У древньому місті Метрополіс на заході Туреччини археологи виявили мармурову голову статуї богині, виготовлену більше 2 тис. років тому в епоху еллінізму.
Цінний артефакт був знайдений під час розкопок на чолі з археологом і професором університету Докуз Ейлюль Сердаром Айбеком. Дослідження проводяться з 1989 року в рамках державної програми Міністерства культури і туризму Туреччини, повідомляють дослідники.
Знайдена голова була розкопана у зоні, яку визначили як торговельну будівлю. Це свідчить про те, що священні образи були поширені не лише в храмах чи радах міста, а й у місцях, пов’язаних із торгівлею та соціальним життям.
За стилістичними особливостями скульптури, її відносять до періоду між 323 і 31 роками до нашої ери. Дослідники акцентують увагу на характерній зачісці, пропорціях обличчя й реалістичному виконанні різьблення.
«Зачіска, пропорції обличчя та техніка передачі рис відповідають художнім канонам епохи еллінізму», – підкреслив археолог.
Фахівці з’ясували, що голова була вирізьблена з двох частин мармуру, з’єднаних металевими затискачами. Ця технологія була популярна для великих статуй, що забезпечувало їх стабільність та витривалість.
«Розміри дають підстави припустити, що ця голова належала монументальній статуї», – додав Айбек.
Після очищення, яке провела реставратор Дідем Танер, стало помітно, що зіниці очей були спеціально видовбані. Схожі прийоми широко використовувалися в античній Греції, де в такі заглиблення часто вставляли елементи зі скла або каменю для надання більш живого вигляду.
Дослідники вважають, що скульптура може зображати Гестію, богиню вогнища, порядку й єдності громади в грецькій традиції. Її культ був безпосередньо пов’язаний із ритуалами та стабільністю міського життя.
У громадських просторах Гестія асоціювалася з будівлею ради, де підтримувався священний вогонь як символ стійкості поліса. Саме тому поява її образу в торговельній будівлі не виглядає випадковою.
Раніше в Метрополісі археологи виявили фрагмент торсу в будівлі ради, який також пов’язували з образом Гестії. Айбек зазначив, що пропорції голови гармонійно узгоджуються з цим торсом, що підкріплює теорію про єдину статую.
Візуальну реконструкцію можливого вигляду повної фігури підготував реставратор Танер Озгюр, продемонструвавши, як полірування мармуру могло взаємодіяти зі світлом у громадському просторі.
Згідно з грецькими віруваннями, Гестія була старшою дочкою Кроноса і Реї, їй присвячувався кожен домашній вогнище. Публічні жертвоприношення починалися і завершувалися в її ім’я.
У містах постійно підтримувався священний вогонь, а його згасання вважалося знаком занепаду громади. Якщо ідентифікація статуї підтвердиться, це вкаже на особливу увагу Метрополіса до традицій і розподілу відповідальності в складний елліністичний період.
Метрополіс має тривалу історію заселення ще з неоліту та згодом став важливим іонійським центром. На його території дійшли до нас театри, лазні, святилища та будівлі ради.
Мармурова голова свідчить про те, що антична скульптура виконувала не лише декоративну функцію. Вона також передавала уявлення про владу, порядок і цінності громади.
Подальші дослідження та консервація можуть остаточно підтвердити, кого саме зображала статуя, що допоможе глибше зрозуміти взаємодію мистецтва та релігії в елліністичній Анатолії.
На території Луксора у Єгипті в гробниці верховного жерця Амона археологи виявили кілька каноп – ритуальних ємностей, в яких зберігалися органи. У посудинах виявилися органи знатної жінки, яка жила в останні дні незалежності Стародавнього Єгипту.