Цьогорічні показники експорту українського брухту, скоріш за все, досягнуть психологічної позначки у 400 тис. т. У будь-якому випадку, минулорічний рекорд вивезення стратегічної сировини з України буде оновлено, з прибавкою приблизно 50%. На фоні такого стрімкого зростання галузі держава виглядає мовчазним спостерігачем, якому лише кидають недоїдки. В іншому разі важко пояснити, як компанії-експортери металобрухту здатні генерувати високі прибутки, майже без працюючого персоналу, і залишатися поза увагою державних органів.
За даними звітності, розміщеній у базі даних Opendatabot, станом на 2024 рік, коли вперше у повоєнні часи був зафіксований рекордний експорт металобрухту з України у 272 тис. т, у цій галузі працювали 11 компаній з загальним штатом працівників 116 осіб. Більшість цих структур представляють підприємницьку кмітливість: маючи від 3 до 10 працівників, вони сформували майже 70% всього експорту у фізичних обсягах. Унікальним є випадок, коли одна компанія із 1 працівником змогла підготувати та експортувати понад 3 тис. т металобрухту.
Проте на цьому казка про “українське металобрухтне диво” закінчується. Вісім компаній-експортерів, штат працівників яких не перевищує 10 людей, займаючи майже 70% ринку експорту металобрухту у фізичних обсягах, у грошовому вимірі отримали лише 22% від загального доходу галузі. При подальшому аналізі роботи галузі фіксуються різноманітні парадокси.
Експортери брухту заявляють, що Україні вигідно продавати стратегічну сировину закордон, адже різниця в цінах між українськими споживачами та європейськими складає 150 євро на тонні. Тобто, експорт у 2024 році у 272 тис. т брухту міг би принести експортерам додатковий прибуток у 40,6 млн. євро, що відповідно надало б державі податку на прибуток (18%) у розмірі 7,3 млн. євро, або 366 млн. грн. додатково порівняно з продажами на Українському ринку. А валютна виручка мала б бути на рівні 350 євро/т, отже, щонайменше 94,8 млн. євро для всієї галузі.
Водночас, інформація з відкритих джерел підтверджує, що фактична ситуація інша. Десять найбільших компаній-експортерів брухту задекларували у 2024 році при загальному рекордному експорті 271 тис. т лише 56 млн. грн. прибутку, сплативши державі 4,6 млн грн податків.
Крім того, фактичний рівень валютної виручки експортерів брухту не відповідає їх заявам. За їх даними, вартість експорту 271 тис. т сировини оцінюється у 94,8 млн. євро. Водночас митна статистика показує, що вартість за деклараціями цих самих експортерів склала 3,218 млрд. грн. або 64,4 млн. євро. Це на третину менше, ніж було заявлено.
Причина цих парадоксів проста: середня ціна експорту у 2024 році за контрактами експортерів становила 271 євро/т, що значно нижче, ніж самі експортёри озвучили – 350 євро/т. Але це не єдина “мінімізація” оподаткування: практично всі 116 працівників галузі отримують мінімальну зарплату. Отже, ця високомаржинальна та важлива для України галузь експорту брухту сплатила до держбюджету у середньому 104 грн. з кожної тонни брухту.
Якщо до цього додати непрямі втрати України від обходу сплати експортного мита у розмірі 180 євро/т при реекспорті українського брухту до Євросоюзу, то наміри української влади тимчасово перенаправити потік сировини на переробку всередині країни виглядають цілком логічними та обґрунтованими.