7 липня 2016 року Київ №1331/0/15-16



Скачати 257,18 Kb.
Дата конвертації25.04.2018
Розмір257,18 Kb.



УКРАЇНА

ВИЩА РАДА ЮСТИЦІЇ

УХВАЛА


7 липня 2016 року

Київ

1331/0/15-16



Про відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів Вищого адміністративного суду України Донця О.Є., Мороза В.Ф. та залишення без розгляду скарг ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» стосовно судді Вищого адміністративного суду України Логвиненка А.О.

Вища рада юстиції, розглянувши висновок та матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції Лесько Аллою Олексіївною за скаргами публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» стосовно суддів Вищого адміністративного суду України Донця Олександра Євгеновича, Логвиненка Андрія Олександровича, Мороза Валентина Федоровича,
встановила:
Донець Олександр Євгенович Указом Президента України від 27 листопада 2001 року № 1151/2001 призначений у межах п’ятирічного строку на посаду судді господарського суду Донецької області. Постановою Верховної Ради України від 14 грудня 2006 року № 470-V обраний суддею місцевого господарського суду Донецької області безстроково. Постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2011 року обраний суддею Донецького апеляційного господарського суду. Постановою Верховної Ради України від 12 квітня
2012 року № 4633-VI обраний суддею Вищого адміністративного суду України.

Мороз Валентин Федорович Указом Президента України від 13 серпня 2002 року № 712/2002 призначений строком на п’ять років на посаду судді господарського суду Дніпропетровської області. Постановою Верховної Ради України від 20 березня 2008 року № 237-VI обраний на посаду судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду безстроково. Постановою Верховної Ради України від 12 квітня 2012 року
№ 4633-VI обраний суддею Вищого адміністративного суду України.

Логвиненко Андрій Олександрович з квітня 1991 по травень 1993 року працював народним суддею Саксаганського районного народного суду міста Кривого Рогу, з травня 1993 року по січень 2001 року – суддею Кіровського районного суду міста Дніпропетровська, з лютого 2001 по липень 2002 року – суддею Дніпропетровського обласного суду (згодом – апеляційного суду Дніпропетровської області), з липня 2002 року по квітень 2012 року – суддею Дніпропетровського апеляційного господарського суду, з квітня 2012 року – суддею Вищого адміністративного суду України. Верховною Радою України


14 грудня 2000 року обраний суддею безстроково. Постановою Верховної Ради України від 19 квітня 2016 року № 1120-VІІІ Логвиненко А.О. звільнений з посади судді Вищого адміністративного суду України у зв’язку з поданням заяви про відставку.

До Вищої ради юстиції 18 квітня 2014 року надійшла скарга публічного акціонерного товариства (далі – ПАТ) «Райффайзен Банк Аваль» від 16 квітня 2014 року та 5 травня 2014 року надійшла тотожна за змістом скарга ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», скерована Комітетом Верховної Ради України з питань верховенства права та правосуддя, на неправомірні дії суддів Вищого адміністративного суду України (далі – ВАСУ) Донця О.Є., Логвиненка А.О. та Мороза В.Ф.

У скарзі вказано на те, що суддями ВАСУ Донцем О.Є., Логвиненком А.О., Морозом В.Ф. порушені норми процесуального та матеріального права, присяга судді та морально-етичні вимоги щодо поведінки судді під час розгляду касаційних скарг ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у справі № 255/9633/13-а за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до Головного управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради, треті особи: комунальне підприємство (далі – КП) «Бюро технічної інвентаризації міста Донецьк», приватне підприємство (далі – ПП) «Альянс-Інвест», товариство з обмеженою відповідальністю


(далі – ТОВ) «Резиденція 2012», товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Либерасьен», про визнання дій протиправними та визнання недійсними дублікатів правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Також зазначено, що суддями не вжито заходів щодо забезпечення гласності судового процесу, не повідомлено ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про дату та час розгляду касаційних скарг; не досліджено обставини справи та докази, долучені до матеріалів справи, та не враховано практику Верховного Суду України (далі – ВСУ) під час розгляду даних скарг, чим порушено вимоги статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

У зв’язку з викладеним ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просило порушити дисциплінарне провадження щодо зазначених суддів.

На підставі пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» з дня набрання чинності цим Законом (11 квітня 2014 року) повноваження членів Вищої ради юстиції, крім тих, які перебувають у цьому органі за посадою, припинено.

Новий повноважний склад Вищої ради юстиції сформовано 4 червня 2015 року.

Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 28 вересня 2015 року скарги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» передано для здійснення перевірки члену Вищої ради юстиції Лесько А.О.

За наслідками перевірки член Вищої ради юстиції Лесько А.О. запропонувала відкрити дисциплінарну справу стосовно суддів Вищого адміністративного суду України Донця О.Є., Мороза В.Ф. та залишити скарги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» без розгляду стосовно судді Логвиненка А.О. (висновок від 25 травня 2016 року).

На засіданні 21 червня 2016 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції рекомендувала Вищій раді юстиції прийняти ухвалу про відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів Вищого адміністративного суду України Донця О.Є., Мороза В.Ф. та залишення скарг ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» без розгляду стосовно судді Логвиненка А.О.



Дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції Лесько А.О., врахувавши висновок дисциплінарної секції та письмові пояснення суддів, Вища рада юстиції погоджується з висновком про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів Вищого адміністративного суду України Донця О.Є., Мороза В.Ф. та залишення скарг ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» без розгляду стосовно судді Логвиненка А.О. з огляду на таке.

У червні 2013 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради, треті особи: комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації міста Донецьк», приватне підприємство «Альянс-Інвест», про визнання дій протиправними та визнання недійсними дублікатів правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 КАС України вказану справу було передано на розгляд до Ворошиловського районного суду міста Донецька.

Ухвалою Ворошиловського районного суду міста Донецька від


15 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року, закрито провадження в зазначеній справі у частині позовних вимог про визнання недійсними дублікатів правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Постановою Ворошиловського районного суду міста Донецька від


15 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року, у задоволенні позовних вимог про визнання дій Головного управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради протиправними відмовлено.

У січні 2014 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подало до ВАСУ касаційні скарги на судові рішення першої та апеляційної інстанцій та просило повідомити про дату та час розгляду його касаційних скарг.



Касаційні скарги банку після їх реєстрації в порядку, встановленому частиною третьою статті 15-1 КАС України, були передані для розгляду судді-доповідачу Донцю О.Є.

Відповідно до частини другої статті 214 КАС України у редакції, чинній на момент відкриття касаційного провадження, отримавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 213 цього Кодексу, суддя-доповідач у дводенний строк вирішує питання про відкриття касаційного провадження, про що постановляє відповідну ухвалу, та витребовує справу, яка має бути надіслана до суду касаційної інстанції протягом п’яти днів з дня отримання відповідної ухвали.

Ухвалами судді ВАСУ від 16 січня 2014 року відкрито провадження: за касаційною скаргою банку на ухвалу Ворошиловського районного суду міста Донецька від 15 листопада 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року; за касаційною скаргою банку на постанову Ворошиловського районного суду міста Донецька від 15 листопада 2013 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року. Того самого дня було витребувано адміністративну справу.

3 березня 2014 року до ВАСУ надійшло клопотання ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» із проханням повідомити банк про дату та час розгляду його касаційних скарг з метою участі представників банку в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 215 КАС України у редакції, чинній на момент розгляду касаційних скарг, суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття касаційного провадження вирішує питання про можливість попереднього розгляду справи або письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді касаційної інстанції.

18 березня 2014 року колегією суддів ВАСУ у складі Донця О.Є., Логвиненка А.О. та Мороза В.Ф. постановлено у попередньому судовому засіданні ухвалу про залишення касаційної скарги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» без задоволення, а ухвали Ворошиловського районного суду міста Донецька від 15 листопада 2013 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року – без змін.

Ухвалою вказаної колегії суддів ВАСУ від 18 березня 2014 року, постановленою у попередньому судовому засіданні, іншу касаційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» також залишено без задоволення, а постанову Ворошиловського районного суду міста Донецька від 15 листопада 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня
2013 року – без змін.

Відповідно до статті 220-1 КАС України у попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції.

Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 220-1 КАС України). Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов’язкове скасування судового рішення (частина четверта статті 220-1 КАС України).

Суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду в судовому засіданні за відсутності підстав, установлених частиною третьою або четвертою цієї статті. Справа призначається до розгляду у судовому засіданні, якщо хоч один суддя із складу суду дійшов такого висновку (частина п’ята статті 220-1 КАС України).

Оскільки справа була розглянута колегією суддів в попередньому судовому засіданні, всі судді дійшли одностайного висновку про те, що відсутні підстави для скасування судового рішення та ні один суддя зі складу колегії не дійшов висновку про необхідність розгляду справи в судовому засіданні.

Перевіркою також встановлені наступні обставини.

21 червня 2004 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПП «Альянс-Інвест», ПП «Меблевий Альянс» (Група компаній «Ліга Нова») було укладено Генеральну кредитну угоду НОМЕР_1 про надання позичальникам в порядку і на умовах, визначених Генеральною кредитною угодою та кредитними договорами, укладеними в її рамках, кредитних коштів на загальну суму 14 324 155,00 дол. США.

На забезпечення виконання зобов’язань за цією Кредитною угодою між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПП «Альянс-Інвест» укладено Іпотечний договір від 1 серпня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим НОМЕР_2. Відповідно до договору іпотеки ПП «Альянс-Інвест» було передано в іпотеку Банку нерухоме майно – будівлю торгівельного центру загальною площею


12 635,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, яке належить позичальнику на праві власності згідно зі Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим Управлінням комунального господарства Донецької міської ради від 15 липня 2005 року. Заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами в сумі 122 056 872,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 червня 2010 року порушено провадження у справі про банкрутство ПП «Альянс-Інвест».

Ухвалою господарського суду Харківської області від 2 вересня 2010 року затверджено реєстр вимог кредиторів у справі про банкрутство, до якого включено грошові вимоги АТ «Райффайзень Банк Аваль» на загальну суму 94 176 478,27 грн, з яких 93 222 867, 06 грн – вимоги першої черги, що забезпечені заставою майна банкрута.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10 травня 2012 року у зазначеній справі ліквідатором ПП «Альянс-Інвест» призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2.

13 жовтня 2012 року ліквідатором ПП «Альянс-Інвест» ОСОБА_2 було опубліковано в газеті «Донбасс-суббота» НОМЕР_3 повідомлення про втрату та недійсність оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що знаходиться в іпотеці АТ «Райффайзенн Банк Аваль».

14 грудня 2012 року між ПП «Альянс-Інвест» в особі ліквідатора ОСОБА_2 та ТОВ «Либерасьен», ТОВ «Резиденція 2012» було укладено договір купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна на підставі дублікатів Свідоцтв про право власності, виданих 13 грудня 2012 року Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради Донецької області.

У червні 2013 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом про визнання незаконними дій Головного управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради Донецької області з видачі дублікатів правовстановлюючих документів, у якому зазначало, що Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради Донецької області
13 грудня 2012 року було видано дублікати Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що знаходиться в заставі банку, а саме: на будівлю торгівельного центру літ. А-3, загальною площею 12 635,6 кв. м за адресою:
АДРЕСА_1, яке належить ПП «Альянс-Інвест» на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Управлінням комунального господарства Донецької міської ради, від 15 липня 2005 року.

При цьому позивач посилався на те, що відповідно до


пункту 8.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, у редакції, чинній на час розгляду справи, лише у разі втрати або зіпсування свідоцтва про право власності органом, який проводив оформлення права власності на нерухоме майно, за заявою власника (власників) або уповноваженої ним (ними) особи, до якої додається опубліковане в пресі повідомлення про недійсність втраченого або зіпсованого свідоцтва про право власності, видається дублікат свідоцтва про право власності.

Позивач також зазначав, що Головному управлінню на час видачі дублікатів свідоцтв про право власності було відомо про те, що правові підстави для видачі дублікатів правовстановлюючих документів на будівлю торгівельного центру «Імперія Меблів», загальною площею 12 635,6 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, відсутні, оскільки оригінали цих документів не втрачені, а знаходяться у АТ «Райфайзен Банк Аваль» як іпотекодержателя нерухомого майна. Про зазначену обставину АТ «Райффайзен Банк Аваль» повідомляло відповідача листом НОМЕР_4 від


9 листопада 2012 року.

Внаслідок незаконної видачі дублікатів свідоцтв про право власності на нерухоме майно, яке знаходиться в іпотеці банку, було здійснено відчуження іпотечного майна, що перешкоджає реалізації прав банку як іпотекодержателя на задоволення вимог з повернення кредитних коштів.

Таким чином, позовна заява містила доводи про те, що видача дублікатів свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 13 грудня 2012 року була здійснена Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради Донецької області безпідставно та всупереч
пункту 8.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

У частині позовних вимог АТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсними дублікатів правовстановлюючих документів на нерухоме майно суд першої інстанції провадження у справі закрив, з таким висновком погодився суд апеляційної інстанції в ухвалі від 24 грудня 2013 року.

Постановою Ворошиловського районного суду міста Донецька від 15 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року, було відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до Головного управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради, треті особи – КП «БТІ міста Донецька», ПП «Альянс-Інвест», ТОВ «Резиденція-2012», ТОВ «Либерасьен» про визнання дій Головного управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради з видачі дублікатів правовстановлюючих документів протиправними.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, банк оскаржив їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі на постанову Ворошиловського районного суду міста Донецька від 15 листопада 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року банк навів наступні доводи:


  • адміністративними судами попередніх інстанції не взято до уваги норми пункту 8.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно № 7/5 від 7 лютого 2002 року, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, якими видача дубліката свідоцтва про право власності передбачена тільки у разі крадіжки, втрати чи пошкодження оригіналу свідоцтва, а такі факти у зазначеній справі не встановлені;

  • не взято до уваги ту обставину, що оригінали правовстановлюючих документів про право власності на нерухоме майно знаходяться в банку та на підтвердження цього банк надав відповідні докази;

  • не взято до уваги, що відповідач знав про факт знаходження оригіналів у банку, оскільки про це його було повідомлено 9 листопада 2012 року та в матеріалах справи містилися докази направлення банком цього звернення та його отримання відповідачем до видачі дублікатів правовстановлюючих документів;

  • ухвалені судові рішення суперечать судовій практиці у подібних правовідносинах, а саме: ухвалі Верховного Суду України від 16 березня 2010 року у справі № 6-23062св09, постанові Верховного Суду України від 20 червня 2012 року у справі № 6-62цс 12 та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 7 листопада 2013 року у справі № К/800/26550/13.

Ухвалою колегії суддів ВАСУ у складі головуючого Донця О.Є., суддів Логвиненка А.О., Мороза В.Ф. від 18 березня 2014 року касаційну скаргу банку залишено без задоволення, постанову Ворошиловського районного суду міста Донецька від 15 листопада 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року – без змін.

Залишаючи без змін судові рішення першої та другої інстанцій, колегія суддів послалася на те, що ці рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225–229 КАС України, для зміни чи скасування судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як зазначено в ухвалі суду касаційної інстанції, враховуючи, що в результаті втрати оригіналів правовстановлюючих документів на заставне нерухоме майно, яке знаходиться в заставі АТ «Райффайзен Банк Аваль», ліквідатором ПП «Альянс-Інвест» – арбітражним керуючим ОСОБА_2 було подано заяву про видачу дублікатів вищезазначених правовстановлюючих документів та надано опубліковане в засобах масової інформації повідомлення про втрату оригіналів цих документів, тобто ним дотримано порядок, встановлений пунктом 8.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а відомості, внесені до дублікатів, повністю відповідають відомостям, які були зазначені в оригіналі свідоцтва, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач, видаючи дублікати правовстановлюючих документів на нерухоме майно, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства.

Відповідно до статті 231 КАС України ухвала суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд касаційної інстанції виходив при винесенні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

При залишенні касаційної скарги без задоволення в ухвалі зазначається, якими нормами права спростовуються її доводи.

За змістом наведених норм законодавства, якщо касаційний суд дійде висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а скарга – необґрунтованою, то в касаційній ухвалі він повинен обґрунтувати це конкретними даними з посиланням на матеріали справи.

Всупереч наведеним нормам процесуального права ухвала суду касаційної інстанції не містить мотивів з відхилення доводів касаційної скарги про те, що відповідно до норми матеріального права, яка регулює спірні правовідносини, – пункту 8.6 Тимчасового положення правовою підставою видачі дублікатів правовстановлюючих документів є саме факт їх втрати, знищення або зіпсування, а не сам по собі факт розміщення в засобі масової інформації повідомлення про втрату, що є тільки додержанням процедури, яка передує видачі дублікатів правовстановлюючих документів.

Вмотивованість – це вимога до суду наводити письмово у рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою висновку суду. Це також пояснення суду, чому він ухвалив саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи.

Вмотивованість постанови колегії суддів мала полягати у поясненні, чому доводи касаційної скарги та відповідні посилання на законодавство не спростовують мотивів оскаржуваних судових рішень.

У рішенні у справі «Бендерський проти України» (пункт 42) Європейський суд з прав людини нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

Доводи касаційної скарги стосовно неврахування судами попередніх інстанцій відсутності факту втрати правовстановлюючих документів та відсутності за таких обставин правових підстав для видачі їхніх дублікатів, а відповідно щодо порушення судами норм пункту 8.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно № 7/5 від 7 лютого 2002 року, були дуже важливими для вирішення спору та вимагали реакції суду касаційної інстанції. До того ж такі посилання в касаційній скарзі стосуються саме повноважень суду касаційної інстанції з перевірки правильності застосування судами норм матеріального права та додержання норм процесуального права.

Відсутність будь-якої реакції в рішенні суду касаційної інстанції на ці аргументи свідчить про незабезпечення права банку на справедливий судовий розгляд у сенсі пункту 1 статті шостої Конвенції.

У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) Європейський суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня


2006 року, об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й у всіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Відповідно до принципу V, викладеного у Рекомендації № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», ухваленій Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13 жовтня 1994 року, судді, зокрема, зобов’язані проводити справу неупереджено, спираючись на власну оцінку фактів та власне тлумачення закону.

Не оцінюючи законність рішення суду касаційної інстанції, Вища рада юстиції вважає, що колегією суддів було проігноровано доводи касаційної скарги, не вчинено передбачених законом дій з їх оцінки, відхилення та наведення щодо цього відповідних мотивів.

Як зазначено у Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів, чіткі вмотивованість та обґрунтування є основними вимогами до судових рішень та важливим елементом права на справедливий суд (пункт 3). Виклад мотивів прийняття рішення не лише полегшує розуміння судового рішення та сприяє визнанню сторонами його суті, а й є насамперед гарантією проти нелегітимних рішень (пункт 35). Умотивованість повинна засвідчувати дотримання суддею принципів, сформульованих Європейським судом з прав людини (а саме поваги до права на захист та на справедливий суд).

Зазначені принципи колегією суддів дотримані не були.

Крім того, дії колегії суддів ВАСУ у складі Донця О.Є., Логвиненка А.О. та Мороза В.Ф. не відповідали вимогам статті 244-2 КАС України у редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення.



Відповідно до частини першої статті 244-2 КАС України в зазначеній редакції рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов’язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Як зазначалося вище, касаційна скарга банку містила доводи про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги правову позицію ВСУ, викладену у постанові від 20 червня 2012 року у справі № 6-62цс12.

У цій постанові ВСУ зазначив, що відповідно до пункту 6.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, у разі крадіжки, втрати, пошкодження тощо свідоцтва про право власності чи витягу про реєстрацію прав БТІ можуть видати дублікат витягу або за дорученням органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації та інших органів здійснити необхідні підготовчі заходи для видачі дубліката свідоцтва. Отже, аналізуючи зміст наведеної норми, ВСУ висловив правову позицію, відповідно до якої діючим законодавством передбачено видачу дубліката свідоцтва про право власності лише у разі крадіжки, втрати чи пошкодження оригіналу свідоцтва про право власності з обов’язковим дотриманням встановленої процедури, яка передує видачі, та визнанням у зв’язку з цим недійсним втраченого свідоцтва.

На час розгляду судами справи за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від
7 лютого 2002 року № 7/5, були внесені зміни та норма, яка врегулювала порядок видачі дубліката свідоцтва про право власності, була передбачена в Тимчасовому положенні пунктом 8.6 наступного змісту: «У разі втрати або зіпсування свідоцтва про право власності органом, який проводив оформлення права власності на нерухоме майно, за заявою власника (власників) або уповноваженої ним (ними) особи, до якої додається опубліковане в пресі повідомлення про недійсність втраченого або зіпсованого свідоцтва про право власності, видається дублікат свідоцтва про право власності».

Проте зазначені зміни не змінили правове регулювання, передбачене цією нормою законодавства, яка підставою для видачі дубліката свідоцтва про право власності передбачала саме втрату або зіпсування свідоцтва про право власності, та не впливали на суть висловленої ВСУ у справі № 6-62цс12 правової позиції.

Таким чином, під час проведення перевірки знайшли підтвердження і доводи звернень банку про те, що зазначеною вище колегією суддів ВАСУ під час постановлення ухвал від 18 березня 2014 року не враховано практику ВСУ.



Зі змісту ухваленого ВАСУ судового рішення також не вбачається мотивів, чому судді у зазначеній справі не взяли до уваги правову позицію ВСУ.

Ухвалюючи рішення в попередньому судовому засіданні, судді судової колегії є однаково відповідальними за свої дії, оскільки відповідно до статті 220-1 КАС України за результатами попереднього розгляду справа призначається до розгляду у судовому засіданні, якщо хоч один суддя зі складу дійшов такого висновку.

За змістом зазначеної норми закону будь-які сумніви щодо того, чи існують підстави для скасування судового рішення, вирішуються на користь особи, яка подала касаційну скаргу.

Вищенаведені дії суддів при розгляді касаційної скарги АТ «Райффайзен Банк Аваль» свідчать про грубе порушення принципу безсторонності, що вказує на їхні упередженість, необ’єктивність під час розгляду зазначеної справи, оскільки невиконання судом у складі суддів Донця О.Є., Логвиненка А.О., Мороза В.Ф. необхідних дій, спрямованих на забезпечення прав особи в судовому провадженні, беззаперечно викликає сумнів у їхніх об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів та порочить звання судді.

Суддя Логвиненко А.О. надав письмові пояснення, в яких зазначив, що ухвалене за результатами розгляду касаційної скарги банку судове рішення ґрунтувалося на обговоренні матеріалів справи, доводів касаційної скарги, встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та судовій практиці, що існувала у цій категорії справ.

Суддя Мороз В.Ф. у своїх поясненнях зазначив, що причиною звернення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до Вищої ради юстиції є незгода з судовими рішеннями, ухваленими колегією у попередньому засіданні. Зазначені рішення повністю відповідають вимогам статті 159 КАС України щодо законності та обґрунтованості.

Суддя Донець О.Є. надав аналогічні пояснення. Також зазначив, що ухвалою ВАСУ від 8 липня 2014 року допущено до провадження ВСУ справу за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до Головного управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради, треті особи – КП «Бюро технічної інвентаризації міста Донецька»,


ТОВ «Ліберасьен», ТОВ «Резиденція 2012», про визнання протиправними дій з видачі дублікатів правовстановлюючих документів на нерухоме майно для перегляду ухвали ВАСУ від 18 березня 2014 року № К/800/2671/14. За наявною у ВАСУ інформацією, ухвалою ВСУ від 22 липня 2014 року відкрито провадження у зазначеній справі та витребувано її з Ворошиловського районного суду міста Донецька. Ухвалою ВСУ України від 15 липня 2015 року вказане провадження зупинено до надходження матеріалів справи.

Вважає звинувачення заявником колегії суддів у неправомірній поведінці, професійній некомпетентності, корисливих мотивах неетичними та наслідком незадоволення ухваленим судовим рішенням.

Крім того, у своїх поясненнях судді зазначили, що під час постановлення вказаних ухвал ними було чітко дотримано всіх приписів процесуального права, які регулюють процедуру розгляду скарг судом касаційної інстанції, та норм матеріального права.

Проте такі пояснення суддів не узгоджуються з обставинами, встановленими під час перевірки.

4 липня 2016 року на адресу Вищої ради юстиції надійшли додаткові пояснення суддів Донця О.Є. та Мороза В.Ф., у яких судді, посилаючись на те, що роботу Ворошиловського районного суду міста Донецька припинено, одержання та вивчення матеріалів справи Вищою радою юстиції є неможливим, вважають ці обставини перешкодою об’єктивному розгляду скарг
ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Такі пояснення суддів не спростовують результатів перевірки, оскільки, звертаючись до Вищої ради юстиції зі скаргами, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» додало до скарг усі необхідні для підтвердження своїх доводів документи, в тому числі: копію позовної заяви, касаційної скарги, копії ухвалених у справі судових рішень та інших документів, які не викликають сумнівів у їхній достовірності, узгоджуються зі змістом подальших судових рішень, зокрема з належно засвідченою копією ухвали ВАСУ від 8 липня


2014 року про допущення до провадження ВСУ зазначеної адміністративної справи.

Крім того, відповідно до статті 25 Закону України «Про Вищу раду юстиції» член Вищої ради юстиції при здійсненні перевірки може витребувати оригінал закінченої розглядом справи, проте вказане є наданим Законом правом, а не обов’язком члена Вищої ради юстиції, який самостійно визначає обсяг необхідних для здійснення своїх повноважень дій.

Частиною другою статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що порушенням суддею присяги є вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» передбачено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.

У частині чотирнадцятій статті 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі скарг ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», зазначено, що Вища рада юстиції здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду юстиції».

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній на час розгляду касаційної скарги, суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

За нормами статті 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зазначеній редакції присяга судді вимагає від нього об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.

Згідно з частиною другою статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» у чинній редакції провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.

Законодавство, яке регулювало дисциплінарну відповідальність суддів до набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», не відносило звільнення судді за порушення присяги до дисциплінарних стягнень, а тому строк накладення дисциплінарного стягнення, встановлений у частині четвертій статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до звільнення за порушення присяги не застосовувався, і звільнення судді за порушення присяги не було обмежено в часі.

Чинне законодавство визначає звільнення судді з посади з підстав порушення присяги як вид дисциплінарного стягнення (стаття 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України


«Про забезпечення права на справедливий суд») та встановлює строк його застосування – не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці (частина четверта статті 96 вказаного Закону).

Стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд», який встановив строк давності притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з посади за порушення присяги, є законом, який пом’якшує або скасовує відповідальність особи.

За таких обставин підлягає застосуванню частина четверта статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», відповідно до якої строк застосування дисциплінарного стягнення до суддів у виді звільнення з посади за порушення присяги не закінчився.

З огляду на зазначене Вища рада юстиції вважає, що наявні підстави для відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів Вищого адміністративного суду України Донця О.Є. та Мороза В.Ф.

Відповідно до пункту 54 Регламенту Вищої ради юстиції, затвердженого рішенням Вищої ради юстиції від 30 липня 2015 року № 355/0/15-15, у випадку, якщо на момент розгляду питання про звільнення судді Радою суддя звільнений з посади або його повноваження припинені, заява (висновок, подання) залишається без розгляду.

Скарги публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» стосовно судді ВАСУ Логвиненка А.О. підлягають залишенню без розгляду, оскільки після початку перевірки суддя подав заяву про відставку та Постановою Верховної Ради України від 19 квітня 2016 року звільнений у відставку.

Вища рада юстиції, враховуючи викладені обставини, керуючись статтею 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції» та статтею 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,


ухвалила:


  1. відкрити дисциплінарну справу стосовно суддів Вищого адміністративного суду України Донця Олександра Євгеновича, Мороза Валентина Федоровича;

  2. залишити без розгляду скарги публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» стосовно судді Вищого адміністративного суду України Логвиненка Андрія Олександровича.


Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
Каталог: content -> act
act -> Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Оболонського районного суду міста Києва Луценка О. М
act -> Рішення 21 квітня 2016 року Київ №884/0/15-16 Про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Вищого господарського суду України Корсака В. А., Данилової М. В., Данилової Т. Б
act -> Рішення 14 квітня 2016 року Київ №820/0/15-16 Про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних І кримінальних справ Кравченка С.І
act -> 16 червня 2016 року Київ №1220/0/15-16
act -> Рішення 14 квітня 2016 року Київ №792/0/15-16 Про відмову у внесенні подання Президентові України про звільнення Саніна Б. В
act -> Рішення 16 червня 2016 року Київ №1203/0/15-16 Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення Савченко В. О. з посади судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних І кримінальних справ у зв’язку з поданням
act -> 17 листопада 2015 року Київ №875/0/15-15
act -> Рішення 16 червня 2016 року Київ №1238/0/15-16 Про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Вищого адміністративного суду України Бутенка В.І. та судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних І кримінальних справ Коротуна
act -> Рішення 24 березня 2016 року Київ №594/0/15-16 Про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних І кримінальних справ Касьяна О. П


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

7 липня 2016 року Київ №1331/0/15-16 icon20 липня 2016 року Київ 1530/0/15-16
Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді апеляційного суду Київської області Рудніченко О. М
7 липня 2016 року Київ №1331/0/15-16 icon14 липня 2016 року Київ №1369/0/15-16
Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Дніпровського районного суду міста Києва Федюка О. О
7 липня 2016 року Київ №1331/0/15-16 iconМаксим Тадейович Рильський (19 березня 1895року, Київ-24 липня 1964року, Київ)- український поет, перекладач публіцист, громадський діяч, академік ан україни
Рильський почав писати рано, перший його вірш вийшов 1907 року, перша юнацька збірка поезій «На білих островах» вийшла 1910 року....
7 липня 2016 року Київ №1331/0/15-16 iconСферах 20 Жовтня 2016 року, м. Київ київ-2016 матеріали наукової конференції
Матеріали наукової конференції геостратегічні пріоритети україни в політичній, економічній, правовій та інформаційній сферах
7 липня 2016 року Київ №1331/0/15-16 iconНаталія звольська
Макси́м Таде́йович Ри́льський (7 (19) березня 1895, Київ — †24 липня 1964, Київ) — український поет, перекладач, публіцист, громадський...
7 липня 2016 року Київ №1331/0/15-16 iconПостанова іменем україни 4 липня 2011 року м. Київ Верховний Суд України у складі
Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кривенка В. В., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Охрімчук Л.І., Панталієнка...
7 липня 2016 року Київ №1331/0/15-16 iconВолодимир Винниченко (26 липня 880 — березня 1951) Життєвий шлях письменника…
Володимир Винниченко народився 14 липня 1880 року (за ст ст.), в місті Єлисаветграді Херсонської губернії в робітничо-селянській...
7 липня 2016 року Київ №1331/0/15-16 iconМакси́м Таде́йович Ри́льський
Макси́м Таде́йович Ри́льський (*7 (19) березня 1895, Київ — †24 липня 1964, Київ) — український поет, перекладач, публіцист,громадський...
7 липня 2016 року Київ №1331/0/15-16 icon16 червня 2016 року Київ №1220/0/15-16
Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Дніпровського районного суду міста Києва Ластовки Н. Д
7 липня 2016 року Київ №1331/0/15-16 iconРішення 16 вересня 2016 року Київ 2354/0/15-16
...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка