Законодавча база місцевих виборів в україні: політико-управлінський ракурс



Скачати 125.12 Kb.
Дата конвертації09.02.2018
Розмір125.12 Kb.
ТипЗакон

Регіональне управління та місцеве самоврядування

В. В. Наконечний




УДК 351.711:352.07
В. В. Наконечний, кандидат політичних наук,

докторант, доцент кафедри регіонального управління

та місцевого самоврядування ХарРІ НАДУ
ЗАКОНОДАВЧА БАЗА МІСЦЕВИХ ВИБОРІВ В УКРАЇНІ:

ПОЛІТИКО-УПРАВЛІНСЬКИЙ РАКУРС
Вибори – стрижневий механізм демократії, що забезпечує ротацію управлінських еліт, зокрема місцевих. Законодавство України стосовно місцевих виборів зазнавало постійних змін, що стосувалися не лише зміни виборчої системи, але й змін у порядку висування кандидатів у депутати місцевих рад. У 2010 р. пріоритетного значення у висуванні кандидатів у депутати місцевих рад у містах набувають політичні партії, роль яких у політичному полі України не завжди однозначна.

Ключові слова: місцеві вибори; виборче законодавство; місцевий депутат; політична партія; місто.


Elections – the central mechanism of democracy, which provides the rotation of political elites, particularly local ones. Ukrainian law on local elections, was subjected to constant changes, not only on changes in the electoral system, but also changes in the procedure of nomination of candidates for deputies of local councils. In 2010, the priority in nominating candidates for deputies of local councils become political parties whose role in the political arena of Ukraine is not always clear.

Key words: local elections; electoral law; the local MP; a political party; the city.


Постановка проблеми (постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими чи практичними завданнями). Актуальність теми статті полягає насамперед у необхідності здійснення аналізу законодавства України щодо місцевих виборів, оскільки саме вибори, забезпечуючи періодичну зміну управлінських еліт, сприяють розбудові демократичних практик. Політико-управлінський ресурс кожного окремого міста різний, тому вироблення загальнонаукових концептів до його параметральних характеристик з позицій нормативно-правового й організаційного підходів нагальне для сьогодення української держави.

Аналіз останніх досліджень і публікацій (аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття). У наш час з’явилося багато досліджень як у сфері державного управління, так і в інших суспільно-гуманітарних наук щодо електоральної проблематики, аналізу політичних партій як посередників між виборцем та місцевою владою тощо (В. І. Бурдяк, І. О. Поліщук, А. С. Рома-
нюк, Дж. Сарторі, Ф. Фукуяма та ін.).

Мета статті (формулювання цілей статті (постановка завдання) – виявлення специфіки в законодавчій базі місцевих виборів в Україні. Завдання статті полягає у визначенні ролі політичних партій як посередників між виборцем та місцевою владою.

Виклад основного матеріалу (виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів). Система державного управління, будучи успадкованою пострадянською Україною від колишнього СРСР, виявилася надто бюрокра-

© В. В. Наконечний, 2012

тизованою, інертною та громіздкою, що уповільнює процеси демократизації. Адже, на думку Ф. Фукуями, управління і демократія нероздільні. “Добрий державний устрій є тією системою обслуговування, якої очевидно і активно потребує її клієнт – громадяни суспільства” [1, 54]. Тобто успішність демократизаційних процесів не в останню чергу залежить від ефективності державного управління.

Для успішного втілення демократичних практик вибори виступають одним із найваж-
ливіших механізмів, оскільки це своєрідний інструмент протидії зосередженню влади в руках певного обмеженого кола осіб, що забезпечує ротацію еліт та, відповідно, постійну зміну народного представництва [2]. Ще на зорі зародження інституту представницької демократії І. Бентам вказував на важливість виборів, завдяки яким народ зможе висловлювати довіру чи недовіру чинній владі. Якщо представники влади розраховують на довіру та підтримку з боку підвладних, вони мають чітко дотримуватися таких чотирьох умов: “1) прямі вибори; 2) змінність членів; 3) відомі умови для виборців та тих, що обираються; і 4) кількість депутатів, пропорційна території” [3, 2].

В окресленому контексті Дж. Сарторі зазначав, що “сучасні демократії залежать від: а) обмеження врядування більшості; б) виборчих процедур; в) представницької передачі влади” [4, 35.]. Отже, для успішності процесів демократизації влада має передаватися шляхом періодичних виборів, що забезпечить постійну ротацію еліт.

Зважаючи на розмаїття концептуальних експлікацій стосовно розуміння політичної еліти в цілому та місцевої еліти зокрема, в межах даного дослідження сфокусуємо акценти на тій частині політичної еліти, яка набуває свого статусу через вибори, обрання населенням. Слід зазначити, що місцева політична еліта у великому місті представлена депутатським корпусом місцевих рад (перш за все міської, меншою мірою – районної).

Зупинимося на аналізі виборчого законодавства стосовно місцевих виборів в Україні, яке постійно змінюється. Зокрема, зміни стосуються не лише окремих положень закону, але й виборчої системи. Так, у 2006 р. місцеві ради обиралися за пропорційним принципом. А в 2010 р. стала використовуватися змішана виборча система, коли одна половина депутатського корпусу обирається за мажоритарною системою, а інша половина – за пропорційною.

Зміни в законодавстві пов’язані також із визначенням кількісного складу, оскільки кількісний склад місцевих рад традиційно регулюється відповідними виборчими законами. Так, Законом про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 1998 р., який установлював в Україні виборчі правила на місцеві вибори 1998 та 2002 рр., було визначено, що рішення про загальний склад (кількість депутатських мандатів) місцевої ради, що має обиратися, приймається відповідною радою поточного скликання не пізніш як за 75 днів до дня виборів. У Законі України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 6 квітня 2004 р. № 1667-IV, який визначав виборчі правила 2006 р., цей термін збільшився до 90 днів до дня виборів [5].

У Законі України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 10 липня 2010 р. № 2487-VI, яким визначалися умови проведення місцевих виборів, що відбулися 31 жовтня 2010 р., знову було скорочено термін визначення загального складу (кількості депутатських мандатів) місцевої ради, що має обиратися, до 50 днів до дня виборів (ст. 16) [6].

На нашу думку, постійне скорочення термінів щодо визначення кількісного складу місцевих рад, яке спостерігається у виборчому законодавстві України, вносить постійний елемент невизначеності й напруженості у виборчий процес, що не сприяє ефективності процесів демократизації цієї сфери. Крім того, це може сприяти певним маніпуляціям з боку чинної влади та зловживанням адміністративним ресурсом.

Згідно із законом від 2004 р., депутатом місцевої ради міг бути обраний будь-який громадянин України, що на день виборів досяг вісімнадцяти років, мав право голосу, не мав судимості за вчинення умисного злочину (якщо ця судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку).

У законі від 2010 р. відбулися певні зміни щодо висування кандидатів у депутати (ст. 35). Зокрема, у п. 2 ст. 35 зазначено, що “право висування кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, міської, в тому числі міст Києва та Севастополя, районної у місті ради реалізується виборцями у відповідних багатомандатних одномандатних мажоритарних виборчих округах через місцеві організації партій” [6, ст. 35]. Тобто людина вже не може стати депутатом місцевої ради шляхом самовисунення. Лише осередки політичних партій мають право пропонувати кандидатури на депутатські мандати.

Політична партія, як зазначено в законі, може висувати і партійних, і безпартійних претендентів. Політична партія, щоб мати право висувати своїх кандидатів має бути зареєстрованою не пізніше ніж за 365 днів до виборів (п. 3 ст. 35) [6].

Також у виборчому законі 2010 р. заборонено об’єднуватися політичним партіям у блоки, що є певним звуженням демократичних принципів. Адже заборона об’єднуватися різним політичним силам, які частково сповідують одні й ті ж самі ідеологічні принципи (наприклад, праві та правоцентристи), не сприяє демократичному поступу. Політичні сили, що дотримуються схожих ідеологічних позицій, могли б об’єднувати зусилля задля виконання певної спільної суспільно-політичної стратегії. Втім заборона блоків політичних сил одного спектра сприяє розпорошенню їхніх зусиль.

Слід зазначити, що в законі від 2010 р. висування кандидатів у депутати шляхом самовисунення залишилося лише для сільських та селищних рад. У містах претендент на депутатський мандат має звертатися до політичних партій з проханням щодо висування його кандидатом у депутати.

Разом з тим така норма певним чином звужує права індивідів саме в містах. Адже члени політичних партій нині – доволі незначний відсоток громадян України. Крім того, від електорального процесу відсікаються індивіди, які знані у своїх регіонах, але які не належать до політичних партій.

Щодо сучасних політичних партій у масовій свідомості українського електорату сформовано стійкий, не завжди позитивний, образ. Адже діяльність більшості політичних партій України активізується найчастіше лише під час виборчих кампаній, тоді як у виборче міжсезоння політичні партії не надто переймаються наболілими проблемами народу. Для прикладу згадаємо подію, що відбулася в листопаді 2010 р. та була означена терміном “податковий майдан”. Організатори цього майдану (представники малого та середнього бізнесу) виступали проти прийняття Податкового кодексу, який, на їхню думку, був грабіжницьким та суттєво обмежував їхні права. У своїх акціях опору організатори “податкового майдану”, вважаючи, що політичні партії відірвані від проблем народу, дистанціювалися від них, заявляючи, що не хочуть мати жодних справ з політичними силами різного спрямування. З цього приводу Дж. Шерр, провідний спеціаліст з питань Росії та Євразії Лондонського королівського інституту міжнародних відносин, відзначив: “у цих демонстраціях дивує не те, що вони абсолютно мирні (як було і 2004 р.), а те, що вони організовуються і проводяться за рамками системи політичних партій і, по суті, ніким не очолюються. Це стало повною несподіванкою для влади, яка спрямувала всі свої зусилля на розгром політичних партій та їхніх лідерів” [7, 3]. Разом з тим така реакція


на діяльність політичних партій з боку організаторів “податкового майдану” певним чином
є очікуваною, оскільки “і для української влади, і для її опонентів політика давно перестала бути змаганням інтересів суспільних груп. Всерйоз вони сприймають лише особисті й корпоратив-
ні інтереси, тому політику для них замінив маркетинг” [8]. Тобто в масовій свідомості українських громадян політичні партії найчастіше не сприймаються як захисники інтересів простого народу, а як певні технологічні проекти, продукти політичних технологій, що стали успішними завдяки певним маркетинговим стратегіям. З цього погляду цікаве таке опитування (табл. 1).

Таблиця 1


Розподіл відповідей респондентів на питання: “Чого насамперед

не вистачає в Україні політичним партіям?” [9]


№ з/п

Перелік

положень опитування



Підтримка

респондентами, %



1

Уміння і бажання захищати інтереси простих людей

32,1

2

Наявність чіткої позиції стосовно стратегії розвитку держави

18,6

3

Уміння розв’язувати конкретні проблеми, що турбують

простих громадян



16,9

4

Уміння виробити чітку програму дій

11,3

5

Уміння організовувати роботу на місцях

5,7

6

Сильні лідери

5,6

7

Уміння співпрацювати з громадськими організаціями, об’єднаннями громадян

2,9

8

Достатнє фінансування

1,9

9

Інше

1,0

10

Важко відповісти

4,1

Більшість опитаних респондентів, як ми бачимо з табл. 1, дотримується думки, що політичним партіям не притаманне вміння та бажання захищати інтереси простих людей (32,1 %). Тобто на думку більшості громадян, політичні партії відстоюють власні корпоративні інтереси, особливо не переймаючись проблемами пересічного українця. Під час виборів політична діяльність партійних осередків стає активнішою, щедро роздаються обіцянки електорату. Втім після виборів зв’язок між партіями та виборцями майже втрачається. Але ж партії покликані бути посередниками між владою та народом. Слід зазначити, що така ситуація спостерігається не лише в українському політичному полі. На думку В. І. Бурдяк, у країнах Центрально-Східної Європи також спостерігається відсутність тісних зв’язків між електоратом та політичними партіями. Відповідно, “брак посередництва відчутний усюди – партії ніби пливуть над суспільством” [10, 20].

Задля зростання ролі політичних партій у сучасному соціумі варто зосередити увагу на створенні реальних зв’язків партій зі своїм електоратом. Звернемось у цьому контексті до такого опитування (табл. 2).

Таблиця 2


Розподіл відповідей респондентів на питання: “Якого з наведених

політичних принципів має насамперед дотримуватися політична партія,

яку Ви могли б підтримати на виборах?” [11]


№ з/п

Перелік політичних принципів, яких має насамперед

дотримуватися політична сила



Підтримка

респондентами, %



1

Захист інтересів жителів того регіону, в якому Ви живете

33,1

2

Захист інтересів тієї соціальної групи, до якої належите Ви особисто

15,2

3

Жоден з наведених принципів

13,9

4

Захист інтересів представників тієї національності, до якої Ви належите

13,7

5

Захист ідеологічних принципів, яких Ви дотримуєтеся

13,3

6

Важко відповісти

7,6

7

Захист інтересів тієї професійної групи, до якої належите Ви особисто

3,3

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Отже, політична партія, на думку більшості респондентів (33,1 %), має насамперед приділяти увагу захисту інтересів жителів окремих регіонів, де партія здобула популярність. На другому місці – захист інтересів соціальної групи, до якої належить респондент (15,2 %). Таким чином, для більшості громадян України пріоритетним у діяльності політичних партій є розв’язання проблем місцевого значення.

Отже, постійні зміни виборчого законодавства щодо місцевих виборів в Україні не завжди сприяють ефективності державотворчих процесів. Ці зміни стосуються як виборчої системи, так і змін у порядку висунення депутатів, порядку визначення кількос-


ті депутатського корпусу тощо.

Подальші дослідження в даній царині будуть корисними у напрямку розкриття специфіки різних міст взаємодії “міський електорат – міська влада” в ході реалізації передвиборних програм.


Список використаних джерел:

1. Фукуяма Ф. Сильное государство: Управление и мировой порядок в XXI веке / Ф. Фукуяма ; [пер. с англ. О. Э. Колесникова, Н. Г. Кротовской, B. C. Кулагиной-Ярцевой


и др. ; под общ. ред. О. Э. Колесникова]. – М. : ACT : ACT МОСКВА : ХРАНИТЕЛЬ, 2006. – 220, [4] с. – (Philosophy).

2. Поліщук І. О. Еволюція культури політичних виборів в Україні : [моногр.] / Поліщук І. О. – Харків : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2008. – 348 с.

3. Бентам И. Тактика законодательных собраний / Бентам Иеремия ; [пер. с англ.]. – Челябинск : Социум, 2006. – 208 с. – (Серия “Библиотека ГВЛ : Политика”).

4. Сарторі Дж. Основи теорії демократії: народ і врядування / Дж. Сарторі ; [пер.


з англ. П. Таращука] // Демократія : антологія ; [упоряд. О. Проценко]. – К. : Смолоскип, 2005. – ХХVШ. – 1108 с. – (Політичні цінності ; вип. 1). – С. 23–40.

5. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів : Закон України від 06.04.2004 р. № 1667-IV [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. – Режим доступу : www.rada.kiev.ua.

6. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів : Закон України від 10.07.2010 р. № 2487-VI [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=2487-17.

7. Шерр Дж. Епоха скромних очікувань / Дж. Шерр // Дзеркало тижня. – 2010. – № 44 (824). – 27 лист. – 3 груд. – 16 с. – С. 3.

8. Мустафін О. Майданне чаювання. Спроба № 1 [Електронний ресурс] / О. Мустафін // Дзеркало тижня. – 2010. – № 45 (825). – 4–10 груд. – Режим доступу : http://www.dt.ua/ 1000/1550/70976/.

9. Результати опитування, проведеного соціологічною службою Центру Разумкова з 15 по 20 травня 2010 р. [Електронний ресурс] // Український центр економічних та політичних досліджень імені О. Разумкова / Архів соціологічних досліджень УЦПД. – Режим доступу : http://www.razumkov.org.ua/ukr/poll.php?poll_id=556.

10. Бурдяк В. Зародження нових партійних систем у країнах Центрально-Східної
Європи / Бурдяк В. // Історико-політичні проблеми сучасного світу : зб. наук. статей. – Чернівці : Рута, 2008. – Т. 17–18. – 280 с. – С. 15–20.

11. Результати опитування, проведеного соціологічною службою Центру Разумкова з 15 по 20 травня 2010 р. [Електронний ресурс] // Український центр економічних та політичних досліджень імені О. Разумкова / Архів соціологічних досліджень УЦПД. – Режим доступу : http://www.razumkov.org.ua/ukr/poll.php?poll_id=558.



В



існик Академії митної служби України. Серія: “Державне управління”, № 1 (6), 201212



Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Законодавча база місцевих виборів в україні: політико-управлінський ракурс iconТема 1 Засоби масової інформації, їх види. Змі та влада. Законодавча база у сфері змі засоби масової інформації (змі)
...
Законодавча база місцевих виборів в україні: політико-управлінський ракурс iconЗакону України «Про місцеві вибори»
Закону України «Про місцеві вибори», проведено засідання на якому було створено дільничні виборчі комісії, для здійснення підготовки...
Законодавча база місцевих виборів в україні: політико-управлінський ракурс iconБаза даних "Книги"; база даних "Книги"
України, зокрема днпб, бібліотеки установ напн україни та внз III-IV р а пед профілю
Законодавча база місцевих виборів в україні: політико-управлінський ракурс iconДругий рік громадсько-політичної роботи Шановні чернівчани! Дорогі буковинці!
Згідно діючого законодавства, депутати місцевих рад зобов’язані періодично звітувати про свою роботу в місцевих радах та її органах...
Законодавча база місцевих виборів в україні: політико-управлінський ракурс iconМісцевих краєзнавців, фахівців з історії рідного краю; Місцевих краєзнавців, фахівців з історії рідного краю
Близьких родичів свідків окупації, очевидців, людей, які зазнали переслідування за часів націонал-соціалізму
Законодавча база місцевих виборів в україні: політико-управлінський ракурс iconЧоловік та жінка. Соціальний ракурс: Чи мають вони однаковий статус?
Ознайомити старшокласників із нормативно-правовими документами з питань гендерної рівності
Законодавча база місцевих виборів в україні: політико-управлінський ракурс iconПроект «Інформаційна база даних „Міські голови Львова\"» Короткий опис проекту: Проект «Інформаційна база даних „Міські голови Львова\"
Цифрова візуалізація цієї бази даних у межах проекту Центру міської історії «Львів інтерактивний» дасть змогу показати не лише біографії...
Законодавча база місцевих виборів в україні: політико-управлінський ракурс iconКонкурсі «Вінниччина регіон успішних людей»
Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», ст ст. 10, 33-1 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»...
Законодавча база місцевих виборів в україні: політико-управлінський ракурс iconСтруктура та зміст завдання Політичний лідер
Скласти політико-психологічний портрет відомого сучасного політичного діяча
Законодавча база місцевих виборів в україні: політико-управлінський ракурс iconЦікало Володимир Ігорович, Tsikalo Volodymyr Igorovych
Зазначена законодавча новела дала підстави практикуючим юристам зробити висновок про те, що “ акціонер може скористатись процедурою...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка