Загальні питання спеціальної психології як складової дефектології


Тема 11. Діти з синдромом аутизму й аутистичних рис особистості



Сторінка24/24
Дата конвертації13.10.2017
Розмір4,18 Mb.
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24
Тема 11. Діти з синдромом аутизму й аутистичних рис особистості

Під аутизмом розуміють відрив від реальності, відхід у себе, відсутність або парадоксальність реакцій на зовнішній вплив, пасивність і надранимість у контактах із середовищем (К. Лебединська, В. Каган, О. Нікольська, С. Мо-розов, О. Безпалько, Т. Губарева).

Аутизм – це глибоке порушення розвитку невизначеної природи. За свідченням вітчизняних і зарубіжних науковців частота аутизму має явну тенденцію до зростання й не залежить від національного, расового, географічного, економічного й багатьох інших чинників, тим самим підкреслює не локальний, а загальнолюдський характер цього важкого психічного розладу. Аутизм зустрічається частіше, ніж ізольовані глухота й сліпота, разом узяті, однак статистичні дані про його поширення неоднозначні. Найчастіше в останні роки у вітчизняній і зарубіжній літературі називають цифру в 15-20 випадках на 10 тис. немовлят, причому в хлопчиків аутизм зустрічається 4-4,5 рази частіше, ніж у дівчат.

Причини аутизму недостатньо зрозумілі. Проте загальновизнаною причиною етіології раннього дитячого аутизму (РДА) в біологічних дослідженнях є генетичний фактор (принаймні більша частина РАД спадково обумовлена). Найбільш імовірним уважається так званий мультифакто-ріальний механізм (В. Ефроімсон): генний комплекс забезпечує передачу не самої патології, а схильності до її розвитку й реалізується лише при наявності неспецифічного провокуючого фактора, що може бути екзогенним (зовнішнім – травма, інфекція, інтоксикація, психотравма та ін.), так і ендогенним (вікова криза, конституціональні особливості тощо). Такий погляд краще за інших дозволяє пояснити значне клінічне різноманіття синдрому РДА, а також той факт, що популяція осіб з аутизмом кількісно зростає, але не самовідтворюється.

Існує дуже цікава в креативно-педагогічному плані теорія, хоча й досить суперечлива, яку можна умовно назвати теорією „патологічності генів”. Серед багатьох характеристик творчої особистості можна виділити „прагнення вийти за межі”, „порушити межі”, „оригінальність і нестандартність”. Будь-яка позитивна якість у своєму найвищому вияві переходить у негативну, а будь-яка негативна може перейти в позитивну (окремий випадок теорії Ч. Ломброзо про геніальність як про одну з форм божевілля). У цьому плані здатність дитини-аутиста бачити й сприймати світ по-іншому (визначення аутизму як сенсорної дисфункції) є досить перспективною в умовах відповідного соціально-культурного статусу.

Виявляють такі характеристики аутизму:

1. Основними ознаками синдрому РДА є тріада симптомів: аутизм з аутистичними переживаннями; стереотипна, одноманітна поведінка з елементами одержимості; своєрідні порушення мовленнєвого розвитку (Л. Корнер).

2. Картина аутичних розладів особистості складна, різноманітна та незвичайна порівняно з іншими порушеннями психічного розвитку й виявляється найяскравіше у віці 3-5 років.

3. Серед найбільш характерних виявів аутизму в ранньому віці можна виділити такі: дитина не фіксує погляд, особливо на обличчі, деталях обличчя іншої людини, не виносить прямого зорового контакту „очі в очі”; перша усмішка хоч і з’являється вчасно, але не провокується афектними реакціями інших людей; до тих, хто оточує, ставиться індиферентно, у той же час іноді легко йде на руки до всіх; своїх близьких пізнає, але достатньо насиченої й тривалої емоційної реакції не виявляє; незвичайно ставиться до ласки (іноді терпить її або не приймає, але навіть якщо переважають приємні відчуття та переживання, то дитина швидко пересичується; або взагалі не переносить моменти комфорту, або байдужа до них; парадоксально відчуває потреби в контакті з іншими, навіть близькими людьми (в одних випадках дитина не відчуває такої потреби або швидко пересичується, прагне уникати контактів, в інших – ставлення байдуже).

4. До симптомів дитячого аутизму, що найбільш діагностується, відносять (П. Булахова, З. Зінченко, В. Кузнєцова): проблеми із спілкуванням (висловленням і розумінням мови), нездатність вступати в контакти з іншими; затримка мовленнєвого розвитку; некомунікативне мовлення; відкладена ехолалія; нездатність до самоототодження, що виявляється в повторенні особових займенників; труднощі у розумінні зв’язку між людьми, речами та подіями; незвичайні ігри з іграшками та іншими об’єктами; хворобливе сприйняття змін у знайомому оточенні, звичайних послідов-ностях дій; повторення однакових рухів або дій; хороша механічна пам’ять; нормальна (без помітних ознак хвороби) зовнішність; схильність до страхів, які можуть бути дифузними, неконкретними, на рівні загальної тривоги й неспокою та диференційованими, коли дитина боїться певних предметів та явищ, причому перелік об’єктів страху справді нескінченний; схильність внутрішнього світу дитини до аутистичних фантазій, до основних рис яких відносять відірваність від реальності, слабкий, неповний і спотворений зв’язок з тим, що оточує, і які як би заміщають реальні переживання й враження дитини, її надпристрасті й надцінні інтереси, які є результатом усвідомлення дитиною своєї неспроможності.

Отже, діти-аутисти являють собою складний контингент дітей з обмеженими можливостями. Вони вимагають особливої соціально-педагогічної підтримки, що детермінуються сучасними науковими уявленнями про аутизм як про глибоке порушення розвитку надзвичайної природи. Можливості соціалізації особистості дитини з аутизмом визначаються багатьма чинниками, основними серед яких є: вага, глибина аутичних розладів; рання діагностика; можливо більш ранній початок спеціалізованої корекції, її комплексний медико-психолого-педагогічний характер; єдність зусиль фахівців і родини.

Тема 12

Комплексні порушення психофізичного розвитку дітей
До складних порушень дитячого розвитку відносять поєднання двох чи більше психофізіологічних вад (зору, слуху, розумового розвитку тощо) в однієї дитини.

Залежно від структури порушень діти з комплексними порушеннями поділяються на три основні групи.

До першої входять діти з двома вираженими психофізичними вадами, кожна з яких може викликати аномалію розвитку: сліпоглухі діти, розумово відсталі глухі, слабочуючі з затримкою психічного розвитку.

До другої – ті діти, які мають одну суттєву психофізичну ваду (провідну) у супутнє їй інше порушення, виражене в слабкій мірі, але помітно ускладнююче хід розвитку (розумово відсталі діти з невеликим зниженням слуху). В таких випадках говорять про ускладнений дефект.

До третьої групи входять діти з так званими множинними порушеннями, коли є три і більше вади (первинні), виражені в різній мірі, які призводять до значних відхилень у розвитку дитини: розумово відсталі слабо зорі глухі діти. До множинних дефектів можна також віднести і поєднання в однієї дитини цілого ряду невеликих порушень, які мають негативний кумулятивний ефект, наприклад, при поєднанні невеликих вад моторики, зору і слуху в дитини може бути виражений недорозвиток мовлення.

Таким чином, до дітей зі складними дефектами можна віднести дітей, у яких спостерігаються порушення розвитку сенсорних і моторних функцій в поєднанні з недоліками інтелекту (затримка психічного розвитку, розумова відсталість).

Причинами виникнення складних дефектів можуть бути, як вказує Б. Пузанов, спадкові та екзогенні фактори.

Найбільш важкою групою дітей зі складними дефектами є сліпоглухонімі діти. До неї входять діти не лише позбавлення зору, слуху і мови, але й з парціальним (частковим) ураженням сенсорної сфери: сліпі з такою втратою слуху, яка перешкоджає засвоєнню мови на слух, і глухі з такою втратою зору, що перешкоджає зоровому орієнтуванню.

В даний час прийнято виділяти такі групи  сліпоглухонімих.

1. Вроджена і рання сліпоглухота, що настала в результаті вродженої краснухи або інших внутріутробних інфекцій, глибокої недоношеності або родової травми, генетичних порушень. Вираженість порушень зору і слуху багато в чому залежить від якості своєчасної медичної допомоги цим дітям. Багато хто має порушення зору, при яких показане раннє хірургічне і терапевтичне лікування (вроджені катаракти, глаукома, косоокість і ін.). Вчасно і якісно зроблена операція очей може істотно поліпшити залишковий зір, а постійне лікування може тривало підтримувати його стан. Проте є дані спостережень, що показують велике число ускладнень після видалення вроджених катаракт у дітей з вродженою краснухою і поганий прогноз розвитку залишкового зору у цих дітей. За зарубіжними даними, до 25 % дітей, що перенесли краснуху внутріутробно і оперованих з приводу двосторонніх катаракт, втрачають зір після 18 років в результаті повного двостороннього відшарування сітківки.

За вираженістю сенсорних порушень дітей з вродженими порушеннями зору і слуху прийнято розділяти на тотально слепоглухих, на практично слепоглухих, на слабозорих глухих, сліпих слабочуюяих і слабозорих слабочуючих дітей. Такі діти потребують спеціальних умов навчання. Це можуть бути спеціальні школи для слепоглухих і спеціальні класи в школах для сліпих або для глухих, а також індивідуальне навчання при спеціальних школах різного типу.

Першими засобами спілкування у цих дітей можуть стати предмети побуту або природні жести, що зображують дії з цими предметами. Надалі вони можуть навчитися спілкуватися за допомогою дактилогії, усної і письмової мови (листок великими «зрячими» буквами або шрифтом Брайля). Відомі окремі випадки навчання дітей з вродженою слепоглухотою усним методом — вони могли говорити усно і прочитувати усну мову оточуючих по вібрації.

2.  Вроджені порушення слуху і набута з віком сліпота. Ці люди складають до 50 % дорослих сліпоглухих. Причинами порушень є синдром Ушера і інші спадкові синдроми, травма і ін. Як правило, ці люди закінчують навчальні заклади для осіб з порушеним слухом, зір їх значно погіршується в старших класах школи або пізніше, Особливої уваги вимагають глухі діти, що втрачають зір в підлітковому віці. Гострому, шоковому стану і психозам, що виникають в окремих випадках у таких підлітків і їх батьків, можна багато в чому запобігти, якщо вчасно виявити цих дітей і надати їм своєчасні психотерапевтичну і психолого-педагогічну допомоги. Провідними засобами спілкування для сліпоглухих у цій категорії найчастіше є жестова мова і дактилогія, яким у випадках різкого падіння зору може допомогти дотик: вони можуть сприймати жестовую мову співбесідника, якщо торкатимуться його рук або сприйматимуть дактильную мову «в руку».

3. Вроджена сліпота і набута глухота. Це люди, що мають глибокі порушення зору і навчаються в школах для сліпих. В результаті різних причин вони з віком втрачають слух частково або повністю. Як правило, це діти, підлітки або дорослі люди, що користуються в спілкуванні переважно усною мовою, іноді недостатньо виразною. Багато хто з них потребує логопедичної і аудіологічної допомоги. Більшості показане носіння слухових апаратів і індивідуальні заняття з розвитку залишкового слуху і корекції вимови. Спостереження показують, що у ряді випадків ці люди. У зрілому віці можуть втратити слух повністю, і тоді вони переходять на спілкування тільки за допомогою дотику (лист на долоні, дактилогія «в руку» або Лорм — спеціальний алфавіт сліпоглухих, винайдений чеським сліпоглухим Г.Лормом і достатньо популярний в Німеччині, Чехії і деяких інших країнах).

4. Набута з віком сліпоглухота. Це люди, що народилися з нормальним слухом і зором, втратили слух і зір в результаті захворювання або травми в підлітковому або зрілому віці. В цьому випадку найбільша проблема — справитися із стресом від втрати зору і слуху і спробувати перебудувати орієнтування, що вже склалося і автоматизовану, в просторі на використання інших видів сенсорики. Особлива задача — зробити доступними інші засоби спілкування (сприйняття усної мови рукою, лист на долоні, дактилогія і лист по Брайлю).

5.  Стареча сліпоглухота. Відомо, що у деяких людей після 65 років і у багатьох старше 85 різко погіршуються слух і зір. Частина з них стає в старості сліпоглухими. У розвинених країнах світу цим людям виявляється спеціальна підтримка, спрямована на налагодження взаємостосунків в їх сім'ях, на організацію особливих умов допомоги в установах для старезних, на допомогу в спілкуванні і в орієнтуванні.

Раннє виявлення порушення зору і слуху у дітей дозволяє в потрібний момент надати психологічу допомогу сім'ї, своєчасно почати виховання дитини і істотно поліпшити перспективи її розвитку.

Специфічною особливістю таких дітей є практично повна неможливість отримувати інформацію про оточуюче з природних каналів, що збільшує значимість корекційної освіти для них, порівняно з іншими діти, які мають складні дефекти. При цьому у сліпоглухонімої дитини часто можуть бути розвинуті всі форми спілкування – від елементарних жестів до вербального мовлення. Це дозволяє таким дітям відносно успішно оволодівати програмою середньої загальноосвітньої школи, а деяким закінчувати вищі навчальні заклади.

В Україні склалися і діють певні види допомоги дітям з складними сенсорними вадами: розумово відсталим глухим та слабочуючим, розумово відсталим сліпим та слабозорим, розумово відсталим дітям з порушеннями опорно-рухового апарату в допоміжних класах відповідних типів шкіл. Найчастіше діти зі складним дефектом, прийняті до школи, отримують домашню освіту (дуже обмежену за часом) чи перебувають у звичайних класах спеціального освітнього закладу, де необхідні індивідуальний підхід до дитини і розробка індивідуальної програми її навчання.

Окрему допомогу діти зі складними дефектами можуть отримати в недержавних закладах або ж у невеликих виховних закладах, які створюються православними чи іншими релігійними общинами.



Рекомендована література

  1. Бгажнокова И.М. Психология умственно отсталого школьника. — М.:Просвещение, 1987. — 96 с.

  2. Белкин А.С. Нравственное воспитание учащихся вспомогательной школы. — М.: Просвещение, 1977. — 112 с.

  3. Буфетов Н.М. Нравственное воспитание во вспомогательной шко­ле. — Алма-Ата: Мектеп, 1988. — 88 с.

  4. Воспитание и обучение детей во вспомогательной школе / Под ред. В.В. Воронковой. — М.: Школа-Пресс, 1994. — 416 с.

  5. Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6 т. Основы дефектологии / Под ред. Т.А. Власовой. — М.: Педагогика, 1983. — Т. 5. — 368 с.

  6. Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6 т. Проблемы развития психики / Под ред. Матюшкина. — М.: Педагогика, 1983. — Т.З. — 368с.

  7. Дульнев Г.М. Учебно-воспитательная работа во вспомогательной школе. — М.: Просвещение, 1981. — 176 с.

  8. Еременко И.Г. Познавательные возможности учащихся вспомога­тельной школы. — К.: Рад. шк., 1972. — 130 с.

9. Исаев Д.Н. Умственная отсталость у детей и подростков. — СПб.:Речь, 2003. — 391 с.

  1. КатаеваАА.,СтребелеваЕА. Дошкольная олигофренопедагогика. —М.: Гуманит. изд. центр "ВЛАДОС", 2001. — 208 с.

  2. Коломинский Н.Л. Развитие личности учащихся вспомогательной школы. — К.: Рад. шк., 1978. — 88 с.

  3. Липа ВА. Психологические основы педагогической коррекции. — Славянск, 2001. — 232 с.

  4. Лубовский В.И. Психологические проблемы аномального развития детей. — М.: Педагогика, 1989. — 104 с.

  5. Максименко С Д., Бондарь В.И., Бех ИД. Психология формирования трудовых умений школьников (Сравнительный анализ деятельности уча­щихся массовой и вспомогательной школ). — К.: Рад. шк., 1980. — 110 с.

  6. Матвеева М.П., Миронова СП. Корекційна робота у системі осві­ти дітей з вадами розумового розвитку. — Кам'янець-Поділ.: Інформ.-вид. відділ Кам'янець-Подільськ. держ. ун-ту, 2005. — 164 с.

  7. Мерсиянова ГЛ. Выполнение практических заданий учащимися вспо­могательной школы. — К.: Рад. шк., 1985. — 81 с.

  8. Морозова Н.Г. Формирование познавательных интересов у аномаль­ных детей. — М.: Просвещение, 1969.

  1. Основы специальной психологии / Под ред. Л.В. Кузнецовой. — М.: Издат. центр: "Академия", 2002. — 480 с.

  2. Певзнер М.С., Лубовский В.И. Динамика развития детей-олигофре­нов. — М.: АПН РСФСР, 1963.

  3. Петрова В.Г., Белякова И.В. Психология умственно отсталого школьника. — М.: Академия, 2002. — 160 с.

  4. Пинский Б.И. Психология трудовой деятельности учащихся вспомо­гательной школы. — М.: Просвещение, 1985. — 127 с.

  5. Програма виховання та навчання розумово відсталих дітей дошкіль­ного віку. — К.: ТОВ "ЛДЛ", 2000. — 120 с

  1. Психологические вопросы коррекционной работы во вспомогательной школе / Под ред. Ж.И. Шиф, Т.Н. Головиной. — М.: Педагогика, 1977. — 150с.

  2. Рубинштейн С.Я. Психология умственно отсталого школьника. —М.: Просвещение, 1986. — 192 с.

  3. Семаго Н.Я., Семаго М.М. Проблемные дети: Основы диагно­стической и коррекционной работы психолога. — М.: АРКТИ, 2000. —208 с.

26. Синее В.Н. Коррекция интеллектуальных нарушений учащихся вспомогательной школы: Автореф. дис. ... д-ра пед. наук. — М.: НИИД АПН СССР, 1988. — 45 с.

2 7. Синее ВЛ. Психологическое обоснование проблемы коррекционной ра­боты с детьми-олигофренами // Дефектология. — 1988. — № 5. — С. 87—88.



28. Синьов В. М. , Матвєєва М. П., Рохліна О. П. Психологія розумово відсталої дитини. – К. Знання, 2008

  1. СиньовВ.М.,КобернікГ.М. Основи дефектології. — К.: Вища пік., 1994. —143 с.

  2. Соловьев И.М. Психология познавательной деятельности нор­мальных и аномальных детей. — М.: Просвещение, 1966. — 223 с.

  3. СорокинВМ. Специальная психология. — СПб.: Речь, 2004. — 216 с.

  4. Специальная дошкольная педагогика / Под ред. Е.А. Стребелевой. — М.: Издат. центр "Академия", 2001. — 312 с.

  5. Специальная психология / Под ред. В.И. Лубовского, Т.В. Роза­новой, Л.И. Солнцевой. — М.: Академия, 2005. — 464 с.

  6. Спеціальна педагогіка: Понятійно-термінологічний словник / За ред. В.І. Бондаря. — Луганськ: Альма-матер, 2003. — 436 с.

  7. Спеціальна психологія. Тексти: Ч. 1 / За ред. М.П. Матвеєвої, СП. Миронової. — Кам'янець-Поділ.: Інформ.-вид. відділ Кам'янець-Подільськ. держ. ун-ту, 1999. — 158 с.

  8. Спеціальна психологія. Тексти: Ч. 2/Заред.М.П.Матвеєвої,СП.Ми­ронової. —Кам'янець-Поділ.: Інформ.-вид. відділ Кам'янець-Подільськ. держ. ун-ту, 2001. — 142 с.

  9. Стадненко НМ., Матвеева МЛ., ОбухівськаА.Г. Нариси з олігофренопсихології / За заг. ред. Н.М. Стадненко. — Кам'янець-Подільський: Інформ.-вид. відділ Кам'янець-Подільськ. держ. ун-ту, 2002. — 200 с.

  10. Умственное развитие учащихся вспомогательной школы / Под ред. Ж.И. Шиф. — М.: Изд-во АПН РСФСР, 1961. — 184 с.

  11. Формирование положительного отношения к учебно-трудовой де­ятельности учащихся вспомогательной школы / Под ред. Н.М. Стаднен­ко. — К.: Рад.шк., 1982. — 102 с.

  12. Хохліна О.П. Підготовка розумово відсталої дитини до навчання в школі // Підготовка до школи дітей з особливими потребами в умовах сім'ї:
    Поради батькам. — К.: Наук, світ, 2005. — С 163—184.

  13. Хохліна ОЛ. Психолого-педагогічні основи корекційної спрямо­ваності трудового навчання учнів з вадами розумового розвитку. — К.: Педагогічна думка, 2000. — 288 с

  14. Хохліна ОЛ. Розумово відстала дитина // Діти з особливими по­требами: Поради батькам. — К.: Наук, світ, 2004. — С 151—169.

  15. Царидзе М.Г. Особенности развития воли умственно отсталых де­тей // Дефектология. — 1975. — № 2. — С. 30—34.

  16. Шипицына Л.М. "Необучаемый" ребенок в семье и обществе. Социа­лизация детей с нарушением интеллекта. — СПб.: Речь, 2005. — 477 с.

Каталог: ukr -> nmmateriali -> documents
ukr -> Програма для загальноосвітніх навчальних закладів
documents -> Надія, яка, за легендою, впродовж всього життя допомагає людям терпіти страждання та турботи на шляху до досягнення поставленої перед собою мети. І хоча Пандора добре ставиться до надії, в інших джерелах її характеризують І як благословіння
ukr -> В пакистані він знайшов книгу Їцгар Аль Хак
ukr -> Цілей Біографія Пророка Мухаммада по Khadeijah А
ukr -> Програма з «української літератури»
ukr -> Атестація з української літератури за курс 5 класу (ІІ семестр)
documents -> Наукова діяльність як форма існування та розвитку науки
documents -> Е. Л. Носенко, Т. М. Петренко діагностика особистості засобами невербального спілкування монографія
documents -> Методичний посібник до вивчення курсу «Позитивна психологія»


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24

Схожі:

Загальні питання спеціальної психології як складової дефектології iconЗасідання Комітету з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України
А також зняти з розгляду, а, можливо, потім І не повертатися до розгляду з великою ймовірністю питання 9-е – проект Постанови про...
Загальні питання спеціальної психології як складової дефектології iconПояснювальна записка Фізика та математика є фундаментальними науками, які вивчають загальні закономірності перебігу природних явищ
Завдяки цьому в структурі гуртків цнттум він відіграє роль базового компоненту природничо-наукової освіти І належить до інваріантної...
Загальні питання спеціальної психології як складової дефектології iconОрієнтовні питання для складання характеристики класу
Подаються загальні відомості про клас, індивідуальні особливості учнів, рівень їхньої вихованості, свідомості, громадянської відповідальності;...
Загальні питання спеціальної психології як складової дефектології iconПредмет, методи дослідження історії психології, завдання
Знання історії психології необхідне для розуміння різних теорій І напрямів сучасної психології та тенденцій її розвитку
Загальні питання спеціальної психології як складової дефектології iconПрограма курсу «Соціальна психологія» для студентів 4 курсу радіофізичного факультету змістовий модуль тема Предмет, завдання, історія розвитку та методи соціальної психології
Предмет та завдання соціальної психології. Генезис уявлення про предмет соціальної психології протягом її історії. Основні етапи...
Загальні питання спеціальної психології як складової дефектології iconОноре де Бальзак Загальні відомості
Тур, Франція †18 серпня 1850, Париж, Франція) французький письменник. Перший успіх до нього прийшов після написання «Психології шлюбу»...
Загальні питання спеціальної психології як складової дефектології iconМіністерство юстиції україни академія державної пенітенціарної служби кафедра тактико-спеціальної підготовки «актуальні проблеми запобігання злочинам»
Підготувала: д ю н., професор кафедри тактико-спеціальної підготовки, заслужений юрист України
Загальні питання спеціальної психології як складової дефектології iconТестові завдання
...
Загальні питання спеціальної психології як складової дефектології iconНавчально-методичний посібник Видання друге, виправлене І доповнене Черкаси 2002
У посібнику подано основні теоретичні відомості з ділового українського мовлення, висвітлено питання правопису та загальні мовні...
Загальні питання спеціальної психології як складової дефектології iconSelf-менеджмент: тренінги досягнення особистісної та професійної ефективності
...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка