Археологи на півдні сучасної Швеції виявили у похованнях кам’яного віку сліди пір’я та хутра, що вказують на те, що дитина була похована з головним убором з пір’я дятла, а літня жінка — у взутті, виготовленому з різнокольорового хутра.
Ці дані були отримані завдяки новітнім методам аналізу мікроскопічних волокон, виявлених у ґрунті давніх могил, як повідомляє Live Science.
“Наш метод дозволяє виявляти мікроскопічні волокна навіть у умові поганого збереження”, – зазначила археолог Гельсінського університету Туйя Кіркінен.
Результати дослідження були опубліковані в журналі Archaeological and Anthropological Sciences. У ньому йдеться про аналіз 35 поховань у Скатехольмі — пам’ятці пізнього мезоліту, що використовувалася як кладовище між 5200 і 4800 роками до нашої ери.
Науковці дослідили 139 зразків ґрунту. На початковому етапі вони виділили фрагменти кісток, кременю, вугілля та насіння, після чого зразки просіяли, центрифугували та вивчили під мікроскопом волокна, волосся та пір’я.
У 20 похованнях було знайдено волосся ссавців, частину з яких вдалося співвіднести з видрами, оленями та коровами. В одній могилі виявили шерсть зайця, куниці, кажана і сови в ділянці голови молодого чоловіка, що свідчить про можливість наявності декоративного головного убору.
Дослідники встановили, що щонайменше 21 людину поховали з пір’ям, переважно водоплавних птахів. Частинки були знайдені біля голови та шиї, що вказує на можливі головні убори або накидки.
У похованні, де були місцями дитина та дорослий чоловік, знайшли зуби бурого ведмедя, бурштинові намистини та знаряддя. Між скелетами було виявлено волосину оленя і, ймовірно, перо дятла. Це може підтверджувати, що дитина була в одязі з оленячої шкіри та з пір’яним убором.
У похованні літньої жінки в ділянці шиї виявили пір’я водоплавних птахів. Біля п’яти було знайдено біле волосся ласки або горностая та коричневе хутро хижака, що може свідчити про взуття, виготовлене з різних видів хутра.
“Дослідження підкреслює значимість птахів і їх пір’я, розширюючи наші знання про давнє поховання”, – підкреслила археолог Гельсінського університету Крістіна Маннермаа.
Кіркінен додала, що визначення виду за мікроскопічними фрагментами залишається складним завданням, тому метод потребує вдосконалення.
У майбутньому вчені планують використовувати аналіз ДНК осадових порід та досліджувати нові зразки ґрунту для точнішого виявлення органічних залишків.