Зовнішньополітичних відносин

$RR12202,1,13,2,0,2

Автор твердження: «той, хто промовляє слово переговори, хоча би частково має на увазі досягнення домовленості»:

1. 
   Ж. Камбон
   
2. 
   Ф. де Кальєр
   
3. 
   А. Муссе
   
4. 
   Е. Сатоу
   

$RR12203,1,13,2,0,2

Основною функцією міжнародних переговорів є:

1. 
   регулятивна
   
2. 
   інформаційно-комунікативна
   
3. 
   спрямованість на спільне вирішення проблеми
   
4. 
   іміджева (пропагандистська)
   

$RR12204,1,13,2,0,2

Який фактор, на думку Дж. Стосінджера, перешкоджає переговорному процесу, оскільки робить дипломатів вразливішими, не готовими до поступок через острах бути засудженими серед своїх громадян?

1. 
   взаємозалежність учасників
   
2. 
   висока якість комунікації
   
3. 
   відкритість переговорного процесу
   
4. 
   невелика чисельність учасників переговорів
   

$RR12205,1,13,2,0,2

Найважливішою рисою переговорного процесу, за голландським дослідником переговорів В. Мастенбруком, є:

1. 
   взаємозалежність переговорних сторін
   
2. 
   спільність інтересів сторін
   
3. 
   публічність
   
4. 
   стадійність
   

$RR12206,1,13,2,0,2

Теорія «розумного егоїзму» (М. Чернишевського) полягає у:

1. 
   відмові від задоволення власних інтересів
   
2. 
   реалізації невеликої частини власних інтересів через поступки на користь значно сильнішого партнера
   
3. 
   свідомому підпорядкуванні власної позиції загальній справі, щоб загальний виграш дозволив реалізувати особисті інтереси
   
4. 
   намаганні зробити якомога менше поступок, аніж партнер
   

$RR12207,1,13,2,0,2

Регулятивна функція переговорів полягає у:

1. 
   деталізації загальних рішень з метою їх втілення в життя
   
2. 
   нав’язуванні свого рішення іншій стороні
   
3. 
   заохоченні до укладання взаємовигідних угод
   
4. 
   контролі над виконанням досягнутих домовленостей
   

$RR12208,1,13,2,0,2

Історико-описовий характер досліджень: характеристика конкретних осіб, ситуацій, опис особистісних характеристик учасників переговорів; дослідження впливу різних політичних сил на офіційні позиції держав під час переговорів, психологічного фактору характерні для:

1. 
   модерністського підходу до дослідження переговорів
   
2. 
   теорії ігор
   
3. 
   теорії ефективного ведення переговорів
   
4. 
   традиційного напряму дослідження переговорів
   

$RR12209,1,13,2,0,2

Оберіть варіант, у якому наведено лише представників традиційного напряму дослідження переговорів:

1. 
   Г. Нікольсон, В. Ісраелян, Г. Кіссінджер, Ю. Дубінін
   
2. 
   М. Лєбєдєва, Г. Нікольсон, С. Сіджел, Дж. фон Нейман
   
3. 
   У. Юрі, Г. Нікольсон, О. Моргенштерн, У. Додд
   
4. 
   Г. Райффа, Ч. Осгуд, Ю. Дубінін, Ф. де Кальєр
   

$RR12210,1,13,2,0,2

Оберіть варіант, у якому наведено лише представників теорії ігор у дослідженні переговорів:

1. 
   Г. Райффа, О. Моргенштерн, Г. Кіссінджер
   
2. 
   Е. Сатою, М. Лєбєдєва, Ж. Камбон
   
3. 
   У. Юрі, Р. Фішер, Ч. Осгуд
   
4. 
   О. Моргенштерн, Дж. фон Нейман, Т. Шеллінг
   

$RR12211,1,13,2,0,2

«Гарвардська школа» дослідження переговорного процесу представлена науковцями:

1. 
   У. Юрі, Р. Фішер, Ч. Осгуд
   
2. 
   Г. Райффа, Р. Фішер, У. Юрі
   
3. 
   Р. Фішер, Р. Аксельрод, У. Юрі
   
4. 
   Р. Фішер, Г. Райффа, В. Вільсон
   

$RR12212,1,13,2,0,2

Як правило, держави вступають у переговори тоді,

1. 
   коли таким чином вони розраховують покращити свої позиції порівняно з тими, які були до початку переговорів або до початку прямого протистояння
   
2. 
   коли конфлікт перебуває на стадії ескалації
   
3. 
   коли втручається третя сторона
   
4. 
   коли важко спрогнозувати наслідки проблеми / конфлікту
   

$RR12213,1,13,2,0,2

Поняття ATNA означає:

1. 
   найкращий варіант вирішення проблеми на переговорах
   
2. 
   альтернатива переговорного рішення (домовленості)
   
3. 
   домовленість, досягнута на переговорах
   
4. 
   альтернатива поведінки сторін на переговорах
   

$RR12215,1,13,2,0,2

Поняття BATNA означає:

1. 
   домовленість, досягнута на переговорах
   
2. 
   найкраща альтернатива стратегії на переговорах
   
3. 
   найоптимальніший метод вирішення переговорної проблеми
   
4. 
   найкращий альтернативний варіант переговорного рішення (домовленості)
   

$RR12216,1,13,2,0,2

Назва праці У. Юрі і Р. Фішера, у якій подано концепцію принципових переговорів:

1. 
   «Виграти може кожен. Як долати конфлікти»
   
2. 
   «Поле битви – стіл переговорів»
   
3. 
   «Шлях до згоди, або Переговори без поразки»
   
4. 
   «Мистецтво ведення переговорів»
   

$RR12217,1,13,2,0,2

Відповідно до ступеня відкритості переговори поділяють на:

1. 
   прямі і непрямі
   
2. 
   публічні, «за зачиненими дверима», конфіденційні
   
3. 
   дипломатичні і міжнародні
   
4. 
   офіційні і неофіційні
   

$RR12218,1,13,2,0,2

Інтерес на переговорах – це:

1. 
   основна лінія поведінки на переговорах
   
2. 
   сукупність прийомів і засобів досягнення основних цілей
   
3. 
   сукупність цілей учасників переговорів, те, що мотивує їх до взаємодії один з одним і чого вони хочуть досягнути у результаті переговорів
   
4. 
   бачення вирішення проблеми, що є предметом переговорів
   

$RR12219,1,13,2,0,2

Вчений, прихильник публічності переговорів, який стверджував, що «народні маси відіграють у міжнародних відносинах не менш важливу роль, аніж провідні політики»:

1. 
   Дж. Стосінджер
   
2. 
   Дж. Дін
   
3. 
   Дж. Е. Харр
   
4. 
   У. Зартман
   

$RR12220,1,13,2,0,2

Дослідники – опоненти відкритості переговорів, які відзначають, що бажання адресувати свої виступи народним масам «притягує учасників скоріше до вікон, а не один до одного»:

1. 
   Р. Фішер, У. Юрі
   
2. 
   У. Зартман, М. Бертон
   
3. 
   Г. Райффа, Л. Белланже
   
4. 
   С. Сіджел, Л. Фурекер
   

$RR12221,1,13,2,0,2

Оберіть варіант, у якому наведено лише представників модерністського підходу до дослідження переговорів:

1. 
   Л. Белланже, Ч. Осгуд, Ф. де Кальєр, Г. Кіссінджер
   
2. 
   М. Лєбєдєва, Г. Нікольсон, С. Сіджел, Р. Фішер
   
3. 
   Г. Нікольсон, В. Ісраелян, Г. Кіссінджер, Ю. Дубінін
   
4. 
   А. Рапопорт, Дж. фон Нейман, О. Моргенштерн, Т. Шеллінг
   

$RR12222,1,13,2,0,2

Автор перших спроб опису та аналізу процесу міжнародних переговорів:

1. 
   Дж. Монтвілль
   
2. 
   Г. Нікольсон
   
3. 
   Ф. де Кальєр
   
4. 
   Р. Аксельрод
   

$RR12223,1,13,2,0,2

Дослідник, котрий у своїй праці «Переговори: мистецтво і наука» одним із перших запропонував досліджувати переговори як форму спільного аналізу проблем з партнером (joint problem-solving):

1. 
   У. Юрі
   
2. 
   Г. Райффа
   
3. 
   Р. Фішер
   
4. 
   Л. Фурекер
   

$RR12225,1,13,2,0,2

Назва праці Франсуа де Кальєра, що вважається першою у напрямку дослідження переговорів:

1. 
   «Дипломатія»
   
2. 
   «Мистецтво дипломата»
   
3. 
   «Про способи ведення переговорів з правителями»
   
4. 
   «Про успішні переговори з представниками іноземних держав»
   

$RR12226,1,13,2,0,2

Багатофункціональність переговорів означає:

1. 
   їх неодмінну ефективність
   
2. 
   одночасність реалізації інформаційної та комунікативної функцій
   
3. 
   реалізацію через переговори цілого ряду функцій
   
4. 
   неможливість виокремлення функцій переговорів
   

$RR12227,1,13,2,0,2

Що вирізняє переговори з-поміж інших видів і форм комунікації?

1. 
   наявність проблеми, вирішення якої вимагає спільних зусиль сторін
   
2. 
   можливість обговорення більш широкого кола питань
   
3. 
   існування надзвичайно гострого протистояння поміж сторонами
   
4. 
   неможливість налагодження комфортного комунікативного каналу
   

$RR12228,1,13,2,0,2

Найголовніше призначення переговорів:

1. 
   «заспокоєння» світової громадськості
   
2. 
   спільне вирішення проблем
   
3. 
   інтенсифікація стосунків між державами
   
4. 
   «замороження» подальшого розвитку співпраці між учасниками
   

$RR12229,1,13,2,0,2

Оберіть критерії класифікації переговорів:

1. 
   рівень зацікавлення у переговорах
   
2. 
   тривалість і періодичність проведення
   
3. 
   рівень зацікавленості світової громадськості
   
4. 
   представництво учасників
   

$RR12230,1,13,2,0,2

Виберіть твердження, які є вірними:

1. 
   часто (особливо в умовах збройного конфлікту) переговори ведуться з метою політичних маніпуляцій, щоби лише продемонструвати волю до згоди та перемир’я
   
2. 
   участь у переговорах завжди передбачає волю до взаєморозуміння
   
3. 
   сторони вдаються до переговорів у випадку, коли односторонні дії у напрямку вирішення проблеми є неможливими чи невигідними
   
4. 
   будь-які міжнародні переговори повинні відбуватися із залученням преси
   

$RR12231,1,13,2,0,2

Виберіть твердження, які не є вірними:

1. 
   переговори є ширшим поняттям, ніж переговорний процес
   
2. 
   основним призначенням переговорів є спілкування сторін
   
3. 
   міжнародні переговори неефективні, якщо інтереси сторін є взаємовиключними
   
4. 
   переговори є цілісною єдністю змісту, процесу спілкування і встановлених процесуальних процедур, незважаючи на відмінності національних культур їх учасників
   

$RR12232,1,13,2,0,2

Вкажіть на ім’я дослідника, який наполягає на тому, що під час переговорів у процесі обміну інформацією «створюється нова реальність» і відбувається трансформація незмінних цінностей у цінності гнучкі:

1. 
   М. Лєбєдєва
   
2. 
   К. фон Клаузевіц
   
3. 
   Л. Фурекер
   
4. 
   І. Зартман
   

$RR12233,1,13,2,0,2

Відомий дослідник переговорів, який порівняв «м’яку» стратегію ведення переговорів з переговорами «крамарів», а «жорстку» – з переговорами «воїнів»:

1. 
   Г. Кісінджер
   
2. 
   Г. Нікольсон
   
3. 
   Г. Райффа
   
4. 
   Дж. Макдональд
   

$RR12235,1,13,2,0,2

«Жорсткі» тактичні методи, що застосовуються під час інтегративних (партнерських) переговорів:

1. 
   шантаж
   
2. 
   арбітраж
   
3. 
   ультиматум
   
4. 
   голосування
   

$RR12236,1,13,2,0,2

Хто з наведених науковців запропонував модель ведення переговорів, за якою поступка одного учасника переговорів спричиняє жорстку лінію поведінки іншого, а самі переговори розглядаються як процес позиційного торгу?

1. 
   Ч. Осгуд
   
2. 
   С. Сіджел і Л. Фурекер
   
3. 
   У. Юрі та Р. Фішер
   
4. 
   О. Бартос і Дж. Уінхем
   

$RR12237,1,13,2,0,2

Принципові переговори характеризуються:

1. 
   застосуванням методу «торгу»
   
2. 
   зосередженням на інтересах, а не на позиціях сторін
   
3. 
   намаганням вирішити проблеми шляхом максимальних поступок партнеру по переговорах
   
4. 
   пошуком альтернативних варіантів вирішення проблеми
   

$RR12238,1,13,2,0,2

Сукупність прийомів, методів, форм ведення переговорів, спрямованих на досягнення цілей того чи іншого етапу стратегії, що використовуються відповідно до конкретних ситуацій на переговорах – це:

1. 
   переговорна стратегія
   
2. 
   переговорна концепція
   
3. 
   переговорне досьє
   
4. 
   тактика переговорів
   

$RR12239,1,13,2,0,2

Тактика сюрпризу полягає у:

1. 
   збільшенні кількості пропозицій у випадку, коли опонент погодився на виконання висунутих раніше вимог;
   
2. 
   висуненні пропозиції принципового нового способу вирішення проблеми
   
3. 
   прийнятті опонентом пропозиції, що за всіма розрахунками прийнятою бути не могла
   
4. 
   виході з переговорів
   

$RR12240,1,13,2,0,2

Основна лінія поведінки на переговорах, що визначається спільним підходом до міжнародних переговорів, зовнішньополітичними цілями і національним інтересом держави – це:

1. 
   переговорна стратегія
   
2. 
   тактика ведення переговорів
   
3. 
   переговорна позиція
   
4. 
   інтерес
   

$RR12241,1,13,2,0,2

Автор концепції «м’якої» стратегії ведення переговорів:

1. 
   У. Юрі
   
2. 
   Л. Фурекер
   
3. 
   В. Вільсон
   
4. 
   Ч. Осгуд
   

$RR12242,1,13,2,0,2

«Спочатку не приймати ні аргументів, ні альтернатив, запропонованих опонентом, відкласти на пізніше обговорення основної теми і аргументацію власної позиції, потім відвести переговори у напрям вирішення другорядних питань, переформулювавши при цьому основне питання» – тактичний прийом під назвою:

1. 
   тактика Талейрана
   
2. 
   тактика цейтнот
   
3. 
   тактика розстановки неправдивих акцентів
   
4. 
   тактика Лінкольна
   

$RR12243,1,13,2,0,2

Умови, за яких сторони можуть вдаватися до жорсткої стратегії ведення переговорів:

1. 
   бажання продемонструвати свою позицію світовій громадськості
   
2. 
   сторони не зацікавлені у подальшому співробітництві
   
3. 
   необхідності привернення якомога більшої кількості прихильників
   
4. 
   предметом переговорів є надзвичайно принципове питання для сторін
   

$RR12245,1,13,2,0,2

Тактичний прийом метод салямі полягає у:

1. 
   неохочому «привідкритті» інформації про свою позицію на переговорах
   
2. 
   почерговому знятті запропонованих альтернатив
   
3. 
   почерговому обговоренні питань
   
4. 
   поділі основного питання на складові і винесенні деяких питань за рамки обговорення на переговорах
   

$RR12246,1,13,2,0,2

Рішуче звернення до учасника переговорів, що містить погрозу застосування крайніх заходів впливу або санкцій у випадку відмови, – це:

1. 
   пакетування
   
2. 
   ультиматум
   
3. 
   завищення вимог
   
4. 
   арбітраж
   

$RR12247,1,13,2,0,2

Об’єднання проблемних і привабливих для переговорної сторони пропозицій з мало прийнятними – це тактичний прийом, що має назву:

1. 
   розстановка неправдивих акцентів
   
2. 
   сюрприз
   
3. 
   пакетування
   
4. 
   завищення вимог
   

$RR12248,1,13,2,0,2

Назва тактичного прийому, за якого робиться акцент на точному розпорядку дій на переговорах, для противника створюється атмосфера нестачі часу, його змушують повірити у те, що все ж існує певна можливість встигнути щось зробити або уникнути небезпеки:

1. 
   тактика провини
   
2. 
   тактика цейтнот
   
3. 
   тактика відтермінування
   
4. 
   тактика погроз
   

$RR12249,1,13,2,0,2

Тактичний метод, що полягає у тому, щоб розділити союзників, послабити їх позиції через роздори та інтриги, не дозволити їм виступити єдиним фронтом:

1. 
   тактика Талейрана
   
2. 
   тактика «милого друга»
   
3. 
   ультиматум
   
4. 
   тактика суперника
   

$RR12250,1,13,2,0,2

Усвідомлення учасниками один одного як партнера передбачає наступні моменти:

1. 
   можливість і бажання підтримувати контакти впродовж певного періоду часу
   
2. 
   відсутність ворогів/політичних опонентів
   
3. 
   наявність складних проблем, з якими важко/неможливо впоратись самотужки
   
4. 
   наявність значних відмінностей у позиціях учасників переговорів
   

$RR12251,1,13,2,0,2

Якщо завданням переговорної стратегії є окреслити, що повинно бути досягнуто на переговорах, то призначенням тактики є:

1. 
   визначення рамок можливих домовленостей
   
2. 
   визначення основних шляхів та засобів досягнення стратегічних цілей
   
3. 
   введення супротивника в оману щодо цілей переговорів
   
4. 
   організація переговорного процесу
   

$RR12252,1,13,2,0,2

Як ще називають партнерські переговори?

1. 
   конфронтаційні переговори
   
2. 
   дистрибутивні переговори
   
3. 
   інтегративні переговори
   
4. 
   полемічні переговори
   

$RR12253,1,13,2,0,2

Як ще називають полемічні переговори?

1. 
   інтегративні переговори
   
2. 
   дистрибутивні переговори
   
3. 
   принципові переговори
   
4. 
   партнерські переговори
   

$RR12255,1,13,2,0,2

Про який підхід до ведення переговорів йдеться: «добровільно приймаються практично усі пропозиції партнера по переговорах, однак при цьому проговорюється життєва необхідність задоволення і своїх власних інтересів та потреб»?

1. 
   «жорсткий»
   
2. 
   «м’який»
   
3. 
   «принциповий»
   
4. 
   конфронтаційний
   

$RR12256,1,13,2,0,2

Переговорна позиція – це:

1. 
   сукупність цілей учасників переговорів, те, що мотивує їх до взаємодії один з одним і чого вони хочуть досягнути у результаті переговорів
   
2. 
   точка зору переговорних сторін щодо проблем, які розглядаються на переговорах, їх бачення шляхів вирішення цих проблем
   
3. 
   основна лінія поведінки на переговорах, що визначається спільним підходом до міжнародних переговорів, зовнішньополітичними цілями і національним інтересом держави
   
4. 
   сукупність рекомендацій щодо поведінки на кожному етапі переговорів
   

$RR12257,1,13,2,0,2

Поняття, яким позначають загальний підхід до переговорів і його конкретизацію у вигляді сформульованих цілей, шкали пріоритетів та ряду інших складових:

1. 
   переговорна стратегія
   
2. 
   переговорна позиція
   
3. 
   інтерес на переговорах
   
4. 
   переговорна концепція
   

$RR12258,1,13,2,0,2

Посадові особи України, що мають право вести переговори на основі своїх конституційних повноважень (ex officio):

1. 
   Міністр закордонних справ
   
2. 
   Спікер Верховної Ради
   
3. 
   Президент
   
4. 
   Прем’єр-міністр
   

$RR12259,1,13,2,0,2

Переговорна концепція формується:

1. 
   під час дослідницької фази переговорів
   
2. 
   під час обговорення тексту заключних документів
   
3. 
   на етапі теоретичної підготовки до переговорів
   
4. 
   під час узгодження правил процедури
   

$RR12260,1,13,2,0,2

Формувати переговорне досьє сторони починають:

1. 
   під час теоретичної підготовки до переговорів
   
2. 
   після закінчення переговорного процесу
   
3. 
   після підписання заключного документа
   
4. 
   на етапі узгодження протокольних питань
   

$RR12261,1,13,2,0,2

Принцип, за яким відбувається формування делегацій для участі у переговорах:

1. 
   міжнародної ввічливості
   
2. 
   дипломатичного старшинства
   
3. 
   паритету (рівності)
   
4. 
   відповідно до національного інтересу
   

$RR12262,1,13,2,0,2

Директиви (інструкції) щодо ведення переговорів охоплюють:

1. 
   перелік основних питань, які слід обговорити на переговорах
   
2. 
   способи ухиляння від прийняття рішень
   
3. 
   вказівки щодо реалізації переговорної стратегії
   
4. 
   не лише основні елементи переговорної позиції, а й характер, основні шляхи і методи реалізації поставлених завдань
   

$RR12263,1,13,2,0,2

Теоретична підготовка до переговорів охоплює:

1. 
   продумування альтернативних варіантів вирішення проблеми, що є предметом переговорів
   
2. 
   опрацювання переговорної концепції
   
3. 
   формування складу делегацій
   
4. 
   визначення цілей та очікуваних результатів
   

$RR12265,1,13,2,0,2

Складові організаційного етапу підготовки до переговорів:

1. 
   визначення місця і часу проведення переговорів
   
2. 
   обрання переговорної стратегії і тактичних приймів
   
3. 
   формулювання переговорної концепції
   
4. 
   узгодження правил процедури
   

$RR12266,1,13,2,0,2

До переговорного досьє долучають:

1. 
   проекти майбутніх домовленостей
   
2. 
   виступи членів делегацій
   
3. 
   документи, що підтверджують повноваження переговірників
   
4. 
   висновки експертів
   

$RR12267,1,13,2,0,2

Поняття, яким позначають метод обговорення проблеми максимальною кількістю учасників через пропозицію від кожного з них максимальної кількості різних варіантів її вирішення:

1. 
   «мозковий штурм»
   
2. 
   ситуативний аналіз
   
3. 
   почергове обговорення
   
4. 
   колективний аналіз
   

$RR12268,1,13,2,0,2

Чинники, які впливають на визначення кількісного і персонального складу делегацій на переговорах

1. 
   місце проведення переговорів
   
2. 
   фінансові можливості сторін
   
3. 
   почерговість обговорення питань
   
4. 
   проблематика переговорів
   

$RR12269,1,13,2,0,2

Вкажіть на труднощі для однієї зі сторін, пов’язані із проведенням переговорів на її території:

1. 
   можливість впливати на ситуацію через різного роду деталі (наприклад, інтер’єр приміщення, де відбуваються переговори)
   
2. 
   можливими можуть бути необґрунтовані поступки щодо сторони-гостя
   
3. 
   полегшений доступ до інформації і можливість оперативного реагування на пропозиції партнера
   
4. 
   організаційні і технічні моменти зустрічі можуть відволікати від суті питань, що обговорюються
   

$RR12270,1,13,2,0,2

Назва протокольного візиту, який глава делегації однієї зі сторін переговорів наносить представникам приймаючої сторони, перш ніж почати ділову частину свого перебування:

1. 
   офіційний візит
   
2. 
   візит ввічливості
   
3. 
   кулуарний візит
   
4. 
   візит на високому рівні
   

$RR12271,1,13,2,0,2

Неформальні переговори ще мають назву:

1. 
   символічна зустріч
   
2. 
   кулуарні бесіди
   
3. 
   зустріч «без краваток»
   
4. 
   зустріч не для преси
   

$RR12272,1,13,2,0,2

Оберіть питання, що є центральними для обговореннями сторонами на «переговорах про переговори»:

1. 
   розсадка на переговорах
   
2. 
   узгодження переговорних позицій
   
3. 
   зустріч і поселення членів делегацій
   
4. 
   обрання мови ведення переговорів
   

$RR12273,1,13,2,0,2

До «етикетних жестів» відносять:

1. 
   уклін
   
2. 
   підняття келиха
   
3. 
   відвертання голови
   
4. 
   помах рукою
   

$RR12275,1,13,2,0,2

Правила вітання чоловіка із жінкою через цілування руки: