Застосування інноваційних технологій на уроках іноземної мови 2018 р. Зміст вступ



Сторінка1/3
Дата конвертації25.04.2018
Розмір0.67 Mb.
  1   2   3


PRACJA-USPICH

Застосування інноваційних технологій

на уроках іноземної мови

2018 р.

ЗМІСТ


Вступ

Сучасний етап розвитку освіти в Україні характеризується інтенсивним переосмисленням цінностей, пошуками нового в теорії та практиці навчання і виховання. Пріоритетним напрямком розвитку сучасної школи є орієнтація на розвиток індивідуальних творчих здібностей учнів, на інтеграцію у світовий освітній простір, що вимагає істотних змін в педагогічній теорії і практиці, передбачає врахування потреб та інтересів учня, реалізацію диференційованого підходу до навчання.

Сьогодні в центрі уваги має бути особистість ученя, її неповторний внутрішній світ. Отже основною метою сучасного вчителя має бути вибір таких інноваційних методів і форм організації навчальної діяльності учнів, які будуть спрямовані на всебічний творчий розвиток особистості. Це включає не тільки нові технічні засоби, а також і нові форми і методи викладання, новий підхід до організації процесу навчання, спілкування між учасниками освітнього процесу. Завдання вчителя полягає в тому, щоб вибрати такі методи навчання, які дозволили б виявити ініціативність, творчість учня, активізували його навчально-пізнавальну діяльність в процесі навчання, розвивали таланти учнів, максимально використовуючи усі їх відчуття та вроджені здібності [11, 29].

Інновації в педагогіці зумовлені загальними процесами у суспільстві, пов’язані із глобальними проблемами, інтеграцією (лат. Integratio – відновлення, об’єднання в ціле окремих елементів) знань і форм соціального буття. Сьогодні створюється нова педагогіка, своєрідною ознакою якої є інноваційність − здатність до оновлення, відкритість новому.

Актуальності питання інновації присвячено безліч робіт таких вчених як В. Андрущенко, І. Бех, А.Гончарова, І. Дичківська, В. Журавський, І. Зязюн, О.Коваленко, О.Когут, О.Мазко, С.Ніколаєнко,О.Пометун, Л.Пироженко, М.Чепіль, Є.Шматков та ін. Сьогодні в Україні паралельно існують два напрямки освіти, в тому числі і вивчення іноземних мов, − традиційна, яка за твердженням І.Зязюна є безособистісною, “бездітною... безлюдською”. У ній “людина постає об’єктом, яким можна керувати за допомогою зовнішніх впливів, загальних стандартів і нормативів” [14, 15] та інноваційна, яка актуалізується Державною національною програмою “Освіта. Україна ХХІ сторіччя” як необхідність “досягнення якісно нового рівня у вивченні іноземних мов” [10]. Оскільки вивчення іноземної мови є вивченням сукупності цілої галузі знань, то це дає можливість особистості глибше ознайомитися із скарбницю іншомовної культури, з новими стиля життя та мислення в різних країнах. Інтегрування України у світову спільноту супроводжується досконалим володінням іноземними мовами, якого можна досягти впровадженням в освітній процес інноваційних технологій. Отже одним із пріоритетних напрямів реформування освіти є інтенсивне використання інноваційних технологій, що спонукало нас до вибору теми наукової роботи.

Метою нашої наукової роботи є дослідження застосування інноваційних технологій на уроках іноземної мови.

Об’єктом нашого дослідження є інноваційні технології в загальноосвітній школі.

Предметом дослідження є застосування інноваційних технології на уроках іноземної мови.

У відповідності до мети наукової роботи були поставлені наступні завдання:



  • дослідити сутність та особливості інноваційних педагогічних технологій;

  • з’ясувати та проаналізувати класифікації інноваційних технологій;

  • обґрунтувати та експериментально перевірити шляхи застосування інноваційних технологій на уроках іноземної мови.

Теоретичною та інформаційною базою наукової роботи є базисні положення теорії пізнання про взаємозв’язок теорії та практики, свідомості і діяльності, формування особистості учня; освітні документи; праці, статті науковців, базові підручники, зібрана експериментальна інформація про застосування інноваційних технологій на уроках іноземної мови; праці педагогів, науковців та інтернет-ресурси.

Методологічною основою дослідження є використання інноваційних технологій як засіб формування успішної та різносторонньої особистості.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:

  • теоретично обґрунтовано шляхи застосування інноваційних технологій на уроках іноземної мови;

  • уточнено трактування понять “педагогічні інновації”, “інноваційні технології”;

  • запропоновано способи інтенсифікації навчально-виховного процесу уроків іноземної мови засобами інноваційних технологій та здійснено їх апробацію.

Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження: теоретичні: системний аналіз наукової, психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження (уточнення змісту, особливостей інноваційних технологій, їх застосування на уроках іноземної мови); аналіз програм, навчальних посібників і методичних рекомендацій, технічної літератури; емпіричні: діагностичні (психолого-діагностичне анкетування, бесіди з вчителями і учнями); обсерваційні (спостереження за навчальним процесом у школі, систематизація та узагальнення педагогічного досвіду); експериментальні ( апробація запропонованої методики та впровадження у шкільну практику основних положень дослідження.

Наукова і практична значущість наукової роботи полягає в обґрунтуванні можливостей інноваційних технологій, як нового методу навчання іноземної мови, який допомагає реалізувати особистісно-зорієнтований підхід, забезпечити індивідуалізацію та диференціацію навчання, враховуючи здібності особистості, її рівень знань.

Структура наукової роботи складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.
Розділ 1. Інноваційні тенденції розвитку сучасної освіти

1.1 Сутність та особливості педагогічних інноваційних технологій

Стратегічні напрямки розвитку освіти, визначені Державною національною програмою, визначають формування інтелектуального й культурного потенціалу нації через забезпечення постійного духовного самовдосконалення особистості. Трансформаційні процеси в освіті передбачають розвиток творчої, ініціативної людини, що здатна не тільки до трансляції знань, а й готова створювати нові світові зразки культури і духовності. Зміст, методи і форми освіти не є незмінним феноменом, адже вона має реагувати на нові виклики цивілізації, суспільні реалії, беручи до уваги тенденції, національні особливості, менталітет народу, перспективи розвитку людства, враховуючи активний прорив у науково-технічному розвитку, радикальні перетворення традиційних світовідображень, уявлень про цінності життя, перспективи розвитку цивілізації.

У другій половині ХХ ст. виник значний розрив між тогочасною системою освіти і новими умовами життя, який, за твердженням сучасного американського дослідника Філіпа Кумбса, був означений як криза. Саме тоді ведуться між науковцями дискусії, з’являються критичні публікації про стан освіти, про нові шляхи її розвитку. У багатьох країнах приймаються державні програми реформування освіти [11, 8].

На сучасному етапі традиційне передання знань, умінь і навичок є недостатнім у розвитку всебічно освіченої творчої особистості, адже спричиняє невміння та небажання дітей учитися, не готовність учнів ціннісно ставитися до власного розвитку та освіти. Отже, загальноосвітня школа потребує розробки та впровадження сучасних освітніх технологій, яка потребує нових управлінських підходів, удосконалення традиційної системи навчання і виховання, залучення до неї принципово нових елементів, оскільки цей процес не повинен бути лише збільшенням суми знань, а веде до індивідуального розвитку учнів, передбачає осучаснення організації навчально-виховного процесу, що ґрунтується на сучасних підходах до індивідуального розвитку особистості.

Отже, подоланню кризи сприятиме інтенсивне реформування сучасної освіти, відповідно до вимог часу, формування принципово інноваційної системи загальної освіти, яка поступово витіснятиме традиційну. Терміни “традиційне навчання” та “інноваційне навчання” запропоновані групою вчених у доповіді Римського клубу (1978), зокрема дослідники вказували, що принципи традиційного навчання не відповідають вимогам сучасного суспільства до розвитку особистості, не задовольняють її пізнавальні можливості та потреби. Інноваційне навчання ці вчені асоціювали з процесом і результатом навчальної та освітньої діяльності, що потребує новаторських змін у культурі та соціальному середовищі. “Воно орієнтоване на формування готовності особистості до динамічних змін у соціумі за рахунок розвитку здібностей до творчості, різноманітних форм мислення, а також здібності до співробітництва з іншими людьми” [11, 9].

Інноваційність (лат. innovatio – оновлення, зміна, нововведення) трактується в науці як новий підхід, відмінність у сприятливості суб’єктів до інновацій, нових ідей, досвіду, створення суттєво нового, використання вже відомого в інших цілях. Динамічні зміни в навчально-освітній діяльності можуть відбуватися лише із орієнтацією на інноваційне навчання на основі розвитку індивідуальних творчих здібностей особистості, застосування різноманітних форм мислення, високих соціально-адаптаційних можливостей людини [39, 211].

Питанням актуальності та алгоритму застосування інноваційних технологій в освітній ланці займались численні вчені, зокрема: В.Верлань, М.Гапонова, Р.Гуревич, І.Дичківська, Т.Коваль, А.Нікуліна, Л.Пироженко, О.Пометун, В.Рогозіна, О.Савченко, М.Чепіль, О.Щербак та ін.

Сучасна наукова література не має загальноприйнятого визначення поняття “інноваційний розвиток освіти”. Існує декілька визначень цього терміну. Зокрема, С. Ніколаєнко трактує інноваційний розвиток як “механізм, який сприяє активному пошуку нових форм і методів управління і дає можливість забезпечити приєднання держави до високотехнологічних країн світу та підтримати процеси випереджувального характеру в усіх галузях її життєдіяльності” [24, 120].

Специфіка інноваційного навчання полягає у його відкритості та потребі змін та удосконалення у майбутньому, перспективність та передбачення, що ґрунтуються на постійній переоцінці цінностей, спрямованості на конструктивні дії в оновлених ситуаціях. В.Андрущенко виділяє такі умови реалізації моделі інноваційного розвитку освіти: − належне фінансування розвитку цієї галузі; − забезпечення взаємодії науки і освіти через осучаснення змісту освіти досягненнями сучасної науки, науковість освітнього процесу університетів; − заміна адміністративного керування галуззю вищої освіти демократичними перетвореннями (реалізаці автономії університетів); − побудова якісно нової моделі міжнародного академічного співробітництва – відкрито-прагматичної; − ґрунтування освіти на нових інформаційних технологіях; − дотримання мовної стратегії (володіння іноземними мовами); − переорієнтація освітньої системи з засвоєння та накопичення суми знань на перспективному усвідомлення їх потреби та предметно-практичного значення, формування вмінь до самоосвіти та практичного застосування для кар’єрної професійної реалізації, “зростання добробуту, комфортного існування в розвиненому суспільстві” [1, 10-17].

Сучасні глобальні освітні тенденції розвитку освітньої системи і змісту навчання спрямовані на: − неперервність. якісність та масовість освіти; − індивідуальну та суспільну спрямованість освіти; − спрямованість на активізації освоєння особистістю способів пізнавальної діяльності; − орієнтація освітнього процесу на індивідуальні нахили та потреби особистості; − спрямування освітнього процесу на особистість, що ґрунтується на забезпеченні саморозкриття її можливостей. Формування творчої особистості має передбачати актуалізацію у неї знань, творчою ініціативи, високого адаптаційного потенціалу, формування гнучкості та критичності мислення, що ґрунтуються високих духовно-моральних цінностях, особистісній відповідальності, внутрішній свободі, максимальній самореалізації, раціоналізації та конкретизації у досягненні кінцевої мети.

Сучасний етап розвитку українського суспільства потребує радикальних змін у державній освітній політиці. Входження нашої країни у світовий освітній простір потребує становлення нових парадигм (грец. paradeigma – приклад, взірець) освіти, орієнтованих на поглибленні тенденцій диференціації освіти. Педагогічні колективи навчально-виховних закладів мають змогу обирати будь-які моделі, зокрема авторські, і конструювати за ними педагогічний процес. Це потребує суттєвих інноваційних змін в педагогічній теорії та практиці. На основі цього відбувається взаємодія різноманітних педагогічних систем і технологій навчання, удосконалюються та впроваджуються нові форми, а також осучаснюються цілісні педагогічні системи минулого [4, 18].

Оновлена освіта має ґрунтуватися на входженні в інноваційний режим роботи та професіоналізації педагогів, його творчому самовизначенні, спрямованості на самоосвіту, саморозвиток та самовдосконалення. Тільки небайдужість педагога до пізнання й використання у своїй діяльності нововведень сприятиме вихованню успішної особистості.

А. В. Хуторський вважає, що “об’єктом педагогічної інноватики є процес виникнення, розвитку й освоєння інновацій в освіті” учнями, студентами, що спрямовані на прогресивні зміни у якості їхньої освіти, а “предметом – сукупність педагогічних умов, засобів і закономірностей, пов’язаних з розробкою, запровадженням та освоєнням педагогічних інновацій в освітній практиці”. Предметом педагогічної інноватики є система взаємин, які “виникають в інноваційній освітній діяльності, спрямованій на становлення особистості суб’єктів освіти – учнів, педагогів, адміністраторів”[38, 14–15].

Педагогічна інновація трактується сучасними науковцями як цілеспрямована, осмислена зміна педагогічної діяльності на основі розробки та введень у закладах освіти педагогічних та управлінських нововведень, що ґрунтується на новому змісті управління, навчання та виховання; нових організаційних форм, методів та технологій навчання, оновлення професійної діяльності тощо [11; 39]. Таким чином, інноваційний процес реалізується через перетворення наукового знання на інновацію, відповідно до нових суспільних потреб та впровадження їх у практику.

Дослідник С. Хейвуд вказує, “щоб прийняти правильне рішення стосовно запровадження чи відхилення освітньої інновації, ми повинні дати відповіді на такі запитання: Чого ми будемо навчати? Як ми цього будемо навчати? Як ми зможемо дізнатися, що досягли поставленої мети?” [45, 287]. Науковець підкреслює, що ефективність використовуваних освітніх інновацій залежить від: змістовної оцінювання освіти щодо впровадження певної інновації; спрямування інноваціями духовно-морального рівня як педагогів, так і учнів; порівняльні характеристики навченості учнів до та після впровадження інновацій; суб’єктивне оцінювання необхідності впровадження інновацій. Інноваційний процес включає три основні етапи: вироблення ідеї, прикладний характер застосування ідеї, практична реалізація нововведення, що сприяє соціалізації певного наукового відкриття або освітнього нововведення. Отже, у процесі дослідження ми дійшли висновку, що педагогічна інноватика ґрунтується на освоєнні, створенні і застосуванні нових освітніх технологій, концепцій на співпраці суб’єктів педагогічної взаємодії.

Необхідність інноваційної спрямованості педагогічної діяльності в сучасних закладах середньої освіти актуалізується: необхідністю інноваційних змін освітньої системи; створенням навчальних закладів нового типу, у тому числі й недержавних; оновлення методології і технології організації навчально-виховного процесу у різноманітних навчальних закладах, на основі особистісно-орієнтованих технологій, партнерських міжособистісних стосунках та компетентнісному підході; реалізацією соціального замовлення; пошуком нових організаційних форм, технологій навчання і виховання; потребою індивідуального підходу до особистості; підвищення ролі і авторитету педагогічного знання, що є теоретичною базою для нових пошуків, інновацій, творчого удосконалення особистості учня; − пошуком дослідно-наукових інновацій: вибір нових програм, підручників, використання нових прийомів і способів педагогічної діяльності; − необхідністю підвищення конкурентноздатності закладів освіти.

Розгляд сутнісних ознак інноваційних педагогічних технологій потребує уточнення ключових понятть “інновація” та “технологія”. Як уже згадувалося, у педагогічних інтерпретаціях інновація означає нововведення, що поліпшує хід і результати навчально-виховного процесу. Термін “технологія” (грец. techne − мистецтво, майстерність і logos − слово, вчення) [11, 56] визначається як усвідомлене практичне мистецтво, усвідомлена майстерність. Таким чином, термін “інноваційні педагогічні технології” трактується як “цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів, дій і засобів, що охоплюють цілісний навчальний процес від визначення його мети до очікуваних результатів” [11, 338−339].

У науковому обігу термін “технологія” використовується при характеристиці виробничих процесів і означає сукупність прийомів та способів оброблення, вироблення, зміни стану, якостей та інших закономірностей з метою визначення та використання на практиці найефективніших та економічних виробничих процесів Інакше кажучи, технологія розуміється як система методів та засобів цілеспрямованої зміни стану суб’єкта. Будь-яка технологія має такі ознаки, як поетапність, координоване та поступове виконання дій з метою досягнення певного результату; виконання операцій та процедур, включених у технологію як вирішальна умова досягнення мети [21, 28].

Визначення поняття “педагогічна технологія” неоднозначне у дослідженнях українських та зарубіжних науковців. Так, за В.Беспалько [3], педагогічна технологія –“сукупність засобів і методів відтворення теоретично обґрунтованих процесів навчання та виховання, які дозволяють успішно реалізувати поставлені освітні цілі. М.Кларін [17, 55] педагогічну технологію тлумачить як системну сукупність і порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних засобів, що використовуються для досягнення педагогічних цілей; І.Якиманська [44, 22] тлумачить педагогічну технологію як ланцюжок педагогічних дій, операцій та комунікацій, побудованих згідно цільових установок, які мають форму очікуваного результату; діяльність викладача та студентів на основі взаєморозуміння і діалогу у ході професійного становлення останніх. За визначенням В.Сластьоніна [35], педагогічна технологія є впорядкованою сукупністю дій, операцій та процедур, які інструментально забезпечують досягнення прогнозованого результату у змінних обставинах освітнього процесу. Г.Шатковська [42, 193] поняття “педагогічна технологія” тлумачить як спрямованість педагогічних досліджень на радикальне вдосконалення діяльності, підвищення її результативності (досягнення мети), інтенсивності, технічної озброєності, інструментальності. За дефініцією словника ЮНЕСКО, педагогічна технологія – це систематичний метод планування, застосування і оцінки усього процесу отримання та засвоєння знань шляхом врахування людських та технічних ресурсів, а також взаємодії між ними для досягнення більш ефективної форми навчання. І.Дичківська тлумачать педагогічну технологію як науку, що досліджує найраціональніші шляхи навчання, і як систему способів, принципів і регулятивів, які застосовують у навчанні, і як реальний процес навчання[11, 66].

Отже, проаналізувавши дослідження науковців, педагогічну технологію ми розуміємо як сукупність послідовних педагогічних дій, операцій, способів, методів та засобів навчальної діяльності, які сприяють швидкому досягненню цілей навчально-виховного процесу у процесі вивчення іноземних мов. Педагогічні технології охоплюють технології навчання, виховання та управління [39, 10]

Організація інноваційного навчання передбачає розвиток творчої діяльності учнів та можливостей її цілеспрямованого включення у навчальний процес: 1) створення нових уявлень (від відомого до невідомого); 2) оволодіння новими уявленнями (від невідомого до відомого). Педагогічні технології можуть бути представлені трьома аспектами: науковим, процесуально-описовим, процесуально-дійовим [29]. Згідно з першим, педагогічна технологія є елементом педагогіки, яка проектує різноманітні педагогічні процеси; другий зазначає, що це сукупність засобів для досягнення запланованих результатів; процесуально-дійовий аспект розкриває сутність педагогічних технологій як здійснення технологічного процесу, функціонування методологічних засобів.

С.О. Сисоєва вважала, що використання інноваційних педагогічних технологій в освіті повинно “забезпечувати особистісний і професійний розвиток особистості, її професійну та соціальну мобільність, конкурентоспроможність на ринку праці, адаптаційну гнучкість” [34]. При такій формі організації учні не лише навчаються, а й стають повноправними учасниками навчально-виховного процесу. Інноваційні технології допомагають накопичувати профільні знання, стимулюють самостійну роботу, обробку даних та креативний всебічний творчий розвиток.

Ми виділили три типи новаторських підходів до інноваційних освітніх технологій, які застосовуються для творчого розвитку особистості у вивченні іноземних мов: комбінаторні (лекція-діалог), радикальні (використання інтернету, вебінари), удосконалюючо-модифікуючі (рольові ігри).

Отже, перспективи створення системи інноваційної освіти ґрунтуються на основі гуманізації освітнього процесу для формуванні творчої, конкурентоздатної, відповідальної, професійно компетентної особистості, з всебічним світоглядним інформаційним, культурним, естетичним кругозором, патріотично налаштованою громадянською свідомістю, готової до конструктивної роботи у різноманітних проблемних ситуаціях, здатної до використання власних інноваційних здібностей, перетворюючого інтелекту у творчій інноваційній діяльності.



1.2. Класифікаційні особливості інноваційних технологій у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи

Впровадження інновацій в освітніх закладах викликане потребою змін у ставленні до процесу навчання та його суб’єктів: вчителів, учнів, батьків, громадськості, застарілістю форм і методів навчання, тому необхідне оновлення, поглиблення та удосконалення як власних знань, умінь та навичок, так і пошук форм навчання учнів, що активізують та вмотивовують навчально-виховний процес, підвищують рівень успішності учнів. Саме цьому сприяють інноваційні технології, які спрямовані на співробітництво, порозуміння й доброзичливість у спілкуванні учителя та учнів, реалізацію особистісно-орієнтованого навчання, виховання компетентної творчої особистості.

Застосування інноваційних педагогічних технологій спрощують, роблять різноаспектною педагогічну діяльність на уроках іноземної мови. Широкий спектр, багатоваріантність інноваційних педагогічних технологій зумовлюють необхідність їх класифікації. Ми вважаємо найдосконалішою класифікацію, в якій педагогічні технології групуються за різноманітними системними та інструментально значущими ознаками. Відповідно в сукупності педагогічних технологій, визначені І.Дичківською [11], А.Нісімчук[25], С.Сисоєва[34], М.Чепіль[39], визначимо особливості застосування нових педагогічних технологій на уроках іноземної мови:

1. “За рівнем застосування: загально педагогічні (стосуються загальних засад” освітнього процесу на уроках іноземної мови); “предметні та галузеві” (призначені для вдосконалення викладання іноземної мови); “локальні та модульні” (передбачають часткові зміни педагогічних явищ) [39, 18].

2. За філософською основою: наукові та релігійні; гуманістичні й антигуманні; вільного виховання та примусу; матеріалістичні та ідеалістичні; діалектичні та метафізичні; антропософські і теософські тощо.

3. За науковою концепцією засвоєння досвіду: асоціативно-рефлекторні (на основі теорії формування понять); біхевіористські (ґрунтується на поведінковій теорії навчання); розвивальні (на основі теорії розвитку здібностей); сугестивні (засновані на навіюванні); нейролінгвістичні (ґрунтуються на нейролінгвістичному програмуванні); гештальттехнології (засновані на психотерапевтичному впливі. цілісності форм, образів та структури) та ін.

4. За провідним чинником психічного розвитку: біогенні (на основі біологічних чинників); соціогенні (визначаються соціальними чинниками); психогенні (визначаються психічними чинниками).

5. За ставленням до дитини: авторитарні (надмірна регламентація педагогічного впливу); дидактоцентристські (центрованість на навчанні); особистісно-орієнтовані (технології співробітництва, вільного виховання, гуманно-особистісні, індивідуалізовані тощо).

6. За орієнтацією на особистісні структури: інформаційні (формування знань, умінь, навичок); формувально-напрямкові (формування різних напрямів діяльнісно-практичної сфери) технології саморозвитку (самоуправління особистісних механізмів); операційні (формування розумової діяльності); евристичні (творчий розвиток здібностей).

7. За типом організації та управління пізнавальною діяльністю:

− структурно-логічні технології навчання (вибір, реалізація, спосіб розв’язання дидактичних завдань; діагностування та оцінка результатів);

− ігрові технології (ігрова взаємодія вчителя з учнями, спрямована на формування вмінь компетентного вибору альтернативних варіантів розв’язку завдань через реалізацію певного сюжету: рольові, ділові, театралізовані, комп’ютерні ігри, імітаційні вправи, ігрове проектування тощо;

− комп’ютерні технології (дидактична педагогічна реалізація систем комп'ютерного навчання на основі навчальних програм: інформаційні, розвивальні, контролюючі, тренінгові тощо);

− діалогові технології (на основі суб’єкт-суб’єктного комунікативного середовища);

− інтеграційні технології (системна дидактична різнопредметна інтеграція знань і вмінь, різних видів діяльності на рівні інтегрованих навчальних тем, проблем, курсів та інших форм організації навчання);
− тренінгові технології (системна діяльність відпрацювання певних алгоритмів навчально-пізнавальних дій і способів розв’язку типових завдань в освітньому процесі – тести, управлінські задачі, психологічні розвивальні інтелектуальні тренінги).

Аналіз наукової літератури, інноваційної педагогічної діяльності показує, що на сучасному етапі розвитку освіти в навчально-виховному процесі використовуються такі інноваційні технології: особистісно-орієнтоване навчання та виховання, технології формування творчої особистості, інтерактивні технології, теорія різнорівневої диференціації навчання, розвитку критичного мислення, теорію раннього та інтенсивного навчання грамоті; теорія раннього логіко-математичного навчання; ігрові технології; технологію групової навчальної діяльності, психолого-педагогічного проектування соціального розвитку особистості учнів, теорія проблемного навчання, проектні технології, інформаційні технології, здоров’язберігаючі технології, театральна педагогіка, дослідницькі технології навчання, технології гуманізації педагогічної діяльності, трансформації педагогічних ідей В. О. Сухомлинського в освітній процес закладів середньої освіти, технології комплексно-цільового управління закладом освіти, громадянської освіти, профільного навчання. Педагогічні технології поділяються також за особистісно-орієнтованим спрямуванням навчання: традиційні, на основі інтенсифікації та активізації діяльності учнів; інтенсифікації управлінсько-організаційної ефективності навчального процесу; дидактичного вдосконалення та реконструювання матеріалу; фахові педагогічні технології; альтернативні педагогічні технології; технології розвиваючого навчання, авторські технології; технології різнорівневого та різнопрофільного навчання.

Найпоширенішою технологією сучасної освіти в Україні є технологія розвивального навчання, що спрямована на формування в учнів активного, самостійного творчого мислення, яке є основою самоосвіти та самовдосконалення особистості. Процес пізнання через впровадження інтерактивних технологій, запропонованих Л. Пироженко та О.Пометун[32], має ґрунтуватися на постійній інтерактивній (від анг. – взаємний та діяти) взаємодії всіх учнів. Сутність інтерактивного навчання полягає у постійній, активній взаємодії усіх учнів протягом навчального процесу на рівноправній суб’єкт-суб’єктній взаємодії вчителя та учнів. Таким чином, інтерактивне навчання сприяє створенню атмосфери співробітництва, взаємодії; формуванню в школярів як предметних, так і загальнонавчальних умінь та навичок; розвитку в учнів комунікативних якостей; виробленню в них життєвих цінностей. Отже, застосування інтерактивних технологій в освітньому процесі закладів загальної середньої освіти має бути спрямоване на моделювання життєвих ситуацій, розвиток особистісних якостей учнів, спільне розв’язання проблем, використання рольових ігор, проектного навчання через активізацію взаємодії та взаємодопомоги, спільне розв’язання навчальних завдань, налагодження діалогу між учасниками педагогічного процесу. Урізноманітнення застосування інтерактивних технологій залежить від форм організації навчальної діяльності, мети уроку, серед якого виділяють: кооперативне та колективно-групове навчання, дискусійне навчання, ситуативне моделювання.

Групова (колективна) технологія навчання (розроблена і апробована В. Дяченко та О. Рівином та) реалізується через організацію навчально-виховного процесу, де широко впроваджується спілкування та взаємонавчання між учнями у групах, диференціація та індивідуалізація процесу навчання, відбувається формування внутрішньої мотивації учнів до активного сприйняття, засвоєння та передачі інформації, комунікативних якостей школярів, активізується їх розумова діяльність. Групи розрізняють за певними ознаками (однорідна або різнорідна), за складом (двоє і більше учнів), за терміном (постійна і мобільна). Робота в групах дає найбільший ефект у засвоєнні знань.

Ефективною інноваційною технологією, що сприяє інтенсифікації навчання, зокрема, на уроках іноземної мови є проблемне навчання. “Проблемне навчання, – пише В.З. Давидов, – є навмисна цілеспрямована діяльність вчителя і учнів по постановці, формулюванню, обґрунтовуванню навчальних проблем, висуненню гіпотез, перевірці на практиці” [9,56]. Проблемний виклад інформації на уроці іноземної мови передбачає розгляд учнями ключових проблем і питань, на які учні не можуть відповісти відразу через брак певної інформації, якихось відомостей тощо. Згідно цього існують такі види проблемного викладу: формулювання окремих проблем, або проблемних питань, що стосуються засвоєння школярами нових знань через організацію їх зацікавлення та інтенсифікацію активної розумової діяльності; розкриття вчителем змісту теми через демонстрування перед учнями послідовності наукового мислення при одночасній співучасті та прослідковуванні усіма учнями пошуку шляху до істини.

Враховуючи умови, в яких проводиться урок іноземної мови, можна виділити наступні типи проблемних ситуацій: 1) проблеми, що виникають при поясненні нової теми, мовних прийомів, що викликані недостатністю раніше засвоєних знань і потребою в нових знаннях, уміннях і навичках; 2) проблеми при виконанні конкретних практичних завдань, що сприяють творчому застосуванню системи наявних знань, розвитку здатності творчого вирішення мовних задач.

Сутність реалізації проектних технологій, яку досліджували Баханов К., Власенко А., Гузєєв В., Єрмаков І., Кримський С., Пєхота О., Полат Є., Селевко Г, Сохань Л., полягає у дієвому способі здобуття нових знань та навичок у процесі планування й виконання практичних завдань проектів на прикладі конкретної ситуації та їх практичного використання. Метод проектів у сучасних умовах трансформувався у проектні технології у системі організації навчання на уроках іноземної мови. Робота над проектом має кооперативний характер виконання завдань, при цьому, залучення креативної та особистісно-орієнтованої діяльності кожного школяра, враховуючи індивідуальну та колективну відповідальність за виконання послідовності завдань з розробки проекту. Використання методу проектів на уроках іноземної мови вимагає від учнів координації власних дій, високого рівня самостійності у пошуковій діяльності, активізації дослідницької, виконавської та комунікативної взаємодії. Вчителю іноземної мови необхідно скеровувати та допомагати при плануванні та підготовці учнів до роботи над проектом, корегувати вибір теми, здійснювати поточний контроль і консультувати школярів під час виконання проекту, бути співучасником цього процесу [31, 3−10] .

Тема проекту може бути пов’язана з одним предметним напрямом чи носити міждисциплінарний характер. Вибір вчителем іноземної мови теми проекту має враховувати інтереси, нахили, можливості та потреби школярів, особисту значимість у виконанні майбутньої роботи, практичну значущість результату виконаної проектної діяльності та самого проекту, який може бути відображений в різноманітних формах: статтях, альбомах, рекомендаціях, колажах тощо. Різноманітними можуть бути також форми презентації проекту: доповідь, конференція, свято, конкурс, вистава тощо. Основи результативності роботи над проектом знаходять відображення в актуалізації наявних і одержання учнями нових знань, умінь та навичок, вмотивованості їх творчого застосування в нових умовах.

Технологія особистісно-орієнтованого навчання, авторами якого є Подмазін С., Савченко О., Якиманська І., реалізується через створення оптимальних умов для суб’єктного діяльнісного розвитку та становлення особистості, вникнення в сутність суспільних відносин, врахування гуманістичних і загальнолюдських особистісних цінностей. Особистісно-орієнтовані технології передбачають виявлення та застосування особистісних функцій особистості, що ґрунтуються на співпраці, саморозвитку суб’єктів навчального процесу [28, 28], гуманістичних та демократичних принципах, суб’єкт-суб’єктних відносинах, успішності освітнього процесі, відмові від примусу.

Дієвими для інтенсифікації навчально-виховної діяльності на уроці у загальноосвітніх школі є особистісно-орієнтоване та комунікативно-орієнтоване навчання. Комунікативно-орієнтоване навчання на уроках іноземної мови базується на діяльнісному та гуманістичному підході до освітнього процесу, створенні позитивних умов для активізації діяльнісного творчого розвитку особистості: отримання учнями можливості вільного вираження власних думок і почуттів у процесі спілкування; особистісне спілкування в колективній роботі; відсутність необґрунтованої критики, покарання, можливість допущення помилок для подальшого виправлення, дискусійного самовдосконалення. При гуманістичному особистісно-орієнтованому підході до навчання на уроці іноземної мови підвищується мотивація учнів, що нівелює пізнавальні бар’єри [9, 14], концентрування уваги вчителя на активізації усіх учнів, взаємодії між школярами.

На сучасному етапі відбувається широке введення в навчально-виховний процес інформаційних технологій навчання, що дають можливості доступу учням до нетрадиційних джерел інформації, “можуть виконувати роль учителів і бібліотек…дають змогу брати участь історичними епохами й космічним простором”, адаптуються до учня і створюють “індивідуальну форму навчання” [12, 461], сприяють активізації та професійної спрямованості творчої діяльності кожного учня. Мультимедійні технології передбачають створення мультимедіа-продуктів: презентацій, комп’ютерних та анімаційних фільмів, енциклопедій, електронних книг, баз даних, що поєднують текстову, графічну, аудіо- та відеоінформацію, анімацію. Мультимедіа-технології надають можливість швидкого доступу до будь-якої інформації, дозволяють учням, не залежно від віку, брати участь у лекціях видатних науковців, педагогів-новаторів, вебінарах, конференціях, діалогах, дозволяє проводити миттєве листування. Доцільним є використання на уроках іноземної мови електронних книг для читання, аналізу озвучених сторінок, що унаочнює навчально-виховний процес.

Мережеві технології мають можливість налагоджувати телекомунікаційне спілкування учнів з вчителями, однолітками, працівниками освітніх установ, лабораторій, бібліотек, музеїв тощо. Телекомунікаційний доступ до баз даних здійснюється через всесвітню мережу Інтернет, а саме: електронну пошту (обмін інформацією між суб’єктами зв’язку, організація дистанційного навчання, здійснення консультування); телеконференція (організація спільного навчання між учнями та вчителем або кількома вчителями одночасно, що знаходяться на значній відстані одне від одного; обговорення навчальних проблем, участь у ділових іграх, практикумах тощо в умовах так званого віртуального класу.

Технології індивідуалізації навчання (А. Границька, В.Давидов, З. Малькова, О. Пєхота, В. Шадріков) передбачають організацію освітнього процесу із врахуванням педагогічних засобів та темпу навчання згідно з індивідуальними особливостями учнів, рівнем розвитку їх здібностей та сформованого на даний час досвіду. Індивідуальний підхід до освітнього процесу спрямований на збільшення вчителем продуктивності у роботі кожного з учнів на уроці іноземної мови, використовуючи різні засоби навчання: книги, письмові завдання, комп’ютер.

Індивідуальне навчання дозволяє: повністю адаптувати зміст, темпи та методи навчальної діяльності школярів до їх здібностей, нахилів, особливостей; прослідковувати алгоритм дій та операцій вирішення кожним учнем конкретних завдань, виявлення прогалин у знаннях школярів, вчасна та необхідна корекція діяльності як учня, так і вчителя.

Ефективними у навчально-виховному процесі є також використання ігрових технологій навчання (В.Артемов, М.Кларін, С.Ніколаєва, В.Скалкін), під час яких навчання здійснюється включенням учня в навчальну гру (ігрове моделювання явищ, “проживання” ситуації). Проблемою моделювання ігрових ситуацій організації професійного спілкування, визначення ролі гри у викладанні іноземної мови займались Є.Аргустанянц, І.Гез, Л.Ковалевич. Організація навчальних ігор спрямована, як на засвоєння учнем навчального матеріалу, набуття ним умінь та навичок, так і на перспективу самовизначення, розвитку творчих здібностей школярів, а також сприяє емоційному сприйманню змісту навчальної інформації.

Поширеними також є застосування на уроках іноземної мови інтегрованих технологій (О.Барановська, К.Баханов, М.Вашуленко, Г.Ткачук), які дозволяють вчителю, за можливості, чітко визначати ідеї, поняття, навички, що має засвоїти, згідно індивідуального темпу, учень, здійснювати багатосторонній підхід у допомозі школяреві спрямовувати власну діяльність на досягнення цих цілей.

Отже вирішення завдань сучасної освіти, спрямоване на впровадження нових педагогічних технологій для забезпечення загального та перпективного професійного розвитку особистості, формування інтелектуальних, духовно-творчих, естетичних, моральних, психофізичних здібностей людини.

Таким чином, впровадження сучасних інноваційних технологій в освітній процес закладів загальної середньої освіти, зокрема, на уроках іноземної мови, сприяє інтенсифікації та ефективності розвитку особистісних якостей учнів в процесі засвоєння знань, умінь, навичок. Отже впровадження інновацій передбачає підвищення кваліфікації педагога-дослідника, глибоке оволодіння педагогами системним мисленням, розвиток здатності вчителя до творчості, усвідомлення ним важливості та готовності до інновацій.



Каталог: wp-content -> uploads -> 2018
2018 -> Історія політичних вчень (зарубіжна політична думка)
2018 -> Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни Сучасний поліьтчні технлгії ( 2 частина)
2018 -> Євгенія Волощук, Олена Слободянюк
2018 -> Ознайомлення з життям І творчістю Лесі Українки. Вірші Як дитиною бувало
2018 -> Вераксіч Надія Михайлівна 5-б клас Мова
2018 -> Робоча програма навчальної дисципліни історіографія історії України окр «бакалавр» Галузь знань: 03 Гуманітарні науки
2018 -> Програма навчальної дисципліни історія україни окр «бакалавр» Галузь знань: 0203 Гуманітарні науки
2018 -> Вчитель Мурашко Юлія Олександрівна
2018 -> Культурно-просвітницьких заходів


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3

Схожі:

Застосування інноваційних технологій на уроках іноземної мови 2018 р. Зміст вступ iconВиховання патріотизму на уроках іноземної мови та в позаурочній діяльності з використанням нестандартних методів та інноваційних технологій

Застосування інноваційних технологій на уроках іноземної мови 2018 р. Зміст вступ iconЗастосування інформаційно-комунікаційних технологій на уроках світової літератури як складової особистісно орієнтованого навчання
Застосування інформаційних І комп’ютерних технологій – необхідна умова розвитку сучасної освіти
Застосування інноваційних технологій на уроках іноземної мови 2018 р. Зміст вступ icon«Розвиток творчої компетенції учнів на уроках іноземної мови»
Пасічник Ольга Ростиславівна має повну вищу педагогічну освіту за спеціальністю вчитель англійської І німецька мови та працює в Центрі...
Застосування інноваційних технологій на уроках іноземної мови 2018 р. Зміст вступ iconВикористання інтерактивних та мультимедійних технологій на уроках світової літератури та в позаурочній роботі в системі особистісно орієнтованого навчання
Хочу звернути увагу на використання інноваційних технологій на уроках світової літератури
Застосування інноваційних технологій на уроках іноземної мови 2018 р. Зміст вступ iconВикористання інноваційних технологій на уроках німецької мови та в позакласній роботі для навчання говоріння
Тернопільська спеціалізована школа №17 імені Володимира Вихруща з поглибленим вивченням іноземних мов
Застосування інноваційних технологій на уроках іноземної мови 2018 р. Зміст вступ iconРибки Валентини Василівни Липів Ріг 012 зміст використання інноваційних технологій на уроках української мови та літератури Цикл урок
Але з яким зусиллям ми переборюємо себе, коли такої зацікавленості немає! Доросла людина розуміє, що в житті багато нудних речей,...
Застосування інноваційних технологій на уроках іноземної мови 2018 р. Зміст вступ iconВикористання інноваційних технологій на уроках хімії та біології

Застосування інноваційних технологій на уроках іноземної мови 2018 р. Зміст вступ iconОпис досвіду «формування естетичної компетентності учнів шляхом використання елементів інноваційних технологій та підготовки особистості до життя в сучасних умовах»
Тема досвіду «Формування естетичної компетентності учнів на уроках української мови І літератури шляхом використання елементів інноваційних...
Застосування інноваційних технологій на уроках іноземної мови 2018 р. Зміст вступ iconАналітична довідка 6 Перелік кращих робіт, нагороджених дипломами XХ обласної виставки-презентації педагогічних ідей та технологій за темою «Формування ключових компетентностей учнів на основі інноваційних освітніх технологій»
«Формування ключових компетентностей учнів на снові інноваційних освітніх технологій»
Застосування інноваційних технологій на уроках іноземної мови 2018 р. Зміст вступ iconДослідно-експериментальна робота та інноваційна діяльність навчальних закладів м.Ірпеня
Огодення в освіті вимагає широкого застосування сучасних інноваційних технологій реалізації змісту навчання на засадах диференціації,...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка