Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека



Сторінка3/11
Дата конвертації16.03.2018
Розмір1.79 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

С. Полтавець, канд. політ. наук, ст. наук. співроб. НЮБ НБУВ

Визнання Росією документів осіб, що постійно проживають на територіях окремих районів
Донецької та Луганської областей

З часу виникнення на території України так званих «народних республік» («ДНР» та «ЛНР») ми спостерігаємо на перший погляд два паралельні процеси у відносинах цих квазідержавних утворень з Російською Федерацією. Перший, ті хто називають себе на території самопроголошених республік «владою», при будь-якій найменшій нагоді згадують про вплив російського фактора на процеси, які відбуваються там. Другий процес абсолютно протилежної направленості: Росія офіційно не визнає своєї присутності на окупованих територіях Сходу України. Попри неодноразово підтверджені на міжнародному рівні докази присутності її військ та озброєння північний сусід України вперто твердить про свою непричетність. Не визнаючи себе стороною конфлікту, Росія намагається, як їй здається, формально залишати собі поле для маневру, хоча, з іншого боку, можна це тлумачити як ще один із проявів специфічної гібридної війни, яку вона вкотре розпочала проти чергового свого сусіда, а саме тому російське керівництво не надто переймається наявністю чи відсутністю у будь-якої зі сторін тих чи інших доказів щодо участі у війні проти України. Звичка діяти на міжнародній арені з позиції сили, на жаль для України, поки що підтверджує свою ефективність. Попри те Росія неодноразово застосовує й різноманітні способи шантажу для досягнення якщо не стратегічних, то тактичних переваг. Як російський політичний шантаж і можна розглядати підписання В. Путіним указу «Про визнання в Російській Федерації документів та реєстраційних знаків транспортних засобів, виданих громадянам України та особам без громадянства, що постійно проживають на територіях окремих районів Донецької та Луганської областей України» («О признании в Российской Федерации документов и регистрационных знаков транспортных средств, выданных гражданам Украины и лицам без гражданства, постоянно проживающим на территориях отдельных районов Донецкой и Луганской областей Украины»). Підписавши цей документ 18 лютого 2017 р., В. Путін, тим самим, намагався вкотре натиснути перш за все на європейських лідерів, які в цей час зібралися в Мюнхені на щорічну безпекову конференцію. Для більш детального розгляду цієї теми вважаємо за необхідне навести текст цього документа:



«В целях защиты прав и свобод человека и гражданина, руководствуясь общепризнанными принципами и нормами международного гуманитарного права, постановляю:

1. Установить, что временно, на период до политического урегулирования ситуации в отдельных районах Донецкой и Луганской областей Украины на основании минских соглашений:

а) в Российской Федерации признаются действительными документы, удостоверяющие личность, документы об образовании и (или) о квалификации, свидетельства о рождении, заключении (расторжении) брака, перемене имени, о смерти, свидетельства о регистрации транспортных средств, регистрационные знаки транспортных средств, выданные соответствующими органами (организациями), фактически действующими на территориях указанных районов, гражданам Украины и лицам без гражданства, постоянно проживающим на этих территориях;

б) граждане Украины и лица без гражданства, постоянно проживающие на территориях отдельных районов Донецкой и Луганской областей Украины, могут осуществлять въезд в Российскую Федерацию и выезд из Российской Федерации без оформления виз на основании документов, удостоверяющих личность (несовершеннолетние дети в возрасте до 16 лет – на основании свидетельства о рождении), выданных соответствующими органами, фактически действующими на территориях указанных районов.

2. Правительству Российской Федерации принять необходимые меры по реализации настоящего Указа.

3. Настоящий Указ вступает в силу со дня его подписания» (URL: https://rg.ru/2017/02/19/donbas-dok.html).

Перше, що кидається в очі, це апеляція російського президента до «захисту прав та свобод людини й громадянина, загальноприйнятих принципів і норм міжнародного гуманітарного права». Подібні формулювання є відверто цинічними з огляду на анексію Криму та постачання зброї на Донбас. З іншого боку, вказуючи, що ці норми діють «тимчасово, на період до політичного врегулювання ситуації», В. Путін начебто дає зрозуміти, що проект «Новоросія» у його першочерговому вигляді закритий і в подальшому Росія за будь-що буде намагатись повернути захоплені території Україні на вигідних для себе умовах. З іншого боку, якщо припустити, що це лише спосіб у черговий раз «натиснути» на Захід, який не йде на поступки Росії, і в подальшому за цим документом не будуть слідувати інші кроки, то доцільність виникнення його зводиться до нуля, оскільки на сьогодні, маючи український паспорт, громадяни, які перебувають на окупованих територіях, можуть перетинати українсько-російський кордон. Враховуючи, що в заявах, які лунають з боку російських високопосадовців, так чи інакше наголошується на «гуманітарній» направленості цього кроку, Україні в подальшому не варто чекати зміни акцентів з російського боку. Так, наприклад, очільник російського МЗС С. Лавров так само як і В. Путін покликується на міжнародні стандарти та необхідність вирішувати гуманітарні питання. Російська риторика за часи окупації Криму та Донбасу істотно не змінюється, натомість вона стає жорсткішою або пом’якшується залежно від того, чи вдається їй (Росії) вплинути на своїх опонентів іншими способами: збільшенням обстрілів на Донбасі, розгортанням антиукраїнських інформаційних атак пропагандистського характеру у західних ЗМІ тощо.

Зарубіжні політики на факт визнання Росією документів самопроголошених республік відреагували, однозначно засудивши цей факт. Так, зокрема, у Єврокомісії переконані, що таке рішення суперечить Мінським угодам, а подібні «документи» у Європі визнаватись не будуть. Генеральний секретар ОБСЄ Л. Дзаннієр категорично заявив, що, прийнявши рішення визнавати такі «документи», Росія де-факто визнає й тих, хто їх («документи») видає. Офіційні представники зовнішньополітичних відомств Німеччини та Франції переконані, що, визнаючи документи так званих «ДНР» та «ЛНР», Кремль порушує домовленості щодо врегулювання ситуації в регіоні. Офіційний представник уряду ФРН Ш. Зайберт констатує, такими діями Росія вкотре підриває суверенітет та територіальну цілісність України. Він підтвердив, що згадані «документи» в Німеччині визнаватись не будуть. Реакція офіційних кіл США була суголосною з заявами європейських політиків. «Визнання Росією документів із сепаратистських “республік” турбує та не відповідає погодженим цілям “Мінська”», – заявили в Посольстві США в Україні. Водночас дивною, з нашої точки зору, видається відсутність офіційної реакції з боку Азербайджану, Молдови та Грузії на подібні дії Москви, враховуючи наявність на територіях цих країн схожих квазідержавних утворень. Натомість колишній прес-секретар Посольства Грузії в Україні Б. Корчілава впевнений, що Росія готова повторити в Україні «абхазький» сценарій. Коментуючи цю подію, екс-дипломат згадує про те, що після 2000 р. Москва, також розігруючи «гуманітарну карту», визнала «документи», видані в Абхазії, після цього настав період роздачі російських паспортів. Саме тому Україна повинна всерйоз поставитись до таких дій агресора, переконаний Б. Корчілава. Такої самої думки дотримується й позаштатний старший науковий співробітник Міжнародного центру оборони та безпеки (Естонія) В. Сокор: цей указ президента В. Путіна – перший крок до офіційного визнання Росією режимів, нею ж створених на окупованій території України. Саме так розцінюють указ В. Путіна в Донецьку і Луганську – як «перший крок до міжнародного визнання», вказує він.

Білорусь підтвердила, що перетнути державний кордон з «паспортом ДНР» не можливо. Зі слів представника білоруського прикордонного відомства А. Бичковського, потрапити на територію Білорусі можна лише з документами, про які йдеться в міжнародних і двосторонніх договорах, в іншому випадку порушники будуть притягнуті до відповідальності відповідно до законодавства. Симптоматичним є той факт, що, наприклад, на запит журналістів ВВС у білоруському Міністерстві внутрішніх справ дали двозначну відповідь щодо подібних документів. Так, зокрема, очільник управління інформації цього відомства К. Шалькевич зазначив: «ДНР» та «ЛНР» – це невизнані територіальні утворення, у зв’язку з чим документи, видані відповідними органами «ДНР» і «ЛНР», також є недійсними на території Республіки Білорусь, проте під час в’їзду до Білорусі з території Росії людину з документами «ДНР» і «ЛНР» спочатку ідентифікують, а потім, «в індивідуальному порядку, залежно від життєвої ситуації», ухвалять рішення про допуск на територію країни. Щоправда, чиновник в офіційній відповіді не уточнив, у чому буде полягати така «ідентифікація» та виходячи з яких критеріїв буде прийматись позитивне чи негативне рішення у кожному з подібних випадків. Білоруський чиновник обґрунтовував таку позицію чинним указом президента Білорусі «Про перебування громадян України в республіці Білорусь» № 420 від 30.08.2014 р., у якому, зокрема, сказано: «…Граждане Украины и лица без гражданства, проживавшие на территории Донецкой и Луганской областей Украины, как правило, не менее года и прибывшие в Республику Беларусь для получения разрешений на временное или постоянное проживание (далее – граждане Украины), освобождаются от: … предоставления документов, необходимых для принятия решения о выдаче гражданам Украины разрешения на временное проживание, разрешения на постоянное проживание, вида на жительство, в случае отсутствия объективной возможности представить такие документы» (URL: http://president.gov.by/ru/official_documents_ru/view/ukaz-420-ot-30-avgusta-2014-g-9659/).

Факт визнання Росією «документів», виданих у самопроголошених республіках, у експертному середовищі обговорюється доволі широко. Оцінюють його в переважній більшості випадків як фактор дестабілізації загальної ситуації на неконтрольованих Україною територіях. Так, наприклад, науковий працівник Національної академії прокуратури В. Власюк вказує, що визнання Росією паспортів (та інших документів) ЛДНР є, щонайменше, недружнім актом з точки зору міжнародного права. Недружній акт, який сильно скидається на протиправну поведінку та, в ідеалі, повинен стати предметом розгляду в Міжнародному суді ООН. Юрист зауважує, що оскільки міжнародне право забороняє втручатися у внутрішні справи держави, а непідконтрольні Україні окремі райони Донецької та Луганської областей це суверенна частина України, то подібний юридичний казус порушує очевидну монополію нашої держави вирішувати відповідні питання щодо свого населення. Фахівець також наполягає на недолугості «гуманітарних мотивів», якими обґрунтовує свої дії РФ. Утім, тут Росія послідовна: які гуманітарні конвої (зі снарядами), такі й гуманітарні мотиви – головне форма, а не зміст. Обґрунтовуючи свою позицію, правник також уточнює, що принцип гуманності міжнародного права навряд передбачає дозвіл на купівлю проїзних квитків на підставі сумнівних паперів, або поселення в готелях Москви. Гуманність – це надати транспорт для евакуації населення з зони бойових дій у попередньо організовані табори, і байдуже, що там у людей за документи. Висловлюючи припущення щодо можливих подальших дій Росії, В. Власюк вибудовує можливі сценарії розвитку ситуації: наділення громадян ЛДНР особливим статусом (або навіть надання їм громадянства РФ за фактом пред’явлення паспорта ЛДНР – із «гуманітарних» мотивів); розкручування теми про гуманітарну кризу в окремих районах Донецької та Луганської областей; формування всередині російського суспільства запиту на «захист співвітчизників»; збройне втручання у вигляді гуманітарної інтервенції. Фахівець також допускає, що Російська Федерація може використати концепцію міжнародного права «Обов’язок захистити», яка передбачає можливість здійснення гуманітарної інтервенції для порятунку населення країни, уряд якої не може або не бажає захистити фундаментальні права свого населення від чисельних і грубих порушень. Найголовніше застереження: цей механізм застосовується за умови вичерпання дипломатичних засобів врегулювання, за участі коаліції держав та обов’язкової згоди Ради Безпеки ООН. Якщо Росія зважиться піти на подібні кроки, вона проігнорує цю обов’язкову процедуру, переконаний В. Власюк.

Подібні дії з боку агресора (Росії) спонукатимуть вище керівництво держави визначитися щодо неконтрольованих територій: або відмовитися від блокади, або сприймати «ДНР» і «ЛНР» як окуповані території, або виконувати мінські домовленості, зауважує голова Інституту глобальних стратегій В. Карасьов. У цій ситуації у Києва доволі обмежене поле для маневру, бо у випадку визнання Росією «державності» самопроголошених утворень дієвих механізмів впливу, окрім вище зазначених, в української влади немає, переконаний експерт.

Українська влада має використати подібні дії Кремля на власну користь шляхом визнання територій, які контролюють так звані «ДНР» та «ЛНР», окупованими, стверджує політичний експерт В. Крюков. Таким чином Київ отримає додаткові аргументи для підтвердження власної правоти в міжнародних судах. Такі дії В. Путіна в черговий раз підтверджують, що у відносинах з Москвою сподіватися лише на дипломатію не варто, вважає В. Крюков. Погоджується з цим і голова Центру «Ейдос» В. Таран, який ставить під сумнів можливість домовитися з Росією в рамках будь-яких міжнародних форматів. Натомість він вважає, що єдине, на що може сподіватися наша держава, це об’єднання влади та суспільства й сильна армія.

Український дипломат В. Огризко переконаний, що визнання «документів» псевдореспублік – це провокація з боку Москви, головною метою якої є з’ясувати, як діяти далі. Переконавшись, що перезавантаження на російських умовах у відносинах зі США не буде, російське керівництво проводить своєрідний «моніторинг». У випадку дуже жорсткої реакції країн Заходу, Росія «відповзе» назад, але у випадку якщо США та Європа обмежаться лише «стурбованістю» – Москва буде рухатись далі. Така поведінка РФ лише черговий раз підтверджує її багаторічну політику, стверджує екс-очільник МЗС України.

Закордонні експерти (йдеться перш за все про американських та європейських) переконані, що згадуваний вище указ В. Путіна ускладнює реалізацію домовленостей, яких вдалося досягти у процесі переговорів у Мінську. Так, зокрема юрист вашингтонської юридичної фірми Bryan Cave LLP К. Бернс наголошує, що визнання паспортів псевдореспублік з точки зору міжнародного права є підставою для санкцій проти російських посадовців і авіакомпаній, які приймають такі документи. Водночас аналітик сумнівається в тому, що адміністрація нового президента США Д. Трампа вводитиме нові санкції проти Росії. Науковий директор Німецько-російського форуму О. Рар теж упевнений, що цей крок В. Путіна спровокує ескалацію конфлікту. Проте у Росії є достатньо багато можливостей і часу довести, що це їй потрібно було зробити з гуманітарних міркувань, вважає О. Рар, до речі, член «Валдайського дискусійного клубу».

У російському експертному середовищі переважають схвальні відгуки про цей указ російського президента, що, власне, і не дивно. При цьому навіть критично налаштовані відносно Кремля фахівці визнають, що таке рішення є елементом тиску на Захід та спровоковане перш за все заявами представників нової американської адміністрації про необхідність повернення Криму Україні. Так, наприклад, керівник Центру економічних і політичних реформ (Росія) Н. Міронов переконаний, що у своєму протистоянні із Заходом Москва готова до повного визнання республік «ДНР» та «ЛНР» та їх інтеграції. Деякі пояснення є доволі дивними, так, зокрема, науковець з Дипломатичної академії МЗС Росії П. Калініченко вважає, що указ В. Путіна пов’язаний з «ліквідацією без громадянства», тим більш незвично це сприймається бо звучить з вуст доктора юридичних наук, який, на нашу думку, мав би знати, що поняття «апатриди» поширюється на людей, які не мають громадянства або підданства жодної країни, а це в будь-якому випадку не стосується людей, які проживають на територіях самопроголошених республік, бо українського громадянства їх ніхто не позбавляв. Саме тому так само недоречною є аналогія з Абхазією та Південною Осетією, наведена російським правником. Натомість відомий російський політичний експерт А. Піонтковський оцінює указ В. Путіна як істеричну реакцію Кремля на зміну риторики Білого дому щодо проблеми Криму та українського Донбасу, провалом сподівань на проросійське оточення Д. Трампа на чолі з М. Флінном. Водночас аналітик переконаний, що по суті це визнання або навіввизнання самопроголошених республік має зіграти на користь України, бо додає аргументів у дискусіях з європейськими країнами та США щодо неможливості реалізації російського сценарію на Донбасі, який передбачає інкорпорацію так званих «ДНР» та «ЛНР» у політичну систему України.

Оглядач газети The New York Times Е. Крамер у тематичній статті зазначає, що «указ Путіна зупинив Росію за крок від офіційного визнання двох окупованих територій як незалежних держав. Одночасно він створює шаблон та підґрунтя в бюрократичній системі Кремля для визнання проросійських бойовиків у так званих заморожених конфліктах (інспірованих Росією. – Ред). В інших гарячих точках колишнього Радянського Союзу рішення Росії визнати документи, видані бунтівними «урядами» (на окупованих російськими військами територіях. – Ред.), такі як водійське посвідчення, свідоцтво про шлюб та університетські дипломи, зруйнувало дипломатичні шляхи врегулювання конфліктів» (URL: https://beztabu.net/the-new-york-times-rosiya-zupinilas-za-krok-vid-oficijnogo-viznannya-lnr-ta-dnr_n14754).

Політичний оглядач сайту «Обозреватель» А. Капустін вважає за потрібне у відповідь на таке рішення В. Путіна запровадити платні візи для росіян та скоротити їм термін перебування на території України до 30 діб. Навіть якщо це викличе дзеркальне рішення Москви, Україна таким чином унеможливить отримання українських віз на окупованих територіях, бо консульські установи там відсутні.

Попри безліч «рецептів» та рекомендацій щодо того як реагувати і чи реагувати взагалі на чергове рішення В. Путіна, які представлені нами вище, з нашої точки варто звернути увагу ще на один аспект проблеми. Росія, визнаючи «дійсними документи, що засвідчують особу, документи про освіту та (або) про кваліфікацію, свідоцтва про народження, укладення (розірвання) шлюбу, зміну імені, про смерть, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, реєстраційні знаки транспортних засобів», створює правовий прецедент, відповідно до якого будуть виникати правові колізії щодо сумнівних з точки зору загальновизнаних юридичних норм прав на майно та будь-яку власність. Таким чином це спричинить ситуацію, за якої, наприклад, транспортний засіб, який має свідоцтво про реєстрацію, видане на окупованих територіях, може бути легалізоване на території Російської Федерації. А в умовах окупації, наприклад, викрадений у когось автомобіль отримає законні російські документи. Подібні сценарії можливі й щодо іншого майна. Те саме стосується і багатьох інших сфер життєдіяльності громадян на окупованих територіях: права на отримання спадку, пенсій та інших соціальних виплат, права на освіту. Україна до сьогодні визнає людей, які проживають на окупованих територіях, своїми громадянами, а тому з точки зору офіційної всі подібні російські юридичні акти є нікчемними з правової точки зору. З іншого боку російська влада таким чином намагається покращити ситуацію з лояльністю людей, які живуть в умовах фактичної окупації, тим більше, що це їй нічого не коштує, бо вона ж не російські паспорти видає. Водночас використавши таку подію в пропагандистських цілях, вона вкотре опосередковано підтвердить свою відданість ідеї «русского мира». Крім того, цей указ В. Путіна створює зону чергової «політичної турбулентності» та, як бачимо, навіть в україномовному інформаційному просторі чергову хвилю обговорень, актуалізуючи тематику «ДНР» та «ЛНР» поза рамками мінських домовленостей. Саме тому заяву Президента України П. Порошенка про те, що, визнавши «документи», видані в ОРЛДО, В. Путін довів російську окупацію Донбасу, треба сприймати з точки зору статусу-кво та можливих потенційно небезпечних подальших кроків РФ щодо політичної легалізації самопроголошених республік та адекватної реакції на них України.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека iconНаціональна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека. Заснований у 2011 році
Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека. Заснований у 2011 році. Видається...
Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека iconЗасновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека
Редакційна колегія: Н. Іванова (відповідальна за випуск), Ю. Половинчак, Т. Дубас, В. Гребенюк
Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека iconВ. Горовий Редакційна колегія
Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека. Заснований у 2011 році. Видається...
Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека iconВ. Горовий. Редакційна колегія
Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека. Заснований у 2011 році. Видається...
Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека iconВ. Горовий. Редакційна колегія
Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека. Заснований у 2011 році. Видається...
Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека iconНаціональна академія наук україни національна бібліотека україни імені в. І. Вернадського яворська уляна Петрівна

Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека iconПідрозділ нбув: Відділ науково-бібліографічної інформації Одеська національна наукова бібліотека імені М. Горького
Одеська національна наукова бібліотека імені М. Горького подарувала нбув видання
Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека iconГоловний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія
Засновник: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Видається з 01. 01. 1998 р. Виходить двічі на місяць. Головний...
Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека iconНаціональна бібліотека україни імені В. І. Вернадського центр бібліотечних електронних ресурсів І технологій
Представляємо Вашій увазі інформацію про книжкові видання з виставки нових надходжень нбув. З експозицією можна ознайомитися в читальному...
Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека iconНаціональна бібліотека україни імені В. І. Вернадського
Представляємо Вашій увазі інформацію про книжкові видання з виставки нових надходжень нбув. З експозицією можна ознайомитися в читальному...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка