Зовнішньополітичних відносин

1) Р. Дарендорф;

2) Дж. Догерті;

3) К. Райт;

4) Р. Пфальцграф.

К. Райт стверджував, що конфлікт у міжнародних відносинах є виявом:

1) протиборства сторін;

2) прихованої раніше ворожості сторін;

3) конкуренції сторін;

4) суперництва сторін.

Дж. Догерті і р. Пфальцграф визначають термін «конфлікт», як ситуацію:

1) коли визначена група людей перебуває у свідомій опозиції до однієї чи більше груп людей, оскільки ці групи мають несумісні цілі;

2) коли групи людей перебувають у конфронтації одне з одним через різні інтереси;

3) коли група людей не розуміють інтереси іншої групи (груп);

4) коли колективи не мають спільних цінностей і прагнуть до влади.

На думку К. Боулдінга ситуацією суперництва є:

1) коли сторони, маючи численні протиріччя не визнають сумісність інтересів;

2) коли сторони визнають несумісність позицій і кожна сторона намагається зайняти позицію, несумісну з тією, яку намагається зайняти інша;

3) коли сторони визнають сумісність позицій, але не прагнуть до врегулювання ситуації;

4) коли сторони конкурують одна з одною, маючи численні несумісні позиції

У політичній сфері конкуренцію потрібно окреслювати як:

1) зіткнення інтересів;

2) протиборство;

3) ворожість;

4) суперництво.

На думку К. Райта конфлікт розпочинається з:

1) в момент усвідомлення сторонами несумісності інтересів;

2) з моменту якісного переходу від протиставлення та ескалації напруженості до прямого зіткнення й активного протиборства;

3) в момент прямого зіткнення й активного протиборства між потенційними супротивниками;

4) в момент появи суперечностей у стосунках сторін та її остаточним розв’язанням.

Р. Арон окреслював війну, як:

1) аморальним явищем у міжнародних відносинах;

2) економічно невигідне становище;

3) найнебезпечнішу форму розв’язання міжнародних суперечностей;

4) найдієвіший аргумент у світовій політиці.

Вкажіть мінімальну кількість сторін для наявності конфлікту:

1) дві і більше;

2) одна;

4) чотири.

Остаточним засобом розв’язання суперечності у конфлікті залишається:

1) економічні санкції;

2) дипломатичний демарш;

3) можливість застосування збройної сили;

4) інформаційна пропагандистська діяльність.

Конфліктом можна вважати:

1) найбільш гострий спосіб розв’язання суперечностей, що виникають у процесі взаємодії, який полягає у протидії між суб’єктами конфлікту;

2) зіткнення протилежних чи несумісних інтересів окремих осіб, соціальних груп, держав, систем;

3) ситуацію активної чи пасивної боротьби двох учасників (або їх груп) міжнародних відносин за можливість реалізації своїх інтересів;

4) усі варіанти вірні.

За К. Боулдінгом соціальні конфлікти можуть відбуватись між:

1) окремими особистостями;

2) територіально ізольованими групами;

3) особистостями і організаціями;

4) усі варіанти вірні.

Згідно класифікації, розробленої Й. Гальтунгом, колективний рівень соціальних конфліктів на внутрішньо- та міжсистемних рівнях поділяється відповідно на:

1) внутрішньодержавний та міжнародний;

2) внутрішньоособистісний і міжособистісний;

3) ворожий і мирний;

4) політичний та ідеологічний.

Згідно класифікації міжнародних конфліктів за Й. Гальтунгом існують:

1) зовнішні та внутрішні;

2) прямі (симетричні) та непрямі (асиметричні);

3) горизонтальні (симетричні) та вертикальні (асиметричні) конфлікти;

4) центральні та периферійні.

Оберіть типи конфлікту за А. Рапопортом:

1) боротьба, ігри, дебати;

2) суперництво, ігри, несприйняття суперника;

3) конкуренція, ігри, дебати;

4) суперечності, знищення, полеміка.

За сферою суперечностей можна визначити наступні міжнародні конфлікти:

1) ресурсні, територіальні, економічні;

2) ідеологічні, соціальні, територіальні;

3) релігійні, соціальні, економічні;

4) політичні, економічні, ідеологічні.

У міжнародній політиці влада будь-якої держави намагається розв’язати два основні завдання:

1) захистити свої національні інтереси і підвищити рівень національної безпеки;

2) реалізувати власний суверенітет і підтримувати стійкий вплив на владу інших держав;

3) виграти боротьбу за ресурси та нав’язати свою волю іншим державам;

4) підтримувати існуючий міжнародний порядок і намагатися вплинути на нього.

Політичний конфлікт між державами є конфліктом:

1) з приводу боротьби за розподіл ресурсами;

2) з приводу боротьби за ідею;

3) з приводу боротьби за місце в ієрархії;

4) з приводу влади чи впливу, як всередині країни так і за її межами.

Однією із причин політичного конфлікту є:

1) суверенітет – намагання однієї зі сторін реалізувати чи захистити власну політичну незалежність;

2) боротьба за природні ресурси;

3) міжетнічна ворожнеча;

4) релігійна ворожнеча.

Однією із причин політичного конфлікту є:

1) несумісність домінуючих систем цінностей, поглядів на суспільство та світ;

2) конкуренція за ринки збуту промислового виробництва;

3) домінація в міжнародній системі, що виявляється у прагненні владних еліт декількох могутніх держав установити чи зберегти свій визначальний вплив за зовнішню і внутрішню політику інших держав.

4) соціальна несправедливість та розподіл між бідними та багатими.

Однією із причин економічних конфліктів є:

1) несумісність домінуючих систем цінностей, поглядів на суспільство та світ;

2) боротьба за глобальне лідерство та міжнародний престиж;

3) міжнародний економічний порядок, що на думку низки держав світу дискримінує їх національних виробників;

4) юрисдикція над певною територією, яка є предметом спору і її введення в межі державних кордонів учасників конфлікту.

Оберіть учасників міжнародних економічних конфліктів:

1) держави, тнк, міжнародні організації;

2) держави та міжнародні організації;

3) держави та будь-які суб’єкти підприємництва (зокрема, ТНК);

4) держави.

Причинами ворожості у відносинах між державами в ідеологічних конфліктах є:

1) боротьба за глобальне лідерство та міжнародний престиж;

2) несумісність домінуючих систем цінностей, поглядів на суспільство і світ;

3) домінація в міжнародній системі, що виявляється у прагненні владних еліт декількох могутніх держав установити чи зберегти свій визначальний вплив за зовнішню і внутрішню політику інших держав.

4) релігійна ворожнеча.

Р. Арон стверджував, що війни в умовах ідеологічного гетерогенізму завжди відбуваються з метою:

1) повного знищення противника;

2) виснаження противника;

3) послаблення противника;

4) підвищення впливу однієї сторони на іншу;

Г. Моргентау стверджував, що ідеологія завжди є засобом:

1) протиставлення однієї держави усім іншим державам;

2) досягнення зовнішньополітичних цілей мирними способами;

3) впливу одних держав на інших;

4) маскування реальних політичних (та інших) інтересів держави.

В міжетнічних конфліктах зростання національної свідомості і виправдання своєї самоідентифікації полягає у:

1) несприйнятті інших етнічних груп;

2) наголошенні моральної вищості обраної особою етнічної групи, порівняно з іншими;

3) появою відчуття своєї меншовартості;

4) прагненні домінування над іншими особами та групами.

За засобами конфлікти прийнято поділяти на:

1) інформаційні та політичні;

2) дипломатичні та економічні;

3) силові, дипломатичні та змішані;

4) збройні і незбройні.

Згідно з критерієм театрів військових дій, війни можна класифікувати на:

1) локальні та регіональні;

2) сухопутні і морські;

3) масштабні та локальні;

4) геополітичні та економічні.

Згідно з критерієм способу ведення військових дій, війни можна класифікувати на:

1) обмежені і масові;

2) сухопутні і морські;

3) позиційні та маневрені;

4) локальні та регіональні.

Згідно з критерієм залучення ресурсів, війни можна класифікувати на:

1) позиційні та маневрені;

2) масштабні та локальні;

3) великі і малі;

4) обмежені і масові.

Впродовж усієї історії людства без воєн пройшли близько:

1) 300 років;

2) 1000 років;

3) 500 років;

4) 800 років;

Оскільки війни завжди пов’язані зі збройним насильством, чи можуть вони бути справедливими:

1) так, можуть;

2) так, можуть, якщо вони національно-визвольні;

3) так, можуть якщо вони ідеологічні;

4) ні, не можуть за будь-яких обставин.

Оригінальну класифікацію війн за їх відношенням до певних типів цивілізацій пропонує:

1) С. Хантінгтон;

2) К. Боулдінг;

3) Е. та Х. Тоффлери;

4) Й. Гальтунг.

Серед незбройних конфліктів найчастіше визначають:

1) економічні, геостратегічні, ідеологічні;

2) дипломатичні, економічні, інформаційно-пропагандистські, в сфері культури;

3) інформаційні, ідеологічні, соціальні;

4) соціально-політичні, цивілізаційні, економічні.

Оголошення персонами «non grata» окремих осіб вважаються елементом:

1) ідеологічного конфлікту;

2) конфлікту в сфері культури;

3) інформаційно-пропагандистського конфлікту;

4) дипломатичного конфлікту.

Розірвання офіційних відносин вважається елементом:

1) конфлікту в сфері культури;

2) ідеологічного конфлікту;

3) дипломатичного конфлікту;

4) інформаційно-пропагандистського конфлікту;

Ембарго на торгівлю із ворогуючою стороною вважається засобом:

1) економічного конфлікту;

2) дипломатичного конфлікту;

3) інформаційно-пропагандистського конфлікту;

4) політичного конфлікту.

Метою інформаційно-пропагандистських конфліктів є:

1) підрив економічної ситуації в державі противника.

2) розрив дипломатичних відносин;

3) розпалювання національної, соціальної чи релігійної ворожнечі;

4) політичний тиск на владні еліти держави супротивника;

Метою інформаційно-пропагандистських конфліктів є:

1) порушення внутрішньої стабільності та заклики до непокори владі;

2) політичний тиск на владні еліти держави супротивника;

3) розрив дипломатичних відносин;

4) підрив економічної ситуації в державі противника.

Одним із основних завдань держави в інформаційно-пропагандистських конфліктах є:

1) захист основоположних прав і свобод власних громадян;

2) захист власного інформаційного простору від проникнення в нього небажаної інформації;

3) захист інтелектуальної власності громадян;

4) захист промислових об’єктів державного значення.

Засобами конфліктів у сфері культури можна вважати:

1) розпалювання національної, соціальної чи релігійної ворожнечі;

2) порушення внутрішньої стабільності та заклики до непокори владі;

3) повна або часткова заборона у тій чи іншій країні літератури, музичної, кіно- чи відеопродукції, що походить з ворогуючої країни;

4) кібератаки на державні сайти, з метою компрометації супротивника

За географічними масштабами міжнародні конфлікти можна поділити на:

1) масштабні, локальні;

2) великі, малі, середні;

3) локальні, регіональні, глобальні

4) Субрегіональні, світові, локальні.

Локальні конфлікти найпоширеніші в:

1) монополярних міжнародних системах;

2) біполярних міжнародних системах;

3) мультиполярних міжнародних системах;

4) усі варіанти вірні.

Світові війни переважно виникають в:

1) монополярних міжнародних системах;

2) біполярних міжнародних системах;

3) мультиполярних міжнародних системах;

4) усі варіанти вірні.

За складом конфліктуючих сторін міжнародні конфлікти поділяють на:

1) двосторонні, багатосторонні, коаліційні;

2) двосторонні, багатосторонні, колективні;

3) двосторонні, багатосторонні;

4) двосторонні, колективні.

Двосторонні конфлікти мають переважно:

1) локальний характер;

2) регіональний характер;

3) глобальний характер;

4) усі варіанти вірні.

Багатосторонні конфлікти мають переважно:

1) локальний характер;

2) регіональний характер;

3) глобальний характер;

4) усі варіанти вірні.

Casus foederis – це:

1) формальний привід для розв'язування війни однією державою проти іншої;

2) право держави до ведення війни;

3) повне захоплення території незалежної держави і встановлення контролю над нею з позбавленням верховної влади суверенного уряду даної держави;

4) попередньо укладені союзницькі угоди про воєнні та політичні гарантії взаємної безпеки.

За тривалістю міжнародні конфлікти поділяють на:

1) короткотривалі, довготривалі;

2) короткі, блискавичні, затяжні;

3) короткотривалі, середньотривалі, довготривалі;

4) короткі, довгі.

Короткотривалі конфлікти здебільшого є:

1) локальними;

2) регіональними;

2) глобальними;

4) усі варіанти вірні.

Середньотривалі конфлікти здебільшого є:

1. 
   регіональними;
   
2. 
   регіональними і глобальними;
   
3. 
   локальними і регіональними;
   
4. 
   глобальними і локальними.
   

$RR11776,1,9,2,0,2

Довготривалі конфлікти здебільшого є:

1. 
   регіональними;
   
2. 
   регіональними і глобальними;
   
3. 
   глобальними і локальними;
   
4. 
   регіональними і локальними.
   

$RR11777,1,9,2,0,2

Обидві світові війни прийнято відносити до:

1. 
   Середньотривалих конфліктів;
   
2. 
   Довготривалих конфліктів;
   
3. 
   Короткотривалих конфліктів;
   
4. 
   Затяжних конфліктів.
   

$RR11778,1,9,2,0,2

Згідно моделі Р. Сєтова існують наступні фази міжнародного конфлікту:

1. 
   латентна, ескалації, кризова;
   
2. 
   загострення, ескалації, деескалації;
   
3. 
   латентна, кризова, воєнна;
   
4. 
   ескалації, кризова, загострення.
   

$RR11779,1,9,2,0,2

Класичний варіант розвитку конфлікту на графіку його динаміки, передбачає:

1. 
   латентне розв’язання;
   
2. 
   силове розв’язання;
   
3. 
   дипломатичне розв’язання;
   
4. 
   не має розв’язання.
   

$RR11780,1,9,2,0,2

Компромісний варіант розвитку конфлікту на графіку його динаміки, передбачає:

1. 
   латентне розв’язання;
   
2. 
   силове розв’язання;
   
3. 
   дипломатичне розв’язання;
   
4. 
   не має розв’язання.
   

$RR11781,1,9,2,0,2

Класичний варіант розвитку конфлікту на графіку його динаміки має такі основні фази:

1. 
   латентна, ескалації, кризова;
   
2. 
   загострення, ескалації, деескалації;
   
3. 
   латентна, кризова, воєнна;
   
4. 
   ескалації, кризова, загострення.
   

$RR11782,1,9,2,0,2

Компромісний варіант розвитку конфлікту на графіку його динаміки має такі основні фази:

1. 
   латентна, ескалації, кризова;
   
2. 
   загострення, ескалації, деескалації;
   
3. 
   загострення, розрядка (деескалація);
   
4. 
   ескалації, кризова, загострення.
   

$RR11784,1,9,2,0,2

Початковим елементом виникнення будь-якого міжнародного конфлікту згідно з графіком його динаміки є:

1. 
   Розв’язання суперечності між ворогуючими сторонами;
   
2. 
   Досягнення «кульмінації» щодо використання ресурсів сторонами;
   
3. 
   перехід від накопичення ворожих дій до активної боротьби;
   
4. 
   виникнення усвідомленої суперечності у відносинах між сторонами.
   

$RR11785,1,9,2,0,2

В теорії конфліктології міжнародною кризою можна вважати:

1. 
   ситуацію безпосередньої активної боротьби між державами;
   
2. 
   ситуацію напруги між державами або групами держав;
   
3. 
   ситуацію, коли влада держави вважає, що існує істотна загроза її стратегічним інтересам, а прийняття того чи іншого рішення може спричинити збройний конфлікт;
   
4. 
   ситуацію взаємного несприйняття державами одна одної.
   

$RR11786,1,9,2,0,2

Міжнародні кризи можуть виникати як варіант:

1. 
   логічного початку збройного зіткнення, що випливає з несумісності стратегічних інтересів сторін;
   
2. 
   взаємного несприйняття державами одна одної;
   
3. 
   безпосередньої активної збройної боротьби між державами;
   
4. 
   усі варіанти вірні.
   

$RR11787,1,9,2,0,2

Міжнародні кризи можуть виникати як варіант:

1. 
   взаємного несприйняття державами одна одної;
   
2. 
   симуляції однієї зі сторін, щоб створити враження про свою готовність до війни та змусити протилежну сторону до позиційних поступок;
   
3. 
   безпосередньої активної збройної боротьби між державами;
   
4. 
   усі варіанти вірні.
   

$RR11788,1,9,2,0,2

Міжнародні кризи можуть виникати як варіант:

1. 
   взаємного несприйняття державами одна одної;
   
2. 
   безпосередньої активної збройної боротьби між державами
   
3. 
   симуляції однієї зі сторін з метою силового тиску на протилежну сторону;
   
4. 
   усі варіанти вірні.
   

$RR11789,1,9,2,0,2

Характеризуючи фазу ескалації Дж. Рубін, Д. Пруйт і С. Кім вважали, що цей термін може означати:

1. 
   застосування щораз жорсткішої тактики однією зі сторін;
   
2. 
   посилення тиску однієї зі сторін на іншу сторону;
   
3. 
   посилення напруженості конфлікту загалом;
   
4. 
   усі варіанти вірні.
   

$RR11790,1,9,2,0,2

Чи може рішення односторонньої відмови від конфронтації зумовити вкрай негативні наслідки для однієї зі сторін (включаючи втрату власного суверенітету):

1. 
   так, може;
   
2. 
   ні, не може;
   
3. 
   так, якщо сторони не знайдуть компромісу;
   
4. 
   ні, навіть у випадку якщо сторони знайдуть компроміс.
   

$RR11791,1,9,2,0,2

Як з латинської правильно перекласти термін «casus belli»?

1. 
   «неприйнятність умов»;
   
2. 
   «оголошення війни»;
   
3. 
   «вдалий вибір»;
   
4. 
   «добра нагода».
   

$RR11792,1,9,2,0,2

Що позначає собою термін в конфліктології «casus belli»?

1. 
   оголошення війни супротивнику;
   
2. 
   привід для силового розв’язання суперечності;
   
3. 
   відмову від взятих на себе зобов’язань;
   
4. 
   безвихідну ситуацію.
   

$RR11794,1,9,2,0,2

Чим може стати інцидент для однієї зі сторін конфлікту?

1. 
   несанкціоновані збройні сутички;
   
2. 
   терористичний акт;
   
3. 
   випадковий, або навмисний обстріл території суміжних держав;
   
4. 
   усі варіанти вірні.
   

$RR11795,1,9,2,0,2

Інцидент – це:

1. 
   санкціонування на використання силового методу вирішення конфлікту;
   
2. 
   збройне вирішення конфлікту;
   
3. 
   конкретна подія, що ініціює відкрите протиборство сторін;
   
4. 
   зав’язка конфлікту.
   

$RR11796,1,9,2,0,2

Привід – це:

1. 
   санкціонування на використання силового методу вирішення конфлікту;
   
2. 
   спроба вирішення конфлікту;
   
3. 
   зав’язка конфлікту;
   
4. 
   конкретна подія, що слугує безпосереднім поштовхом до початку конфлікту.
   

$RR11797,1,9,2,0,2

Провокація – це:

1. 
   штучне створення однією зі сторін ситуації інциденту щодо самої себе;
   
2. 
   випадковий інцидент;
   
3. 
   подія, зумовлена навмисними діями однієї зі сторін, через що інша змушена вдаватись до силових дій у відповідь;
   
4. 
   усі варіанти вірні.
   

$RR11798,1,9,2,0,2

Інсинуація – це:

1. 
   штучне створення однією зі сторін ситуації інциденту щодо самої себе;
   
2. 
   випадковий інцидент;
   
3. 
   подія, зумовлена навмисними діями однієї зі сторін, через що інша змушена вдаватись до силових дій у відповідь;
   
4. 
   усі варіанти вірні.
   

$RR11799,1,9,2,0,2

Який «casus belli» найнебезпечніший?

1. 
   політичні рішення конфронтаційного характеру;
   
2. 
   інцидент;
   
3. 
   провокація;
   
4. 
   інсинуація.
   

$RR11800,1,9,2,0,2

Фаза ескалації розпочинається моментом:

1. 
   погрози силою;
   
2. 
   застосування сили;
   
3. 
   розривом дипломатичних стосунків;
   
4. 
   усі варіанти вірні.
   

$RR11801,1,9,2,0,2

Фаза ескалації завершується моментом:

1. 
   перемир’ям;
   
2. 
   повного знищення супротивника;
   
3. 
   застосування максимально можливого використання збройної сили;
   
4. 
   усі варіанти вірні.
   

$RR11802,1,9,2,0,2

Ескалація є сталою трансформацією зовнішньополітичної ситуації за такими основними параметрами:

1. 
   за засобами боротьби і об’єктами спору;
   
2. 
   за прагненням сторін і за свідомістю осіб;
   
3. 
   за кількістю учасників;
   
4. 
   усі варіанти вірні.
   

$RR11804,1,9,2,0,2

За засобами боротьби між сторонами конфлікту ситуація у фазі ескалації змінюється у напрямі:

1. 
   зменшення напруги;
   
2. 
   застосування жорсткіших способів протиборства;
   
3. 
   погроз і провокацій;
   
4. 
   усі варіанти вірні.
   

$RR11805,1,9,2,0,2

За кількістю учасників ескалація вирізняється:

1. 
   сталою кількістю осіб і держав, задіяних у конфлікті;
   
2. 
   постійним зменшенням кількості осіб і держав, задіяних у конфлікті;
   
3. 
   постійним збільшенням кількості осіб і держав, задіяних у конфлікті;
   
4. 
   усі варіанти вірні.
   

$RR11806,1,9,2,0,2

За об’єктами спору у фазі ескалації спостерігається:

1. 
   сталою кількістю питань де сторони займають непримиренні позиції;
   
2. 
   розширення кола питань, де сторони займають непримиренні позиції;
   
3. 
   
   
   
   Поділіться з Вашими друзьями: