Заклик всеукраїнський реабілітаційний щомісячний літературно-художній журнал українського товариства сліпих видається з травня 1935 року видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос «заклик» Головний редактор Наталка щербань


ІСТОРІЇ КОХАННЯ ГРЕЙС КЕЛЛІ ТА КНЯЗЬ РЕНЬЄ



Сторінка3/5
Дата конвертації29.03.2018
Розмір0,61 Mb.
1   2   3   4   5

ІСТОРІЇ КОХАННЯ

ГРЕЙС КЕЛЛІ ТА КНЯЗЬ РЕНЬЄ


Почнемо нашу розповідь, мабуть, з однієї з найкрасивіших і неоднозначних пар XX століття – красуні-актриси, музи Альфреда Хічкока Грейс Келлі і її прекрасного принца – Реньє Монакського.

Епохальне знайомство, що змінило долю цілої держави, сталося в 1955 році. Реньє III давно шукав гідну дружину, оскільки подальший розвиток розореної держави Монако, економіка якої на той час переживала спад, вимагав рішучих заходів. Одруження з відомою голлівудською красунею з гарною репутацією змогло б залучити інвестиції і викликати інтерес туристів до регіону. Лишалося тільки вибрати наречену. Грейс Келлі видалася ідеальним варіантом – бездоганні манери, класична елегантність, лагідний погляд.

Після короткого романтичного листування молоді люди домовилися про весілля.

Князь Реньє був хорошим політиком, а тому його розрахунок – привернути загальну увагу до весілля з оскароносною голлівудською красунею – став одним з перших і найбільш вдалих піар-ходів в історії. Казкове весілля, що відбулося в 1956 році, не просто відродило інтерес до Монако, а перетворило цей регіон на один із найпрестижніших на нашій планеті.

Вона відмовилася від голлівудської слави в ім'я сім'ї. Правда, не простої, а королівської – зі світу кіно Грейс пішла у світ почесних прийомів і державних справ. Ким же вона була, ця на перший погляд скромна білява жінка? Що цікавого було в її житті, крім слави, кіно і заміжжя з принцом Монако?

Грейс Келлі народилася 12 листопада 1929 року в Філадельфії, США. З ранніх років дівчинка росла в обстановці високого мистецтва та інтелектуалів – усі члени її заможної родини мали великі таланти. Батько був олімпійським чемпіоном з академічного веслування, мати – фотомоделлю, дядько – драматургом та актором... Звісно, дівчинка хотіла бути такою ж, як родичі, і навіть переплюнути їх.

З ранніх років, маючи доступ до вищого товариства, Грейс чітко бачила себе трохи в іншому образі, ніж її батьки. Дівчинку тягло у світ акторської гри, куди вона вперше потрапила вже у шестирічному віці – грала Діву Марію на різдвяній виставі.

Незважаючи на те, що Келлі виховувалася за суворими правилами і навчалася у строгому релігійному коледжі, відразу ж після його закінчення вона переїхала до Нью-Йорка і почала працювати фотомоделлю, паралельно вивчаючи акторську майстерність. У той час вона ходила на сотні кастингів, але найчастіше отримувала невеликі рекламні замовлення.

У 20 років Грейс таки вдалося прорватися на Бродвей. Перша її роль була у п'єсі Стріндберга «Батько». А потім пішло-поїхало... Своєю грою актриса закохувала у себе не тільки глядачів, а й режисерів. Метри кінематографа мріяли бачити актрису у їхніх кінофільмах.

Ще б пак –хто б зміг встояти перед великою красою цієї фатальної блондинки з ідеальною зовнішністю, манерами й характером! Здавалося, вона справжній янгол у плоті... з рідкісним проявом душі демона, відомої лише небагатьом.

Її темну сторону бачили винятково чоловіки, яких вона кидала і змінювала, як рукавички. Жінки ж їй у більшості випадків заздрили. Пізніше Грейс сказала, що ця заздрість дуже заважала їй жити і принесла чимало болю. Ясна річ, адже кожен у цьому світі потребує друга, а в акторки була тільки вона сама.

Грейс знялася в 11-ти фільмах, а за роль Джорджі Елгін у фільмі «Сільська дівчина» актриса отримала «Оскар». Келлі була музою Альфреда Хічкока, також вона вважалася і донині вважається однією з найвидатніших американських актрис.

Що стосується коханців Грейс, то серед них були мільйонери, модельєри, політики й актори. Жінка просто зводила з розуму самого Кларка Гейбла – Ретта Батлера з «Віднесених вітром». Але заповітний ключик отримав тільки один чоловік – принц Монако Реньє III.

Заради цього шлюбу Грейс Келлі відмовилася від кіно, в одну секунду вона просто перевернула своє життя. Країна обожнювала свою нову принцесу, часом здавалося, що народ любить її більше, ніж самого правителя, – Грейс подарувала Монако спадкоємців і нові економічні можливості. Потік туристів та інвестицій перетворив проблемний регіон на процвітаючий фінансовий центр.

Життя Грейс ніби нагадувало казку: вбрання від відомих кутюр’є, зйомки в палацах для глянцевих видань, міжнародні поїздки з візитами...

Спочатку шлюб актриси і політика був щасливим. Здавалося, життя як казка. Та насправді все було не так безхмарно. Красуня Грейс страждала від важкого характеру Реньє, а світські обов'язки змушували її забувати про особисте. Кохані діти – дві дочки і син, – які так і не стали особливо близькими з батьками, виросли і перетворилися на скандальних героїв світської хроніки.

Поступово волелюбну Грейс почала душити золота клітка. Чоловік часто ревнував її до інших чоловіків та до народу, тому влаштовував істерики і відмежовувався. Жінці вже не залишалося нічого іншого, як завести коханців. У той час вона називала їх «плюшевими ведмедиками» – так швидко Келлі міняла своїх залицяльників.

У 1982 році 52-річна Грейс Келлі потрапила в автокатастрофу. Її дочка, яка була тоді за кермом, відбулася легким переляком. Травми самої принцеси виявилися несумісними із життям – наступного дня за рішенням принца Реньє апарат життєзабезпечення було відімкнено.

Реньє III так більше й не одружився – він навіки залишився вірним своїй дружині. Чоловік був похований через 20 років поруч із нею.

Історія Грейс Келлі схожа на кіно чи театралізовану п'єсу про принцесу, яка була така гарна й хороша, що навіть весь світ не зміг встояти перед нею. Пішовши передчасно з життя, актриса назавжди залишила у світовій історії свій слід - легкий, білосніжний, мудрий і витончений. А ця подружня пара стала однією з найкрасивіших, найпривабливіших і... неоднозначних.


Іван СТАСЮК

ПОГЛЯД У МИНУЛЕ

ЗАГАДКА ПАВЛА СКОРОПАДСЬКОГО


Короткий (лише сім з половиною місяців, із 29 квітня до 14 грудня 1918 року) час перебування при владі гетьмана Павла Скоропадського та існування очолюваної ним Української (Гетьманської) держави – це той період української історії, який донині провокує зіткнення думок дослідників-гуманітаріїв, та й не лише їх.

Діапазон думок при цьому величезний: від оголошення гетьмана Скоропадського «німецькою маріонеткою», яка, звісно ж, неспроможна була здійснювати будь-яку самостійну державницьку політику, бо в усьому залежала від Німеччини та її союзника Австро-Угорщини, – і до піднесення державотворчої діяльності гетьмана, який за такий стислий термін спромігся реалізувати цілком реальні, конкретні заходи задля розвитку і зміцнення новопосталої Української держави (про ці заходи – дещо згодом).

Яким саме був історичний гетьман Скоропадський? Який із цих двох полярних поглядів є ближчим до істини? Питання далеко не абстрактно-академічне, адже політична орієнтація гетьманського уряду, політична філософія самого гетьмана та його найближчого оточення (а була вона, важливо це відзначити, ліберально-консервативною) має й зараз чимало «точок дотику» зі світоглядом наших теперішніх «керманичів». Щоправда, якщо брати цей світогляд на зовнішньому, суто декларативному рівні – бо після уважного аналізу раптом виявляється, що ні «лібералізму», ні «консерватизму» тут не так уже багато, так само, схоже, як і «націоналізму» та «демократизму». Відповідь на «загадку Скоропадського» і, мабуть, найголовнішу з них: чому режим гетьмана, попри всі його зусилля, протримався так недовго – цю відповідь однозначно слід шукати не в демагогічних звинуваченнях чи «осаннах» йому, а передусім у реальних, автентичних історичних документах буремного, драматичного 1918 року.

І тут справді своєчасним та принципово важливим кроком уперед є фундаментальний двотомник «Українська держава (квітень – грудень 1918 року). Документи і матеріали», підготовлений Інститутом історії України НАН України (редакційна рада: голова – академік В. Смолій, член-кореспондент Г. Боряк, В. Верстюк, М. фон Гаген, З. Когут, В. Кравченко, С. Кульчицький, С. Плохій, Р. Пиріг, Ф. Турченко) спільно з Центральним державним архівом вищих органів влади та управління України й випущений київським видавництвом «Темпора» восени 2015 року (сукупний обсяг обох томів – близько 1200 сторінок).

Уважному читачеві цього видання доба Скоропадського відкриється в усій суперечливості, складності й неоднозначності. Саме це завдання ставив перед собою авторський колектив книги, зокрема відповідальний редактор Владислав Верстюк та упорядник Руслан Пиріг.

До першого тому видання увійшли протокольні документи засідань Ради Міністрів і Малої Ради Міністрів Української держави (разом їх подано 226); до другого – державні акти особисто гетьмана Скоропадського (грамоти, постанови, закони, універсали, накази тощо), а також закони, накази, постанови, інші документи урядових структур за 1918 рік. Упорядники збірника ставили собі за мету дібрати серед численного кола джерел з історії останнього українського гетьманату архівно-документальний комплекс, який би найповніше відображав інституційний рівень функціонування цього державного утворення.

Нагадаймо: внаслідок державного перевороту 29 квітня 1918 року за активної підтримки Німеччини на місці соціалістичної Української Народної Республіки постала консервативна Українська держава. Вона являла собою різновид військової диктатури, яка трималася за допомогою німецько-австрійських військ (це може й сьогодні далеко не всіма сприйматися, але це – об’єктивний факт). Верховенство законодавчої, виконавчої та судової влади належало особисто гетьманові Скоропадському, він також був і верховним головнокомандувачем. Виконавчу владу здійснювала Рада Міністрів, судову – Державний Сенат. Правління гетьмана поклало край соціалістичним перетворенням Центральної Ради, в Україні було відновлено приватну власність, що її Скоропадський розцінював як «основу цивілізації та культури», водночас суттєво обмежено демократію.

Гетьманському урядові вдалося досягти фінансово-економічної стабілізації України; було здійснено значні кроки в розбудові національно-культурних інституцій як головних чинників національного відродження. Проте політичне становище залишалося вкрай напруженим, відбувалося загострення соціальних процесів, що в поєднанні з однобічною зовнішньополітичною орієнтацією виключно на Німеччину відіграло фатальну роль у долі гетьманського режиму.

Українська соціалістична демократія, репрезентована передусім Петлюрою та Винниченком, не задоволена національною та соціальною політикою режиму, таємно підготувала збройне повстання, внаслідок якого 14 грудня 1918 року влада перейшла до Директорії.

Ціну навіть найкращих декларацій визначає Історія – арбітр дуже суворий, але насправді непідкупний та об’єктивний. Ось, наприклад, що було проголошено в грамоті П. Скоропадського до всього українського народу 29 квітня 1918 року, виданій одразу після перевороту: «Всім Вам, козаки і громадяни України, відомі події посліднього часу, коли джерелом лилася кров кращих синів України і знову відродившаяся Українська держава стояла коло краю загибелі (мова та орфографія оригіналу збережені. – І. С.). Спаслась вона (Україна. – І. С.) завдяки могутньому підтриманню провідних держав (Німеччини, Австро-Угорщини. – І. С.), які, вірні своєму слову, продовжують і по цей час боротись за цільність і спокій України... Бувше українське правительство не здійснило державного будування України, позаяк було зовсім не здатне до цього. Бешкети й анархія продовжуються в Україні, економічна розруха і безробіття збільшуються і розповсюджуються з кожним днем і врешті для багатішої колись-то України постає грізна мара голоду».

І далі такі слова: «При такому становищі, яке загрожує новою катастрофою Україні, глибоко сколихнуло всі трудові маси населення, які виступили з категоричним домаганням негайно збудувати таку державну владу, яка здатна була б забезпечити населенню спокій, закон і можливість творчої праці. Як вірний син України я рішив відкликнутись на цей поклик і взяти на себе тимчасово всю повноту влади. Цією грамотою я оголошую себе Гетьманом всієї України... Я буду твердо стояти на сторожі порядку й законности в Українській Державі; буду домагатись негайного виконання всіх державних розпоряджень і буду  підтримувати авторитет влади, не спиняючись ні перед якими самими крайніми мірами. Права приватної власності як фундаменту культури і цивілізації, відбудовуються повною мірою, і всі розпорядження бувшого українського уряду, а рівно тимчасового уряду російського – відміняються і cкасовуються. Відбувається повна свобода по зробленню купчих по купівлі-продажу землі. Поруч з цим будуть прийняті міри по відчуженню земель по дійсній їх вартости від великих власників, для наділення земельними участками малоземельних хліборобів. Рівночасно будуть твердо забезпечені права робітничого класу... Передбачаю всю трудність стоючої переді мною праці і молю Бога дати мені силу, аби гідно виконати те, що я вважаю своїм обов’язком перед рідною Україною в сучасний виключний і критичний для неї час».

Ось така декларація про наміри.

Якою мірою вона була здійснена? Відповідь – у виданій 14 грудня 1918 року Грамоті гетьмана П. Скоропадського про відречення від влади (цитуємо мовою оригіналу): «Всем, всем по учреждениям Украины. Всем войсковым частям и учреждениям. Я, Гетман всея Украины, в течении семи с половиной месяцев все свои силы клал на то, чтобы вывести страну из того тяжелого положения, в котором она находилась. Бог не дал мне силы справиться с этой задачей. Ныне в виду сложившихся условий, руководствуясь исключительно благом Украины, от власти отказываюсь». Потім – було 27 років еміграції...

***


Чому так сталося – ось питання питань. Адже було зроблено чимало для державотворення й культури, збірник подає дуже багато документальних свідчень цього (засновано Всеукраїнську академію наук, Національну бібліотеку Української держави, організовано і впорядковано роботу Державної скарбниці, засновані численні закордонні представництва і посольства України, поступово, але послідовно українізовано освіту, порушено – що характерно: перед німецьким урядом! – питання про приєднання Криму до України; таких прикладів – безліч).

Але, на думку автора цих рядків, дві речі виявилися згубними для Скоропадського – політика:

а) орієнтація виключно на Німеччину в зовнішній політиці (а коли виявився цілком очевидним провал цього курсу – тут же «крутий розворот»: заява, явно на догоду Антанті, про готовність України увійти до складу «майбутньої федеративної небільшовицької Росії». Втім, це лише прискорило вибух;

б) ставка виключно на, як тоді казали, «имущие классы населения», що вкрай поглибило соціальний розкол у суспільстві.

Чомусь видається, що уроки цих помилок Гетьмана є доволі актуальними і для сучасної України.


Каталог: document -> pressa -> Zaklik -> 2017
2017 -> Заклик всеукраїнський реабілітаційний щомісячний літературно-художній журнал українського товариства сліпих видається з травня 1935 року видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос «заклик» Головний редактор Наталка щербань
Zaklik -> Заклик всеукраїнський реабілітаційний щомісячний літературно-художній журнал українського товариства сліпих видається з травня 1935 року видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос «заклик» Головний редактор Наталка щербань
2017 -> Заклик всеукраїнський реабілітаційний щомісячний літературно-художній журнал українського товариства сліпих видається з травня 1935 року видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос «заклик» Головний редактор Наталка щербань
2017 -> Заклик всеукраїнський реабілітаційний щомісячний літературно-художній журнал українського товариства сліпих видається з травня 1935 року видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос «заклик» Головний редактор Наталка щербань
2017 -> Видань утос
2017 -> Заклик всеукраїнський реабілітаційний щомісячний літературно-художній журнал українського товариства сліпих видається з травня 1935 року видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос «заклик» Головний редактор Наталка щербань


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5

Схожі:

Заклик всеукраїнський реабілітаційний щомісячний літературно-художній журнал українського товариства сліпих видається з травня 1935 року видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос «заклик» Головний редактор Наталка щербань iconВсеукраїнський реабілітаційний щомісячний літературно-художній журнал
Видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утосу «заклик». Головний редактор Наталка щербань
Заклик всеукраїнський реабілітаційний щомісячний літературно-художній журнал українського товариства сліпих видається з травня 1935 року видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос «заклик» Головний редактор Наталка щербань iconВсеукраїнський реабілітаційний щомісячний журнал для дітей
Видання «пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утосу «заклик». Головний редактор Наталка щербань
Заклик всеукраїнський реабілітаційний щомісячний літературно-художній журнал українського товариства сліпих видається з травня 1935 року видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос «заклик» Головний редактор Наталка щербань iconРеабілітаційна газета українського товариства сліпих видається з 7 січня 1989 року. Виходить двічі на місяць. Видання пог «ОБ’єднана редакція періодичних видань утос
Про підсумки звітно-виборної кампанії в обласних, київській міській організаціях утос 4


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка