22 грудня 1945 року після тортур у празькій в’язниці загинув генерал-хорунжий УПА Дмитро Грицай – “Перебийніс“. Він очолював Головний військовий штаб УПА.
Дмитро Грицай народився на Львівщині 1907 року. Він навчався у Дрогобицькій гімназії, де був активним учасником Пласту, а згодом приєднався до Української військової організації. Під час навчання у Львівському університеті в 1928 році його мобілізували до польської армії, де він став членом ОУН.
У 1933 році Грицай призначений керівником Військової референтури крайової екзекутиви, але польські влади виявили його діяльність і двічі заарештували. Обидва рази він відбував покарання у концтаборі “Береза Картузька”. Після звільнення став членом Революційного проводу ОУН(б) і учасником ІІ Великого збору організації. У 1934 році зустрів свою майбутню дружину Марію Козак з Хотина на Івано-Франківщині; вони одружилися через 4 роки та виховали троє синів.
У 1941 році Грицай очолив Крайовий військовий штаб ОУН, відповідальний за підготовку офіцерів для майбутньої української армії, організацію сховищ зі зброєю і боєприпасами. Він активно брав участь у партизанській боротьбі проти німецьких окупантів. Наприкінці 1942 року був захоплений в полон німцями, але підпільникам вдалося врятувати його з львівської тюрми на Лонцького. Він продовжив боротьбу.
На початку 1945 року Грицай став головою Головного військового штабу та отримав звання генерал-хорунжого.
Згідно з завданням Української головної визвольної ради, разом з членом Проводу ОУН Дмитром Маївським, він мав прорватися до Німеччини для зустрічі зі Степаном Бандерою та Ярославом Стецьком. 19 грудня 1945 року вони потрапили в засідку чеської поліції на кордоні Чехословаччини та Німеччини. Маївський застрелився, а Грицая затримали, де він загинув від тортур.
27 листопада 1942 року агенти німецького гестапо розстріляли 52 українців у полі поблизу селища Старі Ягільниці Чортківського району Тернопільської області. Більшість з них були членами ОУН (б) і політичними в’язнями.
Ця страта мала помсту в основі. За шість днів до цього рефрент пропаганди ОУН (б) Дмитро Маївський розстріляв штурмфюрера СС Герхарда Шарффа і поранив офіцера німецької поліції у Львові. Хоча сам Маївський був поранений, йому вдалося втекти. Тоді уповноважений гестапо Віллі Вірзинг, який прибув із Берліна, наказав провести децимацію українських в’язнів у львівських та чортківських тюрмах – страчувати кожного десятого.
Того ж дня у Львові розстріляли 28 націоналістів, серед яких були брат Ярослави Бандери Лев Опаровський та відомий вчений-еколог Андрій П’ясецький.
Маївський продовжував свою діяльність у підпіллі до 1945 року і був одним з ініціаторів створення Антибільшовицького Блоку Народів.