Конспекти уроків до теми «Портретний жанр в образотворчому мистецтві» 6 клас Тема уроку: Портрет як жанр образотворчого мистецтва. Портрети у творчості Т. Г. Шевченка. Портрет людини за уявою



Скачати 358,03 Kb.
Дата конвертації21.05.2017
Розмір358,03 Kb.
ТипКонспект

Конспекти уроків до теми «Портретний жанр в образотворчому мистецтві»

6 клас

Тема уроку: Портрет як жанр образотворчого мистецтва. Портрети у творчості Т. Г. Шевченка. Портрет людини за уявою
Мета: ознайомити з творчістю Т. Г. Шевченка; дати поняття про зображення голови людини в різних положеннях, пропорції її елементів; формувати вміння та навички здійснення аналізу творів мистецтва;

розвивати спостережливість, уважність, творче мислення, уяву; формувати навички роботи над портретом в різних техніках;

виховувати пошану та любов до мистецтва через розуміння творчості Т.Г. Шевченка.

Обладнання: для вчителя — відеоряд творів Т. Г. Шевченка у жанрі портрета, репродукції картин у різних видах та жанрах образотворчого мистецтва, роздавальний матеріал (картки «Пропорції елементів голови людини в різних положеннях»), плакат, що демонструє зміни профілю людини залежно від віку, нариси портретів, кращі малюнки учнів; для учнів альбом, графічні матеріали.

Вузлики на пам'ять

Портрет (франц. portrait) — 1) Зображення людини чи групи людей у малярстві, графіці, скульптурі, фотографії. 2) Жанр образотворчого мистецтва.

Портретист — художник, який малює переважно портрети; фахівець з портретного малярства.

Автопортрет (від грец. autos — сам і портрет) — портрет художника, виконаний ним самим.

Пропорція (від латин, proportio — співвідношення, розмірність)— співвідношення частин цілого між собою.

Хід уроку

І. Організація уваги учнів, оголошення теми та мети уроку

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Завдання класу.

Згрупувати репродукції робіт художників за видами та жанрами образотворчого мистецтва. (Результат роботи учні доводять класу.)



Проміжний підсумок.

Разом з учителем учні приходять до висновку, що існує багато різновидів портретного жанру.

Учитель представляє учням блок-схему

жанр образотворчого

мистецтва

психологічний

парадний

автопортрет

історричний

дружній шарж,

карикатура

графічні, живописні

скульптури

романтичний

характерний

побутовий

зображення людини

або групи людей

портрет

передають внутрішній стан, настрій людини, особливості епохи



рель’єфні портрети (медалі, монети, меморіальні дошки)

III. Вивчення нового матеріалу

Організація сприймання творів мистецтва.

Учитель звертає увагу учнів на відеоряд творів Т. Г. Шевченка, який висить на дошці.



Розповідь учителя.

Портрет — це зображення не просто людини, але людини конкретної, єдиної у своєму роді, не схожої ні на кого іншого, крім себе. Людина має ім'я та прізвище, наприклад: портрет Є. Кейкуатової (1847 р.), М. Максимович (1859 р.), А. Лагоди (1839 р.). Але в мистецтві часто можна зустріти портрети людей, імені яких ми не знаємо. Ім'я могло не зберегтися, забутися з часом, а може, і автор захотів сказати: «Портрет невідомої» (1837 р.), «Портрет невідомого» (1837 р.).

Усі ці портрети, які ми розглядали у відеоряді, належать одному з видатних діячів української культури Тарасові Григоровичу Шевченку (1814-1861 рр.). Шевченко був наділений багатьма рисами вдачі: палким вільнолюбством, великою працелюбністю, жадобою вчитися, широким діапазоном зацікавлень, тонким знанням людської психології. Якщо помножити це багатство вдачі на талант у поетичному слові й образотворчому мистецтві, то стає зрозумілою феноменальна природа його як людини і митця.

До жанру портрета Шевченко звертався впродовж усього свого творчого життя. Саме з огляду на тодішній попит на камерні акварельні портрети моделями Шевченка для замовних творів були люди різних суспільних станів та прошарків: дворяни, поміщики, митці, військові, чиновники та інші особи, що шукали знайомства з Шевченком як із доволі знаним майстром цього жанру. Зрозуміло, що у власній творчості український художник не міг не зважати на певні художні традиції.

У ряді портретів простежується прагнення Шевченка підкресли ти гармонійну сутність людини, вияскравити її моральну, інтелектуальну й фізичну досконалість. Для нього людина — міра всіх речей: митець бачить у ній лише прекрасне і високе. Ранні портрети кінця 30-х — початку 40-х років 19 ст. (К. Абази, М. Луніна, А. Лагоди та ін.) позбавлені драматичного відчуття. Це лагідні, вишукано одягнені друзі або ж замріяні жінки. Жодна тінь душевного неспокою, здається, не затьмарює їхніх облич. І водночас перед глядачем — небезтурботні особи, а цілеспрямовані характери, вольові натури. Темперамент і умиротворення, порив і доброзичливість — на цих психологічних, романтичних образах.

Вирази облич на портретах відзначає деяка загадковість, утілена насамперед у проникливих запитальних поглядах.

Шевченко взяв для себе чимало корисного від російської портретної школи — від О. Кіпренського, О. Венеціанова, К. Брюллова.

Є в його творах і риси, дотичні до західноєвропейського класичного портрета. Виходячи із видатних здобутків і стилістичної визначеності мистецтва своєї доби, він виробив свій власний погляд на людину. Особиста нота в його творах дуже сильна. Вона виражається в ретельному «вимальовуванні» вдачі й настрою; вона підтверджується і засобами виразності — шовковистими розмивками акварелі, ніжними напливами олійних фарб.

Шукаючи відповідних відтінків і переходів тонів для передачі свіжості молодих облич, гострих, раптових або ж елегійних поглядів (автопортрет, портрет Куліш), він прагне сплавити романтичну зовнішність своїх героїв з їх внутрішньою змістовністю. Миттєві почуття, які фіксуються поворотом голови, поглядом,— не випадкові імпульси, а виразники характерів.

Романтична наснаженість портретних образів помітно видозмінюється в умовах заслання. Шевченко переходить на монохромні графічні техніки (сепія, олівець), що наклало на його твори відбиток стриманості й навіть суворості. Але це не згасило в авторові схвильовано-піднесеного сприйняття дійсності, не вбило його людинолюбної вдачі. Портрети X. Вернера, А. Ускової, подружжя Бажанових, створені на засланні, характеризуються насамперед психологізмом, їх романтичність випливає з акцентування ліричних переживань і настроїв героїв. Усе чіткіше окреслюється потяг митця до типізації й жанрового трактування портретного образу.

Марія Максимович, портрет якої перед вами, надихнула Т. Г. Шевченка на створення однієї з найзворушливіших поем про життя Богородиці «Марія». В одухотвореному й чистому образі жінки відчувається стан побожного замилування, в якому перебував митець, малюючи любу його серцю молоду вродливицю. Вишивана сорочка, корсетка, разок коралів, до прозорості легка заколка-намітка, що підкреслює туге чорне волосся... Ці аксесуари не самоціль, а органічне середовище, це увиразнюється щемна лірично-тужлива сутність жіночого образу. Це портрет не тільки Марії Максимович, а й зображення української вроди, якою вона бачилася Шевченкові.

Жінки на портретах художника переважно дивляться на глядача, як колись дивилися на портретиста. Через такий безпосередній діалог поглядів митець проникав у душу моделей і надавав художньому образу того чи іншого психологічного змісту. На портреті Марії Максимович її великі, з вологим відблиском очі відведені вбік. І важко сказати, чи це зумовлено авторською настановою художника, чи сором'язливістю молодої жінки, яка не в силах витримати проникливого погляду інших захоплених, або й закоханих, очей. Дивлячись на портрет Ганни Закревської, згадуєш слова поета:


Моє свято чорнобриве...

Моє серце, моя зоре,

Раю мій, покою...
Ці слова мовлені про жінку з очима «аж чорними — голубими». Вродливиця полонила Шевченкове серце одразу, коли він побачив її на балу в Мойсівці. Зачарований поет на згадку про знайомство попросив у неї блакитну квітку, що прикрашала Ганнину сукню і, отримавши її, зберігав кілька років. Блакить домінує і в портретному образі, створеному в господі Закревських у Березовій Рудці: блакитна сукня, серпанком блакиті оповиті округлі жіночі плечі й шия. І, звісно, очі: сині, глибокі, зволожені, неначе щойно вмиті сльозою, але вже впокоєні легкою зажурою.

За словами Т. Г. Шевченка, «мало бачити, милуватися прекрасним, розумним, добрим чолом людини, треба намалювати його на папері й милуватися ним як витвором живого Бога».

І ми з вами сьогодні будемо вчитися створювати портрет людини з урахуванням власного бачення, а для цього ми ознайомимося з пропорціями елементів голови людини.

З чого ж починати малювати портрет людини?

Основне правило, без додержання якого неможливо ніколи навчитися малювати голову людини,— це постійне і довготривале виконання начерків з натури, але це стосується не тільки людини, а й будь-якої форми.

Запам'ятайте, що малювати треба від загального до часткового.

Що це означає?

Зараз ми намалюємо голову людини, прямо розташовану перед нами, на рівні очей, і повернуту обличчям до глядача так, що видно обидва вуха (фас).



Робота над формуванням навичок і вмінь.

Учитель виконує педагогічний малюнок на дошці, який супроводжує поясненнями. Учні одночасно виконують тренувальну вправу на зворотному боці попереднього малюнка.



Слово вчителя.

Намічаємо овал голови. Це потрібно робити дуже легкими доторками олівця, тому що потім, деталізуючи, дещо доведеться виправляти, убирати.

Подивіться уважно, скільки міста займає черепна коробка, волосся, лоб,висок, обличчя.

На рівні брів розділяємо ці частини лінією, яка показує взаємні пропорції двох основних частин голови. Ми повинні пам'ятати, що очі, ніс, рот, вилиці, вуха, підборіддя зв'язані й по вертикальних, і по горизонтальних лініях.

По вертикалі лінія побудови перейде через середину лоба, носа, ямки над верхньою губою, поділить симетрично губи на дві однакові частини, а також підборіддя. З інших вертикалей потрібно запам'ятати лінії, які йдуть від внутрішнього краю ока (сльозника) до зовнішнього краю ніздрі.

Відстань між очима дорівнює ширині ока, це визначить приблизно й ширину носа.

Треба пам'ятати, що всі ці правила — тільки схема, натура підкаже вам ті різниці, які допомагають створити індивідуальний образ.

Якщо уявити; собі голову у вигляді яйця, перев'язаного горизонтальними нитками, розташованими паралельно, отримаємо взаємне розташування очей, вух, кореня носу, лінії рота, вилиць, нижньої щелепи, підборіддя. Вухо лежить при нормальному положенні голови на рівні між лінією брів та нижньою частиною носа.

Звичайно, рідко припадає малювати голову в такому точно симетричному положенні, але, запам'ятавши ці правила, ви будете використовувати їх при малюванні голови в будь-якому положенні.

Робота над формуванням навичок і вмінь.

Учитель малює обличчя людини анфас і в профіль, при цьому пояснює будову ока, носа, рота і підкреслює, що всі ці форми збережуть своє взаємне розташування при будь-яких поворотах голови, якщо ми розглядаємо її на рівні очей.



IV. Практична діяльність учнів

Учні створюють портрет людини за уявою, користуючись картками-підказками (роздавальний матеріал):

Пропорції елементів голови людини в різних положеннях.

Загальний обрис голови людини у фронтальному (профіль, анфас) положенні близький до овалу, який розділяється лінією очей на дві рівні частини.

Обличчя розподіляється на три рівні частини: від початку волосся до лінії брів, від лінії брів до кінця носа, від носа до підборіддя.

Нижню частину обличчя від носа до підборіддя поділяємо ще на три частини. Верхня визначить лінію рота.

Верхній край вуха розміщений на рівні брів, нижній — на рівні основи носа.

Лінію очей у фронтальному положенні голови можна поділити на п'ять однакових частин, з яких друга і четверта частини припадають на очі.

Ширина носа дорівнює довжині ока, а ширина рота — майже подвійній довжині ока.

Учитель пропонує учням вибрати техніку виконання своєї роботи, наголошує, що малюнок починаємо, як завжди, з композиційного розташування зображення на аркуші паперу легкими доторками олівця до паперу. Слабкими лініями намічаємо поворот і загальний характер форми голови й звертаємо увагу на пропорції голови людини.

Визначаємо місце і напрям середньої лінії (симетрії), лінії очей, брів, носа, підборіддя і волосся, потім лінії рота, вух.

Після перевірки пропорцій приступають до малювання частин обличчя, виявляючи характерні риси.

Малюючи очі, уважно спостерігають їх вираз. В очах відображується духовний стан людини. Недарма народне прислів'я говорить: «Очі — дзеркало душі». Але головну увагу звертають на форму очей, її перспективні зміни. Слід запам'ятати, що око при положенні голови у фас будується за формою ромба, а при анфас та в профіль — за формою трикутника.

Малюючи волосся, треба пам'ятати, що воно лежатиме за формою голови і має своїми прядками підкреслювати її об'єм.



V. Закріплення нових знань і вмінь

Опитування.

Із творчістю якого художника ми познайомилися сьогодні на уроці?

Які художні засоби застосовував майстер у своїх роботах?

Який портрет справив на вас враження і чим?

За якими правилами ви-виконували малюнок голови людини?

VI. Завершення уроку

Учитель організовує виставку портретів. Учні роблять аналіз характерних помилок.

Учитель підводить підсумки — оцінює діяльність учнів на уроці.


Тема уроку: « Портрет у живописі, графіці, скульптурі»
Мета: формувати навички малювання портрета; закріпити вміння бачити пропорційні співвідношення різних частин обличчя; навчити порівнювати, шукати спільне та відмінне в творах мистецтва; навчити прийомів роботи з вугіллям; розвивати зв’язне мовлення ,здатність сприймати, розуміти і відтворювати твори мистецтва; виховувати засобами мистецтва високі моральні якості, прагнення до творчої діяльності; застерігати учнів від поверхневих поспішних висновків, допоти впізнавати свій внутрішній світ, виховувати почуття самокритичності, що сприяє формуванню здатності до рефлексії.

Обладнання: Репродукції портретів «Модеста Мусоргського» роботи Іллі Рєпіна, «Портрет Лопухіної» Івана Боровиковського, автопортрет Тараса Шевченка.

Хід уроку

І.Організація та мотивація навчальної діяльності.

ІІ. Оголошення теми і мети уроку.

Розумова розминка. Продовжити речення.

Портрет – один із жанрів…

Поряд із портретом у живописі існують інші жанри – це…

Камерний портрет – це…

Парадний портрет – це…

Груповий портрет – це…

Автопортрет – це...



ІІІ. Пояснення нової теми, узагальнення та систематизація знань.

У кожного великого майстра є полотна, що відкривають його таємницю, трагедію. Справжні документи про долю майстрів – їхні портрети.

Вдивіться у невелику колекцію портретів, що перед вами. Спробуйте перенестися туди, де художник створював своє полотно. Вдивіться в обличчя разом з художником, співпереживайте за долю натури. Такими бачили людей, що представляють минуле тисячоліття, художники – їхні сучасники, а якими бачимо ми їх ми, люди третього тисячоліття? Розгляньте ці портрети. Виразіть свої враження від картини.

Перший ряд – « Портрет Лопухіної»

Другий ряд – « Портрет Мусоргського»

Третій ряд – «Автопортрет Т. Г. Шевченка»


Малюючи портрет Мусоргського, Ілля Рєпін добре знав, що ці зустрічі двох добрих друзів закінчуються, і що вони більше ніколи не зустрінуться. Композитор був тяжко хворий, коли художник приїхав у військовий госпіталь, щоб зробити ескізи. Саме в цей час Мусоргському, як це буває перед смертю, стало легше. Він пожвавішав, повірив, що одужує. Рєпін чотири дні малював композитора. Він поспішав, боявся, що не встигне. Встиг, а через декілька днів Мусоргського не стало.

Не залишали байдужими художні полотна й поетів. Полянський у поезії « До портрета Лопухіної» писав:


Она давно прошла, и нет уже тех глаз,

И той улыбки больше нет, что молча выражали

Страданье – тень любви, и мысли – тень печали,

Но красоту ее Боровиковский спас.


Красуня Лопухіна померла молодою, і саме художник залишив нам, нащадкам, портрет прекрасної дівчини, що перебуває в стані меланхолічних роздумів. Тонкий, вишуканий силует поєднується з голубими, ніжно зеленими та ліловими відтінками.

Трохи менше століття відстань між двома портретами Мусоргського і Лопухіної, чи помітна ця відстань? Якщо так, то в чому вона проявляється? Порівняйте портрети.

Дивлячись на автопортрет Т. Г. Шевченка, ми бачимо портрет інтелігента, за пізнання прекрасного заплатив високу ціну. Тридцять сім років – не чоловік у розквіті сил, а ніби дідусь, прибитий горем і нуждою, що прожив тяжке і довге життя. Сумні очі, повні туги, водночас, високий лисіючий лоб, змарніле обличчя. Цей портрет Шевченко виконав у киргизькому степу чорною крейдою, замість дзеркала мав збанок з водою, бо в степу дзеркала не було.

За кожним портретом криється своя доля, своя трагедія. Яким було перше враження від знайомства з героями полотна?

Чому перше враження часто буває помилковим? Чи маємо ми право думати про людину погано, не знаючи її переживань, внутрішнього світу?

Чи змінилося у вас ставлення до героя полотна після того, як ви дізналися про історію її написання?

Чи змінилася ваша думка по Мусоргського після того, як ви дізналися про історію написання картини? Подумайте, чи маємо ми право думати про інших погано?

Людина не має права думати про іншу погано, тому що ми не знаємо внутрішнього світу інших і не знаємо, чому люди роблять ті чи інші вчинки, чим вони при цьому керуються. Можливо, ставши на місце інших, ми б теж так вчинили. Тоді й нас осуджували інші. Як би ми тоді себе почували?

Перед вами - циклічний малюнок, впишіть у центральне кола те, що є спільним для всіх продемонстрованих полотен.

А тепер хай кожен погляне у дзеркальце, які ви підготували для сьогоднішнього уроку.

Чи сподобалося вам те, що ви там побачили?

Звичайно, ви всі молоді і красиві. А тепер вдивіться уважніше, чи відповідає форма, яку ви побачили, внутрішньому змісту, вашому внутрішньому світу?

Як ви думаєте, що потрібно зробити людині, щоб зовнішня краса збігалася з красою внутрішньою, щоб її помітили ті, хто поряд, та щоб ваш портрет став справді досконалим?

Чи є у тебе таємниця, про яку знаєш тільки ти? Тепер уяви, що про неї знає ще хтось крім тебе. Які почуття тебе опанували? Тобі не приємно?

Що ви думаєте з цього приводу? Які відчуття у вас з’явилися?

Чи хочете ви стати кращими, чи вам і так непогано живеться?

Можливо відчуваєте потребу щось змінити? Тож пропоную трішки під корегувати свій внутрішній «портрет» , і ви побачите, скільки нових друзів у вас з’явиться.

Хто може зробити словесний автопортрет?

Якими ви себе бачите?

Хто бажає зробити словесний портрет учню, який погодився, щоб його намалювали?

Порівняйте словесний портрет та автопортрет, чим вони відрізняються?

А зараз під враженням почутого намалюйте портрет людини. Хто це буде, обирайте самі. Можливо, то буде портрет однокласника, чи може автопортрет.

У роботі вам допоможуть знання деяких пропорцій елементів портрета.

Починати роботу потрібно з малювання овалу. Далі розділяємо його навпіл вертикальною віссю. Вісь ділимо горизонтальними лініями на три рівні частини. У верхній розташовується лоб та брови, у середній - очі, ніс та вуха, у нижній – губи та підборіддя.

Головне у портреті - це очі, вони – дзеркало душі.

Жести рук можуть розкрити емоційний стан людини. Навколо голови має бути достатньо простору, тла – стільки, щоб «портретові було чим дихати».

Пам’ятайте, не можна спершу промалювати око, ніс чи вухо. Малюючи одне, не забувайте про інше, бо вийде не портрет, а набір з окремих деталей обличчя.

Що ж , за діло. У вас усе вийде. Малюнок виконуємо спершу графічно, за допомогою олівця, а потім спробуйте передати колір обличчя та світлотіні фарбами. Про їх властивості ви маєте знати вже достатньо. А також, малюючи портрет, пам’ятайте, що закон перспективного скорочення застосовується не лише у пейзажі, натюрморті, а й у портреті.



ІV. Практична робота учнів.

Упродовж самостійної роботи учнів, проводжу поточний інструктаж, аналіз роботи, вказую на недоліки та аналізуємо помилки.



V. Підсумок уроку.

Закріплення вивченого матеріалу та оцінювання:

Як ви думаєте, коли художник-баталіст змальовує в картині п’ятдесятьох людей, це буде натовп чи п’ятдесят портретів різних людей?

Які пропорційні співвідношення обличчя ви запам’ятали?

За допомогою яких деталей художник передає грані характеру людини?

За бажанням учні демонструють свої роботи на клас. Учні всі разом аналізують роботи однокласників, та вносять пропозиції щодо оцінок.



VІ. Виставлення оцінок
Тема уроку: Портретний живопис. Портрет друга
Мета: ознайомити з розвитком портретного живопису, продовжити знайомство з творчістю художників-портретистів; учити аналізувати і порівнювати пропорції елементів обличчя людини; формувати навички роботи над портретом фарбами;

розвивати вміння передавати характер людини, її психологічну характеристику та почуття засобами портретного жанру;

виховувати інтерес до творів образотворчого мистецтва.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: для вчителя відеоряд творів художників-портретистів різних епох, репродукції живописних портретів, роздатковий матеріал (картки «Міміка»), кращі малюнки учнів;

для учнів альбом, фарби, пензлі, палітра, графітовий олівець, гумка, серветка, склянка з водою.

Хід уроку

І. Організація уваги учнів, оголошення теми та мети уроку

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Перевірка домашнього завдання.

Варіант І. Учні демонструють та аналізують підібрані ними портрети.

Варіант ІІ. На дошці записані окремі художні твори, що належать до портретного жанру. Учні повинні розподілити їх за різновидами.

Клас спостерігає, аналізує, підводить підсумки.



Опитування.

Що таке портрет?

За допомогою яких засобів художник передає психологічний та емоційний стан людини, її характер?

III. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя.

Протягом століть художники різних епох з великою зацікавленістю зверталися до образу людини. Через образи людей вони висловлювали свої роздуми про людське життя. Майстри різних поколінь втілювали в зображення людей свої уявлення про кращі риси людської натури — щирість, довірливість, духовну чистоту, допитливе пізнання світу, прагнення до доброти та краси.

Сьогодні на уроці в розвиток цієї віковічної для мистецтва теми внесемо свій вклад і ми.

IV. Вивчення нового матеріалу

Організація сприймання творів мистецтва.

Учитель звертає увагу учнів на відеоряд творів художників-портретистів різних епох, який висить на дошці.



Розповідь учителя.

Мистецтво портрета народилося кілька тисячоліть тому і завжди захоплювало художників. Протягом деяких епох, цей жанр розквітав з особливою силою. Так було у Стародавньому Єгипті. Фаюмські портрети (за ім'ям оазису Фаюм), знайдені у 1887 р. в похованнях на території Середнього Єгипту,— «Портрет римлянина» (кінець 1 ст. н. е.) та «Портрет юнака в золотому вінку» (початок 2 ст. н. е.) — це перші відомі нам портрети станкового живопису. Їх відрізняє помітно великий інтерес до особистості, з якої писався портрет, прагнення виявити його індивідуальні риси, духовну напругу. Складається враження, що вони написані з натури.

В епоху Відродження портретний жанр розвинувся з новою силою. Найбільш яскравий представник цієї епохи — Леонардо да Вінчі, який створив добре знайомий вам шедевр — картину «Джоконда» (1506 р.). Леонардо хвилює питання про місце людини у цьому світі, і отже, одну з багатьох відповідей він виявляє в усмішці незрівнянної Мони Лізи,— ця посмішка є знаком повного усвідомлення короткочасності людського існування на землі та покірності Вічному порядку.

«Дама з горностаєм» (1490 р.) Леонардо да Вінчі — один із кращих в історії людства портретів. Уражає контраст між виглядом молодої жінки, яка випромінює потужну внутрішню енергію і силу, й образом маленького полохливого звірка — пухнастого горностая. Горностай здавна вважався символом чистоти та дівочості...

Особливого розквіту набув портретний живопис у 17 ст., яке подарувало світові великих майстрів: Рембрандта Гарменса ван Рейна (1606-1669 рр.), Франса Гальса (між 1581 і 1585-1666 рр.), Ван Дейка Антоніса (1599-1641 рр.), Веласкеса Родрігеса де Сільва (1599-1660 рр.).

В Україні портрет став одним із найпопулярніших жанрів образотворчого мистецтва вже в 17 ст.

У середині 17 ст. у Києві створюються умови, надзвичайно сприятливі для розвитку мистецтва. Починається так званий «козацький ренесанс». І хоч протягом цілого століття утримувалося старозавітне іконне письмо, реальних перспектив розвитку воно вже не мало і без ніяких зовнішніх впливів мусило поступитися перед світським живописом.

У спостережливості щодо зовнішніх прикмет, в дотепному підкресленні неповторно-індивідуального українські портретисти, як правило безіменні, досягли великої досконалості: «Портрет Івана Самойловича», «Портрет Леонтія Свічки», Микола Петрахнович «Портрет Варвари Лангіш» (1635 р.) та ін. Виразні психологічні образи, життєво конкретні, то викривальні, то позитивні, а поряд з ними — ніжні, ліричні.

Розквіт портретного мистецтва в Україні припадає на 18-19 ст. Відомим майстром портрета був художник Д.Левицький (1735-1822 рр.). «Портрет І. М. Долгорукого» (1782 р.) написаний м'яко і водночас матеріально. Об'єктивна характеристика, жвавість розуму, одухотвореність моделі. «Портрет невідомої у блакитній сукні» (1784 р.) — світська красуня, ввічлива посмішка у зверхньо-лукавому погляді сірих очей, певний відтінок холодності.

Значний внесок у розвиток портретного жанру зробив також український художник В. Боровиковський (1757-1825 рр.). «Портрет полковника П. Руденка» (1778 р.). Традиційна композиція (зображення постаті на повний зріст). Руденко стоїть перед глядачем, владно спираючись на палицю правою рукою і впершись у бік лівою. Темний каптан широко розпахнутий так, що видно коричневі вилоги, а під ним світлий жупан, підперезаний широким слуцьким поясом, і руків'я шаблі з золотою китицею. Художник майстерно володіє відтворенням орнаменту та правдоподібності деталей, його вабить м'яке моделювання форми, широко, декоративно покладений колір.

Творчий почерк Левицького — чітко побудована композиція, увага до деталей, переважно холодний колорит — робить створені ним образ трохи пафосними. Усі ці риси притаманні парадному портрету, до якого належать кращі роботи Левицького. У Боровиковського також присутня натхненність, образи його сентиментальні.

Ціла плеяда видатних живописців 18-19 ст. формує уяву про нову людину. Д. Левицький, В. Боровиковський, О. Антропов, І. Аргунов, Ф. Рокотов — ці знамениті художники, як і багато інших, уже не просто зображують на своїх полонах того чи іншого персонажа, а активно будують образ свого сучасника. Саме портрету ми сьогодні зобов'язані уявою про людей тієї епохи, їх побут, звички, пристрасті та настрої.

Саме портретисти були тим самим дзеркалом, в яке дивилося суспільство. Дзеркалом не завжди безпристрасним, але завжди уважним. Чоловіки і жінки, воєнні, вельможі, простий люд — герої полотен різноманітні, але тема їх загальна — людина, характер, особистість.

Що ж приваблює нас у цих роботах через майже два століття з часу їх створення? Великі майстри портрета завжди уважні до внутрішнього світу і духовного стану своєї моделі. Безумовно, такий підхід ще далекий від справжнього психологізму, однак в ще більшій мірі він віддалений від портрета 17 ст., з його ієратичною застиглістю рис і поз, з його іконописною декоративністю кольору й умовністю об'єму.

На українську тему писали деякі російські художники-портретисти, зокрема В. Тропінін (1780-1857 рр.), який близько 20 років прожив в Україні. Твори художника доносять до нас образи його сучасників, у них висвітлюється частина людської історії, особливості стосунків між людьми. Художник прагнув відтворити характерні риси кожної моделі, втілити своє уявлення про народну красу.

Твір В. Тропініна «Дівчина з Поділля» вражає нас не лише своєю майстерністю, але насамперед теплим почуттям у ставленні до моделі. Художник уважно змальовує типову подільську сорочку, корали на шиї, дівочий головний убір,— пастозно покладені фарби добре відтворюють фактуру зображеного, у цьому всьому він бачить високохудожні атрибути народного побуту, водночас віддаючи перевагу людям. Гарний овал молодого смаглявого обличчя прорисований з великою майстерністю, як і малюнок проникливих карих очей і усміхнених губ. Обличчя відзначається гармонійною красою і національною типовістю.

На відміну від романтично-ідилічного забарвлення селянських жіночих образів у чоловічих портретах художник більший наголос робить на героїзації моделі. В «Портреті українського селянина» Тропінін зображує селянина мужнім і вольовим. Тло позбавлене будь-якого антуражу :— обличчя з відкритим поглядом розумних очей виразно моделюється світлотінню. Характерна зачіска, невеликі виразні вуса, гаптований кобеняк і розшитий комір сорочки надають портретові яскравого національного колориту. Художник зосереджує увагу на внутрішньому стані героя.

Художником, чиє ім'я стало символом передвижництва, був І. Рєпін (1844-1930 рр.). Він дав нові імпульси й побутовому, й портретному, й історичному живопису. Гостра, прониклива увага до людини — найяскравіша риса творчості Рєпіна. Про це добре сказав один із численних дослідників його мистецтва: «Рєпін — справжній відкривач людей. Він бачить їх там, де інші не помічають, він зображає їх так, як інші не зображали. Він — портретист усіх класів, усіх верств, усього народу».

Портрет М. Мусоргського (1881 р.) — одне з найвищих досягнень Рєпіна. Написаний за кілька днів до смерті композитора прямо, в лікарні, портрет, як свідчать сучасники,— дуже схоже зображений Мусоргського. Художник показав натхнення, що перемагає неміч і смерть, розповів про трагічну долю людини, що призвела її до загибелі, про страждання і благородство, про велику силу мистецтва.

Мусоргський тяжко і безнадійно хворий: громіздка фігура, набряклі повіки, зловісне колірне поєднання — мутно-зелений халат із малиновими вилогами — віщує кінець, згасання життя. Але прекрасно написана голова з гарним високим чолом, уважний і водночас довірливий, майже по-дитячому щирий погляд наче перемагають передсмертну тугу, примушуючи й глядача думати про світле, значне, велике.

У музеях України зберігається багато прекрасних творів російського живопису кінця 19 — початку 20 ст. — часу загострення класових суперечностей в суспільстві.

Однією з найбільших постатей в мистецтві був В. Сєров. Творячи в річищі реалістичних традицій, він постійно прагнув до нових художніх вирішень. Художник пише одну з найкращих своїх картин — портрет Вірочки Мамонтової, який увійшов у російське мистецтво під назвою «Дівчинка з персиками» (1887 р.).

Сєров відобразив не просто жвавість, безпосередність, поривчастість вдачі Вірочки, він написав саму юність, радісну і світлу, юність художника, який вдячно дивиться на світ.

Найкращі портрети Сєрова — це портрети людей творчих, обдарованих, відданих мистецтву. Ось гордий, величний співак («Портрет Ф. Тамньо», 1890 р.), ось натхненний, темпераментний артист, який підкоряє своїм талантом («Портрет Ф. Шаляпіна», 1905 р.).

Інший відомий представник портретного живопису — Б. Кустодієв. Важливою віхою розвитку його як портретиста став « Портрет Ю. Є. Кустодієвої, дружини художника» (1909 р.). Усім незвичайним ладом портрета, у композиції якого велику роль відіграє пейзажне тло із зеленню та стовбурами беріз, Кустодієв створив світлу, піднесену, ліричну атмосферу. У декоративності колірних контрастів, у дзвінкому акорді червоної плями візерунчастої хустки є щось від народного мистецтва. Усе це гармонійно поєднане з національними рисами чарівного й сповненого жіночності обличчя портретованої.

Бадьоре, життєрадісне сприйняття світу було притаманне і творчості З.Серебрякової, де відобразилися пошуки світлого, гармонійного початку в образах сучасності. Такий є портрет раннього періоду «П'єро (Автопортрет у костюмі "П'єро")» (1911 р.) в якому художниця створює театралізований образ, що не традиційно журливий і меланхолійний, а трохи сором'язливий, сповнений лукавства, радісного відчуття життя. В усьому його вигляді, у чарівливо незграбній поставі проступає принадність та жіноча грація, що видають гру, перевтілення художниці.

Творчість Б. Григор'єва відрізняється від інших поєднанням гострої спостережливості та гротескної загостреності – засобами, якими він користувався для показу «зворотного боку життя». У «Дамі в чорному» (1917 р.) помітно певний дисонанс, що має драматичний підтекст, який полягає у поєднанні «шикарного» костюма, пози жінки і якоїсь беззахисності, яка читається в її простуватому обличчі з нафарбованими губами та сумними очима. За її спиною — сонне місто у вранішньому серпанку, безлюдне подвір'я, багатоповерхові будинки з неначе підсліпуватими вікнами. Здається, що «дамі» самотньо й не дуже затишно.

Творчість Ф. Кричевського приваблює тим, що ідейним і сюжетним корінням глибоко сягає у товщу народного життя і водночас є яскравим виявом натури самого художника. «Автопортрет у білому кожусі» (1926—1932 рр.) має виразно монументальний характер, образ його героїзований, позбавлений буденних рис. Художник зображує себе на повний зріст. Упевнено спираючись ногами в землю, узявшись руками в боки, він ніби готовий мужньо зустріти відкритими грудьми всі незгоди, готовий до боротьби. Дещо знижений горизонт і наближене тло, на якому постать вимальовується виразним силуетом, фрескова локальність фарб посилюють враження монументальності. Разом з тим, художник вдається і до тонких живописних розробок, майстерно написавши світлий полтавський кожух на світлому ж тлі.

Творчість О. Дейнеки найвиразніше визначила новаторський характер радянського мистецтва. У лаконічності й монументальності живописної мови художника немов відбилися ритми і розмах творчого життя країни.

До числа типізованих образів Дейнеки належить «Жіночий портрет (Портрет С. І. Л.)» (1944 р.). У вільній та невимушеній поставі портретованої криється своєрідна пластична гармонія, а в дещо аскетичній подобі моделі вловлюється і сила характеру, загартованого злигоднями воєнного лихоліття, і нерозтрачена жіночність.

Художник різноманітних творчих зацікавлень, А. Мильников поряд із монументальними композиціями багато уваги приділяє інтимно-ліричним мотивам. Ясна гармонія сіро-блакитних тонів, м'якість живопису відповідають світлому, безтурботному світу дитинства, розкритому в картині «Вірунька на дачі» (1957 р.).

Прекрасний дитячий портрет «Моя сестричка» (1978 р.) створила А. Камінська. Мале дівчатко зображене на тлі перших своїх малюнків. Зосереджена та енергійна, ця мала істота з великими голубими очима — справді творча натура. Сильна індивідуальність проступає вже тепер крізь дитячу простодушність. Дівчинка міцно стискає в маленькій ручці пензель і щось обдумує, дарма що на неї з нетерпінням чекає її друг — маленький песик.

У полотні «Дівчинка з червоними бантами» (1970 р.) М. Андруненка постать чарівної дівчинки, зображеної на тлі новобудов сучасного села, сприймається як символ нового покоління, сповненого бадьорої енергії та запалу, впевненого у своїй долі.

Творчі поривання юності втілив М. Ткаченко у портреті «Дебют» (1977 р.), де зображено дівчинку-скрипальку перед виступом на сцені.



V. Практична діяльність учнів

Учні виконують портрет друга кольором, дотримуючись такої послідовності:

Обрати об'єкт для малювання.

Продумати сюжет портрета (розкрити характер людини через навколишнє середовище, тло, позу, жест, вираз обличчя, одяг).

Вирішити композиційне розташування.

Намітити олівцем загальний характер голови людини та її основні елементи (у фас, анфас (3/4), профіль).

Уточнити форми обличчя з передачею індивідуальних анатомічних і психологічних рис моделі (використовуючи картку-підказку «Міміка»).

Передати локальні кольорові співвідношення (тло, обличчя, одяг людини).

За допомогою кольору показати характер моделі (весела, сумна, замріяна тощо).

Перевірити, чи досягнуто мети при зображенні портрета. При виявленні недоліків допрацювати.

Під час роботи учнів учитель здійснює індивідуальний контроль.

VI. Закріплення нових знань і вмінь

На цьому етапі уроку ефективно використати метод «Мікрофон».



Опитування.

Із якими художниками-портретистами ви познайомилися сьогодні на уроці?

Які портрети вам сподобались найбільше і чим?

Якої послідовності дотримувались при виконанні портрета друга кольором? Охарактеризуйте кожний етап малюнка.



VII. Завершення уроку

Учитель організовує виставку «Портрет друга». Учні, використовуючи «авторське крісло», захищають свої роботи та розповідають про найкращого друга.

Учитель підводить підсумки — оцінює дітей.

Тема уроку: «Мамина посмішка »



Мета: Навчити: портрет, як жанр обратворчого мистецтва; особливостям пропорцій та будови голови людини; спроби умовноі пердачі простору.

Розвити: уміння передавати на малюнках образи людей їх настрій графічними засобами.

Виховати: самостійність і відповідальність та охайність під час виконаня роботи; любов та повагу до матусі, чуйність, доброту, милосердя, лагідність, вдячність.

Оснащення уроку:

Матеріали та інструменти: Графічний олівець, ластик, папір.

Зоровий ряд: Репродукції портретів художників: А. Дейнека «Мати», I. Репін «Портрет Е. Батащевої», ", О. А. Кіпренський "Портрет О. С. Пушкіна", В.А. Сєров "Дівчинка з персиками", Леонаро да Вінчі “Мадонна Літа”, Рафаель “Сикстинська Мадонна ”, плакат: "Пропорції обличчя", малюнки у файлах "Пропорції обличчяна кожну парту, головоломка « Нема того краму, щоб пошити рідну маму», кросворд "Чим малювати";

Літературний ряд: вірш В.Гринько «Про матусю».

Хід уроку:

1.Організаційний момент.

Добрий день, діти! Сідайте! Скажіть, хто сьогоні відсутній?



2. Актуалізація опрних знань.

Діти, на минулому уроці ви познайомилися з різновидами портретів. Сьогодні ви познайомитесь з пропорціями обличчя людини і навчетесь зображувати обличчя людини відповідно до пропорцій.

Проведемо урок-змагання між рядами. За кожну вірну відповідь команда буде отримувати картку. За кожну добре виконану роботу теж отримаєте картку.

Всі члени команди, яка набере найбільшу кількість карток і стане переможцем - отримають за урок по дві п'ятірки.

1. Назвіть жанри образотворчого мистецтва, до яких відносяться ці картини. (Пейзаж, натюрморт, анімалістичні жанр, портрет).

2. Як називають художника, який пише пейзажі? Море? Тварин, птахів? Портрети?

3. Що називається портретом? (Портрет - це жанр образотворчого мистецтва, в якому художник зображує людей.)

4. Що таке автопортрет? (Зображення художником самого себе.)

5. Назвіть види портретів. (Парадний, камерний, психологічний. соціальний)

6. Як називаються портрети по кількості зображуваних людей? (Індивідуальний, подвійний, груповий.)



3. Мотивація навчальної діяльності.

Головоломка

« Нема того краму, щоб пошити рідну маму».

А які вірші ви знаєте про маму? (учні розповідають вірші, які знають. Потім вчитель зачитує).
Ще в колисці немовля

Слово «мама» вимовля.

Найдорожче в світі слово

Так звучить у рідній мові:

Мати, мамонько, матуся,

Мама, матінка, мамуся –

Називаю тебе я,

Рідна ненечко моя!


4. Виклад нового навчального матеріалу.

Щоб намалювати портрет своєї матусі, спочатку виконаємо декілька вправ:

1) Намалюйте овал для обличчя, який розділіть вертикальною штрих-лінією на дві половини, так як обличчя симетричне, тобто ліва і права його частини схожі, однакові.

2) Визначимо обличчя, лінію росту волосся.

3) Вертикальну лінію розділимо на три рівні частини.

4) Проведемо дві горизонтальні лінії. Проведемо ще дві горизонтальні лінії знизу і зверху овалу. Підпишемо назви цих ліній. (Лінія підборіддя, лінія підстави носа, лінія брів, лінія росту волосся.)

Що ви можете сказати про відстані від лінії підборіддя до лінії підстави носа, від лінії підстави носа до лінії брів, від лінії брів до лінії росту волосся? (Вони рівні.)

Проведемо додаткову штрих-лінію голови. Вона розташована на відстані рівному половині однієї частини обличчя. Брови розташовані на лінії брів. Відстань між очима відповідає ширині одного ока, яка у свою чергу дорівнює ширині носа. (Окремо розглянемо малюнок очі).

Початок носа розташовано де? (На лінії підстави носа.)

Ширина рота дорівнює відстані від однієї зіниці до іншї? Нижня губа розташована на лінії ділить навпіл відстань від лінії підстави носа до лінії підборіддя?

Де розташоване вухо? (Між лінією брів і лінією підстави носа.)

5. Кросворд "Чим малювати"

1. Вид образотворчого мистецтва, основними засобами художньої виразності якого є лінія, штрих, крапка, пляма. (Графіка).

2. У мистецтві – стан спокою, рівноваги. (Статика).

3. Один із засобів художньої виразності графіки. (Лінія).

4. Обрис фігури або предмета.(Контур).

5. У мистецтві – стан, який пов’язаний з рухом.(Динаміка).

6. Однотонне зображення фігур і предметів, переважно у вигляді чорної плями з виразними зовнішніми обрисами.(Силует).

7. Різко окреслене протиставлення.(Контраст).

8. Риска, лінія, що виконується одним рухом руки. (Штрих).

6. Актуалізація набутих знань.

1. На скільки рівних частин ділиться відстань від лінії підборіддя до лінії росту волосся? (3.)

2. Чому дорівнює відстань між очима? (Ширині одного ока.)

3. Що дорівнює відстані однієї зіниці до іншої? (Ширина губ.)

4. Що розташоване між лінією брів і лінією підстави носа? (Вуха.)

5. Що розташоване на лінії, що поділяє навпіл відстань від підборіддя до підстави носа? (Нижня губа.)



7. Самостійна робота учнів.

Діти, зараз ви будете самостійно намалювати обличчя матусі. Та пам'ятайте, що починати малюнок треба з композиційного розміщення голови на аркуші. Виконуючи роботу пронизуйте її теплом та любов'ю да рідної неньки. Починайте працювати, кому буде необхідна моя допомога підіймайте руки, я підійду.



7. Підведення підсумоків уроку.

В кінці уроку робиться виставка робіт.

Виставлення оцінок.

Домашнє завдання: Підібрати портрети з журналів, газет, книг




Тема уроку: «Портрет казкового богатиря»



Мета: Навчити: елементарним відомостям з пластичної анатомії обличчя людини і послідовність роботи над малюнком портрету, розширити і поглибити знання учнів про створення образу людини (казкового герою); аналізувати і підкреслювати окремі деталі, щоб домагатися більшої виразності в портреті.

Розвити: навички роботи над малюнком; окомір, твердість руки та навички використання графічних матеріалів; уважність учня на характерні риси обличчя, що виражають внутрішній світ людини, його індивідуальні особливості, притаманні тільки цій людині.

Виховати: самостійність і відповідальність та охайність під час виконаня роботи.

Оснащення уроку:

Матеріали та інструменти: Графічний олівець, ластик, папір.

Зоровий ряд: Таблиці, малюнки ілюстрації із зображенням богтиря.

Хід уроку:

1.Організаційний момент.

Добрий день, діти! Сідайте! Скажіть, будьласка, відсутніх.



2. Актуалізація опорних знань.

Діти, на минулому уроці ви познайомилися з різновидами портретів, познайомилися з пропорціями обличчя людини і навчилися зображати обличчя людини відповідно до пропорцій.

Що називається портретом? (Портрет - це жанр образотворчого мистецтва, в якому художник зображує людей.)

А на сьогоднішньому уроці ми будемо зображати портрет казкового богатиря.

Чи любите ви казки?

Які з них вам подобаються найбільше?

Пригадайте, який народний твір називається казкою?

Як називаються казки. Створені народом?

Які народні казки ви знаєте?

Як називаються казки, складені письменниками?

Які з них вам відомі?

3. Мотивація навчальної діяльності.

Богатирі і в казках і в картинах художників завжди зображались войовничими, кремзними але добрими і справедливими людьми.

Згадуючи зміст билин «Ілля Муромець і Калин - цар», «Вольга і Микула», «Ілля Муромець і Соловей - розбійник», «Добриня і змій», «Альоша Попович і Тугарин». Вороги не раз нападали на Русь, розоряли її. Захисникам рідної землі, хоробро билися з поневолювачами, і присвятив народ свої билини.

Давайте розглянемо картину У. Васнецова «Три богатирі». Що ми бачимо? Трьох могутніх богатирів, які найбільш часто зустрічаються в народному епосі, разом діють, допомагають один одному.

Ви знаєте, як їх звуть? (Ілля Муромець, Добриня Микитич, Альоша Попович).

Художник відобразив народне розуміння богатирської сили, шляхетності й мужності. Захист Батьківщини, віддане служіння їй, своїм співвітчизникам-священний обов'язок. Образи билинних героїв гранично узагальнені, збірний, але разом з тим у кожному богатиря є щось своє, особливе. Ілля Муромець належить людям праці. Для його характеристики в билинах використовуються слова «добрий», «славний», «найзавзятішим», а епітетом «старий» підкреслюється його мудрість. Добриня Микитич стриманий, уважний і освічений. Альоша Попович - самий молодий, веселий, винахідливий і пустотливий. Всі вони захисники рідної землі, кращі сини російського народу. Билини та казки ріднить героїко-фантастичний метод зображення, зіткнення добра і зла, оцінка подій та осіб, неодмінна перемога героя і добра. У давні часи билини співалися під гуслі, а пізніше співалися і без музичного супроводу. Наспіви були велично-спокійні.

Про одних і тих же героїв написані різні твори: Музичні, театральні, літературні, мальовничі. Автори по-різному бачили і прагнули висловити героїв, одні й ті ж ідеї, художні образи. Але всі вони доповнюють один одного. Давайте згадаємо зміст билин «Ілля Муромець і Калин - цар», «Вольга і Микула», «Ілля Муромець і Соловей - розбійник», «Добриня і змій», «Альоша Попович і Тугарин змій».

4. Виклад нового навчального матеріалу.

На сьогоднішньому уроці, ми будемо зображувати портрет богатиря.

Портрет - це жанр образотворчого мистецтва, в якому художник зображує людей. Це один з складних і разом з тим надзвичайно цікавих жанрів мистецтва. Портрети допомагають нам відчути характер людини, її настрій в даний час.

Зображення богатиря базується на основних пропорціях зображення портрету. Але роботу слід починати з композиції малюнка. Композиція малюнка повинна займати весь формат аркуша. Так як голова людини має витягнуту форму, аркуш паперу покладіть перед собою вертикально. Намалюйте овал обличчя. Зверніть увагу, ширина обличчя менше висоти (співвідношення приблизно 5: 7). Не забудьте залишити зверху місце для зачіски, знизу для зображення шиї та плечей. (Учні починають малювати, звіряючи свої малюнки з малюнком викладача на дошці.)

Вирішіть, якого саме богатиря ви будете малювати і як він буде виглядати.

Пам'ятайте форма очей овальна, відстань між ними приблизно дорівнює оку Очі бувають маленькі і великі, вузькі і широкі, за кольором - блакитні, сірі, карі, зелені.

Брови знаходяться над очима і розташовуються на допоміжній горизонтальній лінії. Брови теж бувають широкі і вузькі, прямі і вигнуті.

Нижня частина обличчя ділиться на дві частини допоміжної горизонтальною лінією на висоті. На ній розташовується кінчик носа з симетричним правим і лівим крилом. Ніс має форму піраміди чотиристоронньої. Ніс так само може бути короткими довгим, кирпатим, "орлиним", "картоплею", прямим або "грецьким".

Далі малюємо губи, верхню і нижню. Вони розташовуються нижче носа і мають хвилеподібний контур. Довжина губ становить розмір від середини зіниці одного ока до середини зіниці іншого очі. Губи можуть бути вузькими, середніми, товстими і роздутими.

Підборіддя і вилиці чітко і різко окреслені. Зачіски, традиційно – довге волосся, але й не забудьте про шолом. Шия в два рази вже ширини голови.



5. Самостійна робота учнів.

Для людини в усі часи поняття про красу зводилося до правильних пропорціях. Дотримуючись цього напрямку, художники досягали блискучих вершин мистецтва. Ми сьогодні з вами теж спробуємо намалювати портрет богатиря.



Починайте працювати, кому буде необхідна моя допомога підіймайте руки, я підійду.

6.Підведення підсумків уроку.

В кінці уроку робиться виставка робіт. Виставлення оцінок. Спасибі за роботу. До побачення.
Каталог: download -> version
version -> Зміст Біографія
version -> Методичні рекомендації щодо вивчення світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2010-2011 навчальному році
version -> Методичні вказівки для роботи студентів розроблені відповідно до робочої програмою дисципліни "Історія української культури" для студентів денної форми
version -> Ведуча: Дивися, безкрайнєє, синєє небо, Стоїть над землею, неначе шатро. Воно посилає любов нескінченну І щиро дарує надію й любов ведуча
version -> Курс лекцій Кесоттеїкіесі Ьу Ле Міпізігу о Есіисаіїоп аз а Іехі-Ьоок ґог зішіепуз оґЬізіогісаі зресіііііез оґШе
version -> Розділ І. Лексичне значення іменника лексичні групи іменників ключові питання
version -> Від особистості письменника або особистості героя літературного твору до особистості учня
version -> Павленко Марина «Русалонька із 7 – В. В тенетах лабіринту»


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Конспекти уроків до теми «Портретний жанр в образотворчому мистецтві» 6 клас Тема уроку: Портрет як жанр образотворчого мистецтва. Портрети у творчості Т. Г. Шевченка. Портрет людини за уявою iconПоловець Д. С. вчитель худ культури
Поняття та терміни. Живопис, пейзаж, побутовий жанр, портрет, автопортрет, історичний жанр, колорит, репродукція
Конспекти уроків до теми «Портретний жанр в образотворчому мистецтві» 6 клас Тема уроку: Портрет як жанр образотворчого мистецтва. Портрети у творчості Т. Г. Шевченка. Портрет людини за уявою iconУрок української літератури 9 клас Учитель Смуток Наталя Володимирівна Тема уроку. Тарас Григорович Шевченко. Огляд життя І творчості
Обладнання: портрет поета, «Кобзар», виставка творів Шевченка, репродукції картин Шевченка – художника, автопортрети Шевченка, білий...
Конспекти уроків до теми «Портретний жанр в образотворчому мистецтві» 6 клас Тема уроку: Портрет як жанр образотворчого мистецтва. Портрети у творчості Т. Г. Шевченка. Портрет людини за уявою iconУроків образотворчого мистецтва -6-7 -8 класи (35 годин, год на тиждень) Вчитель Л. В. Папіш
Зародження образотворчого мистецтва: графіки, живопису, скульптури, а також декоративно-ужиткового мистецтва І архітектури. Прагнення...
Конспекти уроків до теми «Портретний жанр в образотворчому мистецтві» 6 клас Тема уроку: Портрет як жанр образотворчого мистецтва. Портрети у творчості Т. Г. Шевченка. Портрет людини за уявою iconУрок англійської мови та світової літератури з теми: «Вільям Шекспір. Сонети» 8 клас
Мета уроку: ознайомити учнів з біографією І віхами творчості видатного англійського драматурга та поета; поглибити знання школярів...
Конспекти уроків до теми «Портретний жанр в образотворчому мистецтві» 6 клас Тема уроку: Портрет як жанр образотворчого мистецтва. Портрети у творчості Т. Г. Шевченка. Портрет людини за уявою iconУрок 1 Тема. Жанрова палітра музичного мистецтва
«жанр музики», «камерно-вокальні жанри», надати знання про первинні та основні жанри вокальної та інструментальної музики, розглянути...
Конспекти уроків до теми «Портретний жанр в образотворчому мистецтві» 6 клас Тема уроку: Портрет як жанр образотворчого мистецтва. Портрети у творчості Т. Г. Шевченка. Портрет людини за уявою iconУрок засвоєння нових знань. Обладнання: листки самооцінки, схема аналізу художнього образу людини(персонажа), портрет письменниці, текст твору, підручник, завдання групам, приклад сенкану «Ліна Костенко»
Ліни Костенко «Маруся Чурай», навчити визначати жанр твору, історично – фольклорну основу твору, тему, головну думку, особливості...
Конспекти уроків до теми «Портретний жанр в образотворчому мистецтві» 6 клас Тема уроку: Портрет як жанр образотворчого мистецтва. Портрети у творчості Т. Г. Шевченка. Портрет людини за уявою iconТелебачення. Кіно. Музика клас Мазур О. Г. с. Покутинці,2014. – 69с. Посібник являє собою плани-конспекти уроків до теми
Посібник являє собою плани-конспекти уроків до теми «Мистецтво». (Телебачення. Кіно. Музика) до підручника А. М. Несвіт (Підручник...
Конспекти уроків до теми «Портретний жанр в образотворчому мистецтві» 6 клас Тема уроку: Портрет як жанр образотворчого мистецтва. Портрети у творчості Т. Г. Шевченка. Портрет людини за уявою iconУрок №1 камерно-вокальний жанр (пісня) Мета уроку
Навчальна: на конкретних прикладах показати учням можливості му-зичного мистецтва виражати різноманітні настрої та почуття людини;...
Конспекти уроків до теми «Портретний жанр в образотворчому мистецтві» 6 клас Тема уроку: Портрет як жанр образотворчого мистецтва. Портрети у творчості Т. Г. Шевченка. Портрет людини за уявою iconУрок №6 Дата Тема (семестру,) Палітра музичних образів Тема уроку Образ танцю. Тип уроку: комбінований Жанр урок композиція
Моріса Равеля та особливостями розвитку образу звучання симфонічної п'єси
Конспекти уроків до теми «Портретний жанр в образотворчому мистецтві» 6 клас Тема уроку: Портрет як жанр образотворчого мистецтва. Портрети у творчості Т. Г. Шевченка. Портрет людини за уявою icon5 клас Тема уроку. Шлях Мауглі від вихованця джунглів до їх володаря. Мета уроку
Обладнання: портрет Р. Кіплінга, ілюстрації до твору, декорації до інсценівки, проектор, уривки з мультфільму «Мауглі»; виставка...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка