Збірка тез доповідей



Сторінка30/38
Дата конвертації04.02.2018
Розмір6.98 Mb.
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   ...   38

«ЗА» І «ПРОТИ» ОБОВ’ЯЗКОВОГО СТРАХУВАННЯ ПЕВНИХ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР
Питанням, яке досі є предметом широких дискусій, незважаючи на формальне його вирішення в Законі України «Про страхування», є доцільність обов’язкового страхування певних сільськогосподарських культур. Як спосіб дати поштовх розвитку страхування сільськогосподарського виробництва в Україні було обрано запровадження обов’язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, а також страхування врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності.

Головний аргумент на користь обов’язкового страхування полягає в тому, що обов’язковість є необхідною умовою для отримання державної підтримки страхування. Проте світовий досвід показує, що різноманітні програми державної підтримки страхування аграрного виробництва працюють у різних країнах світу, де страхування є добровільним.

Звичайно, обов’язкове страхування має певні переваги з точки зору функціонування страхової системи. Зокрема, всеохоплюючий характер обов’язкової системи дозволив би нівелювати ризики в межах території України, оскільки сільськогосподарські культури перебувають у різних кліматичних умовах. Однак ця перевага є водночас і недоліком з точки зору забезпечення прав суб’єктів господарювання в ринковій економіці. Оскільки існують райони, де виробництво не зазнає серйозних коливань та втрат через природні катаклізми, то вимога до всіх господарств здійснювати страхування своєї виробничої діяльності означає примусовий перерозподіл коштів від одних господарств до інших, тобто є прихованим субсидуванням одних підприємств іншими. Більш широке покриття страхуванням території України, звичайно, матиме свої переваги, але досягати цього потрібно не шляхом запровадження обов’язкового страхування, а шляхом створення привабливих умов страхування для сільськогосподарських виробників та розвитку конкуренції між страховими компаніями [1, с. 233].

Ми схиляємось до думки, що до питання обов’язкового страхування треба підходити дуже обережно, адже це кийок з двома кінцями. З одного боку, це крок уперед, а з іншого – можливий тягар для господарств, які або не готові, або не розуміють, як треба працювати зі страховими компаніями. Ті тарифи, які існують сьогодні в багатьох страхових компаніях, можна назвати просто демпінговими: вони ведуть до того, що страховики в жодному разі не виконають своїх зобов’язань. А оскільки страхові тарифи занизькі, банки беруть завищену заставу під свої кредити. Вводячи обов’язкове страхування сільськогосподарських ризиків, Кабінет Міністрів буде, безумовно, визначати особливі умови ліцензування страхових компаній, особливі умови проведення обов’язкового страхування, а також тарифи. Але тут існує певна небезпека: якщо підхід до обґрунтування тарифів буде загальний, то страховики дуже ризикуватимуть не виконати своїх зобов’язань перед клієнтами.

Доцільно відмітити, що у більшості країн Західної Європи застосовується виключно добровільна форма страхування ризиків у рослинництві. При цьому страхові поліси купують майже всі фермери.

Щодо добровільного страхування в Україні, то його розвиток відбувається вкрай повільно. На думку страхових компаній в Україні страхування сільськогосподарського виробництва є ризикованішим та затратнішим видом страхування, порівняно з іншими видами. Підвищена ризикованість страхування врожаю полягає в тому, що в разі настання страхового випадку, скажімо, стихійного лиха, втрат можуть зазнавати не лише окремі страхувальники, а й цілі території. Отже, кількість звернень щодо отримання відшкодування може бути надто великою й негативно відображатись на фінансовому стані страхової компанії [1, с. 231].

Можна сподіватися, що в далекій перспективі в Україні страховий захист сільськогосподарських товаровиробників також здійснюватиметься виключно на добровільних засадах. З поліпшенням фінансового становища сільськогосподарських підприємств почнуть, напевно, створюватися й товариства взаємного страхування. Проте нині цілком обґрунтовано вирішується питання про відновлення обов’язкового страхування врожаю, зернових культур і цукрових буряків для всіх товаровиробників за відчутної фінансової підтримки їх з боку держави. Йдеться про те, що не менше як 50% платежів за страхування таких культур здійснюватиметься за рахунок бюджету.

Тому, страхування врожаю має бути добровільним. Держава повинна створити сприятливі умови для розвитку страхування врожаю, які б були привабливими і для сільгоспвиробника, і для страховика. Тим більше, що до цього часу норма Закону «Про страхування» в частині обов’язкового страхування врожаю сільгоспкультур державними сільськогосподарськими підприємствами практично не виконувалась. Це свідчить, що за відсутності санкцій товаровиробник не буде виконувати рішення держави, які є економічно недоцільними з його точки зору [2, с. 29].

Таким чином, можна зробити висновок, що запровадження обов’язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур в Україні не є доцільним. Адже, такий захід не може розглядатись ні як спосіб організації державної підтримки доходів сільськогосподарських виробників, ні як засіб стимулювання їх до участі у страхуванні.

Література


  1. Мних М.В. Страхування в Україні: сучасна теорія і практика / М.В. Мних – К.: Знання України, 2006. – 284 с.

  2. Ничипорук О. Перспективи розвитку страхування врожаю сільгоспкультур / О. Ничипорук // Пропозиція. – 2001. – №4. – С. 28-29.

УДК 330.322



Ткач І.І., аспірант

Хмельницький національний університет



tkach-inna@i.ua

АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙ В ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА
В постіндустріальному суспільстві вирішальною умовою ефективності діяльності підприємств є втілення на практиці теоретичних засад формування інтелектуального капіталу (ІК).

Формування ІК – це процес створення системи інтелектуальних цінностей на підприємстві за допомогою інвестицій у конкретні процеси їх відтворення [1]. До формування складових ІК необхідно підходити диференційовано, тобто рівень соціально-економічного ефекту від їх використання обґрунтовується пріоритетністю інвестування їх розвитку [2].

Отже, для формування і розвитку ІК підприємства необхідно здійснювати інвестиції у формування і розвиток людського, організаційного та споживчого капіталу, як складових ІК підприємства.

Проаналізуємо, що являють собою інвестиції в структурні елементи ІК підприємства.

Інвестиції в людський капітал являють собою будь-які дії, що підвищують професійну кваліфікацію та продуктивні здібності людини, і, тим самим, продуктивність праці. Інвестиції в людський капітал бувають різних видів. Передусім це, звичайно, витрати на освіту, включаючи загальну та спеціальну, формальну та неформальну освіту, підготовку за місцем роботи і т.д.; витрати на зміцнення здоров’я і медичне обслуговування; витрати на мобільність [1].

До основних активів людського капіталу належать усі ті елементи, в які зроблено інвестиції. Виділимо такі активи: знання, отримані шляхом загальної освіти, професійної підготовки, самовдосконалення; здоров'я; мотивація; вміння; кваліфікація; компетентність; ділові та суспільні риси; поінформованість; мобільність. Інвестуючи у своїх працівників, підприємства активізують їхню трудову віддачу, підвищують продуктивність праці, скорочують витрати робочого часу, зміцнюють свою конкурентоспроможність.

Особливостями інвестицій в людський капітал є:


  • Віддача від інвестицій в людський капітал залежить від терміну його використання, а також від якості і тривалості цих інвестицій. Чим раніше зроблені ці інвестиції, чим якісніші і триваліші вони, тим довшим і тривалішим буде ефект від них.

  • Фізичне і моральне зношення людського капіталу, що пояснюється і природнім (фізичне зношення) і економічним старінням (моральне зношення). Але людський капітал, на відміну від фізичного, в процесі використання, не лише зношується, а й збагачується за рахунок надбання людиною професійного досвіду навіть без спеціальних інвестицій.

  • Людський капітал має значно триваліший інвестиційний період (наприклад, тривалість навчання може сягати 12-20 років), порівняно з фізичним (1,5-2 роки).

  • Капіталовкладення в людський капітал мають вищий ступінь ризику й невизначеності, ніж у фізичний. В силу вступають особливості людського фактору, а саме індивідуальні інтереси та переваги людини, її зацікавленість, відповідальність, світогляд, загальний рівень культури.

  • Незалежно від джерела фінансування, дохід від інвестицій має тристоронній ефект: для держави у вигляді ВВП, для підприємства у вигляді основних техніко-економічних показників, для людини у вигляді доходу.

  • Інвестиції в людський капітал не можуть мати тимчасовий або одноразовий характер, оскільки це зменшує їх загальну ефективність. На відміну від фізичного капіталу, інвестування у людський капітал відбувається протягом всього періоду існування його носія.

  • Інвестиції в людський капітал повертаються в декілька разів вищою віддачею, ніж вклади у матеріальне виробництво.

Інвестиції в структурний капітал являють собою будь-які дії, що підвищують його рівень і можливості реалізації на підприємстві. Передусім це, звичайно, витрати на охорону об’єктів інтелектуальної власності; витрати на сучасні засоби комунікації та зв’язку; витрати на підвищення рівня інформаційного, програмного, технічного забезпечення підприємства тощо.

До основних активів організаційного капіталу належать усі ті елементи, в які зроблено інвестиції. Виділимо такі активи: патенти, свідоцтва на об’єкти права інтелектуальної власності; сучасні засоби комунікації; програмне, технічне забезпечення; власні і придбані розробки. Кошти вкладаються в об’єкти інтелектуальної власності, документовану інформацію, технічне і програмне забезпечення, вдосконалення організаційної і корпоративної культури, у цілому – на підвищення інноваційного, інформаційного та організаційно-управлінського потенціалу підприємства.

Інвестиції у споживчий капітал являють собою будь-які дії, що покращують імідж підприємства та його економічні зв’язки з контрагентами. Передусім це, звичайно, витрати на інформацію про економічних контрагентів; витрати на підтримку ділової репутації підприємства; витрати на підтримку обороноздатності торгівельної марки; витрати на дослідження безпосереднього середовища підприємства; витрати на просування продукції; витрати на укладання договорів з контрагентами тощо. Тобто кошти вкладаються для підвищення маркетингового та експортного потенціалу підприємства.

Отже, нами проаналізовані інвестиції в людський, структурний та споживчий капітал, що є основою процесу формування складових ІК підприємства. Проте питання формування ІК підприємства є досить неоднозначним та потребує подальшого вивчення.



Література

  1. Махомет Ю.В. Напрями нарощення інтелектуального капіталу підприємства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekpr/2010_36/Zmist/21PDF.pdf

  2. Теоретико-методичні основи формування й розвитку інтелектуального капіталу: автореф. дис. канд. екон. наук: 08.09.01 / Н.С. Маркова; Харк. нац. екон. ун-т. — Х., 2005. — 19 с.

УДК 631.16



Ткачова А.В.

Макіївський економіко-гуманітарний інститут



nasstya@meta.ua

Вплив логістичної активності на фінансово-економічний стан металургійних підприємств
Логістична концепція управління сьогодні отримала досить широке застосування в теорії і практиці господарської діяльності промислових підприємств. Вона дозволяє суттєво скоротити витрати підприємства та підвищити результативність його діяльності. Однак подібне ствердження потребує практичного підтвердження на фактичних даних діяльності металургійних підприємств. Таке підтвердження можливо отримати на основі використання методології кластерного аналізу підприємств металургійної галузі України. Метод кластерного аналізу – багатовимірна статистична процедура, котра здійснює збір даних, що містять інформацію про вибірку об’єктів, і потім впорядковує об’єкти в порівняно однорідні групи [1, с. 141]. Основна мета аналізу – виділити в початкових багатовимірних даних такі однорідні підмножини, щоб об’єкти всередині груп були схожі у певному значенні один на одного, а об’єкти з різних груп – не схожі. Під «схожістю» розуміється близькість об’єктів в багатовимірному просторі ознак [2, с. 10].

Методика кластерного аналізу корисна у ситуаціях, коли повністю або частково відсутня інформація про можливу структуру класів об’єктів. Оскільки економічні явища та процеси, об’єкти та суб’єкти економічних відносин характеризуються певною невизначеність, стохастичністю, складністю зв’язків та управління, розмаїтістю, конфліктністю, то кластерний аналіз є найбільш прийнятним при дослідженні економічних систем та процесів, в тому числі й суб’єктів металургійного ринку України.

Методика кластерного аналізу металургійних підприємств повинна охоплювати наступні основні етапи: визначення мети кластеризації підприємств; формування вибірки об’єктів кластеризації; визначення показників кластерного групування; оцінка об’єктів за виділеними показниками кластеризації; приведення значень показників за кожним об’єктом до співставної шкали (перехід до бальної шкали, ранжування, стандартизація); визначення критерію кластеризації (коефіцієнти кореляції, міри відстані, коефіцієнти асоціативності, імовірнісні коефіцієнти схожості); вибір методу кластерного групування (ієрархічні агломеративні методи, ієрархічні дивізимні методи, ітеративні, факторні методи, методи теорії графів); реалізація обраного методу кластерного аналізу; перевірка обґрунтованості кластерного рішення (дослідником суб’єктивно або на основі математичних критеріїв якості групування).

Метою кластеризації суб’єктів металургійного ринку України є подальше детальне дослідження окремих груп металургійних підприємств та вдосконалення їх діяльності, а також виявлення зв’язку між масштабами виробничої діяльності, логістичною активністю підприємств та результативністю їх господарської діяльності. Тому в рамках другого етапу алгоритму кластеризації була сформована вибірка підприємств-виробників металургійної продукції, що складається з 16 об’єктів.

Вибір змінних в кластерному аналізі є одним з найважливіших кроків в дослідницькому процесі. Стосовно групування металургійних підприємств пропонується використання трьох груп показників: виробничі показники (кількість переділів, виробництв, способів лиття сталі, обсяги виробництва основної продукції, виробнича потужність, число сталеплавильних агрегатів, середньорічна вартість основних виробничих фондів, кількість виробничих працівників тощо); фінансово-економічні показники (витрати на 1 грн. виторгу від реалізації продукції, рентабельність, продуктивність праці робітників, фондовіддача, ресурсовіддача, маневреність робочого капіталу, показники оборотності, ліквідності тощо); логістичні показники (частка працівників, виконуючих логістичні функції, у загальній структурі персоналу підприємства, рівень інформаційної забезпеченості логістичного управління, рівень логістизації функціональних напрямків діяльності підприємства).

На основі визначених показників була здійснена процедура кластерного групування металургійних підприємств України ієрархічним агломеративним методом з використанням ППП «STATISTICА» [3]. За результатами групування суб’єктів металургійного ринку була побудована матриця «Фінансово-економічний стан – Логістична активність» (рис. 1).





Рис. 1. - Матриця «Фінансово-економічний стан – Логістична активність» для підприємств металургійної галузі України
Результатом кластеризації підприємств за показниками фінансового стану та ефективності діяльності у 2009 році стало їх групування у два кластери. В перший кластер увійшли підприємства, що у 2009 році характеризувались стійким фінансовим станом та порівняно високими (враховуючи вплив світової фінансово-економічної кризи) результатами діяльності: «Азовсталь», «Елекросталь», ДЕМЗ, МК ім. Ілліча, МК «Запоріжсталь», Донецький МЗ, «АрселорМіттал Кривий Ріг». Інші підприємства утворили другий кластер – «нестабільні підприємства» з низькою результативністю діяльності. За рівнем логістичної активності металургійні підприємства України були поєднані у дві групи: «логістично високоактивні» та «логістично малоактивні».

В результаті дослідження було виявлено, що між логістичною активністю підприємств та їх фінансово-економічним станом простежується чітка пряма залежність. Виключенням є лише Запорізький МК та електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь».

Таким чином, на основі результатів кластерного аналізу та його узагальнення можна констатувати, що логістична активність металургійних підприємств України істотно впливає на їх фінансовий стан та результативність господарської діяльності, застосування логістичного підходу до управління дозволяє покращити економічне становище господарюючого суб’єкта.

Література

1. Факторный, дискриминантный и кластерный анализ: Пер. с англ. / Дж.-О. Ким, Ч.У. Мьюллер, У.Р. Клекка и др.; Под ред. И.С. Енюкова. – М.: Финансы и статистика, 1989. – 215 с.

2. Мандель И.Д. Кластерный анализ / И.Д. Мандель. – М.: Финансы и статистика, 1988. – 176 с.

3. Халафян А.А. STATISTICА 6. Статистический анализ данных / А.А. Халафян. – М.: Бином-Пресс, 2007. – 512 с.


УДК 346.544.4

Трунова Е.И.

Макеевский экономико-гуманитарный институт



tanya-z@meta.ua

ПРОБЛЕМАТИКА УПРАВЛЕНИЯ СБЫТОМ ПРОДУКЦИИ МАШИНОСТРОИТЕЛЬНОГО ПРЕДПРИЯТИЯ
В условиях рыночной экономики для эффективной работы машиностроительного предприятия необходимо грамотно и научно обоснованно разработать экономическую политику предприятия. Одним из направлений этой работы является решение проблемы планирования экономических показателей, основанных на прогнозе величины продаж. Однако сегодня машиностроительные предприятия слабо ориентированы на современные подходы к прогнозированию величины продаж продукции и практически не используют в своих расчетах предлагаемые и отвечающие требованиям времени разработанные учеными-экономистами методики. Это приводит к неэффективному использованию ресурсов предприятия и слабой реализации его потенциальных возможностей.

Проблематика изучения вопросов управления сбытом машиностроительной продукции требует конкретизации следующих моментов:

- имеет место недостаточная ориентация существующих подходов и методов управления сбытом продукции на специфику предприятий машиностроительной отрасли, являющихся основой инновационного развития. Так, в настоящее время сложившаяся прогнозная деятельность не обеспечивает получение достаточно точных данных о перспективе изменения в объеме и структуре продаж машиностроительной продукции. Существующие методики недостаточно учитывают особенности рынка олигопольной конкуренции, специфику поведения потребителей машиностроительной продукции и связи отдельных микро- и макро- показателей с величиной продаж машиностроительных предприятий.

- необходимо обобщение теоретических и практических результатов исследований по проблеме управления реализацией машиностроительной продукции. Современный этап управления процессом реализации продукции машиностроительных предприятий характеризуется переходом от локальных моделей к интегральным. На смену разрозненным исследованиям приходят обобщающие концепции, включающие не только методы прогнозирования величины продаж продукции и связи отдельных факторов с исследуемой величиной, но и механизмы оценки эффектов комплексных решений, способы анализа достоверности входящей информации, методики корректировки выполненных прогнозов. Поэтому назрела необходимость применения комплексного подхода при разработке методического обеспечения управления сбытом продукции, позволяющего сформировать эффективную политику управления машиностроительным предприятием, основанную на сбалансированности интересов потребителей и производителей машиностроительной продукции.

- отсутствуют методики анализа и механизм последующей корректировки прогнозов величины продаж продукции машиностроительных предприятий, позволяющих минимизировать затраты в условиях быстроменяющейся рыночной среды [1, c. 259–265].

При создании модели управления сбытом продукции для более точного расчета и возможности вносить коррективы при изменении внешних и внутренних условий субъекта рынка необходимо предусмотреть включение в нее блоков прогнозирования и оценки «поведения» сбыта. Это является одним из важных условий, благодаря которому можно регулировать в соответствии с целями и задачами компании величину продаж машиностроительной продукции в любой момент времени, когда возникнет в этом необходимость. Другим важным условием, является наличие в этой модели индикаторов, позволяющих определять необходимость внесения изменений и управленческих воздействий. Для рассматриваемой системы управления, во-первых, показатели, оказывающие влияние на изменения динамики сбыта продукции, должны быть включены в модель. Во-вторых, необходимо проводить мониторинг произошедших и потенциальных изменений внешней и внутренней среды машиностроительного предприятия.

Одним из возможных методов предвосхищения будущей экономической динамики для машиностроительных предприятий и оценки адекватности долгосрочных прогнозов является использование системы опережающих индикаторов (показателей) и корреляционных зависимостей. Идея, лежащая в основе такого подхода, заключается в следующем: чтобы предсказать, когда наступит резкое изменение конъюнктуры рынка от подъема к спаду (или, наоборот, от спада к подъему), а также для определения силы данных изменений и выявления потребности корректировки прогнозов, возможно построение «системы раннего обнаружения».

Необходимо подобрать такие показатели, у которых поворотные точки наступают раньше, чем у показателя величины продаж машиностроительной продукции. Тогда достижение пика или впадины опережающим индикатором позволит говорить о вероятном приближении пика (впадины) прогнозируемого показателя, а также о его высоте (ее глубине). Это особенно важно в преддверии кризисных явлений. Отслеживая изменения опережающих показателей (индексов), выявляя вновь появляющиеся и отсеивая факторы перестающие быть таковыми, за счет использования системы систематической диагностики и корректировки построенных зависимостей величин продаж машиностроительной продукции, прогнозист повышает надежность прогнозов. При этом одновременно осуществляется долгосрочное стратегическое планирование поведения рынка и минимизируются расходы на проведения прогнозной деятельности.

Литература

1. Баев, И.А. Разработка модели прогнозирования величины продаж в условиях конкретного машиностроительного предприятия / И.А. Баев, Е.В. Иоголевич // Вестник Южно-Уральского государственного университета. Серия «Экономика». – 2006. – № 12(67). – Вып. 6. – С. 259 – 265.


УДК 631.16

Удалых О.А., к.э.н., доцент

Климцова И.А.

Макеевский экономико-гуманитарный институт



KlimtsovaInna@mail.ru

ОСОБЕННОСТИ ОЦЕНКИ ФИНАНСОВО-ЭКОНОМИЧЕСКОГО СОСТОЯНИЯ ПРЕДПРИЯТИЯ
Эффективное, качественное, организационное управление хозяйственной деятельностью происходит благодаря взаимосвязанным последовательным функциям. Важной составляющей процесса управления предприятием в современных условиях является финансово-экономическое состояние.

Финансово-экономическое состояние – один из важных критериев деловой активности и надежности предприятия, которая определяет его конкурентоспособность и потенциал в эффективной реализации экономических интересов всех участников хозяйственной деятельности.

Главная задача анализа финансово-экономического состояния предприятия – получить значения оптимального числа ключевых параметров, позволяющих рассмотреть объективную картину финансового состояния предприятия, его прибылей и убытков, изменений в структуре активов и пассивов [1].

Исследование финансового состояния нуждается в научно обоснованных подходах и специальных методов, позволяющих рассмотреть хозяйственные процессы в динамике.

На практике применяются следующие методы оценки финансово-экономического состояния предприятия [2]:


  • горизонтальный анализ (временный);

  • вертикальный анализ (структурный);

  • трендовый анализ;

  • метод финансовых коэффициентов (анализ относительных показателей);

  • сравнительный анализ;

  • факторный анализ.

Чтобы качественно оценить финансово-экономическое состояние необходимо использовать все возможные методы.

При оценке финансового состояния используется также расчет коэффициентов. Всего насчитывается около 26 показателей, которые распределены на 5 групп:



  1. Общие показатели.

  2. Показатели платежеспособности и финансовой устойчивости.

  3. Показатели эффективности использования оборотного капитала, доходности и финансового результата.

  4. Показатели эффективности использования внеоборотного капитала и инвестиционной активности.

  5. Показатели исполнения обязанностей перед бюджетом и внебюджетными фондами.

Существует также эмпирический подход к оценке финансового состояния предприятия, согласно которому в процессе анализа финансовых потоков различают 4 группы показателей: поступление средств, величина расходов, сальдо поступлений и расходов, наличие средств на счете.

Некоторые авторы предлагают использовать для оценки финансово-экономического состояния предприятия рейтинговое число, представляет собой сумму коэффициентов с эмпирически определенными множителями:



  • коэффициент текущей ликвидности;

  • интенсивность оборота авансируемого капитала;

  • отношение прибыли от реализации к величине выручки от реализации;

  • рентабельность собственного капитала.

Анализ финансово-экономического состояния имеет большое значение, поскольку он является базой, на которой строится разработка финансовой политики предприятия.

Основными задачами финансовой политики являются: максимизация прибыли предприятия, обеспечение инвестиционной привлекательности предприятия, создание эффективного механизма управления предприятием.

Финансовая политика, разработанная с использованием результатов анализа финансово-экономического состояния, позволяет решить ряд актуальных проблем развития предприятия, к которым относится:


  1. Привлечение финансовых ресурсов из различных источников.

  2. Повышение платежеспособности, сохранение финансовой независимости предприятия.

  3. Привлечение инвестиций, в том числе иностранных.

  4. Увеличение экспортных поставок.

  5. Повышение технического и технологического уровня производства.

  6. Повышение качества и конкурентоспособности продукции.

Эти проблемы могут быть решены за счет повышения эффективности управления предприятием, рациональной организации всех сторон деятельности предприятия, разработки оптимальной финансовой стратегии развития предприятия.

Литература

1. Никитина Н. Методы исследования финансового состояния промышленного предприятия / Н.Никитина, В. Филатова // Проблеми теорії і практики управління. – 2008. - №4, с. 25-33.

2. Фещенко О. Інформаційне та методичне забезпечення аналізу фінансового стану державних підприємств України / О.Фещенко // Ринок цінних паперів. – 2009. – №1-2, с. 49-63.
УДК 336.716

Хаврова К.С., к.е.н., доцент

Донецькій національний університет економіки і торгівлі

імені М. Туган-Барановського

havrova@mail.ru



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   ...   38

Схожі:

Збірка тез доповідей iconНаціональна металургійна академія україни
Збірка тез доповідей Всеукраїнської науково-технічної конференції студентів І молодих учених
Збірка тез доповідей icon72-та студентська науково-технічна конференція збірник тез доповідей секція права та психології 7-10 жовтня 2014 року
«Львівська політехніка». Секція права та психології: збірник тез доповідей. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2014 р....
Збірка тез доповідей iconЗбірник тез доповідей студентів факультету іноземних мов маріуполь – 2014
Дебют. Збірник тез доповідей студентів факультету іноземних мов за результатами участі у Декаді студентської науки – 2014 / За заг...
Збірка тез доповідей iconБердянського державного педагогічного університету
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 19 травня 2006 року. –...
Збірка тез доповідей iconАктуальні питання теоретичної та практичної медицини Topical Issues of Clinical
Актуальні питання теоретичної та практичної медицини : збірник тез А43 доповідей ІІ міжнародної науково-практичної конференції студентів...
Збірка тез доповідей iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2015 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 14 травня 2015 року. –...
Збірка тез доповідей iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2008 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на днях науки 15 травня 2008 року. –...
Збірка тез доповідей iconТом Гуманітарні науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Збірка тез доповідей iconТом Природничі науки Бердянськ 2016 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 19 травня 2016 року. –...
Збірка тез доповідей iconТом Педагогічні науки Бердянськ 2014 (06) ббк 74я5
Збірник тез наукових доповідей студентів Бердянського державного педагогічного університету на Днях науки 15 травня 2014 року. –...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка