Збірка тез доповідей



Сторінка20/38
Дата конвертації04.02.2018
Розмір6.98 Mb.
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   38

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РИНКУ РЕКРЕАЦІЙНИХ ПОСЛУГ
На сучасному етапі розвитку регіонального ринку рекреаційних послуг одним з головних завдань, яке постало перед органами регіонального управління, є створення сприятливого клімату з метою активізації інвестиційних процесів як на рівні кожного регіону, так і держави в цілому.

Законом України «Про інвестиційну діяльність» [4] інвестиції визначаються як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти та інші види підприємницької діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Під інвестиційним процесом формування ринку рекреаційних послуг, з авторської точки зору, розуміється процес вкладення капіталу з метою створення нових об’єктів рекреаційної сфери та відновлення (модернізація) діючих, насичення рекреаційного ринку новими перспективними продуктами високої якості та за доступними цінами та підвищення економічного та соціального рівня регіону.

На регіональному рівні учасниками інвестиційної діяльності, що відповідають за управління інвестиційними процесами в рекреаційній сфері (на прикладі Полтавської області) є (рис. 1).



Рис. 1. - Структурні підрозділи облдержадміністрації, які відповідають за управління інвестиційними процесами в сфері рекреації Полтавської області та їх взаємозв’язок
Пропонуємо введення нового спеціального підрозділу з контролю за інвестиційними процесами в рекреаційній сфері (рис. 1), який буде підпорядковуватися головному управлінню економіки та співпрацюватиме з управлінням зовнішніми відносинами та зовнішньоекономічною діяльністю.

В процесі управління інвестиційними процесами доцільно було б використати коефіцієнти, які характеризують інвестиційну привабливість та надійність функціонування ринку рекреаційних послуг як для державних, так і для приватних та іноземних інвесторів.



Продуктивність рекреаційної діяльності (1)

де - коефіцієнт продуктивності рекреаційної діяльності; - обсяг реалізованих послуг; Е – кількість екскурсантів (туристів, рекреантів).



Коефіцієнт рекреаційної привабливості [] (2)

де - коефіцієнт рекреаційної привабливості регіонів; Дл – кількість ліжко днів; Дт – кількість туро днів; О – оздоровлені у санаторно-курортних закладах.

З метою залучення достатньої кількості капіталу як із внутрішніх джерел, так і за рахунок зовнішнього інвестування для реалізації інвестиційних проектів та для забезпечення реалізації всіх стадій в процесі управління інвестиційними процесами в системі формування регіонального ринку рекреаційних послуг пропонується проведення заходів щодо нормативно-правового, професійно-освітнього, інформаційного та організаційного забезпечення.

Таким чином, управління інвестиційними процесами в системі формування регіонального ринку рекреаційних послуг повинно базуватися на управлінні двох рівнів – державного та регіонального.

В процесі управління інвестиційними процесами доцільно було б використати коефіцієнти продуктивності рекреаційної діяльності та рекреаційної привабливості, які характеризують інвестиційну привабливість та надійність функціонування ринку рекреаційних послуг як для державних, так і для приватних та іноземних інвесторів.

На основі аналізу наукових джерел було виділено п’ять стадій інвестиційного процесу, які характеризують його від початку – проведення аналізу, оцінки та розрахунків показників розвитку ринку рекреаційних послуг, до закінчення - експлуатація новостворених, модернізованих об’єктів рекреаційної сфери, отримання доходу (прибутку), забезпечення окупності інвестиційних проектів та подальше їх використання. Розрахунок вищенаведених коефіцієнтів пропонується проводити на третій стадії інвестиційного процесу.



Література

  1. Федоренко В.Г. Інвестиційна діяльність / В.Г. Федоренко //Персонал журнал інтелектуальної еліти № 5/ 2007 – с. 16-20

  2. Федоренко В.Г. Інвестознавство. Підручник. Допущено. Міністерством освіти і науки України. 3-тє видання, доповнене. Київ 2004 – с. 478.

  3. Олійник Д.І. Ресурсне забезпечення інвестиційної діяльності в Україні: Монографія. – Одеса: ВМВ, 2005. – 359 с.

  4. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від18 вересня 1991 року N 1560-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991 - N 47 - с. 646.

УДК 330.332.3



Фльонц О.Б., асистент кафедри бухгалтерського обліку та аудиту

ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут»



НАПРЯМИ ПОКРАЩЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ГАЛУЗЯХ АПК
Проблема інвестування та активізації інвестиційного процесу в агропромисловому виробництві в умовах економічної кризи набуває особливої актуальності. Вирішення цієї проблеми сприятиме подоланню кризового стану економіки, відновленню та зростанню виробничого капіталу, підвищенню ефективності виробництва конкурентоспроможної продукції, розв'язанню всього спектра соціально-економічних питань у галузях АПК. Результати активізації інвестиційного процесу проявлятимуться не тільки в економіці АПК, а й у соціальній, політичній та інших сферах, матимуть внутрішньогалузеве, демографічне і природоохоронне значення.

Cільське господарство України разом з іншими складовими АПК забезпечують близько третини ВВП, зайнятість майже третини працюючого населення, утримують сільську поселенську мережу з 17 млн. жителів, потребують такої державної політики, яка б забезпечила привабливість інвесторам, мотивації для здібного менеджменту, сприятливі умови для життя та достойну оплату праці сільських жителів. Маючи досить вагомий виробничий потенціал сільського господарства, сприятливі умови для вирощування більшості сільськогосподарських культур, природно-кліматичні умови у поєднанні з родючими чорноземними ґрунтами, кваліфіковані кадри і працьовите сільське населення - АПК України не приваблює іноземних інвесторів. Реалії сьогодення такі, що ризикованість капіталовкладень у сільське господарство оцінюється як занадто висока.

Аналіз стану інвестиційної діяльності в АПК показав, що затяжна системна криза у державі зумовила її різкий спад. Інвестиційна підтримка сільського господарства є надто низькою, дещо краща ситуація у переробних галузях АПК, однак їх інвестиційне забезпечення здійснюється повільними темпами.

Зволікання з розв'язанням інвестиційної проблеми в сільському господарстві може призвести до майже повної втрати його технічного потенціалу. Довготривала економічна криза призвела до фізичного зношення і зменшення, майже у 2 рази, кількості тракторів, зернозбиральних комбайнів, інших с/г машин і знарядь, що гальмує виконання комплексу сільськогосподарських робіт у необхідні терміни, призводить до перевитрат ресурсів та зниження ефективності аграрного виробництва.

Для відновлення технічних потужностей на рівні 1990 року необхідно ввести в експлуатацію 432 тис. тракторів, 97 тис. комбайнів, 252 тис. вантажних автомобілів загальною вартістю 88,6 млрд. грн., або 2,7 тис. грн. на 1 га ріллі.

Окрім гострого дефіциту і високого зношення технічних засобів виробництва, у сільському господарстві спостерігається суттєве зниження родючості ґрунтів, зменшення обсягів використання мінеральних добрив, погіршення підготовки професійного рівня робітників та управлінських кадрів. Все це зумовило більшість господарств використовувати спрощені технології виробництва аграрної продукції, вимушено відмовитися від запровадження досягнень передової науки і практики, використання енерго- і ресурсоощадних технологій. Нагальною постала проблема активізації інвестиційного процесу перед переробною сферою АПК. В останні роки поглиблюється розрив між галузями - лідерами й технічно відсталими виробництвами. Випуск інноваційної продукції значно зменшився і концентрується на кількох десятках переробних підприємств переважно з іноземним капіталом. Це свідчить про їх суттєве відставання від техніко-технологічного рівня підприємств харчової промисловості країн - членів СОТ та ЄС.

Сільське господарство, на відміну від переробної промисловості АПК, з ринкових позицій характеризується низькою інвестиційною привабливістю, що обумовлено сезонністю виробництва, значними природно - кліматичними ризиками, низькими закупівельними цінами на сільськогосподарську продукцію, тощо. Тому проблему інвестування галузей сільського господарства доцільно вирішувати: на макроекономічному рівні шляхом поліпшення державного регулювання інвестиційного процесу; на мікроекономічному - створення інтегрованих агропромислових формувань на основі розвитку кооперації, спеціалізації, горизонтальної та вертикальної інтеграції.

Одним із важливих напрямів активізації інвестування АПК та інших галузей економіки є удосконалення механізму оподаткування, застосування пільг при оподаткуванні тих підприємств, які запроваджують інвестиційно-інноваційні проекти та інших пільг, а саме: прискорена амортизація; надання прямих субсидій; пільгове довгострокове інвестиційне кредитування. Чимало держав заохочують виробничі вкладення за допомогою податкових канікул, податкових інвестиційних відрахувань і податкових інвестиційних кредитів.

В системі інвестиційного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників важливе місце належить кредитним ресурсам. В Україні банківське кредитування, поки що не відіграє належної ролі у фінансуванні аграрного виробництва. Для прискореного запровадження прогресивних, ресурсоощадних технологій виробництва аграрної продукції треба поліпшити процес виконання операцій лізингу (особливо, зменшення лізингової ставки і збільшення терміну погашення боргових зобов'язань), який є однією з форм інвестиційної активності, а також проводити популяризацію інвестиційних процесів у галузі АПК, особливо сільське господарство через систему виставкової та ярмаркової діяльності. Отже, реалізація в комплексі всіх названих напрямів активізації інвестиційного процесу в галузях АПК сприятиме прискоренню: модернізації технологій агропромислового виробництва; підвищення конкурентоспроможності підприємств та адаптації їх економіки до вимог ЄС та СОТ.

Література


  1. Кушнір І.В. Економічна оцінка інтенсифікації виробництва рослинницької продукції в Україні / І.В. Кушнір // Економіка АПК. - 2008. - № 5.-с.28-34.

  2. Олійник О. Теоретико-методологічні засади державного регулювання аграрного ринку / О. Олійник // Економіка України. - 2008. - № 7.-С.65-73.

УДК 32:001.895



Черевко І.В., к.е.н.

Львівський національний аграрний університет



irener@ukr.net

ІнноваційниЙ характер політики зрівноваженого розвитку сільськогосподарських підприємств
Господарський розвиток кожної національної економіки базується на отриманих знаннях і процесах інноваційності, що відбувається за рахунок взаємодії навколишнього світу і його позитивних рис. Саме тому необхідний певний план дій, що призведе до обмеження, а навіть до запобігання негативного впливу зовнішніх чинників, що в подальшому призведе до докорінних змін в економіці зрівноваженого розвитку. Елементом цих змін може бути прийняття стратегії на рівні держави чи сільськогосподарських підприємств в цілому.

Головним завданням зрівноваженого розвитку є досягнення економічного добробуту при одночасному збереженні високого рівня охорони навколишнього середовища, а також соціальної справедливості. Обов'язок дотримання екологічних стандартів, а також основних засад зрівноваженого розвитку може стати головним стимулом до модернізації сільськогосподарських підприємств. Інноваційність їх розвитку сприяє пошуку нових, ефективних господарських рішень, що призводить до підвищення конкурентоспроможності підприємств на місцевих, загальнодержавних та на закордонних ринках. Завдяки інноваційним змінам підприємство отримує переваги над конкурентами і свободу лідерства на ринку.

На інноваційну модель господарювання впливає низка чинників: економічних, організаційно-адміністративних, правових, інформаційних, мотиваційних, культурних та психологічних. Усі вони реалізуються через інноваційний процес діяльності, що втілюється у новій продукції, послугах, технологічній та управлінській діяльності.

Зміни, які відбуваються в оточенні, спричинили збільшення обсягів розробок наукових та науково-технічних робіт у економіці Львівській області. Зокрема, у 2009 році тут впроваджено близько 286 нових технологій (в 1,6 рази більше порівняно з 2000 роком), 73 одиниць нових матеріалів (1,6 рази), 24 нових сортів рослин та порід тварин (1,5 рази) [ 2, с. 197].

Проте, ці дані стосуються економіки в цілому, але зовсім не стосуються сільського господарства. Низький рівень технологічного новаторства і неможливість трансферу технологій в аграрне виробництво призвели до ситуації, коли зарубіжні технології впливають на економічний розвиток більше, ніж вітчизняні інновації. Щорічне зростання обсягів постачання зарубіжних технологій призводить до залежності аграрного сектора України від інноваційної політики інших розвинутих країн, де домінуюча позиція належить транснаціональним корпораціям, що бачать в Україні ринок збуту власних агротехнологій, а не конкурентне середовище [1].

Світове сільськогосподарське виробництво побудоване на засадах зрівноваженого розвитку сільськогосподарських підприємств, що полягає не лише у запобіганні деградації природного середовища, але й у екологічній передбачуваності, яка виражається у зменшенні емісії забруднень у це середовище пропорційно до ступеня застосування найкращих доступних технологій. Сільськогосподарські підприємства, згідно з політикою зрівноваженого розвитку, реалізують зінтегровані інвестиції, які представлені в поєднанні трьох компонентів збереження навколишнього природного середовища: охорони водних ресурсів, охорони повітря і землі. Результатом цих заходів є виробництво екологічно чистої продукції за новими мало- і безвідходними технологіями.

В Україні, на жаль, сформовано лише окремі елементи інноваційної інфраструктури. Невиконання законодавчою і виконавчою гілками влади положень законів, спрямованих на створення сприятливих умов для всіх суб’єктів інноваційної діяльності, а також на активізацію удосконалення законодавчої бази загальмували динаміку розвитку та розбудови інноваційної інфраструктури в Україні [3,с. 120].

Для того, щоб інноваційна політика зрівноваженого розвитку сільськогосподарських підприємств реалізовувалась на практиці, на державному рівні повинен враховуватись наявний на сьогодні низький рівень витрат на дослідження економічного та екологічного розвитку, слабкий рівень розвитку інноваційної інфраструктури та недостатній трансфер технологій, нестачу у підприємств фінансових ресурсів. Важливо, щоб інноваційна політика органічно поєднувалась із політикою зрівноваженого розвитку. Потреба охорони навколишнього середовища у органічному поєднанні із засадами концепції зрівноваженого розвитку стали носієм науково-технічного прогресу і підвищення рівня інноваційності національної економіки та її головних галузей. Напрями підвищення рівня інноваційності національної економіки повинні враховувати основні риси світової господарської політики як у сфері рівності шансів, так і у сферах охорони середовища та зрівноваженого розвитку регіонів. Зрівноважений розвиток не є гальмом науково-технічного прогресу, а навпаки – його стимулятором, оскільки сприяє підвищенню рівня ефективності виробництва і тим самим – активізації підвищення рівня добробуту населення та комплексного розвитку інфраструктури всієї сільської території.



Література

  1. Соломко Д. О. розвиток аграрного сектору регіону на основі кластерного підходу / Д. О. Соломко // Економіка АПК. – 2008. – №3. – С. 60-66.

  2. Статистичний щорічник Львівської області за 2009 рік. – Ч.1. – Львів : Головне управління статистики у Львівської області, 2010. – 365 с.

  3. Шпикуляк О. Г. Організаційні форми і методи інноваційної діяльності у розвитку аграрної сфери економіки / О. Г. Шпикуляк, В. М. Русан, Л. І. Курило, П. В. Павлик, І. Ю. Розгон // Економіка АПК. – 2010. – № 12. – С. 119-124.

УДК 316.42



Ширяева Е.А., преподаватель

Керченский экономико-гуманитарный институт Таврического национального университета им. В.И.Вернадского



len5614@mail.ru

ФИНАНСОВОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ РЕГИОНАЛЬНЫХ ПРОГРАММ СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ
В обеспечении нормального функционирования современных национальных хозяйств важная роль продолжает принадлежать государству. Оно на протяжении длительной истории своего существования наряду с задачами поддержания порядка, законности, организации национальной обороны, выполняет определенные функции в сфере экономики. Менялись способы государственного влияния на экономику и социальную сферу, имело место усиление и ослабление регулирующей функции государства, но полностью вытеснить его из социально-экономической жизни общества не удалось. В нынешних условиях произошла заметная активизация регулирующей деятельности государства. Глобальный финансово-экономический кризис 2008-2009 гг. с новой силой продемонстрировал его значение и возможности для урегулирования проблем и противоречий национальных экономик.

По вопросам, в каких пропорциях должно сочетаться государственное и рыночное регулирование, каковы границы и направления государственного вмешательства, существует широкий спектр мнений и подходов - от полного государственного монополизма до крайнего экономического либерализма. Однако необходимость выполнения государством регулирующих функций в экономике не подвергается сомнению.

Вне зависимости от господствующих экономических доктрин никто не снимал с национальных правительств ответственности за социальное и экономическое положение страны. При этом, осуществляя регулирование экономики, государство использует широкий набор средств и методов воздействия на экономику, таких как бюджетно-налоговая, кредитно-денежная политика, экономическое законодательство и т.д.

Известно, что в условиях рыночного хозяйствования в системе госрегулирования широко применяется программно-целевой подход, дающий возможность государству активно влиять на социально-экономические процессы в стране на национальном и региональном уровнях. В Украине также имеется определенный опыт составления и реализации целевых комплексных и отраслевых программ социально-экономического развития. Самой последней и наиболее масштабной попыткой реализации программно-целевого подхода является принятие десяти национальных проектов: «Энергия природы», «Доступное жилье», «Качественная вода» и др. Практически все регионы Украины имеют свои Стратегии социально-экономического развития. Так, например, недавно утверждена Стратегия экономического и социального развития Крыма на 2011-2020 годы.

Но эффективность этих программ развития в значительной степени зависит от их финансирования на общегосударственном и региональном уровнях. Если для общенациональных программ вопрос об их финансовом обеспечении остро не стоит, то региональные власти испытывают существенные затруднения с их выполнением из-за дефицита финансовых ресурсов. Практически по всем регионам Украины наблюдается ситуация, когда принимается большое количество программ, но они не реализуются по причине отсутствия финансирования.

Среди причин слабой финансовой обеспеченности региональных программ развития некоторые авторы называют низкий уровень финансовой самостоятельности территориальных громад [1]. Специалисты считают также, что многие стратегии развития регионов не взаимоувязаны с их финансовыми возможностями [2]. Следует отметить, что в регионах часто принимается большое количество программ, что не дает возможности региональным властям сосредоточить управленческие усилия на их выполнении и сконцентрировать необходимые ресурсы на наиболее приоритетных из них.

Конечно, отказываться от программно-целевого подхода к развитию регионов было бы ошибочно. С нашей точки зрения можно внести несколько корректив в существующую практику формирования и выполнения региональных программ социально-экономического развития.

Во-первых, можно было бы установить определенный норматив для региональных бюджетов, предусмотрев в их расходной части финансирование комплексных и отраслевых программ развития региона. При этом количество программ могло бы и не играть особой роли. Главное требование к региону: вложиться в объем финансовых средств, направляемых на их поддержку в составе бюджета. Тем более что разработка региональных стратегий социально-экономического развития является обязательной для всех региональных органов власти в соответствии с Постановлением Кабинета Министров Украины №1001 от 21.07.2006г.

Во-вторых, для реализации отдельных региональных программ можно было бы активнее привлекать иностранных инвесторов. Конечно, этот вопрос должен быть урегулирован на законодательном уровне. Но такой подход позволяет преодолеть дефицитность бюджетов и создает возможность увязать внешнее финансирование с потребностями региона. Для этого можно было бы проводить презентацию региональных программ для потенциальных иностранных инвесторов.

Литература

1. Модернізація України: визначення пріоритетів реформ. Проект до обговорення. – Київ: Мережа підтримки реформ, 2009. – С.40.

2. Економічна політика в Україні: вихід з кризи та перехід на шлях інноваційного розвитку. Матеріали ІІ Пленуму Спілки економістів України та Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Київ, 2010. – С.128.
УДК 338.43:330.341.1

Шукрута А.М., аспірант

Науково-дослідний економічний інститут

stasya_sh@ukr.net

РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
Одна з найважливіших умов відродження і розвитку вітчизняного сільськогосподарського виробництва є переозброєння галузі, як технічне так і технологічне. Інвестиційна діяльність у сільському господарстві має актуальний характер, та є однією з найважливіших проблем.

Активізація інвестиційного процесу може істотно підвищити загальну конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств.

Потенціал інвестиційного процесу є ключовим чинником економічного розвитку регіонів України. Причому особлива роль повинна належати привабливості сільськогосподарських формувань. Основними умовами вкладання інвестицій є сукупність соціально-економічних, фінансових, організаційно-правових і інших чинників, що формують ряд конкурентних переваг при виборі інвесторами території інвестування.

Але говорячи про інвестиційну привабливість, слід зазначити, що хоча її прийнято розглядати на рівні країни, галузі, регіону або окремого підприємства, все це безумовно взаємопов’язане між собою. Так, наприклад, для інвестора не будуть достатньо переконливими аргументи інвестування у прибутковий проект, якщо дана галузь у масштабах країни знаходиться у критичному стані.

В сучасних умовах розвитку економіки, інвестування сільськогосподарських товаровиробників є досить ризикованою справою, а аграрний сектор інвестиційно-непривабливим через ряд причин:

- природно-кліматичні умови;

- сезонні особливості виробництва;

- відсутність ліквідного забезпечення кредитів;

- проблеми пов’язані з реалізацією продукції;

- нестійкість фінансового стану аграрних підприємств.

Варто зазначити, що основними джерелами інвестицій в основний капітал сільськогосподарського підприємства є власні кошти підприємств, тому, що вкладання іноземних інвестицій займають незначну питому вагу внаслідок низької норми прибутку, низького рівня технологічного оснащення підприємств, а також повільного обороту коштів, та високого ступеня ризику.

Пожвавлення інвестиційної активності та ефективного управління інвестиційною привабливістю виявило об’єктивну необхідність вироблення нових підходів до інвестування, які б відповідали ринковим умовам для тих регіонів де сільськогосподарське виробництво займає питому вагу.

Для активізації інвестицій та підвищення інвестиційної привабливості сільськогосподарських підприємств, перш за все, треба забезпечити на державному рівні формування сприятливого, еквівалентного ринкового середовища, яке буде сприяти зростанню інвестицій, а у сільськогосподарських підприємств з’являться та розширяться інвестиційні можливості для оновлення основного капіталу та його нарощування за рахунок власних або залучених засобів, разом з іноземним капіталом.

З метою ефективного розвитку сільськогосподарських товаровиробників та зростання інвестиційної привабливості галузі, потрібно направити свої зусилля на формування потужних інтегрованих структур, об’єднуючих весь цикл, – від виробництва сільськогосподарської сировини до збуту кінцевого продукту. Такі формування здатні оперативно реагувати на зміни ситуації на ринку, добиватися зниження виробничих витрат, акумулювати і залучати додаткові засоби для розвитку виробництва. При цьому формується система, заснована на економічній зацікавленості всіх учасників в кінцевих результатах. Слід зазначити, що замкнений цикл виробничого процесу у таких видах сільськогосподарських підприємств сприяє тому, що за рахунок диверсифікації виробництва ризик, пов’язаний із сезонними особливостями аграрної сфери, значно нижчий, зменшуються труднощі, пов’язані із реалізацією продукції, оскільки такі підприємства переважно мають власну мережу збуту або налагоджені стійкі договірні відносини з торговельними структурами.

Створення інтегрованих формувань надасть змогу забезпечити відносно рівні економічні умови учасникам процесу за рахунок впорядкування економічних стосунків між сільськогосподарськими, переробними, обслуговуючими та іншими підприємствами, учасниками кооперації, а також створення єдиної системи управління, яка виключить прояв монополізму окремих господарюючих суб’єктів і забезпечить рівні економічні інтереси при виробництві та реалізації кінцевої продукції.

Інтегровані формування, на відміну від роздрібнених учасників агропромислового ринку, зможуть ефективніше проводити роботу по залученню інвестицій на розвиток сільськогосподарського виробництва у вигляді як вітчизняних, так й іноземних інвесторів.



Література

  1. Гайдуцький А.П. Інвестиційна конкурентоспроможність аграрного сектора економіки України. –К.: Нора-Друк, 2004. – 246 с.

  2. Іщенко О.І. Вдосконалення регіонального розвитку агропромислового виробництва. – К.: Нора-Принт, 2008. – 252 с.

  3. Кісіль М.І. Тенденції і напрямки активізації аграрного інвестиційного процесу / М.І.Кісіль // Економіка АПК. – 2002. - №4. – С. 66-71.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   38

Схожі:

Збірка тез доповідей iconНаціональна металургійна академія україни
Збірка тез доповідей Всеукраїнської науково-технічної конференції студентів І молодих учених
Збірка тез доповідей icon72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року
«Львівська політехніка». Секція права та психології: збірник тез доповідей. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2014 р....
Збірка тез доповідей iconЗбірник тез доповідей студентів факультету іноземних мов маріуполь – 2014
Дебют. Збірник тез доповідей студентів факультету іноземних мов за результатами участі у Декаді студентської науки – 2014 / За заг...
Збірка тез доповідей iconБердянського державного педагогічного університету
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 19 травня 2006 року. –...
Збірка тез доповідей iconАктуальні питання теоретичної та практичної медицини Topical Issues of Clinical
Актуальні питання теоретичної та практичної медицини : збірник тез А43 доповідей ІІ міжнародної науково-практичної конференції студентів...
Збірка тез доповідей iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2015 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 14 травня 2015 року. –...
Збірка тез доповідей iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2008 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 15 травня 2008 року. –...
Збірка тез доповідей iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Збірка тез доповідей iconТом Природничі науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Збірка тез доповідей iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка