Обдарованість це виняток чи закономірність?



Скачати 86,45 Kb.
Дата конвертації25.08.2017
Розмір86,45 Kb.

ВИСТУП НА

ПЕДРАДІ-СЕМІНАРІ ДЛЯ НА ТЕМУ: «ОБДАРОВАНІСТЬ – ЦЕ ВИНЯТОК ЧИ ЗАКОНОМІРНІСТЬ?”
ОБДАРОВАНІСТЬ ЯК ПСИХОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА
Проблема дитячої обдарованості є однією з проблем сучасної науки. Існує понад 100 визначень поняття „обдарованість”. Ми користуємося терміном у найбільш вживаному його значенні, маючи на увазі високий рівень розвитку здібностей різних – загальних (розумових) і спеціальних.. В даному випадку важливим є той факт, що у деяких дітей і, відповідно, дорослих рівень здібностей значно відрізняється від середнього. Їх ми і називаємо обдарованими.

Розуміння обдарованості лише як інтелектуальної характеристики не відповідає дійсній уяві про високий розвиток можливостей людини. Обдарований, незвичайно розвинений не сам по собі розум людини, обдарована його особистість. Людина, наділена розвинутими здібностями, інша і за характером, і за сприйняттям світу. Вона по-іншому формує стосунки з оточуючими, інакше трудиться. Цілісний підхід до обдарованої людини, перш за все, до дитини, як до особистості, необхідний для того, щоб зуміти розвивати її здібності, реалізувати її дар.

Ще один важливий момент. Частіше за все ми говоримо про обдарованість дітей, якщо вони випереджають у своєму розвитку однолітків. Це дійсно здібні діти. Проте є й інша обдарованість, набагато більш складна і для вчителів, і для батьків. Це обдарованість нестандартного бачення, нешаблонного мислення. При цьому здібності до засвоєння можуть бути не такими вже видатними, що заважає оточуючим вчасно відгадати цей дар.

Багато дітей виявляють високу ступінь обдарованості не в одній якій-небудь сфері, а в декількох.


Видатний дослідник обдарованості Н.С.Лейтес запропонував розрізняти три категорії здібних дітей за такими ознаками:

  1. ранній прояв інтелекту;

  2. яскравий прояв здібностей до окремих видів діяльності і предметів;

  3. потенційні ознаки обдарованості.

Дітям, що належать до першої категорії, притаманний прискорений темп навчання. Вони рано починають читати і писати (у 3-4 роки). Потім захоплюються якоюсь однією галуззю знань і далеко просуваються в ній. Можливо, що одне захоплення змінюється іншим, але постійно залишається потяг до розумового навантаження.



Другу категорію становлять діти із спеціальними здібностями. Як правило вони мають звичайний загальний інтелектуальний розвиток, виявляють особливий нахил до певного виду діяльності. Досить рано розкриваються музичні, художні , математичні, літературні здібності (особливо поетичні). Так у М.Лєрмонтова ( з розповідей близьких) в 2 роки вже були перші римовані фрази, О. Блок у 7 років створив свій перший цикл віршів, І.Франко в початкових класах гімназії писав вірші, причому на німецькій мові, М.Гоголь почав писати, навчаючись в Ніжинській гімназії. Але здібності можуть проявитися набагато пізніше – в юнацькому віці, частіше це буває з хлопчиками.

Вважається, що для створення належних умов розвитку дитини, а головне, для запобігання можливих негативних чинників, що заважають обдарованим дітям реалізувати свої здібності, обдарованість має бути виявлена до досягнення дитиною десятирічного віку.



До третьої категорії належать діти, які не випереджають однолітків за загальним розвитком, але відрізняються особливою своєрідністю розумової роботи, яка вказує на їхні неординарні здібності. Ця своєрідність полягає в особливій оригінальності й самостійності суджень, у неординарності думки щодо різних питань. Високих результатів такі діти здебільшого досягають, якщо мають сприятливу атмосферу в родині та школі для свого розвитку.
Психологи вважають, що обдаровані діти мають цілу низку проблем, а саме:


  1. Неприязнь до школи.

Їм цікаво вчитися, оскільки подобаються складні ігри та завдання і не викликають інтересу ті, котрими цікавляться їхні однокласники. Через це обдарована дитина може опинитися в ізоляції, закрится від інших.

Багато обдарованих людей просто заперечували школу, надаючи перевагу самостійним заняттям. Їх відрізняє від лінивих дітей, які не мають інтересу до пізнання:

- надзвичайна працездатність,

- пізнавальна активність,

- велике бажання втілити в життя свою мрію,

але вони відмовляються пристосовуватися до традиційних догм.


  1. Нонконформізм.

Обдаровані діти відкидають стандартні вимоги. Особливо, якщо ці вимоги постійно нав’язуються.




  1. Занурення у філософські проблеми.

Обдарованим дітям властиво замислюватися над такими явищами як смерть, потойбічне життя, релігійні вірування, філософські проблеми.




  1. Розбіжність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком.

Обдаровані діти з більшим задоволенням спілкуються з дітьми старшого віку. Оскільки ж вони поступаються останнім у фізичному розвитку, то їм складно стати неформальними лідерами.


ЯКОСТІ ОБДАРОВАНОЇ ОСОБИСТОСТІ


  1. Не обов’язково дуже високий рівень інтелекту, для деяких видів обдарованості він може бути просто середньої норми і навіть вище.




  1. Інтелект органічно пов’язаний з творчими здібностями, діагностувати які дуже важко.




  1. Висока пізнавальна активність і бажання її реалізувати, частіше за все – це книги, взагалі художня література.




  1. Критичність розуму при його високій самостійності, постійний пошук відповідей на питання „чому”.

5 .Особливий тип мислительної діяльності:

- інтуїтивне мислення,

- ігнорування традицій, стандартів





  1. Бунтівний дух.

Обдаровані не слухають знавців, уникають натовпу і діють тільки за власними поглядами.



  1. Одержимість.

Вони з маніакальною наполегливістю прагнуть до мети і досягають її.



  1. Трудоголізм.

Серйозне ставлення до роботи – складова частина успіху. Для них робота – не важка повинність, а задоволення. В роботі знаходять втіху.

Дуже часто обдарованим особистостям притаманні такі риси характеру, як

деспотичність, бунтарство, розкутість, наполегливість, пристрасність азартність.

В зарубіжній психології ролі дитинства в розвитку обдарованості приділяється багато уваги. В дослідженнях, в яких використовувався переважно біографічний метод, був встановлений ряд факторів, якими визначається такий розвиток. Виявилось, що креативні генії, не дивлячись на інколи зовсім різні сфери успіхів і досягнень, мають багато схожих рис.

Так, аналіз розвитку таких трьох різнопланових талантів, як Т.Едісон – найбільш плодовитий винахідник, П.Пікассо – найбільш культовий художник 20 століття і А.Ейнштейн – геніальний фізик, підтвердив наявність багатьох схожих характеристик. Таким чином, вдалося ідентифікувати схожі риси розвитку обдарованих особистостей в дитинстві:

1. Переміна місця проживання, найближчого оточення, школи. Це сприяє формуванню незалежності і гнучкості мислення. Цей фактор був виявлений в ході широкомасштабного дослідження біографій особистостей, які добились успіху. Діти навчаються ефективно діяти в невідомих ситуаціях.


2. Частіше за все – це діти-первістки. Як правило, до перших дітей батьки ставляться з дуже великою увагою і повністю присвячують себе вихованню дитини, покладаючи на неї великі сподівання. В дітях виховують дух лідерства.
3. Незвичайний жіночий вплив на виховання дитини: як правило, це дуже люблячі матері. Матері вірили в успіх дітей, підтримували у всіх життєвих ситуаціях, вселяли впевненість, у всьому допомагали і повністю присвячували себе вихованню дитини. Для дівчаток – це улюблениці батька і його домінуючий вплив. Це велика любов, але не гіперопіка, яка губить творчу особистість і це не авторитарність.
4. Ранній прояв допитливості: у Т.Едісона в 12 років був свій бізнес, а П.Пікассо почав малювати раніше, ніж говорити. Багато з них говорили, що виросли на книгах, навчились фантазувати, дякуючи книгам. Жадоба читання і пошук кумирів – невід’ємна риса творчих особистостей.
5. Вільна домашня атмосфера: „батьки обдарованих дітей не створюють огорожі з правил”. Діти, виховані авторитарними батьками, прагнуть уникати нового і невідомого. Частіше за все з дітьми, які в майбутньому досягли великих успіхів, батьки поводились як з дорослими.
6. Ставлення до формальної освіти: більшість майбутніх творчих особистостей ставились до неї вкрай негативно, багато з них навіть не закінчили коледж, хтось вважався невстигаючим, когось виключили із університету ще на першому курсі, але були і такі, які успішно закінчили університет, мали формальну освіту.
ВМІННЯ ВЧИТЕЛЯ ПОВОДИТСЯ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ ЯК ФАКТОР ЙОГО ПРОФЕСІЙНОГО ЗРОСТАННЯ.

Обдаровані діти потребують спеціально розроблених для них навчальних програм. Та чи в змозі вчитель, не підготовлений до роботи з обдарованими дітьми, змінити, приміром, зміст навчання, його процес, результати, саму психологічну атмосферу, в якій це навчання відбувається? Часто – ні.

Як показує досвід, вчителі початкових класів загалом прагнуть допомогти обдарованій дитині освоїтися в нових для неї умовах. Але їх найкращі наміри іноді створюють неочікувані складнощі в роботі з обдарованими дітьми. При організації учбово-виховної діяльності можна порадити вчителю враховувати такі моменти:


  1. При намаганні створити в класі психологічну обстановку загального інтересу до предмета, що вивчається, вчитель може, як правило, стикатися з труднощами, зумовленими тим, що обдарована дитина часто виявляється лідером. Це викликає негативні морально-етичні переживання однокласників, зокрема відчуження, недоброзичливе ставлення до свого товариша. Отже, якщо в класі є обдаровані діти, слід зменшити ігрове навантаження уроку з яскраво вираженими елементами конкурентності.. За цих умов учитель має пояснити дітям, що заздрощі, пиха, ревнощі – це негативні риси.




  1. Вчитель може організовувати спільні заняття обдарованих дітей з іншими дітьми, але при цьому він не повинен аж надто виокремлювати обдаровану дитину, не хвалити її надмірно за високі індивідуальні успіхи чи сумлінну роботу, оскільки захвалювання може призвести до конфліктного становлення особистості дитини.



  1. Вчитель має уникати двох крайнощів у визнанні або оцінці успіхів обдарованих дітей. По-перше, демонстрації винятковості досягнень дитини, що веде до виникнення зверхнього ставлення її до оточення, навіть до „зіркової хвороби”, по-друге, пригнічення обдарованої дитини, публічного применшення унікальності її здібностей і навіть злої іронії на адресу обдарованої дитини.


Практика роботи показала, що вчителі, які успішно працюють з обдарованими дітьми, менше говорять, менше дають інформації, менше організовують демонстрування способів діяння і рідко розв’язують задачі замість учнів. Вони більше запитують і менше пояснюють.

Приміром, помітна різниця у техніці постановки запитань. Вчителі обдарованих частіше ставлять відкриті запитання. Вони допомагають обговоренню проблеми, використовуючи запитання на зразок: „Що могло статися, якби..?”. Вони провокують учнів виходити за межі початкових відповідей такими запитаннями: „Що ти маєш на увазі..?”, „Якщо твій опонент правий, то як це вплине на..?”

Ці вчителі прагнуть отримати ті запитання, якими б хотіли навчати учнів, від самих учнів, і вони майже кожного разу намагаються зрозуміти, як саме, яким чином учні підійшли до висновку, розв’язання, оцінки.

Вчителі, успішні в поводженні з обдарованими дітьми, поводять себе скоріше як психотерапевти: вони уникають реагування на кожне висловлювання. Уважно і з інтересом вислуховують кожну відповідь, але не дають їй оцінку, а знаходять способи продемонструвати, що вони її приймають. Така тактика вчителя призводить до того, що учні починають більше взаємодіяти один з одним і самостійно коментувати ідеї, думки однокласників. Отже, створюється психологічна ситуація, за якої учні стають менш залежними від учителя.

За дослідженнями психологів, вчителям для успішної роботи з обдарованими дітьми мають бути притаманні такі особистісні якості:



  1. прагнення до максимальної гнучкості (імпровізація, вміння знаходити найменші зміни в психолого-педагогічній ситуації і відповідно змінювати свою поведінку);

  2. здатність до емпатії, сензитивність до потреб учнів;

  3. вміння надати викладанню особистісного забарвлення;

  4. настановлення на створення позитивних підкріплень для самосприйняття учнів;

  5. володіння стилем неформального спілкування. Надання переваги усним, а не письмовим контактам;

  6. емоційна врівноваженість, упевненість у собі, життєрадісність.

Іншими словами, діяльність вчителя буде ефективною тоді, коли він здатний



створювати в класі психологічну атмосферу теплоти, невимушеності, взаємної довіри. Учні, які спілкуються з людиною, впевненою в їх можливостях, і в дійсності починають виявляти свої здібності повною мірою, починають усвідомлювати свою цінність.

Саме продуктивні якості вчителя надають всьому процесу навчання імпульсу до поступу.
Каталог: bitstream -> 123456789
123456789 -> Урок позакласного читання у 8 класі Презентація проекту
123456789 -> Творчість А. Міцкевича апогея польського романтизму
123456789 -> Ключове запитання: Справжній Митець… Який він? Для реалізації проекту було створено групи „Біографи”
123456789 -> В. Стефаник. Новаторство письменника. Експресіонізм у його творчості
123456789 -> Урок 1 Тема. Як не любить той край Матеріал уроку. Володимир Сосюра "Як не любить той край "
123456789 -> Конспект уроку із світової літератури для 7 класу Тема. Поетизація давньоруської минувшини в баладі О. С. Пушкіна «Пісня про віщого Олега»
123456789 -> 5 клас Тема уроку. Шлях Мауглі від вихованця джунглів до їх володаря. Мета уроку


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Обдарованість це виняток чи закономірність? iconВступ методика проведення диктанту
Як виняток, учитель може пояснити написання слова в тому разі, коли контекст не до кінця з’ясовує його написання
Обдарованість це виняток чи закономірність? iconШукаємо обдарованість Відбір пакету методик діагностики творчого потенціалу учнів
Шукаємо обдарованість. Відбір пакету методик діагностики творчого потенціалу учнів: Збірник тестів, анкет, методик діагностики обдарованості...
Обдарованість це виняток чи закономірність? iconУкраїнка Світлана Богдан Епістолярна комунікація Лесі Українки крізь призму її автокоментарів
Однак, незважаючи на цю очевидну закономірність, вчені дотепер зосереджують в основному увагу на вивченні лише кількох можливих функційних...
Обдарованість це виняток чи закономірність? iconКнига м. Київ зміс т валентин Рибалка
Аксіологічний погляд на обдарованість І талант особистості
Обдарованість це виняток чи закономірність? iconЯкщо ми знаємо, як зі слабкості виникає сила, з недоліків здібності, то ми тримаємо в своїх руках ключ до проблеми дитячої обдарованості
Обдарованість — високий рівень розвитку загальних І спеціальних здібностей, що є передумовою творчих досягнень
Обдарованість це виняток чи закономірність? iconПроблема обдарованості у сучасному суспільстві
Зміст соціально-економічного та суспільного життя України потребують своєчасного аналізу наявних інтелектуальних І творчих ресурсів...
Обдарованість це виняток чи закономірність? iconУкраїна харківська обласна рада постійна комісія з питань спільної власності територіальних громад області
Комунального закладу «Обласна спеціалізована школа-інтернат II-III ступенів «Обдарованість» Харківської обласної ради
Обдарованість це виняток чи закономірність? iconЗакономірності та механізми прояву агресивності, тривожності та фрустрації у обдарованих підлітків
Коли мова заходить про обдарованість чи талант, то ми маємо справу з щасливим, здавалось би, відхиленням від норми, від середніх...
Обдарованість це виняток чи закономірність? iconПоказникові рівняння та нерівності
Сподіваюся, сьогодні на нас чекає І успіх, І радість. Ви зможете продемонструвати власну обдарованість І компетентність. Перед вами...
Обдарованість це виняток чи закономірність? iconКурсова робота з вікової психології Обдарованість у молодшому шкільному віці студентки 3 курсу, 32 групи спеціальності «Практична психологія»
Цінність їх в тому, що вони практично завжди можуть бути помічені батьками. Особливої уваги заслуговують ті якості, які істотно відрізняють...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка