17 Січ 2026, Сб

Археологи знайшли 3000-річну майстерню в Курдистані

Давня майстерня розкрила економіку раннього міста. Фото: Andrea Squitieri

В Іракському Курдистані археологи виявили добре збережену гончарну майстерню віком близько 3000 років, яка відображає повний цикл виробництва кераміки в ранньому місті.

Знахідка була знайдена на території давнього поселення Дінка, де зафіксовано сліди виготовлення, випалу та постачання керамічних виробів для міської громади, повідомляє Arkeonews.

Ця знахідка стала одним з найпереконливіших матеріальних доказів розвитку гончарного ремесла на стародавньому Близькому Сході. Вона сприяє кращому розумінню ролі щоденної праці у функціонуванні міста.

Розкопки проводила команда Тюбінгенського університету. Дослідники вказують, що майстерня датується періодом між 1200 і 800 роками до нашої ери. На об’єкті були виявлені дві печі для випалу, фрагменти посуду, залишки палива та нашарування, які фіксують різноманітні етапи виробничого процесу.

Головна дослідниця, докторка Сільвія Аміконе, підкреслила, що археологічні знахідки ілюструють послідовність всіх операцій: від підготовки глини та формування посудин до їх випалювання. У науковій роботі акцентується на тому, що такі виробничі комплекси рідко зберігаються без значних пошкоджень.

Подальші дослідження показали, що місцеві майстри використовували низькотемпературний випал, де робочі температури не перевищували 900°C. Процес здійснювався з повільним нагріванням в окислювальному середовищі.

Попри різноманітність форм і обробки поверхні, лабораторні дослідження свідчать про єдині технічні стандарти. Це говорить про схожі методи роботи, а не індивідуальні експерименти окремих ремісників.

Повторюваність форм і технологій вказує на скоординовану працю та передачу знань між поколіннями. Це уявлення спростовує традиційні рішення про неформальний або виключно домашній характер гончарства в залізну добу.

Матеріали також демонструють, що керамічне виробництво було значущою складовою економіки поселення. Воно проявляло ознаки спеціалізації та було інтегровано в міську структуру.

Масштаб робіт свідчить про планування, контроль і співпрацю між майстрами. Ймовірно, ця діяльність була пов’язана з місцевими управлінськими або громадськими інституціями. Дослідження надало нове уявлення про організацію праці та управління ресурсами у громадах залізної доби.