Іноземних мов для спеціальних цілей



Сторінка1/10
Дата конвертації17.10.2017
Розмір1,71 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ



АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ НАВЧАННЯ

ІНОЗЕМНИХ МОВ

ДЛЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЦІЛЕЙ
Збірник наукових статей

ЛЬВІВ - 2015


УДК 37.041:811

ББК 81.2р.

А 43
Рекомендовано до друку Вченою радою

Львівського державного університету внутрішніх справ

(протокол №4 від 25.11.2015 )

Рецензенти:

Мачинська Н.І., доктор педагогічних наук, доцент, професор кафедри початкової та дошкільної освіти Львівського національного університету імені І.Франка

Кость С.П., кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент, доцент кафедри українознавства Львівського державного університету внутрішніх справ

А 43 Актуальні проблеми навчання іноземних мов для спеціальних цілей: Збірник наукових статей / За загальною редакцією І.Ю. Сковронської. – Львів: ЛьвДУВС, 2015. – 148 с.




Методичні напрацювання, розвідки, дослідження, традиційні підходи та новітні технології навчання іноземних мов загалом та української мови як іноземної зокрема лягли в основу збірника. Закцентовано увагу на шляхах та методах посилення мотивації, вплив медійного простору, мережі Інтернет на формування комунікативних компетенцій.

УДК 37.041:811

ББК 81.2р.
© Львівський державний університет

внутрішніх справ, 2015



Бойко Галина,

(Львівський національний університет

імені Івана Франка)
ПРО СУЧАСНІ МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ

ДО ВИКЛАДАННЯ ТА ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ У ВНЗ
У статті, на основі широкого кола наукових досліджень, виділено одинадцять методичних підходів до викладання та вивчення іноземних мов у ВНЗ.

Ключові слова: викладання іноземних мов, навчальний процес, комунікативний підхід.

The article deals with the modern methodological approaches to the foreign language learning and teaching in higher educational establishment.

Key words: foreign language teaching, educational process, communicative approach.
Протягом останнього десятиліття наша країна декларує свою орієнтацію на загальнолюдські, в тому числі європейські цінності й бажання набути всіх ознак європейського цивілізованого суспільства. Європейські стандарти в політиці, економіці, соціальному устрої стають центром уваги і в нашій країні. Але залишається зробити ще чимало кроків для досягнення справжнього європейського змісту освіти [4,с.45].

Відомо, що наша держава активно здійснює кроки до інтеграції української освіти в європейський простір. Йдеться, насамперед, про вивчення, викладання та оцінювання [1, с.47].

У сучасних умовах трансформації світового освітянського простору навряд чи кого здивує пошук нових методик викладання іноземної мови. Питання складне, багатоаспектне, але від цього легше не стає : ефективність опанування іноземної мови має суттєво зрости вже найближчим часом. Відповідно до Національної доктрини розвитку освіти основною метою навчання іноземної мови є розвиток в студентів уміння використовувати іноземну мову як інструмент міжкультурного спілкування в будь – яких сферах життєдіяльності. Стратегічною метою програми є орієнтація навчання на виконання сучасного замовлення – володіння іноземною мовою як засобом комунікації і забезпечення досягнення цієї мети. Програма ґрунтується на таких принципах: комунікативної спрямованості навчання (досягнення студентами рівня комунікативної компетенції для спілкування у чотирьох його видах : аудіюванні, читанні, говорінні, письмі); автономії студента і його професійного зростання, яке досягається за допомогою формування навчальних умінь; наступності; послідовності; спіралеподібної прогресивності ( подання нового матеріалу на основі вже набутих знань і поступове ускладнення завдань); інтегративності; розвитку особистості; індивідуалізації й гуманізації навчання [8, с.37].

Серед чотирьох основних принципів – комунікативна спрямованість; особистісна орієнтація; автономія учня; взаємопов’язане (інтегроване) навчання видів мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання та письмо) і акцентується увага на новий принцип – автономію учня – і пропонується метод проектів як один із підходів до формування й розвитку незалежності учня від викладача в процесі вивчення предмета.

Проект, який можна виконувати індивідуально або колективно, моделює ситуацію реального життя, де поєднуються мовленнєва й немовленнєва дії, вербальні й невербальні засоби спілкування, візуальна та звукова репрезентація подій і ситуацій. [8,с.40-41].

В освітньому інноваційному процесі сьогодні спостерігаються дві тенденції. Перша – це прагнення впроваджувати інновації, майже не турбуючись за якість та рівень їх компетенції у вирішенні проголошених освітньою реформою актуальних проблем і не зосереджуючись на наслідок інтеграції інноваційного продукту з усталеною системою, що більше відповідає природі хаотичного. Друга – спрямованість на відповідність впроваджуваної інновації стратегічним освітнім завданням, що можливе за умов розуміння освітніх цілей, вивчення загальних і суб’єктивних закономірностей перебігу інноваційного освітнього процесу та механізмів управління ним. Останнє маловивчене і недостатньо розроблене для практичного використання. Експертиза є однією з основних складових управління інноваційним освітнім процесом, значущим елементом механізму впровадження визначеної стратегії розвитку освіти чи її компонентів [3, с.26].

Важливою складовою у навчальному процесі щодо вивчення іноземних мов є і самостійна робота студентів. Самостійна робота студентів вищих закладів освіти України є важливою дидактичною проблемою, розв’язання якої дасть змогу якісно модернізувати систему підготовки сучасного фахівця [2, с.40-42].

Потреба модернізації системи вищої освіти в нашій країні вимагають урахування прогресивних ідей світової і європейської думки, досягнень вітчизняної педагогічної теорії та практики.

Говорячи про сучасні методичні підходи до викладання та вивчення іноземних мов, варто зазначити, що результативність даного процесу залежить певною мірою від співпраці між викладачем та студентом.

Планування і проведення занять викладача зі студентами – це два аспекти, де проявляється будь – яка методична концепція. Але вона мало чого варта без основної ідеї – співробітництва викладача зі студентом, яке спрямоване на розвиток вміння самостійно вчитися [5, с.25-26].

І якщо викладач виступає за справжнє співробітництво зі студентом, то він повинен:

а) визначити мету заняття таким чином, щоб вона відповідала реальним цілям спілкування іноземною мовою ( в житті ми не ставимо перед собою мету – вжити пасивний стан чи активізувати лексику з теми…);

б) допомогти студенту осмислити не тільки мету заняття, але й шляхи її досягнення. Тоді навіть і школяр, а тим паче і студент, зможе зрозуміти, яку користь принесе йому кожен новий тип завдання, чим допоможуть підготовчі вправи для досягнення основної мети заняття.

У цій ситуації у студента буде можливість вибрати свій спосіб вирішення завдання із запропонованих йому викладачем або відмовитися від його виконання. Якщо ця відмова досить мотивована.

Головна мета викладача – досягти максимальної розумової активності студента на усіх етапах заняття.

Таким чином, сама структура навчального процесу є своєрідним засобом навчання. При цьому навчальний процес являє собою ієрархію проміжних цілей: від більш загальних (цілі циклу занять, цілі окремого заняття) до окремих (цілі кожного завдання в межах заняття) .

Процес оволодіння іноземною мовою стає більш раціональним і ефективним, якщо студент розуміє, чому, для чого і як він вчиться, та усвідомлює комунікативну цінність кожної мовної одиниці, яка вивчається [5,с.26].

Сучасні методисти виділяють такі основні підходи у вивченні іноземних мов:

1. Когнітивний підхід [англ. cognitive - пізнавальний, лат. cognitio - знання, пізнання] – сучасний підхід, який передбачає використання знань людини та презентацію об’єктів навколишнього світу для ефективнішого навчання.

2. Інформаційний підхід. Характерною рисою цього підходу є точність і конкретність теоретичних описів, що дозволяють легко варіювати моделі та наближати дослідження, здійснювані представниками інформаційного підходу до ідеалу «точної» науки.

3. Біхевіористський підхід визначає оволодіння іноземною мовою як сформованість реакцій на іншомовні стимули. Знаючи традиції, студенти стають повноцінними учасниками цінностей іншої країни, інтерактиву.

4. Інноваційний, нетрадиційний підхід у навчанні забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань з усіх предметів, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, формує стійкий інтерес до предмету, сприяє розвитку творчої особистості.

5. Інтуїтивно – свідомий підхід передбачає оволодіння іноземною мовою, враховуючи моделі в інтенсивному режимі з наступним усвідомленням їх значення і правил оперування ними.

6. Свідомий пізнавальний підхід спрямовує діяльність студента передусім на засвоєння правил використання лексико – граматичних моделей, на основі яких здійснюється свідоме конструювання висловлювань.

7. Комунікативний підхід передбачає органічне поєднання свідомих і підсвідомих компонентів у процесі навчання іноземної мови, тобто засвоєння правил оперування іншомовними моделями відбувається одночасно з оволодінням їх комунікативно-мовленнєвою функцією [7].

8. Індивідуальний підхід стимулює підбір для студентів із надзвичайно високими комунікативними бар’єрами індивідуальних завдань з розвитку монологічного мовлення, які студент може підготувати заздалегідь у спокійних “домашніх” умовах. Мова йдеться про різноманітні повідомлення, доповіді, презентації, які один із членів групи представляє на розсуд аудиторії для подальшого обговорення і, можливо, доповнення.

9. «Тематичний» підхід до вивчення іноземної мови полягає у спробі фахівців модифікувати теми, надати їм творчого характеру, перетворити їх на реферати, доповіді тощо, які обирають і опрацьовують самі студенти.

10. Необхідність діяльнісного підходу до вивчення мовних явищ, тобто вивчення природи значення з позицій функціоналізму, підкреслює аналіз прагматичних і семантичних аспектів монологічного мовлення, розширює уявлення студентів про зв’язок між номінативною природою і функціональним значенням монологічного висловлювання.

11. Прагматичний підхід до проблеми вивчення умов функціонування мовних одиниць повинен ураховувати той факт, що в реальній комунікації будь яке висловлювання є частиною структури мовного взаємозв’язку [9, с.7-8].

У Болонській декларації записано: «Нам слід зосередитися на вирішенні завдання підвищення міжнародної конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти…Ми повинні забезпечити існування такої системи вищої освіти у Європі, яка була б привабливою для всього світу і відповідала б особливостям наших культурних і наукових традицій». Ці рекомендації спрямовані на стимулювання, вдосконалення і впровадження у практику сучасних методів, що полегшить спілкування між фахівцями на міжнародному рівні [1,с. 48-49].

У контексті сучасних процесів загальноєвропейської і глобальної взаємодії та інтеграції знання іноземних мов і їх викладання визначається як один з пріоритетних напрямів освітньої діяльності держав світу [6,с. 45].

Розвиток та модернізації освіти у вищих навчальних закладах потребує проведення широкого кола наукових досліджень і розробок, пов’язаних із впровадженням в навчальний процес новітніх технологій та сучасних підходів. Проблема вибору методичного напряму та ефективного підходу при вивченні іноземних мов є актуальною. Для покращення якості знань студентів з іноземних мов необхідно урізноманітнити та вдосконалити процес його викладання та навчання.



__________________

  1. Артемчук Галік. Про сучасні підходи до вивчення і викладання іноземних мов.//Рідна школа.-2003.-№9.-с.47-49.

  2. Бенера Валентина. Відображення проблеми самостійної роботи студентів у вітчизняній педагогічній думці.//Рідна школа.-2011.-№1-2.-с.40-44.

  3. Буркова Людмила. Гіпотетична побудова моделі адаптивної експертної системи освітніх інновацій.//Рідна школа.-2003.-№9.-с.26-29.

  4. Європейське мовне портфоліо:Методичне видання/ Уклад.О.Карп'юк.-Тернопіль:Лібра Терра, 2008-112с.

  5. Крилова Валентина. Партнерство викладача та студента у навчанні іноземної мови.//Рідна школа.-2004.-№4.-с.25-26.

  6. Мисечко Ольга. З історії запровадження іноземних мов у шкільну практику (X-XVIIIст.).//Шлях освіти.-2005.-№1.-с.42-52.

  7. Нові технології навчання: Наук.-метод. Зб. / Кол. авт. – К.: Наук.-метод центр вищої освіти, 2004. – Спецвипуск. – 187 с.

  8. Поліна В.С. Нові методичні підходи до викладання іноземної мови в умовах навчального комплексу неперервної освіти. //Педагогіка і психологія. Наук.-метод. Зб. / Кол. авт. – К.: «Педагогічна преса», 4(45)'04,114с.

  9. Riabushko Svitlana. Interactive Training: New approaches to the foreign language teachers’ training // English. – 2003. -№8 (152). – Р. 7-8.



Бойко Олеся,

доцент кафедри іноземних мов

(Львівський державний університет

внутрішніх справ)
ПОЗИТИВНА РОБОЧА АТМОСФЕРА НА ЗАНЯТТІ
Успішне формування сприятливого мікроклімату на занятті іноземної мови здійснюється викладачем за умови правильного вибору форм, прийомів та засобів організації навчально-виховного процесу. Важливим у створенні сприятливого мікроклімату заняття є поведінка викладача, його мова, співпраця з студентами, взаємоповага. Мікроклімат заняття іноземної мови є вирішальним чинником у формуванні успішного навчально-виховного процесу.

Ключові слова: сприятливий мікроклімат, іноземна мова, успішний освітній процес.

The successful formation of favourable microclimate at the foreign language lesson is carried out due to the right choice of forms, methods and organization of the educational process. The most important thing in creating a favourable microclimate at the lesson is the behaviour of a teacher, his/her speech, the cooperation of students, mutual respect between the teacher and students.

Key words: favourable microclimate, foreign language, successful educational process.
Позитивна робоча атмосфера на занятті, підвищення мотивації, розвиток спектра позитивних емоцій і почуттів щодо процесу навчання, психологічне розвантаження студентів, їх згуртування та взаємодія – нерозривно пов’язані з якістю навчання. Серед великої кількості складових оптимального клімату на уроці варто виділити емоційний настрій заняття, гуманізм стосунків, оптимізм діяльності та «ідеалізм» праці.

Правильно організоване заняття з іноземної мови є запорукою ефективності всього подальшого навчально-виховного процесу. Серед причин низької успішності при вивченні іноземних мов виділяють лінощі, небажання вчитися, погіршення здоров’я, відсутність інтересу і мотивації. Основним способом усунення цих причин є створення сприятливого мікроклімату на кожному уроці іноземної мови. Адже крім здібностей, рівня інтелекту, працьовитості студента успіх навчального процесу залежить від того, в якій психологічній атмосфері відбувається процес здобуття іншомовних знань. А відтак, викладачеві важливо вміти створювати на уроках іноземних мов сприятливий мікроклімат, який сприятиме формуванню бажання в студентів вивчати іноземну мову.

Створена викладачем атмосфера довір’я і релаксації знімає так звані анти сугестивні бар’єри, забезпечує безпосередній контакт з неусвідомленою психічною діяльністю, що в свою чергу, дає змогу ширше використовувати резервні можливості мозку. Студенти не повинні відчувати страху за правильність сказаного чи зробленого. Прискіпливе виправляння кожної помилки, допущеної студентом, заважає створенню атмосфери доброзичливості, породжує скутість, настороженість, відвертає увагу учня від предмета, про який ідеться. Тому доцільним є фіксування помилок і лише після того, як студент завершить свою відповідь, настає час для уточнень, виправлена і пояснень.

Величезну роль емоційної основи навчання постійно підкреслював В. Сухомлинський. Відсутність емоцій, притаманна нашому сучасному навчанню, є однією з найнебезпечніших ознак байдужості й небажання вчитися [4, C. 502]. Позитивне емоційне ставлення до навчальної праці породжується, насамперед, правильно організованою діяльністю студентів. Чимале значення тут має її зовнішнє оформлення, образність мовлення, новизна інформації тощо. Багато що вирішує і настрій, з яким викладач приходить на заняття, його природне почуття гумору. Нудьга, пригніченість, монотонність, «емоційний голод» з’являються там, де викладач у навчальному процесі вбачає лише інтелектуальну працю.

Позитивна робоча атмосфера на занятті безпосередньо залежить від взаємин викладача та студентів. Вони ґрунтуються на справедливості, взаємній довірі, доброзичливості. Викладачеві слід навчитися трактувати студента як партнера у спільній діяльності, здатного самостійно вирішувати свої навчальні проблеми, не нав’язувати йому свою волю, свої погляди, свій спосіб мислення, а зрозуміти, що обидва вони – суб’єкти своєї діяльності, й кожен із них має свої права, через реалізацію яких іде до відчуття відповідальності за те, що робить. Повага до чужої точки зору є складовою інтелігентності й демократичного світобачення.

Створення сприятливого мікроклімату на заняттях іноземної мови спроможного зняти емоційну напругу, створити в аудиторії природну атмосферу тепла, довіри, взаємоповаги, впевненості у собі, своїх силах та доброзичливого ставленням до оточуючих може успішно здійснюватись за умови поєднання таких трьох основних складників: психологічного комфорту, духовного комфорту та емоційного комфорту студентів.

Стан емоційного комфорту сприяє високому рівню навчання та розвитку комунікативних здібностей, підвищує працездатність на занятті з іноземної мови, посилює активність, упевненість, віру у свої можливості, сили, є фундаментом для позитивного особистісного зростання, активізації саморозвитку, підтримки самооцінки, надає простір для прояву й розвитку іншомовних знань, здібностей, інтересів, нахилів, формує кращі морально-психологічні якості, підвищує емоційний тонус, а значить і працездатність студентів.

Отже, основними складниками мікроклімату на занятті є психологічний, духовний та емоційний комфорт студентів. А успішне формування сприятливого мікроклімату заняття іноземної мови здійснюється викладачем за умови правильного вибору форм, прийомів та засобів організації навчально-виховного процесу. Проте, не зважаючи на велику кількість засобів та прийомів організації заняття, найважливішими у створенні сприятливого мікроклімату заняття є поведінка викладача, його мова, співпраця з студентом, взаємоповага. Мікроклімат заняття іноземної мови є вирішальним чинником у формуванні успішного навчально-виховного процесу.



Прийоми сприйняття нових знань, формування вмінь, навичок, емоційно-ціннісних орієнтацій і ставлень студентів – це технології, що забезпечують послідовне та цілеспрямоване розуміння й засвоєння знань у процесі інтерактивної взаємодії. Вони передбачають роботу в малих та змінних групах, парах, моделювання ситуацій, рольові ігри. Застосування інтерактивних прийомів на заняттях з іноземної мови підвищує ефективність засвоєння матеріалу, що вивчається, стимулює активність студентів, сприяє зняттю психологічної напруги, позитивно впливає на формування лінгвістичної компетентності, активізує навчально-пізнавальну діяльність, сприяє виробленню комунікативних умінь, навичок роботи в колективі.

_____________________



  1. Борисенко О. О. Методи створення позитивного психологічного мікроклімату на уроках англійської мови / О. О. Борисенко // Портал «Учительський журнал он-лайн» [Електронний ресурс]. – ВГ «Основа», 30 жовтня 2013. − Режим доступу до статті: http://teacherjournal.com.ua/shkola/angljiska-mova-ta-literatura/17146-stattya-qmetodi-stvorennya-pozitivnogo-psixologchnogo-mkroklmatu-na-urokax-angljsko-moviq.html

  2. Зайченко І. В. Педагогіка [Електронний ресурс]: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів / І. В. Зайченко. – 2-е вид. – К.: Освіта України : КНТ, 2008. – 528 с. – Режим доступу: http://pidruchniki.ws/17000308/pedagogika/pedagogika_-_zaychenko_ib

  3. Павлюк Р. О. Віртуалізація навчальної діяльності студентів педагогічних спеціальностей: контекстуальний дискурс / Р. О. Павлюк // Вісник психології і педагогіки [Електронний ресурс] : Збірник наук. праць / Педагогічний інститут Київського університету імені Бориса Грінченка, Інститут психології і соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка. – Випуск 8. – К., 2012. – Режим доступу: http://www.psyh.kiev.ua/Збірник_наук._праць._-_Випуск_8

  4. Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5-ти тт. - Т. 3. - Київ: Радянська школа, 1976. - 654 с.


Бондаренко Вікторія,

кандидат юридичних наук,

доцент кафедри іноземних мов

(Львівський державний університет

внутрішніх справ)
ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОГО НАВЧАННЯ іноземної мови студентів НЕМОВНИХ ВИШІВ
У статті розглядається індивідуальний підхід до самостійного навчання іноземної мови у вищому навчальному закладі. Особливу увагу звернено на роль викладача в цьому процесі. Вказано на деякі аспекти індивідуалізації самостійної роботи студентів, які сприяють підвищенню їхньої самосвідомості, відповідальності, зацікавленості у здобутті знань.

Ключові слова: індивідуальний підхід, самостійне навчання, типи самостійної роботи.

The article deals with the individual approach to the independent process of learning foreign languages at a higher educational establishment. A particular attention is paid to the role of the lecturer in this process. Some aspects of the individualization of the independent work of students that raise their self-consciousness, responsibility, and interest in obtaining knowledge are proved.

Key words: individual approach, independent study, types of independent work.
Головною метою навчання іноземним мовам у вищих немовних закладах є підготовка спеціалістів до практичного володіння іноземною мовою з професійно орієнтованим спрямуванням. Тобто опанування іноземної мови розглядається як набуття студентами комунікативної компетенції для практичного користування іноземною мовою: працювати з відповідною іншомовною літературою з фаху, брати участь у бесідах та міжнародних конференціях, писати статті іноземною мовою, листуватися з іноземними партнерами. Український спеціаліст має бути конкурентоспроможним, вміти адаптуватися в глобальному суспільстві, застосовувати свої знання, набуті впродовж життя, у власній практичній діяльності.

Сам процес навчання має бути побудованим на принципах інтерактивної взаємодії студента з викладачем у різноманітних життєвих ситуаціях. Така взаємодія повинна розвивати самостійність студента, його творчу активність і відповідальність за кінцевий результат. Індивідуально-орієнтований підхід до навчання і вивчення іноземної мови є сучасним і більш ефективним, ніж суто класичний, спрямований на узагальнення кінцевого результату і розрахований на середнього студента. У контексті індивідуально-орієнтованого підходу до навчання іноземним мовам в теорії та практиці викладання виділяються концепції автономного навчання (learn autonomy and autonomous, self-directed learning). Використання такої технології навчання дає можливість студентам взяти на себе управління своєю навчальною діяльністю з оволодіння мовою, що вивчається – студент вирішує, що й як він хоче вивчити та бере на себе відповідальність за прийняті рішення та їх виконання. При цьому студент виступає для самого себе й як об’єкт управління, й як суб’єкт управління, який планує організацію та контроль своїх виконавчих дій, приймає функції вчителя на себе. Таким чином, в процесі навчання іноземній мові та через даний предмет реалізовується завдання розвитку особистості студента, формування у нього навичок навчальної діяльності з метою опанування іншомовних компетенцій, здатності самостійно (автономно) управляти даною діяльністю як в конкретній навчальній ситуації, так і в контексті подальшого безперервного вивчення мови [4, с. 7].

Індивідуальний характер самостійної роботи виявляється в тому, що її організація, планування та контроль за нею здійснюються на рівні конкретної особи і викладач надає індивідуальну методичну допомогу. Індивідуальний підхід до самостійної роботи передбачає диференціацію не тільки обсягу, змісту, складності і термінів виконання намічених завдань, а і міри та характеру допомоги, що надається у навчанні. Головним принципом цього направлення є те, що в центрі навчання повинен бути студент, а не викладач, ідея пізнання, а не викладання.

До основних цілей індивідуалізації самостійного навчання студентів іноземної мови відносять такі: заповнення прогалин у вихідному рівні володіння іншомовним мовленням і своєчасне усунення нового відставання, що з’являється; розвиток інтелектуального кругозору, психічних якостей особистості студентів, які відіграють провідну роль в оволодінні іншомовним мовленням; формування індивідуального стилю оволодіння іншомовним мовленням; активізація навчально-виховного процесу з іноземної мови; створення позитивного емоційного фону навчального процесу; стимулювання самостійної навчальної діяльності [2, с. 58].

Дослідження теорії і практики навчання іноземній мові студентів показують, що впровадження в навчальний процес трьох основних типів різнорівневих видів самостійної робіти (копіюючого, відтворюючого та творчого) є цілком доцільним. Вони забезпечують достатню диференціацію навчання і грунтуються на рівнях сформованності самостійності студентів [3].

Перший етап самостійної роботи – репродуктивний, або копіюючий, його реалізація можлива лише на базі завдань з поопераційним контролем. Найбільш ефективними такі завдання є для студентів з низьким рівнем підготовки, а також для всіх студентів на стадії первісного засвоєння матеріалу. На цьому рівні студент спостерігає дії викладача і копіює їх, він працює у співробітництві з викладачем. Прикладом вправ такого рівня можуть бути: імітація мовленнєвих зразків, вправи з ключами на засвоєння лексико-граматичного матеріалу тощо.

Самостійна робота другого типу носить пізнавально-пошуковий характер. Студент здатний самостійно відтворювати прийом, засвоєний у роботі разом з викладачем, використовує його в аналогічних умовах діяльності. Цей тип роботи рекомендується для студентів з середнім рівнем підготовки. Згідно з вимогами до цього типу самостійної роботи тільки частина вправ (найбільш складних) підкріплюється ключами. Прикладом таких вправ можуть бути: завершення незакінчених речень, бесіда з співрозмовником, переказ прочитаного матеріалу, відтворення висловлення-зразка без змін його форми і змісту, трансформація форми висловлювання, читання фабульного сюжету з подальшою репродукцією основного змісту.

На третьому, творчому, етапі самостійної роботи студент здатний самостійно обирати матеріал, визначати ціль засвоєння, і необхідний інструментарій. Під час виконання завдань цього типу студент не забезпечується повною системою орієнтирів, що вимагає від нього самостійного пошуку шляхів вирішення навчального завдання.

Незалежно від того, чому надаються переваги під час вивчення іноземної мови в немовному ВНЗ – читанню або усному мовленню, – реалізація кінцевого результату має відбуватися за комунікативним принципом. Відповідно до цього зміст індивідуального самостійного навчання має бути також орієнтований на вироблення комунікативних навичок. Для менш підготовлених студентів необхідні більш детальні пояснення і рекомендації щодо виконання завдань, їх необхідно частіше контролювати, надавати їм допомогу, заохочувати, створюючи і підтримуючи доброзичливу атмосферу при опитуванні і контролі, дозволяти їм користуватися будь-якими самостійно підготовленими допоміжними матеріалами у вигляді планів відповідей, коротких конспектів, ключових слів, змістовних слів, змістовних опор до тексту тощо.

Незважаючи на те, що самостійну роботу студентів доволі часто використовують в навчальних планах як невід’ємну складову процесу навчання іноземним мовам, а психофізіологічні особливості індивідуума опинилися в центрі уваги освітніх та педагогічних засад у зв’язку з демократизацією нашого суспільства, гармонійне поєднання індивідуального підходу з організацією самостійної роботи в процесі навчання іноземним мовам в немовних вищих навчальних закладах залишається дуже актуальним і недостатньо вивченим. Слід звернути особливу увагу на роль викладача в цьому процесі та розглянути інші аспекти індивідуалізації самостійної роботи студентів у немовному виші, які сприятимуть підвищенню самосвідомості, відповідальності, зацікавленості студентів у здобутті знань.

____________________

1. Гальскова Н. Д. Современная методика обучения иностранному языку: пособие для учителя / Н. Д. Гальскова. – М: АРКТИ – Глосса, 2000. – 165с.

2. Николаева С. Ю. Индивидуализация обучения иностранным язикам : Монография / С. Ю. Николаева. – К. : Вища школа, 1987. – 140с.

3. Парсяк О. Н. Організація самостійної роботи у процесі формування навичок усного мовлення / О. Н. Парсяк // Сучасні проблеми вищої освіти. Зб.доп. до наук.-практ.конф. / Національний ун-т “Києво-Могилянська академія”. Миколаївська філія. – Миколаїв : Видавничий відділ НаУКМА, 1998. – С. 98–100.

4. Кузнецова О. Ю. Розвиток теоретичних ідей і практики мовної освіти у Великій Британії / О. Ю. Кузнецова. – Харків : Константа, 2002. – 236 с.

5. Ляховицкий М. В. Методика преподавания иностранных языков. – М.: Высшая школа, 1981. – 159 с.




Каталог: wp-content -> uploads -> 2017
2017 -> Українська музична література
2017 -> Українська музична література
2017 -> Програма вступних випробувань з англійської мови для навчання за освітньо-кваліфікаційною програмою
2017 -> Конспект лекцій з дисципліни „Історія театру України для студентів 3 курсу спеціальності 02020101 «Театральне мистецтво» спеціальності «Актор драматичного театру»
2017 -> Галузь знань 101 Педагогічна освіта Спеціальність 010101 Дошкільна освіта І семестр – 32 год. (іспит) дитяча література з методикою навчання теми І плани лекцій (середа, пара
2017 -> Програма фахового вступного випробування для вступників на навчання за окр
2017 -> №1 Ф. Стендаль (1783-1842). “ Червоне і чорне ”


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Іноземних мов для спеціальних цілей iconОсновна І старша школа Іноземні мови
«Навчальні програми з іноземних мов для загальноосвітніх навчальних закладів і спеціалізованих шкіл із поглибленим вивченням іноземних...
Іноземних мов для спеціальних цілей iconНавчання іноземних мов у загальноосвітніх закладах підручник для студентів вищих навчальних закладів
Значення письма у навчанні іноземних мов. Цілі навчання письма в середній школі 186
Іноземних мов для спеціальних цілей iconПрограми для спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів інтенсивної педагогічної корекції (для дітей із затримкою психічного розвитку) іноземна мова (англійська) – клас Київ 2009 пояснювальна записка
Нова освітня система в Україні вимагає суттєвих змін у підході до викладання, оновлення змісту та методів навчання іноземних мов...
Іноземних мов для спеціальних цілей iconІноземних мов бібліографічний покажчик
Методика викладання іноземних мов: Бібліографічний покажчик.: За матеріалами періодичних видань. Випуск / Упорядники: О. А. Захарова,...
Іноземних мов для спеціальних цілей iconДержавний стандарт базової та повної середньої освіти, нові програми з іноземних мов для загальноосвітніх навчальних закладів, сучасне навчально-методичне забезпечення вивчення іноземних мов стали своєчасним відгуком на сучасне замовлення
України слід визнати компетентнісну стратегію. Кардинальні зміни, що відбуваються останнім часом в економіці, політичному й соціальному...
Іноземних мов для спеціальних цілей icon9 клас 2014 Cборник от текстове за диктовки за държавната обобщаваща атестация по български език
Бузіян Н. С., методист науково-методичної лабораторії мов та літератур національних меншин кафедри методики викладання іноземних...
Іноземних мов для спеціальних цілей iconЗбірник тез доповідей студентів факультету іноземних мов маріуполь – 2014
Дебют. Збірник тез доповідей студентів факультету іноземних мов за результатами участі у Декаді студентської науки – 2014 / За заг...
Іноземних мов для спеціальних цілей iconТези звітної наукової конференції професорсько-викладацького складу факультету іноземних мов за 2012 рік
Тези звітної наукової конференції професорсько-викладцького складу факультету іноземних мов національного університету імені Івана...
Іноземних мов для спеціальних цілей iconПрограма вступного іспиту з німецької мови як другої іноземної мови для студентів факультету іноземних мов



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка