Історія в літературних образах Збірник історико-літературних творів студентів історичного факультету Східноєвропейського університету імені Лесі Українки



Сторінка1/12
Дата конвертації29.03.2018
Розмір2,68 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Історичний факультет

Історія в літературних образах

Збірник історико-літературних творів студентів

історичного факультету Східноєвропейського університету імені Лесі Українки

Луцьк, 2013



УДК 821. 161.2’06 (082)

ББК 84 (4 УКР) 6 я 43

І – 90
Рекомендовано до друку Вченою радою Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (протокол № 13 від 27 червня 2013 р).
Упорядник: Прокопчук Вікторія Євгенівна – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.
Рецензенти: Маланій Олена Олександрівна – кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.

Кушпетюк Олена Іванівна – кандидат історичних наук, доцент, завідувач кафедри соціально-гуманітарних наук та суспільних відносин Луцького інституту розвитку людини університету “Україна”.


Історія в літературних образах. Збірник історико-літературних творів студентів історичного факультету Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки /упорядник Вікторія Прокопчук/.–Луцьк: Волинські старожитності, 2013. – 237с.

Збірник історико-літературних творів, написаних студентами різних років випуску спеціальності “Історія” історичного факультету СНУ, може бути використаний на уроках історії у закладах освіти, а також для популяризації як історичних знань, так і студенської творчості у молодіжному середовищі.

УДК

ББК


© Східноєвропейський національний

університет імені Лесі Українки, 2013



Зміст

Розділ I. Всесвітня історія

  1. Кух Альона. Перікл і Аспазія. ..…………………………………………… 7

  2. Чугай Олександр. Смерть Цезаря. ………………………………………... 8

  3. Титус Роман. Легіон. ..……………………………………………………. 11

  4. Сидорчук Альона. Римський легіон. ..…………………………………... 13

  5. Водько Юлія. Пригода. ..…………………………………………………. 17

  6. Грисюк Ірина. День римського воїна. …………………………………... 19

  7. Слободська Олена. Казка. ………………………………………………... 23

  8. Євчук Алла. Ішов 1374 рік… …………………………………………….. 24

  9. Валігура Оксана. Одинь день із життя середньовічного лицаря……… 26

  10. Штанько Оксана. Образок із життя луцького міщанина ХVІ ст……….30

  11. Журанська Ірина. Одна із подорожей середньовічного лицаря. ..…….. 36

  12. Хоміч Дмитро. Сновидіння… …...………………………………………. 38

  13. Книш Сергій. Як усе могло би бути… ………………………………….. 42

  14. Солодуха Алла. Останній день із життя Жанни д’Арк. ………………... 43

  15. Скопович Ірина. Відколи Христофор Колумб. …………………………. 45

  16. Краля Катерина. Сила жінки. ……………………………………………. 47

  17. Мартинюк Тетяна. Битва двох епох. ……………………………………. 49

  18. Самойло Олена. Варфоломіївська ніч і доля однієї жінки. ……………. 51

  19. Кушнір Віра. Я в гаремі. …………………………………………………. 52

  20. Краля Катерина. Душа відьми з Червоної Руси. ……………………….. 54

  21. Савицька Ілона. Таємниця медальйона. ………………………………… 57

  22. Самчук Зоряна. Імператорське кохання. ………………………………... 62

  23. Бойко Володимир. Яношик. ……………………………………………... 65

  24. Шинкарук Юлія. Жив колись у Росії цар... …………………………… 67

  25. Гут Ольга. Моя єдина Жозефіно… ……………………………………… 69

  26. Мусій Ірина. Повернення до мрії. ……………………………………….. 71

  27. Завірюха Ірина. На Меморіалі Слави. ……………………………………77

  28. Боярчук Марія. І маленькі люди творять історію. ……………………... 79


Розділ II. Історія України

  1. Тарасюк Наталя. Колесо історії. ……………………………………….... 81

  2. Ключук Юля. Історії “слабких” жінок. …………………………………. 91

  3. Бовгиря Павло. Тесть Європи. …………………………………………... 95

  4. Здунюк Ірина. Легенда про заснування Кам’янця-Подільського. ……..97

  5. Холодна Анастасія. Бідна Настуся... ……………………………………. 98

  6. Панчук Юлія. Оповідання про козаків. …………………………………100

  7. Присяжнюк Марія. Подорож до Дикого поля. ………………………... 102

  8. Ковальчук Тарас. Хмельниччина. ……………………………………….103

  9. Трофімук Тетяна. Богдан Хмельницький. …………………………….. 118

  10. Омельковець Олександр. Біснуватий. ………………………………… .119

  11. Гудима Наталя. Битва під Берестечком. ……………………………… .162

  12. Мочкін Сергій. Богдан Хмельницький – батько козацький. ………… 166

  13. Ярмушинська Лілія. Переяславська Рада 1654 року. ………………… 160

  14. Бондарук Дмитро. Початок нового дня. ………………………………. 169

  15. Пасік Анатолій. Морозенко. …………………………………………….182

  16. Гречко Іванна. Героїчна доба Хмельниччини в історичних піснях і думах українського народу. …………………………………………………….184

  17. Ходаковська Тетяна. Мудрість Іванна Сірка. ………………………….187

  18. Ненаткевич Тетяна. Мрійник Миколка. ………………………………..189

  19. Борисова Ольга. Перед битвою. ………………………………………...191

  20. Кирилюк Вікторія. Подорож на Січ. …………………………………... 194

  21. Мельник Олександр. Україна на переломі. …………………………….197

  22. Гарбарук Альона. Вибір є завжди. …………………………………….. 199

  23. Гомонець Вікторія. Голодомор. ……………………………………….. .201

  24. Яцечко Світлана. Дитячі спогади про війну. …………………………...204

  25. Якимчук Богдан. Йому було лише сімнадцять. ………………………. 206

  26. Колядко Катерина. Аромат квітки, коли її топчуть… ………………....209

  27. Бондар Лілія. Війна – провісниця зла і смутку. ……………………….. 215

  28. Галушук Олена. Страшний сон. …...…………………………………… 216

  29. Стасюк Тетяна. Подорож у минуле. ……………………………..…….. 218

  30. Жук Оксана. Зі спогадів ветерана. …………………………………….. .222

  31. Зек Богдан. Тризуб. …………………………………………………….. 225

  32. Мурахевич Катерина. Накотились спогади. …………………………... 227

  33. Середа Ірина. Україно моя. …………………………………………….. 231

Вступне слово

Історична наука характеризується різноманітністю інтерпретацій історичних подій та видатних особистостей. Сучасна молодь має змогу з різних джерел ознайомитись з минулим та зробити власні висновки. Разом з тим, досліджуючи історію України та всього світу, майбутні історики можуть проявити не тільки наукові здібності, а й літературний талант.

У світовій та українській літературі є достатньо художніх творів, в яких постають історичні постаті та описуються давні події. Ці твори належать письменникам, які художньо опрацювали обрану історичну тему, пропустили її через себе. Художній твір відрізняється від історичного документу наявністю певного вимислу.

Шановні читачи, Вашій увазі представлені історико-літературні твори написані студентами спеціальності «Історія» Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.

Збірник творів «Історія в літературних образах» упорядковувався не один рік. Теми та жанри студенти обирали за власним бажанням, тому маємо можливість ознайомитися як з віршами, так із прозою. Студенські твори відображають різні історичні події так, як уявлять собі їх автори.
З повагою, Вікторія Прокопчук.

Розділ I. ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

Альона Кух



Перікл і Аспазія

Античність – одна з найяскравіших сторінок історії. Важко перебільшити неперевершений вклад стародавніх греків у розвиток європейської та світової культури. Високий рівень, створені шедеври, глибина й різноманітність проявів, плодотворність ідей виділяють грецьку культуру як феномен серед багатьох інших національних культурних систем.

Та наша оповідь стосується не самої культури греків, а однієї з найвидатніших, найяскравіших особистостей грецької історії – Перікла. Спробуємо подивитися на постать цього видатного діяча через призму його особистого життя.

Грекам їх жінок не вистачало: вони були нецікавими. Греки самі позбавляли їх будь-якої ініціативи та привабливості, забирали заміж у 15 років, видаючи за тридцятилітніх. Перед одруженням дівчата приносили в жертву богині свою ляльку, тобто дитинство закінчилось. А одружених поміщали в Шнекеї – це те ж саме, що й гарем, лише по-грецьки: не вийти, словом ні з ким не перемовитись, народжуй собі та й сиди тихо. Напрошується питання, і як жінка, таким чином проводячи час, могла зацікавити чоловіка? Так, були гетери – по-грецьки “подруги”. Веселі, освічені, дотепні, словом, як японські гейші. Їм потрібно було сподобатись, і вони дозволяли собі подобатись, звісно ж, не безкоштовно.

Дружина Перікла, великого правителя Афін, нічим особливим не відрізнялась, народила йому двох синів і сиділа дома тихо-тихо… А Аспазія якраз приїхала в Грецію з Мілета, ніби засновувати школу риторики. Що це була за риторика, самі розумієте … Перікл, як законодавець Афін, зовсім не забороняв цей сервіс – він пам’ятав слова великого законодавця Солона про те, що гетери потрібні для того, щоб афіняни не почали від неробства жінок один в одного відбивати. Більше того, захотів сам поцікавитись, чи

© Кух А., 2013

задоволені клієнти. І вони були в захопленні! Але найстрашніше не це …Познайомився з гетерою і живи собі щасливо, навіщо родині стрятуати? А Перікл вирішив зробити те, чого жоден грек не робив! По-перше, розлучитись – ну, це було легко, чоловіки в греків були – все, а жінка – ніщо, отож розлучився без проблем. А по-друге, одружився на Аспазії – а це вже був суцільний жах! І навіть не в тому справа, що гетера. У греків це була нормальна робота, не гірша від інших. Аспазія ж не афінянка, вона із Мілета, а домовленості між Мілетом і Афінами нема, одружитись в принципі неможливо: вважалося не зовсім законним. Більше того, сам Перікл наполіг на прийнятті закону, щоб афінським громадянином міг бути лише син афінянина й афінянки, хотів народу вгодити, тому що всім повноправним громадянам місто видавало утримання: менше громадян – більше отримає кожний. Отож їхні діти, за афінським законом, – зовсім ніхто і громадянами не вважаються. Нічого не допомогло, одружився, – любов зла, що у Європі, що в Азії – полюбив і Аспазію. А любив він її так, що першим почав дружину перед тим, як піти з дому, цілувати, і це так здивувало афінян, що навіть в історію потрапило.

Чим це все закінчилось? Довго розповідати, але зрозуміло одне – любив він її безмежно…

Олександр Чугай

Смерть Цезаря

Він був середнього зросту, трохи лисуватий від старості, мав прямий ніс, який гармонійно поєднувався з худорлявим обличчям. Очі були мигдалевого кольору, а від втоми й старості глибоко позападали в середину. Останнім часом він довго засиджувався ночами, не через постійні гульбища, а через державні справи. Вони хвилювали його найбільше...

Хвороба почала прогресувати, і роки, які йому залишалося прожити,

© Чугай О.,2013

були злічені. Знаючи це, він ретельно шукав свого наступника, який зможе продовжити його справу, і буде одним з його родичів.

Лампа почала догоряти, йти по іншу не хотілось, а будити прислугу тим більше. Очі несамовито пекли і благали про відпочинок. Юлій склав усі папери і, загасивши лампу, пішов до ліжка. Починало світати, була вже година четверта ночі, коли він ліг відпочити. Але спати чомусь не хотілося, ще й розболілася голова. Це теж стало звичним останнім часом. Юлій довго крутився і не міг заснути. У пам’яті випливали різні епізоди з життя, і хороші, і погані. Проте найболючішим була зрада найкращого друга і його смерть...

Було вже десь за девяту, коли Юлій прокинувся. Кімнату заливало сонячне світло, а на вулиці гомоніли люди. Він встав і, одягнувши білу туніку, вийшов із кімнати. Прислуга вже чекала його й приготувала сніданок, проте Цезар не з’їв нічого, йому не хотілося – ще одна погана звичка часів походу в Галію. Були березневі іди, засідання сенату мало вже розпочатися, проте Цезар на нього йти не хотів. Але не пройшло і п’яти хвилин, як з’явився Марк Брут і сказав, що сенат чекає його. Юлій вже майже вийшов, коли прийшла його мати й почала вмовляти не йти через сон, який їй приснився.

– Я бачила тебе в калюжі крові. Не йди, прошу тебе. Невже засідання не можна перенести на інший день? – сказала вона.

– Цезар, – втрутився Брут, – дозволь дати тобі пораду, як твій друг.

Ти сам скликав сенат, і буде нерозумно на нього не прийти.

– Ти маєш рацію, Бруте, – і обернувшись до матері, сказав:– Не можна довіряти різним снам. Не хвилюйся, я прийду після засідання до тебе.

І, повернувшись, пішов.

Площа перед сенатом була однією з найкрасивіших. Тут красувалися скульптури відомих сенаторів і полководців. Була тут і нещодавно відкрита статуя Клеопатри – дружини Цезаря. Юлій ішов через площу, і з кожним кроком тривога в його тілі наростала. Як не намагався він її придушити, передчуття нещастя не минало.

Зал сенату був прекрасним: мармурова підлога, майстерної роботи лави, на яких сиділи сенатори, бюсти полководців, які прославилися своїми подвигами в ім’я Риму. Усе видавалося не таким, як завжди, усе було чужим. Цезар пройшов через увесь зал і сів у крісло.

– На сьогодні назначені вибори квестора, обговорення двох законів і прохання, – сказав один сенатор, а потім, повернувшись до Цезаря, запитав: 3 чого розпочнемо?

– З виборів, – відповів той.

– Але Марк Октавій, претендент, ще не прийшов, – заперечив один з присутніх сенаторів.

– Тоді розпочнемо з прохань сенату. Підійдіть, – сказав Цезар.

Напруга в сенаті почала зростати. Ті, хто мав просити, встали й, підійшовши, почали просити. Ураз один із них вихопив ніж і вдарив Цезаря. Це був знак для інших, які діставши ножі, почали наносити рани також. Цезар почав відбиватися, але що він міг один проти десяти. Удар ішов за ударом, у спину, у плечі, у груди. Цезар бачив, як перелякані сенатори кинулися втікати. Хтось щось кричав, і лишень Марк Брут стояв і дивився. Ураз сенатори, котрі напали на Цезаря, відступили й побігли геть із зали. Юлій стояв один напроти Брута. Тіло його пекло від ран, він відчував, як кров повільна витікає з них, як сили залишають його. Ще мить і Брут підійшов та завдав останнього, смертельного удару.

– І ти, Бруте, проти мене! – сказав він жалісно, дивлячись йому у вічі. Брут відштовхнув його й побіг геть із залу. Юлій Цезар залишився сам. Він упав на підлогу, сили залишали його. Почулися чиїсь кроки, він розплющив очі і побачив свою заплакану матір. Цезар усміхнувся, хотів ще щось сказати, але сил вже не було. Дихання ставало коротшим, очі самі заплющились. Муки були недовгими...

У залі стало порожньо й лише ридання матері відлунювалося в усіх її куточках. Цезар лежав на її руках, перед статуєю Помпея Великого.

Він був мертвим.

Роман Титус

Легіон

Літнє сонце піднялось високо. Марк зняв тяжкий шолом і витер спітніле чоло. Хвала богам, що в Германії не так спекотно, як в Іудеї, з якої Марк нещодавно прибув.

Повз нього, розтягнувшись на декілька стадіїв, важко ступали воїни його легіону, стиха проклинаючи все на світі. Адже, як і двісті років тому, всі свої речі легіонер ніс сам. А це, крім списа-пілума, меча, щита, панцира з шоломом, ще й лопата, посуд, плащ і запас харчів на три дні.

Марк усього сьомий день був на посаді легата, тобто командира легіону. І чотири з них, його V Непереможний легіон йшов на північ у пошуках германців, що посміли вторгнутися в межі Римської імперії. Марк хвилювався, адже легіон вважався одним із найкращих, а сім днів зовсім недостатньо, щоб новому легату до нього звикнути. А невдовзі бій…

У Легіоні було 10 когорт. Перша когорта складалася з 5 центурій, по 160 воїнів в кожній, а решта – із 6 центурій – по 80 чоловік у кожній. При легіоні було і 120 вершників, які в даний момент вели розвідку. Несподівано Марк почув стукіт копит і побачив розвідника, котрий швидко наближався до нього.

– Германці, германці! – кричав розвідник.

– Де? Скільки? – обірвав його на півслові Марк.

– На північному сході звідси. Наближаються сюди. І їх дуже багато, – сказав розвідник.

Оглянувши навколишню місцевість, Марк указав на пагорб, що

© Титус Р., 2013

панував над долиною, у якій розташовувався його легіон.

– На пагорб, швидше! Зайняти оборону! — прокричав Марк.

Трибуни та офіцери повторили наказ. Воїнів навіть не довелося підганяти кийками, так швидко вони рушили на пагорб.

– Швидше, швидше, собаки вагітні! Ви, що хочете жити вічно в царстві Аїда?! – кричав один із центуріонів на своїх підлеглих. Приблизно те ж саме кричали й інші офіцери. Але все ж таки легіон – це не стадо варварів, тому невдовзі вишикуваний у три лінії легіон, зімкнувши щити, стояв на пагорбі й очікував наближення германців. Вони не забарилися. Із несамовитим, звіриним гарчанням та криками, кинулися на штурм пагорба, де їх зустріли хмари стріл та каміння римлян. З величезними втратами варвари відступили. До германців підійшла кавалерія і вони зі ще сильнішими криками кинулися на легіон. Цього разу їх не зупинили стріли і каміння. Варвари все ближче підходили до римлян. Марк наказав двом першим лініям, що складалися з 20 центурій кожна, кинути пілуми. Відмінністю пілума від звичайних списів було те, що попадаючи в щит, пілум згинався і ворогу доводилося викидати щита, стаючи беззахисним. Але, германці знехтували втратами і, немов дикі звірі, зіткнулися з римлянами. Мечі вдарилися об мечі, списи ламалися об щити. Та варвари, не зважаючи на їхню відвагу, поступалися римлянам у рукопашному бою. Вони високо підіймали свої мечі, сокири, киї, але з несамовитою люттю їх опустити на римські щити, варвари не встигали тому, що легіонери в цей час кололи їх своїми короткими мечами – гладтусами. Здавалося, бій триває вже цілу вічність, а варвари все наступали на пагорб, не зважаючи на багатьох вбитих одноплемінників. Під Марком, що боровся в перших рядах вже вбили другого коня. Здавалося, що римляни просто впадуть від втоми, хоча, що регулярно першу лінію замінювала друга, а другу – третя. Перша ж в цей час відпочивала в тилу. Та ось натиск германців ослаб і незабаром вони почали відходити. Марк не міг, не мав права втратити такий момент і він кинув в контратаку свій резерв – 1-шу когорту, 800 найкращих легіонерів, які ще не брали участі в битві. Контратака першої когорти виявилася для германців фатальною. Легіонери першої когорти кинулися переслідувати ворога, безжально його рубаючи, ніхто навіть не збирався брати германців в полон, щоб перетворити на рабів. Всі хотіли помсти за смерть своїх товаришів – легіонерів, адже, легіон – це велика сім’я, де всі брати, брати по зброї. І Марк, щойно призначений легат, став завдяки цій перемозі справжнім Батьком легіону, легіонери його прийняли до себе в сім’ю. Бо ж, якщо його полюбила Фортуна – богиня удачі та щастя, то хіба ж він не став частиною однієї великої, нерозривної сім’ї – ім’я якої легіон. “Viktoria!”, “Перемога!” кричали легіонери V легіону, а 120 римських кавалеристів довершили розгром варварів, ввірвавшись в їх табір, і захопили багато трофеїв.

V легіон ще раз підтвердив, що недарма носить назву “Непереможений” навіть на чолі з новим, зовсім молодим легатом.

Альона Сидорчук



Римський легіон

Величний Стародавній Рим…

Це полісної Греції побратим

І могутня антична держава

Майже з всіма елементами права.

Римська державність побудована

За армійським принципом, де регламентовані

Усі сфери життя римських громадян.

І це не був чийсь фантастичний план.

Ментальність визначала це передусім,

Тож солдати й офіцери були для Риму всім:

Це чиновники, інженери й будівельники,

Зовнішньополітична збройна сила і тюремники.

© Сидорчук А., 2013

Армія, адміністрація, держава – як би єдине ціле.

І усе ж було поєднано ще й як уміло!

Та що й казати – просто унікально!

Отож, легіон – це основна військова одиниця,

Що складалася з кількох тисяч піхотинців,

Сотень вершників та легко озброєних солдат,

Які не входили в основний стройовий склад.

Легіон ділився на маніпули й центурії

По латині жмені, сотні й десятки ще – декурії.

До легкої піхоти належали велити,

Які завжди ішли за всіх попереду,

Але як бій вони невдало зав’язали

То в тил і фланги легіону відступали.

Перша лінія в порядку – це гастати,

Що вміли списом атаку відбивати.

Далі принципи і тріарії ішли,

Котрі теж важко озброєні були.

Легіон рушав у бій трьома лініями,

Які були між собою трохи розділеними.

З часом третя лінія резервом стає

І дуже часто долю битви вирішує.

Та як вступали у бій вони у невдалий момент,

То армія могла бути розбита ущент.

І тому у II ст. до н. е. Гай Марій

Когортою замінив військовий стрій.

І були вже тоді усякі військові чини

По-різному колись називалися вони.

У царський час у армії командувачем цар був.

За часів республіки консул цю посаду вже здобув.

На чолі легіону у республіці трибун стояв,

А в період імперії легат це місце вже зайняв.

Префект табору іще зазвичай призначався -

Так третій за старшинством пост називався.

Центуріони їм підпорядковувались,

Яких п’ятдесят дев’ять нараховувалось.

Прімпіл, найвищий серед центуріонів,

Він був один такий у всьому легіоні.

А ще як у кожній армії скрізь і завжди

Виділялися прапороносці, сурмачі та скарбники,

І квестор, відповідальний за фураж,

Рахівник і переписувачів цілий штат аж.

Така в армії була складна система…

І щоб діяло усе це безпроблемно,

Проводили навчання для бійців,

Де дисципліна була на першому місці,

А далі вчилися військовій тактиці,

І все це втілювалося на практиці.

За успіхи нагороджували залюбки.

І серед нагород: медалі, тріумфи й вінки.

Під час походу римляни табір будували.

Місце на південному схилі пагорба вибирали.

Табір обносили з усіх боків частоколом,

Валом заввишки шість метрів і глибоким ровом.

Усередині жертовники, трибуна й намети.

Ширина кількох вулиць – більше десяти метрів.

У кінці них – ворота і башти високі,

Що забезпечувало римлянам спокій.

Іноді армія лишалась там на усю зиму,

Й замість намету був барак або ж будинок.

Варто й озброєння увагою не обійти.

Це різні мечі, пілуми й захисні щити,

А ще дротики й пращі усілякі

Бо ж римляни – це воїни завзяті.

Щодо рис ментальності римлян,

То їх і дух у війську визначав,

Адже легіон і табір виглядають для нас

Як відображення і подоба civitas.

Тож можна впевнено сказати,

Що тоді легше битву вигравати,

Де один за всіх і всі за одного,

Де організація чітка й дисципліна строга.

Мораль цієї “казочки” проста,

Й вважаєм ми, що істина одна:

Не слід видумувать велосипед

Й дивитися завжди лише вперед.

А треба й у минуле оглядатись

Та досвіду якогось набиратись.

Не повторювати чужі помилки,

На прикладах історії учитись залюбки.

Тож набираймось усі мудрості

Починаючи ще з юності.

Учімось, слухаймо, читаймо

І про історію не забуваймо!
P.S. Закінчуючи вже писати,

Хочу читачам усім сказати…

Не судіть мене ви строго:

Це була всього лиш спроба

Історію подать неординарно

У незвичному для цього жанрі

І зацікавити всіх темою

З історії Стародавнього Риму.

Юлія Водько

Пригода

Ця дивна історія сталася з малим Петриком саме тоді, коли на уроці історії він з однокласником Миколкою глузував зі старогрецьких богів. Коли вчителька розповідала про гору Олімп та богів, Петрик почав сміятися, бо картинка в книжці його розвеселила. На картинці був зображений Зевс із блискавкою в руці. Петрик штурхонув Миколку під бік і вони почали реготати разом. Учителька помітила й суворо поглянувши на них, сказала: “Досить сміятися, бо Зевс розсердиться!” Але хлопців це лише розвеселило. Подальший день пройшов без пригод, а от ввечері…

Петрик лише хотів повторити домашнє завдання з історії, коли Зевс із картинки йому підморгнув. Петрик від здивування і сам здивовано кліпнув. Краще придивившись до картинки, він побачив, що Зевс усміхається і запрошує до себе. І от Петрик, не подумавши, доторкнувся до картинки. І тут як закрутилося, як завертілося… У Петрика земля кудись з-під ніг попливла, він відчув, що кудись летить.

Політ був довгим – хвилин двадцять. І от він уже стоїть на землі, а навкруги якась гориста місцевість і блакитне небо в хмарах. Десь удалині виднівся величезний білий будинок, а з іншого боку було видно широкі луки й сади. А напроти стояв величний чоловік у білому хітоні, із сивою бородою та блискавицею в руці. Чоловік посміхнувся і сказав:

– Привіт! Я Зевс – громовержець, верховний бог на Олімпі.

– На Олімпі? – Петрик так здивувався, що аж відкрив рот.

– Так, на Олімпі. І я той самий бог, у якого ти не вірив і з якого сміявся.

– Ой, я… Вибачте, я не хотів вас розсердити. А ми і справді на Олімпі?

© Водько Ю., 2013

І тут є усі інші боги?

– Звичайно є! Який же Олімп без богів? Тут усі мої родичі.

– Ой, невже я потрапив на Олімп! Вибачте, Зевсе, а можете мені все тут показати? Я ж ніколи не думав, що сюди потраплю. Коли я розповім своїм

друзям, вони помруть від заздрощів.

– Ну, мабуть, я можу тобі тут усе показати. У нас дуже рідко бувають гості. Добре, ходімо, я почну розповідати.

Вони рушили. Невдовзі почулися звуки музикий веселий сміх. І через хвилину побачили танцівників. Вони були у білих хітонах. Зевс посміхнувся, і сказав, що зараз вони бачать звичайний бенкет. Вони рушили знайомитися з усіма. Спочатку Зевс познайомив Петрика з Герою і розповів, що вона є покровителькою шлюбу та подружньої любові, охоронницею сімейних підвалин, помічницею вагітних. Вона чинно привіталася і посміхнулася. Це була висока жінка з гордою поставою. І тут увагу Петрика притягнули люди, які весело грали в м’яч. Це були троє жінок та троє чоловіків. Вони сміялися і намагалися щосили забрати м’яч один в одного. Петрик запитально глянув на Зевса, але той лише посміхнувся.

– Це мої діти: Аполлон – покровитель мистецтв та освіти; Діоніс – бог виноградарства й виноробства та Гермес – бог вогню та ковальства. А з дівчат тут є Артеміда – богиня рослинності, Афродіта – богиня кохання та Афіна – богиня мудрості. Вони завжди між собою змагаються.

– А це що за двоє чоловіків? Чому вони сваряться? Ой, починають битися!

– А, це нічого. Це мої брати: Аід – бог царства мертвих та Посейдон – бог моря. Як завжди з’ясовують, хто сильніший.

Раптом повз них пробіг прудкий юнак, за яким пробіг чоловік із мечем. Петрик навіть злякався, побачивши їх.

– А хто це? Чому він за ним женеться?

– Це Арей – бог війни та мій Гермес – посланець богів. Мабуть знову чимось допік Арею і той вирішив його побити. Але ти ж знаєш, що боги безсмертні, тому можеш не боятися.

Петрик зітхнув полегшенно, аж раптом побачив жінку, яка самотньо сиділа на камені біля води.

– Хто вона? Чому вона така сумна?

– Це Деметра, моя сестра. Вона є богинею родючості та землеробства. Вона сумує за Перидоною, яка зараз з Аїдом.

– А-а, мені її жаль. Ой, ми вже тут так довго. Мабуть батьки вже непокояться. Як же мені повернутися додому?

– Не турбуйся. Просто закрий очі й порахуй до трьох, я ж все-таки бог.

– Дякую Зевсе. Мені у вас дуже сподобалося. До побачення.

Петрик заплющив очі й порахував до трьох, розплющив їх у себе в кімнаті. На годиннику був той же час, коли він відкрив книжку. Петрик заплющив очі й усміхнувся. Сьогодні він засинав з думкою, що з богів сміятися не можна!

Ірина Грисюк


Каталог: files
files -> Стиль романтизм. Архітектура романтизму. Скульптура романтизму. Неоготика. Невізантійський історизм. Наполеонівський ампір
files -> Тема жанри камерно-вокальної музики
files -> Відділ освіти новомиргородської райдержадміністрації методичний кабінет
files -> Українські імена в світовій науці доктор філософії юрій дрогобич
files -> Уроку. "Весни розспіваної князь "
files -> Артюр Рембо (1854 1891)
files -> Видатні постаті херсонщини радянська епоха
files -> Курс лекцій київ «либідь» 1997 зміст передмова вступ тема східна азія. Тибет І великий степ у середні віки лекція китай (закінчення) Лекція великий степ
files -> О. П. Глазова рідна мова плани-конспекти уроків 9 клас Другий семестр


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Схожі:

Історія в літературних образах Збірник історико-літературних творів студентів історичного факультету Східноєвропейського університету імені Лесі Українки iconМетодичний посібник студентам історичного факультету з написання та оформлення курсових І дипломних робіт одеса – 2015
Вченою Радою історичного факультету Одеського національного університету імені І.І. Мечникова
Історія в літературних образах Збірник історико-літературних творів студентів історичного факультету Східноєвропейського університету імені Лесі Українки iconУрок української літератури і англійської мови (8 клас)
Обладнання: портрет Л. Українки, ілюстрації до творів, тзн, роздатковий матеріал, виставка літературних творів
Історія в літературних образах Збірник історико-літературних творів студентів історичного факультету Східноєвропейського університету імені Лесі Українки iconКозак Софія Веніамінівна Науковий ступінь: кандидат філологічних наук Вчене звання: доцент Посада: доцент
Посада: доцент кафедри німецької філології Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки
Історія в літературних образах Збірник історико-літературних творів студентів історичного факультету Східноєвропейського університету імені Лесі Українки iconЛисецька Наталія Григорівна Науковий ступінь: кандидат філологічних наук Вчене звання: доцент Посада: доцент
Посада: доцент кафедри німецької філології Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки
Історія в літературних образах Збірник історико-літературних творів студентів історичного факультету Східноєвропейського університету імені Лесі Українки icon«На гостину до Лесі Українки»
Лесі Українки; викликати інтерес до творчості Лесі Українки, до українського фольклору; прищеплювати зацікавленість до характеру...
Історія в літературних образах Збірник історико-літературних творів студентів історичного факультету Східноєвропейського університету імені Лесі Українки iconМетодичні рекомендації для студентів історичного факультету
Матвієнків С. М. Засоби масової інформації в політичному житті суспільства. Методичні рекомендації для студентів історичного факультету...
Історія в літературних образах Збірник історико-літературних творів студентів історичного факультету Східноєвропейського університету імені Лесі Українки iconЗбірник літературних диктантів із зарубіжної літератури для 9 класу
Посібник є збірником літературних диктантів із зарубіжної літератури для 9 класу
Історія в літературних образах Збірник історико-літературних творів студентів історичного факультету Східноєвропейського університету імені Лесі Українки iconЦе лише початок легенди коротка біографія
Лауреат Народної Шевченківської премії (Залізний Мамай), всеукраїнських літературних премій імені Василя Симоненка, імені Бориса...
Історія в літературних образах Збірник історико-літературних творів студентів історичного факультету Східноєвропейського університету імені Лесі Українки iconМирона тарнавського
...
Історія в літературних образах Збірник історико-літературних творів студентів історичного факультету Східноєвропейського університету імені Лесі Українки iconПейзажна та інтимна лірика лесі українки. Ст0яла я І слухала весну
Обладнання: виставка творів Лесі Українки, альбом «Леся Українка», презентаційні матеріали, цитатний матеріал «Геній в умовах заблокованої...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка