Конституційний процес в україні



Сторінка1/20
Дата конвертації21.10.2017
Розмір1,67 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20



КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ:

політико-правові аспекти

Бюлетень інформаційно-аналітичних матеріалів

9 (41) 2017

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського

Національна юридична бібліотека

Служба інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади (СІАЗ)

Конституційний процес

в україні: політико-правові аспекти

Бюлетень інформаційно-аналітичних матеріалів

Додаток до журналу «Україна: події, факти, коментарі»
№ 9 (41) 2017
Редакційна колегія:

О. Онищенко, академік НАН України, радник Президії НАН України,

почесний директор НБУВ



(головний редактор);
В. Горовий, д-р іст. наук, професор, заступник генерального директора НБУВ

(заступник головного редактора);

Н. Іванова, зав. аналітично-прогностичного відділу НЮБ;

Ю. Половинчак, заввідділу обслуговування інформаційними ресурсами НЮБ;

В. Бондаренко, ст. наук. співроб. НЮБ
Адреса редакції:

НБУВ, Голосіївський просп., 3, Київ, 03039, Україна

Передрук – тільки з дозволу редакції


© Національна бібліотека України імені
В. І. Вернадського, 2017


ЗМІСТ


АНАЛІТИЧНИЙ РАКУРС 6

С. Закірова, канд. іст. наук, ст. наук. співроб. НЮБ НБУВ 6

«Reforma sądownictwa» як віддзеркалення внутрішніх і зовнішніх політичних викликів у Польщі 6

НОВИНИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ 13

СУСПІЛЬНА ДУМКА 15

Н. Мамченко, Судебно-юридическая газета: Конституция как иллюстрация смены власти: о правах украинцев забыли? 15

Хавьер Видаль-Фолч, 112.ua (оригінал на сайті El Pais): Что общего у Каталонии и Крыма? 19

Б. Бондаренко, Главком: Реформування Конституційного Суду починається з порушення Конституції 20

А. Новосельцев, Ракурс: Ритуальное дело Лавриновича 22

Корреспондент: Языковой вопрос. Страны-соседи против украинизации 24

М. Найєм, Новое время: Угорщина та мовне божевілля 27

А. Примаченко, Ракурс: Новый Верховный суд: чего ожидать от кандидатов 28

А. Семенюк, Вісті Придніпров’я: Новий старий суд: чому гальмується судова реформа 31

Є. Тюхтенко, Радіо Свобода: Децентралізація: досвід Польщі та втілення реформи в Україні 34

24 Канал: Угода з Фемідою: як Порошенко після реформи отримає своїх суддів 39

С. Вакарчук, Новое время: Про антикорупційний суд 41

С. Лещенко, 24tv: Як Порошенко та Луценко відкрито дискредитують ідею антикорупційного суду 42

О. Голубов, DW: Суд чи палата. Хто виноситиме вироки українським корупціонерам 43

ПОЗИЦІЯ ВЛАДИ, ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ, 46

ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ 46

ЕКСПЕРТНИЙ КОМЕНТАР 60

М. Ставнійчук, голова правління Громадського об’єднання «За демократію через право», член Венеційської комісії від України (2009–2013) 60

У пошуку «стрілочників». Операція «Публікація». Про новітні погляди на захоплення влади 60

В. Мусіяка, заслужений юрист України, один з авторів Конституції України 67

Купка депутатів легко скасує судову реформу 67

(Інтерв’ю) 67

О. Ковалів, д-р екон. наук 70

Земельний диявол. Як зняти прокляття із земельної реформи 70

В. Власюк, науковий працівник Національної академії прокуратури, 75

радник юридичної фірми «єПраво» 75

Сепаратизм по-каталонськи 75

Ю. Кириченко, Б. Бондаренко – експерти Центру політико-правових реформ 77

Найпровальніші реформи в Україні – політико-правові 77

Заява ЦППР та інших громадських організацій щодо законопроекту № 6232 81

Ю. Кириченко, експерт Центру політико-правових реформ 84

Єврореферендум будемо проводити за недемократичною процедурою? 84

О. Сироїд, заступник Голови Верховної Ради 85

«Це – шлюб не заради любові, а з розрахунку» 85

М. Жернаков, експерт РПР 89

Шкода, що Генпрокурор і Президент так цинічно говорять про брак часу на створення антикорупційних судів 89

А. Красносільська, експерт Центру протидії корупції та Антикорупційної групи Реанімаційного пакета реформ 90

Антикорупційні судді: імітація чи інституціоналізація? 90

А. Павловський, експерт з питань соціальної політики 95

Коли людей позбавляють правосуддя – в суспільстві починаються самосуд та анархія 95

М. Поживанов, голова громадської організації «Фонд муніципальних реформ «Магдебурзьке право», д-р техн. наук, проф. 96

Об’єднані територіальні громади: наразі більше шкоди, ніж користі 96

КОНСТИТУЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН 99

Іспанія 99

Польща 102

Молдова 102

Грузія 103

Ірак 106

АНАЛІТИЧНИЙ РАКУРС

С. Закірова, канд. іст. наук, ст. наук. співроб. НЮБ НБУВ

«Reforma sądownictwa» як віддзеркалення внутрішніх і зовнішніх політичних викликів у Польщі


Однією з важливих проблем останніх місяців для нашої західної сусідки Польщі стала гостра ситуація навколо впровадження реформи судочинства. До внутрішніх масових демонстрацій протесту додалася і зовнішня суперечка з представниками європейських інституцій та навіть лідерами європейських держав, які висловилися проти запропонованих змін до судової системи Польщі. В Україні навіть заговорили про розкол у політичній еліті Польщі та визрівання умов для польського «Майдану». Що ж реально запропоновано змінити в системі польського судочинства, і які корисні уроки для України можна винести із ситуації, що склалася?

Польська правляча партія «Право і справедливість» уперше оголосила про наміри кардинально змінити судову систему держави одразу після перемоги на парламентських виборах 2015 р. У 2016 р. було реформовано Конституційний суд, і з початку поточного року парламентарі і представники правлячої партії взялися за решту судової системи.

Міністр юстиції Польщі З. Зьобро обґрунтував необхідність кардинальних змін великим рівнем корумпованості нинішньої судової системи в Польщі, яка потребує очищення. На його думку, призначення суддів досі відбувалося недемократично, що і призвело до корупції. А представник «Права і справедливості», колишній прокурор С. Пйотрович, який нині очолює парламентський комітет із судової влади, вважає, що завдяки реформі судова влада повертається людям за посередництва правлячої політичної сили.

Голова польського уряду Б. Шидло зазначила, що в основу реформування польського судочинства урядом і правлячою партією «Право і справедливість» покладено три постулати: по-перше, з системи судочинства повинні зникнути всі, хто скомпрометував себе, погоджуючись на зло; по-друге, слід покарати всіх, хто допустив зловживання; по-третє, віддати суди під громадський контроль.

Натомість і в польському суспільстві, і в європейських інституціях висловили сумніви щодо методів проведення судової реформи. Вже минулорічна реформа конституційного судочинства викликала непорозуміння з європейськими партнерами і стала підставою для організації спеціальної перевірки, коли вперше в історії об’єднання Брюссель запустив процес встановлення відповідності діяльності країни-члена Європейського Союзу принципу верховенства права. Ще більше ситуація загострилася влітку 2017 р., коли у липні Сейм і Сенат, незважаючи на масові протестні акції поляків, проголосували за підтримку основних законів з реформування судової системи держави. Проголосовані депутами закони передбачають реформування практично усіх судових установ країни – Верховного суду, Державної ради судочинства і судів загальної юрисдикції.

Наступним кроком мав стати підпис під новими законами голови держави, проте президентом Польщі був підписаний лише закон про устрій судів загальної юрисдикції, який надає міністру юстиції право призначати і звільняти голів судів загальної юрисдикції в країні. Законом вводиться принцип, за яким справи до розгляду приділятимуться суддям випадково. Заступник очільника Канцелярії президента Польщі П. Муха зазначив, що документ включає у себе питання, пов’язані з жеребкуванням суддівських складів, рівномірним розподілом справ між суддями та з посиленням адміністративного нагляду міністра юстиції.

Враховуючи суспільний розголос і масштаби протестів у країні проти запровадження судової реформи, президент Польщі А. Дуда виступив із пропозиціями щодо певних змін до прийнятих парламентарями законів. Попри те, що президент А. Дуда – представник правлячої партії «Право і справедливість», яка є ініціатором реформ, він наклав вето на два з трьох ухвалених парламентом закони. Як наголосив А. Дуда, «судова система, безумовно, потребує поліпшення на процедурному, формальному, а також, на жаль, на етичному рівнях у багатьох ситуаціях». Однак, за словами президента Польщі, зміни мають відбутися таким чином, аби не дійшло до поділу суспільства та держави.

Один з ветованих законів регламентує діяльність Верховного суду, встановлює процедуру обрання та звільнення суддів. Першого голову Верховного суду та голів інших палат призначає президент Польщі за поданням Загальних зборів суддів Верховного суду. Суддів Верховного суду також призначає голова держави, але робить це за поданням Державної ради судочинства. Проголосований закон передбачає, що першого голову Верховного суду, як це є нині, призначав би президент за поданням Загальних зборів, але він мав би пропонувати трьох кандидатів на цю посаду, а не двох, як передбачено чинним законом. Закон надає депутатам парламенту роль у виборі членів Державної ради судочинства – органу, що призначає суддів Польщі.

За новаціями законодавства головний судовий орган країни – Верховний суд – має бути перепідпорядкованоий Міністерству юстиції, а очільник міністерства, який за результатами реформ фактично є і генеральним прокурором, отримає право призначати голів апеляційних та окружних судів самостійно, не радячись із представниками органів правосуддя. Претензії противників законодавчих новацій провязані з тим, що практично скасовується застосування професійних критеріїв до суддів, які претендуватимуть на високі посади, і встановлюється принцип одноосібного рішення урядовця. На посаду судді Верховного суду за новим законом зможуть претендувати нотаріуси, юрисконсульти, адвокати, окружні прокурори з досвідом не меншим за 10 років. Тож кандидатів, з яких міністр зможе призначати суддів, навряд чи можна назвати далекими від системи судочинства.

Проти таких змін категорично виступила опозиція, яка вважає нове законодавство загрозою для демократії і незалежності судів. Зокрема, чинна голова Верховного суду М. Герсдорф заявила, що під приводом реорганізації суду, який начебто потребує нових підрозділів, після набуття чинності новим законом керівництво і усіх суддів можуть просто звільнити.

Застосувавши право вето, А. Дуда наголосив, що реформа судової системи Польщі не повинна призвести до посилення влади генерального прокурора над Верховним судом. Зміни, що містяться у законопроекті, давали би генеральному прокурору виняткові у польській системі права повноваження, пояснив президент Польщі. «Погоджуюся з усіма тими, хто стверджує, що так не повинно бути і що цього не можна допустити», – наголосив президент.

Другий ветований президентом Польщі закон регламентує новий порядок призначення Державної ради судочинства. Державна рада судочинства – це конституційний орган Польщі. Рада приймає рішення про те, хто стане суддею, а також рішення про можливість притягнення до відповідальності судді, який незадовільно виконує свої обов’язки. До завдань Державної ради судочинства входять, зокрема, розгляд та оцінка кандидатів на посаду судді, представлення президенту Польщі висновків про призначення суддів у Верховному суді, Вищому адміністративному суді, судах загальної юрисдикції, воєводських адміністративних та військових судах. Іншим важливим обов’язком Державної ради судочинства є звернення до дисциплінарного речника з вимогою відкриття дисциплінарних проваджень щодо суддів.

Державна рада судочинства складається з 25 членів. Згідно з чинним законодавством ними є: перший голова Верховного суду; голова Вищого адміністративного суду; міністр юстиції; особи, призначені президентом Польщі; 4 члени, вибрані депутатами Сейму; 2 члени, обрані сенаторами, а також 15 членів, вибрані суддями (2 – з Верховного суду, 2 – з апеляційних судів, 2 –з адміністративних судів, 8 – з окружних судів, 1 – з військових судів). Згідно із парламентською реформою законодавства змінюється принцип обрання останньої зі згаданих груп. Зміни до закону про Державну раду судочинства передбачають, що членів-суддів вибиратиме Сейм. За проектом правлячої партії «Право і справедливість», це мало б відбуватися звичайною більшістю голосів. Реформа передбачає також закінчення поточного терміну повноважень усіх членів Державної ради судочинства і звільнення 15 членів ради з числа суддів.

Натомість президент А. Дуда запропонував поправку, яка передбачає, що вибір членів-суддів має здійснюватися більшістю у три п’ятих голосів, що дозволило б обирати членів ради судочинства не лише депутатам правлячої більшості, а й представникам опозиції. Потребу підвищення необхідної кількості голосів у парламенті для затвердження членів Державної ради судочинства А. Дуда пояснив тим, що право на призначення суддів мусить бути не в руках «однієї єдиної партії, однієї єдиної групи».

Оскільки Державна рада судочинства призначає суди усіх рівнів, ґрунтовні зміни, на думку польської опозиції, торкнуться усієї системи судочинства. Якщо сьогодні за польською Конституцією ця рада була незалежним органом, і судді самі вирішували, кого зараховувати до складу ради, то із проведенням реформи призначати членів ради, на думку опозиції, фактично буде парламент.

Саме це викликало сувору критику і з боку європейських чиновників та експертів. Так, професор юридичного факультету Боннського університету у Німеччині А. Зандерс підкреслила: «Це означає, що у Державній раді судочинства буде повно суддів, лояльних до «Права і справедливості». На її думку, правляча партія зможе вирішувати, хто ставатиме суддею в Польщі. І не лише це: закон дає право «Праву і справедливості» звільняти чинних членів Національної судової ради». Таким чином, на думку професора А. Зандерс, новими законами польські депутати фактично руйнують незалежну судову систему країни, гарантовану конституцією.

А віце-президент Європейської комісії Ф. Тіммерманс наголосив, що Єврокомісія використає всі наявні інструменти впливу, якщо у Польщі принцип розподілу державної влади між законодавчою, виконавчою та судовою гілками через реформу судочинства опиниться під загрозою. За словами європейського високопосадовця, Варшаві можуть загрожувати санкції аж до втрати права голосу на рівні Європейського Союзу.

26 липня Єврокомісія заявила, що відкриває справу проти Польщі та дає Варшаві місяць, щоб відповісти на зауваження ЄК, що судова реформа підриває незалежність суддів та порушує правила ЄС. У виступах деяких експертів і представників ЄС судову реформу Польщі називають ледь не найбільшою проблемою для об’єднаної Європи, навіть більшою, ніж проблеми біженців чи ісламський радикалізм.

Натомість міністр закордонних справ Польщі В. Ващиковський вважає, що справжньою метою діяльності Європейської комісії та її звинувачень у справі реформування польської судової системи і послідовної позиції уряду в питанні мігрантів є намагання послабити позиції Польщі в Євросоюзі. За словами міністра, уряд партії «Право і справедливість» постійно листується з Європейською комісією та її першим віце-головою Ф. Тіммермансом, зокрема, у зв’язку з прийнятим законом про судоустрій у питанні відповідності законодавству ЄС. Він підкреслив, що Єврокомісія не має ніяких підстав втручатися в реформу польського правосуддя.

28 серпня Міністерство закордонних справ Польщі оприлюднило заяву з поясненнями щодо зауважень ЄК. У повідомленні зазначено, що законодавчий процес у Польщі, який має головною метою реформування системи правосуддя, відповідає європейським стандартам та соціальним очікуванням, що зростали протягом багатьох років, тому сумніви Комісії є безпідставними. Польська сторона висловила сподівання, що Єврокомісія проаналізує вичерпні роз’яснення, які вона надала, і допоможе зняти будь-які сумніви щодо судової реформи.

Певне занепокоєння ситуацією з проведенням реформи судочинства в Польщі висловила і канцлер Німеччини А. Меркель. Вона зазначила, що питання про верховенство права в Польщі – це серйозна проблема, оскільки вимоги до співробітництва в рамках Європейського Союзу є принципами верховенства права.

Однак польська сторона вважає безпідставними закиди членів європарламенту про те, що можливі зміни в судоустрої Польщі загрожують незалежності судів, які, за оцінкою віце-голови Єврокомісії Ф. Тіммерманса, опиняться під політичним контролем. Таку оцінку підтримує і польська опозиція. Зокрема, представник партії «Громадянська платформа» К. Брейз заявив, що рішення, запропоновані партією «Право і справедливість» у сфері судової системи, суперечать європейським стандартам. «В Іспанії, Голландії, Німеччині, Швеції, Австрії кандидатів на посади суддів висувають представники судової системи. Їх обирають по-різному, проте модель суто партійного призначення суддів і підходу до цього як до політичного трофею, це модель Північної Кореї. Цього варто побоюватися, тому що це загроза для наших громадян», – зазначив депутат Громадянської платформи.

Утім, у польському суспільстві представлена й інша точка зору, яка підтримує урядову стратегію. Її автори закидають ЄС використання подвійних стандартів в оцінці судової реформи у Польщі, оскільки в державах ЄС також відбувається політичний вплив на призначення суддів. Інформагенція «Польське радіо», зокрема, аналізує стан речей з призначенням суддівського корпусу у Німеччині, Іспанії, Франції та Нідерландах. Так, у ФРН вищими органами судової системи вважаються Федеральний верховний суд, Федеральний суд з трудових спорів, Федеральний соціальний суд, Федеральний фінансовий суд та Федеральний адміністративний суд. За німецьким законодавством кандидатів на посади суддів цих органів пропонує федеральний міністр юстиції і члени комітету з відбору, який складається з 32 осіб, половину з яких обирає німецький парламент, а решту – міністри юстиції федеральних земель. Цей комітет вибирає суддів 5 вищих судів, яких затверджує федеральний уряд і остаточно призначає на посаду президент Німеччини.

В Іспанії суддів вибирає Головна рада судової влади, яку можна вважати відповідником польської Державної ради судочинства. Голову Верховного суду і решту 20 членів більшістю у три п’ятих голосів обирає парламент серед кандидатів, рекомендованих Виборчою комісією, що діє у Верховному суді.

Рішення про призначення суддів у Франції приймає Вища судова рада, яка складається з 12 членів, але чинний президент має у ній найбільший вплив. Президент входить до складу цієї ради та призначає трьох власних членів. Решту вісім вибирають голови Національних зборів та Сенату, міністр юстиції (які найчастіше є представниками президентського політичного табору), прокурор, представник французького відповідника Конституційного суду і п’яти суддів.

У Нідерландах, на батьківщині віце-голови Єврокомісії Ф. Тіммерманса, суддів призначають королівським декретом. Це відбувається за поданням міністра юстиції. Кандидатів пропонує Судова рада, в якій половину членів становлять екс-судді, яких призначають суддівські кола. Але якщо кандидатів є двоє, то остаточний вибір здійснює саме міністр юстиції.

Тобто, як зазначає «Польське радіо», майже в кожному випадку політики, обрані під час демократичних виборів, мають важливий голос у справі вибору і призначення суддів, хоча в залежності від держави ЄС розмір політичного впливу дещо різниться.

В українському експертному середовищі також відсутній єдиний погляд на проблему. Так, Т. Ющенко, експерт програми реформування судових та правоохоронних органiв Українського інституту майбутнього, вважає, що запровадженням судової реформи Польща ризикує зробити величезний крок назад.

Натомість частина політологів та експертів схильні розглядати масові протести в самій Польщі проти проведення судової реформи не як виступи проти політики правлячої партії «Право і справедливість» загалом, а як реакцію громадянського суспільства на недосконалість саме реформи судочинства. І навіть загальноєвропейський резонанс щодо польської судової реформи експерти оцінюють скоріше як певні політичні кроки і спроби для одних посилити власні позиції, для інших – послабити опонентів. Відтак справа не стільки у суті законодавчих змін, скільки у можливостях використання суспільних настроїв для певних електоральних процесів як у Польщі, так і в цілому у Європейському Союзі. Однак варто розуміти, що загальнонаціональний рейтинг правлячої партії Польщі і на сьогодні залишається доволі високим, а електорат «Права і справедливості» консолідованим. Це дає змогу уряду і Президенту Польщі шукати компромісів задля досягнення поставленої мети у сфері реформування судочинства.

Як вважає кандидат політичних наук, директор Центру суспільних відносин Є. Магда, помилкою буде вважати липневі виступи у Польщі чимось на кшталт Революції Гідності в Україні. «Ті, хто так вважає, не зауважує високий рівень задоволення пересічного поляка економічною ситуацією в країні, відсутністю олігархічного впливу на економіку та роль у польській суспільній свідомості Юзефа Пілсудського, на якого прагнуть бути схожими багато польських політиків», – наголошує експерт. Такі виступи не перші і, скоріше за все, не останні в сучасній демократичній Польщі. Проте, на його думку, правляча партія «Право і справедливість» не відчуває справжньої конкуренції з боку опозиції і може досягати консолідованого голосування з іншими парламентськими силами під час обговорення необхідних законів. За словами Є. Магди, рейтинг опозиційної партії «Громадянська платформа» удвічі нижчий за показники популярності правлячої партії «Право і справедливість», а ще одна перспективна партія – «Новочесна» – не виправдала суспільних надій громадян.

Таку точку зору поділяє і директор Центру балтійсько-чорноморських досліджень І. Верещук. На її думку, за рахунок порушення історичного питання та внутрішніх соціально-політичних успіхів електоральна база партії «Право і справедливість» взагалі не зменшується, а навіть потроху зростає. «Правляча партія набирає ваги. Говорити про її розкол ми точно не можемо. Не варто себе вводити в оману, що «Право і справедливість» завтра хтось скине чи відбудеться майдан. Якщо б завтра в Польщі відбулись вибори, то очільником країни став би знову А. Дуда, а правляча партія набрала більшість», – вважає експерт. Тобто, політичні кроки правлячої сили, скоріше за все, будуть спрямовані на продовження реформування системи судочинства, але з урахуванням необхідності внесення деяких змін до нового законодавства.

Відтак вето польського президента на судові закони може бути подолано вже в осінній політичний парламентський сезон завдяки спільному пошуку компромісних рішень, оскільки і президент, і уряд, і депутатська фракція правлячої партії є представниками однієї політичної сили, яка керується загальними принципами і намагається виконувати власні передвиборчі обіцянки, навіть якщо суспільство їх сприймає неоднозначно. І можливо, у цій спільній об’єднаній роботі різних груп однієї політичної сили Польщі і є важливий урок для України: політичній еліті навчитися йти разом, не сваритися і не розхитувати загальне електоральне поле, а вибудовувати спільну стратегію дій, пояснюючи свою позицію і долаючи суттєвий тиск і зсередини країни, і ззовні, шукати точки порозуміння і компроміси, якщо вона бажає досягнення поставленої мети – розбудови сильної, справедливої, демократичної держави для своїх громадян (Статтю підготовлено з використанням інформації таких джерел: http://www.polradio.pl/5/38/Artykul/320068, http://p.dw.com/p/2j92Y, http://www.polradio.pl/5/39/Artykul/317737, http://p.dw.com/p/2izMr, http://www.polradio.pl/5/38/Artykul/316126, http://p.dw.com/p/2gnFv, http://www.polradio.pl/5/38/Artykul/317635, https://antikor.com.ua/articles/180984, http://www.polradio.pl/5/38/Artykul/317805, https://tsn.ua/blogi/themes/politics/, http://www.polradio.pl/5/38/Artykul/317780, http://zik.ua/news/, http://www.eurointegration.com.ua/news/2017/08/29/7070263/, https://www.eurointegration.com.ua/news/2017/08/29/7070261).



Каталог: files -> pdg
files -> Наталія звольська
files -> Стиль романтизм. Архітектура романтизму. Скульптура романтизму. Неоготика. Невізантійський історизм. Наполеонівський ампір
files -> «Це склад книжок» так скептик говорив, «Це храм душі» естет йому відмовив, Тут джерело всіх радощів земних, І їх дарують нам без цінним словом…»
files -> Для вчителів зарубіжної літератури
files -> Методичні рекомендації щодо викладання світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2013-2014 навчальному році // Зарубіжна літератури в школах України. 2013. №7-8
files -> Только мертвый, спокойствию рад. Только мертвый, спокойствию рад
files -> Талант людини це божий дар
pdg -> Конституційна асамблея


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

Схожі:

Конституційний процес в україні iconЕфект інтегрованого уроку Завдання сучасної шкільної освіти −
Це процес об'єднання будь-яких елементів (частин) в одне ціле. Процес взаємозближення й утворення взаємозв'язків…
Конституційний процес в україні iconРетроспективний аналіз становлення І розвитку дитячої періодичної преси в Україні
Протягом багатьох років відбувався процес накопичення та систематизації творів для дітей, створювались спеціалізовані видавництва,...
Конституційний процес в україні iconПрограма факультативного курсу «Пізнаємо Україну»
Зростаючі потреби у спілкуванні та співпраці між країнами І людьми з різними мовами та культурними традиціями, процес оновлення освітньої...
Конституційний процес в україні iconКерований навчальний процес із реальним прогнозованим результатом сьогодні є інноваційною діяльністю в освіті
Використання європейського мовного портфоліо дозволяє зробити процес іншомовного навчання більш прозорим для учнів, допомагаючи їм...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка