Зарубіжна література 8 клас урок №17 Тема. Давньогрецький театр, його характерні особливості, роль в античному суспільстві. Основні жанри давньогрецької драми – трагедія І комедія. Значення творчості Есхіла для розвитку європейської драми і



Скачати 306,81 Kb.
Дата конвертації26.05.2017
Розмір306,81 Kb.
ТипЛекція

Зарубіжна література 8 клас

УРОК № 17

Тема. Давньогрецький театр, його характерні особливості, роль в античному суспільстві. Основні жанри давньогрецької драми – трагедія і комедія. Значення творчості Есхіла для розвитку європейської драми і театру. «Прометей закутий». Утілення міфу про Прометея у трагедії «Прометей закутий». Ідея служіння, самопожертви, свободи.

Мета: ознайомити учнів з особливостями виникнення, облаштування та функціонування давньогрецького театру; познайомитись з творчістю давньогрецького трагіка Есхіла; стисло схарактеризувати зміст трагедію Есхіла «Прометей закутий» та образ Прометея; розвивати навички конспектування, аналізу драматичного твору, виразного читання, зв’язного мовлення, логічного мислення; сприяти вихованню у школярів високих моральних рис; виховувати повагу до театрального мистецтва.

Обладнання: мультимедійна презентація, текст трагедії Есхіла «Прометей закутий»; роздатковий матеріал.

Тип уроку: отримання нових знань, умінь і навичок

ХІД УРОКУ

Весь світ – театр, а люди в нім - актори.

В. Шекспір

І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

- Яка література називається античною?



ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЕПІГРАФА УРОКУ

ІІІ.СРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Виникнення театру в Давній Греції

Лекція вчителя «Розвиток театру в Давній Греції» (мультимедійна презентація)

Передумови виникнення театру В Давній Греції

  • На зміну родовій общині приходить місто-держава.

  • Виникає два різновиди полісів:

аристократичний (Спарта) та демократичний (Афіни).

  • У Vст. до н. д. маленька Греція перемагає величезну Перську імперію.

  • Хто ж є справжнім переможцем персів – Афіни чи Спарта? Розпочинається тридцятилітня Пелопоннеська війна. Зміни вимагали осмислення.

  • Функцію оцінювання подій в Давній Греції виконувало мистецтво.

На думку вчених, виникнення театру в Давній Греції пов'язане з культом бога Діоніса — покровителя землеробства та виноградарства. Як відомо, щорічно відбувалися урочисті діонісійські відправи, на яких Діоніс уславлювався як визволитель людей від щоденних турбот.

Одна з легенд розповідає про те, що Діоніс вирушив у мандри на піратському кораблі. Пірати вирішили його продати у рабство. Тоді Діоніс обплів корабель виноградною лозою, весла перетворив на змій. Сам же Діоніс став левом. Пірати, рятуючись, кинулись у воду і перетворились на дельфінів.

Обладнання театру в Давній Греції

У часи Давньої Греції постійної театральної будівлі не було. В Афінах для вистав використовувалася центральна площа, на якій ставився розташований амфітеатром поміст для глядачів. В інших полісах іноді обиралася галявина, оточена схилами пагорбів, де розташовувалися люди.

Класичний театр складався з трьох частин: театрону, орхестри і скене.

Театрон (від слова «теаомай» — «дивлюсь») — місця для глядачів, розташовані на схилі пагорба. Розміщені концентрично, вони вирубувалися прямо в скелі, як, наприклад, в афінському театрі Діоніса (демонстрація репродукції) або прокопували­ся в землі й накривалися зверху дерев'яними дошками, а з кінця V ст. до н. е. — кам'яними чи мармуровими плитами. Театр вміщував велику кількість глядачів: у Дельфах - понад 5 тисяч, у Пелопоннесі - понад 40 тисяч, в Епідаврі — до 15 тисяч тощо. Незважаючи на таку кількість глядачів, акустика в театрі була ідеальною. До того ж звуки посилювалися за допомогою розставлених урн, а також спеціальних бронзових голосників, які називалися ахеї. Театр працював лише на свята Діоніса, а потім використовувався для інших цілей: тут робилися оголошення, читалися різні постанови, проводилися диспути.

Орхестра (або коністра) — друга частина театру (від слова «орхеомай» давньогрецького «танцюю», звідси походить і слово «оркестр»), круглий або підковоподібний театру утрамбований майданчик, доходив до першого ряду місць глядачів і відділявся від них невисокою мармуровою балюстрадою. На орхестрі розміщувався трагічний хор, що складався спочатку з 12, а потім — з 15 хоревтів, включаючи заспівувача або корифея (провідника хору). Посередині орхестри знаходився жертовник Діоніса, на якому перед виставами приносили жертву.

Скене (намет для переодягання акторів, сучасна сцена) — спочатку справді була наметом, а пізніше дерев'яною, потім кам'яною або мармуровою будівлею, що містилася за заднім, зрізаним боком орхестри. Вона являла собою єдину в театрі закриту частину, мала вигляд палацу, повернутого фасадом до глядачів, оздобленого колонами, скульптурами та іншими прикрасами. Фасад також був своєрідним резонатором, що сприяв посиленню звука. Скене мала троє дверей, через які актори виходили під час дії, поверталися до скене, щоб змінити маски (демонструються репродукції із зображенням масок.) У ній також зберігався акторський реквізит. Перед скене будувалася колонада, між колонами ставилися розмальовані щити -декорації, що допомагали розкрити зміст п'єси. Ця частина називалася проскенієм. Актори, можливо, грали на майданчику перед проскенієм, а в класичний період на орхестрі.

Для піднімання в повітря дійових осіб, які зображували богів, служила еорема (або механо), своєрідний підйомний кран, прикріплений до крокв стелі. Спеціальні машини імітували гуркіт грому, шум морських хвиль, свист вітру, ефекти диму, вогню, води.

З піднесенням впливу демократичних верств населення зростав культ Діоніса. Саме тоді вперше з'явився художній твір для самостійної театральної вистави — драма.

Для давньогрецької драми головною була партія хору, а провідною фігурою - заспівувач, який розповідав про події, висловлював своє ставлення до них. Хор коментував вчинки героїв, часто звертався до глядачів. У виставах використовувалися маски з виразом різних емоцій, підйомні машини для появи на сцені богів.

У процесі еволюції драматургії поступово зменшувалася роль богів у розвиткові й розв'язанні конфліктів, і автори почали більше уваги приділяти психічному стану героїв.

Розквіт давньогрецького театру припадає на VI—V ст. до н. е. Видатними драматургами цього періоду були Есхіл, Софокл, Еврипід, Аристофан.

Найбільшої популярності серед драматичних жанрів набуває трагедія, (комедія), сатирівська драма.

Театр як могутній засіб ідейно-виховного впливу на греків

Починаючи з V ст. до н. е. театр став могутнім засобом ідейно-виховного впливу на греків. Не випадково, виходячи саме з цих функцій театру, Перікл, оскільки вхід був платний, почав у період Діонісових свят видавати найбідніших афінським громадянам невелику грошову суму — теорікон, щоб вони могли бути присутніми на драматичних змаганнях.


Літературознавча довідка (робота в групах)

Драма — один з родів літератури, який змальовує світ у формі дії; твір для сценічного втілення, що містить у собі елементи трагедії та комедії.

Трагедія — драматичний твір, який ґрунтується на гострому конфлікті героя із суспільством, оточенням, психологічних переживаннях героя, як правило, закінчується його загибеллю .

Комедія — драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири розвінчуються негативні суспільні явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи людині.

  • До нашого часу збереглось 32 трагедії. Вони належать авторам, яких греки вважали найяскравішими митцями: Есхілу, Софоклу, Еврипіду.

Повідомлення підготовлених учнів про Есхіла

Есхіл (525—456 р. р. до н. е.) жив за часів створення Афінської держави, ста­новлення афінської рабовласницької демократії.

Біографія драматурга маловідома. За свідченням античних вчених, він наро­дився у містечку Елевсін, неподалік від Афін, в аристократичній родині. Є при­пущення, що Есхіл був обізнаний з таємницями Елевсінських містерій, тобто вхо­див у коло посвячених. На це натякають його слова в п'єсі «Жаби»:

Деметра-мати, що плекала розум мій, Твоїх містерій бути гідним дай мені.

Відомо також, що Есхіл разом зі своїми двома братами став учасником усіх греко-перських війн: під Марафоном був поранений, бився під Саламіном і Платенами. Найважливішим здобутком свого життя вважав не творчість, а участь у Марафонській битві. В епітафії, написаній самому собі і після смерті викарбу­вати на могильній плиті у далекій Сицилії, він навіть не згадує про свою славу трагічного поета:



Тут Есхіла Афінського, Евфоріонова сина,

Геї плодюча земля тіло його прийняла.

Згадує гай Марафонський відвагу його, тож і плем'я

Довговолосих мідян — в битві пізнали її.

Як і завжди в античності, з іменем поета пов'язано багато легенд, які ви­никли значно пізніше. Одна з них, наприклад, оповідала, що поетичний хист з'явився в Есхіла після того, як уві сні бог Діоніс наказав йому писати трагедії. Поетичну діяльність він розпочав після 20 років, але його виступи на драматич­них змаганнях спочатку виявилися невдалими. Перемога прийшла лише в 484 році до н. є., а взагалі перші місця він здобував тринадцять разів, поки його не пере­міг Софокл.

Двічі Есхіл залишав Афіни. Вперше у 470 році до н. є., коли його запросив сицилійський тиран Гієрош, який полюбляв збирати навколо свого двору видатних письменників і філософів. Там Есхіл вдруге написав трагедію «Перси», що мала такий самий успіх, як і в Афінах.

Незадовго до смерті драматург з невідомих причин вдруге залишив Афіни й переселився до Сицилії.



Про смерть Есхіла також існує легенда. Оракулом було сповіщено, що він загине від небесного удару. Боячись, щоб у місті щось не впало йому на голову, поет почав писати свої твори в полі. Одного разу пролітав орел, тримаючи в пазурах черепаху і шукаючи скелю, об яку можна було розбити пан­цир жертви. Побачивши лису голову поета і прийнявши її за блискучу скелю, орел випустив черепаху... Відомо також, що існувала антична гема із зображен­ням профілю Есхіла, а над ним — орел з розкинутими крилами і черепахою в па­зурах. Але невідомо чи виникла гема як результат легенди, чи, навпаки, леген­ду складено після появи геми.

Учені вважають, що Есхіл написав близько 80 п'єс, однак до наших днів дійш­ло лише сім із них та деякі уривки. Серед найбільш відомих творів драматурга можна назвати такі трагедії, як «Перси», «Семеро проти Фів», «Благаючі», три­логію «Орестея» («Агамемнон», «Хоефори», «Евменіди») та інші.

Найбільш відомою з усіх творів Есхіла стала його трагедія «Прометей заку­тий», яка й сьогодні користується великою популярністю. На думку вчених, цей твір є частиною трилогії про Прометея («Прометей-вогненосець», «Прометей за­кутий», «Звільнений Прометей»). В основі твору лежить давньогрецький міф про Прометея.
Актуалізація опорних знань учнів. Робота в групах

1 завдання Що для людей зробив Прометей?

2завдання Чому і як був покараний Прометей?

3 завдання Хто звільнив Прометея? Чому пам’ять про нього живе в людських серцях?

Відповіді учнів

Прометей був од­ним з титанів. Свого часу він допоміг Зевсові перемогти Кроноса, Зевсового батька, й прийти до влади. Але Прометей украв із небесного вівтаря вогонь і приніс його людям. За це Зевс розгнівався на титана й наказав прикувати його до скелі.

Через багато століть від тяжких мук Прометея звільнив Геракл.

Образ Прометея є носієм високих моральних ідеалів, що мають велике вихов­не значення для наступних поколінь. Саме тому він започатковує галерею «вічних образів» світової літератури, до яких звертаються митці різних часів і народів.

За свідченням істориків, у Давній Греції на честь Прометея влаштовувалися свята священного вогню. Найбільш спритні й сильні елліни запалювали смолос­кипи в Академії (так називався гай, розташований поблизу Афін, в якому любили розмірковувати філософи) і бігли з ним до Афін, а в місті від того вогню засвічува­ли нові. Можливо, з цим святом і пов'язане виникнення крилатого вислову «Прометеїв вогонь» та терміну «прометеїзм», які є символом невгасимого прагнення до свободи, героїчних діянь на благо людства, до всього нового й нерозгаданого.

Повідомлення учня «Український мотив»

Робота з текстом

1. Виразне читання уривка трагедії «Прометей закутий» (с. 97)

2. Бесіда за прочитаним.

— Хто є учасниками розмови, що подається в уривкові? (Прометей розмо­вляє з хором.)

— Як називаються ці види розмов? (Монолог і діалог.)

— Яка їхня роль у трагедії? (Діалог с головним засобом зображення дій та характерів персонажів. У монолозі виражаються роздуми, переживання, ваган­ня героя.)

— Яка роль хору у творі? (Хор виконує роль оповідача, тобто пояснює, що відбувається на сцені.)

— На основі прочитаного подумайте, чи можна з'ясувати ставлення хору до головного героя. (Хор симпатизує титанові, співчуває йому.)

— Якими Прометей сприймає людей? (Пасивними, безсилими. Він розумів, що вони потребують допомоги.)

— Яке його ставлення до них? (Титан співчуває людям. Адже вони лише смертні.)

— Яким зображено Прометея? (Він мужньо зносить своє нещастя, глибоко страждає в глибині душі: «Мовчу я,— в грудях серце розривається, Коли погля­ну на ганьбу свою». У героя ще є сили співчувати недолі людей.)

12. Продовження бесіди за прочитаним

— Як ви розумієте слова Прометея «Я перетерплю, поки з пут цих визволюсь: безсила вмілість перед Неминучістю»? (Титан розуміє, що мусить знести все, що йому судилося, адже така його доля (Неминучість — це і с доля). В цих словах героя виявилася віра давніх греків у фатум (долю).)

— Згадайте, про яку таємницю, що її приховує Прометей, йдеться у творі. (З міфу відомо, що Прометей зберігав таємницю долі самого Зевса, адже він був ще й провидцем. Як розповідається у міфі, титан розкрив пізніше цю таємницю, оскільки не міг бачити страждань своєї матері. Але в трагедії він говорить: «... Розголошувать Про це не час, це мушу якнайглибше я Ховати,— таємниці як до­тримаю, То з мук ганебних і кайданів визволюсь».)

— Яка риса вдачі героя підкреслюється в цьому епізоді? (Титан зображений людиною честі, що не бажає ціною послуги Зевсові врятувати власне життя.)



ІV. Рефлексія

Бесіда


• Назвіть імена муз комедії і трагедії.

• На честь якого бога влаштовувались перші вистави?

• Як організовувалася демонстрація вистав?

• Розкажіть про будову грецького театру.

• Чим відрізняється давньогрецький театр від сучасного?

• Якими були актори грецького театру?

• Назвіть провідні жанри давньогрецької драми.

V. Підсумок уроку

Слово вчителя. Образ Прометея розробляли Й.В. Ґете, Дж. Байрон, П.Б. Шеллі, О. Мандельштам та ін. Надзвичайно популярним він є і в українській літературі. Прометеєві мотиви лунають у творчості Т. Шевченка (поема «Кавказ»), І. Франка, Лесі Українки (вірші «Хай буде тьма!», «Ніобея», поеми «Кассандра», «У катакомбах»), М. Рильського, А. Малишка (поема «Прометей»).

Цей образ привертав увагу і живописців, зокрема таких славетних майстрів пензля, як Мікеланджело, Тіціана, Рібейру, Сальватора Розу, Мазереєля.

Часто використовували образ титана й композитори, зокрема

Л. Бетховен, Ф. Ліст, О. Танєєв, О. Скрябін (симфонія «Поема вогню», яка стала першою у світовому мистецтві спробою поєднати музику і світло),

К. Стеценко.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ


  • Вивчити літературознавчі терміни: трагедія, комедія, драма.

  • Опрацювати конспект та с.88-93 підручника.

  • Виразно читати уривок трагедії “Прометей закутий”.

  • Виписати засоби художньої виразності, які використовує драматург в трагедії.

  • Індивідуальне завдання: підготувати повідомлення про Публія Вергілія Марона.



1 завдання

Що для людей зробив Прометей?


___________________________________________________

2завдання

Чому і як був покараний Прометей?


___________________________________________________
3 завдання

Хто звільнив Прометея? Чому пам’ять про нього живе в людських серцях?


___________________________________________________
1 завдання
Що для людей зробив Прометей?
___________________________________________________

2завдання
Чому і як був покараний Прометей?
__________________________________________________
3 завдання
Хто звільнив Прометея? Чому пам’ять про нього живе в людських серцях?
_________________________________________________

І. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

— Чи пам'ятаєте ви, як назвав Платон поетесу Сапфо? Так, десятою музою. л знаєте ви усіх 9 муз, які існували у давньогрецькій міфології?

Бід Зевса і Мнемосіни, богині поезії, мистецтв і наук, народилося 9 муз,ер овительок різноманітних видів мистецтва та науки: Мельпомена муза трагедії, :іо муза історії, лія муза комедії, шерпа муза ліричної поезії, ~іто муза любовної лірики, : псіхора муза танців, Полігімнія муза гімнів, Калліопа муза епічної поезії, нія муза астрономії.)

\\. Вивчення нового матеріалу

1. Повторення термінів теорії літератури



ма — це один із видів драматичних жанрів, що зображує складний і сер­ни конфлікт, напружену боротьбу між дійовими особами. Трагедія —- драматичний жанр, в основі якого гострий та непримиренний

[й конфлікт, який часто завершується смертю героя або героїв. Комедія — драматичний жанр, що висміює негативні суспільні явища, люд-

зній Греції зародилися й розвинулися комедія і трагедія.

знайомлення з особливостями давньогрецького театру (в групах) Зажтання: опрацювати матеріал, підготувати виступ за ним. И^р-пка № 1



Яштозичення класицизму з античного театру

грактів (у сучасному розумінні цього слова) у давньогрецькому театрі не

ра відбувалася без перерви, і хор майже ніколи не залишав місця гри під

а цих умов зміна дії у середини п'єси або розтягування її на тривалий

х озлювали б порушення сценічної дії. Тому стало звичайним, що дія тра-

іілбувається на одному місці і не триває більше одного дня. Ці особливості



юви грецької трагедії отримали у XVI ст. назву «єдності місця» та «єдності

Поетика французького класицизму надавала великого значення «єдно-

- зважала їх основним драматургічним принципом.

ртка №2 Провідні жанри давньогрецької драми

евгом V—IV ст. до н. є. драма у двох її жанрових різновидах — траге-юомедія — стала провідним родом словесності. Трагедія своїм головнимджерелом мала хорову лірику, зокрема дифірамб. Він виникає після появи актора, який виділяється з хору. Драматичний елемент посилюється, коли з'являється другий актор. Створюється можливість зображення конфлікту протилежних сил, що складає основу драми, тобто дії. Уперше другого актора увів Есхілом. За Есхілом закріпилося ім'я «батька трагедії». Картка № З

Особливості давньогрецької комедії

Комедія у Давній Греції отримала офіційне визнання значно пізніше, ніж трагедія.

• Давня комедія, здебільшого політична і викривальна, перетворила фоль­клорні «насмішкуваті» пісні на зброю політичної сатири та ідеологічної критики.

• Комедія користувалася необмеженою свободою відверто сміятися над окре­мими громадянами та називати їх імена.

• Образи комедії — карикатурні, узагальнені, а не індивідуальні.

• Сюжет має фантастичний характер, нереальність якого і викликає коміч­ний ефект.



Картка № 4

Побудова давньогрецької драми

Своєрідним є не тільки виконання давньогрецької драми, але й власне її побудова. Пісні хору розподіляють її на частини. Початкова частина до вступу хору називається прологом; пісня, яку співає хор,— парод; подальші діалогічні частини називаються епісодіями; хорові партії між двома епісодіями — стаси-ми, тобто стоячі пісні, оскільки виконувалися вони хором стоячи.

Оскільки грецька драма виникла з пісень хору, то хор спочатку був її голов­ною і необхідною приналежністю. Поєднуючи у собі декламацію, співи, танці і музику, вона де в чому нагадувала сучасну оперу, але своєрідного характеру їй надавали обстановка, одяг та гра акторів, урочиста, насичена художніми об­разами мова дійових осіб.

3. Виступи учнів

НІ. Узагальнення та систематизація вивченого

Бесіда


• Назвіть імена муз комедії і трагедії.

• На честь якого бога влаштовувались перші вистави?

• Як організовувалася демонстрація вистав?

• Розкажіть про будову грецького театру.

• Чим відрізняється давньогрецький театр від сучасного?

• Якими були актори грецького театру?

• Назвіть провідні жанри давньогрецької драми.

IV. Домашнє завдання

Вивчити конспект. Скласти кросворд «Давньогрецькі музи» (за бажанням).

Індивідуальні завдання: учневі-«літературознавцеві» підготувати повідом­лення про життя та творчість Есхіла; учням-«акторам» інсценувати уривок з п'єси Есхіла «Прометей закутий».



Тема.

Мета:

Обладнання:

«Той, хто понад усе шанував людей» (Театр у Давній Греції. Виникнення трагедГ та Комедії. Есхіл. «Прометей закутий». Розповідь Прометея про його благодіян­ня людям (епісодій 2, вірші 436—525)).

ознайомити учнів з розвитком театру в Давній Греції, творчістю видатного давньої грецького трагіка Есхіла; стисло схарактеризувати зміст трагедії Есхіла «Прометей закутий» та образ Прометея; розвивати навички конспектування, аналізу драматичного тексту, переказу, виразного читання, зв'язного мовлення, логічного мислення; сприяти! вихованню у школярів високих моральних рис: гуманізму, благородства у стосунках | уміння допомагати іншим, бути вірним своїм принципам.

текст трагедії Есхіла «Прометей закутий» (у перекладі на вибір учителя); репродукцГ ілюстрацій: «Афінський театр Діоніса», драматичні маски.

ХІД УРОКУ

А коротко сказати, то довідайтесь:

Від Прометея — всі в людей умілості. ]



Есхіл.. «Прометей закутим

II.

III.

АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Перевірка домашнього завдання.

Аналіз вчителем письмових домашніх робіт учнів.

ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЕПІГРАФА УРОКУ

СРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Виникнення

театру

в Давній Греції



Театр

як могутній засіб ідейно-виховного впливу на греків

Лекція вчителя «Розвиток театру в Давній Греції».

На думку вчених, виникнення театру в Давній Греції пов'язане з культом богаі Діоніса — покровителя землеробства та виноградарства. Як відомо, щорічно від-І бувалися урочисті діонісійські відправи, на яких Діоніс уславлювався як визво-І литель людей від щоденних турбот.

З піднесенням виливу демократичних верств населення зростав культ ДіонЦ са. Саме тоді вперше з'явився художній твір для самостійної театральної виста-І ви — драма.

Для давньогрецької драми головною була партія хору, а провідною фігурою -І заспівувач, який розповідав про події, висловлював своє ставлення до них. Хор ко-І ментував вчинки героїв, часто звертався до глядачів. У виставах використовували-! ся маски з виразом різних емоцій, підйомні машини для появи на сцені богів.

У процесі еволюції драматургії поступово зменшувалася роль богів у розвит-| кові й розв'язанні конфліктів, і автори почали більше уваги приділяти психічно-І му стану героїв.

Розквіт давньогрецького театру припадає на VI—V ст. до н. є. Видатними драматургами цього періоду були Есхіл, Софокл, Еврипід, Аристофан.

Найбільшої популярності серед драматичних жанрів набуває трагедія, комедія.) сатирівська драма. І

Починаючи з V ст. до н. є. театр став могутнім засобом ідейно-виховного| впливу на греків. Не випадково, виходячи саме з цих функцій театру, Перікл, оскільки вхід був платний, почав у період Діонісових свят видавати найбіднішик афінським громадянам невелику грошову суму — теорікон, щоб вони могли бутї присутніми на драматичних змаганнях.

Словникова робота.

Драма (гр. сігата — дія) — один із трьох літературних родів (поряд з епосом і лірикою), який змальовує світ у формі дії, здебільшого призначений для сценічногГлибокий Трагедія (гр. Іга^оесііа, букв. — козлина пісня) — драматичний твір, що ґрун-

філософський тується на гострому, непримиренному конфлікті особистості з середовищем, у якому зміст трагедії вона живе. Конфлікт трагедії має глибокий філософський зміст, є надзвичайно акту-

альним у політичному, соціальному, духовному планах, відзначається високою напру­гою психологічних преживань героя і майже завжди закінчується його загибеллю.

Робота з науковою літературою.

(Клас можна поділити на групи або дати опрацювати даний матеріал у про­цесі підготовки до уроку.)

— Прочитайте уривки з наукових праць, визначте особливості давньогрець­кої драми.

1) Аристотель, «Поетика». Отже, основа і немовби душа трагедії — це фабула, а характерам у ній нале­жить друге місце. Подібне буває і в живописі: якщо хто-небудь розмаже без ладу хай навіть і найкращі фарби, він не дасть глядачеві такого задоволення, як той, хто лише накреслить малюнок крейдою. Так само і в трагедії, яка є відтворенням дії і переважно через неї — змалювання дійових осіб.

...Треба вважати й хор за одного з акторів. Він повинен бути частиною ціло­го й брати участь у дії...

2) Горацій, «Послання до Пізонів».

Місце актора і роль належну хай хор заступає,

Але нічого співати між діями він не повинен,

Що до прямої мети не веде й не пов'язує змістом.

Добрим нехай він сприяє і дружні дає їм поради,

Хай втихомирює гнівних, а тихим любов уділяє,

Скромність у їжі хай хвалить, святу справедливість шанує

Й давні закони, і міста мирно відчинені брами.

Хай таємниці ховає і молить богів, і благає,

Щоб до нещасних доля вернулась, а гордих минала.

3) Дені Дідро, трактат «Про драматичну поезію». Античні автори думали про це інакше. Проста поведінка, дія, взята якнай­ближче до її закінчення, щоб усе знаходилось у напруженому стані, катастрофа, яка постійно насувається і весь час віддаляється якоюсь несподіваною, але прав­дивою обставиною: виразні промови, сильні пристрасті, картини, один-два харак­тери, сильно виражені — ось усі їх засоби.

4) Лесь Курбас, стаття «Про трагедію Софокла „Цар Едіп"». Для нас, людей XX сторіччя, віра в долю — наївна. Але ми не маємо права

відкидати основоположні принципи, на яких побудована класична трагедія. Грецька трагедія у своїй структурі має самобутні елементи, які складають її специфіку. Це насамперед наявність у п'єсі хору — діючого колективу, що виступає не лише представником народу, а й одночасно є «словами від автора», виявляючи думки з приводу тої чи іншої події або вчинку.



4. Бесіда на з'ясування сприйняття прочитаного.

— Посилаючись на прочитане, визначте особливості давньогрецької драми.

— Як розумів трагедію Аристотель?

— Яка роль у трагедії відводилася хорові?

— Згадайте, скільки акторів було у п'єсах.

— Як у драматургії відобразилося світобачення давніх греків?



5. Повідомлення підготовлених учнів «Обладнання театру в Давній Греції».

У часи Давньої Греції постійної театральної будівлі не було. В Афінах для вистав використовувалася центральна площа, на якій ставився розташований ам­фітеатром поміст для глядачів. В інших полісах іноді обиралася галявина, оточе­на схилами пагорбів, де розташовувалися люди.

Класичний театр складався з трьох частин: театрону, орхестри і скене.



Театрон (від слова «теаомай» — «дивлюсь») — місця для глядачів, розташовні на схилі пагорба. Розміщені концентрично, вони вирубувалися прямо в скелі, як,наприклад, в афінському театрі Діоніса (демонстрація репродукції) або прокопували­ся в землі й накривалися зверху дерев'яними дошками, а з кінця V ст. до н. є. — кам'яними чи мармуровими плитами. Театр вміщував велику кількість глядачів: у Дельфах - понад 5 тисяч, у Пелопоннесі - понад 40 тисяч, в Епідаврі — до 15 тисяч тощо. Незважаючи на таку кількість глядачів, акустика в театрі була І ідеальною. До того ж звуки посилювалися за допомогою розставлених урн, а також І спеціальних бронзових голосників, які називалися ахеї. Театр працював лише на І свята Діоніса, а потім використовувся для інших цілей: тут робилися оголошення, читалися різні постанови, проводилися диспути. Побудова Орхестра (або коністра) — друга частина театру (від слова «орхеомай» — І

давньогрецького «танцюю», звідси походить і слово «оркестр»), круглий або підковоподібний театру утрамбований майданчик, що доходив до першого ряду місць глядачів і відділявся

від них невисокою мармуровою балюстрадою. На орхестрі розміщувався трагічний хор, що складався спочатку з 12, а потім — з 15 хоревтів, включаючи заспівувача або корифея (провідника хору). Посередині орхестри знаходився жертовник Діоніса, на якому перед виставами приносили жертву.

Скене (намет для переодягання акторів, сучасна сцена) — спочатку справді була наметом, а пізніше дерев'яною, потім кам'яною або мармуровою будівлею, що І містилася за заднім, зрізаним боком орхестри. Вона являла собою єдину в театрі І закриту частину, мала вигляд палацу, повернутого фасадом до глядачів, оздобленого І колонами, скульптурами та іншими прикрасами. Фасад також був своєрідним резонатором, що сприяв посиленню звука. Скене мала троє дверей, через які актори виходили під час дії, поверталися до скене, щоб змінити маски (демонструються І репродукції із зображенням масок.) У ній також зберігався акторський реквізит. І Перед скене будувалася колонада, між колонами ставилися розмальовані щити-декорацїї, що допомагали розкрити зміст п'єси. Ця частина називалася проскенієм. Актори, можливо, грали на майданчику перед проскенієм, а в класичний період І і на орхестрі.

Для піднімання в повітря дійових осіб, які зображували богів, служила еоре- І ма (або механо), своєрідний підйомний кран, прикріплений до кроков стелі. Спе­ціальні машини імітували гуркіт грому, шум морських хвиль, свист вітру, ефек­ти диму, вогню, води тощо,

6. Слово вчителя.

Есхіл — Як відомо, .батьком трагедії вважається Есхіл. До нього трагедія містила об-

батько трагедії маль драматичних елементів і зберігала тісний зв'язок з ліричною поезією. Есхіл І

здійснив деякі зміни, що дало можливість драматизувати дійство (зокрема саме

він ввів у трагедію другого актора).

7. Повідомлення підготовлених учнів про Есхіла.

Есхіл (525—456 р.р. до н. є.) жив за часів створення Афінської держави, ста­новлення афінської рабовласницької демократії.

Біографія драматурга маловідома. За свідченням античних вчених, він наро­дився у містечку Елевсін, неподалік від Афін, в аристократичній родині. Є при­пущення, що Есхіл був обізнаний з таємницями Елевсінських містерій, тобто вхо­див у коло посвячених. На це натякають його слова в п'єсі «Жаби»:

Деметра-мати, що плекала розум мій, Твоїх містерій бути гідним дай мені.

(Переклад Б. Тена)

Відомо також, що Есхіл разом зі своїми двома братами став учасником усіх греко-перських війн: під Марафоном був поранений, бився під Саламіном і Пла-тенами. Найважливішим здобутком свого життя вважав не творчість, а участь у Марафонській битві. В епітафії, написаній самому собі і після смерті викарбу­вати на могильній плиті у далекій Сицилії, він навіть не згадує про свою славу ' трагічного поета:

Тут Есхіла Афінського, Евфоріонова сина,

Геї плодюча земля тіло його прийняла.

Згадує гай Марафонський відвагу його, тож наприклад, в афінському театрі Діоніса (демонстрація репродукції) або прокопували­ся в землі й накривалися зверху дерев'яними дошками, а з кінця V ст. до н. є. — кам'яними чи мармуровими плитами. Театр вміщував велику кількість глядачів: у Дельфах - понад 5 тисяч, у Пелопоннесі - понад 40 тисяч, в Епідаврі — до 15 тисяч тощо. Незважаючи на таку кількість глядачів, акустика в театрі була І ідеальною. До того ж звуки посилювалися за допомогою розставлених урн, а також І спеціальних бронзових голосників, які називалися ахеї. Театр працював лише на І свята Діоніса, а потім використовувся для інших цілей: тут робилися оголошення, читалися різні постанови, проводилися диспути. Побудова Орхестра (або коністра) — друга частина театру (від слова «орхеомай» — І

давньогрецького «танцюю», звідси походить і слово «оркестр»), круглий або підковоподібний театру утрамбований майданчик, що доходив до першого ряду місць глядачів і відділявся

від них невисокою мармуровою балюстрадою. На орхестрі розміщувався трагічний хор, що складався спочатку з 12, а потім — з 15 хоревтів, включаючи заспівувача або корифея (провідника хору). Посередині орхестри знаходився жертовник Діоніса, на якому перед виставами приносили жертву.

Скене (намет для переодягання акторів, сучасна сцена) — спочатку справді була наметом, а пізніше дерев'яною, потім кам'яною або мармуровою будівлею, що І містилася за заднім, зрізаним боком орхестри. Вона являла собою єдину в театрі І закриту частину, мала вигляд палацу, повернутого фасадом до глядачів, оздобленого І колонами, скульптурами та іншими прикрасами. Фасад також був своєрідним резонатором, що сприяв посиленню звука. Скене мала троє дверей, через які актори виходили під час дії, поверталися до скене, щоб змінити маски (демонструються І репродукції із зображенням масок.) У ній також зберігався акторський реквізит. І Перед скене будувалася колонада, між колонами ставилися розмальовані щити-декорацїї, що допомагали розкрити зміст п'єси. Ця частина називалася проскенієм. Актори, можливо, грали на майданчику перед проскенієм, а в класичний період І і на орхестрі.

Для піднімання в повітря дійових осіб, які зображували богів, служила еоре- І ма (або механо), своєрідний підйомний кран, прикріплений до кроков стелі. Спе­ціальні машини імітували гуркіт грому, шум морських хвиль, свист вітру, ефек­ти диму, вогню, води тощо,

6. Слово вчителя.

Есхіл — Як відомо, .батьком трагедії вважається Есхіл. До нього трагедія містила об-

батько трагедії маль драматичних елементів і зберігала тісний зв'язок з ліричною поезією. Есхіл І

здійснив деякі зміни, що дало можливість драматизувати дійство (зокрема саме

він ввів у трагедію другого актора).

7. Повідомлення підготовлених учнів про Есхіла.

Есхіл (525—456 р.р. до н. є.) жив за часів створення Афінської держави, ста­новлення афінської рабовласницької демократії.

Біографія драматурга маловідома. За свідченням античних вчених, він наро­дився у містечку Елевсін, неподалік від Афін, в аристократичній родині. Є при­пущення, що Есхіл був обізнаний з таємницями Елевсінських містерій, тобто вхо­див у коло посвячених. На це натякають його слова в п'єсі «Жаби»:

Деметра-мати, що плекала розум мій, Твоїх містерій бути гідним дай мені.

(Переклад Б. Тена)

Відомо також, що Есхіл разом зі своїми двома братами став учасником усіх греко-перських війн: під Марафоном був поранений, бився під Саламіном і Пла-тенами. Найважливішим здобутком свого життя вважав не творчість, а участь у Марафонській битві. В епітафії, написаній самому собі і після смерті викарбу­вати на могильній плиті у далекій Сицилії, він навіть не згадує про свою славу ' трагічного поета:

Тут Есхіла Афінського, Евфоріонова сина,

Геї плодюча земля тіло його прийняла.

Згадує гай Марафонський відвагу його, тож

наприклад, в афінському театрі Діоніса (демонстрація репродукції) або прокопували­ся в землі й накривалися зверху дерев'яними дошками, а з кінця V ст. до н. є. — кам'яними чи мармуровими плитами. Театр вміщував велику кількість глядачів: у Дельфах - понад 5 тисяч, у Пелопоннесі - понад 40 тисяч, в Епідаврі — до 15 тисяч тощо. Незважаючи на таку кількість глядачів, акустика в театрі була І ідеальною. До того ж звуки посилювалися за допомогою розставлених урн, а також І спеціальних бронзових голосників, які називалися ахеї. Театр працював лише на І свята Діоніса, а потім використовувся для інших цілей: тут робилися оголошення, читалися різні постанови, проводилися диспути. Побудова Орхестра (або коністра) — друга частина театру (від слова «орхеомай» — І

давньогрецького «танцюю», звідси походить і слово «оркестр»), круглий або підковоподібний театру утрамбований майданчик, що доходив до першого ряду місць глядачів і відділявся

від них невисокою мармуровою балюстрадою. На орхестрі розміщувався трагічний хор, що складався спочатку з 12, а потім — з 15 хоревтів, включаючи заспівувача або корифея (провідника хору). Посередині орхестри знаходився жертовник Діоніса, на якому перед виставами приносили жертву.



Скене (намет для переодягання акторів, сучасна сцена) — спочатку справді була наметом, а пізніше дерев'яною, потім кам'яною або мармуровою будівлею, що І містилася за заднім, зрізаним боком орхестри. Вона являла собою єдину в театрі І закриту частину, мала вигляд палацу, повернутого фасадом до глядачів, оздобленого І колонами, скульптурами та іншими прикрасами. Фасад також був своєрідним резонатором, що сприяв посиленню звука. Скене мала троє дверей, через які актори виходили під час дії, поверталися до скене, щоб змінити маски (демонструються І репродукції із зображенням масок.) У ній також зберігався акторський реквізит. І Перед скене будувалася колонада, між колонами ставилися розмальовані щити-декорацїї, що допомагали розкрити зміст п'єси. Ця частина називалася проскенієм. Актори, можливо, грали на майданчику перед проскенієм, а в класичний період І і на орхестрі.

Для піднімання в повітря дійових осіб, які зображували богів, служила еоре- І ма (або механо), своєрідний підйомний кран, прикріплений до кроков стелі. Спе­ціальні машини імітували гуркіт грому, шум морських хвиль, свист вітру, ефек­ти диму, вогню, води тощо,

6. Слово вчителя.

Есхіл — Як відомо, .батьком трагедії вважається Есхіл. До нього трагедія містила об-

батько трагедії маль драматичних елементів і зберігала тісний зв'язок з ліричною поезією. Есхіл І

здійснив деякі зміни, що дало можливість драматизувати дійство (зокрема саме

він ввів у трагедію другого актора).

7. Повідомлення підготовлених учнів про Есхіла.

Есхіл (525—456 р.р. до н. є.) жив за часів створення Афінської держави, ста­новлення афінської рабовласницької демократії.

Біографія драматурга маловідома. За свідченням античних вчених, він наро­дився у містечку Елевсін, неподалік від Афін, в аристократичній родині. Є при­пущення, що Есхіл був обізнаний з таємницями Елевсінських містерій, тобто вхо­див у коло посвячених. На це натякають його слова в п'єсі «Жаби»:

Деметра-мати, що плекала розум мій, Твоїх містерій бути гідним дай мені.

(Переклад Б. Тена)

Відомо також, що Есхіл разом зі своїми двома братами став учасником усіх греко-перських війн: під Марафоном був поранений, бився під Саламіном і Пла-тенами. Найважливішим здобутком свого життя вважав не творчість, а участь у Марафонській битві. В епітафії, написаній самому собі і після смерті викарбу­вати на могильній плиті у далекій Сицилії, він навіть не згадує про свою славу ' трагічного поета:

Тут Есхіла Афінського, Евфоріонова сина,

Геї плодюча земля тіло його прийняла.

Згадує гай Марафонський відвагу його, тож і плем'я

Довговолосих мідян — в битві пізнали її.Як і завжди в античності, з іменем поета пов'язано багато легенд, які ви­никли значно пізніше. Одна з них, наприклад, оповідала, що поетичний хист з'явився в Бсхіла після тюго, як уві сні бог Діоніс наказав йому писати трагедії. Поетичну діяльність він розпочав після 20 років, але його виступи на драматич­них змаганнях спочатку виявилися невдалими. Перемога прийшла лише в 484 році до н. є., а взагалі перші місця він здобував тринадцять разів, поки його не пере­міг Софокл.

Двічі Есхіл залишав Афіни. Вперше у 470 році до н. є., коли його запросив сицилійський тиран Гієрощ який полюбляв збирати навколо свого двору видат-' них письменників і філософів. Там Есхіл вдруге написав трагедію «Перси», що мала такий самий успіх, як і в Афінах.

Незадовго до смерті драматург з невідомих причин вдруге залишив Афіни й переселився до Сицилії. Про смерть Есхіла також існує легенда. Оракулом було сповіщено, що він загине від небесного удару. Боячись, щоб у місті щось не впало йому на голову, поет почав писати свої твори в полі. Одного разу пролітав орел, тримаючи в пазурах черепаху і шукаючи скелю, об яку можна було розбити пан­цир жертви. Побачивши лису голову поета і прийнявши її за блискучу скелю, орел випустив черепаху... Відомо також, що існувала антична гема із зображен­ням профілю Есхіла, а над ним — орел з розкинутими крилами і черепахою в па­зурах. Але невідомо чи виникла гема як результат легенди, чи, навпаки, леген­ду складено після появи геми.

Учені вважають, що Есхіл написав близько 80 п'єс, однак до наших днів дійш­ло лише сім із них та деякі уривки. Серед найбільш відомих творів драматурга можна назвати такі трагедії, як «Перси», «Семеро проти Фів», «Благаючі», три­логію «Орестея» («Агамемнон», «Хоефори», «Евменіди») та інші.

Найбільш відомою з усіх творів Есхіла стала його трагедія «Прометей заку­тий», яка й сьогодні користується великою популярністю. На думку вчених, цей твір є частиною трилогії про Прометея («Прометей-вогненосець»', «Прометей за­кутий», «Звільнений Прометей»). В основі твору лежить давньогрецький міф'про Прометея.

Бесіда на повторення.

— Що з давньогрецьких міфів вам відомо про Прометея? (Прометей був од­ним з титанів. Свого часу він допоміг Зевсові перемогти Кроноса, Зевсового батька, й прийти до влади. Але Прометей украв із небесного вівтаря вогонь і приніс його людям. За це Зевс розгнівався на титана й наказав прикувати його до скелі.)

— Хто звільнив Прометея? (Через багато століть від тяжких мук Прометея звільнив Геракл.)

Виразне читання уривка з трагедії Есхіла «Прометей закутий».

(Епісодій 2, вірші 436—525 у перекладі Б. Тена читає вчитель або підготов­лений учень.)

Бесіда за прочитаним.

— Хто є учасниками розмови, що подається в уривкові? (Прометей розмо­вляє з хором.)

— Як називаються ці види розмов? (Монолог і діалог.)

— Яка їхня роль у трагедії? (Діалог с головним засобом зображення дій та характерів персонажів. У монолозі виражаються роздуми, переживання, ваган­ня героя.) ч

— Яка роль хору утворі? (Хор виконує роль оповідача, тобто пояснює, що відбувається на сцені.)

— На основі прочитаного подумайте, чи можна з'ясувати ставлення хору до головного героя. (Хор симпатизує титанові, співчуває йому.)

— Якими Прометей сприймає людей? (Пасивними, безсилими. Він розумів, що вони потребують допомоги.)

— Яке його ставлення до них? (Титан співчуває людям. Адже вони лише смертні.)

— Яким зображено Прометея? (Він мужньо зносить своє нещастя, глибоко страждає в глибині душі: «Мовчу я,— в грудях серце розривається, Коли погля­ну на ганьбу свою». У героя ще є сили співчувати недолі людей.)11. Переказ тексту.

— Розкажіть, чого навчив людей Прометей.

(Можна цей уривок (монолог Прометея) інсценізувати.)

12. Продовження бесіди за прочитаним.

— Як ви розумієте слова Прометея «Я перетерплю, поки з пут цих визволюсь: безсила вмілість перед Неминучістю»? (Титан розуміє, що мусить знести все, що йому судилося, адже така його доля (Неминучість — це і с доля). В цих словах героя виявилася віра давніх греків у фатум (долю).)

— Згадайте, про яку таємницю, що її приховує Прометей, йдеться у творі. (З міфу відомо, що Прометей зберігав таємницю долі самого Зевса, адже він був ще й провидцем. Як розповідається у міфі, титан розкрив пізніше цю таємницю, оскільки не міг бачити страждань своєї матері. Але в трагедії він говорить: «... Розголошувать Про це не час, це мушу якнайглибше я Ховати,— таємниці як до­тримаю, То з мук ганебних і кайданів визволюсь».)

— Яка риса вдачі героя підкреслюється в цьому епізоді? (Титан зображений людиною честі, що не бажає ціною послуги Зевсові врятувати власне життя.)

13. Робота з епіграфом.

— Як ви можете розтлумачити слова епіграфа?

— Подумайте, чи мав право герой так сказати? Доведіть свою думку.

V.

Образ


Прометея

як носія


високих

моральних

ідеалів

ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Заключна бесіда.

— З культом якого бога пов'язаний розвиток театру в Давній Греції?

— Яка особливість давньогрецької драми?

- Назвіть найвідоміших драматургів древньої Еллади.

— Які жанри були популярними в той час?

— Яка роль театру в житті давніх греків?

— Дайте визначення драми, трагедії.

— Що ви дізналися про Есхіла?

— Назвіть благодіяння, які Прометей зробив для людей.

2. Узагальнююче слово вчителя.

Образ Прометея є носієм високих моральних ідеалів, що мають велике вихов­не значення для наступних поколінь. Саме тому він започатковує галерею «вічних образів» світової літератури, до яких звертаються митці різних часів і народів.

За свідченням істориків, у Давній Греції на честь Прометея влаштовувалися свята священного вогню. Найбільш спритні й сильні елліни запалювали смолос­кипи в Академії (так називався гай, розташований поблизу Афін, в якому любили розмірковувати філософи) і бігли з ним до Афін, а в місті від того вогню засвічува­ли нові. Можливо, з цим святом і пов'язане виникнення крилатого вислову «Про-метеїв вогонь» та терміну «прометеїзм», які є символом невгасимого прагнення до свободи, героїчних діянь на благо людства, до всього нового й нерозгаданого.

Образ Прометея розробляли Й.В. Ґете, Дж. Байрон, П.-Б. Шеллі, О. Ман-дельштам та ін. Надзвичайно популярним він є і в українській літературі. Про-метеєві мотиви лунають у творчості Т. Шевченка (поема «Кавказ»), І. Франка, Лесі Українки (вірші «Гіаі пох», «Ніобея», поеми «Кассандра», «У катакомбах»), М. Рильського, А. Малишка (поема «Прометей»).

Цей образ привертав увагу і живописців, зокрема таких славетних майстрів пензля, як Мікеланджело, Тіціана, Рібейру, Сальватора Розу, Мазереєля.

Часто використовували образ титана й композитори, зокрема Л. Бетховен, Ф. Ліст, О. Танєєв, О. Скрябін (симфонія «Поема вогню», яка стала першою у світовому мистецтві спробою поєднати музику і світло), К. Стеценко.



VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Вивчити конспект; написати твір «Мої роздуми над образом Прометея». Підготувати повідомлення про Софокла; прочитати трагедію Софокла




Каталог: Files -> downloadcenter
downloadcenter -> Наталія звольська
downloadcenter -> Перекази І легенди Звягельщини
downloadcenter -> Уроках читання. Презентація творчих знахідок учителів молодших класів. Тема уроку: Літературні казки про тварин. Іван Франко «Лисичка і Журавель»
downloadcenter -> Методичні рекомендації до проведення заходів оформлення експозицій книжково-журнальних виставок Тема бесіди для учнів старших класів
downloadcenter -> До Антології увійшли поетичні та прозові твори письменників міста Катеринослава – Січеслава – Дніпропетровська, написані для дітей І про дітей, для юнацтва І про юнацтво за період 1883-2012 рр
downloadcenter -> Сценарій за іншими джерелами Методичні рекомендації до проведення заходів


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Зарубіжна література 8 клас урок №17 Тема. Давньогрецький театр, його характерні особливості, роль в античному суспільстві. Основні жанри давньогрецької драми – трагедія І комедія. Значення творчості Есхіла для розвитку європейської драми і iconПолтавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №9 Полтавської міської ради Полтавської області Предмет Світова література
Тема: Давньогрецький театр та його особливості. Есхіл як видатний давньогрецький драматург. Трагедія «Прометей закутий»
Зарубіжна література 8 клас урок №17 Тема. Давньогрецький театр, його характерні особливості, роль в античному суспільстві. Основні жанри давньогрецької драми – трагедія І комедія. Значення творчості Есхіла для розвитку європейської драми і iconУрок №17. Дата 11. 11. 14. Клас Світова література. Тема. Давньогрецька лірика та її особливості. Творчість тіртея
Мета: ознайомити з особливостями давньогрецької лірики, її жанрами, головними представниками; зацікавити особистістю Тіртея, його...
Зарубіжна література 8 клас урок №17 Тема. Давньогрецький театр, його характерні особливості, роль в античному суспільстві. Основні жанри давньогрецької драми – трагедія І комедія. Значення творчості Есхіла для розвитку європейської драми і iconУрок №1 Світова література духовна скарбниця людства. Роль книжки в сучасному житті 7 Урок №2
Фольклор, його характерні ознаки. Фольклорні жанри різних народів. Гуманістичні цінності, втілені у фольклорних творах
Зарубіжна література 8 клас урок №17 Тема. Давньогрецький театр, його характерні особливості, роль в античному суспільстві. Основні жанри давньогрецької драми – трагедія І комедія. Значення творчості Есхіла для розвитку європейської драми і iconГенрік Ібсен зачинатель європейської «нової» драми. Соціально-психологічна п’єса «Ляльковий дім»
Тема: Генрік Ібсен – зачинатель європейської «нової» драми. Соціально-психологічна п’єса «Ляльковий дім»
Зарубіжна література 8 клас урок №17 Тема. Давньогрецький театр, його характерні особливості, роль в античному суспільстві. Основні жанри давньогрецької драми – трагедія І комедія. Значення творчості Есхіла для розвитку європейської драми і iconМистецтво, 8 клас Урок 18
Тема: Мистецтво бароко. Особливості живопису мистецтва бароко. Види та жанри мистецтва бароко. Творчість живописців Мікеланджело...
Зарубіжна література 8 клас урок №17 Тема. Давньогрецький театр, його характерні особливості, роль в античному суспільстві. Основні жанри давньогрецької драми – трагедія І комедія. Значення творчості Есхіла для розвитку європейської драми і iconТема. Театр у Давній Греції. Есхіл та його трагедія «Прометей закутий» Мета : ознайомити учнів із розвитком театру в Давній Греції, творчістю видатного давньогрецького трагіка Есхіла, його трагедіею «Про метей закутий»
У багатьох європейських мовах,у тому числі й українській, є чимало слів грецького та латинського походження. Давні греки залишили...
Зарубіжна література 8 клас урок №17 Тема. Давньогрецький театр, його характерні особливості, роль в античному суспільстві. Основні жанри давньогрецької драми – трагедія І комедія. Значення творчості Есхіла для розвитку європейської драми і iconУрок-дискусія з елементами аналізу п’єси Брехта. Люди, тож зрозумійте, нарешті, Наука втекла від нас за кордон
Тема. Проблематика та художні особливості п’єси «Життя Галілея». Неоднозначність образу Галілея. Інтелектуальний характер драми
Зарубіжна література 8 клас урок №17 Тема. Давньогрецький театр, його характерні особливості, роль в античному суспільстві. Основні жанри давньогрецької драми – трагедія І комедія. Значення творчості Есхіла для розвитку європейської драми і icon125 років від дня народження миколи гуровича куліша микола Куліш
Хх століття. Він був творцем модерної драми українського революційного відродження. Один із зодчих української новітньої драми, М....
Зарубіжна література 8 клас урок №17 Тема. Давньогрецький театр, його характерні особливості, роль в античному суспільстві. Основні жанри давньогрецької драми – трагедія І комедія. Значення творчості Есхіла для розвитку європейської драми і iconТема уроку. Бертольт Брехт. Життєвий та творчий шлях драматурга. Передумови й сутність брехтівської реформи драми, основні принципи «епічного театру»

Зарубіжна література 8 клас урок №17 Тема. Давньогрецький театр, його характерні особливості, роль в античному суспільстві. Основні жанри давньогрецької драми – трагедія І комедія. Значення творчості Есхіла для розвитку європейської драми і iconУрок № української літератури 11 клас 20. 01. 14, 23. 01. 14
Тема І. Багряний Основні віхи життя й творчості митця. «Тигролови» як український пригодницький роман. Проблема свободи й боротьби...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка