У програмі, що не є конкурсною на кінофестивалі «Молодість», відбулася прем’єра фільму «Птахи і Звірі. Всесвіт Гніздовського», знятого Phalanstery Films на замовлення Суспільного.
Цього року відзначається 110 років з дня народження художника, і традиційно до значних дат та ювілеїв видатних українців Суспільне готує спеціальні матеріали. Як зауважив продюсер фільму від Суспільного Сергій Недзельський, торік на «Молодості» демонстрували документальну стрічку «Сентиментальна подорож до планети Параджанова», присвячену сторіччю Сергія Параджанова (режисер Тарас Томенко).
Режисеркою та сценаристкою фільму про Якова Гніздовського є Надія Парфан. Її дебютний повнометражний документальний фільм «Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго» був відзначений премією «Золота дзиґа» Української Кіноакадемії в категорії найкращий документальний фільм, а також премією «Кіноколо» Спілки кінокритиків України.
«Мене знають як режисерку фестивального кіно та авторського кіно. Але це просвітницький фільм з мистецьким елементом, що перебуває на межі художньої документалістики та телевізійної документалістики, — поділилася Надія Парфан. — У ньому ми намагалися відновити і переосмислити важливу для українського мистецтва та культури постать».
Надія Парфан зазначила, що фільм не є академічним дослідженням життєвого та творчого шляху Якова Гніздовського.
За її словами, грайлива, трохи легковажна спроба говорити про мистецтво та історію культури має на меті надихнути подальші дослідження. Адже про Якова Гніздовського немає жодної української книжки, а з англомовних є лише каталог.
ПРО ЩО КІНО: ПОЄДНАННЯ ІСТОРІЇ ТА СУЧАСНОСТІ
Яків Гніздовський значну частину свого життя провів за кордоном, і досі залишається маловідомим українській публіці.
Він народився 1915 року в селі Пилипче (сучасна Тернопільська область). У 1936 році він переїхав до Львова для навчання у школі прикладного мистецтва. А в 1938 році здобув освіту у Варшавській академії мистецтв за стипендією митрополита Андрея Шептицького.
Після початку Другої світової війни з 1939 року він продовжив навчання в Загребській академії мистецтв (Хорватія). Саме там він вперше захопився ліногравюрою — створенням випуклих малюнків на лінолеумі, які можна друкувати на папері.
У 1944 році він потрапив до табору для переміщених осіб поблизу Мюнхена, де залишався до 1949 року. Цей досвід відобразив у своїй відомій картині «Скитальці», що резонує з сучасністю українців.
У 1949 році, залишившись без грошей, він переїхав до США. Спочатку оселився в Міннесоті, а згодом у Нью-Йорку, в Бронксі. Його життя проходило біля місцевого зоопарку та ботанічного саду, де він зображував на своїх літографіях рослини та тварин, які не ставили зайвих запитань та були вдячними моделями. Його підтримувала місцева українська спільнота (діаспора), купуючи роботи для власних домівок.
Твори Якова Гніздовського здобули популярність у США, тоді як в Україні за часів Радянського Союзу його ім’я було забуте. Графічні роботи Гніздовського «Зимовий пейзаж» і «Соняшник» прикрашали кабінет президента Джона Ф. Кеннеді в Білому домі, його картини зберігаються у багатьох музеях світу та США.
Митець помер 8 листопада 1985 року в Нью-Йорку і був похований у колумбарії Собору Іоанна Богослова. У листопаді 2005 року, відповідно до його заповіту, відбулося перепоховання урни з прахом на Личаківському цвинтарі у Львові.
«Фішкою» документальної стрічки, що проводить глядачів шляхами Якова Гніздовського, став головний герой — харизматичний та комунікабельний кіт Даня. На екрані він втілив улюбленого кота Якова Жерома, що став моделлю для багатьох його робіт.
Кіт розповідає його історію, слухає дослідників, шанувальників та рідних Гніздовського, а також готує виставку «Дванадцять птахів та інші зникаючі істоти», яка взимку 2025 року пройде у київській книгарні «Сенс».
У межах виставки відбувся благодійний онлайн-аукціон робіт митця, а зібрані кошти були спрямовані на придбання спеціалізованого транспорту для воїнів ГУР.
Серед сучасних шанувальників творчості Якова Гніздовського є письменниця та режисерка Ірина Цілик, яка має у своїй колекції дві роботи митця, тату-майстер, що використовує малюнки Гніздовського, та військовий, який вирішив зробити собі тату з зображенням кота.
Окрім дослідників життя і творчості Гніздовського, про нього у картині розповідає історик та військовослужбовець Вахтанг Кіпіані.
«Гніздовський — це фігура, що поверталася в Україну протягом останніх 25–30 років, але ще не достатньо багато людей знають про нього. Тому потрібні всі формати: комікси, фільми, презентації, виставки, аби зробити його впізнаваним, — наголосив Вахтанг Кіпіані на презентації стрічки. — Він має стати частиною національної історії. Адже Гніздовський був українцем. Про це в фільмі не йдеться, але він був пластуном, українським патріотом. Членом юнацтва ОУН у 1930-х роках. В’язнем польської тюрми за свої націоналістичні переконання.
Це людина, яка мала будувати державу, але через події 20 століття опинилася далеко. Втім, не перестала бути українцем. Мільйони українців сьогодні також опинилися, не бажаючи того, за кордоном. Багато не повернуться. Серед них можуть бути герої нашої майбутньої історії.
ЯК ШУКАЛИ ТА ЗНІМАЛИ КОТА
Режисерка Надія Парфан розповідає, що ідея фільму, в якому оповідачем історії став би кіт, виникла, адже в той час вона тільки взяла пса Курбаса, що змінило її ставлення до тварин.
«Тоді я згадала, що Яків Гніздовський багато працював із тваринами. Подумала, що просто “talking head” (“розмовляючі голови” — Ред.), коли люди розповідають його історію, буде нудно. І це не відповідає духу Якова Гніздовського. Так виникла ідея про кота Жерома, — зазначила Надія Парфан. — Кажуть, коли Яків помер, Жером пішов з мистецького центру у Вірджинії та зник. Між цим котом і цим чоловіком був дуже сильний зв’язок, мене це вразило».
За її словами, найскладніше було знайти відповідного кота. Ігрові коти, які зазвичай знімаються у фільмах та рекламі, не підходили. Потрібен був кіт певних візуальних характеристик, щоб передати графічність — з контрастними смужками. Ще однією проблемою було те, що коти самостійні, вони не люблять людей і шум, зокрема, знімальної групи з камерами.
Команді дуже пощастило знайти свого кота. Це сталося майже випадково. Чоловік Надії, Ілля, під час прогулянки з собакою зустрів іншу собачницю, яка розповіла, як їхала в таксі з котиком, і показала його знімок — це був саме той кіт, що потрібен.
Надія зв’язалася з власником і попросила привести кота на проби — він одразу став зіркою. Як виявилося, кота Даню з Чернігівщини до Києва батько привіз для сина Артема, з яким вони подружилися.
Але оскільки Даня став дуже непосидючим, батькові довелося брати його з собою на роботу в таксі, де котик звик до людей та соціалізувався.
У фільмі Даня є дуже допитливим і доброзичливим котом: він охоче підходить до людей і з цікавість досліджує навколишній світ. Надія Парфан поділилася тим, як працювала в кадрі з котом, від якого важко щось вимагати.
«Я вихована в традиціях споглядальної документалістики. Це дуже суворий жанр, який вчить тебе смирення. Ти знаєш, що не впливаєш на речі, а просто спостерігаєш за реальністю. Потім намагаєшся вловити, як це відбувається, бути з камерою, з зарядженою батарейкою й знімальною групою в потрібний час у правильному місці. Оцей документальний підхід добре спрацював з котом, — пригадала вона. — Ти не можеш його змусити щось робити, але можеш дізнатися, як тварина поводиться в просторі, які в неї є цикли: коли котик засне, коли він грається, а коли відчуває дискомфорт.
У нас було три сумки для Дані, ми протестували всі котячі іграшки. Найбільш ефективною стала вудка з мишкою. Ми розробили власну методологію, як працювати з котиком — можливо, навіть проведу окремий майстер-клас.
За словам режисерки, фільм створювався в дуже стислі терміни. Працювати почали в грудні минулого року, а в жовтні цього року вже презентували його глядачам.
До слова, кота Жерома у стрічці озвучує Слава Бабенков, а його власника, Якова Гніздовського, грає Володимир Задніпровський.
Суспільне планує показати стрічку на всіх своїх платформах, однак точні терміни поки що невідомі. Ймовірно, картину чекають покази на фестивалях та український прокат.
Втім, є й позитивна новина: 2 листопада о 19:30 відбудеться ще один показ фільму «Птахи і Звірі. Всесвіт Гніздовського» у Будинку кіно. Вартість квитків: 200 грн. Не пропустіть, адже наступного показу можливо доведеться довго чекати.