Вислів “нехай земля буде пухом” вже давно став традиційним способом вираження скорботи за померлими. Він сприймається як щире вираження співчуття та побажання душі спокою. Проте небагато замислюються над тим, що ці слова можуть містити негативний підтекст і бути суперечливими з точки зору християнських вірувань.
Про його значення розповіла фіналістка “Битви екстрасенсів” Ярослава Солодєєва (Федорова).
Походження вислову “земля пухом”
“Історія цього вислову бере свої корені ще з часів Стародавнього Риму. Підтвердження цьому можна знайти в одному з творів поета Марка Валерія Марціала”, – зазначає експерт.
Він написав такі рядки:
“Хай тобі земля буде пухом,
Хай ніжно обгортає твої кістки,
Щоби собакам було простіше
Викопати їх із землі”.
Походження фрази “нехай земля буде пухом” пов’язане з войовничим духом давніх римлян. У часи битв, вони часто не могли закопати тіло загиблого товариша настільки глибоко, щоб тіло не було викопано тваринами. Тому, для додаткового захисту тіла від собак і шакалів, могилу ще посипали камінням.
Чому краще не використовувати вислів “земля пухом”
На початку свого існування фраза “нехай земля буде пухом” була використана як прокляття. Фактично, вона означала: “Ти настільки поганий, що не матимеш друзів, які б захистили твою могилу камінням. Нехай земля буде такою легкою, щоб шакали тебе викопали і з’їли”.
В Україні ж цей вислів з часом деформувався та набув іншого значення. Завдяки відмінним умовам для поховання — м’яка земля, глибокі ями і відсутність шакалів — фраза “нехай земля буде пухом” набула позитивного змісту. Українці використовують цей вислів вже кілька століть, і важко стверджувати, що він небезпечний.
Проте, експерт зазначає, що за можливості цю фразу краще уникати. Натомість під час прощання з покійним можна побажати, щоб його перехід у потойбічний світ був легким і пообіцяти, що будете відмолювати його гріхи. Віруючі можуть вжити фрази “Царство небесне” або “вічна пам’ять загиблому”.
Полон або зникнення безвісти — це не лише розлука з людиною, а й постійне відчуття невизначеності та безпорадності, що супроводжує її близьких. У таких випадках важливо відкрито спілкуватись з дитиною і не давати хибних надій.
Ще одна ідея для подолання такої розлуки — це писати листи, повідомлення або ведення щоденника для батьків, які в полоні. Розказувати про все хороше та цікаве, що сталося за день, щоб не забути поділитися цим, коли рідна людина повернеться додому.