До 300-річчя з дня народження М. В. Ломоносова Михайло Васильович Ломоносов народився 19 листопада 1711 року в селі Денисівка неподалік від Архангельська. Його батько вважав, що сину досить навчитися читати І писати



Скачати 56,55 Kb.
Дата конвертації20.06.2017
Розмір56,55 Kb.

До 300-річчя з дня народження М. В. Ломоносова


Михайло Васильович Ломоносов народився 19 листопада 1711 року в селі Денисівка неподалік від Архангельська. Його батько вважав, що сину досить навчитися читати і писати. Але Михайло вирішив присвятити своє життя науці, і 19-річний юнак зимою 1730 року покинув рідне село. З санним обозом мороженої риби він відправився в довгу і важку подорож до Москви. Там Ломоносов видав себе за сина холмогорського дворянина, щоб бути прийнятим до Слов’яно-греко-латинської академії (Спаські школи). На вимогу Петербурзької Академії наук Михайло Ломоносов в числі кращих учнів останнього класу Слов’яно-греко-латинської академії був направлений до Петербургу (1736 рік) для навчання в Академічному університеті. Але для промисловості Росії потрібні були, перш за все, висококваліфіковані спеціалісти по гірничій справі та металургії. Для підготовки таких спеціалістів три кращих студенти, серед них і Ломоносов, були відправлені в 1736 – 1741 роки до Германії.

Ломоносов відбував своє навчання головним чином в Марбурзькому університеті під керівництвом відомого фізика і філософа Христіана Вольфа. Вивчаючи фізику, він знайомиться з працями філософа і математика Р. Декарта, поглядами Г. Лейбніца. Настільними книгами Ломоносова стали праці Галілея, Кеплера, Ньютона. В Марбурзі він вперше познайомився на лекціях професора хімії Дуйзінга з теорією флогістона. Влітку 1739 року Ломоносов прибув до центру німецької гірничо-металургійної промисловості – Шрейберг (Саксонія), де під керівництвом учня Г. Шталя гірничого радника І. Генкеля оволодівав основами мінералогії, гірничої справи, металургії. Його особливо цікавили нові задачі, які постали в той час перед хімією – застосування хімічних знань для удосконалення технологічних процесів.

Повернувшись в 1741 році до Петербургу, Ломоносов став ад’юнктом Академії наук (1742 рік), а в 1745 році був обраний академіком по кафедрі хімії (професором хімії, як тоді називали цю посаду). Ломоносов працював над фізико-хімічними проблемами, але на цьому його наукова діяльність не обмежувалася. Він склав підручники російської граматики і риторики, писав оди, поеми, драми, займався російською історією, географією, геологією, астрономією. Таким чином, М. В. Ломоносов належить до плеяди російських просвітителів.

Філософські уявлення Ломоносова, розкриті ним у наукових працях, базувалися на необхідності тісного зв’язку теоретичних уявлень і практичних методів вивчення речовин, що характеризує його як вченого-матеріаліста. Розвиток матеріалістичних природничо-наукових уявлень Ломоносов розглядав як першочергову задачу, яка сприятиме подальшому прогресу теоретичної хімії. В той же час в Германії приверженці поглядів Шталя приділяли особливу увагу розв’язанню практичних завдань хімії, а теоретичною основою вважали теорію флогістону. З цього приводу М. В. Ломоносов писав у 1752 році: «Вивчення хімії має подвійну мету: одна – удосконалення природничих наук, друга – примноження життєвих благ. Остання мета… особливо ж зараз і в попередні віки, сдосягла гарних успіхів, перша ж… майже не збагатила філософського пізнання природи».

В Росії до середини ХVІІІ ст. не існувало наукового закладу, де можна було проводити експериментальні хімічні дослідження. З великими труднощами Ломоносов домігся будівництва хімічної лабораторії Академії наук. Тільки через вісім років після повернення з Германії, у 1749 році, він зміг почати експериментальні дослідження у створеній ним першій науковій та навчальній російській хімічній лабораторії.

Серед тисяч експериментів, проведених Ломоносовим, особливе практичне значення мали близько 4000 дослідів по виготовленню різнобарвного скла для мозаїки. На базі цих експериментів незабаром була побудована скловарна фабрика, де отримували мозаїчне скло різноманітних кольорів. Ломоносову належать також багато інших праць по удосконаленню способів отримання багатьох практично важливих продуктів. Так, він досліджував мінерали і зразки руд, знайдених у різних куточках Росії, розробив нову рецептуру маси для отримання порцеляни, вивчав приготування берлінської лазурі та інших барвників. В цій же лабораторії він намагався дати експериментальне підтвердження своїх глибоких теоретичних уявлень.

До нових уявлень Ломоносова в галузі теоретичної і фізичної хімії відносяться в першу чергу уявлення про природу тепла і холоду, кінетична теорія газів, удосконалення знань про природу процесів горіння і закон збереження маси.

Ломоносов відштовхувався від уявлень Бойля і Шталя, що матерія складається з «не чуттєвих фізичних частинок», які знаходяться у постійному русі. Цим рухом, а також різною формою частинок Ломоносов пояснював всі зміни складу і властивостей оточуючих нас тіл. «Якщо хтось хоче глибше осягнути хімічні істини, то йому необхідно вивчати механіку», – писав Ломоносов. Велику роль Ломоносов відводив і вивченню математики, яку вважав необхідною для пізнання хімічних закономірностей.

Виходячи з цих базових уявлень, російський вчений в роботі «Роздуми про причину теплоти і холоду», написаної в 1749 році, пояснив зміну температури тіл як результат руху молекул з різною швидкістю. Це було зроблено в той час, коли більшість вчених вірили в існування спеціальних «матерій теплоти і холоду». На відміну від них Ломоносов прийшов до висновку, що причиною теплоти є рух молекул речовини. В тій же роботі Ломоносов розвинув положення кінетичної теорії газів, які коротко можна сформулювати так:



  • причина газоподібності або текучості тіл є рух частинок і утворювана ними відштовхуюча сила достатня для порушення зчеплення частинок у такій мірі, що частинки можуть або вільно ковзати друг навколо друга і розтікатися, або при повному зникненні їх зв’язку розсіюватися в повітрі;

  • причина випаровування складається головним чином в тому, що завдяки різному стану повітря, а також тому, що йому допомагає з різною силою теплотворний (центробіжний) рух, частинки тіл, відірвавшись, розсіюються.;

  • тіла газуваті і рідкі завжди мають в собі теплоту, хоча б і невелику, якими б холодними не здавалися.

Ломоносов також прийшов до думки, що немає верхньої межі температури, але є нижня і, відповідно, має існувати абсолютний нуль температури.

Ломоносов належить до вчених, які першими почали вивчати кількісні відношення в хімічних процесах за допомогою зважування. За висловом одного з його учнів «немає жодного вченого, який би не знав, яка існує безмежна кількість хімічних дослідів; але при всьому тому він не може заперечувати, що автори майже всіх їх вимірювання і вага». Ломоносов звернув увагу на збільшення маси металів після їх обжигу на повітрі. Він вважав сумнівним висновок Бойля (1672 рік) про те, що це збільшення ваги викликане приєднанням «теплової матерії». Вже в 1744 році Ломоносов писав: «якби теплотворна матерія приставала б до вапна, то самі вапна, витягнуті з вогню, залишалися б гарячими. Отже, ця матерія або до них не пристає, або вона не теплотворна». В 1748 році він писав Леонарду Ейлеру: «…немає ніякого сумніву, що частинки з повітря, невпинно протікаючи над кальцинованим тілом, змішуються з останнім і збільшують його вагу». В 1756 році Ломоносов повторив досліди обжигу металів в запаяних ретортах, які зважував до і після досліду, не відкриваючи їх. На відміну від Бойля він побачив, що «…без пропущення зовнішнього повітря маса спаленого металу залишається в одній мірі», тобто маса речовин до і після реакції не змінюється, а «теплової матерії» не існує. Ці висновки могли б значно посприяти розкриттю протиріч теорії флогістону та її остаточному краху. Однак за часів Ломоносова теорія флогістону вважалася загальновизнаною. Тим більше, що Ломоносов не виступав прямо проти цієї теорії. Але закон збереження маси і енергії в загальному вигляді сформулював саме він. Це видатне досягнення російського вченого було в подальшому підтверджене дослідами французького хіміка А. Л. Лавуазьє, який на підставі великої кількості експериментальних даних довів, що загальна маса речовин в хімічних реакціях залишається незмінною.

В 1748 році в листі до Ейлера і в 1760 році в «Роздумах про тверді і рідкі тіла» Ломоносов писав:

«Все перемены, в натуре случающиеся, такого суть состояния, что сколько чего у одного тела отнимется, столько присовокупится к другому, так, ежели где убудет несколько материи, то умножится в другом месте… Сей всеобщий закон простирается и в самые правила движения; ибо тело, движущее своей силой другое, столько же оныя у себя теряет, сколько сообщит другому, которое от него движение получает».

Все своє життя Михайло Васильович Ломоносов присвятив науці. Він прийняв активну участь в заснуванні у 1755 році першого в Росії Московського університету, який з 1940 року носить ім’я Ломоносова. Помер вчений в Петербурзі 4 квітня 1765 року. Ідеї, що містилися в роботах Ломоносова, значно випередили його час: подальший розвиток природничих наук (і особливо хімії) підтвердив правильність багатьох передбачень великого російського вченого.


Стаття «Михайло Васильович Ломоносов» з книги «Біографії великих хіміків». Пер. з нім. Під редакцією К. Хайнига. М.: Мир, 1981.
Каталог: 2011
2011 -> Том Гуманітарні науки Бердянськ 2011 (06) ббк 74я5
2011 -> 7 клас українська мова І. Запишіть слова, вставивши, де треба, м’який знак або апостроф
2011 -> Програма та плани семінарських занять з курсу "історія держави І права зарубіжних країн"
2011 -> Про Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України
2011 -> 2010 року Бібліографічний покажчик
2011 -> Життєвий шлях Габриеля Гарсіа Маркеса
2011 -> Управління культури І туризму сумської обласної державної адміністрації


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

До 300-річчя з дня народження М. В. Ломоносова Михайло Васильович Ломоносов народився 19 листопада 1711 року в селі Денисівка неподалік від Архангельська. Його батько вважав, що сину досить навчитися читати І писати iconІнформаційно-бібліографічний відділ вічний, як народ До 200- річчя з дня народження Тараса Шевченка
Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (тепер Черкаська область) у родині...
До 300-річчя з дня народження М. В. Ломоносова Михайло Васильович Ломоносов народився 19 листопада 1711 року в селі Денисівка неподалік від Архангельська. Його батько вважав, що сину досить навчитися читати І писати iconСценарій усного журналу: Підготувала учитель хімії, заступник директора з виховної роботи
Шановні друзі, сьогодні ми зібрались з нагоди 300 – річчя від дня народження Михайла Васильовича Ломоносова – видатного ученого,...
До 300-річчя з дня народження М. В. Ломоносова Михайло Васильович Ломоносов народився 19 листопада 1711 року в селі Денисівка неподалік від Архангельська. Його батько вважав, що сину досить навчитися читати І писати iconУсний журнал до 120-річчя від дня народження І 70-річчя від дня смерті
Михайло Кравчук – математик широкого масштабу. Його ім’я добре відоме у світовій математичній науці. Світ не знав лише, що він –...
До 300-річчя з дня народження М. В. Ломоносова Михайло Васильович Ломоносов народився 19 листопада 1711 року в селі Денисівка неподалік від Архангельська. Його батько вважав, що сину досить навчитися читати І писати iconДо 90-річчя від дня народження
Михайло Івасюк: 1917-1995: До 90-річчя від дня народження М. Г.Івасюка Біобібліогр покажчик. Чернівці, 2007. 81 с
До 300-річчя з дня народження М. В. Ломоносова Михайло Васильович Ломоносов народився 19 листопада 1711 року в селі Денисівка неподалік від Архангельська. Його батько вважав, що сину досить навчитися читати І писати iconМ. М. Амосов сподвижник української медицини
Народився 6 грудня 1913 року в сім'ї селян. Мама була повитухою, працювала в селі Ольхове, що неподалік від міста Череповець. У 1914...
До 300-річчя з дня народження М. В. Ломоносова Михайло Васильович Ломоносов народився 19 листопада 1711 року в селі Денисівка неподалік від Архангельська. Його батько вважав, що сину досить навчитися читати І писати iconРозпорядження голови районної державної адміністрації1 від 18 квітня 2011 року м. Теребовля №256 Про відзначення в районі
Про відзначення в області 200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка та 150-річчя від дня його перепоховання”, враховуючи велике...
До 300-річчя з дня народження М. В. Ломоносова Михайло Васильович Ломоносов народився 19 листопада 1711 року в селі Денисівка неподалік від Архангельська. Його батько вважав, що сину досить навчитися читати І писати iconІван Мазепа – людина І історичний діяч
До 370-річчя з дня народження та 300-річчя від дня смерті Івана Степановича Мазепи. Вашій увазі пропонується виставка книг присвячена...
До 300-річчя з дня народження М. В. Ломоносова Михайло Васильович Ломоносов народився 19 листопада 1711 року в селі Денисівка неподалік від Архангельська. Його батько вважав, що сину досить навчитися читати І писати iconДата народження: Дата народження
Народився Г. Сковорода 22 листопада 1722 року в селі Чорнухи на Полтавщині в бідній козацькій родині
До 300-річчя з дня народження М. В. Ломоносова Михайло Васильович Ломоносов народився 19 листопада 1711 року в селі Денисівка неподалік від Архангельська. Його батько вважав, що сину досить навчитися читати І писати iconМихайло Вербицький – священник, композитор Народився 4 березня 1815 року у селі Улючі
Народився 4 березня 1815 року у селі Улючі за 24 км від Сянока в родині священника
До 300-річчя з дня народження М. В. Ломоносова Михайло Васильович Ломоносов народився 19 листопада 1711 року в селі Денисівка неподалік від Архангельська. Його батько вважав, що сину досить навчитися читати І писати iconУ 2011 році виповнюється 50-річчя від дня польоту в космос Юрія Олексійовича Гагаріна
Народився 9 березня 1934 року у селі Клушино Гжатського району Смоленської області, недалеко від міста Гжатськ, яке нині перейменоване...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка