблювалася майже упродовж усього його творчого життя.

Початки цього процесу – ще в оповіданнях "Рубання лісу" та "Севастополь у серпні 1855 року", у яких постають рельєфно виписані образи українців. Оповідання "Два діди" відбиває картини побуту українського села. Спеціально для народного читання спільно з В.Чертковим та М.Озмідовим Лев Толстой переробляє легенду М.Костомарова "Сорок років", а на основі сюжету іншої української легенди – "Святий і чорт" – пише народницьке оповідання "Старий у церкві".

Отже, Лев Толстой захоплювався українською культурою і вважав, що ми, українці, гідні називатися духовно багатою нацією.

СТОРІНКА 4. «ВПЛИВ ТВОРЧОСТІ Л.ТОЛСТОГО НА УКРАЇНСЬКУ ПРОЗУ 70-80-х років ХІХ СТОЛІТТЯ»

Українська проза 70-80-х рр., кінця  19 століття, так само як і в столітті ХХ -м, зрозуміло,  не пройшла повз творчий досвід Л. Толстого. "Навіть серед великих своїх сучасників Лев Толстой виділявся могутньою силою впливу на духовне життя людства, - зазначав Олесь Гончар. - Воістину безмежною  була влада слова художника, його жагуча думка гуманіста.  Незаперечним був художній і моральний авторитет письменника. Вплив його творчості та самої його особистості долав перешкоди, поширювалося, не знаючи  меж, зачаровуючи розум і серця людей всіх націй і рас".

Майстерність психологічного аналізу, епічні картини народного життя, правдошукацтво - всі ці риси творчості Льва Толстого імпонували творчій індивідуальності Івана Франко, що чітко  бачимо в його  повістях і розповідях.

Цікаві спостереження у зв'язку із  впливом творчості Л. Толстого на Панаса Мирного, зокрема , на його роман  "Повія" висловив академік О. Білецький: "Дуже можливо, що третя й четверта частини роману Панаса Мирного писалися під певним впливом роману "Воскресіння" Л.М. Толстого...", - вважав літературознавець.

Українські  дослідники не раз висловлювали думку, що образ Катерини Маслової якоюсь мірою  сприяв психологічній характеристиці Христі в останній частині роману Мирного.

Зокрема, радянський літературознавець М. Сиваченко відзначає, що толстовський внутрішній монолог був творчо засвоєний Панасом  Мирним (від оповідання "Лихий поплутав" до роману "Повія"), і  тому одне з найцікавіших питань у дослідженні теми "Лев Толстой і Панас Мирний" - це порівняльний аналіз поетики внутрішнього монологу в цих письменників.

Цікава сторінка російсько-українських літературних взаємозв'язків, засвоєння уроків  Толстого - художника й мислителя - простежується у творчості  Ольги Кобилянської . Їй належить чудова стаття "Про Толстого" (1930). Російський письменник відчутно вплинув  на формування світогляду Кобилянської. Зокрема , не без його участі вона порвала з  ніцшеанством, що певний час захоплювало її.

Міркуючи про владу Толстого й Ніцше над умами людей, герої новели Ольги Кобилянської "Він і вона" доходять  висновку про неминуче їхнє зіткнення й прийдешню перемогу "північного святого" (тобто  Льва Толстого).

Повість "Земля" О. Кобилянської  також багато в чому кореспондується з позицією Льва Толстого на проблему власності на землю (у цьому зв'язку в ході читань було  озвучено листа  російського класика до прем`єр-міністра Столипіна (1907 р.), у якому міститься  актуальне, мабуть, і донині застереження щодо протиприродності  передачі землі в приватну власність. Звертаючись до  реформатора, Толстой писав: "Несправедливість полягає в тому, що як не може існувати   п р а в а   однієї людини володіти іншим (рабство), так не може існувати  п р а в а   однієї якої  б  то не було людини, багатої  або бідної, царя або селянина, володіти землею, як власністю.

Буде визнано  це чи ні тепер,  буде чи не буде це встановлено в близькому майбутньому, усяка людина знає, почуває, що земля не повинна, не може бути власністю окремих людей, так само, як колись було рабство,  й незважаючи на всю стародавність його з впровадження, на закони, що вигороджували рабство, усі знали, що цього не повинно бути..."

Серед шанувальників творчості Толстого - Леся Українка й Василь Стефаник, Михайло Коцюбинський, який брав активну участь у святкуванні ювілею Толстого (1908). Від імені чернігівської громади "Просвіти" він писав, звертаючись до  Українського наукового товариства імені Т. Шевченка: "Не може бути сумнівів, що у святкуванні ювілею Толстого візьмуть участь всі культурні народи; безсумнівно, що й українці не можуть стояти осторонь  від великого культурного свята, яким  буде віддана данина поваги письменникові, що здобув собі всесвітню славу..."



СТОРІНКА 5. « Л.М. ТОЛСТОЙ УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР».

Відомо, що національна своєрідність українського театру відігравала роль каталізатора взаємозв'язків української й російської драми наприкінці 19-го століття. Самобутня українська театральна естетика зненацька виявилася в цей період близькою новаторам російського театру, сприймалася ними зі справжнім замилуванням, навіть із деякою ідеалізацією. Найбільше яскраво це виявилося  в тому, що мистецтво українських акторів-"корифеїв" ставало співзвучним естетичним ідеям тих театральних діячів Росії, які далеко не завжди знаходили згоду в своїх уявленнях про подальші шляхи розвитку театру й драми. Так, толстовська естетика багато в чому заперечує саму ідею театральної умовності як одного із засобів комунікації. Негативно в цілому ставився Толстой і до практики Художнього театру (хоча як драматург і перебував у тісних, суперечливих зв'язках з ним). А от мистецтво українців Льву Толстому подобалося.

Марія Заньковецкая згадувала, як він, дізнавшись про запрошення її  до трупи Художнього театру, не радив їй  приставати на таку  пропозицію. "Там грають речі, учені собаки, цвіркуни, коти, - говорив він, - а це в мистецтві неважливо. Важливо те, чого немає в художественників і чим так щедро обдарована Марія Костянтинівна, - безпосередність почуття й здатність передати  їх іншим людям". Таким чином, для Толстого Заньковецька була немов би живим втіленням його сформульованої ще в 1876 р. ідеї, що саме "на цій властивості людей заражатися почуттями інших людей і побудована діяльність мистецтва". В українському театрі його захоплювала насамперед  первинна театральність, простота драматичного сюжету, часом близького до сюжету фольклорної притчі або толстовського "народного оповідання".

П. Саксаганський передає епізод своєї й Карпенко-Карого бесіди з Толстим у 1901 р.: "Лев Миколайович, розпитуючи про наші справи, між іншим, запитав,   чи не має п'єса "Хазяїн" чогось спільного з його "Хазяїном і працівником"..." Очікування досить характерне, хоча, звичайно, близькість назви комедії Карпенка-Карого до  назви толстовської притчі зовсім випадкова. І в той же час  комедія  "Хазяїн" як "зла сатира на людську любов до корисливості, без якої-небудь іншої мети", як критика самої  "філософії" корисливості дійсно близька за пафосом своїм  багатьом  "народним оповіданням" (напр., "  Чи багато людині землі потрібно" та ін.)



СТОРІНКА 6. «ЗАКЛЮЧНА»

Традиції Льва Толстого допомагають у вирішенні важливих творчих завдань, пов’язаних з художнім втіленням ідеї, яка вирішує долю народу в історії, в побудові і вирішенні важливих проблем естетичного і морального виховання, в боротьбі за високі ідеали світу, гуманізму, справедливості, дружби всіх народів Землі.

"ЛЕВ МИКОЛАЙОВИЧ, ПАМ'ЯТЬ ПРО ТВОЄ ДОБРО НЕ ВМРЕ СЕРЕД НАС, СЕЛЯН ЯСНОЇ ПОЛЯНИ"- так згадували жителі Ясної Поляни про свого месника-Прометея.

Робота з висловами. Завдання.

Який, на вашу думку, з цих висловів влучніше характеризує Л. Толстого! Відповідь обґрунтувати.



Немає величі там, де немає простоти, добра і правди

  Л. М. Толстой

 

Лев Толстой – це цілий світ

 М. Горький

 Толстой – це великий урок, своєю творчістю він вчить нас, що краса виникає живою з правди; своїм життям він проголошує щирість, прямоту, цілеспрямованість; він вчить, що треба бути чесним і сильним...

А. Франс


* Скласти сенкан на тему: «Л.М. Толстой», «Україна»

ВЧИТЕЛЬ: МИ перегорнули останню сторінку усного журналу про Л. Толстого і українську літературу. Але не прощаємось з його творчістю. Адже попереду цікаві заняття по вивченню творів, де лунають українські мотиви. Отож, на домашнє завдання ви отримаєте наступне: підготувати повідомлення на тему «Толстой і Україна. Українські мотиви в творчості російського письменника». Прочитаєте оповідання «Севастополь в серпні 1855 року». Підготуєте історичну довідку про кавказьку війну.

Заняття 8





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Загальна характеристика розвитку світової культури та літератури ХІХ століття у тісному зв’язку з Україною iconНа навчальний рік 5 год. На тиждень год
Вступ. Загальна характеристика розвитку французької літератури та культури ХІХ століття, їх стильове розмаїття. Внесок Франції у...
Загальна характеристика розвитку світової культури та літератури ХІХ століття у тісному зв’язку з Україною iconЗагальна характеристика розвитку культури та літератури ХІХ ст., Стильове розмаїття літератури. Реалізм як напрям у світовій літературі. Розквіт реалістичної літератури та її роль у культурному й суспільному житті ХІХ ст
Лізм як напрям у світовій літературі. Розквіт реалістичної літератури та її роль у культурному й суспільному житті ХІХ ст.; Зв’язок...
Загальна характеристика розвитку світової культури та літератури ХІХ століття у тісному зв’язку з Україною iconРозвиток літератури на харківщині в умовах складних та неоднозначних історичних процесів ХІХ століття
Познайомити учнів з умовами та особливістю розвитку культури на Слобожанщині, зокрема в місті Харкові, в період ХІХ – початок ХХ...
Загальна характеристика розвитку світової культури та літератури ХІХ століття у тісному зв’язку з Україною iconУрок № Дата проведення
Тема. Загальна характеристика розвитку культури та літератури XIX ст., стильове розмаїття
Загальна характеристика розвитку світової культури та літератури ХІХ століття у тісному зв’язку з Україною iconСвітова література 10-11 класи Рівень стандарту
Загальна характеристика розвитку культури та лі­тератури XIX ст. Реалізм як напрям у світовій літературі
Загальна характеристика розвитку світової культури та літератури ХІХ століття у тісному зв’язку з Україною iconСвітова література 10-11 класи Академічний рівень
Загальна характеристика розвитку культури та літератури XIX ст. Реалізм як напрям у світовій літературі
Загальна характеристика розвитку світової культури та літератури ХІХ століття у тісному зв’язку з Україною iconСвітова література 10-11 класи Рівень стандарту
Загальна характеристика розвитку культури та літератури XIX ст. Реалізм як напрям у світовій літературі
Загальна характеристика розвитку світової культури та літератури ХІХ століття у тісному зв’язку з Україною iconЗарубіжна література 10-11 класи Рівень стандарту
Загальна характеристика розвитку культури та лі­тератури XIX ст. Реалізм як напрям у світовій літературі
Загальна характеристика розвитку світової культури та літератури ХІХ століття у тісному зв’язку з Україною iconЗарубіжна література 10-11 класи Рівень стандарту
Загальна характеристика розвитку культури та лі­тератури XIX ст. Реалізм як напрям у світовій літературі
Загальна характеристика розвитку світової культури та літератури ХІХ століття у тісному зв’язку з Україною iconЗарубіжна література 10-11 класи Рівень стандарту
Загальна характеристика розвитку культури та літератури XIX ст. Реалізм як напрям у світовій літературі


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка