2 класифікація екскурсій



Скачати 277,29 Kb.
Дата конвертації22.05.2017
Розмір277,29 Kb.

2.3. класифікація екскурсій
Класифікація екскурсій – це розподіл екскурсій на групи та види, виділення в кожній з них основних рис, які визначають характер її проведення.

Це питання привертало увагу вчених-екскурсіоністів ще в період становлення екскурсійної теорії. В. О. Герд зробив одну з перших спроб визначення цього питання: “Нашою метою буде розподіл екскурсій на групи та підгрупи, виділення в них тих основних рис, які визначають характер ведення екскурсії, а саме, допомагають керівникові орієнтуватися в усіх питаннях її розробки. Це визначення основних рис обумовлює кілька центральних типів екскурсій, до яких будуть приєднуватись проміжні класифікаційно невизначені екскурсії".2

Б. Є. Райков зробив більш детальну класифікацію екскурсій. В її основу він заклав шість основних ознак, у залежності від фактичного матеріалу та методичної побудови, які мали місце як основні напрями і зміст екскурсійної роботи у 1920-і роки, а саме:


  1. За змістом:

а) природно-географічні;

б) гуманітарні;

в) виробничі.


  1. За обсягом матеріалу:

а) на одну тему;

б) на кілька близьких за змістом тем;

в) комплексні.


  1. За завданням:

а) дослідницького типу;

б) ілюстративного типу.



  1. За логічною побудовою чи структурою:

а) аналітичні;

б) синтетичні.



  1. За тривалістю:

а) одноденні;

б) одноденні з ночівлею;

в) багатоденні.


  1. За складом учасників:

а) шкільні;

б) дошкільні;

в) позашкільні.1

Подальший розвиток екскурсійної справи та туризму в цілому призвело до значних змін і в класифікації екскурсій. Зникли багатоденні екскурсії. Заходи такого типу сформували самостійну форму – подорожі: за місцевими маршрутами вихідного дня, багатоденні транспортні подорожі, туристичні походи.

Розвиток та збагачення змісту екскурсійної методики визначили неможливим поділ екскурсій на аналітичні та синтетичні. Аналіз і синтез при показі об’єктів використовується у кожній екскурсії. Більш складним став поділ екскурсій за складом учасників.

У процесі розвитку екскурсійної справи були неодноразові спроби більш чітко визначати екскурсії, які за класифікацією Б. Є. Райкова входили в групу “за завданням”, тобто такі екскурсії, коли екскурсанти виходили на маршрут з метою проведення дослідницької роботи. Їх поділяли на три основні типи: ілюстративні та комплектуючі; навчально-дослідницькі; змішані чи ілюстративно-дослідницькі.

Існували й інші класифікації екскурсій, особливо зверталась увага на склад учасників. Приведемо одну з них.

“В екскурсійній практиці визначилися п’ять основних напрямів:



  1. масові культурно-просвітницькі екскурсії для різних категорій трудящих, переважно для місцевого населення;

  2. навчально-програмні екскурсії з педагогічною метою;

  3. культурно-освітні (позапрограмні) екскурсії для учнів;

  4. екскурсії з радянськими туристами;

  5. екскурсії з іноземними туристами”.1

У системі профспілкового туризму в 1980-90-і рр. склалася система класифікації, яка використовується і донині. Їх характеризують шість основних ознак:

  • за змістом;

  • за складом учасників;

  • за місцем проведення;

  • за способом пересування;

  • за формою проведення;

  • за циклічністю проведення (див. таблицю).2

Кожна з зазначених груп має свої специфічні властивості та ознаки.

За змістом. До цієї групи належать два види екскурсій – оглядові багатопланові та тематичні.

Оглядові екскурсії, як правило, багатотемні. Тому не випадково їх називають багатоплановими.

В оглядовій багатоплановій екскурсії використовують історичний та сучасний матеріал. Побудована вона на показі різноманітних об’єктів: пам’яток історії та культури, будинків та споруд, об’єктів природи, місць визначних подій, промислових, сільськогосподарських підприємств, культурно-освітніх закладів, будов тощо. Події тут подаються більш узагальнено, щоб відтворити “біографію” міста, області, району, його “портрет”, характер, основні особливості розвитку.

Хронологічні рамки такої екскурсії – час існування міста від першої згадки про нього дотепер. Побудовані такі екскурсії за тематико-хронологічним принципом.

Тематичні екскурсії розкривають одну тему. Якщо це історична екскурсія, то в основу її покладена одна значна подія, або декілька подій, з’єднаних однією темою. У кожній конкретній екскурсійній тематиці можна виділити екскурсії, які ставлять своїм завданням розкрити тему в цілому. Їх можна визначити як оглядові тематичні на відміну від оглядових багатопланових.

Наприклад, “Київ літературний”, “Літературна Одеса 1920-х років”, “Театральний Львів”, “Київ спортивний”.

На відміну від інших тематичних екскурсій вони створюються за принципом загального погляду на місто.

Чіткість у визначенні теми, вірно окреслені хронологічні рамки і згідно цього проведений добір фактів мають велике значення для засвоєння матеріалу екскурсантами, його ефективності в цілому.

В екскурсійній тематиці завжди переважали тематичні екскурсії. Так, якщо на кінець 1980-х- початок 1990-х рр. екскурсійні організації України проводили майже 1500 тематичних екскурсій, то оглядових багатопланових – лише 152.

Тематичні екскурсії можна поділити на вісім основних груп: історичні, воєнно-історичні, історико-релігіознавчі, мистецтвознавчі, літературні, архітектурні, природознавчі, виробничі.

Кожну з цих тематичних груп у свою чергу можна розділити на певні підгрупи за основними історичними періодами та змістом.

За змістом в історичних екскурсіях виділяються основні підгрупи: історико-краєзнавчі, археологічні, етнографічні.

До підгрупи історико-краєзнавчих можна віднести екскурсію “По давній столиці Київської Русі”. Історичні екскурсії можна класифікувати залежно від періоду, до якого відносяться події, наприклад, “Середньовічний Львів”.

Археологічні екскурсії будуються на показі матеріальних історичних витоків – пам’яток далекого минулого, що знайдені в місцях розкопів древніх городищ (поселень), поховань. Речовими доказами є знаряддя праці та створені за їх допомогою матеріальні блага: будівлі, зброя, твори мистецтва, знаряддя праці, прикраси та інші предмети. Такі екскурсії проводяться в музеях, у місцях, де знаходяться поселення, стоянки, кургани.

Цікава екскурсія була створена у Севастополі у давній Херсонес Таврійський, заснований у V ст. до н. е., де під час розкопок було виявлено три яруси фортечних укріплень (стін) – грецькі, римські та візантійські, античний театр, водопровід, лазня, майстерні, винокурні, кілька житлових кварталів, поховальні споруди, фрагменти живопису, мозаїки. Все це датується V-I ст. до н. е.

У Миколаєві проводиться екскурсія до археологічного заповідника – давньогрецької колонії Ольвії VI-I ст. до н. е.

Етнографічні екскурсії знайомлять з побутом та культурою народів. Музеї під відкритим небом в Україні існують у багатьох обласних центрах і деяких містах. Та найбільші з них – у Переяславі-Хмельницькому та Києві. Музей народної архітектури та побуту України у Києві користується особливою популярністю. Тут встановлено майже 300 споруд – пам’яток української народної архітектури XVI-XX ст. Пам’ятки матеріальної культури різних епох з усіх областей України згруповані відповідно до історико-етнографічних районів. Екскурсія знайомить з народною архітектурою, характером забудови українського села, з традиціями, звичаями та побутом народу, етнографічними особливостями різних регіонів України.

Найбільш численна за тематикою підгрупа історичних екскурсій – воєнно-історичні, які можуть бути кваліфіковані таким чином:



  • по пам’ятних місцях військової слави;

  • по військово-інженерних спорудах;

  • по пам’ятних місцях, пов’язаних з виготовленням зброї;

  • по пам’ятних місцях, пов’язаних з життям та діяльністю героїв;

  • присвячені історії війни чи військової кампанії, конкретній історичній події чи подвигу (битва, бойова операція, оборона міста, штурм фортеці, звільнення міста), бойовим діям військової частини, загону, партизанському рейду тощо.

У релігієзнавчих екскурсіях виділяються три основні підгрупи: історико-релігієзнавчі, атеїстичні, релігійні (богословські).

Найбільш поширені серед них історико-релігієзнавчі.

За роки незалежності Української держави значно зріс потяг громадян до правди, розкриття духовних потреб. Осмислення місця і ролі релігії в контексті правових та духовних реалій нині є необхідною передумовою гуманітарної освіченості кожного громадянина.

Тому релігієзнавча екскурсійна діяльність на відміну від войовничого атеїзму, який активно насаджувався в свідомість людей за часів тоталітаризму, набуває все більшого поширення і стає важливою інтелектуальною складовою пізнання навколишнього світу та духовного виховання громадян.

Поступовий відхід від заідеологізованих шаблонів зводить нанівець попит на атеїстичні екскурсії, служить становленню світоглядної та правової культури членів суспільства.

В екскурсійних організаціях України на це звернули увагу ще в середині 1980-х років. Саме в Києві вперше на теренах колишнього Союзу до 1000-річчя Хрещення Русі були розроблені і користувалися великим попитом релігієзнавчі екскурсії “Язик до Києва доводив”, “Православ’я в Києві”, “988 рік, легенди та реальність”.

Одними з перших, хто створював екскурсії історико-релігієзнавчої тематики були екскурсоводи Київського бюро подорожей та екскурсій А. Т. Халепо та А. О. Коваленко. Останній і нині не полишає цю роботу, працюючи в екскурсійному бюро Володимирського собору.

Серед екскурсантів все більшим попитом користується церковна археологія1: церковні пам’ятки, архітектура, розписи, коментарі до того, що відбувається у церкві – тлумачення відправлень, як вони притаманні життю українців. Наприклад, чим відрізняються церковні обряди в православній українській церкві від католицької.

Історико-рілігієзнавчі екскурсії – порівняно новий напрям екскурсійної діяльності у сучасній Україні, який має суто світський характер. Їх мета – допомогти кожному, хто бажає пізнати роль культів у духовній культурі та історії нашої держави. При їх розробці слід спиратися на сучасне релігієзнавство – самостійну теоретичну дисципліну, яка за своїми принципами корінним чином відрізняється від атеїзму, вивчаючи релігійні явища як складний комплекс соціально-історичних та психологічних проблем.

Релігійні (богословські) екскурсії вже розробляються. Прикладами слугують паломницькі відділи Києво-Печерської та Почаївської лавр. На такі екскурсії з’являється попит серед віруючих та студентів духовних навчальних закладів і вони мають право на існування. Ці екскурсії мають розкривати систему релігійно-догматичних доказів і обґрунтовувати надприродні “абсолюти”, істини, що випливають із необмеженої і надчасової природи Бога, його творчої потенції, ставлять суспільний прогрес у пряму залежність від кінцевої реалізації богословських істин, що викладені у різних церковних документах та канонічних книгах. Релігійна ідеологія – це система ідей, розробкою і пропагандою яких можуть займатися відповідні організації, професійні богослови та служителі культу. Але слід брати до уваги, що релігійна освіта закрита, а кількість священослужителів та активність релігійних громад, які за рівнем необхідної підготовки здатні брати участь у створенні та проведенні богословських екскурсій, поки що досить обмежена.

Отже, історико-релігієзнавчі (світські) та богословські (релігійні) екскурсії – це протилежні, хоча й зв’язані єдиним предметом проявлення та відображення типів світогляду і світосприйняття різних систем духовних цінностей.

У той же час зазначені види екскурсій мають деяку спільність, оскільки розкривають з різних точок зору одне і те ж явище – релігію та її інституції. Релігія подається як складова частина суспільства, що розвивається разом з ним і впливає на людську свідомість.



Мистецтвознавчі екскурсії об’єднують такі підгрупи: театральні, музичні, історичні, художні, показ монументальної скульптури, яка як вид мистецтва володіє величезним пізнавальним та виховним потенціалом, дає змогу уявити конкретно втілені ідеали людини певної епохи, на їх прикладі сприяє вихованню сучасної людини. Це екскурсії в музеї, картинні галереї, майстерні художників та скульпторів, до виставкових залів, по народних художніх промислах, по місцях життя та діяльності артистів та художників.

Характерними для цих підгруп є такі екскурсійні теми: “Театральний Київ”, “Театрально-музичний Кіровоград”, “Врубель у Києві”, “Монументальний літопис міста”, “Художній літопис Севастополя”, “Полтава – натхнення моє”, “В гості до гуцулів” (Косів), “До опошнянських майстрів” (Полтава), “Петриківські розписи”.

Екскурсії названої тематики повинні сприяти естетичному вихованню людини, а воно полягає в тому, щоб розвивати творчі потенції та естетичну уяву екскурсанта.

Літературні екскурсії можна згрупувати таким чином:

- історико-літературні.

Їх можна умовно класифікувати як оглядові тематичні (“Житомир літературний”), і такі, які розкривають певний період розвитку літератури (“Літератори ХІХ ст. в Києві”).


  • літературно-біографічні, по місцях, які зберігають пам'ять про життя та творчість письменника. Це монографічні екскурсії “Т. Г. Шевченко в Києві”, “Наша Леся” (Новоград-Волинський);

  • літературно-художні або поетико-текстові, наприклад, “Улюблені герої дитинства” – за творами В. Катаєва (Одеса), “Крим у казках та легендах”.

До них відносяться і екскурсії:

  • по місцях, які відображені у творах того чи іншого письменника - “Київ у житті та творчості М. Булгакова”;

  • літературно-краєзнавчі, присвячені вивченню певного природного чи культурного комплексу виключно за допомогою літературних творів;1

  • літературні екскурсії у природу, побудовані на літературному матеріалі художньо відображених у літературі природних об’єктів та явищ.

Для архітектурної тематики знайшли розповсюдження такі підгрупи:

  • екскурсії, які пов’язані з показом пам’яток архітектури якогось певного періоду – “Подорож до Києва XVIII ст.”;

  • екскурсії, які дають уяву про творчість одного архітектора. Такі екскурсії, як правило, будуються за монографічним принципом і демонструють, як у творчості архітектора відтворювався час та його ідеали, даючи змогу познайомитись з певним архітектурним стилем, у якому працював зодчий, а також місцем, яке він займав у розвитку архітектури та містобудівництві свого часу;

  • архітектурні ансамблі.

Невід’ємними від міста стають пам’ятники в поєднанні з міськими архітектурними ансамблями, вони надають місту неповторність, вічність, внутрішній життєвий імпульс. До них належать пам’ятники князю Володимиру, Богдану Хмельницькому у Києві.

Своєрідною візитною карткою Одеси став Приморський бульвар, який з боку моря вінчає по центру пам’ятник герцогу (дюку) Арману де Рішельє (скульп. І. Мартос), одному з перших градоначальників міста. Навколо пам’ятника невисокі напівовальні будинки ніби розтулили обійми і кинули до моря всі сто дев’яносто два східці геніальних сходів (арх. Ф. К. Боффо).



  • планування та забудова міста сучасними новобудовами.

Архітектурні екскурсії віддзеркалюють особливості архітектурного вигляду міста, створюють його архітектурний портрет, неминущу естетичну та історичну цінність міського середовища, створеного попередніми поколіннями майстрів, тим самим доводячи необхідність його охорони та вдумливого ставлення до проблеми поєднання традиційного та нового.

Природознавчі екскурсії фактично можуть створюватися в кожній місцевості. Вони не тільки знайомлять екскурсантів з природою рідного краю – його рослинним та тваринним світом, кліматом, водоймами, природними ландшафтами різних регіонів. Їх мета – навчити учасників цих заходів природокористуванню, взаєминам людини з навколишнім середовищем.

У них можна визначити такі найбільш розповсюджені підгрупи:



  • ландшафтні екскурсії до лісів, гаїв, парків, зелених масивів;

  • геологічні, які дають уяву про земну кору, більш глибинні сфери землі і процеси, які в них відбуваються;

  • зоологічні – знайомлять з тваринним світом регіону;

  • ботанічні – про життя та розвиток рослин;

  • гідрологічні – знайомство з водними ресурсами – річками, озерами та іншими водоймами.

Природознавчі екскурсії повинні сприяти формуванню екологічної культури людини, вихованню цивілізованого господаря своєї землі.

Україна для цього має багатий природний потенціал. Досить сказати, що в нашій країні створено 11 національних парків, 16 природних заповідників, 4 біосферні заповідники.

Все більшого поширення набувають екологічні екскурсії. Їх слід визначити як різновид природознавчих екскурсій, які об’єднують екскурсантів для відвідування екскурсій зазначеної тематики з науково-пізнавальною метою, вивчення картин природи з естетичного боку. Сферою інтересів учасників таких екскурсій повинно стати не лише оточуюче середовище, його спостереження, а й охорона. Поняття екологічності екскурсії, включають конкретні заходи щодо захисту, відновлення навколишнього середовища.

Так, сафарі по яйлах Гірського Криму, які безумовно порадують любителів (аматорів) пригодницьких екскурсій, не можуть рахуватися екологічними через те, що бензин не є екологічно чистим паливом.

Або так звані “зелені” екскурсії, основна принадність яких – збір трав в екологічно чистих районах. Це також не відповідає основній умові екологічних екскурсій “Не нашкодь” – нічого не рвати, не збирати, не виносити (навіть із печер). Ці екскурсії повинні знайти свою принадність у споглядальному та екологічному розвитку.

У ході екскурсій до національних парків та заповідників екскурсанти проходять за спеціально розробленими маршрутами, знайомлячись з природними та культурними пам’ятками, чудовими краєвидами.

Серед екологічних екскурсій можна виділити підгрупи: екологія міста; екологія і людина; екологія, тваринний та рослинний світ; екологія водного та повітряного басейна тощо.

Екологічні екскурсії – невід’ємна складова екологічного туризму, який в Україні тільки починає розвиватися, але з часом він, безсумнівно, стане не менш популярним, ніж у всьому цивілізованому світі.



Виробничі екскурсії повинні сприяти розширенню трудового досвіду екскурсантів, формуванню практичних умінь та навичок, вихованню поваги до масових професій, ознайомленню з умовами ринкової економіки, різними формами господарювання, підприємництва, забезпеченню мобільності фахівця на ринку праці тощо. Ці екскурсії поділяються на підгрупи:

  • виробничо-історичні;

  • виробничо-економічні (наприклад, банківська, біржова діяльність, ринок нерухомості та ін.);

  • виробничо-екологічні;

  • виробничо-технічні;

  • професійно-орієнтаційні для учнів.

Необхідно зауважити, що таку класифікацію екскурсій можна назвати умовною, бо тематичні екскурсії того чи іншого виду дуже рідко існують в ізоляції одна від одної. Історичний матеріал використовується майже у кожній групі тематичних, те ж саме можна сказати і про елементи природознавчих; воєнно-історичні, релігієзнавчі є основою для поглибленого аналізу творів живопису (мистецтвознавчих).

Класифікація за складом учасників вимагає внесення змін до змісту екскурсій, методики та техніки їх проведення, тривалості. Склад учасників характеризується віковими категоріями (доросла аудиторія, діти, школярі); ступенем організованості (вітчизняні та іноземні туристи, учасники круїзів, випадковий склад групи – екскурсій з екскурсійних пунктів, з вокзалу); місцем проживання екскурсантів (місцеве населення чи приїжджі); місцем роботи, соціальним статусом (сільське чи міське населення). Останнім часом поширюється замовлення екскурсій поодинокими туристами – індивідуалами. Але й у цьому випадку екскурсоводу необхідно врахувати психологію екскурсанта, його ставлення до екскурсії.



За місцем проведення екскурсії розподіляються на види: міські, позаміські (загородні, заміські), виробничі та музейні. Окремим видом виділяється дорожня інформація. Міські – показ міста або однієї з його частин, наприклад, старого міста чи нової забудови. Вони можуть бути присвячені докладному знайомству з одним із районів, з однією з міських вулиць чи площ (майданів).

Міські екскурсії оглядові чи тематичні. Їх детально було розглянуто вище. Серед них практикуються комплексні екскурсії, під час яких огляд міста поєднується з відвідуванням музею чи оглядом певної частини музейної експозиції, в якій розкривається одна з підтем екскурсії. Наприклад, у міській екскурсії “Подвиг Одеси в роки Великої Вітчизняної війни” використовуються для відвідування Нерубайські катакомби, де діяли партизани.

Позаміська (загородня) екскурсія проводиться за межами міста, відстань до кінцевого пункту, як правило, не перевищує 150 км. Винятком серед таких екскурсій є загородня екскурсія до Умані, яка знаходиться на відстані від більшості міст, звідки возять туди екскурсантів, до 200 і більше кілометрів.

Ці екскурсії мають кілька видів. Перший – коли екскурсія проводиться у кінцевому пункті, наприклад, у Білій Церкві, де екскурсанти відвідують дендропарк “Олександрія”.

Другий – екскурсія проводиться по маршруту, якщо пам’ятки, на основі яких побудована екскурсія, знаходяться неподалік від дороги. Цей вид також характерний для природознавчих екскурсій по околицях міста.

Третій вид побудовано на поєднанні екскурсії у дорозі з екскурсією у кінцевому пункті. При цьому екскурсію у кінцевому пункті проводить екскурсовод екскурсійного закладу, що приймає групу або працівник музею. По дорозі екскурсію веде екскурсовод фірми, що організовує поїздку. Якщо він підготовлений, то може вести екскурсію по всьому маршруту.

Позаміські (загородні) екскурсії поділяються на оглядові та тематичні. Оглядова екскурсія об’єднує в собі ряд підтем: історія краю, економіка, культура, наука, природа. У тих випадках, коли маршрут пролягає через територію кількох адміністративних районів, в екскурсії дають характеристику кожного з них.

Місцем проведення виробничих екскурсій можуть бути промислові виробництва, комерційні фірми, банки, фермерські, сільські господарства, залізничні станції, вокзали, морські та річні порти, аеропорти, метрополітени, наукові установи тощо. Об’єктами показу у виробничих екскурсіях можуть бути як підприємства в цілому, так і окремі їх підрозділи.

Музейні екскурсії користуються широким попитом.

За профілем, відношенням до певної галузі виробництва, науки, мистецтва музеї можна поділити на історичні – загальні історичні, воєнно-історичні, археологічні, етнографічні та ін.; мистецтвознавчі – образотворчого, ужиткового мистецтва, театральні, музичні; технічні – політехнічні, галузеві (зв’язку, транспорту, сільського господарства, медицини тощо); природознавчі – зоологічні, ботанічні, геологічні та ін.

Крім зазначених музеїв є ще комплексні, у більшості це краєзнавчі, які поєднують історичний, мистецтвознавчий та природознавчий напрями.

Окрему групу складають меморіальні музеї, експозиції яких розкривають важливу подію або життя та діяльність видатних діячів історії, науки та культури. Наприклад, музей С. П. Корольова у Житомирі, садиба М. І. Пирогова у Вінниці.

Основою для розробки та проведення екскурсій у музеї служить його експозиція. Тому методика їх проведення має свої особливості.

За місцем проведення на міжміських маршрутах, під час подорожей використовується дорожня екскурсійна інформація. В разі переїзду екскурсійної групи в автобусі до пункту призначення, якщо цей цілях займає кілька годин, екскурсовод, який супроводжує групу, як правило, проводить оглядові чи тематичні екскурсії.

У вільний від екскурсії час, особливо це характерно для маршрутів вихідного дня, подається дорожня екскурсійна інформація. Це розповідь про об’єкти, населені пункти, визначні місця, пам’ятки історії та культури, природи, які знаходяться на шляху автобуса, туристичного поїзда чи теплохода.

Дорожня екскурсійна інформація вміщує короткі дані про історичні події, які відбувалися у цій місцевості, населеному пункті. Вона подається у формі документальних довідок, коментарів до об’єктів, які з’являються за вікнами. Екскурсовод чи керівник туристичної групи проводить бесіди про області та райони, де проходить маршрут, про історію боротьби за національну незалежність, видатних діячів, чиє життя зв’язане з місцевістю. Як правило, дорожня інформація багатотемна. Однак вона може бути присвячена й одній темі, наприклад, природним багатствам, характеристиці флори та фауни краю.

Особливо це важливо використовувати в дорожній інформації, яка проводиться на поїздах та теплоходах у подорожах та круїзах – тут найкраще будуть сприйматися тематичні розповіді про подію чи об’єкт. Наприклад, у круїзі по Дніпру можна використати тематичні поетичні розповіді про Україну, Дніпро, Запорозьку Січ тощо.

На відміну від екскурсії показ об’єктів під час проведення дорожньої інформації носить другорядний характер. На чільному місці тут – розповідь.

Крім того, у дорожній інформації відсутня така обов’язкова для екскурсії ознака, як вихід групи для знайомства з об’єктами.

Дорожня екскурсійна інформація, якщо вона правильно підготовлена та проведена, суттєво доповнює екскурсії, вона розширює уявлення учасників подорожі про край, де вони знаходяться.



За засобом пересування екскурсії бувають піші та з використанням різних видів транспорту. Перевага піших екскурсій у тому, що створюючи необхідний темп руху, вони забезпечують сприятливі умови для показу та розповіді. У багатьох містах світу функціонують спеціальні екскурсійні пішохідні зони (квартали), в яких заборонено рух усіх видів транспорту, наприклад, Львів, площа Ринок.

Транспортні – у своїй більшості автобусні екскурсії. Складаються з двох частин: аналізу екскурсійних об’єктів – пам’яток історії та культури – на зупинках з виходом групи з автобусу і розповіді на маршруті між об’єктами, пов’язаній з характеристикою пам’яток та пам’ятних місць, повз які проїжджає група.

Для проведення екскурсій використовують також тролейбуси, трамваї, річкові та морські теплоходи, гелікоптери. У Києві, Харкові з цією метою використовують поїзди метрополітену, а його станції – як об’єкти для тематичних екскурсій. Використання зазначених видів транспорту характерно для країн СНД.

За кордоном в екскурсійних зонах має місце використання екологічно чистого та безшумного наземного транспорту (тротуар, який рухається, фунікулер, електробус тощо).



За формою проведення екскурсії класифікуються на звичайні (традиційні), навчальні, екскурсії-масовки, екскурсії-прогулянки, екскурсії-концерти.

Крім звичайних екскурсій для масової аудиторії, про які йшлося вище, екскурсійні організації проводять ще навчальні екскурсії.

Мета проведення навчальних екскурсій може бути різною. Вони проводяться:

1) для майбутніх екскурсоводів;

2) підвищення фахової майстерності діючих екскурсоводів.

У ході проведення екскурсій для названих категорій увага слухачів звертається на вмілий показ об’єктів, використання методичних прийомів, аналіз архітектурних пам’яток, використання логічних переходів, співвідношення загального та локального матеріалу тощо;

3) удосконалення самої екскурсії. У цьому випадку обговорюється питання актуальності екскурсії, доцільності її змісту, відбору об’єктів, побудова маршруту, повнота висвітлення окремих підтем, методичний рівень екскурсії.

Екскурсовод, який проводить таку екскурсію, при показі об’єктів пояснює мету використання методичних прийомів, особливість змісту розповіді для різних груп, техніку демонстрації наочних посібників тощо.



Екскурсія-масовка. Такі екскурсії почали проводити ще за часів становлення екскурсійної справи. Їх описували так: “Для масових екскурсій типова, перш за все, їх масовість, багатолюдність. Вони можуть внутрішньо будуватись по різному. Це може бути одна багатолюдна маса, натовп, який провадить одну екскурсію. Це може бути багато груп, у кожної з яких є своє завдання, свій план. Але через те, що вони збираються разом, вони значною мірою підкоряються характерній ознаці, масовості”.1

Для масових екскурсій далекого минулого характерними були веселі процесії з плакатами та знаменами під духовий оркестр. На щастя, тепер це вже далека історія.

Нині масові екскурсії на 5-10-ти автобусах проводяться, в основному, для школярів, які подорожують в туристичних поїздах і закінчуються колективним відвідуванням театру, цирку, інших закладів культури.

Екскурсія-прогулянка поєднує елементи загальноосвітності та відпочинку. Місце проведення – ліс, парк, море, річка, гори тощо.

Екскурсія-концерт. Проводиться у загородніх екскурсіях, коли шлях до об’єкту досить тривалий. У міських – коли цього вимагає тема екскурсії (“Л. Утьосов в Одесі”).

За циклічністю проведення екскурсії бувають одиничні (по одній темі) та цикли, які об’єднують кілька екскурсій однієї тематики – історії, літератури, архітектури тощо. Цикли екскурсій можна створювати в містах, які мають широкі екскурсійні можливості – Києві, Львові, Одесі, Севастополі.

Окрім зазначених існують ще спеціальні екскурсії, які можна класифікувати наступним чином.

Класифікація екскурсій за метою, завданням та формою проведення





Мета

Завдання

Форма проведення

1

2

3

Відпочинок

Пізнання оточуючого світу і відтворення сил, проводиться в лісі, парку, по морю, річці тощо

прогулянка

Навчальна

1) засвоєння знань з навчального предмету (історії, географії, ботаніки, зоології тощо);

урок поза класним приміщенням




2) навчання і підвищення кваліфікації екскурсійних кадрів

для спеціальної аудиторії



Пробна

1) завершальний етап колективної або індивідуальної роботи по підготовці та проведенню екскурсій;

2) перевірка знань у студентів або працюючих екскурсоводів при підготовці ними нової екскурсійної теми



для спеціальної аудиторії

__”__


Показова (форма навчальної)

Показ зразка того чи іншого методичного прийому на конкретному об’єкті, розкриття визначеної підтеми тощо


для спеціальної аудиторії

Наукова

Вияв та поширення наукових поглядів, ідей, теорій серед фахівців відповідної галузі


дослідження

Загально-освітня

Розширення загального культурного світогляду, знань з різних галузей

оглядова багатопланова екскурсія, шляхова екскурсійна інформація у транспортній подорожі

Культурно-просвітницька

Підвищення рівня знань з історії, архітектури, літератури, мистецтва тощо

тематична екскурсія



Анімаційна (культурно-розважальна)

Проведення дозвілля з ігровими елементами, видовищні та розважальні заходи, використання живих експонатів під час екскурсії

масовка, концерт, пригода, детектив (приклади: “”Утьосов в Одесі”, “Кримінальна Одеса”)





Рекламна

Поширення знань щодо екскурсійних можливостей турфірми

демонстрація

Класифікація екскурсій має велике значення для діяльності фірм, які займаються екскурсійною діяльністю, вона забезпечує умови для кращої організації роботи з екскурсоводами, сприяє їх спеціалізації.

Крім того, визначена класифікація екскурсій полегшить роботу фірм-туроператорів при формуванні турів.
2.4. ФОРМУВАННЯ ЕКСКУРСІЙНОЇ ТЕМАТИКИ
Тематика екскурсій – це сукупність, набір чи означена група тем. Добре розроблена тематика – результат творчих зусиль колективу методичних працівників та екскурсоводів.

В основі оцінки правильності складеної тематики знаходяться кілька показників. Основний – більша чи менша питома вага, рейтинг діючих екскурсій, які користуються постійним попитом серед населення. Другий – забезпечення умов для розширення культурного, наукового світогляду екскурсантів, необхідність підвищення ролі екскурсій у справі національно-культурного відродження, здійснення диференційованого підходу до обслуговування різних верств населення. Ці вимоги сповна можна віднести до підготовки нових екскурсійних тем.

На початок 1990-х років екскурсійними організаціями України проводились екскурсії більше, ніж по чотирьох тисячах тем, серед яких широко була представлена тематика музейних екскурсій.

Однакових екскурсій не існує, вони відрізняються перш за все темою. Свою тему мають не лише тематичні, а й оглядові екскурсії.

Слово тема у перекладі з грецької означає “те, що покладено в основу”. Тема являє собою поняття, яке формує зміст. Чітко сформована тема – чіткий, стислий виклад основного змісту.

У літературі та мистецтві тема – коло життєвих явищ, відібраних письменником чи митцем і освітлених ними у художньому творі. Це поняття містить вказівки, якому саме колу явищ присвячується зазначений твір, до чого прагне автор привернути увагу читачів, слухачів, глядачів, що саме та з яких позицій хоче в ньому осмислити.

“Поряд з основною, як правило, існують і побічні теми, складаючи в сукупності тематику твору, яка охоплює все, в ньому зображене, і осягається лише при сприйманні твору в художній цілісності”.1

Все це стосується і екскурсій. Кожна екскурсія повинна мати чітко визначену тему, яку мають не лише тематичні, а й оглядові екскурсії. Тема в екскурсії – предмет показу та розповіді. Формування теми – короткий концентрований виклад основного змісту екскурсії. Побічні теми в екскурсійній практиці отримали назву “підтем” і розкриваються вони на кожному основному об’єкті показу.

Головними вимогами до тематики екскурсій повинні бути актуальність, різнобічність, відповідність запитам та інтересам екскурсантів, зв’язок із сучасністю. Чітко визначена тема та вміле її розкриття дають екскурсантам певне коло знань. Народження нових екскурсійних тем призводить до виявлення нових об’єктів, урізноманітнення екскурсійного продукту.

Тема та об’єкти. Особливість кожної теми полягає в тому, що вона знаходиться в тісному зв’язку з об’єктами та тим екскурсійним матеріалом, який повинні засвоїти екскурсанти при показі цих об’єктів. Якщо наявність об’єктів робить екскурсію екскурсією, то певне поєднання об’єктів показу визначає її тему. Тому вирішальне значення в об’єднанні зовні розрізнених часток екскурсії в єдине ціле належить темі. Але не досить знайти об’єкти по темі, до них необхідно підібрати матеріал, на якому цю тему буде розкрито. Саме тема регулює розповідь екскурсовода, не даючи можливості розповідати про об’єкт все, що він про нього знає, особливо у тих випадках, коли об’єкт багатоплановий і містить різноманітну інформацію. Відповіді на запитання – як показати об’єкт, яку частину інформації в кожному разі використати та що саме сказати – визначаються темою екскурсії. Деякі об’єкти можуть бути використані у кількох екскурсіях: оглядовій, історичній, архітектурній, літературній та інших. У кожній з перелічених екскурсій той самий об’єкт, залежно від теми, має свою “мову”, свій зміст.

Тема вимагає від екскурсовода чітких знань, володіння великим фактичним матеріалом. Частина фактичного матеріалу, яким володіє екскурсовод, не має зв’язку з об’єктами і потрібна йому для висновків та узагальнень.

Недостатнє знання теми екскурсоводом призводить до того, що, показуючи пам’ятку, він не супроводжує свої дії необхідними поясненнями. Така екскурсія майже нічого не дає екскурсантам, особливо тим, які не мають підготовки по темі.

На маршруті в екскурсії можуть з’являтися об’єкти, відомості про які, можливо, дуже цікаві, але не мають відношення до конкретної теми. Екскурсовод не повинен перетворювати ці об’єкти у предмети показу, звертати на них увагу групи, щоб не порушувати тематичну послідовність екскурсії. Про них доречно повідомити лише при відповіді на запитання екскурсантів.

Найбільш складними у визначенні теми є міські оглядові екскурсії. Незалежно від місця їх проведення, вони фактично схожі між собою, перш за все структурою. Кожна з них висвітлює декілька обов’язкових підтем, а саме – історію міста, коротку характеристику промисловості, будівництва, науки, культури, освіти тощо.

У той же час оглядові екскурсії в різних містах мають свої характерні риси. Вони визначаються особливостями історичного розвитку, притаманному конкретному місту.

Майже в кожній оглядовій екскурсії одна з підтем у своїй значущості стає провідною, її композиційним центром. У великих промислових містах, таких як Дніпропетровськ, Запоріжжя, вона присвячена виробництву, у містах-героях - Одесі, Керчі – подвигу народу в роки Великої Вітчизняної війни, Севастополі – військовій, морській славі.

Кожна тема екскурсії, в тому числі й оглядової – сукупність цілого ряду підтем. Вимоги до підтеми – повнота та логічна завершеність у висвітленні частині теми. Вірно розроблена підтема повинна сприйматися екскурсантами не сама по собі, а в поєднанні з основним змістом екскурсійної інформації. Розміщення, послідовність та співвідношення підтем, основних питань, вступу та заключної частини створюють композицію екскурсії.

Багатотемність оглядової екскурсії не дає змоги глибоко розкрити зміст, дати поглиблене висвітлення подій. У такій екскурсії, як правило, подається більше фактів і значно менше їх тлумачення та оцінок, а також узагальнень та висновків. Про це говорить і сама назва екскурсії – оглядова.

Треба зазначити ще одну особливість оглядової екскурсії. Майже кожна її підтема у подальшій і більш детальній розробці може стати темою самостійної екскурсії. Так, на основі матеріалів оглядової екскурсії “Київ – столиця України” створено екскурсії “По давній столиці Київської Русі”, “Київ – місто-герой”, “Архітектурний Київ”, “Театральний Київ”, “Літературний Київ”, “Київ спортивний”, “По парках міста”, “Хрещатик – головна вулиця Києва”.

Кожна тематична екскурсія повинна розкривати певну, чітко визначену тему. Найчастіше тема – це відтворення певного історичного періоду, визначної події минулого чи сучасності. Тематична екскурсія, у порівнянні з оглядовою, більш складна за своєю структурою, змістом, методикою проведення.

Широкий розвиток екскурсійної тематики в різних містах дає змогу використовувати різні види групування тем. Так, туристам, які подорожуватимуть Україною, можна запропонувати спеціальні історичні цикли: “Намисто Славутича”, “Кам’яний літопис Волині”.

Знання екскурсоводів, їх компетентність як фахівців та широта світогляду мають вирішальне значення у формуванні та розширенні екскурсійної тематики.

Назва екскурсії. Тему екскурсії не слід плутати з її назвою. Тема повинна розкриватися назвою екскурсії, тому важливо, щоб назва була чіткою, виразною, запам’ятовувалась та приваблювала екскурсантів. Але, на жаль, це не завжди виконується. Переважна більшість міських оглядових екскурсій в Україні мають назву “Місто в минулому, сучасному і майбутньому”.

Завдання теми – привернути увагу екскурсовода до певних об’єктів та подій, послідовного та логічного викладення матеріалу.

Мета назви – активізувати увагу екскурсантів, зацікавити їх, підготувати аудиторію до екскурсії, яка має відбутися.

У формальній логіці слово “назва” іноді замінюється словом “ім’я”. Назва екскурсії, її ім’я – мовний вираз, який у прямій чи непрямій формі означає її зміст. Тому назва повинна бути конкретною, щоб уникати можливості надавати їй різного значення.

Вдалими для оглядових міських екскурсій можна вважати назви: “Бердянськ – місто здравниць”, “Миколаїв – місто корабелів”, “Феодосія – місто двадцяти п'яти століть”. У цих назвах означені і теми екскурсій.

Одна й та сама тема може мати кілька назв, що залежить від поставленої мети, складу екскурсантів. Наприклад, у Києві оглядові екскурсії мають такі назви: “Київ – столиця України”, “Знай своє місто” (для школярів), “Панорама Києва з Дніпра”, вечірній варіант екскурсії “Місто засвічує вогні”.



Тема екскурсії завжди має вирішальний вплив на її зміст. Тому не випадково саме екскурсійна тематика є основою сучасної класифікації екскурсій.


2 Герд В. А. Экскурсионное дело: Сб. статей по вопросам экскурсий. – М.-Л.: Госиздат, 1928. – С. 27.

1 Райков Б. Е. Методика и техника экскурсий. - Изд. 3-е. – М.-Л.: Госиздат, 1927. – С. 29-30.

1 Курлат Ф. Л., Соколовский Ю. Е Экскурсии по памятникам истории и культуры // Труды научно-исследовательского института культуры: Сб. статей. – М., 1972. – С. 28.

2 Таблицю взято із книги: Сенин В. С. Введение в туризм. – М., 1993. – С. 55.

1 Визначення терміну запозичено з назви предмету, який викладається в духовних академіях.

1 Анциферов Н. П. Теория и практика литературных экскурсий. – М.: Сеятель, 1925. – С. 14.

1 Петров А. Д. Массовые экскурсии. – М.: Изд-во МГСПС «Труд и книга», 1924. – С. 7.

1 Українська радянська енциклопедія: У 11 т. – Вип. ІІ. – К.: Головна редакція УРЕ, 1984. – Т. 11, кн. 1. – С. 191.


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

2 класифікація екскурсій iconКласифікація галактик за Е. Габблом Послідо́вність Га́ббла
Послідо́вність Га́ббла — класифікація галактик, запропонована в 1936 році Едвіном Хабблом. Відтоді запропоновано більш докладні класифікації,...
2 класифікація екскурсій iconОрієнтовна робоча схема таблиць Універсальної десяткової класифікації
Універсальна десяткова класифікація філософія. Психологія універсальна десяткова класифікація релігія. Теологія (богослов’Я)
2 класифікація екскурсій iconЛекція 15. Класифікація методів навчання іноземних мов Оскільки термін
Класифікація методів навчання викликає певні труднощі, тому що в основі їх назв лежать най­різноманітніші ознаки. В залежності від...
2 класифікація екскурсій icon«Причини виникнення пожежі і параметри, що характеризують її розвиток. Класифікація пожеж»
Тема: «Причини виникнення пожежі І параметри, що характеризують її розвиток. Класифікація пожеж»
2 класифікація екскурсій iconЛекція. Ферменти Номенклатура, класифікація, властивості ферментів

2 класифікація екскурсій iconМ. М. Гаврилюк інтерактивні форми та методи діяльності керівника краєзнавчого гуртка
«Кіровоградський обласний центр туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді»
2 класифікація екскурсій iconВступ огляд галузі досліджень
Класифікація методів крайового детектування зображення об’єкта
2 класифікація екскурсій iconМетодичні рекомендації щодо складання архівних колекцій
Класифікація, систематизація документів колекції, визначення її назви та хронологічних меж
2 класифікація екскурсій iconПрограма козацько-лицарського виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів
...
2 класифікація екскурсій iconКнига 10 Класифікація книг 12 Функції книги 12
...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка