Серія “Видатні українські педагоги” Випуск І іван огієнко



Сторінка5/7
Дата конвертації12.04.2018
Розмір1,8 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

До Д.С.Каменецкого

18 листопада 1860. Петербург

Данило Семенович! Дайте Федорові рукописи Южнорусского букваря», його треба показать Бекетову.(В.М.Бекетов – тогочасний цензор Петербурзького цензурного комітету).

Т.Шевченко

4 січня 1861 року.

До М.К.Чалого. (1816 –1907) – український громадсько-культурний діяч ліберально-буржуазного напряму, педагог, біограф Т.Г.Шевченка).

Вельми шануємий Михайло Корнієвич!

Посилаю вам на показ 10 екземплярів мого «Букваря»… Добре було б, якби можна розпустить його по уездних та по сельских школах…. А як бог поможе, зберете за його гроші, то положіть їх в касу ваших воскресних школ.

Я і чув, і читав, що високо преосвященний Арсеній (Москвін Федір Павлович (1795–1876) митрополит київський і галицький, який видавав себе за прихильника народної освіти. До Шевченкового «Букваря южнорусского» поставився вороже). дуже возревновав о сельских школах и жалуется, що не печатають дешевих букварів. Покажіть йому мій «Букварь», і якщо вподобається, то я і йому пришлю хоч 5000 еземплярів, звичайно, за гроші, бо це не моє добро, а добро наших убогих воскресних школ…».

З інших листів ми бачимо турботу Т.Шевченка про недільні школи і їх забезпечення «Б.ю».

12 січня 1861 року. м. Петербург

До Ф.Л.Ткаченка (учителю гімназії в Полтаві)

Сьогодні посилаю тобі, Федоте, 1000 «Букварів» і оцю квитанцію. Коло 15 февраля получиш ти посилку і зроби з нею так, як я тобі вже писав, або найди десять чоловік добрих людей та роздай їм по сотні книжечок по 3 карб сотня. Та, зобравши оті сердешні 30 карб., оддай на воскресну школу… (с.479).

До М.К.Чалого

12 січня 1861. Петербург

Послав я сьогодні вам свого добра 1000 штук. … Добре було б, якби його можна було пустить в села: там би воно швидше прийнялося…..

Як бачимо, не про своє благополуччя дбав Т.Шевченко, видаючи «Б.Ю.», а насамперед про народну освіту. Доля розпорядилася так, що не судилося йому реалізувати усі задуми. Та, на щастя, знайшлися в Україні наступники Т.Шевченка у справі народної освіти і виховання. І серед них чільне місце посідає уже в ХХ столітті митрополит Іларіон, в миру – проф. Іван Огієнко.

Провідною ідеєю світогляду І.Огієнка була національна ідея, яка визначила спрямованість, смисл і зміст усього його життя. Це визначило і глибину його науково-педагогічних пошуків, поєднання теорії з практикою, наукову думку з пристрастю громадянина. Відродження держави І.Огієнко бачив, як і Т.Шевченко, насамперед у розвої народної освіти на базі українства.

І.Огієнко належить до числа фундаторів національної системи освіти, яка утверджувалася в роки відродження Української держави. Він зробив значний внесок у розвиток змісту освіти, наукове обґрунтування виховного процесу.

Вслід за Т.Шевченком, але в нову добу, він один із перших доводив, що родинне і шкільне та позашкільне виховання матиме високу результативність лише тоді, коли зміст освіти концентруватиме в собі ідейні, морально-духовні здобутки рідного народу, відображатиме його національні традиції, звичаї, обряди. У підручнику І.Огієнка «Рідне писання (1918) знаходимо вправи з віршами Т.Шевченка. Б.Грінченка. Для аналізу мовних явищ як уривки використані історичні матеріали, такі як: «Святі Кирило і Мефодій», «Про Тараса Шевченка». І.Огієнко вважав твори Т.Шевченка глибоко змістовними і патріотичними й такими, що забезпечують належне національно-патріотичне виховання молоді. Достатня кількість праць професора з вивчення творчої спадщини Т.Шевченка свідчить про те, що сам І.Огієнко не лише високо цінував творчість поета, а й багато черпав з неї, що і відбилося частково й на його педагогічних поглядах і в працях. Він видав у Вінніпегу «Граматично-стилістичний словник Шевченкової мови», де глибоко дослідив не тільки мову Шевченкових творів, а й проаналізував його значення для розвитку державності, для формування і становлення української літературної мови.

Як і в Т.Шевченка, педагогіка І.Огієнка ґрунтується на глибокому розумінні природи дитини, сутності пізнавальних процесів, історичного розвитку науки, а також формує особисту зацікавленість у позитивному розв’язанні питань національно-виховного процесу в національній школі.

І.Огієнко розвинув думку Т.Шевченка, що давньоукраїнська міфологія, різноманітні жанри фольклору містять у собі згустки національної філософської думки, першопочатки самобутнього світорозуміння нашого народу, його моральних чеснот і естетичних вершин. Пригадаймо, зразки усної народної творчості у «Б.ю.» Т.Шевченка і фольклорні жанри у «Рідному писанні» І.Огієнка.

Не оминув І.Огієнко і питання ролі образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва в навчанні та вихованні молоді. Ці ідеї ми знаходимо і в творчій спадщині Т.Шевченка, який не один раз говорив, що дітей необхідно навчати і малярству, і вишивці тощо. Разом із мовою, давньоукраїнською міфологією, фольклором, національними традиціями, звичаями і обрядами образотворче та декоративно-прикладне мистецтво, на їх думку, забезпечує належний рівень виховання національно свідомих громадян.

Особливо високий статус у навчально-виховному процесі належить, за І.Огієнком і в рівній мірі Т.Шевченком, родинним цінностям, одній із головних складових єдиної системи національного виховання.

Свої погляди на освіту І.Огієнко висвітлив у численних мовознавчих та педагогічних працях, а Т.Шевченко – через образи та думки персонажів, в уста яких він вклав своє бачення національної освіти та виховання.

Особливу увагу І.Огієнко приділяє школі, яка, на його думку, є «найсильніше джерело вивчення й консервації своєї рідної мови взагалі і літературної зокрема» (с.36). Школу він розглядає як засіб поетапного мовного виховання, а мовне виховання – це основа національного виховання. Про це свідчать назви розділів «Молодь початкових шкіл і рідна мова», «Середньошкільна молодь і рідна мова», «Вища школа й рідна мова».

На всіх етапах мовної освіти рідна мова забезпечує інтелектуальний і духовний розвиток особистості, а значить – і нації.

Особливу роль у ствердженні рідної української мови відіграють учителі початкової школи і вчителі української мови, вважав І.Огієнко. Саме від них передусім залежить, чи розмовлятимуть українською майбутні покоління, чи буде вона чистою, солов’їною, чи засміченою жахливим суржиком. «…тільки рідна мова приносить людині найбільше і найглибше особисте щастя, а державі найсильніші патріотичні характери», – вважав І.Огієнко. Саме рідна мова, на думку І.Огієнка, є складовою національної ідеї розвитку української держави.

Важлива роль, на переконання автора, покладається на вищу школу, бо саме на цьому етапі мовного виховання остаточно формується громадянин і патріот. З іншого боку, «завершенням перетворення етнографічного народу в культурну націю є створення вищих національних рідномовних шкіл» (с.46).

«Обов’язок народу й держави – дбати, щоб дитина виховувалася, росла і розвивалася в рідномовному середовищі» – заявляє І.Огієнко. Ця думка залишається актуальною і сьогодні. Як І Т.Шевченко, І.Огієнко розумів, що освіта – це не справа лише дитини, що хоче чи не хоче вчитися. А цим насамперед має опікуватися родина, школа і, врешті, суспільство, які творять освітнє середовище. І.Огієнко відзначає, що тільки рідна школа виховує національно сильні й моральні характери. І основним засобом цього процесу є рідна мова. Серед заходів, які забезпечують високоякісне засвоєння рідної мови, названо гуртки плекання рідної мови, шкільну бібліотеку, шкільне справочинство українською мовою, свята рідної мови.

Не оминув І.Огієнко і вчителя. Проблема «учитель і рідна мова» залишається актуальною і нині.. Йдеться не тільки про добре знання мови як системи зі складною структурою, а й про практичне володіння літературним мовленням, застосування досконалої методики навчання рідної мови, що передбачає виховання мовної особистості, бо тільки особистість здатна представляти у світовому просторі націю, бути носієм її культури, традицій.

З усього сказаного напрошується висновок, що педагогічні ідеї двох подвижників українства, Тараса Шевченка та Івана Огієнка, лежать в основі української національної ідеї, що полягає у формуванні громадянина в природовідповідному ( національному) середовищі з перших літ його пізнання світу. Саме природовідповідний аспект виховання дитини сприяє формуванню її національної свідомості, забезпечує рівний розвиток усім громадянам, їх доступ до матеріальних та духовних надбань попередніх поколінь, і на їх основі можливість зробити і свій внесок у розвій держави.


___________________


  1. Дзюба І. «Наближатися до справжнього Шевченка». // УМЛШГЛК, 2009. – № 2. – С. 8 – 12.

  2. Забужко О. Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу – 4-е вид. – К., 2009. – 148 с.

  3. Захлюпана Н. І.Огієнко про походження української мови // Використання спадщини забутих діячів науки і культури в навчальному процесі педагогічного вузу та школи: Тези доповідей республіканського науково-практичної конференції 29–31 травня 1991 р. – Рівне, 1991. – С. 12 – 16.

  4. Марушкевич А. А. Невтомний працівник українського Ренесансу Іван Огієнко. Педагогічний аспект / автор А.А.Марушкевич. – К.: / Четверта хвиля, 1996. – 128 с.

  5. Нахлік Є. Проблема державницької свідомості Шевченка.// УМЛШГЛК, 2002. – № 1. – С. 73 – 80.

  6. Огієнко І. Українська граматика. Підручник для 1-го року навчання. – К., 1918.

  7. Іван Огієнко (Митрополит Іларіон). Історія української літературної мови/ Упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М.С.Тимошик. – К.: Наша культура і наука, 2001. – 440 с.

  8. Огієнко Іван. Українська культура: Коротка історія культурного життя українського народу. – К.:Фірма «Довіра», 1992. – 141 с.

  9. Пентилюк М. Рідномовний кодекс Івана Огієнка. // Д/С, 2007. Ґ – № 12.

  10. Стебельська А. Шевченкова концепція Української держави. // Д/С, 2004. – № 3.

  11. Ступак Ю. П. Використання Т.Г.Шевченком народної творчості з навчально-виховною метою. В кн.. Шевченко в школі. К., 1963.

  12. Ступак Ю. Т.Г.Шевченко і народна педагогіка. // «Народна творчість та етнографія», 1964, № 2.

  13. Чавдаров С. Х. Педагогічні ідеї Тараса Григоровича Шевченка. К., 1953.

  14. Чавдаров С. Х. Тарас Григорович Шевченко і народна освіта – К., 1961.

15. Шевченко Т. Твори в п’яти томах. – Т. 1, 4, – К., 1978.



ДИДАКТИЧНІ ІДЕЇ У ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ

ІВАНА ОГІЄНКА*
РОМАНА МИХАЙЛИШИН
Іван Огієнко залишив помітний слід у розвитку педагогічної науки. Він відповів на ряд найважливіших і у наш час питань: якою повинна бути система навчання та виховання у національній школі, якими шляхами і засобами втілювати її в життя, як досягти високої результативності на уроках тощо.

Учений доводив, що в навчально – виховному процесі мають формуватися насамперед національна свідомість і самосвідомість, світогляд, патріотизм, повага до споконвічних традицій свого народу, глибока духовність особистості.

Його погляди на вироблення стабільної політики в галузі народної освіти, піднесення ролі української національної школи в житті суспільства вагомі і сьогодні.

Працям І. Огієнка притаманні доступність викладу думок, висока громадянськість, обґрунтованість. У його підручниках, наукових дослідженнях відображені глибокий гуманізм, патріотизм, любов до України.

Педагогічна діяльність І. Огієнка є складовою частиною його просвітницької справи. Широке поле інтересів педагога охопило проблеми гуманізації навчально-виховного процесу початкових і середніх шкіл, дерусифікації навчальних закладів, поширення української мови і правопису, формування національно свідомих кадрів учителів.

Дослідники творчості Івана Огієнка одностайно вказують, що він був педагогом універсального плану, зробивши зокрема, суттєвий вклад у теорію виховання, де відводить позачергове значення родині, мові, церкві, історії, культурі. Серед зазначених чинників найважливіше місце відіграє мова, особливо у вихованні дітей, оскільки вона є унікальним інструментом пізнання навколишнього світу. «Мова, – писав І. Огієнко, – це наша національна ознака, в мові наша культура, сутність нашої свідомості…! Саме тому велику увагу він приділяв вивченню рідної мови змалечку в родині, вважаючи обов’язком кожного патріота розмовляти в сім’ї лише рідною, що буде охороняти її честь, формувати переконання, що материнська мова – сила культури, а відтак – сила народу. І. Огієнко залишив після себе значний доробок праць, присвячених мовним проблемам.

Іван Огієнко був одним із фундаторів національної системи освіти і виховання в роки історичних змагань українців за свою незалежність на початку ХХ століття.

Безпосередня участь професора у виробленні нового статуту для вузів, праця на теренах українознавства та поширення власних напрацювань шляхом написання низки підручників, посібників для освітніх установ свідчать про становлення поглядів ученого-педагога на систему освіти в Україні, бажання піднести її до найвищого рівня.

Багатогранність обдарування, широка ерудиція, глибокі знання з українознавства, дитячої психології допомогли І. Огієнкові зробити помітний внесок у розв’язання дидактичних проблем. Він усвідомлював, що освіта передбачає глибоке пізнання підростаючим поколінням насамперед культурно-історичного досвіду рідного народу, включає в себе навчання та виховання і що, приступаючи до навчання дитини, потрібно мати на увазі її постійний природний розвиток.

Іван Огієнко вважав, що й дидактика як наука, і процес навчання можуть успішно розвиватися в умовах національної системи освіти, школи зокрема. Аналіз історико-педагогічних матеріалів, архівних даних свідчить, що він зробив значний внесок у становлення і розвиток української національної школи. Під керівництвом І. Огієнка було завершено створення проекту єдиної школи України. На його думку, українська школа має оптимально враховувати вітчизняні і зарубіжні традиції навчання й виховання молоді.

Аналізуючи історико-педагогічні і теоретико-педагогічні праці, підручники І. Огієнка «Українська граматика», «Рідне писання», «Український правопис та основи літературної мови», посібники і таблиці, а також передмови до них, можемо сказати про огієнківське бачення змісту освіти в українській школі. Вче­ний вважав, що пріоритет у системі шкільної навчальної діяльності повинен мати національний компонент. У завдання, які виконують діти на уроках чи дома, бажано включати матеріали про Україну, її природні багатства і національних героїв, уривки з творів вітчизняних авторів. Учні мають пізнати національну свідомість і самосвідомість, духовність. Вивчення всіх галузей культури, вважав І. Огієнко, має бути спрямоване на засвоєння дітьми національного характеру, світогляду, які формувалися у нашого народу протягом віків. Це відповідає потребам кожної дитини, оскільки одночасно з нагромадженням знань, формуванням умінь та навичок розвивається любов до Батьківщини і бажання застосувати в процесі навчання досвід для забезпечення в майбутньому потреб не тільки власних, а й загальнонародних.

Складовими змісту освіти І. Огієнко вважав поєднання теоретичних і практичних компонентів, глибоку інформацію про національну історію, культуру, традиції.

Зміст освіти, його засвоєння в процесі навчальної діяльності мають бути спрямовані на естетичний розвиток, формування етичних цінностей, утвердження здорового способу життя з раннього віку.

Іван Огієнко відстоював дотримання в педагогічній діяль­ності дидактичних принципів наочності, науковості, систематичності, послідовності, доступності, міцності знань, індивідуального підходу до учнів. Він продовжив справу, розпочату Я. Коменським, Г. Песталоцці, А. Дістервергом, К. Ушинським, С. Русовою в плані пошуку шляхів найефективнішого застосування згаданих принципів.

І. Огієнко поділяв думки названих педагогів про мислення дітей звуками, відчуттями, кольорами. Учений розумів навчання не як звичайне нав’язування педагогом знань учням, а як процес, залежний від умов і стану внутрішнього світу дитини, її досвіду, розумових потреб. Навчання він розумів як цілеспрямовану і організовану пізнавальну, творчу діяльність, пов’язану з засвоєнням необхідних знань, умінь. Педагог враховував важливість використання різноманітної наочності для стимулювання, забезпечення безпосередньої участі органів чуття учнів у сприйнятті навчального матеріалу. У наочності він вбачав умову, необхідну для отримання нової інформації, повноцінних знань, оскільки вона служить матеріалом для емоційного засвоєння, повторення, систематизації, забезпечення міцності знань. У його підручниках багато ілюстрацій, схем, таблиць, по завданнях до яких можна робити висновки про специфіку використання унаочнення на різних етапах уроку.

Чільне місце у працях І. Огієнка належить принципу науковості навчання, від реалізації якого залежить достовірність, глибина знань, перехід їх у погляди, переконання, ідеали, інші якості особистості. Застосування принципу науковості І. Огієнко часто практикував при вивченні учнями нового матеріалу. Педагог нерідко пояснював мовні явища з наукової точки зору, враховуючи загальну підготовленість учнів класу. Він намагався пояснювати учням, спираючись на реально існуючі і доведені наукою факти. У вступі до «Українського правопису і основ літературної мови» І. Огієнко стверджує, що правила в підручнику складені за академічним правописом.

З точки зору Івана Огієнка систематичність навчання гарантує засвоєння знань у певній логічній послідовності. При систематичному викладі нового матеріалу в учнів з’являється потяг до навчання, бажання постійного їх поглиблення. У названих вище підручниках, створених І.Огієнком, теми уроків подані в певній системі. Так, наприклад, відмінювання іменників, вивчення прислівників – після вивчення тих частин мови і їх форм, від яких утворюються прислівники; вивчення правопису ненаголошених голосних в корені після усвідомлення поділу слів на морфеми і т.п.

Педагог дотримувався принципу послідовності в подачі матеріалу, вважаючи необхідним підтримувати зв’язок попереднього з наступним. Він постійно давав завдання «тільки для повторення». Послідовність засвоєння матеріалу сприяє глибшому його засвоєнню, встановленню логічних зв’язків між його частинами.

Принцип свідомості засвоєння матеріалу І. Огієнко сформулював у «Рідному слові. Підручнику для школи і самонавчання»: «Кожну лекцію вести так, щоб висновок приходив сам собою». Реалізація цього принципу знайшла відтворення в завданнях для повторення і самоконтролю. Завдяки свідомому засвоєнню знань учні глибоко пізнають закономірності розвитку світу, природи, людини.

Педагог будував пояснення так, щоб матеріал його був доступним школярам. При цьому вправи кожного окремого підручника І. Огієнка розраховані на певні вікові групи учнів.

Принцип доступності навчання був одним із тих, яким І. Огієнко надавав перевагу в процесі педагогічної діяльності. Він був глибоко переконаний у тому, що доступність навчання створює необхідні психолого-педагогічні умови для хорошого, піднесеного настрою учнів, стимулює глибше мислення, успішний пізнавальний пошук. Дотримання цього принципу вимагає глибокого індивідуального підходу, урізноманітнення, диференціації завдань для кожного учня.

Міцність знань забезпечується глибоким розумінням нового матеріалу, яскравістю вражень, одержаних учнями при його поясненні, системою повторення, правильною організацією уроків, сукупністю самостійних робіт і завдань, які виконує школяр у класі і вдома. І. Огієнко дбав про міцне засвоєння знань своїми учнями шляхом вдало продуманої організації уроків та розуміння навчального матеріалу, а також у вдалих, цікавих підручниках. Принцип міцності знань частково відображений ученим у поясненні: «Форма викладу скрізь така, що легко подається й для шкільного заучування».

Завдання, які ставив І. Огієнко перед учнями на уроках, свідчать про здійснення ним індивідуального підходу до засвоєння знань. У першій частині «Української граматики» є «Звернення до вчителя», в якому педагог, спираючись на власний досвід, радить в кінці кожного уроку давати посильні завдання тим дітям, які «не можуть одразу запам’ятати». Це підтверджує той факт, що І. Огієнко прагнув завжди реалізовувати принцип індивідуального підходу до засвоєння учнями знань.

Він приблизно так розподіляв матеріали кожної теми, щоб були вправи з посиленою і частково посиленою складністю. При реалізації індивідуалізації навчання педагог наголошував на вивченні особистості учня: його спостережливості, пам’яті, кмітливості, працездатності, волі.

Виходячи з оцінок І. Огієнком навчального процесу, можна виокремити дидактичні правила, які він обґрунтував під час роботи в системі освіти: йти від простого до складного, від відомого до невідомого так, щоб «висновок приходив сам собою». Висновки вчителя та учнів мають бути грунтом для дальшого повторення; вчити, спираючись на попередній досвід дітей; завдання для самостійної роботи «проробляються більш у школі, менш вдома»; складні завдання розв’язувати «гуртом у школі»; впливати в процесі навчання на різні органи відчуття учнів.

Як свідчать вищезгадані праці, І. Огієнко цінував такі методи навчання, як бесіду, розповідь, пояснення, вправи, роботу з книгою, використання наочних посібників, дискусію, проблемний виклад знань та ін.

На відміну від розповіді, пояснення учителя, бесіда розрахована на участь у ній педагога і учня. Вона будується на основі питань-відповідей, визначених метою уроку. У «Рідному писанні» І. Огієнка знаходимо питання до бесід на теми: «Як живе мова», «Граматика і правопис», «Мова ділиться на говірки» та інші. До кожної бесіди розроблені групи питань, які сприяють пробудженню розумової активності дітей. Під час таких бесід виявляються різні сторони, ознаки, особливості досліджуваного на уроці явища, а потім формулюються висновки і правила, які необхідно вивчити і запам'ятати.

У своїй педагогічній практиці І. Огієнко застосовував прямий діалог. Це підтверджують вправи і завдання із «Рідного писання». Запитання до дітей подавалися в певній послідовності, щоб існував тісний зв'язок між частинами теми. Як кінцевий результат спілкування були висновки.



Розповідь як метод педагог застосовував при поясненні нового матеріалу й узагальненні знань з певної теми. «Спочатку я подаю той матеріал, на основі якого учитель веде урок ».

Одним з найефективніших методів навчання він вважав вправи з відповідним смисловим і науковим навантаженням. Такі вправи і завдання до них були основою закріплення знань, вироблення умінь і навичок, а також розумових сил учнів. Підтримуючи ідею виховуючого навчання, на закріплення матеріалу він пропонував дітям списувати рядки віршів, пісень, приказок, прислів’їв з підручника, а потім заучувати їх напам’ять.

Цінним методом у навчальному процесі є робота з книгою. Цей метод мав неабияке значення в педагогічній діяльності І. Огієнка. Набутий за роки роботи в освітніх установах досвід з «Рідним писанням», «Рідним словом» чи «Українською граматикою», учитель міг розраховувати на успішне засвоєння учнями матеріалу, оскільки завдання в цих книжках різноманітні й цікаві, з важливим пізнавально-виховним змістом.

Вчений був прекрасним методистом – практиком, який постійно намагався допомогти вчителеві та учню знайти спільну мову у спілкуванні з книгою – найважливішим надбанням людства. В цьому плані заслуговують на увагу сьогоднішніх педагогів його методичні праці: «Тетрадь для литературного разбора и записывания прочитанных книг. Пособие для домашнего и классного чтения», «Тетрадь для записывания прочитанных книг», «Бог і світ. Читанка для молоді недільних шкіл та родин. Ч.1.» та ін. Тут вони можуть знайти корисні для себе правила виразного читання, рекомендації щодо читання книг молодшими школярами, способи аналізу літературних творів, ряд порад при підготовці уроків та виховних заходів.

В останньому із зазначених творів автор порушує проблеми морального життя у світі, звертається до молоді з проханням перечитати, запам'ятати і зрозуміти норми загальнолюдських цінностей – совість, любов до праці, пошана до старших, відданість Батьківщині.

Підготовлена І. Огієнком велика кількість таблиць свідчить про його ставлення до такого методу, як використання наочних посібників на уроці. Серед них «Наглядна таблиця українського правопису», «Наглядна таблиця милозвучності української мови», «Наглядна таблиця вивчення знаків розділових», «Наглядна таблиця для вивчення побічних речень».

І. Огієнко не міг залишити поза увагою методи і прийоми роботи, пов’язані з аналізом мови, оскільки його підручники були граматиками. Такі методи і прийоми навчання спрямовували учнів на виділення за певними ознаками граматичних форм, груп слів, орфограм тощо.

Цікавою є сама структура підручників, створених професором. Його книги мають насамперед вступну частину. «Складаючи свою граматику для народної школи, я перш над усе пильнував, аби дати таку книжку, щоб вона була більш для читання дітям та до практичної їм роботи по вивченню рідної мови, і щоб в ній дітям було якнайменше завчати» – зауважив він у вступі до «Української граматики» [4, с. 3]. Після вступу у певній послідовності розміщені параграфи, які є темами відповідних занять. У кожному з параграфів міститься цікавий підбір матеріалів для забезпечення кращого усвідомлення учнями нового уроку. Для прикладу візьмемо підручник «Рідне писання». У ньому знаходимо вправи з віршами Т. Шевченка, Б. Грінченка, Л. Боровиковського, В. Самійленка. Для аналізу мовних явищ як уривки використані історичні матеріали, такі як «Святі брати Кирило і Мефодій», «Про Тараса Шевченка», «Про Івана Мазепу».

У підручниках, укладених професором, багато ілюстрацій. Вправи надруковані чітким шрифтом. Матеріал, розміщений з урахуванням вікових особливостей і поступового збільшення його об'єму та складності. Мова підручників доступна, виразна.

І. Огієнко, як свідчать тексти його підручників, вважав, що основними мотивами навчальної діяльності є потреби дітей. Для пробудження в них бажання вчитися він намагався підбирати матеріал до уроків, який стимулює процес розвитку мислення. І. Огієнко застосовував і рекомендував подавати тексти різноманітних фольклорних жанрів, особливо пісенних (колядок, щедрівок, веснянок). Після знайомства з ними діти виконували (так пропонувалось у підручниках) вправи, суть яких полягала в аналізі певного жанру народної творчості своєї місцевості.

У кінці деяких підручників подані молитви, які читаються перед навчанням і після нього.

У практичній діяльності педагога мала місце диференціація навчального процесу. І. Огієнко цінував співробітництво учня та учителя в процесі уроку, навчання взагалі. Учні зі слабкою пам’яттю, які невчасно робили висновки, тобто міцність знань яких була низькою, мали змогу засвоїти тему шляхом запам’ятовування висновків учителя, поданих у вигляді записів на дошці.

І. Огієнко постійно домагався, щоб діти більше встигали зробити в класі і якомога менше отримали завдань додому. Для забезпечення цієї вимоги потрібно було доступно надавати навчальну тему. Необхідним етапом кожного уроку вчитель вважав виконання практичних вправ. «Вкупі з навчанням основ нашого правопису, я навчаю передавати думки свої словом і на папері. Для цього я подаю малюнки і задачі складати маленькі оповіданнячка 5, с.3.

Обґрунтовував дотримання учителями міжпредметних звязків. Рідну мову, літературу пропонував вивчати в тісному зв’язку з історією народу, уроки образотворчого мистецтва з літературою, історією з природознавством.

Варте високої оцінки прагнення ученого ознайомити дітей на уроках з іменами і творами відомих мовознавців (Павла Житецького, Олександра Потебні, Костянтина Михальчука).

І. Огієнко відтворив у своїх підручниках власний педагогічний досвід, набутий за роки його праці в загальноосвітніх навчально-виховних закладах України.

Педагогічний досвід І. Огієнка має особливу вагу сьогодні, в час розбудови української держави, національної системи освіти. Його праці багаті на матеріал для сучасних уроків, занять, гуртків, курсів учителів, Погляди І. Огієнка на процес навчання починають у наш час активно досліджуватись.

Його особистий досвід цінний і тим, оскільки сконцентрував у собі гуманне ставлення і творчий підхід у роботі з учнями в умовах сучасної парадигми освіти.

Доробок Івана Огієнка має непересічне значення для розвитку України, для виховання її майбутніх поколінь. Титан думки, невтомний борець за українську культуру, науку, церкву, він своєю літературною і науково-педагогічною спадщиною збагатив духовну скарбницю рідного народу, якому вірою і правдою служив до останнього подиху.
__________________


  1. Левківський М. В. Історія педагогіки: Навч. – метод. посібник. – Вид. 3-е. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – С. 145.

  2. Махун С. Невтомний вартовий українського Ренесансу // День. – 2000. – 12 січ. – С. 5.

  3. Марушкевич А. А. Невтомний працівник українського Ренесансу Іван Огієнко. Педагогічний аспект – К.: Четверта хвиля, 1996. – С.45 – 61.

  4. Огієнко І. Рідне писання. Українська граматика. Ч.1. Основи вкраїнського живопису: Підручник для 1-го року навчання. – К., 1918. – С. 3.

  5. Огієнко І. Українська граматика: Ч.1. Основи вкраїнського правопису: Підручник для 1-го року навчання. – Київ – Львів – Відень: Вернигора, 1921. – С. 3.

  6. Персоналії в історії національної педагогіки. 22 видатних українських педагоги: Підручник / А.М.Бойко, В.Д.Бардінова та ін..; Під заг.ред. А.М.Бойко. – К.: ВД «Профісіонал», 2004. – С. 496 – 501.

  7. Тези доповідей науково-теоретичної конференції «Духовна і науково-педагогічна діяльність Огієнка І.І. в контексті українського національного відродження»: До 100 – річчя від дня народження. – Кам’янець-Подільський, 1992. – 220 с.




ВИКОРИСТАННЯ ТВОРЧОЇ СПАДЩИНИ ІВАНА ОГІЄНКА НА ЗАНЯТТЯХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В ПЕДАГОГІЧНОМУ КОЛЕДЖІ*
МАРІЯ ДЕЛЕНКО
Процес духовного, національного відродження українського народу від року до року стає все повнішим, багатограннішим, всеохоплюючим. Із небуття, а точніше зі спецфондів архівів широкому колу читачів повертаються сотні і тисячі раритетів минулого, які таять в собі величезний потенціал правди, гідності, самоусвідомлення і самоствердження кожного з нас як представника достойної кращої долі нації, яка була десятки літ під особливою увагою і забороною сталінського тоталітарного режиму. Відбувається повернення багатьох імен духовних провідників української нації, діяльність і помисли яких були сфальсифіковані.

Серед таких несправедливо забутих величних імен, які уособлюють собою хресний шлях українського народу до незалежності, демократичності, соборності, є ім’я Івана Івановича Огієнка.

Сучасники називали його людиною енциклопедичних знань, праці і обов’язку. І це не випадково. Адже свій природжений хист ученого, педагога, державного, громадського, церковного і культурного діяча він однаковою мірою успішно застосовував і як мовознавець та літературознавець, і як редактор та видавець, і як перекладач та поет, і як ректор та міністр, і як православний митрополит та історик Української церкви. Це справді універсальна і унікальна постать в історії України, надзвичайно обдарована, яка самовіддано і саможертовно керувалася виключно інтересами української нації, служила власному народу.

Творча спадщина митрополита Іларіона, за свідченням дослідників, становить 2000 наукових праць. Сто величезних коробок з архівом митрополита Іларіона (Івана Огієнка) зберігаються за кордоном – у канадському Вінніпезі. Досконало володіючи багатьма мовами, професор Огієнко не лише дослідив десятки, сотні різноманітних рукописних і друкованих книг, а й багато з них переклав на українську мову. Та найбільшим його подвигом у цій справі є перекладена зі староєврейської та грецької мов Біблія. Над нею він працював понад 20 років. Ця Біблія, видана в 1962 р. Британським біблійним товариством, – вершина наукової та перекладацької діяльності митрополита Іларіона. Вона й сьогодні виконує, крім релігійної, ще одну важливу місію – забезпечення українському народові його невід’ємного права читати й пізнавати Святе Письмо рідною мовою.

Написані ученим праці стосуються тієї чи іншої української ділянки історії, культури, мовознавства, філософії, історії держави і, зокрема, проблем окремішності і самобутності української мови, культури, що і принесло йому ім’я і велич ученого світового масштабу.

Досить часто, з’ясовуючи актуальність тієї чи іншої освітньої проблеми, ми звертаємося до досліджень зарубіжних учених, безпідставно забуваючи про величезну вітчизняну наукову скарбницю. Саме такою є творча спадщина митрополита Івана Огієнка.

Педагогічний коледж покликаний формувати свідомого педагога, який володіє новітньою методикою викладання та обов’язково знанням засад педагогіки відомих особистостей свого краю. Заняття з української мови дають можливість широко використовувати творчу спадщину І. Огієнка у царині мовного питання та педагогічних ідей. Викладач готує тематичні папки дидактичного матеріалу із добіркою текстів, граматичних завдань, опорних схем-конспектів, таблиць, продумує навчальні цілі та поетапність їх виконання.

Розглянемо зміст мовного питання і засобів педагогічного виховання, що їх пропонує І. Огієнко, та як їх можна використати на заняттях української мови в педагогічному коледжі.

Заслуга Івана Огієнка полягає в тому, що він розкрив основні засади здійснення національного виховання підростаючого покоління. Він дав настанови, як це потрібно робити, а саме: прищеплювати любов до свого народу, народної творчості, рідної мови. Спираючись на власний досвід, І. Огієнко доводить, що «безмовний народ – не народ». Спілкування з дітьми своєю мовою веде до підвищення свідомості, формує гідність, високі моральні якості.

На його думку, мова – це найкращий вихователь, бо завдяки їй формуються основи духовного світу дитини, тільки вона (мова) може забезпечити повноцінне життя особистості. Такі сторінки праць І. Огієнка викладач може давати студентам для самостійного опрацювання /конспектування, написання реферату/ з подальшим тестовим контролем виконаної роботи.

Пріоритетну роль у формуванні особистості педагог відводить родині, яка є джерелом національного духу, високої свідомості й моралі. Дослідниця просвітницької та педагогічної діяльності Івана Огієнка А. А. Марушкевич зазначає, що основними засобами родинного виховання мислитель вважав мову, материнський і батьківський вплив, рідномовне оточення, етнічне середовище. Крім того, учений підтримував думку про виховання у дітей поваги до моральних законів свого народу, яка виробляється в сім’ї, насамперед, прикладом батьків, старших братів і сестер, інших осіб. Батько і мати повинні докласти зусиль для забезпечення дитині рідномовного оточення, щоб не сталося пізніше відокремлення її від української нації. Відчуження від своєї нації І. Огієнко розглядав як скривдження людини на все життя, забуття нею духовних заповітів предків. І ніяким соціальним інститутом не можна замінити рідне родинне оточення, яке забезпечує входження дитини у великий життєвий світ. Саме в сім’ї малюк здобуває початкові знання, уміння та навички, засвоює норми і правила поведінки, здобуває певний соціальний досвід.

Особливу увагу як засобу виховання, вважав Огієнко, потрібно приділяти рідній природі. Щоб майбутній учитель добре знав закони і явища природи, студенти педагогічного коледжу проходять польову практику, де ведуть спостереження, проводять досліди, готують гербарії, а до захисту практики – папки-презентації, що сприяє кращому пізнанню світу природи та систематизації одержаних знань, щоб потім передати їх своїм вихованцям.

На заняттях української мови викладач дає завдання створювати усні чи письмові повідомлення про таємниці природи, опираючись на свої спостереження, пов’язуючи їх із настановами педагога Івана Огієнка та виконуючи певні граматичні завдання.

Проповідник великого значення надавав ознайомленню дітей з національними звичаями та обрядами. Доводив необхідність формування в підростаючого покоління поваги до звичаїв свого народу.

«Звичаї він поділяв на родинні (домашні), релігійні, загальнонародні», – писала А. А. Марушкевич. Педагог орієнтував на прилучення молоді до дотримання обрядів свого народу, оскільки вони поєднують у собі багато естетичного, морального, етичного, історичного і філософського. Звичаї та обряди об’єднують минуле і сучасне, свідчать про наявність етнічної спільності людей. Підтвердження цих думок знаходить своє відображення і в сьогоденній практиці навчально-виховної роботи з дітьми. Жодна родина, жодний заклад освіти не має обходитись без використання народних традицій, звичаїв та обрядів. Це той фундамент виховання, що переходить і передається із покоління в покоління.

Студентам при вивченні розділу «Лексикологія» дається завдання записати від людей поважного віку певний обряд чи звичай із наступним оформленням у фонетичній транскрипції, щоб відтворити говірку певного регіону.

І. Огієнко наголошував на великому виховному змісті народного календаря – системи історично обумовлених дат, свят, подій, традицій, звичаїв та обрядів, які в певній послідовності відзначає весь народ упродовж року. Педагоги повинні зосередити свої зусилля на вивченні дітьми народного календаря, розумінні його виховного значення, духовного потенціалу і змісту. Свята, фольклорно-календарні традиції, звичаї українців вказують на їхній високий культурний рівень, ступінь талановитості, глибокий гуманістичний потенціал. Тож студентам у час вивчення теми «Іменник» дається завдання підготувати сценарій дитячого свята, пов’язаного із народними звичаями та традиціями, укласти для учнів початкової школи «Святковий словничок», «Святкову абетку» тощо.

До цінних джерел національного виховання вчений відносив фольклор, засоби якого впливають на розвиток емоційної сфери дитини, сприяють формуванню глибоких духовних почуттів підростаючої особистості, допомагають відтворити картину світу в традиційних для народного світогляду формах: казках, прислів’ях, приказках, забавлянках, колисанках, мирилках, потішках тощо. Свято збирав І. Огієнко те, що втримало народ від забуття, – його звичаї, фольклор, пісні, легенди, брав краще від спадку, аби вберегти рідну культуру.

До іспиту з української мови студенти готують практичну роботу: запис дитячого фольклору. У доробку студентів і викладача запис близько п’ятдесяти казок Львівщини та сто колискових пісень. Підготовлено рукописні збірочки «Казковий глечик» та «Золотії бильця».

Особливого значення Іван Огієнко надавав вихованню піснею. Засвоєння національної музичної культури дітьми зумовлене національним музичним генотипом. Це вироблена поколіннями сукупність музичних структур і засобів, які передаються, закріплюються спадково і забезпечують природне органічне сприймання та переживання. До занять української мови студенти одержують завдання зробити запис дитячої народної пісні та проаналізувати її лексичне багатство. Цікавим є завдання укласти співаник школяра початкової школи «Співаночка давня» та ін.

Працюючи над текстами праць І. Огієнка, студенти одержують завдання написати допис в газету, твір-мініатюру, твір-нарис, есе на теми, сформовані на основі висловлювань педагога.

Студенти пишуть анотацію до підручника І. Огієнка «Вчімося рідної мови», при вивченні розділу «Лексикографія» конспектують дискусійну статтю «Як складати словники», діляться враженнями від прочитаної праці «Українські шкільні мотиви».

Подаємо примірний план роботи викладача над даною темою на заняттях української мови (з досвіду роботи):


Навчальна__ціль_1.'>Навчальна

ціль 1.

Ознайомити студентів із життєписом

І. Огієнка.


Навчальна ціль 2.

Ознайомити студентів із творчою спадщиною І. Огієнка в царині мови.




Вид роботи.

1. Словниковий пояснювальний диктант.



Мовне завдання. Пояснити орфограми.

Словниковий пояснювальний диктант

Брусилів, Радомишль, Київська губернія, Коліївщина, Кліщинське повстання, кушнірське ремесло, фільварк, Служба Божа, Острозька класична гімназія, університет Святого Володимира, медичний факультет, Біблія, Кирило- Мефодіївська стипендія, Домніка Литвинчук, Дзвонкове, Винники, Львів, Варшава, Краків, Малоросія, Українська учительська гімназія, Варшавський університет, Міністр ісповідань, Свята Данилова Гора, Холм, Андрій Шептицький, Яблучинський монастир, чернечий постриг, архімандрит Іларіон.



Домашнє завдання. До кожного слова диктанту підготувати короткий коментар.

Види роботи.

Конспектування праць за вибором /дається на самостійне опрацювання/.



Твори Івана Огієнка

Огієнко І. Двійне число в українській мові. - К., 1910. – 43 с.

Огієнко І. Наука про рідномовні обов’язки. – Л. Фенікс: Відродження, 1995. – 46 с.

Огієнко І. Рідне писання: Український правопис і основи літературної мови. – Жовква, 1934. – 154 с.

Огієнко І. Українська мова: Бібліографічний покажчик літератури до вивчення української мови: Порадник студентам, вчителям і всім, хто бажає найкраще вивчитись української мови. – К., 1918. – 80 с.

Огієнко І. Український наголос на поч. 17 віку. – Жовква, 1926. – 31 с.

Іларіон, митрополит. Навчаймо дітей своїх української мови: Проповіді, - Вінніпег: Віра й культура, 1961. – 63 с.

Іларіон, митрополит, Наша літературна мова: Як писати й говорити по-літературному: Мовні норми. – Вінніпег: Наша культура, 1958. – 424 с.



Література про І. Огієнка

Білорус Н. Слово – культура – духовність: Іван Огієнко про природу художнього слова// Українська мова та література в школі. 2002. - № 5 – С.73 – 74.

Болтівець С. Іван Огієнко про деякі особливості української мови//Дивослово. – 1996. - № 5 – 6 – С. 14 – 16.

Герасименко Л. Наше слово: з погляду Івана Огієнка //Освіта. – 1993. 27 січ. – С. 4.

Гривнак О. С. Виховання почуття слова на матеріалі художнього мовлення в лінгводидактичній спадщині Івана Огієнка //Наука і сучасність: Зб. праць. – К., 1998. – С. 4 – 10.

Захлюпана Н. «Граматико-стилістичний словник Шевченкової мови» І. Огієнка. Вісник. Сер.: Філологічна/ Львів. Ун-т ім.. І. Франка. – Л., 1997. – Вип. 26: Мова і соціальні процеси. – С.21 – 28.

2. Укласти бібліографічний покажчик праць І. Огієнка, які може використати учитель у своїй роботі.


Рекомендовано при вивченні розділу: «Морфологія» /іменник/

Рекомендовано при вивченні розділу:


Морфологія /іменник/
Лексикологія
Графіка

Орфографія

Лексикографія

Лексикологія

Орфоепія

Лексикологія

Лексикографія

Лексикографія



Навчальна

ціль 3.

Підсумувати засоби виховання дітей на основі педагогічних ідей

І. Огієнка.


Види роботи.

1. Написання твору-нарису, твору-мініатюри, есе, допису до газети на тему за вибором:

«Педагогічні ідеї І. Огієнка»,

«В мові нашій – дух нашого народу», «Чого батько і мати навчать у родині – з тим і в світ піде дитина», «Рідна мова – то основа нашої історії», «Рідна мова – то найкращий вихователь», «Рідні звичаї та обряди – найкращий фундамент виховання», «Народний календар – жива енциклопедія побуту й дозвілля народу» та ін.


  1. Написання анотації до книжки І. Огієнка «Рятування України».

  2. Укладання опорної схеми-конспекту або узагальнювальну асоціативну схему «Виховання дитини очима українського мислителя І. Огієнка».

Синтаксис





Навчальна ціль 4.

Опрацювати сторінку життєпису

«Львів у житті

І. Огієнка»




Види роботи.

1. Диктант із граматичним завданням. І. Огієнко і Львівщина

22 вересня 1922 р. Огієнко з сім’єю опинився у Винниках, недалеко від Львова. Він мав намір ближчим часом перебратися до Львова, влаштуватися там на викладацьку й наукову роботу.

У надзвичайно скрутну хвилину йому на допомогу прийшов митрополит Андрій Шептицький. За сприяння його високоавторитетного в Галичині релігійного діяча сини Огієнка Анатолій і Юрій були прилаштовані в метрополичній бурсі, а сам донедавна безробітний професор у листопаді 1922 р. одержав першу платну у Львові роботу – учителя української мови і літератури в Українській учительській гімназії.

22 квітня 1924 р. сім’я Огієнків залишила Винники й перебралася до Львова, де з допомогою А. Шептицького вдалося винайняти квартиру. Дружина з донькою Лесею ще залишалася у Винниках. Проте з завершенням навчального року його було звільнено з роботи стараннями впливових москвофілів за ревне викладання української мови і проповідування національної ідеї .

Після звільнення з роботи у Львівській учительській семінарії Іван Огієнко одержує підтримку галицької інтелігенції – І.Свенціцького, В. Барвінського, В. Гнатюка, М. Возняка, І. Крип’якевича, В. Щурата, К. Студинського, О. Маковея та ін. Завдяки їм вдалося вивезти хвору дружину й дітей на літнє оздоровлення в Карпати. Мандрівки околицями Космача, Коломиї, Косова змогли хоч на певний час подолати стан при-гніченості й безнадії. В цей час йому пропонують роботу в Варшавському університеті. Не знаходячи виходу із скрутного матеріального становища, він приступає на пропозицію Варшавського університету.



223 слова

Граматичне завдання: дайте письмове обґрунтування всіх розділових знаків у тексті, з’ясуйте, чи можливі варіанти в їх постановці. Обґрунтуйте варіативність.

2. Напишіть допис в газету «І. Огієнко і Львів».

До написання письмової роботи дається граматичне завдання. Наприклад, у дописі в газету використайте речення таких типів: просте односкладне, складносурядне відкритої структури, складносурядне закритої структури, речення ускладнене дієприслівниковим зворотом, складно-підрядне з підрядним означальним, складне безсполучникове речення.


Рекомендовано до розділу за вибором викладача.

Граматичне завдання змінюється відповідно до обраного розділу.



Наведемо приклад опорної схеми-конспекту. До схеми-конспекту, залежно від виучуваного розділу, даються граматичні завдання. Примірний зміст завдань див. нижче.

Виховання дитини очима українського мислителя І. Огієнка

Учений-філолог, історик, державний, громадський, церковний і культурний діяч, педагог, мовознавець, літературознавець, редактор, видавець, перекладач, поет, ректор, міністр, православний митрополит Українського християнства, оратор, лектор, проповідник.

Девіз його життя

Служити народові – то служити Богові



Засоби виховання української дитини

Родина

Чого батько і мати на-вчать у родині, з тим і в світ піде дитина.

І. Огієнко

Рідна мова

В самій мові нашій одбився дух нашого народу, по корнях слів можна довідуватись і про культуру нашу»

«Рідна мова – то найголовніший наріжний камінь існування народу, як окремої нації: без окремої мови нема самостійного народу, бо рідна мова – то основа нашої історії, як душа цього народу

І. Огієнко

«…мова нерозривно пов’язана з народом та його історією, … і коли ми мусимо любити свій народ, то тим самим мусимо любити й берегти й свою рідну мову, бо без мови народ не може існувати». І. Огієнко

Книжка

«...Читав їх з нечуваним тремтінням і захоплен-ням..., - писав Іван Огієнко. – Мені відкрився зовсім інший світ, світ ясний і блискучий, і саме буденне життя моє стало іншим... У мене виросла воля й розум...»

Мистецтво

«…виховання засобами народного мистецтва – глибоке і змістовне…, пристойне».

І. Огієнко

Звичаї, обряди

У який бік не поглянемо, скрізь бачимо, як оригінально, своєрідно складав свою культуру народ український. І. Огієнко

Народний календар

Народний календар …прилучає дітей до живої енциклопедії побуту й дозвілля народу. У могутньому гармонійному комплексі емоційно-естетичних засобів виховання дитина формується як представник певного етносу.

І. Огієнко

Українська народна пісня

Пісню утворив наш народ такою, як ніхто з інших народів… Наші пісні – це тихий рай. Це приваб-ливі чари, ті чари, що всім світом признано за ними. Вони впливають на формування гордості за свій народ, його минуле, спонукають дітей прилучатися до цього виду народної творчості.

І. Огієнко

Фольклор

Це найкращий здобуток старовини, що має вплив на стару й нову українську літературу.

І. Огієнко

Природа рідного краю

Пишна природа чарівного краю на-шого сама нахиляє своїх меш--канців до замилування у всякім мистецтві.

І. Огієнко



У своїх долонях навічно збережімо вогник свічки того, хто життя поклав на вівтар ЛЮБОВІ.

Інтерактивна вправа «Відкритий мікрофон»

Моя думка

Я взяв своє серце малими руками

Й віддано поклав Україні до ніг,

І юна любов розцвілася між нами,

І став я орати твердий переліг.

Й нікому вже більше не дав я любові,

Бо другого серця кохати не маю,

І вірним зостанусь, аж дошки соснові

Єдину любов мою спинять без краю…

І. Огієнко «Вікові наші рани»




Граматичні завдання до опорної схеми-конспекту.

1. Зробіть фонетичний аналіз виділених слів.

2. Запишіть вірш І. Огієнка «Вікові наші рани» у фонетичній транскрипції.

3. Знайдіть орфограми, правильно назвіть їх, поясніть написання.

4. Випишіть слова з похідними основами і визначте твірну основу для кожного з них.

5. Випишіть по два словосполучення, утворені способом узгодження, керування і прилягання.

6. Випишіть із текстів усі займенники, згрупувавши їх за розрядами.

7. Зробіть синтаксичний аналіз виділеного речення. Поясніть розділові знаки.

8. У віконечку «Інтерактивна вправа» висловіть свою думку з приводу творчої спадщини І. Огієнка.

Проблема формування системи цінностей, які відкривали б простір для розвитку особистості творчої, активної, здатної до свідомого й відповідального вибору життєвої позиції, завжди знаходилася на передньому краї вітчизняної демократичної думки. Зразком сподвижника на ниві утвердження демократичних громадянських цінностей та відродження національної свідомості був і залишається Іван Огієнко. У творчій спадщині педагога можна знайти багато свідчень його уваги до ролі школи в житті суспільства.

Як можна бачити, переважна більшість ідей Івана Огієнка з питань мови, виховання дітей переплітається із завданнями педагогіки сьогодення. Засоби, запропоновані українським мислителем І. Огієнком, – рідна мова, природа рідного краю, історія, звичаї, обряди, народний календар, мистецтво, українська народна пісня, фольклор, побут та ін., – мають місце і в сучасних концепціях, а творча спадщина є невичерпним джерелом для використання на заняттях української мови.

___________________




  1. Іларіон, митрополит. Навчаймо дітей своїх української мови: Проповіді, – Вінніпег: Віра й культура, 1961. – 63 с.

  2. Іларіон, митрополит. Наша літературна мова: Як писати й говорити по-літературному: Мовні норми. – Вінніпег: Наша культура, 1958. – 424 с.

  3. Козак О. До питання про світогляд І. Огієнка // Духовна і науково-педагогічна діяльність І. І. Огієнка (1882–1972) в контексті українського національного відродження: Наук. доповіді другої Всеукраїнської наук.-теорет. конференції. 18-19 лютого 1997 р. – Кам’янець-Подільський – Київ, 1997. – С.106-107.

  4. Марушкевич А. А. Невтомний працівник українського Ренесансу Іван Огієнко. Педагогічний аспект. – К., 1996. – 128 с.

  5. Огієнко І. Двійне число в українській мові. – К., 1910. – 43 с.

  6. Огієнко І. Наука про рідномовні обов’язки. – Л. Фенікс: Відродження, 1995. – 46 с.

  7. Огієнко І. Рідне писання: Український правопис і основи літературної мови. – Жовква, 1934. – 154 с.

  8. Огієнко І. Українська мова: Бібліографічний покажчик літератури до вивчення української мови: Порадник студентам, вчителям і всім, хто бажає найкраще вивчитись української мови. – К., 1918. – 80 с.

  9. Огієнко І. Український наголос на поч. 17 віку. – Жовква, 1926. – 31 с.




ІВАН ОГІЄНКО ПРО ІСТОРИЧНУ ДОЛЮ ГАЛИЧИНИ (УРОКИ ІСТОРІЇ)*


Каталог: wp-content -> uploads -> 2018
2018 -> Історія політичних вчень (зарубіжна політична думка)
2018 -> Навчально-методичний комплекс навчальної дисципліни Сучасний поліьтчні технлгії ( 2 частина)
2018 -> Євгенія Волощук, Олена Слободянюк
2018 -> Ознайомлення з життям І творчістю Лесі Українки. Вірші Як дитиною бувало
2018 -> Вераксіч Надія Михайлівна 5-б клас Мова
2018 -> Робоча програма навчальної дисципліни історіографія історії України окр «бакалавр» Галузь знань: 03 Гуманітарні науки
2018 -> Програма навчальної дисципліни історія україни окр «бакалавр» Галузь знань: 0203 Гуманітарні науки
2018 -> Вчитель Мурашко Юлія Олександрівна
2018 -> Культурно-просвітницьких заходів


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Серія “Видатні українські педагоги” Випуск І іван огієнко iconВипуск 7 Серія: філософські науки
Наукові записки кутеп: Збірник наукових праць. Серія: філософські науки. Вип. 7 / Редкол. Пазенок В. С. (голова). К.: Кутеп, 2010....
Серія “Видатні українські педагоги” Випуск І іван огієнко iconВидатні українські історики розвінчують міфи радянської пропаганди!
Союз був непримиренним противником нацистів? Чи правда, що українські націоналісти масово винищували євреїв під час війни, особливо...
Серія “Видатні українські педагоги” Випуск І іван огієнко iconТож хто він, Іван Огієнко, що так муляв очі більшовикам?
Відтак мусимо потурбуватися за тих, хто віддав своє життя, щоби Україна здобула вимріяну І виборену десятками поколінь національну...
Серія “Видатні українські педагоги” Випуск І іван огієнко iconВидатні українські математики
...
Серія “Видатні українські педагоги” Випуск І іван огієнко iconІван Лучук позичена дримба
...
Серія “Видатні українські педагоги” Випуск І іван огієнко iconСерія «академіки напн україни» випуск 19 микола самійлович вашуленко мовознавець, учений, методист біобібліографічний покажчик київ 2011

Серія “Видатні українські педагоги” Випуск І іван огієнко iconУкраїнські видатні математики робота студентки 512 групи твердохліб надії зміст
Ніхто не знає, що означає для мене не займатися математикою. Лише моїй дружині відомо, що математика для мене життя, все
Серія “Видатні українські педагоги” Випуск І іван огієнко iconКонкурс шкільних газет «Рідна мова барвінкова» (5-11 кл.) Випуск шкільної газети «Т. Г. Шевченко художник, поет, мислитель»
Цикл бесід на тему: «Українські достойники», присвячені видатним діячам української культури, науки, видатним українським спортсменам...
Серія “Видатні українські педагоги” Випуск І іван огієнко iconНавчально-методичний посібник Тернопіль
Л17 Історія України. Навчально-методичний посібник. – Тернопіль, 2005. – 62 с. – Бібліотека щорічника «Українська наука: минуле,...
Серія “Видатні українські педагоги” Випуск І іван огієнко iconМетодична «Швидка» (Бібліоквілт) Випуск №5
П’ятий випуск бібліоквілту пропонує характеристику 2016 року у світі та важливі для організації роботи бібліотекаря матеріали


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка