Організація та проведення



Сторінка3/5
Дата конвертації29.12.2017
Розмір1,46 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5
Методист із педагогіки:

  • може керувати практикантами в декількох освітніх установах, але при цьому число студентів не повинне перевищувати 25 чоловік одночасно;

  • бере участь у плануванні та організації педагогічної практики, бере участь у настановчих і підсумкових конференціях з педагогічної практики в університеті та в освітній установі;

  • забезпечує реалізацію в процесі педагогічної практики основних принципів і закономірностей педагогічної науки; проводить консультації для студентів із питань змісту і творчої організації навчально-виховної роботи; відвідує окремі уроки, позакласні заходи студентів, організовує їх колективний аналіз;

  • надає науково-методичну допомогу педколективу освітньої установи; своєчасно інформує деканат і навчальний відділ про хід практики, випадки грубого порушення трудової дисципліни, невиконання програми практики;

  • працює в тісному контакті з груповими керівниками, класними керівниками, відповідальним за організацію педагогічної практики в конкретній освітній установі;

  • спільно з учителями й іншими керівниками педагогічної практики оцінює роботу кожного студента-практиканта, рівень його педагогічних здібностей і педагогічної культури;

  • надає відомості про виховну роботу, яка проводиться, груповому керівникові, здійснює оцінювання навчально-виховної роботи студентів;

  • вносить пропозиції із вдосконалення теоретичної і практичної підготовки студентів.

Методист із психології:

  • керує одночасно не більше 50 студентами;

  • бере участь у плануванні та організації педагогічної практики, у настановчих і підсумкових конференціях з педагогічної практики в університеті та в освітній установі;

  • проводить консультації із питань практичного застосування психологічних знань у професійно-педагогічній діяльності студентів;

  • відвідує не менше одного уроку або позакласного заходу студента, бере участь в обговоренні, дає психологічний аналіз різним аспектам професійної діяльності студентів;

  • своєчасно інформує кафедру, деканат і навчальний відділ про хід практики, випадки грубого порушення трудової дисципліни, невиконання програми практики;

  • аналізує звітну документацію студентів, бере участь в оцінці діяльності кожного студента, його професійної підготовки;

  • вносить пропозиції із вдосконалення теоретичної і практичної підготовки студентів.

Керівник закладу освіти:

  • сприяє створенню атмосфери доброзичливості, уваги, взаємодопомоги в роботі зі студентами в керованій ним установі;

  • залучає студентів до багатопланової педагогічної діяльності, знайомить із завданнями, проблемами, режимом його роботи, правилами техніки безпеки;

  • знайомить студентів із майстрами педагогічної праці, успіхами й досягненнями, а також проблемами і труднощами колективу;

  • надає можливість практикантам брати участь у роботі педагогічної ради, методичних об'єднань, батьківських комітетів; спільно з груповим керівником закріплює студентів за об'єктами їхньої професійної діяльності;

  • відвідує (вибірково) уроки, позаурочні виховні заняття студентів і бере участь в їх обговоренні; проводить нараду на початку і в кінці педагогічної практики;

  • вносить пропозиції щодо вдосконалення педагогічної практики.



Заступник керівника закладу освіти, відповідальний за педагогічну практику:

  • створює обстановку, яка стимулює творчу професійно-педагогічну діяльність кожного студента;

  • знайомить студентів з планом виховної роботи освітньої установи;

  • допомагає студентам у плануванні, проведенні й аналізі виховної роботи;

  • надає допомогу класним керівникам в їх роботі із студентами;

  • бере участь у нарадах, які проводить керівник освітньої установи (на початку і в кінці педагогічної практики).

Вчитель за фахом:

  • залучає студентів до педагогічної діяльності з дітьми відповідно до завдань педагогічної практики та індивідуального плану студента із навчально-виховної роботи;

  • проводить відкриті уроки;

  • спільно з груповим керівником допомагає кожному студентові в складанні індивідуального плану педагогічної практики, надає практичну допомогу в підготовці уроків з урахуванням особливостей конкретного учнівського колективу;

  • бере участь в аналізі та оцінюванні роботи кожного студента;

  • бере участь в нарадах з педагогічної практики, які проводить керівник освітньої установи (на початку і в кінці практики);

  • вносить пропозиції із вдосконалення теоретичної та практичної підготовки студентів.

Класний керівник (вихователь):

  • залучає студентів до педагогічної діяльності з дитячим колективом та окремими учнями відповідно до завдань педагогічної практики і конкретних завдань виховання даного колективу;

  • допомагає студентам у плануванні виховної роботи, проведенні колективних творчих справ та інших форм колективної й індивідуальної діяльності;

  • присутній на позакласних заняттях, які проводять студенти, і бере участь в їхньому оцінюванні; дає характеристику роботи студентів, оцінює їхню виховну діяльність;

  • вносить пропозиції щодо вдосконалення теоретичної і практичної підготовки студентів;

  • бере участь у нарадах з педагогічної практики, які проводить керівник освітньої установи (на початку і в кінці практики).

Завідувач спеціальною кафедрою:

  • забезпечує професійно-педагогічну спрямованість викладання спеціальних дисциплін, високий науково-теоретичний рівень підготовки практикантів до навчально-виховної роботи з предмету, своєчасну розробку програми практики;

  • призначає групових і факультетських керівників практики, методистів;

  • організовує вивчення й узагальнення передового педагогічного досвіду організації педагогічного практики;

  • вживає заходів щодо впровадження досягнень науки і передового педагогічного досвіду в зміст і організацію практики;

  • включає в план роботи кафедри аналіз ходу і підсумків педпрактики, вживає заходів щодо її вдосконалення.



Ведення щоденника

психолого-педагогічних спостережень.

У період практики студент веде щоденник, який свідчить про виконання свого індивідуального плану, про обсяг і зміст виконаної роботи, про щоденне навантаження практиканта.

У щоденнику записуються відомості про школу: адреса, телефони, відомості про дирекцію школи, прізвища вчителів, які є керівниками практики базової установи; відомості про методистів кафедр університету; відомості про клас: список учнів класу, обов’язки учнів у класі, актив класу; розклад дзвінків та уроків (відомості записуються в послідовності на сторінках щоденника).

Для студента, що проходить практику за межами міста, в якому знаходиться вищий навчальний заклад, щоденник є своєрідним документом, що підтверджує тривале перебування його на практиці. Регулярне ведення щоденника – функціональний обов'язок студента. В ньому фіксується вся діяльність студента-практиканта протягом дня (виховна, навчальна, методична, дослідницька) з її подальшим аналізом.

Аналізуючи минулий день, студент повинен: визначати ефективність навчальної роботи (як своєї, так і однокурсників), виховних заходів, позиції дітей щодо справ у класі, їх ставлення до подій, один до одного, дорослих, виявлення позитивних і негативних якостей, сприйняття дітьми педагогічних вимог, стан знань, умінь, компетентностей тощо. Студент повинен пред'являти щоденник для перегляду методисту, який під час відвідування школи письмово вказує зауваження, дає завдання, перевіряє і підписує зроблені студентом записи. Матеріали щоденника використовуються при складання звіту з педагогічної практики.

Зміст відвіданих уроків фіксується у такому порядку:

1. Дата.


2. Клас, назва предмета.

3. Тема.


4. Мета уроку.

5. Мета відвідування уроку.



Висновки (загальний висновок щодо мети відвідування).
Індивідуальний план роботи студента-практиканта.

Індивідуальний план роботи студента-практиканта є одним із основних документів за період проходження ним практики. У ньому в календарній послідовності зазначаються всі заплановані види діяльності студента-практиканта, пропозиції, зауваження методистів, учителів.

Індивідуальний план роботи студента подається для затвердження груповому методисту протягом першого тижня практики. В той самий термін методистам спеціальних кафедр подається інформація про час і місце проведення залікових уроків та залікового виховного заходу.

Орієнтовний зміст навчальної роботи

студента-практиканта.
1. Відвідування уроків учителів-предметників і студентів-практикантів; участь в обговоренні уроків.

2. Підготовка до уроку: ознайомлення з навчальною і методичною літературою, підготовка методичного матеріалу до уроку, складання плану-конспекту уроку тощо.

3. Проведення уроків з подальшим їх аналізом.

4. Виготовлення наочних приладів, допомога в оформленні кабінетів.

5. Перевірка робочих зошитів, контрольних, самостійних робіт тощо.

6. Відвідування й допомога в організації форм позакласної та позаурочної роботи з предмету.

7. Підготовка і проведення позакласної роботи з предмету, участь у роботі предметного гуртка. Складання плану-конспекту залікового заходу з предмету.

8. Заняття з невстигаючими учнями.

9. Робота над оформленням звітної документації з педагогічної практики.

Орієнтований зміст виховної та методичної

роботи студента-практиканта.
1. Перевірка учнівських щоденників.

2. Відвідування учнів вдома.

3. Робота з батьками та участь у батьківських зборах.

4. Відвідування й допомога в організації різноманітних форм виховної роботи в школі та закріпленому класі, участь в їх обговоренні.

5. Підготовка і проведення різноманітних форм індивідуальної та колективної виховної роботи з учнями. Робота над оформленням конспекту заходу.

6. Вивчення особистості учня або учнівського колективу: здійснення педагогічного спостереження; бесіда з учителями, учнями, батьками, шкільним психологом.

7. Оформлення результатів психологічних спостережень у вигляді характеристики.

8. Участь у роботі методичного семінару класних керівників.

9. Участь у роботі методичних об'єднань учителів-предметників.

10. Вивчення досвіду та участь у роботі дитячих громадських організацій, які діють у школі.

11. Допомога класному керівникові.
Методичні поради щодо проведення уроків історії.

Урок історії – це частина навчального процесу, але не механічно зумовлена і замкнута, а логічно й педагогічно завершена. Урок історії є частиною змісту, що займає певне місце в системі шкільного курсу і побудований за проблемно-хронологічним принципом: події і явища представлені в комплексі на кожному даному відрізку часу.

Урок історії – це закінчений у змістовому, часовому й організаційному відношенні відрізок (етап, ланка, елемент) навчального процесу.

Урок має ряд переваг порівняно з іншими формами, зокрема з індивідуальним заняттям: він відрізняється чіткішою організаційною структурою; створює сприятливі передумови для взаємонавчання, колективної діяльності, зосередженості, виховання і розвитку учнів. Разом з тим ця форма навчання не позбавлена недоліків, що знижують її ефективність, головний серед яких – опора (орієнтація) на «середнього» учня.

Серед загальних вимог, яким повинен відповідати якісний сучасний урок історії, виділяють такі:

1. Використання новітніх досягнень історичної науки, передової педагогічної практики, побудова уроку на основі закономірностей навчально-виховного процесу.

2. Реалізація на уроці в оптимальному співвідношенні всіх дидактичних принципів і правил.

3. Забезпечення належних умов для продуктивної пізнавальної діяльності учнів з урахуванням їхніх інтересів, нахилів і потреб.

4. Встановлення міжпредметних та міжкурсових зв'язків.

5. Зв'язок з раніше набутими знаннями, уміннями та учнівськими компетентностями.

6. Мотивація й активізація всебічного розвитку особи.

7. Логічність та емоційність всіх етапів навчально-виховної діяльності.

8. Ефективне використання педагогічних засобів навчання.

9. Зв'язок із життям, особистим досвідом учнів.

10. Формування практично необхідних знань, умінь, навичок, раціональних прийомів мислення і діяльності.

11. Ретельна діагностика, прогнозування, проектування і планування кожного уроку.

Кожен урок історії спрямований на досягнення триєдиної мети: навчати, виховувати, розвивати. З урахуванням цього загальні вимоги до уроку конкретизуються в дидактичних, виховних і розвиваючих вимогах. До дидактичних (або освітніх) вимог належать: чітке визначення освітніх завдань кожного уроку; раціоналізація інформаційного наповнення уроку, оптимізація змісту з урахуванням соціальних і особистих потреб; упровадження новітніх технологій пізнавальної діяльності; раціональне поєднання різноманітних видів, форм і методів; творчий підхід до формування структури уроку; поєднання різних форм колективної, групової діяльності з самостійною діяльністю учнів; забезпечення оперативного зворотного зв'язку, дієвого контролю й управління; науковий розрахунок, майстерність проведення уроку.

Виховні вимоги до уроку включають: визначення виховних можливостей навчального матеріалу; формування тільки тих виховних завдань, які органічно поєднанні з цілями і змістом навчальної роботи; виховання учнів на загальнолюдських цінностях; формування життєвої зосередженості якостей: посидючості, акуратності, відповідальності, самостійності і т.д.; уважне і чуйне ставлення до учнів, дотримання вимог педагогічного такту, співпраця з учнями й зацікавленість в їхніх успіхах.

До розвиваючих вимог, які постійно реалізовуються на всіх уроках, належать формування і розвиток мотивації навчально-пізнавальної діяльності, інтересів, творчої ініціативи й активності учнів.

Крім того, виділяють й інші вимоги до уроку: організаційні, психологічні, управлінські, оптимального спілкування вчителя з учнями, співпраці, санітарно-гігієнічні, етичні тощо.

Найважливішими категоріями методики навчання історії є завдання навчання, зміст освіти, структура історичного знання, джерела, з яких беруть знання учні, форми навчальної роботи, ланки процесу навчання, методика розвитку мислення та ін. Всі ці проблеми знаходять віддзеркалення в уроці. Важливою проблемою, яку доводиться вирішувати теоретикові і практикові, є визначення типу уроків.

Кожен урок, будучи елементом процесу навчання і системи змісту курсу, належить до того або іншого типу – групи уроків, що мають певні інтегральні риси. Тип уроку впливає на якість навчання і розвитку учнів.

Серед вчителів і методистів існують різні погляди на типологію уроків – залежно від визначення головного принципу: за провідним методом, за ланками процесу навчання, за діяльністю учнів тощо. У методиці викладання історії найбільш поширена класифікація за ланками процесу навчання: 1) урок, що містить всі ланки процесу навчання – комбінований; 2) урок вивчення нового матеріалу; 3) повторювально-узагальнювальний урок; 4) урок перевірки та обліку знань, вмінь та навичок; 5) вступний; 6) урок використання знань, формування вмінь та навичок. Методисти вважають цю класифікацію доцільною. Вона дає можливість чітко визначити основне дидактичне завдання кожного уроку, структуру системи уроків за типами.

У цій системі повинні переважати уроки вивчення нового матеріалу і комбіновані, що підтверджується практикою. У 5-6-х класах, зважаючи на вік учнів, найбільш результативні комбіновані уроки, що відрізняються оптимальною зміною видів навчальної роботи.

У сучасних умовах учителі вдаються до розробки нових форм проведення навчальних занять, прагнуть вийти за рамки шаблону.

Систематизуючи всі напрацювання за формою та методами проведення можна виділити такі групи нестандартних уроків.

1. Уроки у формі змагань та ігор: конкурс, турнір, естафета, дуель, КВК, ділова гра, рольова гра, кросворд, вікторина тощо.

2. Уроки, засновані на формах, жанрах і методах роботи, відомих в суспільній практиці: дослідження, аналіз першоджерел, коментар, інтерв'ю, репортаж, рецензія тощо.

3. Уроки, що нагадують публічні форми спілкування: прес-конференція, аукціон, бенефіс, мітинг, регламентована дискусія, панорама, телепередача, телеміст, діалог, усний журнал тощо.

4. Уроки-фантазії: урок-казка, урок-сюрприз, урок-XXI століття, урок «Подарунок від Хотабича» та інші.

5. Уроки, засновані на імітації діяльності установ і організацій: суд, слідство, трибунал, вчена рада і так інші.

Вчитель, проводячи нестандартні уроки, прагне урізноманітнити життя учня, викликати інтерес до пізнавального спілкування, до уроку, дозакладу освіти; задовольнити потребу дитини в розвитку інтелектуальної, мотиваційної, емоційної та інших сфер. Разом з тим не можна на базі таких уроків побудувати весь навчальний процес. Урок – це щоденна праця, нетрадиційні уроки корисні як розрядка, як свято. Вчитель включає такі уроки в систему процесу навчання, визначає їх місце і роль у процесі пізнання.

Кожен урок має свою структуру. Традиційними його елементами є: перевірка знань попереднього навчального матеріалу, логічно пов'язаного зі змістом даного уроку; перехід до нового матеріалу; вивчення нового матеріалу; закріплення; домашнє завдання. Ці структурні елементи на багатьох уроках реалізують майже все.

Напрацювання вчителів і методистів, спрямовані на підвищення ефективності уроку, підтверджують, що структура уроку повинна бути різноманітною. Вона оптимальна в тому випадку, якщо враховано закономірності навчання, умови педагогічного процесу в даному класі і можна вдало реалізувати педагогічний задум вчителя. Отже, не структура уроку, узята сама по собі, а її відповідність педагогічним умовам і задуму впливає на ефективність навчання.

Підготовка вчителя до уроку повинна спиратися як на всесторонній аналіз програми, де стисло сформульовані цілі та завдання історії, кожного її курсу, так і на знання всіх компонентів змісту підручника.

Для активізації пізнавальної діяльності варто вибирати методичні прийоми, відповідні змісту навчального матеріалу і рівню розвитку школярів, поступово ускладнюючи їх з уроку в урок, досягаючи необхідного рівня розвитку умінь учнів.

Урок будь-якого типу характеризується варіативністю методики його проведення. В ході уроку повинна забезпечуватися активна пізнавальна діяльність школярів при повному контакті з ними вчителя. Повноцінний урок передбачає реалізацію завдань освіти, виховання і розвитку учнів в їх єдності.

У процесі практики позитивно зарекомендувало себе й засвоєння студентами-практикантами алгоритму підготовки до пробного уроку, завдяки таким порадам на заняттях:



  • уточніть мету і тип уроку та обсяг навчального матеріалу, перелік умінь і навичок, які необхідно сформувати в дітей;

  • на основі навчальної програми з предмету визначте місце і значення даного уроку в системі уроків;

  • повторно опрацюйте відповідні розділи з методики викладання і проаналізуйте досвід роботи вчителів із даної теми;

  • деталізуйте освітню, виховну і розвивальну мету уроку чи заняття;

  • відповідно до мети доберіть методи і прийоми роботи, усвідомте їх функціональні можливості на вашому уроці;

  • проконсультуйтесь з вчителем про рівень знань учнів даного класу, сформованість у них умінь і навичок тощо;

  • порадьтеся з учителем, які наочні посібники доцільно використовувати на уроці (занятті), що для цього потрібно виготовити самостійно;

  • задля раціонального розподілу часу на уроці запитайте у вчителя про особливості перевірки раніше вивченого матеріалу;

  • отримайте своєчасну консультацію у методиста, намагайтесь при цьому аргументувати свій вибір методів і видів роботи;

  • доопрацюйте зауваження та рекомендації методиста, підготуйте зразки наочних посібників;

  • складаючи конспект уроку (заняття), орієнтуйтесь на вікові й індивідуальні особливості дітей класу, зверніть увагу на дозування часу, чергування видів роботи;

  • спробуйте уявити кінцевий результат уроку (заняття): чого мають навчитися і про що дізнатися учні; розвиток яких психічних функцій у них відбуваються; які моральні якості та риси характеру в них виховуються;

  • на другій консультації у вчителя уточніть, кого з учнів і в яких видах діяльності будете оцінювати, які види і форми перевірки краще обрати; хто з дітей потребує особливої уваги і які індивідуальні завдання можна їм запропонувати;

  • огляньте робоче місце вчителя, розміщення наочних посібників і характер записів на дошці;

  • пригадайте попередні зауваження та поради вчителя і методиста, свої недоліки у проведенні уроків (занять), подумайте про шляхи їх попередження;

  • доопрацюйте зауваження й поради, отримані на другій консультації, охайно оформіть остаточний варіант конспекту і затвердіть його у вчителя та методиста;

  • вивчіть детально конспект уроку, змоделюйте й уявіть свою поведінку та дії учнів під час уроку (заняття); поспостерігайте за своєю поставою перед дзеркалом;

  • розпишіть бюджет часу відповідно до видів діяльності на уроці, зробіть орієнтовні помітки олівцем у конспекті;

  • продумайте доцільність вибору свого взуття, одягу, зачіски, макіяжу;

  • налаштуйте себе на радість спілкування з дітьми, на безумовне їх прийняття, успіх педагогічної взаємодії і досягнення високої результативності уроку (заняття).

За цим алгоритмом студенти можуть реконструювати процес своєї підготовки до пробного уроку (заняття), що допоможе поставити конкретні завдання на подальших етапах педагогічної практики.
Аналіз ефективності уроку.

І. Реальність мети уроку

1. Характеристика триєдиної цілі уроку з опорою на характеристику класу; чого треба досягти в знаннях, уміннях та навичках, зважаючи на специфіку учнівського колективу; яку виховну дію справити на учнів; які якості розпочати, продовжити, закінчити розвивати.

2. Яким чином організувати на уроці навчальну діяльність?

3. Що проектувалось вивчити? Для чого? Роль цього матеріалу в предметі.

4. Які поняття планувались для засвоєння учнями. На які інші поняття вони спираються? Для яких вони є базою?

5. Суттєві характеристики поняття, яке вивчається. Які навчальні дії повинні здійснювати учні для засвоєння цього поняття і який загальний спосіб дії.

6. Яким чином спроектовано введення учнів в навчальне завдання і здійснення наступних етапів його розв’язання?

7.Чи передбачались у проекті уроку реальні труднощі, з якими могли зіткнутися учні в ході розв’язування навчального завдання? Чи прогнозувались можливі помилки учнів?

8. Які критерії засвоєння матеріалу намічалися в проекті уроку?

9. Загальний висновок про реальність і ефективність проекту уроку.



ІІ. Як був побудований урок, виходячи із його задуму

1. Чи співпадає ціль уроку з його кінцевим результатом? В чому виявляється розрив? Чи вдалося здійснити намічену програму? Якщо так, то чому? Якщо ні, то чому?

2. Відповідність форми організації навчальної діяльності поставленій цілі уроку.

3. Яким чином на початку уроку вчитель створив ситуацію успіху?

4. За допомогою яких способів було створено ситуацію прийняття учнями навчального завдання? Як воно вплинуло на подальший хід його розв’язання?

5. Чи було сприйняте навчальне завдання учнями? Наскільки ефективно здійснювався етап перетворення умов завдання? Які форми використав учитель для організації розв’язання часткових завдань?

6. Як було організовано контроль? Контроль проходив як самостійна дія, чи був включений до складу інших дій? Що учень контролював: процес виконання дій чи тільки результат? Коли здійснювався контроль: на початку дії, у процесі дії чи після її закінчення? Який арсенал засобів і форм використав учитель для засвоєння дії контролю учнями?

ІІІ. Аналіз виховної сторони уроку

1. Поведінка вчителя на уроці. Чи сприяла вона досягненню цілі уроку?

2. Чи зумів учитель у процесі організації навчальної діяльності приділити увагу формуванню ціннісної орієнтації учнів, їх ставленню до п’яти моральних аспектів, які завжди присутні на уроці: люди, він сам, колектив, праця, Батьківщина.

3. Як поводилися учні? Негативні й позитивні сторони поведінки класу, окремих учнів. Причини.

4. Що дав урок для подальшого позитивного розвитку взаємин учителя і класу, учителя й окремих учнів?

ІV. Аспект оцінки кінцевого результату уроку

1. Який внесок уроку для подальшого розвитку особистості учнів.

2. Оцінити засвоєння навчального матеріалу і загального способу дії учнів у процесі здійснення ними навчальної діяльності.

3. Аналіз конкретних недоліків уроку.



Висновок. Самоаналіз є своєрідною рефлексивною діяльністю учителя, його роздумами про свій професіоналізм і про те, що необхідно зробити в плані свого професійного вдосконалення. Особливість самоаналізу уроку полягає в тому, що він повинен проводитися із врахуванням ракурсу класу і його конкретних учнів.

Самоаналіз уроку, як один із інструментів самовдосконалення вчителя, формування і розвитку його професійних якостей, дає можливість:



  • формувати й розвивати творчу свідомість, яка виявляється в умінні сформулювати і поставити цілі своєї діяльності й діяльності учнів;

  • розвивати вміння встановлювати зв’язки між умовами своєї педагогічної діяльності та засобами досягнення цілей;

  • формувати уміння чітко планувати і передбачати результати своєї педагогічної праці;

  • сформувати педагогічну самосвідомість учителя, коли він поступово починає бачити, розуміти необхідний і суттєвий зв’язок між способом його дій і кінцевим результатом уроку.

Від уміння аналізувати свій власний урок, конкретні педагогічні ситуації, які виникали під час його проведення; результати педагогічного впливу на учня; наслідки своєї праці, багато в чому залежить уміння вчителя спланувати, організувати, проконтролювати, відрегулювати свою педагогічну діяльність. Від самоаналізу уроку багато в чому залежить педагогічна майстерність учителя, продуктивність його педагогічної праці. Отже, самоаналізу уроку потрібно вчити майбутнього вчителя. Методика системного самоаналізу уроку мало чим відрізняється від системного аналізу уроку, але має свою специфіку.

Педагогічний досвід – сукупність знань, умінь і навичок, здобутих учителем у процесі навчально-виховної роботи.

Функції досвіду – основа педагогічної майстерності вчителя, джерело розвитку педагогічної науки.

Для вчителів важливо зрозуміти, що:

а) набуті знання тільки у практиці стають гнучкими і глибокими, керівництвом до дії;

б) досвід вимагає розширення та оновлення;

в) має осмислюватись і бути творчим;

г) має опиратися на науку;

д) повинен спрямовуватись на “вузькі” місця педагогічного процесу, не бути стихійним;

е) потрібно вивчати чужий досвід і порівнювати його зі своїм;

є) педагогічний досвід має виражатися в технології навчально-виховного процесу, виявленні закономірних зв’язків між його компонентами;

ж) педагогічний досвід вимагає експериментування.

Передовий педагогічний досвід – це творче, активне засвоєння і реалізація вчителем на практиці засобів і принципів педагогіки з урахуванням конкретних умов, особливостей дітей, учнівського колективу й особи вчителя.

Для передового вчителя характерне науково-педагогічне мислення, яке характеризується здатністю:



  • аналізувати виховні явища в цілісності, взаємозв’язку і взаємозалежності;

  • простежити генезис педагогічних взаємодій і впливів;

  • співвіднести педагогічну дію з цілями і результатами навчання та виховання;

  • поєднувати в педагогічному мисленні всі типи і способи мислення;

  • аналізувати й синтезувати педагогічні явища, розрізняти педагогічну істину і помилки;

  • відмовитись від прийнятих шаблонів і стереотипів, шукати й знаходити нові оцінки, узагальнення, підходи, дії;

  • використовувати нові ідеї в практичному і творчому пошуку;

  • проявити розумову гнучкість та оперативність;

  • співвідносити тактичні і стратегічні дії.

Передовий педагогічний досвід характеризується такими показниками: новизна в діяльності педагога; висока результативність і ефективність; відповідність сучасним досягненням педагогіки і методики; стабільність; можливість творчого застосування досвіду іншими педагогами; оптимальність досвіду в цілісному педагогічному процесі.

Вивчення й узагальнення передового педагогічного досвіду є важливою передумовою удосконалення змісту і підвищення ефективності навчально-виховного процесу в школі та в інших закладах освіти.



Методологічні вимоги до вивчення й узагальнення передового педагогічного досвіду:

  • вивчати педагогічні явища неізольовано від інших явищ суспільного життя, а в тісному зв’язку і взаємодії з ними;

  • розглядати будь-який педагогічний досвід у розвитку, русі та зміні, враховувати, місце і час здійснення педагогічних заходів;

  • проникати у внутрішню сутність явищ і фактів, виявляючи суттєві зв’язки й відношення між ними;

  • вивчати нове, спираючись на систему фактів, не вихоплювати окремі факти, будуючи на них узагальнення;

  • завжди пам’ятати, що педагогічна теорія, будучи тісно пов’язаною з практикою, не повинна зводитися до практицизму, до готових і придатних для всіх умов рецептів;

  • правильно визначити цілі, завдання й методику педагогічних досліджень і здійснювати їх цілеспрямовано.



Основні завдання виховної роботи під час практики.

1. Вивчити конкретні умови організації педагогічного процесу у школі, визначити своє місце в ньому, скласти перспективний план роботи на період практики. Індивідуальний план повинен включати всі напрями роботи, зокрема вивчення виховного аспекту навчально-виховного процесу закріпленого класу, вивчення системи виховних впливів на учнів, проведення виховної і дослідницької роботи.

2. Відвідати й обговорити уроки вчителів, звернути увагу на планування та реалізацію виховної мети уроків, що дозволить студентам усвідомити і побачити в дії цілий ряд теоретичних положень теорії виховання, з якими вони ознайомилися в процесі вивчення загальної педагогіки.

3. Навчитись визначати виховну мету уроку, складати конспекти уроків і проводити уроки, дотримуючись порад учителя, методистів зі спеціальності та методиста з педагогіки, враховуючи при цьому вибір методів виховання (методів формування свідомості, стимулювання діяльності та поведінки, контролю та аналізу ефективності виховання тощо).

4. Сформувати уміння та навички аналізу виховного аспекту уроку.

5. Ознайомитись з особливостями планування та основними напрямками роботи класних керівників за такими аспектами:



    • реалізація мети і завдань виховання;

    • аналіз планування виховної роботи класного керівника з урахуванням актуальних напрямків формування особистості на сучасному етапі розбудови національної школи та інших освітніх закладів (морально-духовне, патріотичне, трудове, естетичне, екологічне, національне, фізичне, формування здорового способу життя);

    • проаналізувати систему виховної роботи класного керівника;

    • формувати уміння враховувати вікові та індивідуальні особливості учнів і рівень сформованості колективу у процесі навчально-виховної роботи з учнями;

    • поєднання колективних (групових) та індивідуальних форм виховання;

    • ознайомитись з плануванням, організацією, проведенням та аналізом виховного заходу;

    • сформувати уміння аналізувати виховний захід.


Основні напрями і форми позаурочної роботи з історії.

1. Масова позакласна робота з історії.

1. Історичні вечори.

2. Лекції та бесіди.

3. Історичні екскурсії.

4. Вікторини і конкурси.

5. Олімпіади.

6. Конференції.

7. Перегляд фільмів та вистав.

8. «Тиждень історії» в школі.

2. Групова позакласна робота з історії.

1. Історичний гурток.

2. сторичні об’єднання і клуби.

3. Походи та експедиції.

4. Випуск історичних газет, журналів.

5. Лекторії.

6. Факультативи.

3. Індивідуальна позакласна робота з історії.

1.Читання історичної літератури.

2. Екскурсія в архів.

3. Робота в музеї.

4. Написання рефератів і доповідей.

5. Виконання творчих завдань.


Схема аналізу виховного заходу.

1. Педагогічна доцільність проведення виховного заходу.

Актуальність, теми і завдань виховання. Відповідність віковим особливостям та рівню вихованостіучнів.



2. Зміст виховного заходу та його структура.

Вступна частина, основна частина, висновки. Відповідність змісту, форм, методів і прийомів виховання меті та завданням виховного заходу. Формування педагогічної готовності учнів до сприйняття змісту виховного заходу та участі в ньому, позитивних мотивів діяльності. Відповідність змісту виховного заходу віку та рівню вихованості учнів, оптимальне співвідношення раціональної та емоційної складової, логічна послідовність викладу змісту виховання.



3..Ефективність застосованих форм та методів виховання.

Характеристика форм, методів, технічних засобів, обладнання, наочності. Відповідність форм та методів виховання змісту виховного заходу, віковим та індивідуальним особливостям учнів.



4. Організаційний аспект виховного заходу.

Чіткість основних елементів структури заходу – початку, основної частини, заключної частини. Оптимальність тривалості заходу. Естетичність оформлення виховного заходу. Чіткий розподіл обов’язків між учасниками.



5. Поведінка вчителя та учнів.

Організаторські здібності, емоційний стан педагога, педагогічний такт. Уміння володіти увагою дітей, підтримувати дисципліну, викликати інтерес. Рівень підготовленості педагога до проведення заходу, глибокі знання і розуміння проблеми, вміння знайти її оптимальне вирішення. Рівень підготовленості учнів до виховного заходу. Активність, уважність, зацікавленість, дисциплінованість. Рівень взаємодії і співробітництва педагога та учнів. Керівна роль педагога у виховному процесі. Як було організовано предметну діяльність школярів, їх активність та самостійність на всіх етапах заходу, чи відбувалось формування дружби, товаришування, відповідальності.



6. Результативність виховного заходу.

Який реальний результат виховного заходу, чи досягнуто поставленої мети, що зроблено корисного для учнів, для батьків, для суспільства. Загальне враження про виховний захід. Пропозиції щодо удосконалення процесу виховання.


Самоаналіз виховного заходу.

1. Загальні відомості про виховний захід:



  • аналіз теми, мети, завдань; відповідність теми, мети поставленим завданням, та індивідуальним і віковим особливостям учнів.

2. Особливості підготовки до проведення виховного заходу, організаційні труднощі.

3. Особливості проведення виховного заходу:



  • що, на вашу думку, найбільше вдалося (не вдалося);

  • як встановлювався контакт зі студентами;

  • особливості налагодження взаємовідносин;

  • емоційний клімат під час проведення виховного заходу;

  • включення учнів у процес обговорення проблеми;

  • використання різних методів впливу на школярів, індивідуальний та диференційований підхід до них.

4. Загальні висновки:

  • чи досягнуто поставленої мети;

  • на що необхідно звернути увагу в майбутньому;

  • загальне враження про захід;

  • особливості подальшої виховної роботи (які теми слід обговорювати, яка форма проведення заходу найбільш вдала тощо).


Рекомендації щодо роботи з учнями, які мають девіантну поведінку.

1. Основні ознаки «важких» учнів (5-9 класів):

  • грубість, озлобленість, небажання вчитися і працювати, прагнення зробити щось погане, підвищений інтерес до крадіжки, шахрайства тощо.

Основні ознаки «важких» учнів (10-11 класів):

  • зневажливе ставлення до батьків, дорослих, товаришів, до своїх навчальних і громадських обов'язків, критиканство, небажання доводити розпочату справу до кінця, нестриманість, замкнутість, підвищений інтерес до сексуальних питань, куріння і так далі.

2. Питання для бесіди з важким учнем:

  • Чим займаєшся після уроків?

  • З ким дружиш?

  • Який предмет подобається більше і чому?

  • Кого з учителів особливо поважаєш і за що?

  • Як допомагаєш сім'ї, як до тебе ставляться члени сім'ї?

  • Хочеш ти, щоб твої батьки змінилися?

  • Ким би ти хотів стати в майбутньому?

  • Яким видом спорту бажаєш займатися?

  • В чому б ти міг себе реалізувати?

  • Є у тебе бажання позбавитися від поганих звичок і поганих рис характеру?

  • Чим ти пояснюєш свою негативну поведінку?

3. Анкета батькам «важкого» учня може мати такі запитання:

  • Наскільки акуратно і систематично ваша дитина виконує режим дня? Чи займається спортом?

  • Які позитивні риси вдачі своєї дитини ви могли б назвати?

  • Які негативні риси в поведінці дитини вами відмічені?

  • Назвіть несімейні контакти вашої дитини і які результати такої дружби?

  • Що любить ваша дитина більше: мистецтво, кіно, тварин, спорт тощо?


Типові помилки студента-практиканта:

  • невміння розмовляти з учнями, замкнутість, небагатослівність;

  • вираз невпевненості в погляді, бідність мови;

  • зайва строгість або гнів без особливої причини;

  • потурання або надмірна м'якість;

  • зайва жестикуляція або метушня;

  • невміння знайти своє місце, визначити положення рук;

  • невміння увійти в контакт з усім класом;

  • відсутність культури й естетики руху: сутулість, опущена голова, безпорадний рух рук;

  • монотонність і відсутність жвавості в голосі, невміння знайти оптимальний варіант гучності в поданні команд;

  • невпевненість, страх, скутість тощо.

У зв'язку з цим рекомендується психофізичне налаштування, зокрема:

  • систематичний контроль за своєю поведінкою, жестами, мімікою;

  • налаштування на доброзичливий, оптимістичний тон розмови;

  • наявність легкості в діяльності: відчуття гумору, музикотерапія, імітаційна гра та інше;

  • налаштування на душевну рівновагу (не допускати похмурості, перебільшення чужих недоліків і помилок);

  • проведення сеансу релаксації, аутогенного тренування, психофізичної гімнастики з метою ефективного розслаблення, зокрема самонавіювання, самоустановка. Наприклад, корисно в думках вимовити такі фрази: «Я спокійний, я упевнено веду урок. Учні слухають мене. Відчуваю себе на уроці розкуто. Я добре підготовлений до уроку. Дітям добре зі мною. Я молодий, красивий і сповнений сил. Я добре володію собою. Учити – це цікаво. Учні поважають мене, слухають уважно, працюють творчо, з вогником. Мені все подобається на уроці. Я – вчитель, старший товариш і друг».

Рекомендації із самоконтролю і самоаналізу педагогічної діяльності.

1. Пригадайте типові ситуації, що виникли в процесі спілкування з учнями на уроці, з батьками в процесі індивідуальної бесіди.

2. Проаналізуйте:


  • чи вдалося встановити контакт із класом або окремим учнем? Якщо не вдалося, то чому?

  • які небажані якості особи виявилися у вас під час роботи з учнями? Що цьому сприяло?

3. Перевірте себе, відповівши на такі запитання:

  • скільки учнів з класу ви знаєте на прізвище й ім’я;

  • хто з учнів є лідером, якими якостями він володіє;

  • хто з учнів може надати допомогу в проведенні спортивно-масових заходів, їх мотивація;

  • який світ захоплень у вашому класі або колективі (наука, мистецтво, спорт і так далі);

  • охарактеризуйте індивідуальні можливості та здібності учнів свого класу, їхні творчі й фізичні можливості.

Методичні вказівки до вивчення учня і написання психолого-педагогічної характеристики на нього.

1. За кожним студентом закріплюють одного учня з першого дня педпрактики в закладі освіти.

2. Вивчення особистості учня, його вікових та індивідуально-психологічних особливостей розпочинається з першого дня перебування студента на педпрактиці й закінчується в передостанній день педагогічної практики.

3. Вивчення особистості учня здійснюється за допомогою таких методів:

а) об'єктивне спостереження (взакладі освіти, на уроках, під час позакласної роботи, вдома, в позашкільній роботі, в інших місцях);

б) бесіда (з учнем, з класним керівником, з учителями-предметниками, із лікарем, з батьками);

в) аналіз результатів діяльності учня (письмові роботи, малюнки, вироби, виконані в шкільній майстерні, щоденники та інше);

г) природний експеримент (створення відповідної обстановки в закладі освіти, під час позакласних занять тощо).

4. Вивчати учня потрібно тактовно, так, щоб він цього не помітив.

5. На першому тижні педпрактики учня рекомендується вивчати тільки за допомогою методу об'єктивного спостереження. Пізніше можна відвідати учня вдома, використовувати й інші методи вивчення. Такої послідовності вивчення потрібно дотримуватись для того, щоб студент самостійно міг зібрати певні факти про учня, що стали б для нього вихідними й опорними при написанні психолого-педагогічної характеристики.

6. Результати вивчення учня треба записувати у щоденнику психолого-педагогічних спостережень. Записи робити систематично, щодня, протягом усієї педпрактики.

7. Записувати потрібно окремо матеріали, зібрані методами об'єктивного спостереження, бесіди та аналізу результатів діяльності. Таке розмежування записів полегшить роботу над аналізом їх.

8. Зібраний матеріал допоможе з першого тижня педпрактики створити собі певне уявлення про особистість учня. Це уявлення (воно ж буде і робочою гіпотезою) в процесі подальшого вивчення учня, збирання матеріалів про нього уточнюється, розширюється, інколи може докорінно змінюватись.

9. Такі розділи, як «Схеми вивчення учня», «Загальні відомості про учня», «Відомості про стан здоров'я учня та умови його життя і праці в родині», можна написати уже в кінці другого тижня педпрактики (чернетка).

10. Зміст «Схеми» треба знати на початку педпрактики, бо інакше студент не зможе цілеспрямовано вивчати учня. Особистість учня вивчають всебічно, кожного дня педпрактики. Застосовуючи різні методи, потрібно збирати матеріал різного змісту (успішність учня, його здібності, інтереси, риси характеру та ін.).

11. Матеріали вивчення учня потрібно систематично аналізувати, наслідки аналізу (певні попередні висновки-узагальнення) слід порівнювати з наступними спостереженнями, шукати типові, істотні риси особистості учня.

12. Під час педпрактики студент не тільки пасивний спостерігач, він впливає на формування особистості учня, виховує його. В характеристиці варто відбити наслідки своєї виховної роботи з учнем.

13. Написання характеристики треба планувати так, щоб уже за 3-4 дні до закінчення педпрактики мати її чернетку. В чистовому варіанті треба написати характеристику учня в перші дні після закінчення педпрактики і подати її разом з іншою документацією методистові кафедри педагогіки.

14. Психолого-педагогічну характеристику учня потрібно написати грамотно і бездоганно в стилістичному відношенні.

15. «Схему» вивчення учня можна використати як план написання характеристики.

16. Характеристику повинен прочитати і підписати класний керівник того класу, в якому навчається учень.

17. Характеристику оцінює методист.



Методичні вказівки для вивчення учнівського колективу і написання психолого-педагогічної характеристики шкільного класу.

1. Вивчення учнівського колективу починається з першого дня перебування студента на педпрактиці в закладі освіти й закінчується в передостанній день педпрактики.

2. Вивчати клас треба тактовно, щоб учні не здогадувалися, що за ними спостерігають.

3. Об’єктивні дані можна і треба зібрати вже на першому тижні педпрактики.

4. Спостерігати клас потрібно з першого дня. Для цілеспрямованого спостереження необхідно знати структуру учнівського колективу, принципи, на яких він будується, та методику його виховання. Без цього неможливе правильне вивчення класу.

5. «Схема» характеристики класу, яку отримує кожен студент, є програмою вивчення учнівського колективу.

6. Наслідки вивчення класу записують у щоденник психолого-педагогічних спостережень. Записи варто робити систематично, щодня, протягом усієї педпрактики. Записувати слід окремо матеріали, зібрані методами об’єктивного спостереження, бесіди та аналізу діяльності учнів. Таке розмежування записів полегшить роботу над аналізом.

7. Зібраний матеріал потрібно аналізувати вже в кінці першого тижня педпрактики і на ґрунті цього аналізу виробити собі певне уявлення про клас, що стане для студента робочою гіпотезою в подальшому вивченні класного колективу. Факти, зібрані пізніше, доповнюватимуть та уточнюватимуть думку студента про клас, інколи можуть докорінно змінити перші його враження.

8. Матеріали вивчення класного колективу треба систематично аналізувати, наслідки аналізу (певні тимчасові узагальнювальні висновки) порівнювати з наступними спостереженнями, шукати типові характерні особливості учнівського колективу.

9. Під час педпрактики студент не пасивний спостерігач, він безпосередньо впливає на формування учнівського колективу, виконуючи всі види роботи класного керівника. В характеристиці треба відбити всі заходи, спрямовані на подолання негативних явищ у класі, на формування згуртованого, працездатного колективу.

10. Написання характеристики класу треба планувати так, щоб уже за 3-4 дні до закінчення практики мати її чернетку.

Відредаговану характеристику слід написати характеристику протягом 1-2 днів по закінченні педпрактики і здати разом з іншою документацією педпрактики особисто методистові кафедри педагогіки і психології у визначений ним термін.

11. Психолого-педагогічну характеристику шкільного класу потрібно оформити грамотно. Основні положення характеристики підтверджувати фактами зі своїх спостережень.

12. Основні пункти «Схеми» психолого-педагогічної характеристики шкільного класу можна використати як план написання характеристики.

13. Характеристику класу слід написати грамотно й бездоганно в стилістичному відношенні.

14. Характеристику повинен прочитати і підписати класний керівник.

15. На характеристику пише коротку рецензію та оцінює її методист.
План обговорення підсумків педагогічної практики.

1. Ваші загальні враження про педагогічну практику (схвалення, критика, побажання, поради тим, хто прийде після вас, ваше самопочуття, надії, сумніви і тому подібне).

2. Що викликало найбільші труднощі:


  • підготовка до уроків, їх проведення;

  • підготовка та проведення позаурочних заходів.

3. Як ви особисто оцінюєте рівень проведення вами занять, заходів?

4. Чи потрібна спеціальна підготовка до практики?

5. Якщо «так», то які форми переважно:


  • спеціальні заняття (наприклад, педагогічний практикум);

  • самостійна робота в кабінеті педагогіки з методичними матеріалами (методичними розробками, пам'ятками, інструкціями, зразками планів-конспектів, сценаріїв виховних заходів тощо);

  • відвідання закладу освіти протягом навчального року.

6. Якщо «ні», то які будуть пропозиції?

7. За якими позиціями потрібна особливо інтенсивна підготовка:



  • робота зі змістом дисциплін, що викладаються;

  • оформлення конспектів;

  • методика організації та проведення занять;

  • робота з розробки сценаріїв позаурочних заходів;

  • проведення позанавчальних заходів;

  • методика діагностики успішності учнів;

  • методика роботи зі складання психолого-педагогічних характеристик;

  • порядок оформлення документів з педпрактики.

8. Чи достатня допомога, отримана від вчителя-методиста закладу освіти, університетського методиста-керівника?

9. Ваші пропозиції щодо її поліпшення.

10. Як вплинула практика на вашу професійну орієнтацію:


  • зміцнила у правильності обраної професії, в здатності стати педагогом;

  • нічого не змінила;

  • схилила до думки, що педагогом стати не зможу;

  • викликала інші міркування.

11. Що ви думаєте про критерії оцінки роботи студента? За якими показниками визначати якість його педагогічної діяльності?

12. Які способи такої оцінки найбільш доцільні:



  • тестування, опитування (виміри сформованості педагогічних умінь з урахуванням вихідного рівня);

  • самоаналіз (наприклад, у формі педагогічного твору);

  • характеристика та оцінка вчителя-методиста, класного вихователя;

  • думки учнів.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5

Схожі:

Організація та проведення iconОрганізація, підготовка та проведення спеціальних операцій
Овс, діяльність міліції громадської безпеки, забезпечення прав людини у правоохоронній діяльності, організація охорони громадського...
Організація та проведення iconРекомендації до підготовки та проведення заняття
Розвиток та трансформація наукових понять суспільної географії, зокрема, система» та «комплекс», «розміщення», «організація», «територіальна...
Організація та проведення icon«Публічна влада – активна громада»
Дрогобицька громадська організація Клуб «Соціс», Дрогобицька організація Національної Спілки журналістів України, Дрогобицький осередок...
Організація та проведення iconСценарій ходу заходу викладається детально в такій послідовності: · вступ
Важливою складовою у діяльності бібліотеки є організація та проведення різноманітних масових заходів щодо просвіти та дозвілля
Організація та проведення iconМетодичні рекомендації щодо організація та проведення заходів до відзначення 200-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка
Черкащину та її видатних земляків, викликати почуття любові до свого рідного краю, гордості за його здобутки, формувати національну...
Організація та проведення iconКонкурсу «Мистецтво проти засилля корупції»
Міська громадська організація «Асоціація безперервної фахової освіти «атенеум» за підтримки Департаменту сім’ї, молоді та спорту...
Організація та проведення iconМетодичні вказівки до практичних та семінарських занять з дисципліни «Організація господарсько-правової роботи на підприємстві»
«Організація господарсько-правової роботи на підприємстві» для студентів спеціальності 060101«Правознавство»
Організація та проведення iconB1/2 це нова частина підручника для молоді та дорослих, яка завершує рівень в комунікативному курсі
Тематика цього підручника цікава та актуальна: організація відпочинку та туристичні подорожі, професійне життя, пошук нової роботи...
Організація та проведення iconМетодичні вказівки до проведення бесід 16 Розділ ІІ. Впровадження ефективних форм, методів І прийомів сприймання естетичних явищ у житті І мистецтві на уроках малювання у початкових класах 20
Розділ І. Організація сприймання естетичних явищ у житті І мистецтві на уроках-бесідах у 1-4 класах 6
Організація та проведення iconУкладач петряєва т. С. П'ятихатки – 2016 Організація педагогічної підтримки самовизначення школярів
Організація педагогічної підтримки самовизначення школярів. Інформаційний збірник. Випуск 4 / Укладач Т. С. Петряєва. – П’ятихатки...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка