Пояснювальна записка Мова іврит як предмет інваріативної складової навчального плану вивчається у школах (класах) з українською мовою навчання з вивченням мов національних меншин. За навчальним планом на її вивчення відведено 70 годин



Сторінка1/20
Дата конвертації10.01.2018
Розмір3,3 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

МОВА ІВРИТ


1-4 класи

загальноосвітніх навчальних закладів

з навчанням українською мовою

Пояснювальна записка

Мова іврит як предмет інваріативної складової навчального плану вивчається у школах (класах) з українською мовою навчання з вивченням мов національних меншин. За навчальним планом на її вивчення відведено 70 годин (2 години на тиждень).



Основною метою початкового навчання мови іврит як навчального предмета, визначеною Державним стандартом початкової загальної освіти1, є формування в учнів комунікативної компетентності шляхом засвоєння доступного і необхідного обсягу знань з мови навчання, опанування всіх видів мовленнєвої діяльності, а саме засвоєння елементарних мовних знань, формування умінь і навичок слухати-розуміти мовлення, говорити, читати й писати, здатності успішно користуватися мовою для вирішення різноманітних життєвих задач, що потребують застосування мовленнєвих умінь. У школах з українською мовою навчання ця робота, що продовжуватиметься на подальших етапах навчання, повинна забезпечувати учням можливість повноцінно користуватися мовою іврит як засобом комунікації і пізнання; залучати їх до багатства єврейської культури.

Для досягнення зазначеної мети передбачається виконання таких завдань:



  • формування в учнів позитивної мотивації до вивчення мови іврит як на початковому етапі навчання, так на наступни ступенях шкільної освіти;

  • формування елементарних комунікативних умінь і навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання і письма);

  • розвиток особистості дитини, її мовленнєвих здібностей, уваги, мислення, пам’яті та уяви;

  • забезпечення комунікативно-психологічної адаптації молодших школярів до нового мовного світу для подолання психологічних бар’єрів у подальшому використанні мови іврит як засобу спілкування;

  • опанування елементарних лінгвістичних знань з мови іврит, доступних молодшим школярам та необхідних для оволодіння усним та писемним мовленням мовою іврит з урахуванням особливостей фонетичної і граматичної системи мови іврит та мови навчання;

  • залучення до єврейської культури, до нового соціального досвіду використання мови іврит: знайомство зі світом однолітків різних країн, з деякими звичаями єврейського народу України та Ізраїлю, з дитячим пісенним, віршованим та казковим фольклором мовою іврит, із доступними учням творами дитячої художньої літератури на івриті; виховання толерантного відношення до представників інших національностей та країн;

  • формування інтелектуальних та пізнавальних здібностей молодших школярів; моральний, соціокультурний, естетичний розвиток особистості;

  • розвиток емоційної сфери дітей у процесі дидактичних ігор, навчальних спектаклях з використанням мови іврит;

  • залучення молодших школярів до нового соціального досвіду під час програвання різних ролей у процесі моделювання ігрових, навчальних та реальних ситуацій, типових для сімейного, побутового та навчального спілкування.

Програма навчального курсу «Мова іврит» реалізує провідні загально дидактичні та лінгводидактичні концептуальні засади, а саме особистісно – орієнтований, компетентнісно – діяльнісний, комунікативно-когнітивний, диференційований підходи до навчання мови, а також принципи використання автентичного матеріалу, соціокультурної спрямованості та широкого використання сучасних навчальних та здоров’язберігаючих технологій.



1. Особистісно-орієнтований підхід до навчання проявляється в усвідомленні школярами їх власної участі в освітньому процесі як суб'єктів навчання; у постановці цілей навчання, що відповідають реальним потребам учнів; у відборі змісту, що відповідає інтересам і рівню психо-фізіологічного і морального розвитку учнів даного віку; в усвідомленні учнями їх причетності до подій, що відбуваються в світі, у формуванні вміння висловити свою точку зору; у розвитку вміння спонукати партнерів по спілкуванню до позитивних рішень і дій. Цей підхід покладено як у зміст програми, так і передбачає подальшу реалізацію у підручниках та навчальних посібниках, робочих зошитах за рахунок урізноманітнення вправ і завдань, їх диференціації за характером і ступенем складності, що дозволить вчителю враховувати відмінність мовленнєвих потреб і здібностей учнів, регулювати темп і якість оволодіння навчальним матеріалом, а також забезпечуватиме індивідуальне посильне навчальне навантаження учнів.

2. Компетентнісно - діяльнісний підхід до навчання мови. Даний підхід передбачає формування комунікативної та ключових компетентностей в якості основної мети навчання – підпорядкування даній меті відбору навчального матеріалу та визначення комплексу дій, що спрямовані на досягнення учнями належного рівня засвоєння знань, умінь і навичок. В організації мовленнєвої діяльності на уроках мови іврит має дотримуватися рівновага між діяльністю, яка організована як на мимовільній, так і на довільній основі. Щоб максимально використовувати механізми мимовільного запам'ятовування необхідно створювати там, де можливо, умови реального спілкування, використовуючи прийми та методи моделювання реальних ситуацій спілкування у рольовій грі, парній, груповій, колективній та проектній діяльності.

Робота з оволодіння мовними засобами тісно пов'язана з їх використанням в мовленнєвих діях, які виконуються учнями під час розвязання конкретних комунікативних завдань. При цьому використовуються різні форми роботи (індивідуальні, парні, групові, колективні) як способи підготовки до умов реального спілкування. Створюється атмосфера взаєморозуміння і співпраці у процесі колективної взаємодії. Це сприяє розвитку індивідуальних здібностей учнів, самостійності, вміння працювати з партнером / партнерами, вміння бути членом команди під час вирішення різного роду навчальних та пізнавальних завдань. Одним із дієвих способів організації мовленнєвої взаємодії учнів є проектна методика, робота в малих групах співробітництва.



3. Комунікативно – когнітивний підхід до навчання мови іврит розуміється як спрямованість на досягнення школярами достатнього рівня комунікативної компетенції з одного боку та розвиток в учнів таких розумових операцій як аналіз і синтез, індукції та дедукції, виділення суттєвих ознак мовного та матеріалу, узагальнення та конкретизація, виявлення причиново-наслідкових зв’язків між явищами, порівняння, зіставлення та протиставлення, розв’язання логічних завдань. У процесі досягнення комунікативної мети реалізуються виховні, розвивальні та загальноосвітні функції навчання мови як предмета.

Комунікативна спрямованість курсу проявляється у постановці цілей, відборі змісту, у виборі прийомів навчання і в організації мовленнєвої діяльності учнів. Відбір тематики та мовного матеріалу для усного та письмового спілкування здійснюється, виходячи з комунікативної цінності, виховної значимості, відповідності життєвому досвіду та інтересам учнів відповідно до їх віку. Завдання з усного мовлення, читання та письма формулюються так, щоб у їхньому виконанні був комунікативний зміст і результатом стало реальне спілкування. В той же час специфіка початкового навчання мови пов’язана з характером мінімізації мовного матеріалу, його обсягом, доступним для сприйняття, відтворення та вільного продукування учнями, з формами введення та закріплення даного матеріалу на різних етапах.

Необхідною умовою свідомого навчання є врахування досвіду учнів у рідній мові і розвиток когнітивних здібностей учнів. Це передбачає пізнавальну активність учнів стосовно явищ мови навчання та мови вивчення (н-д, української або російської та мови іврит), порівняння і зіставлення на мовному, мовленнєвому, соціокультурному рівнях.

4. Диференційований підхід до оволодіння мовним матеріалом (лексичним і граматичним) з урахуванням того, як цей матеріал буде використовуватися учнями надалі: для створення власних висловлювань (продуктивно) або для розуміння звучать або друкованих текстів (рецептивно). У початкових класах практично весь матеріал засвоюється двосторонньо (продуктивно-рецептивно), поступово впродовж наступних етапів навчання обсяг рецептивної лексики та граматики поступово має зростати, що дозволяє учням читати і слухати тексти різних типів , жанрів і стилів.

5. Використання автентичного матеріалу для навчання всіх форм спілкування. Цей принцип враховується при відборі мовного матеріалу, текстів, ситуацій спілкування, що програються учнями, ролей, ілюстрацій, звукозаписів, відеосюжетів та ін Для читання та аудіювання учням пропонуються тексти з автентичних джерел різних типів, жанрів і стилів: реальні листи івритомовних дітей, нотатки зі шкільних газет, листівки, справжні запитальники та анкети з дитячих видань, фрагменти інтерв'ю, повідомлення з інтернету, уривки художніх літературних творів класиків і сучасних авторів, вірші, тексти путівників, карти міст, вулиць, рекламні та інформаційні оголошення і т. д.

6. Соціокультурна спрямованість процесу навчання мови іврит. Даний принцип тісно пов'язаний з попереднім. У курсі широко використовуються лінгвонародознавчі та лінгвокраїнознавчі матеріали, які дають учням можливість краще опанувати мову іврит через знайомство з побутом, культурою, реаліями, ціннісними орієнтирами людей, для яких мова іврит є рідною. Наявність таких матеріалів допомагає наблизити процес навчання до реальних умов спілкування,

дозволяє усвідомити роль мови іврит як засобу спілкування і спонукає користуватися ним на доступному учням рівні.



7. Принцип широкого використання сучасних технологій навчання дозволяє інтенсифікувати навчальний процес і зробити його більш захоплюючим і ефективним за допомогою різних методів, прийомів і засобів навчання, мовленнєвих та пізнавальних ігор, лінгвістичних завдань, створення сприятливого психологічного клімату для здійснення спілкування, використання відповідного ілюстративного, аудіо-і відеоматеріалів і технічних засобів, а також індивідуальних і групових форм роботи.

Важливим аспектом навчання мови на початковому етапі є й використання на кожному уроці здоров’язберігаючих технологій – фізкультхвилинок, рухливих ігор, в процесі проведення яких також відбувається як закріплення вивченого матеріалу, так і випереджальне навчання - засвоєння пасивної лексики та мовленнєвого матеріалу, які поступово стануть активними.


Навчання мови іврит у початковій школі (1-4 класи) має закласти основи реалізації практичної мети навчання мови на елементарному рівні. Елементарний рівень в термінології експертів Ради Європи з мовної освіти (рівні А1 (Інтродуктивний рівень (Breakthrough – «формальне володіння» або «відкриття»)) та А2 (Середній рівень, або “виживання” (Waystage)))2 відповідає початковій ланці, а саме А1 – 1-2 класи, та А2 – 3-4 класи. Також елементарний рівень співвідноситься з рівнем «Алеф» (початковий рівень) за визначенням ізраїльської системи мовної освіти3.
ЗМІСТОВІ ЛІНІЇ КУРСУ.
З урахуванням мети і завдань, а також сучасних вітчизняних та зарубіжних підходів, зміст навчання мови іврит визначається такими змістовими лініями: мовленнєва, мовна, соціокультурна і діяльнісна. Діяльнісна лінія навчання є загальною як для мов навчання, так і для мов, що вивчаються як окремий предмет. Основною змістовою лінією є мовленнєва. При цьому мовна, соціокультурна і діяльнісна змістові лінії спрямовані на забезпечення мовленнєвої. Всі змістові лінії навчання є взаємозалежними, взаємопов’язаними та спрямовані на формування ключових та предметних компетенцій.

Мовленнєва лінія передбачає розвиток умінь усного та писемного мовлення учнів (аудіювання і говоріння, читання і письма) і умінь користуватися мовою як засобом спілкування, пізнання, пливу. Для досягнення цієї мети учні засвоюють необхідні для повноцінного сприйняття та розуміння мовні одиниці різного рівня (слова, словосполучення, речення) у процесі реального спілкування або слухають мовлення вчителя, учнів, носіїв мови, аудіо записи (у разі чіткої повільної вимови), нескладні за змістом тексти, будують діалогічне та монологічне висловлювання у межах визначених сфер спілкування – особистісна, навчальна, соціально-побутова, світ природи.

Мовна лінія змісту навчання передбачає засвоєння знань про мову та формування мовних умінь. При цьому основна увага приділяється мовним вмінням, які необхідні для практики користування мовою: розширенню, активізації словникового запасу учнів; розвиткові граматичних умінь та навичок (утворенню форм слова; побудови словосполучень, речень; використання засобів зв’язку речень у висловлюванні); формуванню орфоепічних, графічних, правописних умінь та навичок.

Молодші школярі мають навчитися розпізнавати визначене програмою коло мовних явищ; усвідомлювати особливості звукової, граматичної форми слова, його морфемної будови; значення слова, побудови словосполучень, речень. Мовна робота здійснюється з опорою на уроки української мови, важливе значення у ній займає зіставлення схожих, але не однакових явищ в івриті та українській мовах.



Соціокультурна лінія змісту є обов’язковою складовою роботи над мовленнєвою та мовною лініями і передбачає ознайомлення школярів з нормами, які регулюють соціальні відношення в суспільстві, розвиток в учнів вміння їх дотримуватися, виконувати різноманітні соціальні ролі. Передусім, ті ролі, які діти виконують у школі, класі, на вулиці, у транспорті, магазині тощо. Ці ролі, визначені статтю та віком, професією, входженням у сімейне та дружнє коло, шкільний колектив, спортивну секцію, релігійну громаду та інші , оскільки вже у молодшому шкільному віці актуальним для учнів постають ролі пасажира, покупця, відвідувача бібліотеки, того, хто запитує певні відомості у різних побутових ситуаціях або роз’яснює їх іншому.

Важливий аспект соціокультурної роботи стосується формування в учнів національної самосвідомості, уявлень про культуру, історію, традиції, звичаї та реалії єврейського народу, здатності вилучати з мовних одиниць різних рівнів соціо- та лінгвокультурні, народо- та країнознавчу інформацію та користуватися нею, домагаючись повноцінної комунікації у межах визначених сфер спілкування, а також зацікавленого ставлення до мов, культур, звичаїв інших народів, уміння дотримуватися відповідних правил суспільної поведінки, налагоджувати та підтримувати контакти з носіями інших культур, взаємно враховувати соціальні та національні особливості учасників спілкування.

Соціокультурна лінія навчання покликана посилювати практичну спрямованість навчання мови, його зверненість до реальних життєвих проблем, вирішення яких багато в чому залежить від успішного користування мовою. Для такої роботи необхідним є належний відбір тем, ситуацій, матеріалів для обговорення – художніх та науково-художніх (науково-популярних) текстів, зразків побутових діалогів, слів та фразеологічних одиниць, в яких відображаються особливості матеріального та духовного життя народу та ін..

В процесі навчання мови іврит у початковій школі учні знайомляться з назвою держави (Ізраїль), її столицею, державними символами, з найбільш поширеними єврейськими та ізраїльськими чоловічими та жіночими іменами, деякими святами, сюжетами популярних авторських та народних казок, притч; вчаться відтворювати напам’ять невеликі прості твори дитячого фольклору (вірші, пісні, прислів’я та приказки) мовою іврит; знайомляться з деякими формами мовленнєвого та немовленнєвого етикету єврейської лінгвокультурної спільноти в певних ситуаціях спілкування: при зустрічі, у школі, допомагаючи вдома, під час спільної гри або навчально-побутовій діяльності, розмовляючи по телефону, в гостях, за столом у магазині.

Навчання мови іврит будується на інтеграції навчання мови іврит та читання, його характеризує взаємопов’язана робота над усіма видами мовленнєвої діяльності, широке використання тестів для слухання, читання, побудови усних і письмових висловлювань, для спостережень над мовними, правописними особливостями.

Вивчення навчального матеріалу відбувається за лінійно-концентричним принципом, коли змістова лінія реалізується систематично й послідовно з поступовим ускладненням, по одній висхідній лінії, причому виклад його базується на основі уже вивченого і в тісному взаємозв’язку з ним та допускає повторне вивчення окремих розділів і тем змістової лінії у кожному наступному році навчання з розширенням змісту й поглибленням його викладу.

Програма для кожного класу містить такі розділи: «Мовленнєва лінія», «Мовна лінія», «Особливості написання», «Графічні навички, техніка письма, культура оформлення письмових робіт».


I. Мовленнєва лінія

У навчанні мови іврит повинні бути однаково представлені всі види мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння (діалогічне й монологічне мовлення), читання (вголос і мовчки), письмо (переказ, твір).

Програми передбачають формування в учнів елементарних знань про мовлення, про особливості різних видів мовленнєвої діяльності, однак основна увага в навчанні повинна приділятися розвитку вмінь здійснювати всі види мовленнєвої діяльності: слухання-розуміння (аудіювання), говоріння, читання, письмо.

Розвиток мовленнєвих умінь, розширення й активізація словникового запасу школярів здійснюється відповідно до тем, які охоплюють такі сфери спілкування як особистісна, навчальна, соціально-побутова та світ природи. Предметний зміст мовлення представлено такими темами та відповідними підтемами: «Я та моя сім’я» (Привітання. Знайомство. Ім’я. Вік. Моя сім’я. Сімейні свята (день народження, Шабат, ін..). Прийом та пригощання гостей. Мій день (розпорядок дня, домашні обов’язки). Улюблені страви. Мій одяг. Моє здоров’я.); «Світ моїх захоплень» (Улюблені іграшки, заняття, хобі. Мої улюблені казки та казки моїх зарубіжних друзів. Вихідний день (у зоопарку, у цирку та ін..). Канікули.); «Я та мої друзі» (Мої друзі. Допомога один одному. Спільні заняття. Улюблена домашня тварина.); «Моя школа» (Школа. Класна кімната. Навчальні предмети. Шкільне приладдя. Заняття в школі. Шкільні свята.); «Світ навколо мене» (Мій дім. Моя квартира. Моя кімната. Моє місто / село. Пори року. Погода. Природа); «Культура, звичаї єврейського народу» (Україна та Ізраїль (держава, її символіка, народи, мови). Матеріальна та духовна культура єврейського народу. Єврейські традиції. Видатні особистості єврейського народу. Невеликі прості твори дитячого фольклору – вірші, пісні, казки, прислів’я та приказки, загадки).



1. Слухання-розуміння усного висловлення (аудіювання)

Змістом аудіювання на початковому етапі навчання мови іврит є формування і розвиток таких рецептивних мовленнєвих умінь:



  • розрізняти на слух звуки, звукосполучення, слова, речення мовою іврит;

  • розрізняти на слух інтонацію та емоційне забарвлення висловлювань;

  • сприймати та розуміти мовлення вчителя та однокласників у процесі діалогічного спілкування;

  • повністю розуміти невеликі повідомлення, які побудовано на знайомому учням матеріалі;

  • розуміти з опорою на наочність (предметні та сюжетні малюнки, ілюстрації, жести, міміку) та мовну здогадку основний зміст нескладних текстів (віршів, пісень, казок, прислів’їв, приказок, загадок), що відповідають віковим та психологічним особливостям та інтересам молодших школярів.

Робота з аудіювання передбачає також розвиток у школярів уміння уважно слухати усе більше довгі й складні тексти, розуміти їх з одного прослуховування. Для цього розвивають мовленнєвий слух учнів, уміння уважно вслуховуватися в сказане й розрізняти у звуковому потоці ті або інші елементи – схожі, але не однакові слова; слова, що складаються із зазначеної кількості складів; речення, що складаються з одного слова; паузи в реченні та ін. Однак основну увагу приділяють розумінню прослуханого: усвідомленню значення окремих елементів тексту (слів, сполучень слів, речень); розумінню тексту в цілому. Слухання (живого мовлення або аудіо запису) не повинне перериватися іншими видами роботи, наприклад, бесідою.

Робота з аудіювання передбачає аналіз не тільки змісту, але й форми прослуханого тексту: його побудови; наявності речень, що містять питання, спонукання; тлумачення образних висловів та ін.

Для слухання підбирають або складають текст, що відповідає завданням уроку за тематикою, обсягом, ступенем складності й ін. Дітям пропонують художні, науково-художні твори, а також зв'язні висловлення вчителя про мовне явище (наприклад, про значення, походження слова, про спосіб рішення цікавого завдання й ін.). Важливо підбирати для слухання тексти, які розповідають про звичаї єврейського народу, про єврейські ігри, про особливості національного одягу, невеликі тексти єврейських мудреців, а також про єврейських письменників, художників, музикантів.

2. Говоріння

Навчання говорінню полягає в розвитку в учнів уміння сприймати та будувати діалоги й невеликі монологічні висловлення в межах вище зазначених сфер спілкування.

Зміст навчання діалогічного мовлення мовою іврит має бути представлено в ситуаціях повсякденного спілкування, а також у зв’язку з прочитаним або почутим твором дитячого фольклору та спрямовано на формування і розвиток продуктивних мовленнєвих умінь, таких як:


  • вести діалог етикетного характеру: вітатися та відповідати на привітання; знайомитись, представлятися самому та представляти друга; прощатися; вітати та дякувати за поздоровлення; висловлювати вдячність в процесі спільної діяльності; вибачатися; пропонувати частування, дякувати / ввічливо відмовлятися від частування;

  • вести діалог – розпитування, використовуючи запитання: Хто? Що? Коли? Де? Куди? Звідки? Чому? Навіщо?

  • вести діалог спонукального характеру: звертатися з проханням, погоджуватися / відмовлятися виконувати прохання; пропонувати зробити щось разом; погоджуватися / не погоджуватися на пропозицію партнера; просити про допомогу та пропонувати свою допомогу.

  • Обсяг діалогічного висловлювання – 2-3 репліки з кожного боку.

  • Оволодіння монологічним мовленням відбувається у процесі формування і розвитку наступних умінь:

  • описувати предметний малюнок, фотографію, сюжетний малюнок;

  • описувати предмет, тварину, вказуючи назву, якість, розмір, кількість, приналежність, місце розташування;

  • коротко висловлюватися про себе, свою сім’ю, свого друга / подругу, свою домашню тварину, героя улюбленої казки / мультфільму: називати ім’я, вік, місце проживання, як та що вміє робити, улюблене заняття та висловлювати при цьому своє відношення до предмета висловлювання (подобається / не подобається);

  • передавати зміст прочитаного / прослуханого тексту з опорою на ілюстрацію, ключові слова, план;

  • відтворювати вивчені вірші, пісні, примовки.

Обсяг монологічного висловлювання – 5-6 речень.

У ході такої роботи в школярів формують уявлення про вимоги до зв'язного висловлення або діалогу, відпрацьовують уміння, необхідні для побудови тексту, вчать критично оцінювати мовленнєвий витвір. При цьому використовують відомості про текст, про особливості мовленнєвого висловлення, які школярі одержують на уроках української мови (про тему й основну думку, структуру висловлення, необхідність дотримуватися мовленнєвого етикету, враховувати особливості ситуації спілкування й ін.).

У навчанні говорінню значна роль приділяється сюжетно-рольовим іграм, у яких умовно визначається місце дії, співрозмовник, мета висловлення. Для розвитку діалогічного й монологічного мовлення необхідне створення таких ситуацій, які спонукують учнів виражати свої думки, почуття, обговорювати цікаві їм проблеми. Варто вчити дітей висловлювати свою думка про ту або іншу подію, явище; знаходити аргументи для підтвердження своєї думки; вислуховувати інші думки, зіставляти їх зі своєю точкою зору.

При цьому важливо використовувати роботу в парах і невеликих групах, що дає можливість залучати до активної мовленнєвої діяльності більшість учнів класу, прищеплювати школярам культуру спілкування, навички вживання формул мовленнєвого етикету, уміння уважно, спокійно й доброзичливо слухати співрозмовника; сказати йому приємне, висловити незгоду в необразливій формі й т.п.



3. Читання

Навчання читання передбачає формування й розвиток у молодших школярів техніки, свідомості та виразності читання вголос і мовчки, а саме таких рецептивних умінь як:



  • співвідносити графічний образ слова з його звуковим образом на основі знання основних правил читання, дотримуватися правильного наголосу в словах та реченнях, інтонації в цілому;

  • читати виразно вголос невеликі тексти, які містять тільки вивчений матеріал;

  • читати мовчки та розуміти повністю навчальні тексти, що включають тільки вивчений матеріал, а також тексти, в яких містяться окремі нові слова, користуючись прийомами навчаючого читання;

  • читати мовчки та розуміти основний зміст нескладних текстів, доступних за змістом учням початкової школи, знаходити в них необхідну або цікаву інформацію (ім’я головного героя / героїв, місце дії, час дії, характеристики героїв тощо ), користуючись прийомами ознайомлювального та пошукового читання.

В процесі читання можливо користування словниками.

Початкове навчання читанню спрямовано на засвоєння букв івритського алфавіту, а також на формування вміння співвідносити звукову форму слова та його написання, вимовляти прочитане слово відповідно до правил вимови. Подальша робота із читання передбачає розвиток у школярів таких умінь: читати вголос плавно, правильно, усвідомлено, виразно; у темпі, що відповідає швидкості звичайного усного мовлення, адресуючи своє читання тій або іншій аудиторії слухачів; читати мовчки незнайомий текст зі швидкістю, що перевищує швидкість читання вголос, розуміти прочитане.

Роботу із читання варто організовувати так, щоб читання учнів (уголос або мовчки, індивідуально або в парах, невеликих групах) регулярно використовувалося як вид мовленнєвої діяльності, важливий для рішення тих або інших завдань (малювання за текстом, виготовлення предмета за прочитаною інструкцією, читання для інших з метою донести зміст, смисл незнайомого їм тексту й т.п.).

Важливо вчити школярів зв'язувати прочитане зі своїм життєвим досвідом, виражати своє відношення до прочитаного; порівнювати різні точки зору на прочитаний твір при його обговоренні; уявляти описані картини; а також зауважувати, оцінювати окремі художні достоїнства тексту (точне виразне слово, порівняння й т.п.); розуміти жарт.

У роботі із читання широко використовується первісне читання тексту вчителем. Воно дає можливість зацікавити дітей, допомогти їм розібратися в тексті, пропонує зразок виразного читання. Однак від класу до класу повинна збільшуватися доля самостійного читання учнями незнайомого тексту – для того, щоб в 4 класі таке читання переважало над читанням попередньо прослуханого тексту.

Обов'язковою складовою навчання є освоєння учнями спеціальних прийомів, які дають можливість удосконалювати техніку, виразність читання (передбачення змісту, уміння розрізняти основну та додаткову інформацію, членування речень на смислові відрізки, переглядання й ін.).

Істотним завданням роботи із читання є розвиток уміння працювати із книгою (правильно перегортати її, знаходити потрібну сторінку в книзі, не перегортаючи її всю підряд; користуватися змістом; знаходити на сторінці частину із зазначеним змістом; розрізняти шрифти (жирний, курсив), умовні знаки й розуміти їхнє призначення й ін.; а також користуватися бібліотекою, вибирати матеріал для читання.

Навчальний матеріал для читання становлять твори, які розвивають інтерес до читання єврейської літератури, сприяють формуванню морально-етичних уявлень, національної самосвідомості й патріотичних почуттів у школярів, учать їх бачити красу в природі, мистецтві, житті людей. Особливе місце в дитячому читанні займають твори усної народної творчості, класичної літератури, а також сучасних ізраїльських та єврейських письменників, у тому числі - письменників України, що пишуть мовою іврит. Крім того, у навчанні використовують науково-художні й нескладні науково-популярні твори; тексти інструкцій, оголошень; щоденникові записи, листи, записки й т.п. Такий широкий діапазон текстів для читання необхідний для того, щоб наблизити шкільне навчання до реальних життєвих потреб.



4. Письмо

Навчання письму як виду мовленнєвої діяльності передбачає формування вміння будувати письмові висловлення, складати тексти різних типів мовлення, дотримуючись графічної, орфографічної та пунктуаційної грамотності, використовувати письмове мовлення в комунікативних цілях.

Навчання письма на початковому етапі передбачає формування і розвиток наступних продуктивних умінь письмового мовлення:


  • писати букви івритського алфавіту;

  • списувати текст та виписувати з нього слова, словосполучення, прості речення;

  • відновлювати слово, речення, текст;

  • заповнювати таблиці за зразком;

  • записувати слова, речення під диктовку вчителя;

  • відповідати письмово на запитання до тексту, малюнку;

  • заповнювати просту анкету (ім’я, прізвище, вік, улюблену пору року, улюблену страву, улюблений вид спорту та т.п.);

  • писати вітання зі святом, днем народження (за зразком);

  • писати короткий лист зарубіжному другові (в рамках тематики, що вивчається), правильно оформити конверт (за зразком).

Засвоєння графічної системи мови іврит, формування правописних навичок, розвиток техніки письма, культури оформлення письмової роботи є передумовами, необхідними для успішного використання письма в комунікативних цілях – для передачі інформації, вираження своїх думок, почуттів, волевиявлень. Саме цей аспект роботи є основною метою навчання письма, тому важливо використовувати на уроках не тільки репродуктивні види завдань (списування, письмо по пам'яті, зорово-слухові й ін. диктанти), але й творчі (переказ, твір). Серед творчих письмових робіт варто розрізняти а) виконання школярами того або іншого завдання після ретельної спільної підготовки: обговорення змісту, послідовності переказу, лексичної роботи й ін.; б) так зване вільне письмо, коли діти пишуть без підготовки про те, що важливо, цікаво для них самих, чим вони хотіли б поділитися з однокласниками й (або) учителем, близькими людьми. При цьому варто так організовувати роботу, щоб у тих, хто пише, були слухачі (для цього рекомендується широко використовувати роботу в парах і невеликих групах).
II. Мовна лінія

Розділ складається з таких частин: «Звуки й букви. Склад. Наголос», «Значення слова», «Будова слова», «Текст, речення».



1. Звуки й букви. Склад. Наголос.

Засвоєння школярами особливостей звучання й написання слова (у зіставленні з українською мовою) є важливим завданням навчання. Значна увага повинна приділятися розвитку слухо-вимовних навичок:



  • адекватно вимовляти та розрізняти на слух всі звуки мови іврит;

  • розрізняти вимову івритських та українських звуків;

  • знати основні правила чергування та асиміляції / дисиміляції голосних та приголосних звуків;

  • дотримуватися правильної вимови довгих та коротких голосних;

  • не оглушувати дзвінкі приголосні у кінці слів;

  • не пом’якшувати приголосні перед голосними;

  • членувати слова на склади;

  • знаходити ударний голосний;

  • співвідносити звук і букву, що його позначає;

  • знати особливості вимови гортанних звуків та вміти правильно читати букви, що їх позначають (א, ה, ח, ע), в залежності від місця розташування у слові та діакритичних знаків ( оголосок), специфіку вимови та позначення на письмі звука [ י]

  • дотримуватися словесного та фразового наголосу, членувати речення на смислові групи;

  • розрізняти та інтонаційно правильно будувати стверджувальні, питальні та спонукальні речення, а також речення з однорідними членами.

Програми початкового навчання не вимагають повного звуко-буквеного розбору, особливо у письмовій формі. Перевагу варто віддавати усному частковому розбору, спрямованому, в основному, на удосконалювання вимовних, правописних навичок (з опорою на зразок учителя, що регулярно використовувався).

Даний розділ передбачає ознайомлення учнів з поняттям сильної й слабкої позиції звуку в слові, що є основою формування значної частини орфографічних навичок.



2. Значення слова

Головне завдання роботи над словом - збагачення й активізація словникового запасу учнів, розвиток уміння замислюватися над значенням слова, помічати його виразно-зображувальні можливості; розвивати увагу до незнайомих слів, потребу з'ясовувати їхнє значення, правильно вживати в мовленні. При цьому використовуються лексичні поняття (синонім, антонім, багатозначне слово) - з опорою на українську мову. Передбачається робота над тематичними групами слів, що визначені відповідними сферами спілкування та які називають предмети, явища, дії, ознаки, характерні для лінгвокультурної лексики єврейського народу: іграшки, єврейські звичаї, традиції, свята, елементи єврейського національного одягу та ін. Програми передбачають роботу над найбільш уживаними фразеологічними одиницями різних типів (успадкованих з біблійної та пост біблійної мови, мови арамейського походження та кальковані з мови ідиш та інших сучасних слов’янських та західно - європейських мов ) (без уживання термінів). Важливим аспектом навчання є розвиток уміння користуватися різними словниками.

Вкрай важливим є той факт, що лексика сучасної мови іврит базується на лексиці попередніх періодів історії мови. Так, у сучасному івриті лексика давньоєврейської біблійної мови складає 22%, пост біблійної або мішнаїтської - 22% та середньовічної - 16%. Інновації складають 40% лексики, в тому числі запозичені слова та вирази з давніх мов Близького Сходу, арамеїзми, арабізми, запозичення з індоєвропейських мов (ідиш, німецького, французького, англійського, італійського, слов’янських мов). Тому необхідно звернути увагу учнів на те, що мова іврит – жива єврейська мова, та знаючи її, можна прочитати та зрозуміти навіть давні тексти, і, водночас, вільно спілкуватися із сучасними однолітками.

Крім роботи над лексичним значенням, у початковому курсі мови іврит здійснюється пропедевтична робота над граматичним значенням слова та формуванням граматичних умінь (без уживання термінів). Школярів учать розрізняти слова, що відповідають на питання різних частин мови, підбирати відповідні групи слів; зіставляти форми слів, які не збігаються в мові іврит і українській мовах (практично), складати з ними словосполучення, речення. Велику увагу приділяють правильному, доречному вживанню службових частин мови - прийменників, сполучників, часток, а також вигуків.

Впродовж навчання у початковій школі учні мають оволодіти лексичними одиницями, які обслуговують ситуації спілкування в межах визначених сфер та тематики навчального етапу: окремими словами; найпростішими сталими словосполученнями (в івриті визначаються як «сміхут» - «сполучена конструкція»), типу שבת שלום, יום הולדת; оціночною лексикою та репліками – кліше, що відповідають мовленнєвому етикету івритомовної спільноти; знайомляться з інтернаціональними словами, наприклад,, טלפון לימון, טרקטור, סלט.

3. Будова слова.

Робота над будовою слова здійснюється на пропедевтичному рівні, тому що включає дії, освоєння яких не передбачено програмами початкового навчання (зміна слова для вичленовування його закінчення, розмежування споріднених слів і форм слова). Подібні дії виконуються з опорою на допоміжні матеріали, питання вчителя й ін. Розбір слова за будовою необхідно поєднувати з елементами словотворчого аналізу, спостереженнями над роллю кореня, префіксів, суфіксів, конфіксів, трансфіксів в утворенні слів.

Ця робота повинна, насамперед, служити кращому розумінню значення слова. Важливо вчити школярів бачити різницю в значеннях споріднених слів з різними префіксами (תלבושת, לבוש «тільбошет» одяг – לבש «лаваш» одягати), суфіксами ( שעה«шаа» година – שעון «шаон» годинник; ספר «сефер» книга – ספריה«сіфрія» бібліотека – ספרון«сіфрон» книжечка); бачити певну спільність значення неспоріднених слів з одним й тим же префіксом, з тим самим суфіксом. В івриті кореневі та афіксальні морфеми слугують для маркування складотворчих та словозмінних категорій різних частин мови, н-д., за іменними основами класифікуються типи (моделі) іменників, породи дієслів тощо. Словотворення в івриті відбувається за допомогою суфіксації, префіксації, трансфіксації, шляхом приєднання означеного артикля, словоскладання.

У ході роботи над будовою слова триває вдосконалювання орфоепічних і правописних навичок, зіставлення вимови й написання слів (אבא,באה, דודה,דודי, ספר, סיפר).

Таким чином, робота над будовою слова повинна бути спрямована не стільки на самостійний розбір слова за будовою, скільки на збагачення словникового запасу учнів, правильне вживання слова в мовлення, вимову, написання його відповідно до норм мови іврит.

4. Текст, речення

Елементарний аналіз тексту здійснюється на основі переносу, засвоєного в курсі української мови. При цьому велика увага приділяється структурі, зв’язності тексту, вираження в ньому основної думки, підбору слів, тону висловлення, його інтонаційним особливостям (в усному мовленні). Спостереження над цими характеристиками мовлення є основою для розвитку в школярів уміння розуміти та будувати діалогічні й монологічні висловлення, співвідносити своє мовлення з умовами, метою спілкування (розмова зі старшими, з однолітками й ін. з метою пояснити, попросити, переконати, вибачитися та ін.).

У роботі над реченням передбачається робота над розумінням змісту, складанням і використанням у мовленні речень, різних за метою висловлення, а також окличних речень. Важливим є з'ясування зв'язку слів у реченні (за допомогою питань), поширення його за допомогою питань, а також складання сполучень слів із прийменниками й без прийменників (у зіставленні з українською мовою), використання їх у реченні. Програми передбачають також спостереження над простими та складними реченнями, їхнє складання (за зразком), використання у мовленні.

У роботі над текстом і реченням варто вчити дітей задавати питання - про зміст, смисл, емоційний бік висловлювання та ін.


III. Особливості написання.

Для формування правописних навичок в учнів формують орфографічну пильність, уміння пильно вдивлятися в слово, зіставляти вимову й написання, чітко проговорювати слово, виділяючи голосом всі правописні труднощі, звіряти написане зі зразком. При цьому учні повинні запам'ятати написання певної кількості найбільш уживаних слів, списки яких даються в програмах і підручниках. Списки слів для початкових класів мають бути повторені в підручнику для 5 класу - для того, щоб учитель основного ступеня школи міг продовжувати роботу, розпочату на попередніх етапах навчання. Крім цього, учні мають:



  • розрізняти вимову звуків в залежності від їхнього написання [б-в, к-х, п-ф, с-ш]: (שׁ - שׂ)( פ- בּ – ב, כּ – כ, פּ);

  • знати особливості правопису букв на позначення приголосних звуків у мові іврит (א – ע – у службових словах, займенниках, дієсловах; на початку, всередині, на кінці слова; у корені, префіксах та суфіксах ; כ – ח - на початку, всередині, на кінці слова; правила написання літер ק – כּ у словах; ט – ת префікс або суфікс, ознака жіночого або чоловічого роду, в основі або закінченні форм дієслова, в іноземних словах; ס – שׂ у словах; ב – ו – וו - на початку, всередині, на кінці слова; י – יי як ознака множини, у середині слова )

  • знати особливості написання окремих букв в залежності від їхнього місця у слові – на початку слова, або в кінці (כ – ך, מ – ם, נ – ן, פ – ף, צ - ץ).

Подальше формування орфографічних навичок здійснюється з опорою на поняття про сильну й слабку позиції звуків у слові, роль наголосу та дагешу у правильній вимові та написанні слів. Це дає можливість у самому загальному виді пояснити учням важливі закономірності передачі почутого слова на письмі (наприклад: ударний голосний позначають відповідно до вимови, а ненаголошений - у будь-якій частині слова - вимагає застосування правила).

Крім того, у програмах подані для обов'язкового засвоєння й застосування прості (одно-, двокрокові) правописні правила, що не вимагають багатоступінчастого розбору (наприклад: «בְּ+ה = בַּ»). Передбачається також робота над більше складними у застосуванні правилами (у тому числі про написання діакритичних знаків (оголосок) на позначення голосних, випадки написання при чергуванні голосних і приголосних, асиміляції/дисиміляції приголосних, дзвінких - глухих приголосних кореня, що чергуються); вона здійснюється (пропедевтично) під керівництвом учителя й не припускає самостійного застосування правила в процесі письма.



IV. Графічні навички, техніка письма, культура оформлення письмових робіт.

Навчання письма мовою іврит починається одночасно з навчанням читання. Школярі засвоюють написання й звукове значення букв, якими івритська графічна система відрізняється від української, вчаться не змішувати букви івритського й українського алфавітів. Букви івритського алфавіту не мають графічних відповідностей в українському алфавіті, крім цього, в мові іврит немає великих та малих букв, з’єднань букв і їхніх елементів, зовсім протилежний напрямок письма (справа наліво), тому передбачається спеціальна робота з формування графічних навичок написання рядкових і/або прописних букв івритського алфавіту, подальшого розвитку, удосконалювання графічної навички, техніки письма. Це здійснюється за допомогою методів й прийомів, звичайних для роботи з мови навчання.

Належну увагу в навчанні варто приділяти культурі оформлення письмових робіт, умінню писати акуратно, належним чином розташовуючи матеріал, дотримуючи поля, абзацні відступи, умінню робити різні підкреслення, використовувати умовні позначки й ін.
Навчальний матеріал у програмах розподілений по класах у такий спосіб:

1. Розвиток усного мовлення (1 клас).

2. Навчання грамоти. Розвиток усного й писемного мовлення (2 клас).

3. Навчання грамоти (продовження). Розвиток усного й писемного мовлення (3 клас).

4. Мовлення й мова. Правопис (4 клас).




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

Схожі:

Пояснювальна записка Мова іврит як предмет інваріативної складової навчального плану вивчається у школах (класах) з українською мовою навчання з вивченням мов національних меншин. За навчальним планом на її вивчення відведено 70 годин iconПрограма интегрованого курсу «Російська мова І література»
Розвиток мов національних меншин є важливим фактором культурного взаємозбагачення І консолідації громадян України. Процес навчання...
Пояснювальна записка Мова іврит як предмет інваріативної складової навчального плану вивчається у школах (класах) з українською мовою навчання з вивченням мов національних меншин. За навчальним планом на її вивчення відведено 70 годин iconУкраїнська мова 1-4 класи загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою викладання Пояснювальна записка
Українська мова як державна вивчається в усіх навчальних закладах України, у тому числі й у школах з російською мовою викладання
Пояснювальна записка Мова іврит як предмет інваріативної складової навчального плану вивчається у школах (класах) з українською мовою навчання з вивченням мов національних меншин. За навчальним планом на її вивчення відведено 70 годин iconУкраїнська мова Вивчення української мови здійснюватиметься за такими програмами: у 5-8 класах
Українська мова. 5-9 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання. − К.: Видавничий дім...
Пояснювальна записка Мова іврит як предмет інваріативної складової навчального плану вивчається у школах (класах) з українською мовою навчання з вивченням мов національних меншин. За навчальним планом на її вивчення відведено 70 годин icon9 клас 2014 Cборник от текстове за диктовки за държавната обобщаваща атестация по български език
Бузіян Н. С., методист науково-методичної лабораторії мов та літератур національних меншин кафедри методики викладання іноземних...
Пояснювальна записка Мова іврит як предмет інваріативної складової навчального плану вивчається у школах (класах) з українською мовою навчання з вивченням мов національних меншин. За навчальним планом на її вивчення відведено 70 годин iconУкраїнська мова у 2016-2017 навчальному році вивчення української мови здійснюватиметься за такими програмами: у 5-8 класах
Класах за навчальною програмою для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів: Українська мова. 5-9 класи. Програма для загальноосвітніх...
Пояснювальна записка Мова іврит як предмет інваріативної складової навчального плану вивчається у школах (класах) з українською мовою навчання з вивченням мов національних меншин. За навчальним планом на її вивчення відведено 70 годин iconМетодичні рекомендації щодо вивчення української мови та літератури, мов національних меншин І світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах
Відділ методики викладання української мови та літератури, мов національних меншин І світової літератури
Пояснювальна записка Мова іврит як предмет інваріативної складової навчального плану вивчається у школах (класах) з українською мовою навчання з вивченням мов національних меншин. За навчальним планом на її вивчення відведено 70 годин iconЩодо вивчення у загальноосвітніх навчальних закладах предметів інваріантної складової навчального плану у 2010/2011 навчальному році українська мова

Пояснювальна записка Мова іврит як предмет інваріативної складової навчального плану вивчається у школах (класах) з українською мовою навчання з вивченням мов національних меншин. За навчальним планом на її вивчення відведено 70 годин iconМетодичні рекомендації щодо використання навчальної літератури у загальноосвітніх навчальних закладах при вивченні предметів інваріантної складової навчального плану у та класах 2015/2016 навчального року

Пояснювальна записка Мова іврит як предмет інваріативної складової навчального плану вивчається у школах (класах) з українською мовою навчання з вивченням мов національних меншин. За навчальним планом на її вивчення відведено 70 годин iconПрограма з української літератури для 5 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей із затримкою психічного
«Українська література» для 5 класів загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою та мовами навчання національних меншин...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка