Загальна характеристика розвитку світової культури та літератури ХІХ століття у тісному зв’язку з Україною



Сторінка9/11
Дата конвертації09.04.2017
Розмір2.4 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Тема: Періоди творчості Антона Павловича Чехова. Зв'язок письменника з Україною.

Мета: продовжувати  розширювати знання учнів про особистість письменника, ознайомити з особливостями чеховської драматургії, повідомити про різносторонні зв'язки письменника з Україною, розвивати творчі та аналітично-синтетичні навички учнів, прищеплювати інтерес до класичної літератури, формувати патріотичні почуття, естетичний смак.

Обладнання: ілюстративні матеріали

Тип уроку: заняття-екскурсія.

Епіграф: «Україна дорога і близька моєму серцю. Я люблю її літературу, музику і чудову пісню,

 сповнену творчої мелодії! Я люблю український народ, який дав світові такого титана як



Тарас Шевченко».

А.П. Чехов

Хід заняття

I. Організаційний момент.

II. Мотивація навчальної діяльності.

Робота з епіграфом.

В ч и т е л ь: Ви, мабуть, помітили, що в творчості видатного російського письменника А.П. Чехова виразно звучить українська тема «Україна дорога і близька моєму серцю. Я люблю її літературну, музичну і прекрасну пісню, сповнену чарівної мелодії. Я люблю український народ, який дав світові такого титана, як Т. Шевченко», - писав Чехов.

«…Я в дитинстві не розмовляв інакше, як по-малоросійськи».Українська мова постійно звучала в родині Чехова. Сам Антон Павлович у листуванні з друзями не раз називав себе українцем. 1902 рік, розмовляючи на Білій дачі з Горьким і Лазаревським, він зізнався: «Я справжній малоросс, я в дитинстві не розмовляв інакше, як по-малоросійськи».



III. Оголошення теми, мети та епіграфу уроку.

Екскурсія сторінками життя А. П. Чехова

Екскурсія 1. Чехов і Україна (демонстрування ілюстративних матеріалів)

Україна – це друга Батьківщина Чехова. Його бабуся з боку батька Є.Є.Шимко була українкою, в дитячі роки (Таганрог) українська мова постійно звучала в родині Чехових. Діти слухали українські пісні, грали в домашніх виставах "про Чупруна та Чупруниху”.загруженное (9)

Сам Антон Павлович у переписці із друзями не раз називав себе українцем. В 1902 р., розмовляючи на Білій дачі з Горьким і Лазаревским, Чехов визнавався: «Я дійсний малорус, я в дитинстві не говорив інакше, як по-малороссійськи». Марія Павлівна в оточенні українських письменників, учасників ювілейних торжеств із нагоди 50-річчя пам'яті Чехова, проказувала: «Я сама хохлушка». Характерна фраза з листа Антона Павловича напередодні поїздки родини на відпочинок у Суми: «…мати й батько, як діти, мріють про свою Хохландію» (15 лютого 1888 р.)

У питанні про предків письменника важливим посібником є книга М. П. Чехова «Навколо Чехова. Зустрічі й враження», написана в Ялті в 30-і роки. Перші розділи присвячені історії родини, зустрічам юного Антона і його братів з дідусем і бабусею. При перевиданні книга збагатилася змістовними коментарями С. М. Чехова, що виступило в ролі історика родини.

Прадідом Антона Павловича вважають кріпака Воронезької губернії Михайла Омеляновича (Евстафьевича) Чехова (1762—1849 р.). Був він людиною статечною, сини шанобливо величали його «паночи» — від «пан отче».

Бабусею Антона Павловича була кріпосна селянка Єфросинія Омелянівна Шимко (1798—1878 р.), українка із села Зайцівка, з родини конярів. Ходила в українській свитці. Була простодушна, вірила в нечисту силу. Після народження молодшого сина Митрофана пішки ходила з Ольховатки в Київ на поклоніння святиням. Видно, дала обітницю. Відомо, що в 1859—60 р. дід з бабусею жили в Харківській губернії, у Вовчій балці, у дідуся Шимко. Відтіля дід надіслав Євгенії Яківні поздоровлення з народженням Антонія Великого й подарунок — десять рублів сріблом «із власних сум». С. М. Чехов відзначає, що відомий петербурзький лікар И. И. Шимко — її родич.

У спогадах М. П. Чехової, записаних С. М. Чеховим, є кілька анекдотичних історій про бабусю-українку. Особливо виразний епізод гастрономічної властивості. Його відбиття знаходимо в розповіді Чехова «На чужині». От сам запис: «1873—74 р. Бабка Єфросинія Омелянівна була простою селянкою — хохлушкою, носила очіпок. Якось у Більше-Князівській на престольне свято Єгор Михайлович було запрошено з нею на обід до господарки — графині Платовой. Подали раків. Бабка, бажаючи показати свою вихованість, хотіла рака взяти із блюда вилкою. Єгор Михайлович штовхав її ліктем і ногою під столом, але нічого не досяг. Довелося пояснити словами…»... Один раз у Княжій у льосі двері так розбухли, що їх ніяк не могли відкрити. Наївна бабця думала, що двері зсередини тримають домовик. «Як він до себе потяг», — розповідала вона потім.

Ставши письменником, Чехов обрав Україну місцем літнього відпочинку, відвідав Харківську та Полтавську губернії. У Львові він придбав твори

Т. Шевченка, видані українською мовою. У 1888-1889 рр. Чехов відпочиває у Сумах: мандрував, спостерігав народне життя, працював над прозою та драматургією. У Сумах похований його брат, художник Микола Чехов. Ця подія сильно подіяла на Чехова, він, незабаром після похорону, їде з Луки, починає збиратися за кордон, але опиняється в Одесі. Тут гастролював Малий театр, і Чехов знайомиться з молодою артисткою Пановою, за яку згодом, уже в Москві, його намагаються безуспішно сватати.

Влітку 1888 р., коли драматург відпочивав на дачі під Сумами, трапилася нагода побувати на Полтавщині, побачити знаменитий Сорочинський ярмарок. Про красу отих місць писав Чехов: «Долина річки Псла з Сарами і Рашівкою значно різноманітніша, багатша змістом і барвами за ялтинські краєвиди».



Екскурсія 2. Життя в Ялті.

У травні 1898 року Чехов повертається на батьківщину і їде в Мелихово. Тут він живе до вересня, поки не почалася осіння вогкість, а потім їде в Ялту. Там Чехов купує ділянку землі у двох кілометрах від набережної в селі Аутка. У жовтні Чехов довідається про смерть батька. Він пише сестрі: «...Смутна новина, цілком несподівана, засмутила й потрясла мене глибоко. Шкода батька, шкода всіх вас… Мені здається, що після смерті батька в Мелихові буде вже не те житло, точно із щоденником його припинилося й перебіг мелиховского життя». У Ялті Чехов починає будівництво будинку. Гроші на будівлю з'явилися від продажу творів відомому книговидавцеві Марксу. Незабаром по проекту архітектора Шаповалова була побудована прекрасна дача. (Чеховський сад) Чехов із захватом займався благоустроєм ділянки, саджав дерева. Зима 1899 року в Криму була надзвичайно суворою, зі снігом, морськими бурами. Письменник занудьгував про Москву, де в цей час із успіхом ішли його п'єси, кипіло творче життя. Навесні він їде в Москву, потім у Мелихово. Але, наприкінці серпня знову опиняється в Криму. Маєток у Мелихові продане, і Чехов з матір'ю й сестрою остаточно перебирається на проживання в Ялту. Тут він починає активну громадську діяльність: як місцевий житель, він обирається в члени піклувальної ради жіночої гімназії, жертвує 500 рублів на будівництво школи в Мухолатці, клопоче про устрій першої біологічної станції. У Ялті, будучи сам важко хворий туберкульозом, працює в Піклуванні про приїжджих хворих. У той час дуже багато сухотних приїжджало в Ялту, причому майже без грошей, тільки тому, що були обізнані про Антона Павловича Чехова, який допомагає влаштуватися й навіть може поклопотатися про посвідку на проживання для людей єврейської національності.

В Ялті знаходяться могили членів чеховської родини: Є.Я.Чехової, матері письменника, (1835-1919), М.П.Чехова, брата (1868-1936), М.П.Чехової, сестри (1863-1957).

Екскурсія 3. За кордоном.

1891 р. Географія мандрівок Чехова значно розширилась. Разом із Суворіним їдуть в Західну Європу й відвідують Відень, Болонью, Венецію, від якої Чехов приходить у захоплення, а також Флоренцію, Рим, Неаполь, де письменник зробив сходження на Везувій. З Ніцци Антон Павлович відправляється в Монте-Карло, де програє в рулетку 900 франків, потім у Париж. У зв’язку із загостренням туберкульозу, на який він захворів ще в студентські роки, зиму 1897-1898 рр. він за порадою лікарів проводить на півдні Франції.



Екскурсія 4. Меліховський період (демонстрування ілюстративних матеріалів)

В 1892 році Чехов купляє маєток у Мелихово. Давня мрія жити в селі, бути землевласником здійснилася. Садиба знаходилася в селі Мелихово Серпуховского повіту Московської губернії, була в запущеному стані, але обійшлася Чехову відносно недорого. Так, у березні місяці родина, що складається з батька, матері, сестри Марії й самого Антона Павловича переїхали в Мелихово. Перший час із ними живе молодший брат Михайло. Відразу почалися роботи з облаштування будинку, території. Чехов з величезним ентузіазмом узявся за діло, нове життя захоплювало його. У чеховському будинку в кожного була своя господарча роль: Павло Єгорович, благообразний старий, колись суворий, вимогливий і до деякої міри деспотичний вихователь, тепер цілком визнавав верховенство Антона Павловича. У його задачі входив догляд за садом. Матір, Євгенія Яківна, господарювала , вставала раніше й лягала пізніше всіх. Сестра Марія займалася городом, при цьому вона регулярно їздила в Москву, тому що працювала вчителькою в гімназії. Михайло займався польовим хазяйством, він навіть перевівся на службу в Серпухов, щоб бути ближче до Мелихова. Павло Єгорович починає вести свій щоденник - лаконічний літопис мелиховской життя, що відображає стан природи, господарства, візити численних гостей, приїзди й від'їзди рідних.загруженное (10)

Мелиховский період - це не тільки натхненна літературна праця Чехова й активна медична практика, це колосальна громадська діяльність письменника. Під час холерної епідемії Чехов працює земським лікарем, обслуговує 25 сіл. Відкриває на свої кошти в Мелихове медичний пункт, приймаючи безліч хворих і постачаючи їх ліками. У Мелихові і його околицях Чехов будує три школи для селянських дітей, дзвіницю й пожежний сарай для селян, бере участь у прокладанні шосейної дороги на Лопасню, клопоче, щоб на лопасненскій залізничної станції стали зупинятися швидкі поїзди й там же домагається відкриття пошти й телеграфу. Крім того, організує посадку тисячі вишневих дерев, засіває голі лісові ділянки модринами, в'язами, кленами, соснами й дубами.

У Мелихові Чехову приходить ідея створення громадської бібліотеки в рідному Таганрозі. Письменник жертвує туди більше 2- ох тисяч томів власних книг, серед яких чимало унікальних видань із автографами музейної цінності, а також складає для бібліотеки галерею портретів діячів науки й мистецтва. Згодом Чехов постійно відсилає в бібліотеку закуповувані їм книги, причому в великих кількостях.

Незважаючи на важку дорогу (іноді від станції доводилося йти пішки 12 верст), до Чехових безупинно наїжджали гості. Часто бував художник Левитан, черпаючи натхнення в скромних мелиховских краєвидах, гостювали багато письменників, артисти, музиканти, люди науки, старші брати з родинами, родичка з Таганрога. Приїжджали акторки: О.Л. Книппер, Т. Л. Щепкина - Куперник, Д.М. Мусіна- Пушкіна.

Взагалі у мелиховский період (1892 - 1898 р. р.) створені: «Палата № б», «Людина у футлярі», «Жіноче царство», «Випадок із практики», «Ионич», «Аґрус», написаний великий «сільський цикл» творів, такі як «Мужики», «На підводі», «Нова дача», «У службових справах», повість «Три роки», п'єси «Чайка», «Дядя Ваня». Саме в ці роки Чеховим написане понад півтори тисяч листів до різних адресатів.

Екскурсія 5 .ТворчістьА.П.Чехова

В ч и т е л ь.Всю творчість Чехова прийнято ділити на два основні періоди: Чехово-Чехонтський і зрілий.

Перший період творчості.

У 1880 , будучи студентом першого курсу, Чехов помістив в журналі «Бабка» розповідь «Лист до вченого сусіда» і гумореску «Що найчастіше зустрічається в романах, повістях тощо» . Це був його дебют у пресі.

У наступні роки Чехов писав оповідання, фейлетони, гуморески — «дріб'язок» під псевдонімами Антоша Чехонте і Людина без селезінки або їх варіантами, або зовсім без підпису, у виданнях «малої преси», переважно гумористичних: московських журналах «Будильник», «Глядач» та ін і в петербурзьких гумористичних тижневиках «Осколки», «Стрекоза» . Чехов співпрацював з «Петербурзької газетою» (з 1884 р., з перервами), з суворінской газетою «Новий час» (1886–1893 рр..) і з «Російськими відомостями» (1893–1899 рр.). У 1882 Чехов підготував перший збірник оповідань «Витівка», але він не вийшов, можливо, через цензурні труднощів. У 1884 вийшла збірка його оповідань — «Казки Мельпомени» (за підписом «А. Чехонте»).

1885 — 1986 роки — період розквіту Чехова як «белетриста-мініатюриста» — автора коротких, в основному гумористичних оповідань. У той час, за його власним визнанням, він писав по розповіді на день. Сучасники вважали, що він і залишиться в цьому жанрі, але навесні 1886 він отримав лист від відомого російського літератора Д. В. Григоровича, де той критикував Чехова за те, що він витрачає свій талант на «дріб'язок». «Голодувати краще, як ми свого часу голодували, побережіть ваші враження для праці обдуманої (…) Одна така праця буде в сто разів вище оцінена сотні прекрасних оповідань, розкиданих в різний час з газет», — писав Григорович. Згодом до порад Григоровича приєдналися А. С. Суворін, І. Я. Білібін і А. М. Плещеєв.

Чехов прислухався до цих порад. З 1887 він все менше співпрацював з гумористичними журналами; було перервано співпрацю з «Будильником». Його оповідання ставали все довшими і серйозніше. Про важливі зміни, що відбувалися тоді з Чеховим, говорить ще і з'явилося бажання подорожувати. У тому ж, 1887 році він відправився в подорож на південь, в рідні місця; пізніше він їздив по «гоголівських місцях», в Крим, на Кавказ. Все це пояснювалося тим, що він відчував недолік вражень, невдоволення собою. Поїздка на південь оживила спогади Чехова про проведену там молодості і дала йому матеріал для «Степу», першого його твори в товстому журналі — «Північний вісник» . Дебют у такому журналі привернув велику увагу критики, набагато більше, ніж до якого-небудь попереднього твору Чехова.

Восени 1887 року в листах Чехова з'явилися згадки про роботу над романом «в 1500 рядків». Вона тривала до 1889, коли Чехов, тяготившихся над роботою такого великого розміру, нарешті відмовився від свого задуму. «Я радий, — писав він у січні Суворіну, — що 2-3 роки тому я не слухався Григоровича і не писав роману! Уявляю, скільки б добра я нашкодили, якби послухався (…) Крім достатку матеріалу й таланту, потрібно ще дещо не менш важливе. Потрібна змужнілість — це раз, по-друге, необхідно почуття особистої свободи, а це почуття стало розгоратися в мені тільки недавно».

Очевидно, саме недоліком цих властивостей був незадоволений Чехов у кінці 1880-х, що й спонукало його до мандрів. Але він залишився незадоволений і після цих поїздок; йому було потрібне нове, велику подорож. Варіантами його були кругосвітню подорож, поїздка в Середню Азію, в Персію, на Сахалін. Врешті-решт він зупинився на останньому варіанті. Але незважаючи на власну незадоволеність Чехова собою, його слава зростала. Після виходу «Степу» і «Нудної історії» увагу критики і читачів була прикута до кожного його нового твору. 7 (19) жовтня 1888 він отримує половинну Пушкінську премію Академії наук за що вийшов в попередньому, 1887, третя збірка — «В сутінках». У відповідній постанові академічної комісії було написано, що «оповідання р. Чехова, хоча і не цілком задовольняють вимогам вищої художньої критики, представляють проте ж видатне явище в нашій сучасній белетристичній літературі».

В кінці 1880-х років в манері Чехова з'явилася особливість, яку одні сучасники вважали перевагою, інші недоліком, — навмисна неупередженість опису, підкреслене відсутність авторської оцінки. Особливо цією межею виділяються «Спати хочеться», «Баби» і «Княгиня».



Другий період творчості

З 1890 по 1892, після повернення до Москви з поїздки по Сахаліну, Чехов оселився в невеличкому двоповерховому флігелі на Малій Дмитрівці. Тут він працював над книгою «Острів Сахалін», розповідями «Стрибуха», «Дуель», «Палата № 6», а також зустрічався з письменниками В. Г. Короленка, Д. В. Григоровичем, В. А. Гіляровським, П. Д. Боборикіна, Д. С. Мережковським, В. І. Немировичем-Данченко, відомими акторами А. П. Ленським і А. І. Южин, художником І. І. Левітаном. Флігель зберігся до нашого часу і відзначений пам'ятною дошкою з барельєфом А. П. Чехова.загруженное (11)

З 1892 по 1899 роки Чехов проживав у підмосковному маєтку Меліхово, де зараз працює один з головних чеховських музеїв. За роки «меліховського сидіння» було написано 42 твори. Пізніше Чехов багато подорожував по Європі. Останні роки Чехов, у якого загострився туберкульоз, для поправки здоров'я, постійно живе у своєму будинку під Ялтою, лише зрідка приїжджаючи в Москву, де його дружина (c 1901 р.), артистка Ольга Леонардівна Кніппер, займає одне з визначних місць у відомій трупі московського «Літературно-художнього гуртка» (Станіславського). У 1900 р., при перших же виборах у Пушкінське відділення академії наук, Чехов був вибраний в число його почесних академіків. У 1902 Чехов разом з В. Г. Короленко відмовився від звання академіка після розпорядження Миколи II анулювати обрання Максима Горького в почесні академіки.

Екскурсія_6_._Сахалін'>Екскурсія 6 .Сахалін (демонстрування ілюстративних матеріалів)

Рішення поїхати саме на Сахалін було остаточно ухвалено, очевидно, влітку 1889 , після обговорення цього наміру з артисткою К. А. Каратигіна, подорожувала по Сибіру і Сахаліну в кінці 1870-х років. Але Чехов довго приховував цей намір навіть від найближчих; повідомивши про нього Каратигіна, він попросив тримати це в таємниці. Розкрив він цю таємницю тільки в січні 1890-го, і природно, це справило велике враження на суспільство. Посилювався це враження ще й «раптовістю» прийнятого рішення, адже вже навесні 1890-го Чехов відправився в подорож.загруженное (12)

Шлях через Сибір зайняв кілька місяців, за які Чехов написав дев'ять нарисів, об'єднаних під загальною назвою «Із Сибіру». На Сахалін Чехов прибув 11 (23) липня. За кілька місяців перебування на ньому Чехов спілкувався з людьми, дізнавався історії їх життів, причини посилання і набирав багатий матеріал для своїх нотаток. Він провів справжню перепис населення Сахаліну, зібравши кілька тисяч карток про жителів острова. Адміністрація острова суворо заборонила спілкуватися з політичними в'язнями, але він порушував цю заборону.

Повертався Чехов восени і взимку 1890-го, за Індійського океану через Суецький канал, відвідавши по дорозі острів Цейлон. 7 (19) грудня рідні зустрічали його в Тулі. У наступні 5 років Чехов писав книгу «Острів Сахалін». Що стосується художньої творчості, подорож на Сахалін, по власному визнанню Чехова, справила величезний вплив на всі його подальші твори.

У 2005 на Сахаліні вперше в Росії опубліковані в одному виданні «Бути може, стануть в нагоді і мої цифри…» матеріали сахалінської перепису А. П. Чехова. У виданні опубліковано всі 10 тисяч опитувальних карт, заповнених респондентами Чехова під час його подорожі на острів Сахалін в 1890.

Екскурсія 7. Оповідання Чехова.

Творчість письменника розвивалась в двох жанрах – невеликого оповідання (новели) і ліричної драми.

За роки творчої діяльності жанр оповідання був доведений письменником до досконалості, багато його оповідань стали шедеврами літератури.

У ранніх творах Чехова не було ще тієї глибини зображення героїв, інколи використовувався вимушений гумор. Поряд із побутовими оповіданнями письменник пише оповідання широкого суспільного значення.

Екскурсія 8. Псевдоніми Чехова

Як і всякий письменник-гуморист, Чехов користувався десятками різноманітних псевдонімів. Досі вони розкриті далеко не повністю, оскільки і сам Чехов при підготовці зібрання творів для А. Ф. Маркса не міг пригадати приналежності всіх своїх ранніх оповідань. Функція псевдоніма гумориста полягала не стільки в приховуванні справжнього авторства, скільки в забавленіі читача, бажанні його заінтригувати (звідси варіативність, навмисна заплутаність — читач повинен був спробувати сам вгадати авторство розповіді). Найчастіше псевдонім — необхідний елемент композиції конкретного оповідання, частина літературного фарсу і не може бути правильно розкрито поза його контексту. У рідкісних випадках підгрунтя того чи іншого псевдоніму Чехова могло бути відомим лише вузькому колу його знайомих і вимагало додаткової розшифровки. Нижче наводиться список з 42 псевдонімів письменника, відомих до кінця минулого століття:



А. П.,

А. П.Ч-в,

Антоша,

Антоша Ч.,



Антоша Ч.***,

Антоша Чехонте,

А-н Ч-те,

Ан. Ч.,


Ан. Ч-е,

Анче,


Ан. Че-в,

А. Ч.,


А.Ч-в,

А.Че-в,


А Чехонте,

Г.Балдастов,

Макар Балдастов,

Брат моего брата,

Врач без пациентов,

Вспыльчивый человек,

Гайка № 6,

Гайка № 9,

Грач,

Дон Антонио Чехонте,



Дяденька,

Кисляев,


М.Ковров,

Крапива,


Лаэрт,

Прозаический поэт,

Рувер,

Рувер и Ревур,



Улисс,

Ч. Б. С.,

Ч. без с.,

Человек без селезёнки,

Чехонте,

Ч.Хонте,



V. Узагальнення набутих знань

1. Завдання на повторення.

Цей прийом передбачає закріплення теми заняття, тобто життєвий і творчий шлях драматурга.

1. 17 січня 1860 року в південноросійському невеличкому провінційному місті Таганрозі народився А.П. Чехов.

2. Через різке погіршення стану здоров’я письменник більшу частину року проводить у Ялті в будинку на горі.

3. Написав оповідання «Товстий і тонкий», «Хамелеон», «Зловмисник».

4. Навчався у Таганрозькій гімназії.

5. Почав писати для театру та співпрацює з Московським художнім театром.

6. Купив маєток у с. Меліхово (під Москвою), де жив із членами родини.

7. Господарство повністю вела мати, добрий і лагідний антон допомагав їй.

8. Одружився з Ольгою Кніпер.

9. Студент Чехов почав писати і друкуватися в різних виданнях, зокрема в гумористичних журналах. Навчався на медичному факультеті Московського університету.

10. Коли було потрібно, хлопець працював у крамниці суворого батька.

11. Здійснив тривалу подорож на Далекий Схід.

12. Помер Чехов у липні 1904 року на німецькому курорті Баденвайлир.



2. «Коло ідей» (бесіда над проблемними питаннями).

Проблемні питання (записані на дошці).

- У чому ж основна причина того, що Чехов продовжує жити з кожним новим поколінням?

- Якою ж була ця людина, яка змогла завоювати серця багатьох поколінь?



V. Підведення підсумків

1. Визначити значення афоризмів А. Чехова:

«Искусство писать – это искусство сокращать»;

«Краткость – сестра таланта».

М. Горький про Чехова писав: «Никто не понимал так ясно и тонко, как Антон Чехов, трагизм мелочной жизни, никто до него не умел так беспощадно правдиво нарисовать людям позорную и тоскливую картину их жизни в тусклом хаосе мещанской обыденности».

Особливість оповідань Чехова так охарактеризував Л. Толстой: «Чехова как художника нельзя даже сравнивать с прежними русскими писателями – с Тургеневым, Достоевским или даже со мной. У Чехова своя собственная форма… Смотришь – человек будто без всякого разбора мажет красками, какие попадаются ему под руку, и никакого как будто отношения эти мазки между собою не имеют, но отойдешь, посмотришь – и в общем получается удивительное впечатление: перед вами яркая неотразимая картина».

- Як ці вислови характеризують творчість А. Чехова?

 

VI. Домашнє завдання.

Повторити біографію письменника, прочитати оповідання «Три сестри».



Заняття 25

Тема: « Три сестри- твір ялтинського періоду.

Мета: розглянути/вивчити текст оповідання; навчити виділяти характерні риси оповідання, як жанру епосу; розвивати вміння бачити за ситуацією та вчинками персонажа риси його характеру; розвивати навички продуктивного пошуку деталей, елементів на підтвердження своєї думки; виховувати почуття зневаги до підступних, підлих, аморальних, брехливих людей-підлабузників

Обладнання: тексти «Хамелеона», учнівські малюнки за твором



Тип уроку: вивчення та закріплення нового матеріалу

У моїх жилах
тече українська кров
А. Чехов

Хід заняття

I. Організаційний момент.

II. Мотивація навчальної діяльності.

Вступне слово

“ Україна дорога і близька моєму серцю. Я люблю її літературу, музику і прекрасну пісню,сповнену
чарівної мелодії. Я люблю український народ, який дав світові такого титана, як Тарас Шевченко,” — писав А. Чехов А. Кримському
“ Що за місця! Я просто зачарований! Крім природи, ніщо так не вражає в Україні, як народне здоров’я, високий ступінь розвитку селянина, котрий і розумний, і музикальний, і тверезий, і моральний, і завжди веселий,” — записав А. Чехов після подорожі по Україні.

III. Оголошення теми, мети та епіграфу уроку.

Екскурсія 1. Ялтинський період

Життя й творчість А. П. Чехова були тісно пов’язані з Україною. Антон Павлович приїхав до Ялти 1898 року в зв'язку з погіршенням стану здоров'я, побудував тут власний будинок.Олександр Купрін згадує:"Ялтинская дача Антона Павловича Чехова стояла почти за городом,глубоко под белой и пыльной дорогой. Она была,пожалуй,самым оригинальным зданием в Ялте. Дача была вся белая,чистая,легкая,красиво несимметричная,построенная вне какого-нибудь определенного архитектурного стиля,с вышкой в виде башни,с неожиданными выступами. Внизу стеклянная веранда,вверху открытая терраса. То широкие,но узкие окна разбросаны без видимого порядка. Однако во всем строении чувствовалась чья-то внимательная и оригинальная мысль,чей-то своеобразный вкус. Дача стояла в углу сада,ее окружал цветник. Цветничок был маленький,далеко не пышный,а фруктовый сад еще очень молодой. Росли в нем груши и яблони-дички,абрикосы,персики,миндаль. В последние годы сад уже начал приносить кое-какие плоды,доставляя Антону Павловичу много забот и трогательного,какого-то детского удовольствия." Навколо будинку письменник розбив парк, у якому було 180 видів рослин.


У Криму Чехов А. П. зустрічався із Львом Толстим, Олексієм Горьким, Іваном Буніним, Олександром Купріним, Володимиром Короленком. Кримські враження згодом ввійдуть в оповідання "Довгий язик", "Дама з собачкою", "Архієрей", "Студент", "Нова дача", "Душечка", "Наречена", п'єси "Три сестри" та "Вишневий сад".
І цінували його творчість українські письменники Михайло Коцюбинський, Іван Франко. Багато літераторів (М.Коцюбинський, Х.Алчевська, Б.Лазаревський) присилали Чехову книги з посвятами. Михайло Грушевський друкував переклади творів письменника в журналі "Літературно-науковий вістник" (видавався з 1898 року у Львові). Такі двосторонні зв'язки невипадкові. Родина Чехова має глибоке українське коріння - його бабуся по батьковій лінії Є.Шимко була українкою (Таганрог). У дитячі роки українська мова постійно звучала в родині Чехових.
Ставши письменником, Антон Павлович завжди обирав "приснолисту Україну" місцем літнього відпочинку. Бував він у Харківській та Полтавській губерніях. У Львові він придбав твори Тараса Шевченка.Навесні 1887 р. він подорожував по Донецькому краю, у 1888–89 рр. двічі проживав під Сумами: мандрував, спостерігав народне життя, працював над прозою та драматургією. В Сумах Харківської губернії в садибі Линтварьових, де Чехов жив на своїй літній дачі 1888 року, він жадібно вбирав звуки й фарби нового для себе життя, працював над оповіданнями і п’єсами. Чехов бачив у погідній сумській природі і нехитрому житті втілення духовної чистоти, цілісності і доцільності – все, чого так шукатимуть і за чим тужитимуть його герої. Сумські враження використані в оповіданнях "Іменини", "Нудна історія", п'єсах "Лєший" та "Чайка". В Сумах похований брат письменника, художник Микола Чехов (1868-1889).А у Ялті поховані члени родини: Євгенія Чехова, мати письменника, (1835-1919), Михайло Чехов, молодший брат (1868-1936), Марія Чехова, сестра (1863-1957).
Музей у Ялті закладено після смерті письменника в 1921 році з ініціативи сестри Марії Чехової, яка прожила в Ялті до 1960-х років. Ще відкрито музей в Сумах.
У наш час п'єси Чехова входять до репертуару театрів України. У Криму присуджується літературна премія імені Чехова, знімаються художні та документальні фільми за творами письменника.
У своїх творах „Степ”, „Людина у футлярі”, „Іменини” письменник відобразив людей та природу України.Захоплювався “Кобзарем” Шевченка, знав і високо цінував творчість Котляревського, Карпенка-Карого, Кропивницького та ін. Він високо цінував діячів українського театру М. Садовського і М. Заньковецьку.Чехов називав Марію Костянтинівну Заньковецьку «хохлацькою королевою», «страшною силою». Приязні відносини пов`язували їх все життя. Якби не обставини, Чехов став би наш земляком: Заньковецька клопотала про придбання ним хутора на Чернігівщині, можливо вона могла бути прототипом Ніни Зарєчної. 
Отже, «у мені все-таки говорить хохлацька кров» (лист Чехова до Суворіна, 31.03.1892).

Екскурсія 2. «Три сестри»

Три сестры

издание
Обкладинка першого окремого видання п'єси (1901 рік) з портретами перших виконавиць у Художньому театрі: М. Р. Савицька (Ольга), О. Л. Кніппер (Маша), Ф. Андрєєва (Ірина).

Жанр:

драма

Автор:

А. П. Чехов

Язык оригинала:

русский

Год написания:

1900

Публикация:

1901

«Три сестри» — п’єса в чотирьох діях А. П. Чехова, написанна в 1900 році . Вперше була опублікована в журналі «Русская мысль», № 2 за 1901 рік; з змінами і поправками вийшла окремим друком того ж року в видавництві А. Ф. Маркса.

А.П.Чехов написав за бажанням Московського художнього театру та вперше була представлена громадськості 31 січня 1901р., п'єса Чехова протягом вже більше ста років, не сходить з сцени- як в Росії, так і за кордоном .

Протягом усього ХХ століття до "Трьох сестер" зверталися видатні режисери, у тому числі Вл. Немировича-Данченко і Георгій Товстоногов, Олег Єфремов, Лоуренс Олів'є і Ервін Aксeр, — будь-який раз відкриваємо в драмі Чехова нові думки, запропоновані новую ерою. Інтерес до драми продовжує зросстати ХХІ ст.

Екскурсія 2. Історія написання

Після успішного постановки на сцені Художественного театра "Чайка" і "Дядя Ваня" Чехов, в 1900 році на прохання директорів театру почав роботу над п’єсою «Три сестри». У 1899 р. Вл. І.Немирович-Данченко писав Чехову: «Мы пока стоим на трёх китах: Толстой, Чехов, Гауптман. Отними одного, и нам будет тяжко» Однак, концепція п'єси, за словами літературознавців народився рано, в кінці 1898, 1899 років, тому що Чехов використовував для "Трьох сестер" нотатки зі своїх записних книжок.

Окремі епізоди п'єси, окремі особи і ситуації, сучасники повязували згодом до актуальних подій з можливими прототипами. Так, брат драматурга, М. П. Чехов, вважає, що опис військового середовища в значній мірі спостережень Чехова в 1884 році в Воскресенську, де в той час проживала артилерійська бригада; Чехова був знайомий з сімєю командира батальйону полковником Б.І. Маєвським, в його будинку збиралася місцева інтелегенція. Про Воскресенськ і будинок Maєвських п'єса нагадувала і сестрі драматурга Марії Павлівні ; у цьому будинку часто бував Е. П. Егоров схожість якого знаходить барон Tузенбах. В той же час, сварка і дуель Тузенбаха з Сольоним яка заставила згадати про дуєль в Таганрозі, учасником якої був барон Г.Ферзен.

Чехов в листі А.П.Горькому писав: «…Действие происходит в провинциальном городе вроде Перми». Припускають, що Перм згадують не випадково: в цьому місті Чехов був в 1980 році. Літературознавці рахують, що місто в його п’єсі повністю красиве; з другої сторони настрій провінціальної інтелегенції, відображенні в «Трьох сестрах», були характерні для всієї Росії на межі XIX—XX ст. Згідно літературної легенди прототипом сестер Прозорових являються пермські сестри Циммерман – Оттілія

Маргарита, Евеліна-які заснували в місті першу приватну школу.

Екскурсія 3 . Сюжет п’єси

Дія перша

Три сестри-Ольга, Маша і Ірина – і їх брат Андрій, інтелігентні освічені люди, які живуть в місті де як скаже пізніше Андрій, люди тільки «едят, пьют, спят и, чтобы не отупеть от скуки, разнообразят жизнь свою гадкой сплетней, водкой, картами, сутяжничеством». Старша сестра Ольга – вчителька жіночої гімназії, но робота не приносить їй радості: «За эти четыре года, пока служу в гимріє,мназии, я чувствую, как из меня выходят каждый день по каплям и силы, и молодость». Маша в 18 років була видана заміж за вчителя гімназії Кулигіна, і хоч чоловік дуже любить її, несчаслива в своєму сімейному житті. Молодша, дванадцятирічна Ірина, мріє про повноцінне життя, но знаходить собі застосування, як і не знаходить собі чоловіка, якого могла б любити. Одинадцять років тому назад їх батько, генерал получив призначення і привіз дівчат з Москви в місто; но через рік генерал помер – з його смертю для Прозорових закінчилося безтурботне життя. Дія п’єси починається в день закінчення трауру по батькові, який припав на день народження Ірини: настав час замислитися про подальше життя та повернення до Москви.

На день народження Ірини в домі Прозорових збираються гості та закоханні в Ірину офіцери

Сольоний і Тузенбах; згодом до них приходить новий командир-подполковник Вершинин. Він також москвич і давно був в моаковському домі Прозорових. Между ним і Машею з першої зустрічі зароджуються відносини; так і Маша, Вершинин несчасливі в шлюбі, але у нього дві маленьких дочки.

Приходить і закоханна Андрія-Наташа; провінціальна бариння, шокувала Ольгу своїми поганими смаками.

Дія друга

Пройшов час, Андрій одружився з Наташею, у них народився син. Андрій, колись подавав великі надії, бачив себе професором Московського університету, закинув науку; тепер він секретар земської управи, і найбільше, на що він може сподіватися, це - стати членом земської управи. В тузі він пристрастився до карт і програє великі суми.



Ірина служить телеграфісткою, але працю, про яку вона колись мріяла, не приносить їй задоволення; вона як і раніше прагне до Москви. Наташа цілком освоїлася в будинку Прозорових і підпорядкувала собі Андрія. Для своєї дитини вона «на час» пригледіла кімнату Ірини, яка, як вважає Наташа, може пожити і в одній кімнаті з Ольгою...

Штабс-капітану Сольоному Ірина здається єдиною людиною, яка здатна його зрозуміти; він пояснюється дівчині в любові; але своїми грубими манерами Ірині Сольоний вселяє тільки страх і неприязнь. Знехтуваний офіцер заявляє, що щасливих суперників у нього бути не повинно: «Присягаюся вам усім святим, суперника я вб'ю...»

Дія третя

На початку третьої дії - авторська ремарка: «За сценою б'ють на сполох з нагоди пожежі, що почалася вже давно» Прозоровых це лихо не торкнулося - в їх поки ще гостинному домі знаходять собі притулок постраждалі від пожежі.

Ольга та Ірина живуть в одній кімнаті. Наташа освоюється у ролі господині; тепер вона виганяє з дому стару няню Прозорових - Анфісу, яка у свої 82 роки вже не може робити: «лишніх в домі бути не може». Ольга в своєму жалю до няні не може докричатися до Наталії. В великих долгах Андрій без згоди сестер заложив в банку їх дім, всі гроші забрала Наталія.

Маша і Вершинін люблять один одного і таємно зустрічаются, - чоловік Маші, Кулигін, намагається робити вигляд, ніби нічого не помічає. Тузенбах тим часом покинув військову службу; нове життя він хоче почати в іншому місті, на цегельному заводі, і кличе з собою Ірину.

Ірина, якій пішов уже двадцять четвертий рік, служить в міській управі і, за власним визнанням, ненавидить себе, зневажає все, що тільки дають їй робити. «Працюю вже давно, - скаржиться вона Ользі, - і мозок висох, схудла, змарніла, постаріла, і нічого, нічого, ніякого задоволення, а час іде, і все здається, що йдеш від цієї прекрасної життя, йде все далі і далі, в якусь прірву». Ольга радить сестрі вийти заміж за Тузенбаха і виїхати з ним.

Дія четверта

Минуло п'ять років з тих пір, як Прозорови іменинами Ірини відзначили закінчення жалоби. Ольга стала начальницею гімназії і рідко буває вдома - живе в гімназії. Наталя народила Андрію дочку і хоче поселити її саме в тій кімнаті, яку займає Ірина. «У ній є... щось проникаюче до дрібного, сліпого, отакого шаршавої тварини. У всякому разі, вона не людина», - говорить про дружину Андрій не надаючи їй, однак, ніякого опору.

Ірина врешті-решт прийняла пропозицію Тузенбаха; їй глибоко симпатичний барон, але немає любові - і тим не менш у нього «виросли крила душі»: вона здала іспити на вчительку, завтра вони з бароном повінчаються і покинуть це місто, цей став чужим будинок, почнеться нова, осмислена життя. Тим більше щаслива Наталя: з від'їздом Ірини вона залишиться в будинку «одна» і зможе реалізувати свої плани - що вирубати і що посадити в саду Прозорових, вона давно вже вирішила.

Знехтуваний Сольоний провокує сварку і викликає Тузенбаха на дуель. Старого друга сім'ї Прозорових, до всього байдужого лікаря Чебутикину, з одного боку, шкода барона, він хороша людина, але з іншого, «одним бароном більше, одним менше - не все одно?»

Бригаду, в якій служать Вершинін і Сольоний, переводять в Польщу. Полк покидає місто; йде Вершинін, важко прощаючись з Машею, готується до від'їзду і Сольоний, але спочатку він повинен покарати щасливого суперника. «Я не пив сьогодні кави. Скажеш, щоб мені зварили» - з цими словами, зверненими до Ірини, Тузенбах відправляється на дуель.

Доктор Чебутикін повідомляє сестрам про те, що барон убитий на дуелі. Під бравурні військові марші полк покидає місто - сестри залишаються одні. П'єса завершується словами Ольги: «Музика грає так весело, так радісно, і, здається, ще трохи, і ми дізнаємося, навіщо ми живемо, навіщо страждаємо... якби знати, якби знати!»

Домашнє завдання.

1 група: виписати крилаті вислови з творів А.П.Чехова.

2 група: підготувати усний твір “Чехов поруч з нами...”

Заняття 26



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Загальна характеристика розвитку світової культури та літератури ХІХ століття у тісному зв’язку з Україною iconНа навчальний рік 5 год. На тиждень год
Вступ. Загальна характеристика розвитку французької літератури та культури ХІХ століття, їх стильове розмаїття. Внесок Франції у...
Загальна характеристика розвитку світової культури та літератури ХІХ століття у тісному зв’язку з Україною iconЗагальна характеристика розвитку культури та літератури ХІХ ст., Стильове розмаїття літератури. Реалізм як напрям у світовій літературі. Розквіт реалістичної літератури та її роль у культурному й суспільному житті ХІХ ст
Лізм як напрям у світовій літературі. Розквіт реалістичної літератури та її роль у культурному й суспільному житті ХІХ ст.; Зв’язок...
Загальна характеристика розвитку світової культури та літератури ХІХ століття у тісному зв’язку з Україною iconРозвиток літератури на харківщині в умовах складних та неоднозначних історичних процесів ХІХ століття
Познайомити учнів з умовами та особливістю розвитку культури на Слобожанщині, зокрема в місті Харкові, в період ХІХ – початок ХХ...
Загальна характеристика розвитку світової культури та літератури ХІХ століття у тісному зв’язку з Україною iconУрок № Дата проведення
Тема. Загальна характеристика розвитку культури та літератури XIX ст., стильове розмаїття
Загальна характеристика розвитку світової культури та літератури ХІХ століття у тісному зв’язку з Україною iconСвітова література 10-11 класи Рівень стандарту
Загальна характеристика розвитку культури та лі­тератури XIX ст. Реалізм як напрям у світовій літературі
Загальна характеристика розвитку світової культури та літератури ХІХ століття у тісному зв’язку з Україною iconСвітова література 10-11 класи Академічний рівень
Загальна характеристика розвитку культури та літератури XIX ст. Реалізм як напрям у світовій літературі
Загальна характеристика розвитку світової культури та літератури ХІХ століття у тісному зв’язку з Україною iconСвітова література 10-11 класи Рівень стандарту
Загальна характеристика розвитку культури та літератури XIX ст. Реалізм як напрям у світовій літературі
Загальна характеристика розвитку світової культури та літератури ХІХ століття у тісному зв’язку з Україною iconЗарубіжна література 10-11 класи Рівень стандарту
Загальна характеристика розвитку культури та лі­тератури XIX ст. Реалізм як напрям у світовій літературі
Загальна характеристика розвитку світової культури та літератури ХІХ століття у тісному зв’язку з Україною iconЗарубіжна література 10-11 класи Рівень стандарту
Загальна характеристика розвитку культури та лі­тератури XIX ст. Реалізм як напрям у світовій літературі
Загальна характеристика розвитку світової культури та літератури ХІХ століття у тісному зв’язку з Україною iconЗарубіжна література 10-11 класи Рівень стандарту
Загальна характеристика розвитку культури та літератури XIX ст. Реалізм як напрям у світовій літературі


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка