Загальна характеристика розвитку світової культури та літератури ХІХ століття у тісному зв’язку з Україною



Сторінка8/11
Дата конвертації09.04.2017
Розмір2.4 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Тема: Входження України у творчу спадщину Миколи Лєскова. Оповідання «Печерські антики».

Мета: ознайомити учнів із творчою спадщиною М.Лєскова, безпосередньо пов’язаною з Україною, а саме – з Києвом; провести підготовчу роботу для аналізу оповідання «Печерські антики»; зацікавити дітей історією Києва; виховувати патріотичні почуття до своєї держави та повагу до культурних надбань інших держав.

Хід заняття

І. Організаційний момент.

ІІ. Ознайомлення з темою та метою заняття.

ІІІ. Підготовка до сприйняття навчальної теми.

Вступне слово вчителя.

Україна в житті та творчості Миколи Лєскова.

Повідомлення учнів.

Микола Семенович - російський письменник. Працював чиновником спочатку в Орлі, а 1849—1857р.р. — у Києві. З 1861 жив у Петербурзі (не раз відвідував Київ, востаннє 1881р.). Літературну діяльність почав зі статей і фейлетонів. Автор реалістичних оповідань і повістей.

Лєсков був особисто знайомий з Т. Шевченком, Марком Вовчком, О. Марковичем та ін.

Добре знав українську мову, фольклор, залишив спогади-нариси про Київ. Ряд статей присвятив Т. Шевченкові. На українському матеріалі написані оповідання "Нехрещений піп", "Старосвітські психопати", "Печерські антики", "Заячий реміз". Перші переклади Лєскова українською мовою з'явились у 80-х рр.; твори його перекладали М. Павлик, М. Грінченко, С. Васильченко, М. Зеров, О. Кундзіч та ін. За повістю "Леді Макбет Мценського повіту"

Д. Шостакович створив в 1934р. однойменну оперу, з 1962р. — "Катерину Ізмайлову", яка іде на сценах українських театрів.

Слово вчителя

Діти, ми познайомилися з життям та творчістю відомого російського письменника М. Лєскова. Звернули велику увагу на його зв’язок з Україною. Письменник добре володів українською мовою, вивчав фольклор, залишив нам у спадок цікаві твори. Ми розглянемо і проаналізуємо оповідання «Печерські антики». Свою роботу розпочнемо із загальної характеристики географічного положення Печерського району м. Києва, його історії та самого поняття «антики».

2) Загальна характеристика географічного положення Печерського району м. Києва та його історії розповідь проведе екскурсовод.

Печерський район — один з центральних районів Києва.



Екскурсовод

Печерський район — найменший за територією та населенням район міста Києва, розташований у центральній частині столиці на правому березі Дніпра. На його території, окрім промислових, наукових, навчальних та культурних закладів, розташовані Адміністрація Президента України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Генеральна прокуратура, Палац спорту, головні офіси багатьох українських банків та корпорацій.

Загальні дані

Нині в Печерському районі, що займає площу 27 км², мешкає 126,2 тисячі киян, тут діє близько 30 промислових підприємств, 28 науково-дослідних та проектних інститутів, чотири вищих навчальних заклади, вісім технікумів та профтехучилищ, 15 середніх, одна вечірня, дві спортивні школи і 17 дошкільних закладів, чотири лікарні і військовий шпиталь, п'ять поліклінік, заклади торгівлі і громадського харчування. Печерський район відзначається насиченістю культурницькими закладами: це — Український дім, Палац дітей та юнацтва, Центр культури, просвіти та дозвілля Збройних Сил України (будинок офіцерів), дев'ять державних музеїв, 21 бібліотека, 7 палаців та Будинків культури, два театри і три театри-студії, 4 кінотеатри, Центральний парк культури і відпочинку, Національна філармонія, Міжнародний центр культури і мистецтв, дитяча картинна галерея і три дитячі музичні школи. Встановлено й районне свято, яке відзначається раз на два роки. Печерський район живе цікавим багатогранним життям.



Туристичні пам'ятки

На території району знаходяться:

Комплекс споруд Києво-Печерської лаври (XI—XVIII ст.)

Видубицький монастир

Фортеця Косий Капонір

Кловський палац

Маріїнський палац

Величезний Будинок Кабінету Міністрів

Будинок Національного банку

Будинок архітектора Городецького (відомий, як будинок з химерами)

Будинок Верховної Ради

Історія району

За часів Київської Русі.

Історія Печерського району Києва неподільно пов'язана власне з виникненням і розбудовою столиці України. Обіймаючи терени історичних місцевостей і урочищ на правому березі Дніпра, сучасний Печерський район увібрав у себе Володимирську гірку, Перевісище - Хрещатик, Липки, Києво-Печерськ, Угорське, Аскольдову могилу, Берестове, Наводничі, Звіринець, Видубичі, Верхню Теличку, Саперну Слобідку, гору Лису, Чорну, Багринову, долини Клова і частково Либеді.

Поблизу урочища Угорське( 882 р.) Олег вбив київських князів Аскольда і Діра і став владарювати в Києві, мовивши: « Це буде мати городів руських». Князь Володимир Святославич в 988 р. запровадив на Русі християнство, на місці хрещення киян височить пам'ятник-колона. А згодом (1051р.) ченці Антоній і Феодосій заснували у викопаних поблизу княжого села Берестове у печерах православний монастир — майбутню Києво-Печерську Успенську лавру. Звідси і пішла назва району. Крім лаврських, відомі ще не менш древні Звіринецькі печери та інші печери на терені району.

Перші муровані споруди в районі з'явилися ще в XI ст. в Печерському монастирі, а в XII ст. тут вже існувало значне поселення.

17-18 століття

Наприкінці XVII ст. Печерське містечко стає військово- адміністративним центром Києва. Гетьман Іван Самойлович починає спорудження земляної фортеці, а згодом гетьман Іван Мазепа зводить оборонні мури з вежами, церквами довкола лаври, дає великі кошти на церковне будівництво. Полковники Війська Запорізького також надають кошти на розбудову й прикрашення Печерського, Микільського, Видубицького, Михайлівського Золотоверхого монастирів, на розвиток української національної культури ( її поширювали і лаврська школа, лаврські друкарня та іконописна майстерня.) Різнопланове значення Печерська зростає впродовж наступних часів. У середині XVIII ст. тут зводяться Царський (Маріїнський) та Кловський палаци, будинок київських генерал-губернаторів, муровані брами й порохові льохи, вдосконалюються фортифікаційні споруди Печерської фортеці. Наприкінці XVIII ст. напроти лаври будується величезний арсенал з жовтої київської цегли. Зелену глину для випалення цієї цегли видобували тут-таки, на схилах Дніпра і Либеді, і ті цегельні стали першими промисловими підприємствами району. З такої ж цегли побудовано згодом всю нову Печерську фортецю на величезному терені плато — Васильківське та Госпітальне укріплення, казарми, оборонні вежі, мури, новий арсенал, а ще — інститут шляхетних дівчат, бики Ланцюгового мосту через Дніпро.



19 століття

З розвитком капіталізму Київ швидко зростає й розбудовується. У XIX ст. виникає вулиця Хрещатик, і старий Київ зливається з Печерськом. Утворюються характерні ділянки забудови й розселення киян. Діловий Хрещатик — банки, контори, біржа. Єдиним промисловим підприємству Печерську залишається завод «Арсенал». Лисогірський форт стає місцем страт. На зламі XIX-ХХ ст. на терені сучасного Печерського району вже діяли міський Музей старовини й мистецтв, зали Дворянського та Купецького зібрань, іподром.



20 століття

Під час першої світової війни Печерськ швидко мілітаризується: розширюється арсенал, зводяться військові училища, прокладаються залізничні колії до всіх військових об'єктів. Визвольні змагання 1917—1920 рр. роблять Печерський район ареною братовбивчих бойових дій, а каральні органи кожної протиборствуючої сторони обирають за свій осідок панські Липки.

Нове піднесення переживає Печерський район після 1934 р., коли з переведенням столиці України з Харкова до Києва в Липках розмістилися урядові заклади. Водночас було знищено безліч пам'яток культової архітектури, кладовище «Аскольдова могила». В 30-i роки споруджено Верховну Раду, гігантський будинок НКВС (нині Кабінет Міністрів), клуби, школи, дитячі садки та ясла, численні житлові будинки, стадіон «Динамо», набережну Дніпра. Довоєнний проект планування Печерсько-Звіринецького району розробив архітектор Іван Довгалюк. Проект перепланування Печерсько-Звіринецького району було здійснено частково, місцевість в районі сучасного бульвару Лесі Українки залишалася не спланованою і малонаселеною.

Друга світова війна завдала страшних ран Печерську. Тривалий час залишався зруйнованим Успенський собор лаври, знищений під час окупації міста німецькими військами.

У повоєнні роки одними з перших масово були забудовані котеджами околиці: Багринова гора, Старонаводницька вулиця. Потім почалося масове будівництво багатоповерхових житлових будинків у південній частині району — вулиці Бастіонна, Кіквідзе, бульвару Дружби народів. У 60-i роки прокладено й забудовано бульвар Лесі Українки та прилеглі вулиці. В старовинному Аносовському саду (1957 р). влаштовано парк Слави з Обеліском і Вічним вогнем над Могилою Невідомого Солдата.

В останні десятиріччя в районі з'явилося багато нових громадських споруд і закладів та житлові масиви. В 1981 р. був урочисто відкритий Меморіальний комплекс «Український державний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941 — 1945рр». На березі Дніпра встановлено пам'ятний знак на честь заснуванню Києва, а в Кловському палаці відкрито Музей історії Києва.

У 1964 році у Печерському районі на дніпровських схилах відкрито Центральний ботанічний сад з чудовим садом бузку та дендрарієм.

Галерея

Панорама на Печерську лавру

Маріїнський палац

Будинок з химерами

Будівля Національного банку

Будівля Кабінету міністрів України

Верховна Рада України

Пам'ятник жертвам Голодомору 1932-33

Алея слави та монумент невідомому солдату

Печерськ - історична місцевість у центрі Києва. Розташована між Липками, Кловом, Звіринцем і Дніпровими схилами. Проте у наш час Липки, Звіринець та Клов вже стали частиною Печерська, тобто Печерського району Києва і будь-які, навіть умовні кордони цих історичних місцевостей (урочищ), стерті.

Головні магістралі: вулиці Грушевського, Івана Мазепи, Московська, бульвар Лесі Українки, вулиця Кіквідзе.

Назва Києво-Печерської лаври походить від печер (засн. в 1051), що існують з найдавніших часів. Почав формуватись у 12 ст. як Печерське поселення довкола лаври почало заселятися на місці колишнього с. Берестове. У 16 — 17 ст. - Печерське містечко. Після спорудження у 1-й пол. 18 ст. Старої Печерської фортеці — аміністративний центр Києва. У зв'язку з побудовою Нової Печерської фортеці у З0 — 40-і рр, 19 ст. до Печерська увійшла також територія колишнього с-ща Васильківські Рогатки.

Печерськ дав назви Печерському району, площі, узвозу, бульвару (тепер Лесі Українки), вулиці (тепер не існує), станції метро "Печерська", а також Новопечерським вулицям (тепер не існує) і провулку, Набережно-Печерським дорозі і вулиці (тепер не існує) та ін. На Печерську збереглися унікальні пам'ятки архітектури часів Київької Русі та наступних століть.

Тут знаходиться багато адміністративних будівель, в яких розміщено Адміністрацію Президента України, Верховну Раду, Уряд України та Міністерства.

Печерськ славиться чудовими парками на дніпровських схилах. На схилах Дніпра розташована також Києво-Печерська Лавра, одна з найбільших святинь православного світу. Верхня Лавра є національним музеєм-заповідником, а нижня Лавра - діючим монастирем та резиденцією митрополита Київського і всієї України Української православної церкви (Московський патріархат).

У 1964 році на Печерську відкрито Центральний ботанічний сад з чудовим садом бузку та дендрарієм.

Печерськ вважається елітним та престижним районом Києва, тут розміщені головні офіси багатьох банків, корпорацій та фірм, розкішні магазини, великі торгові центри.

Слово вчителя

Карта Печерська, складена І.Ушаковим у 1695 р.

3) Що означає слово «антик»? Повідомлення підготовленого учня.

АНТИК

Заимствованное слово нередко проникает в разные социальные диалекты русского языка и в них приобретает разнообразные значения соответственно смысловому строю того или иного диалекта и культурно-историческим своеобразиям быта и деятельности социальной среды. Например, слово антик (франц. antique от лат. antiquus), войдя в русский литературный язык XVIII в., первоначально обозначает художественный памятник древности. Профессор и кавалер Николай Курганов поместил это слово в «Русском Словотолке», приложенном к знаменитому «Письмовнику»: «Антик, старина, древность» (Курганов, ч. 2, с. 226). У Батюшкова в очерке «Прогулка в Академию художеств»: «Вот наши сокровища, — сказал художник, указывая на Аполлона и другие антики...».

Ответвлением этого значения является другое, специальное: `изображение, вырезанное на цветном камне в древнем вкусе или с древнего образца, гемма'.

У академика И. И. Давыдова в «Пробных листах общего словаря русского языка»: «Антúк, а, и, с, м (фр. antique от лат. antiquus, древний). Иностранцы под этим словом разумеют всех родов древние художественные произведения, сохранившиеся и до нас дошедшие, по части живописи, скульптуры, резьбы на камнях, медальерного искусства, архитектуры и прочее. У нас это слово означает только древние произведения скульптуры, как то: статуи, бюсты, барельефы, также вазы, медали, монеты и разные камни» . Но уже к концу XVIII — началу XIX в. слово антúк (а в менее образованной среде и с ударением на первом слоге — áнтик) вышло за пределы языка искусства или любителей искусства. Оно стало применяться в более общем смысле ко всему, носящему отпечаток старины, между прочим и к человеку старомодному, архаическому, чудаку.

Например, у Дмитриева в сатире «Чужой толк»:

... Иль из кунсткамеры антик, в пыли ходячий,

У Пушкина в стихотворении «Сон»:



Под образом простой ночник из глины

Чуть освещал глубокие морщины,

Драгой антик, прабабушкин чепец...

В этом разговорном экспрессивном употреблении слово антик около середины XIX в. переступает границы литературного языка. В устной речи разных социальных групп полуобразованного среднего сословия — кулачества, мелкого чиновничества, ремесленников — оно начинает характеризовать с иронической стороны странного человека, чудака, как своеобразный раритет. Например, у А. Н. Островского в «Грозе»: «Ты у нас антик, химик!» (д. 1, явл. 1). В пьесе «Не все коту масленица»: «Да ведь слуга-то у нас антик; не дождешься ее, пока у ней язык-то поворотится» (д. 1, явл. 6). В пьесе «Сердце не камень»: «Да, уж нынче таких антиков немного, чтоб Сокольников не знать» (д. 1, явл. 2). «...антиков разных разыскивают, да тешатся» (д. 1, явл. 6).

И. Ф. Наумов в своих «Дополнениях и заметках к Толковому словарю Даля» указал профессиональное значение слова антик у торговцев: «Товар самого лучшего сорта; также редкий по качеству в торговле»

Любопытно, что для обозначения дорогого сорта муара (рода шелковой ткани) применялся французский термин «moire antique». Отсюда в торговом жаргоне возникают такие выражения, как «антик маре», «антик маре с гвоздикой» и т. п. для экспрессивной характеристики чего-нибудь необыкновенного, замечательного. Все это многообразие значений слова антик так и не нашло полного отражения в толковых словарях русского языка. Так, в «Полном словаре иностранных слов, вошедших в состав русского языка» (вып. 1, с. 37—38) слово антик определяется так: «Антик (от antiquus древний), лат. Произведение пластического искусства древних, особливо, статуи бога или героя, обыкновенно отличающиеся совершенством внешней формы и прекрасным выражением».

В словаре Даля круг значений слова антик не расширен: «Антик м. лат. старина, старинщина, древность, в знач. вещи, особ. времен греческих и римских: древнее изваяние, камея и пр.» (сл. Даля, 1912, 1, с. 46). Только проф. И. А. Бодуэн де Куртенэ присоединил сюда из «Дополнений» Наумова торговое значение: «Товар самого лучшего сорта; также редкий по качеству в торговле».

В словаре 1847 г. слово антик истолковывается только как «древнее скульптурное произведение. Рисовать с антиков. Вставленный в перстне антик». В словаре Грота — Шахматова значения слова антик представлены полнее и точнее: «1. Всякого рода древнее художественное произведение, дошедшее до нас, как-то: статуя, бюст, барельеф, ваза, медаль, камей и т. п. ... в земле открытые антики. 2. Вообще: все старинное, носящее отпечаток старины; между прочим: человек старомодный, с устарелыми понятиями, чудак. В этом знач. слово антик произносится иногда с ударением на первом слоге... Запах в нем [домике] — антик; люди — антик, воздух — антик ... за что ни возьмись — антик... 3. Изображение, вырезанное на цветном камне в древнем вкусе или с древнего образца. Антик опустить, обрезать камень, приготовленный для антика по рисунку или слепку» (сл. Грота — Шахматова 1885, т. 1, с. 50). Таким образом, и в Академическом словаре не нашли отражения профессиональные и просторечные употребления слова антик.

В словаре Стояна слово антик толкуется так: «1) древняя вещь, редкость, археологическая древность. 2) нар. дорогая вещь; очень вкусное, приятное» (с. 21). В словаре Ушакова отмечается почти то же употребление, но с указанием на устарелость слова: «Антик, а, м. [фр. antique] (устар.). Сохранившийся до нас памятник древнего искусства. Старинный или редкий предмет художественной работы. Все старинное, носящее отпечаток старины. За что ни возьмись, а[нтик], Тургенев. Антик с гвоздикой (простореч. шутл.) — прелестно, чýдно (при ироническом выражении восторга, восхищения)»

На этом материале легко видеть, что восстановление полной семантической истории слова даже в пределах XVIII — XX вв. только по данным толковых словарей почти невозможно.



Слово вчителя

Дуже цікава розповідь. Сподіваюся, що вона нам допоможе глибше осягнути зміст прочитаного оповідання, зрозуміти у повній мірі задум автора. Також ми почерпнемо для себе цікавий світ минулого життя антиків.

ІV. Основний зміст уроку.

Бесіда з учнями

Що цікавого ви дізналися про Печерський район?

Що означає слово «антики»?

Куди саме ви б хотіли піти на екскурсію, перебуваючи у Печерському районі?

Поділіться своїми враженнями про прочитане оповідання.

Чи вдалося письменникові передати атмосферу міста Києва?

Чи можемо сказати,що Лєсков добре знав Київ та життя його мешканців?

Чи заслуговує творчість Лєскова на те, щоб називати його українським письменником?

V. Узагальнення і підсумок заняття.



Слово вчителя.

Прикметно, що перші переклади творів Лєскова стали відомими україномовним читачам саме завдяки західноукраїнським часописам і видавництвам. Так, ще 1883 року в “Зорі” з’явився переклад “Печерських антиків”, здійснений Ом. Калитовським. 1893 року у Львові вийшло окремим виданням “Оповідання про Хведора Християнина і про друга його Оврама жидовина” М. Лєскова у прекладі Марії Загірної (Грінченко М.М.).Зрештою,1929 року в київському видавництві “Книгоспілка” “Вибрані твори” Лєскова з передмовою П.Филиповича. Все це могло свідчити лише про те, що твори М. Лєскова мали якусь естетичну поживу й для українського читача, часом суголосили його баченню навколишньої дійсності. Насамперед слід акцентувати увагу на входження України в життя М.Лєскова.

М.Лєсков сам окреслив специфіку власної творчості: “Постановка голоса у писателя... заключается в умении овладеть голосом и языком своего героя... В себе я старался развить это уменье и достиг, кажется, того, что мои священники говорят по-духовному, мужики – по-мужицки, выскочки из них и скоморохи – с выкрутасами и т.д. ... Язык, которым написаны многие страницы моих работ, ...подслушан у мужика, к полуинтеллигента, у краснобаев, у юродивых и святош... Они все говорят у меня по-своему, а не по-литературному”

Заняття 22

Тема: Микола Лєсков. Оповідання «Печерські антики». Аналіз твору.

Мета: узагальнити результати аналізу оповідання «Печерські антики»; виявити у творі сутність народної свідомості, з’ ясувати, як вона проявляє себе не тільки в особистих і героїчних, але в щоденному побуті маси, в слухах, анекдотичних історіях, усних розповідях, розвивати в учнів навички аналізу літературного персонажа; виховувати інтерес до шедеврів світової літератури.

Обладнання: текст оповідання, ілюстрації.



Хід заняття

І. Організація роботи учнів

ІІ. Ознайомлення з темою та метою заняття.

ІІІ. Основний зміст заняття.

Актуалізація знань учнів.

Літературний диктант

М.С.Лєсков народився…(4 лютого 1831р.).

Раннє дитинство Лєскова пройшло в місті…(Орлі).

У…(1841) році М.Лєсков поступив в перший клас.

Переїхав до Києва, де жив у свого дядька…(С.П.Альферьєва).

У 18…- 18… роках жив у Києві на вулиці Маложитомирській,20. (1849 – 1857р.).

Відобразив київське життя в нарисі («Печерські антики»).

Лєсков почав друкуватися у …(29 років).

На початку творчості писав під псевдонімом…(М.Стебницький).

Одним з найяскравіших образів у галереї лєсковських «праведників» став… (Лівша).

Слово вчителя.

Видну роль зіграв Лєсков в історії російсько – українських літературних зв’язків. За допомогою його добутків російські читачі краще дізнавалися життя українського народу, а в російську культуру входили ідейно – художні традиції української народно – поетичної творчості, просвітительські ідеї української демократичної літератури.

Робота над аналізом оповідання «Печерські антики».

Бесіда.

Визначити композицію оповідання?



Від якої особи ведеться розповідь?

Яка тема та ідея оповідання?

Назвати героїв твору.

Дати характеристику персонажу:

а) Бібікову;

б) Берлінському;

в) Малахію;

г) Гізею.

4. Екскурсія по Києву «Від минулого до сучасного.» Перегляд ілюстрацій (додаток 1)

ІV. Узагальнення та підсумок заняття.

Слово вчителя.

Ось ми завершили вивчення творчості російського письменника М. Лєскова. Українські теми і мотиви відбилися в ряді художніх творів Лєскова:«Дитячі роки», «Печерські антики», «Фігура», «Нехрещений піп» т.ін. Він добре знав українську мову, український фольклор, який нерідко використовував у своїх добутках для створення відповідного колориту. Перші переклади Лєскова українською мовою з’явилися в 80 –х роках минулого століття. Його перекладали М.Павлик, М.Загирня, М. Грінченко, а в радянський час – С.Васильченко, Н. Зеров, А.Кундзич і ін. Ім’я Лєскова стоїть поряд з іменами російських письменників, таких як Гоголь, Короленко, які внесли найбільший внесок у розвиток і зміцнення російсько – українських літературних зв’язків.



Заняття 23

Тема: Огляд життєвого і творчого шляху Антона Павловича Чехова.



Мета:ознайомити учнів із основними біографічними відомостями і особливостями творчості Чехова; систематизувати знання про життя і творчість письменника; розвивати навички роботи з бібліографічним матеріалом, ведення лаконічних записів, вдумливе ствавлення учнів до навчального матеріалу; виховувати інтерес до творчості письменника.

Тип уроку: заняття-екскурсія.

Обладнання: портрети А. П. Чехова, ілюстрації до життя і творчості письменника,  виставка книг

письменника.

Епіграф: Протягом останніх років, наймогутнішим магнітом для молодих письменників багатьох

країн був Чехов.



Джон Голсуорсі

Хід заняття

I. Організаційний момент.

II. Мотивація навчальної діяльності.

У ч и т е л ь. Одним з найвідоміших російських письменників останніх десятиліть ХIХ ст. вважають в усьому світі Антона Павловича Чехова. Як драматург і новеліст він зробив вагомий внесок у всесвітню художню літературу. Його твори мали велику популярність в різних країнах. У ХХ ст. на сценах багатьох країн з’являлися нові вистави за його п’єсами. Переклади письменника видавалися і перевидавалися, за ними знімалися фільми.загруженное

III. Оголошення теми, мети та епіграфу уроку.

Робота з епіграфом.

- Як ви розумієте вислів Джона Голсуорсі

- Виходячи зі змісту вислову, подумайте яке значення має А.П.Чехов в літературі.

2.Екскурсія сторінками життєвого і творчого шляху А. П. Чехова, видатного прозаїка, драматурга.

Екскурсія 1. Походження батьків Чехова (демонстрування ілюстративних матеріалів)

Батько письменника (1823–1898) — Павло Ігорович Чехов — народився у селі Вільховатка Полтавської губернії. Він був кріпаком, в дитинстві вчився в сільській школі, добре співав. 1840 року вивчав цукроваріння на місцевому цукровому заводі. 1841 року його було викуплено з неволі батьком. Згодом він став купцем і торговцем. images (1)

Мати письменника — Євгенія Яківна Морозова — (1835–1919). Грамоті вона навчалася вдома і недовго, в 12 років втратила батька.

Екскурсія 2. Дитинство і юність А. П. Чехова (демонстрування ілюстративних матеріалів)

Спочатку Чехов навчався в грецькій школі в Таганрозі. Грек, що утримував школу, змушував зазубрювати уроки, бив учнів лінійкою, ставив у куток на коліна на велику сіль.

В сім'ї Чехових було семеро дітей. Серед них Антон був третім. У 8 років, після двох років навчання у грецьківй школі, Чехов вступає в Таганрозьку гімназію (нині Гімназія № 2 ім. А. П. Чехова). Чоловіча класична гімназія була найстарішим навчальним закладом на півдні Росії (заснована в 1806 р.) і давала солідне на ті часи освіту і виховання. Закінчили вісім класів гімназії молоді люди могли без іспитів вступати до будь-російський університет або поїхати навчатися за кордон. Гімназія сформувала у Чехова відраза до лицемірства і фальші. Тут формувався його бачення світу, любов до книг, знань і театру. Тут він отримав свій перший літературний псевдонім «Чехонте», яким його нагородив вчитель Закону Божого Федір Покровський. Тут починалися його перші літературні та сценічні досліди.

Першу драму «Безотцовщина» Антон Чехов написав у 18 років. Особливу роль у формуванні творчості Чехова зіграв таганрозький театр, заснований у 1827 році. Чехов побував у ньому вперше у 13 років, коли побачив п'єсу Жака Оффенбаха «Прекрасна Єлена».Пізніше в одному зі своїх листів Чехов скаже: «Театр мені давав колись багато хорошого… Раніше для мене не було більшої насолоди як сидіти в театрі …» Не випадково герої його перших творів, таких як «Трагік», «Комік», «Бенефіс»images (4)

«Недаремно курка співала», були акторами і актрисами.

Чехов-гімназист видавав гумористичні журнали, придумував підписи до малюнків, писав гумористичні розповіді, сценки. Гімназійний період Чехова був важливим періодом дозрівання і формування його особистості, розвитку її духовних основ. Гімназичні роки дали Чехову величезний матеріал для письменницької роботи. Найтиповіші і колоритні постаті з'являться пізніше на сторінках його творів. Можливо, однією з таких фігур був і його вчитель математики Е. І. Дзержинський — батько майбутнього першого голови ВЧК.загруженное (3)

1879-го року він закінчив гімназію в Таганрозі. Того ж року він переїхав до батьків у Москву і вступив на медичний факультет Московського університету, де навчався у відомих професорів: М. Скліфосовського, Г. Захар'їна та інших. Також 1879-го брат Антона Іван отримав місце вчителя в підмосковному місті Воскресенську. Йому виділили простору квартиру, де могла би проживати навіть родина. Чехови, котрі жили у Москві тісно, ​​приїжджали на літо до Івана у Воскресенськ. Там 1881-го року Антон Чехов познайомився з доктором П. А. Архангельським, завідувачем Воскресенської лікарні (Чікінской лікарні). З 1882 року, будучи студентом, він вже допомагав лікарям приймати пацієнтів. 1884-го року Чехов закінчив курс університету і почав працювати повітовим лікарем у Чікінской лікарні.Потім він працював у Звенигороді, де певний час завідував лікарнею.

1876-го року родина Чехових переїхала в Москву. Проте Чехов залишився до закінчення навчання в Таганрозі, заробляючи собі на життя репетиторством.



Екскурсія 3. Дорослі роки життя (демонстрування ілюстративних матеріалів)

1879 року переїхав до Москви, аби згодом вступити до університету на медичний факультет.

1880 року у 10 номері журналу «Стрекоза» виходить його перший друкований твір. 1886 року Чехов їде в Петербург, де А. С. Суворін пропонує йому стати редактором газети «Новое время». З весни 1885 року сім'я Чехових переїжджає до помістя Бабкіно неподалік Воскресенська. Тим часом Антон Павлович пише збірки творів «Пестрые рассказы» (1886), «Невинные речи» (1887). Від початку співпраці з редакцією газети Чехов відмовляється від свого псевдоніму і підписується повним прізвищем. загруженное (5)загруженное (6)

1887 поставлена перша п'єса Чехова «Иванов».

1888-го сім'я Чехова переселяється в маєток Лука, біля Сум, Харківської губернії, на дачі поміщиків Лінтвар'євих, аби провести там весну й літо.загруженное (7)

У Москві Чехови не відразу визначилиь із місцем проживання, та нарешті вибрали кінцевий варіант: будинок на Садово-Кудринській, де жили у 1886–1890. Тут Чехов написав понад сотню повістей. 1890 року Чехов вирушає до Сибіру, а згодом відвідує Сахалін — місце заслання каторжників.

1892 року Чехов купує помістя в Меліхово. Тут він не лише багато пише у період розквіту його творчості, але й отримує значну медичну практику. 1897 року у Чехова різко загострився туберкульозний процес. Від цього його здоров'я настільки слабне, що лікарі прописують йому вирушити на південь. Тому Чехов купує невеличку ділянку землі в Ялті і починає там будувати дачу.

Екскурсія 4. Кохана жінка письменника.

Навесні 1900 року в Крим приїжджає на гастролі Московський Художній театр. Чехов відправляється в Севастополь, де спеціально для нього дають "Дядька Ваню". Пізніше театр переїжджає в Ялту, і в будинку на Аутке починають збиратися найцікавіші люди: Бунін, Горький, Куприн; щодня в Чехових - уся театральна трупа. Незабаром театр повертається в Москву. Але вже в липні Ольга Леонардівна Книппер,ведуча акторка МХТ, перша виконавиця ролей у чеховських п'єсах, з якою Чехов познайомився на репетиціях в 1898 році й згодом активно переписувався, знову їде в Ялту гостювати в письменника. Вони проводять разом увесь липень, і за цей час визначається їхнє подальше спільне життя. У травні Чехов одружується з О. Л. Кніппер — відомою російською акторкою Московського Художнього театру.загруженное (8)



Екскурсія 5. Останні роки (демонстрування ілюстративних матеріалів)

В історії хвороби Чехова, яку вів у клініці лікар письменника Максим Маслов, записано, що у гімназичні та студентські роки Чехов хворів на туберкульозне запалення очеревини, але «стискання в грудині» відчував ще в 10-річному віці. З 1884 року Чехов страждає кровотечею з правої легені . Деякі дослідники вважають, що фатальну роль у житті письменника відіграла подорож на Сахалін — там усюди було бездоріжжя, тож тисячі кілометрів довелося їхати на конях, у сирому одязі й наскрізь промоклих валянках (сам Чехов і його близькі пов'язували захворювання саме з поїздкою). Інші називали причиною загострення туберкульозного процесу часті переїзди з Ялти до Москви у найнесприятливіший для здоров'я час. А також деякі біографи наголошували, що Чехов запустив хворобу і звернувся до лікаря лише у 37-річному віці.

1904 року поставили п'єсу «Вишневий сад» — останній твір Чехова.images (6)

Влітку 1904-го Чехов виїхав на курорт до Німеччини. Через раптове загострення хвороби, котре йому не вдалося побороти, письменник помер 2 (15) липня 1904 р. в м. Баденвейлері, Німеччина. Це сталося в ніч із 1 на 2 липня 1904 року. За свідченням дружини Ольги Леонардівни, «вночі він прокинувся і вперше у житті сам попросив послати по лікаря. Потім наказав подати шампанського. Антон Павлович сів і якось урочисто, голосно сказав лікареві німецькою (він дуже мало знав по-німецьки): „Ich sterbe“. Потім повторив для студента або для мене по-російськи: „Я помираю“. Потім узяв келих, повернув до мене обличчя, посміхнувся своєю дивною посмішкою, сказав: „Давно я не пив шампанського…“, спокійно випив усе до дна, тихо ліг на лівий бік і незабаром стих назавжди».

Труну з тілом письменника привезли до Москви, де 9 (22) липня 1904 року і відбувся похорон. Його відспівували в Успенській церкві Новодівичого монастиря. А поховали за цією ж церквою на монастирському цвинтарі, поруч із могилою його батька. На могилі поставили дерев'яний хрест з іконою і ліхтариком для лампадки. У річницю смерті А. П. Чехова 2 (15) липня 1908 року на могилі відкрили новий мармуровий пам'ятник у стилі модерн за проектом художника Л. М. Браїлівського. У 1933 році, коли закрили цвинтар на території Новодівичого монастиря, на прохання О. Л. Кніппер відбулося перепоховання Чехова за південною стіною монастиря. 16 листопада 1933 у присутності нечисленних родичів і близьких знайомих могилу відкрили, і труну на руках перенесли на нове місце. Незабаром сюди перенесли й обидва надгробки — А. П. Чехова та його батька (проте поховання П. E. Чехова залишили на старому місці).chekhov1

IV. Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Закінчити речення:

Це заняття мені допомогло усвідомити…

Мені запам’яталося…

V. Домашнє завдання: підготувати повідомлення про періоди творчості письменника та зв'язок Чехова з Україною.

Заняття 24



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Загальна характеристика розвитку світової культури та літератури ХІХ століття у тісному зв’язку з Україною iconНа навчальний рік 5 год. На тиждень год
Вступ. Загальна характеристика розвитку французької літератури та культури ХІХ століття, їх стильове розмаїття. Внесок Франції у...
Загальна характеристика розвитку світової культури та літератури ХІХ століття у тісному зв’язку з Україною iconЗагальна характеристика розвитку культури та літератури ХІХ ст., Стильове розмаїття літератури. Реалізм як напрям у світовій літературі. Розквіт реалістичної літератури та її роль у культурному й суспільному житті ХІХ ст
Лізм як напрям у світовій літературі. Розквіт реалістичної літератури та її роль у культурному й суспільному житті ХІХ ст.; Зв’язок...
Загальна характеристика розвитку світової культури та літератури ХІХ століття у тісному зв’язку з Україною iconРозвиток літератури на харківщині в умовах складних та неоднозначних історичних процесів ХІХ століття
Познайомити учнів з умовами та особливістю розвитку культури на Слобожанщині, зокрема в місті Харкові, в період ХІХ – початок ХХ...
Загальна характеристика розвитку світової культури та літератури ХІХ століття у тісному зв’язку з Україною iconУрок № Дата проведення
Тема. Загальна характеристика розвитку культури та літератури XIX ст., стильове розмаїття
Загальна характеристика розвитку світової культури та літератури ХІХ століття у тісному зв’язку з Україною iconСвітова література 10-11 класи Рівень стандарту
Загальна характеристика розвитку культури та лі­тератури XIX ст. Реалізм як напрям у світовій літературі
Загальна характеристика розвитку світової культури та літератури ХІХ століття у тісному зв’язку з Україною iconСвітова література 10-11 класи Академічний рівень
Загальна характеристика розвитку культури та літератури XIX ст. Реалізм як напрям у світовій літературі
Загальна характеристика розвитку світової культури та літератури ХІХ століття у тісному зв’язку з Україною iconСвітова література 10-11 класи Рівень стандарту
Загальна характеристика розвитку культури та літератури XIX ст. Реалізм як напрям у світовій літературі
Загальна характеристика розвитку світової культури та літератури ХІХ століття у тісному зв’язку з Україною iconЗарубіжна література 10-11 класи Рівень стандарту
Загальна характеристика розвитку культури та лі­тератури XIX ст. Реалізм як напрям у світовій літературі
Загальна характеристика розвитку світової культури та літератури ХІХ століття у тісному зв’язку з Україною iconЗарубіжна література 10-11 класи Рівень стандарту
Загальна характеристика розвитку культури та лі­тератури XIX ст. Реалізм як напрям у світовій літературі
Загальна характеристика розвитку світової культури та літератури ХІХ століття у тісному зв’язку з Україною iconЗарубіжна література 10-11 класи Рівень стандарту
Загальна характеристика розвитку культури та літератури XIX ст. Реалізм як напрям у світовій літературі


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка