Козівський районний методичний кабінет навчальний модуль в 11 класі за темою: Вчитель зарубіжної літератури



Скачати 253,21 Kb.
Дата конвертації05.06.2017
Розмір253,21 Kb.


ВІДДІЛ ОСВІТИ КОЗІВСЬКОЇ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ




Навчальний модуль в 11 класі

за темою:





Вчитель зарубіжної літератури

Голяс Світлана Євгенівна

КОЗОВА 2008



Мета: ознайомити учнів з історичними передумовами, філософським підґрунтям "срібного століття" російської культури, представити розмаїття літературно-мистецьких напрямів цієї доби, розкрити трагізм долі митців "срібного століття"; подати відомості з біографії О.Блока, розкрити складний творчий шлях поета, визначити провідні мотиви і символи його лірики, проаналізувати цикл "Вірші про Прекрасну Даму".

Розвивати уміння та навички виразного читання, усного зв’язного мовлення; розширювати кругозір учнів.

Виховувати естетичний смак, прищеплювати любов до прекрасного.

Обладнання: збірки поезій представників "срібного століття", портрети авторів, репродукції картин Васнецова, Сєрова, Врубеля, Кандинського; музичні твори ("Аve Магіа", "Вальс квітів" П.Чайковського, "Реквієм" Моцарта, запис голосу Б.Пастернака).

Тип модуля: установчо-мотиваційний; змістово-пошуковий.

Хід модуля

I. Рефлексія.

Добрий день, друзі! Я рада вітати всіх на нашому занятті і щиро запрошую до співпраці і творчого спілкування.

Тема сьогоднішньої зустрічі дуже об"ємна, багатогранна і цікава.

II. Установчо-мотиваційний етап.


  • Оголошення вчителем теми, мети модуля..

Вчитель:

Важко сказати, хто першим вжив назву "срібне століття". Вона виникла одночасно в емігрантському середовищі і в Росії. Схиляються, що це вислів вченого і філософа М.Бердяєва.

Не думаю, що це так важливо, адже вислови "золотий вік", "срібний", "залізний" для вас не є новими.


  • Де ви вже про це чули?

  • Як такі визначення використовували в європейських
    культурах?

Сюжет про "золоту добу" в формі пародії дуже добре переосмислив О.С.Пушкін в «Історії села Горюхіна»: «село богатое и обширное», «жители зажиточны», «все покупали дешево, а продавали дорого», «обитатели работали мало, а жили припеваючи», «пастухи стерегли стадо в сапогах». Поет влучно пояснив причину вічного воскресіння міфу про «золотий вік»: «Мысль о золотом веке» сродни всем народам и доказывает только, что люди никогда не довольны настоящим и, по опыту имея мало надежды на будущее, украшают невозвратимое минувшее всеми цветами воображения».

Письменник Розанов писав про вклад російської літератури XIX ст. у світову культуру: «Ни вера наша, ни церковь наша, ни государство - все уже не было столь гениально, выразительно, сильно, как литература. Она поднялась до явлення совершенно универсального, не уступающего в красоте и достоинствах своих ни которой нации, не исключая греков и Гомера, не исключая итальянцев и Данте, не исключая англичан и Шекспира... Она прожила свой век страстно и совершенно верила, что переживает какое-то «священное писание».

Як бачимо, сама назва "золота доба" вказує нам на епоху, що відзначилась незвично яскравим і плідним цвітінням.


  • Давайте спробуємо уявити собі, що може означати назва "срібне століття"?

  • Який це період у історії російської культури?

Під "срібною добою" розуміють період від 90-их років XIXст.
до 10-их років XX ст.

III. Змістово -пошуковий етап

Літературно-мистецький салон

А зараз я хочу, що б ми на деякий час забули, де і коли ми живемо і умовно перенеслися у інший час і простір - у "срібне століття" російської культури.

На правах господині і ведучої хочу відкрити наш літературно-мистецький салон і представити першого гостя - знавця історії. Запрошую його до слова, аби краще уявити історичне тло тієї доби.

Розповідь історика.

Кінець XIX - початок XX ст. - епоха, насичена соціально-політичними подіями в Російській імперії. Залишилися в минулому народницькі ідеї, вивчення життя простої людини, "ходіння в народ", селянська реформа 1861 року, яка звільнила селян від рабства і дала їм можливість відчути себе вільними людьми, поклала початок новому періоду в історії Росії - формуванню індустріального суспільства. Це внесло істотні зміни в життя людей: економічні відносини, соціальний та духовний побут населення, умови життя, сприяло зростанню культурних потреб.

Індустріальне суспільство з його швидким технічним прогресом поставило людину перед вибором: або стати живим механізмом цієї велетенської технічної машини, або ж через відчуження, протистояння шукати свій шлях і при цьому залишатися в гармонії з природою, світом, собою.

Завдяки технічному прогресові країни стають могутніми державами, здатними диктувати свою волю суспільствам, один одному, Людині. На переломі століть відчувається запах війни, невідворотної біди для кожної живої істоти на землі. Людина раптом стикається з перепонами, які заважають реалізації своїх можливостей, вона намагається з’ясувати витоки своєї драми.

Неспроможність змінити світ у відповідності з власними гуманістичними цінностями неминуче породжує бунт. Бунт проти власного безсилля, проти неможливості реалізувати себе в цьому світі, проти системи цінностей, де не стало Бога, але загубленою виявилась й людина.

Поглиблюється процес самопізнання, пошуку власного місця в такому жорстокому і абсурдному світі.

- Дякуємо за цікаву і компетентну розповідь.

Продовжуючи знайомитись зі "срібною добою", мусимо звернутися за допомогою до ще одного спеціаліста. Адже у Росії глобальна переоцінка цінностей співпала з внутрішнім процесом перегляду ставлення до духовної спадщини 60-70-их років XIX ст. Прошу прокоментувати ситуацію нашого філософа. .



Розповідь філософа.

- На зміну абсолютному обожненню добра ("народного блага") прийшла краса. Ключем до пізнання головних таємниць буття художники і мислителі нового покоління оголосили Прекрасне, а та істина про світ - фактично Божественна істина, - яка відкривається в прекрасному, мислилась не як об'єктивна, науково обгрунтована, а як містичне знання глибинних таємниць світу, що відкриваються художнику інтуїтивно. Красу підняли в ранг релігійної цінності і вона була не тільки естетичною категорією, а й універсальною - вона була виміром істини і добра.

Коментуючи відомий вислів Достоєвського "Краса врятує світ", російський поет і філософ В.Соловйов наголошував: "у своїх переконаннях Достоєвський ніколи не відокремлював істину від добра і краси, а в художній творчості ніколи не ставив красу окремо від істини і добра. Він розумів, що вони існують у єдності".

Утвердження такого релігійно-естетичного ставлення до світу в новому мистецтві покликало до життя і оновлення пізнавальних і етичних принципів.

Намічається відмова від раціонально-логічного світопізнання на користь інтуїтивного.

В.Брюсов у статті "Ключі таємниць" писав, що нове мистецтво повинно бути "пізнанням світу поза законами здорового глузду і розуму".

Про це ж говорив і філософ В.Соловйов.

Виходить учень в образі В.Соловйова (прийом «перевтілення» )

- Люди фактів живуть чужим життям, але вони не є творцями життя. Життя творять люди віри. Це ті, котрих називають мрійниками, утопістами, юродивими. Вони ж - пророки, воістину кращі люди і вожді людства.

Продовжує філософ:

- Як бачимо, філософи, письменники, художники відмовляються від " відносних цінностей" минулого, направляючи свої пошуки в релігійно-міфологічну сферу. Цей процес отримав назву "релігійного відродження" в Росії.

В ньому в якості начала, що об'еднує все людство в певну "соборну" єдність, виступила релігія.

В.Соловйов розвив учення про Світову Душу, Софію (або Вічну Жіночність), яка ввібрала в себе божественну силу і сяйво нетлінної Краси.

(Під мелодію ve Магіа" говорить В. Соловйов)

-Вперше я побачив її 9-річним хлопчиком, в церкві, в Москві, над вівтарем, в сизому кадильному диму. Вона з'явилася на мить... і щезла. Це було в 1862 році.

Пройшло 13 років. У травні 1875 року я, як доцент Московського університету, з науковою метою на один рік і три місяці був направлений за кордон, у Лондон. Працював у Британському музеї. 1 тут трапилось те, що трапляється не часто. Мені з"явилося лице... тільки її лице... Хотів розгледіти усю, але відчув лиш повеління. І я пішов слідом за ним. Покинув Англію, помчав в Єгипет, у Сахару, де мало не позбувся життя.

І от, нарешті, сталось. Ласкавий голос шепотів:"3асни". І я заснув... Коли ж прокинувся:

... дышали розами земля и неба круг

и в пурпуре небесного блистанья,

очами, полными лазурного огня,

глядела ты, как первое сиянье

всемирного и творческого дня.

Что єсть, что было, что грядет вовеки,

Все обнял тут один недвижныїй взор,

Сияют надо мной моря и реки,

и дальний лес, и выси снежных гор,

все видел я, и все одно лишь было,

один лишь образ женской красоти,

безмерное в его размер входило,

передо мной, во мне - одна лишь ты.

Невідомо, скільки тривало видіння. Час ніби пропав. Минуле, сучасне і майбутнє злились воєдино. Я відчув дотик вічності, а вдалекій пустелі побачив усю вселенну. •

Можливість піднятися над часом і простором- ось те, чим вабила мене Осяйна Діва. Я свято вірив у неї і першим з російських поетів проголосив про прихід жіночого божества:

Знайте же, вечная женственность ныне

В теле нетленном на землю идет. ,

Вона - свята. Адже жодна земна жінка не може зрівнятися до її небесної краси. І водночас - близька і зрозуміла, вона - моя Подруга Вічна! Вона - моя Цариця, а поруч з нею і я почував себе не рабом:

Ты станешь сам, безбрежен и прекрасен,

Царем всего...

Закінчує філософ:

- Так, саме вона, - Осяйна Діва, Подруга Вічна,- на думку В.Соловйова та його послідовників, оберігає людство від падіння, вона покликана врятувати світ, що стоїть на краю прірви.



Ведуча:

- Світ на краю прірви... Де ми вже це чули? Як бачимо, росіяни теж це відчули.

Безперечно, "срібна доба" - це блискуча сторінка російського мистецтва, але вона схожа на останній могутній сплеск, це ніби завершальний період, ніби епілог російської культури. Це не просто блідіше цвітіння, це початок кризи. Ми зустрінемось з глибокими і сильними ліричними почуттями, але це відчуття кінця, болючого прощання з минулим. Попереду майбутнє - таке неясне, а часто і катастрофічне.

Надзвичайно шляхетною, високоосвіченою постає перед нами людина цієї доби. Виняткова інтелектуальна і духовна напруга -важлива риса того часу. Для них одягнути костюм, зав'язати галстук, що сказати і коли промовчати - це не дрібниці, а частинка їх світогляду.

Як одну із частинок, цікавих сторінок "срібного століття" я хочу відкрити для вас живопис і музику того часу. Адже "срібна доба" - це не тільки розквіт російської поезії, а й бурхливий розвиток інших явищ духовного життя. Я прошу нашого мистецтвознавця здійснити невеличку мандрівку міні-галереєю того часу.

Розповідь мистецтвознавця.



  • В живописі того часу поєдналися традиція і новаторство. Класичне мистецтво Представляли Васнецов, Сєров, новаторське -Врубель, Кандинський, Шагал та ін.

Вся увага раннього Васнецова зосереджується на фольклорі і історії, які передає через призму народної поетики, романтизовано.

В.Васнецов був представником романтизму в живописі.



(Розповідь про картину "Після битви Ігоря Святославовича з половцями").

Потім була картина "Альонушка". На перший погляд здається, що це казка, але вона передає розуміння художником одної із сторін народної лірики — сирітську долю.

Казково-билинні мотиви і образи - "Богатирі", "Баба Яга", "Жар-птиця" - одна із сторін його творчості.

А ще — релігійний живопис. Васнецов поєднував релігійні теми з народною творчістю, вніс поетичний »настрій у ці картини: "Хрещення Русі", "Страшний суд" та ін. Брав участь у розмалюванні собору св. Володимира.

В.О.Сєров бачив у людині те, що складало саму суть людини, головне, часто приховане від стороннього, неуважного погляду.

Наприклад, портрети самого художника, виконані його вчителем І.Рєпіним. Ще у дитинстві він зумів спіймати і зобразити той погляд, який збережений і у зрілому віці. У ньому - весь внутрішній світ художника.

На картині "Дівчина з персиками" зображена Віра, дочка С.І.Мамонтова, промисловця і покровителя мистецтва.

(Розповідь про цю картину),

М.О.Врубель - представник символізму в живописі.



(Представлення картини "Демон").

Засновником абстрактного мистецтва був В.Кандинський. Абстрактне - безпредметне мистецтво. Художники-абстракціоністи не передають реального світу, створюють хаотичний набір кольорових плям, ліній, геометричних форм і об'ємів. Кандинський вважав, що форма і колір не потребують предметного оформлення. Художники не визнають традицій минулого мистецтва, зокрема реалістичного, вважають його відсталим, бо воно нібито фотографує предмети, а треба передати їх внутрішню суть, створити певне враження на глядача.

Ось картина "Пейзаж". Це набір плям, ліній різних розмірів. У глядача виникає враження чогось теплого, сонячного, але немає традиційних дерев, доріг, будинків, як у реалістичному мистецтві.

"Маленькі світи VI " - це різні форми, але немає жодного конкретного предмета, якого можна було б назвати. Картина вражає комічністю, якимось безмежжям, де все хаотично розкидане. Посередині - біла смуга - дуже віддалено нагадує безмежний простір неба.

Новий етап творчості Кандинського - це зображення ліній, геометричних форм, забарвлених певним колоритом: "Рішучий рожевий".

У музиці в цей час творили Скрябін, Стравінський, Рахманінов. Ще жив і писав музику П.І.Чайковський. Послухайте його прекрасну мелодію - "Вальс квітів" із балету "Лускунчик".



Ведуча:

На балетній сцені Маріїнського театру танцювали Павлова, Фокін, Ніжинський.

З'явились нові театри: МХАТ Станіславського і Немировича-Данченко, театр Мейєрхольда, камерний Олександра Таїрова, театр В.Ф.Комісаржевської. 3"явилися люди, які сприяли розквіту мистецтва - І.В.Цвєтаєв, який створив "Музей образотворчих мистецтв ім.Пушкіна в Москві, купець Третьяков, завдяки якому існує Третьяковська галерея. Багато зробили для розвитку мистецтва меценати - Морозови, Мамонтови, Рябушинські.

Але справжніми "золотими розсипами" цієї доби були, безперечно, поети.

Через громаддя наступних часів, епох, подій до нас доноситься голос того чи іншого поета початку століття: скорботний шепіт Анненського, тиха молитва "Лорелеї Неви" - Ахматової, набатний голос Маяковського, голоси Брюсова, Бальмонта, Блока, Гумільова, Северяніна, Хлєбнікова, Єсеніна, Цвєтаєвої, Пастернака...

(Звучить голос Б.Пастернака)

Колись сучасникам, читачам та й їм самим вони здавались антагоністами, навіть ворогами. Символісти, акмеїсти, футуристи...

Сьогодні ви тут і, напевне, усвідомлюєте, що насправді у вас було більше спільного, ніж здавалось. Адже, як писав О.Блок, "группировка поэтов по школам, по "мироотношению", "по способам восприятия" - труд праздный и неблагодарныїй. Лирика нельзя покрить крышкой, нельзя разграфить страничку и занести имена лириков в разныїе графы. Лирик того и гляди перескочит через несколько граф и займет то место, которое разграфлявший бумажку критик тщательно охранял от его вторжения".

Вас об"єднує насамперед те, що ви - живі свідки тієї доби. У вас всіх один і той же предмет поетичного пізнання. Про це влучно сказав син Ахматової і Гумільова - Лев Гумільов. В одній із бесід про поезію він мовив до матері: "Золотой век " - зто Пушкин и другие, а вы - «серебряный век». Они - как солнце, вы - как луна». Мама говорит : «Почему?» «Ну как? Они ведь писали о постороннем: о Евгении Онегине, о Кавказском пленнике, о Медном всаднике, Мертвых душах... А выі ведь все время пишете только о себе: я и я. Позтому, они - солнце, а вы - луна». Она сказала: «О Лева, спасибо! Продай мне зту идею. Так у нее в «Позме без героя» появились замечательные стихи:

На Галерной чернела арка

В Летнем тонко пела флюгарка

И серебряньш месяц ярко

Над серебряным веком стыл .

А ще вас єднала чесна, важка безконечна праця над культурою вірша. Ви створили такий вірш, якому немає рівних за досконалістю. Героєм поезії "срібної доби" і, очевидно, головним, стає час. Тільки на циферблаті символістів його естетичні стрілки показують переважно минуле, акмеїстів - сучасне, футуристів -майбутнє.

І хоч якою нелегкою і часом невдячною є праця літературних критиків, без їх допомоги нам тут не обійтися.

Виступ першого критика:

- Російський символізм продовжив традиції західноєвропейського символізму, що склався як течія у Франції в 70-80 роках XIX ст. і дав світовій літературі такі імена як Малларме, Верлен, Рембо. Символісти прагнули утекти від повсякденної реальності, і тому зображували у своїх творах світ ідеальної краси; Вони закликали до інтуїтивного пізнання дійсності через вічні, нетлінні ідеали, через високі думки і почуття, оспівували індивідуальність особистості, заглиблюючись у її неповторний світ. З перших років існування. (1890рр.), російський символізм представляли два крила: московське і петербурзьке.

Предметом дослідження у своїх творах москвичі оголошували душу людини, причому, як правило, цією людиною був сам поет, обраний Богом на те, щоб розповісти світові про високе і прекрасне, але у завуальованій формі, мовою символів.

В.Брюсов - найяскравіша постать у російському символізмі, визнаний вождь цієї течії. Перша його поетична збірка під дещо зухвалою назвою "Шедеври" була заявкою на неабияке майбутнє. Це своєрідна декларація символізму, так як всі її вірші були написані за основними канонами цієї течії. Ось послухайте поезію "Творчість".



(Учень читає поезію).

Досить не просто розшифрувати смисл цих поетичних рядків, в них автор намагається описати підсвідомі, ледь вловимі нюанси творчого процесу, натхненні моменти народження образу, які не можливо пояснити з точки зору раціонального аналізу. Натяки, напівтони, навіть неусвідомленість почуттів - все це передає стан творчої відреченості світу душі поета від дійсності. Тонкий звукопис, плавність, м'якість інтонації, мелодійні повтори слів і словосполучень.

У товаристві шанувальників західної літератури Брюсов познайомився з К.Бальмонтом. Це була зустріч споріднених душ.

(Учень читає поезію "Колокольньїй звон" Бальмонта).

Це поезія К.Бальмонта. Його приваблювали скороминучі відчуття ліричного "я". Поет стверджував культ неповторної миті, шукав порятунок в усамітненні власних думок і переживань. Мова його віршів - умовно-символічна, в ній багато загадкових натяків і розпливчастих означень, вона перевантажена метафорами. Величезне значення автор надавав мелодиці і музичній структурі вірша.

Те, що створено Ф.Сологубом, важко підвести під якусь школу. Він ненавидів себе, людей. Вважав, що над людським життям панує диявол і порятунку від нього нема. Є тільки один вихід — смерть. Його поезії — це грубий, озлоблений песимізм, ненависть, загострене відчуття світового зла.

(Учень читає поезію "Лихо" Ф.Сологуба).

Петербурзьке крило російського символізму представляли Д.Мережковський, З.Гіппіус, М.Мінський. Від москвичів вони різнилися тим, що відверто тяжіли до християнської містики. Д.Мережковський був переконаний, що основу мистецтва складає релігійне чуття; він почував себе відчуженим від буденного земного життя і закликав поклонятися тільки перед Богом.



(Учень читає поезію "Діти ночі" Мережковського).

У віршах З.Гіппіус, дружини Д.Мережковського, вражає не жіночість її поезії. Провідна тема - глибокий конфлікт в душі людини, котра втратила віру в себе, сенс життя, котра відійшла від Бога. "Декадентська Мадонна" - саме так її називали - не любила людей, що погрузли, в побуті. У неї є унікальний вірш з одних означень, якого немає більше ні в кого. Тут поданий опис примітивного побуту.



(Учениця читає поезію "Все кругом" З.Гіппіус).

Але, як бачимо, поетеса вірить, що духовність, культура, краса можуть врятувати світ від жорстокості і руйнування, вірить у "релігійне відродження" світу.

На початку ХХ ст. російський символізм переживає новий етап у своєму розвитку. Група молодих поетів (А.Бєлий, С.Соловйов, Елліс, О.Блок) прийшли, аби врятувати символізм. Цей напрямок у символізмі дістане назву "младосимволізм". Вони протиставили себе старшому поколінню символістів. Адже старші орієнтувались на західне мистецтво і витоки символізму вбачали ще у філософії Платона.

Молодші більше цінували національне підґрунтя. На їх думку, Достоєвський - їх попередник у прозі, у поезії - Жуковський, Тютчев, Фет. А за філософську основу вони брали вчення В.Соловйова.

Чи не найяскравішим, глибоко філософічним поетом серед російських символістів був О.Блок.

"Трагічний тенор доби", - так назвала його Анна Ахматова. А письменник і критик К.Чуковський писав про нього: "Рядом с ним мы, все остальные, - подкидьіши без предков и уюта. У нас не было подмосковной усадьбы, где под столетними дворянскими липами варилось безконечное варенье; у нас не бьіло таких локонов, таких дедов и прадедов; такой кучи игрушек, такого белого и статного коня. Не предками мы сильны, а потомками, а он был весь в предках - и как человек и как позт. Он был последний позт-дворянин, последний из русских позтов, кто мог бы украсить свой дом портретами дедов и прадедов".

Народився О.Блок 16.11.1880 р. В Петербурзі. Аристократичні манери його дворянської родини були облагороджені високою культурою усіх членів сім'ї, які тісно пов'язали своє життя з наукою.

Освіту отримав таку, якою міг похвалитися мало хто із сучасників. Тільки в пушкінську добу поети були так високо освіченими.

Доля ніби навмисне, влаштувала так, що і його дід, Бекетов, був професором, ректором Петербурзького університету, і батько - професор - юрист, і батько дружини - Д.Мендєлєєв - професор хімії. Його мама і тітки були письменницями, знали іноземні мови, жили книгами.

Таке оточення відіграло значну роль у житті Блока. Ніхто, напевне, не мав стільки ласки і затишку, як ця дворянська дитина. Це було справді "золоте" дитинство.

Свою родину інакше як дворянською, навіть стародворянською він не називав:

В ней старина еще дышала,

И жить по-новому мешала.

Вигляд у нього був статечний, дещо гордовитий; прекрасні каштанові кучері, неначе вінець, оповили його чоло, а задумливі зеленуваті очі випромінювали якусь магнетичну силу. Навіть у останні роки - в картузі і піджаку без коміра - він був скоріше схожий на перевдягненого патриція.

Та й вимова у нього була теж дворянська - вишукана, книжна.

Його з дитинства називали царевичем. А поруч зі своєю нареченою, Л.Менделєєвою, вони були схожі на пару з прекрасної казки.

Весілля їх теж було барським: вінчалися не в парафіяльній церкві, а у старовинній садибній. При виході молодих з церкви їх, як поміщиків, зустріли селяни, котрі за давнім звичаєм піднесли їм білих гусей і хліб-сіль. Святково одягнені жінки величали молодих, за що їм давали гроші і гостинці.

Після одруження, як багато інших представників дворянства, часто їздив за кордон (музеї, курорти).

Здається, безтурботне, світле, мирне життя. Справжня ідилія. Але дивно, як тільки замість біографії прочитати будь-який" із його віршів, і вся ідилія розпадається:

Милый друг, и в зтом тихом доме

Лихорадка бьет меня

Не найти мне места в тихом доме

Возле мирного огня!

Голоса поют, взывает вьюга,

Страшен мне уют

Даже за плечом твоим, подруга,

Чьи-то очи стерегут.

Біографія безжурна, а у віршах - лихорадка жаху. Навіть в тиші вчувалася йому катастрофа. Це передчуття заявилось у нього ще в ранні роки. Ще юнаком Блок писав:

Увижу я, как будет погибать

Вселенная, моя Отчизна.

Все життя він відчував себе приреченим на загибель, викинутим із рідного гнізда, бездомним бродягою.

Читаючи його поезії, ніколи не скажеш, що вони створювались під столітніми липами, в тихій стародворянській родині. В цих віршах немає жодного ідилічного рядка - в них або гнів, або туга, або відчай... Він став поетом неспокою, неблагополуччя, загибелі.

Ще у ранніх поезіях Блока чітко і виразно виділилось два слова, два образи, що повторюються мало не на кожній сторінці: світло і темрява. Його першу книгу "Вірші про Прекрасну Даму" можна назвати "Книгою про Світло і Темряву". Це була найбільш релігійна книга з усіх ним написаних. У ній відчутний вплив філософії В.Соловйова про Вічну Жіночність. Сам Блок про це не раз заявляв. Соловйов був наче Іваном-предтечею для поета, бо він перший із російських поетів заявив про прихід Жіночого Божества.

Блок підхопив цю ідею і у його віршах з'явилася Вона. її образ часто був в оточенні церковних святинь: ікони, аналої, хор ангелів, собори ... Поет навчився молитися тільки їй, саме тому, що вона - Жінка. Божество, як чоловіче начало, не було для нього Божеством, тільки покохавши, як закохуються з, жінку, він міг поклонитися йому. Вона для нього свята, приснодіва. Уся його перша книга - чекання, сумніви, передчуття, знемога.



(Учень читає поезію "Вхожу я в темные храмы)

. Тільки про це він співав - з дня в день - 6 років, з 1898 - 1904 рр., присвятив їй 687 віршів. Такого, здається, не було в жодній літературі. Яка однострунність душі!

В:Соловйов написав про свою Осяйну Подругу 5 чи 6 віршів, а в Блока вільним потоком текла невпинна пісня про Неї.

Були такі блаженні дні, коли він писав по3-4 вірші в день. Звідси - злитість усіх його віршів, їх жива органічна цільність. Ці поезії треба читати підряд, тому що одна переливається в іншу, ніби виростає з неї. Окремих віршів у Блока немає, є один суцільний неподільний вірш усього його життя.

У ранніх поезіях Соловйов наче присутній всюди: його слова} цитати, епіграфи. Навіть імена, які дає Блок своїй Прекрасній Дамі, також взяті у Соловйова: Осяйна, Таємнича, Вічна, голубизна і золота довкола неї - теж звідти.

Але Соловйов оспівував ідеально безплотну жінку, а Блок -живу, котру бачив і знав. Соловйов вважав великим гріхом приписувати земній жінці небесну красу, а Блок чинив саме так.

Та й ставлення у обох до Богині було різне. У Соловйова - стосунки простіші, інтимніші, вона для нього подруга. А в Блока цього не було. В нього і в думках не могло бути таких приятельських стосунків з Прекрасною Дамою. Поряд з нею він почував себе не царем, як Соловйов, а рабом, і втішався цим.

(Учень читає поезію "Слуга - цариці!").

Для нього вона була строга і сувора, чужа. Він ніколи не відчував її доброти. Здається, тоді перестав би її кохати. Йому потрібно було любити байдужу. Це давало надію, сподівання на майбутню зустріч.

У Соловйова цього не було, у нього все визначено і зрозуміло. У Блока - оповито таємницею, передчуття, млість, моління, любовна напруга.

Романтична закоханість і майже релігійне поклоніння Коханій, земному втіленню небесного образу поєдналися у збірці "Вірші про Прекрасну Даму". Прекрасна Дама представлена як втілення Вічної Жіночності і Світової Душі, але почуття поета звернені до конкретної живої жінки, що додавало віршам відчутного драматизму.

Ще більше вразив Блок, коли відкрив читачам своє нове обличчя, не передбачуване і вражаюче. Воно постало з другої книги віршів "Несподівана радість" - інша атмосфера, інший запах. Центральне місце у збірці займає цикл поезій, об'єднаних символічним образом Незнайомки. Але цей образ вже мислиться як крах міфу про Прекрасну Даму. Рожеві мрії руйнуються жорстокою дійсністю. Це накладає відбиток і на тему кохання у творчості Блока. Поет бачить приниження і наругу над Любов'ю, яку з земних висот опустили в сіру повсякденність. Складні стосунки Блока і Менделєєвої, етапи їх сімейної драми відображені у поезії "Про доблесті, про подвиги, про славу..."

(Ведуча читає поезію напам'ять).

Взагалі, кожен його том - все по-іншому, Три томи - три різні образи поета. Про це ми ще будемо говорити пізніше.

А зараз, продовжуючи знайомитись із розмаїттям літературних течій "срібного століття", я хочу запросити до слова другого критика.

Виступ другого критика:

- На початку 1910-их років в Петербурзі виникло об'єднання молодих авторів; що дістало назву "Цех поетів". На чолі "Цеху" стали М.Гумільов та С.Городецький, секретарем була А.Ахматова, в об'єднання також входили М.Кузмін, Г.Іванов, О.Мандельштам, В.Нарбут та ін.

Про створення нової течії було оголошено в 1912 році, коли в літературному органі "Цеху поетів" журналі "Аполлон" з'явилися статті М.Гумільова та С.Городецького, які стали своєрідними маніфестами акмеїзму. "Акме" - з гр. означає вищий ступінь чогось. Акмеїзм означав повне сили квітуче життя, апогей, вищий розвиток.

Вже сама назва статті Гумільова "Спадщина символізму і акмеїзм" красномовно говорила про те, що представники нової поетичної школи бачили свого предка в символізмі, але в той же час намагалися протиставити себе течії, що їх породила. Акмеїсти критикували своїх попередників за те, що вони занадто відірвали поезію від реального життя, заповнили свої вірші туманними і хисткими образами, позбавили слово його прямого значення. А тому на противагу символізмові акмеїзм декларував ясну, свіжу і просту поетичну мову, де слова прямо і чітко називали б самі предмети, а не їх "чуттєві відповідності". Заперечуючи багатозначність образів -символів, акмеїсти прагнули повернути в поезію буденну земну реальність, світ "у всій сукупності краси й потворності". Вони вважали, що поезія - це не натхнення, не талант від Бога, а ремесло, доступне багатьом, звідси назва - "Цех поетів".

Центральним представником акмеїзму можна вважати М.Гумільова. Перша книга поета "Шлях конкістадорів" переповнена атрибутикою давніх часів і далеких країв, а її ліричний герой виступає в образі сміливого покорителя, завойовника - конкістадора.

Екзотичні країни, легендарні мотиви, приземлено побутові замальовки, любовна лірика - ось не все розмаїття поезії автора. ,



(Учень читає поезію М.Гумільова).

Він був теоретиком і організатором нової течії в поезії, проте не «уміщався» в тісні рамки ним же створеної поетичної школи, так само як О.Мандельштам, А.Ахматова.

Продовжує ведуча:

- Вони не могли не зустрітись... Доля багато разів перетинала їх шляхи. Обоє народились біля моря: він - на березі Балтійського, в Кронштадті, вона - на березі теплого Чорного, ь Україні, біля сонячної Одеси.

З дитинства не відзначалися добрим здоров'ям, тому часто відпочивали на півдні.

А ще - навчання у Царському Селі, захоплення поезією...

Вони не могли не зустрітися...

Це сталося перед Різдвом 1903 року.

Худорлявий, незграбний, навіть смішний юнак і висока, струнка, з глибокими сірими очима і довгим прямим волоссям дівчина. Він назвав її русалкою, хоч ім'я її було просте і древнє*— Анна.

Вона не сприймала серйозно його любов, він ж міг приїхати з Парижа на один день, щоб тільки побачити її, бо стала суттю його життя і поезії.

Двічі відмовляла йому, і нарешті, сонячного квітневого дня 1910 року в Києві вони обвінчалися. Напередодні пройшов дощ, дорога була чистою, осяйною, як дорога до Бога, до щастя, до вічної любові... Вони довго чекали, двічі відкладали вінчання, але рідні так і не прийшли їх благословити. Ахматова вважала це лихим знаком. Двері храму широко відчинилися перед ними.

(Ведуча читає поезію "Из логова змиева"...).

Передчуття справдилося: стосунки ускладнилися, подружнє життя не склалося...



(Учениця читає вірш "Сжала руки под темной вуалью..",

ведуча продовжує "Не будем пить из одного стакана"...).

Їх мрії і пошуки обірвав трагічний жовтень 1917 року. У 1921 році М.Гумільова заарештували за звинуваченням участі у контрреволюційному заколоті. Вина його не була доведена, як і не була спростована. Поета розстріляли у віці 35 років. Тільки у 1991 році закрили справу за відсутністю складу злочину.

Ахматова боляче пережила це, однак залишилася жити. Та хіба це життя? Страх, злидні, голод, самотність...

(Учениця читає поезію "Мне голос был...").

Вона зробила свій вибір, не покинула Росію, а залишилася живим свідком страшних подій. її посинілими від болю і страху губами кричав "стомільйонний народ".



(Звучить "Реквієм" Моцарта).

Виходить останній критик.

- 3 пізнім символізмом і акмеїстським журналом "Аполлон" пов'язав свої перші кроки в літературі В.Хлєбніков, який потім став одним із вождів футуризму. '

(Учень читає поезію В.Хлєбнікова).

Російський футуризм заявив про себе збіркою "Ляпас громадському смаку"(1913 р.), виданою групою поетів, у яку входили Хлєбніков, брати Бурлюки, Маяковський, Кручених. Він відчував вплив італійського футуризму, але йому не були властиві войовничі устремління. Російські футуристи теж відштовхувалися 6 від заперечення всіх естетичних норм і традицій минулого: "Сбросить с парохода современности Пушкина, Достоевского, Толстого. С высоты небоскребов мы взираєм на их ничтожество".

Вони ігнорували досягнення класичної літератури, крикливо називали себе новаторами у сфері художньої творчості, перекреслювали загальноприйняті норми орфографії, агітували за "вільний" синтаксис, захоплювались штучним конструюванням нових слів, впроваджували нову поетичну мову - "зауму". На їх думку, саме таке новаторське мистецтво по-справжньому відповідає потребам людини нової епохи.

Футуристи прагнули йти в маси, безпосередньо спілкуватися з читачами. Навмисно грубо зверталися до слухачів, вражали екстравагантністю одягу, епатажними назвами. Були переконані, що таким чином сміливо борються проти звичних форм моралі і естетики буржуазного суспільства і діють як справжні новатори в мистецтві.

Твори Хлєбнікова мали відчутний вплив на багатьох його сучасників і особливо на В.Маяковського, котрий вважав Хлєбнікова своїм учителем.

Юного Маяковського у футуризмі привабив бунтарський дух цієї течії, ненависть до всього завмерлого, традиційного, нудного, максималістське прагнення стати головною художньою школою в мистецтві.

Вже перші його твори виділяються соціальною насиченістю, трагічним пафосом і бунтарським характером. Його художній стиль неможливо сплутати. Маяковський ввів у поезію напруженість мови, ритмічну, звукову, емоційну енергію, змінив особливості строфи і рими. Він розширив сферу дій поета, включивши в поезію те, що традиційно не було їй притаманне і знаходилося за її межами.

(Учень читає поезію "Послухайте!")

Закінчує ведуча:

- Вслухаймось у ці рядки, почуймо заклик поета озирнутися довкола, відчути красу світу. Постараймося зрозуміти, що все у цьому світі має своє призначення, свій сенс, видимий чи прихований: чи то найдрібніша стеблинка, чи смертна людина, чи далека зірка...

Мені дуже шкода, що не з усіма ми зустрілись, що не всі поети "срібного століття" стали гостями нашого салону. Їх багато, і всі вони прекрасні і неповторні, як зірки теплої літньої ночі. Вони вже покинули цей світ, але світло їхніх поезій, як світло далеких зір, лине до нас і знаходить відгук у наших душах.

Ми змушені прощатися з присутніми тут вченими, поетами. Необхідно повертатися в існуючу реальність. Але ми прощаємось не надовго, бо зустрінемось з ними ще на наступних заняттях.

ІІІ. Контрольно – смисловий етап

А зараз я хочу підвести підсумок сьогоднішньої роботи.



• Запитання до учнів:

  • Яку добу в історії російської культури ми називаємо "срібним століттям"? Чому?

  • Яких сфер духовної культури торкнулася ця назва?

  • Який вид мистецтва досяг найбільшого розквіту?

  • Яких ви можете назвати представників "срібного століття" російської поезії?

  • Які найбільш чітко окреслені літературні течії того часу?

  • Виставлення балів за роботу на модульному занятті

  • Домашнє завдання:

  1. рівень - з підручника за ред.М.Борецького ст.}27-140.

  2. рівень ~ те ж + аналізувати поезії О.Блока.

  3. рівень - те ж + написати твір-роздум "Мої враження від знайомства з "срібним століттям" російської культури".





Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Козівський районний методичний кабінет навчальний модуль в 11 класі за темою: Вчитель зарубіжної літератури iconКозівський районний методичний кабінет навчальний модуль в 6 класі за темою
Мета: розкрити образи Тома Сойєра І гекльберрі Фінна, роль дружби у житті героїв, виявити справжні цінності у повісті, показати протиставлення...
Козівський районний методичний кабінет навчальний модуль в 11 класі за темою: Вчитель зарубіжної літератури iconКозівський районний методичний кабінет навчальний модуль в 5 класі за темою
Дж. Даррелла, розглянути зміст оповідання „Балакучі квіти”, розвивати уміння орієнтуватися в тексті художнього твору, вміння робити...
Козівський районний методичний кабінет навчальний модуль в 11 класі за темою: Вчитель зарубіжної літератури iconУрок зарубіжної літератури в 6 класі
Підготували: Прадійчук Олена Лук’янівна, вчитель російської мови та зарубіжної літератури, І гурська Раїса Леонтіївна, вчитель української...
Козівський районний методичний кабінет навчальний модуль в 11 класі за темою: Вчитель зарубіжної літератури iconВідділ освіти Рокитнянської районної державної адміністрації Районний методичний кабінет Ольшаницька загальноосвітня школа I-III ступенів
Підсумкові контрольні роботи із зарубіжної літератури (5-11 класи) // Василенко Н. С., Ольшаниця, школа. – 2010. – с
Козівський районний методичний кабінет навчальний модуль в 11 класі за темою: Вчитель зарубіжної літератури iconВідділ освіти Красилівської райдержадміністрації Районний методичний кабінет
У посібнику подано розробки уроків за темою «Село моє – частинка Батьківщини» для учнів 4 класу
Козівський районний методичний кабінет навчальний модуль в 11 класі за темою: Вчитель зарубіжної літератури icon11 класі смт. Рокитне 2010 Вивчення теми «Постмодернізм» на уроках зарубіжної літератури в 11 класі
Вивчення теми «Постмодернізм» на уроках зарубіжної літератури в 11 класі: На допомогу вчителю зарубіжної літератури/ укладач Е. А....
Козівський районний методичний кабінет навчальний модуль в 11 класі за темою: Вчитель зарубіжної літератури iconТеофіпольський районний методичний кабінет лисогірська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів вчитель української мови та літератури
«народознавчі елементи на уроках української мови. Дидактичний матеріал». Теофіполь 2016. с
Козівський районний методичний кабінет навчальний модуль в 11 класі за темою: Вчитель зарубіжної літератури iconУрок зарубіжної літератури 2015 районний методичний кабінет
Література – це інша реальність, новий світ, створений письменником за певними законами – законами художньої творчості. Спеціальні...
Козівський районний методичний кабінет навчальний модуль в 11 класі за темою: Вчитель зарубіжної літератури iconКозівська районна державна адміністрація козівський районний методичний кабінет основні види помилок
Невдале цитування не відповідає цитата висновку, допущена помилка, занадто об'ємна або не підтверджує правильність висловленої думки...
Козівський районний методичний кабінет навчальний модуль в 11 класі за темою: Вчитель зарубіжної літератури iconКонспекти уроків Старокостянтинівський районний методичний кабінет Сковородківська зош І-ІІІ ступенів
Клімух Світлана Анатоліївна, вчитель української мови та літератури Сковородківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Старокостянтинівської...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка