Ник львів. Ун-ту серія філол. 2004. Вип. 35. С. 219-228 visnyk LVIV univ. Ser. Philol. 2004. №35. P. 219-228 До творчого портрета Василя Щурата



Сторінка1/5
Дата конвертації12.09.2017
Розмір0,52 Mb.
  1   2   3   4   5

ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ

Серія філол. 2004. Вип. 35. С. 219-228

VISNYK LVIV UNIV.

Ser. Philol. 2004. № 35. P. 219-228





До творчого портрета Василя Щурата

УДК 821.161.2 – 14.09''18/19''(092)+82.161.2.09(092 В. Щурат)


ВАСИЛЬ ЩУРАТ І ПОЕЗІЯ ЗІВ’ЯЛОГО ЛИСТЯ
Валерій Корнійчук
Львівський національний університет імені Івана Франка,
вул. Університетська, 1, 79000 Львів, Україна

Щуратова оцінка “Зів’ялого листя” Івана Франка була предметом багатьох непорозумінь та ідеологічних спекуляцій в літературознавстві тоталітарної доби. Різні погляди на природу декадентизму спричинили “ЗОРЯну” полеміку між поетом і критиком. Незважаючи на невдоволення автора ліричної драми критичними виступами свого молодшого колеги, В. Щурат першим звернув увагу на новаторський характер Франкової збірки, першим розглядав її поезії у європейському контексті.

Ключові слова: критика, лірична драма, декадентизм, полеміка, контекст.

У 1896 p. львівський часопис “Зоря” опублікував ювілейну розвідку Василя Щурата “Др. Іван Франко”, у якій автор, аналізуючи поезії збірки “З вершин і низин”, назвав один із її циклів – “Зів'яле листя” – “об’явом декадентизму в українсько-руській літературі” [18, с. 36]. Тим самим критик хотів піднести поетичну творчість свого земляка до вершин світової лірики, оскільки вважав декадентизмом “розумне і артистичним змислом ведене змагання до витвору свіжих оригінальних помислів, образів, зворотів мови і форм” [18, с. 36]. Однак ті кілька рядків із об’єктивної і загалом доброзичливої Щуратової статті викликали не тільки негативну реакцію І.Франка, а й стали предметом нерозуміння і навіть відвертих спекуляцій у літературознавстві тоталітарної доби, яке змушене було ділити світ на біле й чорне, а у будь-якому літературному явищі минулого – вишукувати класових супротивників для підтвердження ленінської догми про існування двох культур усередині кожної національної культури: буржуазної (а отже, й націоналістичної) і пролетарської (значить, демократичної).

Немає жодної помітної праці про поетичну творчість І.Франка, зокрема про книгу “Зів’яле листя”, де б не згадувалося всує ім’я Василя Щурата, і здебільшого у неприхильному для нього світлі, апріорно, а то й тенденційно. Складається враження, що більшість радянських дослідників взагалі ніколи не читали “Зорю”, а переповідали сказане вже попередниками, продовжуючи фальсифікувати факти. Справа в тому, що оглядову статтю про творчість письменника В.Щурат надрукував ще до появи збірки “Зів’яле листя”, і І.Франко відреагував полемічним посланням “Декадент” на оцінку власне циклу, що лише згодом став першим жмутком ліричної драми. “Зерно неправди” несвідомо посіяв ще А.Крушельницький, коли у 1909 р. заявив, що “поет відповідає на закид декадентизму, зроблений Щуратом його збірці ліричних поезій “Зів’яле листя” [10, с. 161]. Цю ж фразу, “нічтоже сумняшеся”, повторив у колективній монографії “Іван Франко. Життя і творчість” (1956) О.Кисельов: “Написаний у 1896 р. вірш був відповіддю на критику В.Щуратом поезій із збірки “Зів’яле листя” як декадентських” [2, с. 195]. Б.Степанишин у методичному посібнику “Вивчення творчості Івана Франка в школі” переконував учителів і учнів, що “автора збірки [“Зів’яле листя”] обвинувачено в усіх смертних гріхах, навіть і у декадентстві. На це дике для Франка звинувачення він дав нищівну відповідь своїм віршем “Декадент” [14, с. 103]. Таку ж думку, але у толерантнішій формі розтиражував в аналогічній книжці для школи М.Походзіло: “Цей вірш [“Декадент”] був поетичною відповіддю літературному критикові В.Щуратові, який назвав збірку “Зів’яле листя” проявом “декадентизму” в українській літературі” [13, с. 62]. Подібні оцінки зустрічаємо і в університетських підручниках: “Вірш “Декадент” був написаний як відповідь поету В.Щурату, який назвав збірку Франка “Зів’яле листя” занепадницькою, а Франка – декадентом, співцем песимістичних настроїв” [15, с. 199] або ж “Розуміння поетом свого обов’язку перед народом втілене в поезії “Декадент”, що була відповіддю В.Щурату на його несправедливу, неправильну оцінку збірки “Зів’яле листя” [6, с. 357]. Останнє академічне видання “Історії української літератури” теж запевняє читачів, що “В.Щурат знайшов у “Зів’ялому листі” [збірці] ознаки декадентського песимізму, що негайно і рішуче заперечив Франко у гостро-полемічному вірші “Декадент” [5, т. 1, с. 449]. На жаль, не зміг уникнути цієї, вже традиційної помилки навіть найновіший “Літературознавчий словник-довідник” (1997): “Накладання смислового значення декадансу на артистизм призвело до непорозуміння між І.Франком та В.Щуратом, котрий у статті “Літературні портрети. Іван Франко” відзначив високий естетичний рівень збірки “Зів’яле листя”, але поет, вихований на принципах позитивізму, сприйняв таку оцінку як звинувачення у декадансі” [11, с. 187].

Правда, дехто з франкознавців добре знав історію створення “Декадента”, однак свідомо перекручував висловлювання львівського критика, використовуючи звичні ідеологічні штампи. Зокрема, І.Басс писав, що В.Щурат “намагався знецінити новий цикл поезій Франка “Зів’яле листя”, назвавши автора “занепадницьким, декадентським поетом” [1, с. 193]. У московській монографії Ю.Кобилецького В.Щурат взагалі опинився серед “буржуазных националистов, предпринявших попытки зачислить поэта в ученики западноевропейских декадентов” [7, с. 208], a y книзі П.Колесника “Син народу”– навпаки, серед “друзів”, які начебто проголосили Франка “зрадником великої демократичної літератури” і заплямували його ім’ям “декадента” [8, с. 271]. Можна зібрати цілу колекцію таких “літературознавчих” опусів, бо у минулому лише кілька вчених (П.Филипович, С.Щурат, Є.Кирилюк) об’єктивно підійшли до полеміки “між своїми”, яка далеко не вичерпується згаданими статтею і віршем.

Ще до появи Франкового послання В.Щурат видрукував у тій же “Зорі” (1896, Ч.9-11) просторе дослідження “Французький декадентизм в польській і великоруській літературі”, де назвав творчість “правдивих” декадентів “поезією дрібних, хвилевих настроїв”, а їхніх численних епігонів – “плодом літературної гіперпродукції і переситу”. Він високо оцінював “красу і силу передових декадентських поетів” Бодлера і Верлена, які вирізняються “незвичайною силою слова і плястики”. “Точність в малюванню поодиноких душевних настроїв, – підкреслював дослідник, – поразить без винятку кождого, хто тілько переживав коли-небудь сей чи другий описаний ними настрій” [21, с. 180]. Проте менш талановиті або й зовсім безталанні послідовники, “поетчуки”, як називав їх В.Щурат, претендуючи на оригінальність, почали малювати непривабливі сторони людського життя, наповнили свої твори “описами трупів і гниючого тіла”, придумали собі “окрему мову, форму, зміст і етику”. “Конечним наслідком” декадентизму критик вважав символізм, що дуже часто, на його думку, не має нічого спільного з “артизмом”. Тому він і застерігав молоді слов’янські літератури, у яких “є ще обов’язок кінчити недовершене діло”, від хибної орієнтації на західноєвропейську поезію, яка вже пережила “всі можливі фази свого природного розвою”. І коли автор “Зів’ялого листя” у передмові до збірки сподівався, що “образ мук і горя хорої душі”, наче щеплювання віспи, “вздоровить деяку хору душу в нашій суспільності” [т16, с.120], то В.Щурат, навпаки, був переконаний, що “соки довгим і плодовитим життям знищеного організму можуть в свіжім і молодім організмі лиш защепити зарід передчасного розкладу і смерти” [21, с. 197]. І.Франко, безперечно, читав міркування молодого вченого про французький декадентизм і, мабуть, саме після цього у нього остаточно визрів задум відповісти йому спочатку відомим віршем (“Зоря”, 1896, ч.17), а згодом цілою низкою статей про “найновішу літературну моду”.

Аналіз Франкового “Декадента” займає чільне місце у кожній монографії про життя і творчість письменника, а ось про поетичний “контрвипад” В.Щурата “Се не декадент!” майже ніхто не згадує, і він наразі невідомий широкому читацькому загалу. Проте ця художня “дуель” надзвичайно цікава і повчальна, бо вона, по-перше, зводить супротивників до спільної “вагової”, тобто жанрової, категорії, а, по-друге, – проясняє ідейно-естетичний потенціал та версифікаційну майстерність кожного з них. Для зручності наведемо обидва тексти, хоч послання І.Франка легко знайти у будь-якій шкільній хрестоматії.



Каталог: visnyk
visnyk -> Художня спадщина: студії
visnyk -> Вісник львів. Ун-ту серія філол. 2004. Вип. 33. Ч. С. 121-128
visnyk -> Національної академії мистецтв
visnyk -> Академії мистецтв україни
visnyk -> Розділ 3 Розвиток маркетингу в апк
visnyk -> Вісник львів. Ун-ту серія філол. 2004. Вип. 35. С. 3-6 Visnyk LVIV univ. Ser. Philol. 2004. №35. P. 3-6 Літературна теорія та історична поетика
visnyk -> Вісник львів. Ун-ту серія філол. 2004. Вип. 33. Ч. С. 74-81 visnyk LVIV univ. Ser. Philol. 2004. №33. Part P. 74-81 стиль течія жанр
visnyk -> Академії мистецтв україни
visnyk -> 23 (282) грудень 2013 вісник луганського національного університету імені тараса шевченка
visnyk -> Лінгвостилістика ’38 національна зумовленість лексичних конотацій в українському поетичному тексті людмила Бублейник


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5

Схожі:

Ник львів. Ун-ту серія філол. 2004. Вип. 35. С. 219-228 visnyk LVIV univ. Ser. Philol. 2004. №35. P. 219-228 До творчого портрета Василя Щурата iconВісник львів. Ун-ту серія філол. 2004. Вип. 33. Ч. С. 74-81 visnyk LVIV univ. Ser. Philol. 2004. №33. Part P. 74-81 стиль течія жанр
...
Ник львів. Ун-ту серія філол. 2004. Вип. 35. С. 219-228 visnyk LVIV univ. Ser. Philol. 2004. №35. P. 219-228 До творчого портрета Василя Щурата iconВісник львів. Ун-ту серія філол. 2004. Вип. 35. С. 3-6 Visnyk LVIV univ. Ser. Philol. 2004. №35. P. 3-6 Літературна теорія та історична поетика
...
Ник львів. Ун-ту серія філол. 2004. Вип. 35. С. 219-228 visnyk LVIV univ. Ser. Philol. 2004. №35. P. 219-228 До творчого портрета Василя Щурата iconВ. Ун-ту серія філол. 2004. Вип. 33. Ч. С. 3-12 visnyk LVIV univ. Ser. Philol. 2004. №33. Part P. 3-12 Естетика модернізму І постмодернізму
У першому випадку йтиметься насамперед про витворення властивого постмодерному мистецтву текстуального коду. У другому стверджується...
Ник львів. Ун-ту серія філол. 2004. Вип. 35. С. 219-228 visnyk LVIV univ. Ser. Philol. 2004. №35. P. 219-228 До творчого портрета Василя Щурата iconВісник львів. Ун-ту серія філол. 2004. Вип. 35. С. 123-129 visnyk LVIV univ. Ser. Philol. 2004. №35. P. 123-129 з царини франкознавства
Відкидаючи поділ романтизму на реакційний та революційний, дослідник доходить висновку, що І. Франко у своїх працях насамперед ставить...
Ник львів. Ун-ту серія філол. 2004. Вип. 35. С. 219-228 visnyk LVIV univ. Ser. Philol. 2004. №35. P. 219-228 До творчого портрета Василя Щурата iconПерспективи вивчення дискурсології у вищій школі жанна Горіна
Серія філол. 2004. Вип. 34. Ч.ІІ. С. 455-460 Ser. Philologi. 2004. №. 34. Vol. ІІ. P. 455-460
Ник львів. Ун-ту серія філол. 2004. Вип. 35. С. 219-228 visnyk LVIV univ. Ser. Philol. 2004. №35. P. 219-228 До творчого портрета Василя Щурата iconОномастичний тезаурус
Серія філол. 2004. Вип. 34. Ч.ІІ. С. 191-197 Ser. Philologi. 2004. №34. Vol. ІІ. P. 191-197
Ник львів. Ун-ту серія філол. 2004. Вип. 35. С. 219-228 visnyk LVIV univ. Ser. Philol. 2004. №35. P. 219-228 До творчого портрета Василя Щурата iconЛінгвостилістика ’38 національна зумовленість лексичних конотацій в українському поетичному тексті людмила Бублейник
Серія філол. 2004. Вип. 34. Ч.ІІ. С. 214-218 Ser. Philologi. 2004. №34. Vol. ІІ. P. 214-218
Ник львів. Ун-ту серія філол. 2004. Вип. 35. С. 219-228 visnyk LVIV univ. Ser. Philol. 2004. №35. P. 219-228 До творчого портрета Василя Щурата icon’373 основні чинники формування національно-мовних позицій миколи лисенка
Серія філол. 2004. Вип. 34. Ч. ІІ. С. 373-380 Ser. Philologi. 2004. №34. Vol. II. P. 373-380
Ник львів. Ун-ту серія філол. 2004. Вип. 35. С. 219-228 visnyk LVIV univ. Ser. Philol. 2004. №35. P. 219-228 До творчого портрета Василя Щурата iconВісник львів. Ун-ту серія філол. 2004. Вип. 33. Ч. С. 121-128
Зроблено спробу виявити закономірності розвитку літературно-теоретичного мислення у ХХ столітті І на підставі цих закономірностей...
Ник львів. Ун-ту серія філол. 2004. Вип. 35. С. 219-228 visnyk LVIV univ. Ser. Philol. 2004. №35. P. 219-228 До творчого портрета Василя Щурата iconСерія “Історики та краєзнавці Чернігівщини”
Володимирович Ткаченко: (Біобібліогр покажч.) /Скл. І. Я. Каганова, Л. В. Студьонова; Відп за вип. П. В. Грищенко. Чернігів, 2004....


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка