Тема гітлеризму в публіцистиці ДмитраДонцова



Скачати 433,94 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації06.05.2017
Розмір433,94 Kb.
  1   2

Анастасія Рій

Український Католицький Університет

Історичний факультет

ІV курс

Тема гітлеризму в публіцистиці ДмитраДонцова

Анотація:Ця наукова стаття – це ще одна спроба дослідити впливи (їх наявність чи відсутність) гітлеризму на політичну думку Д. Донцова, ґрунтуючись на його працях1930их рр..В ній автор робить короткий огляд історіографії, де намагається висвітлити різні, інколи цілком протилежні відповіді різних авторів на питання чи був Д. Донцов фашистом, а також пробує окреслити певні засадничі розбіжності націонал – соціалізму Гітлера та Чинного Націоналізму Донцовав поглядах на майбутнє Європи.



Ключові слова:Донцов, фашизм, гітлеризм, націонал – соціалізм, український інтегральний націоналізм.

Anastasia Riy

The themes of Hitlerism in Publicism of DmytroDontsov

Thisscientificarticleisonemoreattempttoresearchinfluence (itspresenceorabsence) ofHitlerismonDmytroDontsov'spoliticalopinion. It'sbasedonhiswritingin 1930. Theauthormade a shortviewofhistoriographywherehetriedtoshowvarious, sometimestotallyoppositedanswersthatbelongtodifferentauthours, forthequestionifDontsovwas a fascist. ThearticleattemptstodiscribecertainbasicdivergencesinviewsofHitler'snational - socialismandDontsov'sEffectiveNationalisminviewsonEurope'sfuture.



Keywords:Dontsov, fascism, Nazism, Hitlerism, Ukrainian integral nationalism.

Незважаючи на те, що під кінець ХХ ст.., а особливо – після 1991р., творчість Д. Донцова стала активно досліджуватися в різних царинах науки (історія, політологія, літературознавство), й досі є певні моменти, не до кінця осмислені, та певні упередження, не до кінця відкинуті дослідниками. Як, наприклад, підкреслює О. Зайцев у вступі до своїх Нарисів інтелектуальної історії, інтегральний націоналізм не належить до історіографічних скам’янілостей, вивчення яких становить лише академічний інтерес, він і досі є живим і діяльним чинником сучасної політики1, яка, додам від себе, не нехтує використанням історії як інструменту в політичній та, особливо, в моральній боротьбіз конкурентами.

Таким чином, свіжа історична пам'ять, відчуття моральної відповідальності за власну позицію та надзвичайна заполітизованість новітньої історії значно впливають на позицію сучасного дослідника. Адже і справді, сьогодні в суспільстві існує моральна дилема того, чи, заперечуючи наприклад тоталітарну складову українського інтегрального націоналізму, дослідник тим самим не ображає чиюсь пам'ять, і навпаки, чи не змушений він іти на компроміс з власним почуттям патріотизму, наголошуючи на його тоталітарності? Зокрема, в цьому контекстіхотіла б згадати недавню подію, яка якось вкарбувалася в пам'ять – презентацію нової праці О. Зайцева в стінах УКУ, де, серед запрошених дослідників, О. Шаповал до слова згадав репліку якогось свого київського колеги, який сказав десь приблизно таке: «Такі книжки (Нарис інтелектуальної історії – авт..) можна писати в Києві, а у Львові треба писати серцем».На мою думку, в певному розумінні ця фраза може стати гаслом сучасної української історіографії. До того ж, не варто забувати і про певне цензурування так званих «заборонених» тем, яких не любить торкатися ніхто: ні середньостатистичний дідусь, розказуючи онукові історії з своєї молодості, ні середньостатистичний професор, читаючи студентам лекції, не кажучи вже про політика, якого подібний дискурс неминуче заводить на слизьке, змушуючи впадати в крайнощі та обирати між улюбленими для Д. Донцова максимами двох «або».Говорячи словами Я. Грицака, потужний вплив на свідомість, вагоміший навіть за реалії щоденного життя, і досі справляє сила історичних мітів2.І доти, доки тема впливів фашизму на українську політику ХХст. не перестане бути крамольною, а слово «фашизм» не перестане сприйматися як лайка, дискурс не зможе вийти з площини ідеологічної та перейти в площину чисто історичну.

Огляд історіографії. Чи був Д. Донцов фашистом?

Повертаючись до теми наукової роботи, а саме впливів та гітлеризму в публіцистиці Д. Донцова, варто зробити короткий екскурс в історіографію та окреслити власну позицію, від якої і залежатиме подальше дослідження цього питання. Зокрема,всіможливіваріаціїпоглядівдослідниківО. Зайцев3 зводить до трьох основних:



  • український націоналізм ніколи не мав нічого спільного ані з італійським фашизмом, ані з німецьким націонал-соціалізмом;

  • український інтегральний націоналізм зазнав значного впливу з боку фашизму, особливо італійського, проте відрізнявся від останнього у засадничих питаннях;

  • радикальний напрям міжвоєнного українського націоналізму був складовою частиною європейського фашистського руху;

Кожна з цих концепцій озброєна переконливою аргументаційною базою і, безперечно, має право на життя. Мені особисто найбільш імпонує друга, з заувагою того, що, все ж, ключова відмінність цих двох (а якщо брати до уваги й гітлеризм – трьох) рухів в існуванні держави Італії та Німеччинита в її відсутності на українських теренах не дозволяє до кінця проводити якісь паралелі, адже те, що Муссоліні та Гітлер втілили в життя, в Д. Донцовалише в більшій чи меншій мірі відображається на папері. Ця, зокрема, слушно зауважує і ЄвгенОнацький в журналі «Розбудова нації».4

Нові нотки в ідеології Донцова з’являються вже на початку 30-их рр.., в зв’язку зі зміною геополітичної ситуації в Європі. Як зазначає О. Зайцев, оцінюючи ситуацію в Европі як переддень вирішального зіткнення двох світоглядних систем – комуністичної та націоналістичної, втілених відпо­відно у більшовицькій Росії та фашистських державах, – він пов’язував справу визволення України з блоком держав, який очолила гітлерівська Німеччина.5

Важко чітко визначити хронологічні рамки заангажуванняДонцова гітлеризмом. Читаючи фундаментальні інтелектуальні біографії Донцова С. Квіта, М. Сосновського, інші дослідження з цієї теми, можна прослідкувати тенденцію до виокремлення певних періодів в його творчості: соціалістичний, період формування ідеології «чинного націоналізму», вісниківський, повоєнний (його можна умовно розділити ще на два - воєнний і повоєнний періоди). Якщо час еволюції від соціалізму до націоналізму можна визначити доволі точно, то дослідження появи гітлеристських акцентів наштовхується на певні труднощі (наприклад, щоб розглядати появу гітлеристської теми в публіцистиці Д. Донцова, дослідник повинен спершу прийняти твердження, що на його творчість коли – небуть взагалі впливав фашизм, зокрема італійський, що досі є доволі спірним питанням серед дослідників, особливо націоналістичної традиції).

Інша проблема є в тому, що читаючи праці Донцова хронологічно, можна помітити, що він ніколи особливо не задумувався про ключові відмінності фашизму і нацизму. Зазначаючи, що з 1933р. в Донцова все частіше відчуваються впливи німецького націонал – соціалізму, Т. Стриєк, наприклад, підкреслює, що «ніде, зрештою, не вжив він (Донцов – А. Рій) терміну «нацизм», лише інколи «фашизм» (дуже рідко – «гітлеризм»), що означало, що трактує Німеччину як найбільш репрезентативне загальноєвропейське явище».6 Автор зазначає, що слово фашизм вживалося Донцовим й щодо гітлеризму, й щодо націоналізму, як виразник того загального напрямку, явища, духу, прихильником якого він був7, тож, скоріш за все, націонал – соціалізм сприймався ним не як принципово нова ідеологія, а як закономірний з погляду еволюції наступний етап розвитку фашистської ідеї Муссоліні.

Не додає ясності і багатозначне розуміння самих термінів «фашизм» і «нацизм» в історіографії. Сучасна історіографія не має одностайної думки щодо цього питання, або максимально звужуючи саме поняття до італійського і німецького режимів (а деколи – й взагалі обмежуючись Італією), або розширюючи його настільки, що поняття починає втрачати будь – які чіткі рамки, стає розпливчастим і доволі відносним в застосуванні. Наприклад О. Мотиль, намагаючись окреслити визначення фашизму, починає з негації і зазначає, що «це не будь – який термін, який зазвичай застосовують до людей, яких недолюблюють. Нетерпимість погана, але це не фашизм. Насильство може бути огидним, але це теж не фашизм. Це й не консерватизм, ксенофобія чи расизм….Термін фашизм не може бути просто скороченням до того, що ми не сприймаємо, бо так скоро кожен стане фашистом»8.

Така заувага видається особливо важливою при вивченні українського інтегрального націоналізму, адже філологічне кліше про фашизм – лайливе слово змушує дослідників націоналістичного настрою постійно займати позицію оборони щодо об’єкту свого дослідження, шукати альтернативні визначення і оправдання. Подібне розуміння фашизму робить неможливим будь – який більш – менш конструктивний дослідницький діалог, перетворюючи його на інтелектуальну дуель.

Тому О. Мотиль намагається витлумачити власне розуміння фашизму як звичайного «типу режиму, політичної системи або держави на цих самих засадах, що й демократія, авторитаризм, диктатура, олігархія, тоталітаризм, тощо. Тобто фашизм, як і інші види режимів, політичних систем чи держав, виявляється в тому, як ті чи інші системи структуровані й організовані.9 В цілому повторюючи так званий «фашистський мінімум»10, О. Мотиль в кінці доходить до того ж висновку, що й Є. Онацький11 , а саме про неможливість існування фашизму в недержавних націях, з тією тільки різницею, що для Онацького, на тлі торжества фашизму в Італії і його успіху, це було національною трагедією. Підбиваючи підсумки, дослідник окреслює дві обов’язкові умови функціонування фашизму: вже існуюча держава і попередні функціонуючі нефашистські режими в ній: «фашисти ніколи не будують держави заново, ні політичної системи, ні режиму».12

Зовсім іншим, на думку автора є поняття націоналізму.13 Тоді як центральною ідеєю фашизму є перебудова вже існуючої недосконалої, «загниваючої» держави за ідеалістичним фашистським лекалом, націоналізм ставить в центр створення національної держави, яка в майбутньому може мати елементи фашизму, а може й не мати (автор вважає що націоналізм може вільно поєднуватися з найрізноманітнішими ідеологіями – від ультраправих, до ультралівих, на відміну від фашизму, який обов’язково стоїть на антидемократичних позиціях), так як націоналізм відкладає питання організації та структурування держави на майбутнє14.

Такий погляд О. Мотиля на фашизм і націоналізм є досить корисним для розуміння розвитку національних рухів Європи в міжвоєнний і воєнний періоди, проте він має і суттєві недоліки, що значно ускладнюють його використання. Зокрема, приймаючи подібну точку зору за аксіому, ми втрачаємо будь – які підстави дискутувати про можливість існування чи не існування українського фашизму, так як автор чітко і безапеляційно стверджує, що нема держави – нема й фашизму15. Незрозуміло, як розглядати в такому випадку рухи, які прямо ототожнювали себе з фашизмом, неодноразово заявляючи про це публічно, переймали фашистські методи, риторику, тощо. У випадку Д. Донцова застосовувати схему О. Мотиля особливо важко, адже він належав бездержавній нації, не мав якої – небуть чіткої схеми побудови майбутньої держави і взагалі залишався лише літературним діячем не беручи безпосередньої участі в практичній реалізації своєї програми. Проте разом з тим – перейняв фашистську риторику, методи і , що особливо важливо, в свій час прямо ототожнював себе з фашизмом. Складно розглядати за цією схемою й націоналізм в державних націях, який в такому випадку легко можна сплутати з шовінізмом, тощо.

Загалом, О. Зайцев16 виокремлює два підходи до означення фашизму:



  1. Фашизм реально існує тільки в різноманітті конкретних «фашизмів». Аби сформулювати визначення фашизму треба розглянути якнайбільше поодиноких фашистських рухів і режимів.

  2. Абстрактна модель фашизму в сенсі «ідеального типу» Макса Вебера. Фашистські рухи розглядають як варіації цього «ідеального типу», але вони ніколи не відповідають йому стовідсотково. У визначенні використовується певний «фашистський мінімум», а інші ознаки вважаються несуттєвими або похідними.17

Ще глибше фашизм розглядається в відношенні до різних теорій: тоталітаризму, модернізації, ультранаціоналізму18, політичної релігії19, тощо.

Зокрема, частина істориків схильна розглядати нацизм як один з різновидів фашизму. Показовою у цьому ключі є схема С. Пейна – його типологічний опис фашизму, або теорія палінгенетичного міфу Р. Гріффіна.20 Інша частина вважає нацизм унікальним явищем, завдяки расовим і антисемітським акцентам, мало притаманним, наприклад, італійському фашизму.21 Тези, висунуті Донцовим в його творах, починають все більше збігатися з типологічним описом фашизму вже з початку 20-их рр.., проте саме питання раси, елементи антисемітизму і будь – які згадки про А. Гітлера, природно, з’являються значно пізніше.



Дивлячись на таке різноманіття інтерпретацій фашизму та гітлеризму, стає зрозумілою така багато полярність висновків дослідників щодо інтелектуальної спадщини Д. Донцова. Часто, ґрунтуючись на одних і тих самих текстах, дослідники доходять до цілковито протилежних результатів. Наприклад до апологетів Д. Донцова можна зарахувати українського дослідника О. Багана. Він не лише відкидає будь-яке за ангажування Донцовим фашизмом чи гітлеризмом, називаючи подібні погляди «спекуляціями, фальшуванням і хитруванням»22ОУНівської еміграції, соціалістів, лібералів, тощо, а й критикує більш поміркованих дослідників, зокрема М. Сосновського, за «завузький» погляд на постать Донцова: «Ідейні концепції Д.Донцова співзвучні з ідейними концепціями світоглядного волюнтаризму і традиціоналізму різних епох і народів. Тому “замкнути” Д.Донцова у міжвоєнній добі, похвалити за здобутки і забути, як на цьому наполягає той же М.Сосновський, неможливо».23 Більше того, автор критикує взагалі будь – які намагання колег «увібгати його ідеологічні та філософські концепції у якісь вузькі рамки на кшталт: “інтегральний націоналізм”, “український фашизм”, “тоталітаристська доктрина”, “революційний націоналізм”, “консервативний революціонізм” і т.п.», адже «ці штампи лише заважають зрозумінню й епохи, й Д.Донцова. Хоча його світогляд і доктрина, справді, позначені певним еклектизмом, все ж очевидним є те, що, зсумувавши ідейний та історичний европейський досвід, він витворив власну політико-ідеологічну концепцію, пристосовану до українських умов».24 На думку автора погляди Д. Донцова повністю ґрунтуються на традиції європейського націоналізму, який в свою чергу «не має ніякого стосунку до політичного шовінізму та гегемонізму, до екстрем фашизму і нацизму»25. Забігаючи наперед варто сказати, що подібної точки зору дотримується й С. Квіт, який зазначає, що в 20 – 30рр. Д. Донцов розглядає тоталітарні режими як продовження традицій європейського традиціоналізму і консерватизму.26

Націоналізм Донцова О. Баган бачить як «неупереджений погляд на традицію правоконсервативної політичної теорії, базованої на ірраціоналістсько-волюнтаристській світоглядній системі ідей та принципів»27, який неугодний «новому космополітизованому поколінню».28

Дослідник наголошує, що загалом у «Вістнику», а перед тим у «ЛНВ» було порівняно мало цитувань фашистських і нацистських авторів: «Ім’я Б. Муссоліні, а згодом А. Гітлера згадувалися в контексті аналізу політичних тенденцій в Європі у плані симпатії до всіх правих рухів на континенті,а Д. Донцов особливо й не старався в популяризації власне ідей фашизму і нацизму і з симпатією відстежував лише факти й інтенції до націоналізму29.

Розглядаючи статті і брошури за 1939р., О. Баган по всіх пунктах виправдовує Донцова, наголошуючи, що всі вони мали «не агітаційний, а ознайомчий характер» і доходить до висновку, що «в підходах і зацікавленнях Д. Донцова італійським фашизмом і німецьким нацизмом немає захоплення їхніми тоталітаристськими тенденціями, расистськими ідеями, схильностями до поліцейської держави і терору, антисемітизмом у сенсі всебічної пропаганди нижчости і злочинности єврейської нації і т. ін.».30

Для пояснення своєї думки дослідник використовує концепцію тоталітаризму Н. Дейвіса31, на основі якої виводить свої власні тези так званого «Правдивого Націоналізму», виразником якого, на думку автора, і є Д. Донцов. Для розуміння позиції автора варто коротко їх тут навести32:

  • Націоналізм ніколи не включає в себе ідей соціалізму, йому противний сам матеріалістичний спосіб мислення, якісь обіцянки соціального «раю», як є в нацизмі і комунізмі;

  • Йому не властивий науковий тип мислення. Він глибоко містичний;

  • Не має утопічної мети (побудови загальної системи щастя). Він постійно звернений до традиції, в якій шукає основ для майбутнього;

  • Не налаштований на творення поліцейської держави. Не монополізує свого права;

  • Культ вождя виражений лиш ситуативно;

  • Тероризм виправдовується лише як захисна дія, а не для придушення прав свого народу;

  • Проти масових цінностей, пропаганди, брехні, демагогії;

  • Естетика сили властива лише в плані захисту, а не нападу;

  • Немає демонізованого ворога. Його гасло: «Свобода народам!»

  • Базований на любові, а не на ненависті;

  • Багатопартійність. Відсутність цензури;

  • Індивідуальний підхід до людини;

  • Войовничість лише в контексті виховання ідеалізованого, високоморального індивіда;

  • Не стремить до світового панування. Визвольний, а не гегемоністський;

  • Антиліберальний (проти меркантилізму, космополітизму і безбожництва);

  • Прагне зміцнення Церкви, духовності і моралі;

Така концепція правдивого націоналізму О. Багана доволі цікава, але навряд чи практична в застосуванні. Скоріш за все, вона базується на ідеальному типі націоналізму людини ХХІст., вихованої на демократичних засадах, ніж на реальному націоналізмі середини ХХст. Безпідставність тез, наведених автором, в тій чи іншій мірі розглядатиметься детальніше в подальших розділах, проте якщо ці тези – це правдивий націоналізм, то, ґрунтуючись на творах Д. Донцова ледь не від 1923рр. та їх загальному настрої, можна зробити висновок, що Донцов був ким завгодно, тільки не націоналістом.

Варто відзначити, що подібні погляди не є поодинокими М. Чугуєнко, наприклад, теж заперечує тоталітарну складову в поглядах Донцова33, (дослідник навіть акцентує на принципову і засадничу анти тоталітарність, яка, на його думку, визначається насамперед повагою до авторитету Церкви та пропагуванням вільної економіки, тощо). В контексті консервативної революції бачить спадщину Донцова й автор мабуть найновішої на сьогодні наукової праці про Д. Донцова Ігор Загребельний.34

Цікавою видається думка дослідника, описана О. Зайцевим в його монографії.35 С. Квіт піддав сумніву один із головних засновків його праці – можливість застосувати модель інтегрального націоналізму до Донцова. Погоджуючись у принципі з узагальненням поняття інтегрального націоналізму до ідеологій багатьох правих рухів Європи того часу, він визнав, що термін інтегральний націоналізм сам по собі нічого не пояснює в спадщині Д. Донцова, який у цілком постмодерністському дусі висміював будь – які нерухомі визначення. Визначення «Український націоналізм» уже само по собі заперечує доцільність застосування поняття «інтегральний націоналізм».36 Така позиція С. Квіта суттєво перегукується з наведеною вище думкою О. Багана37 про неможливість «увібгати» ідеологічну концепцію Д. Донцова в будь - які рамки.

Розглядаючи впливи фашизму (гітлеризму) на його творчість, С. Квіт теж приходить до висновку, що зацікавлення ним було радше даниною епосі, а не якимось серйозним захопленням: «Дмитро Донцов ставився до фашизму і нацизму з цікавістю, але ніколи – з захопленням».38 Проте, цих рядків нема в перевиданні39 автора, що теж може свідчити про певну еволюцію поглядів.40

Більш помірковану позицію займає М. Сосновський41, чия монографія досі залишається однією з найгрунтовніших42. Це була перша спроба повноцінно і багатогранно дослідити його життя і творчість, заторкуючи не лише якийсь один аспект діяльності, а вибудовуючи повноцінний портрет, який би дозволив зрозуміти і відстежити світоглядне становлення Донцова, метаморфози його поглядів на тлі історичних подій того часу.

М. Сосновський, як і багато хто після нього, закидає Донцову надто довірливе, часто безкритичне ставлення до фашистських рухів, зокрема й до гітлеризму, що на його думку пов’язане перш за все з захопленням силою, монолітністю та організацією руху, плеканням надій на допомогу в будівництві національної держави.43

Достатньо помірковану позицію зайняв і Дж. Армстронг44, який розглядає український націоналізм через призму концепції інтегрального націоналізму.45

Саме в цьому ключі дослідник і розглядає творчість Д. Донцова, виділяючи, проте і певні особливості, які наклалися на його ідеологію в силу геополітичних обставин та обумовили подальший розвиток ідеї:



  • акцент на силу відображався в відсутності реальних можливостей тривалої відкритої опозиції домінуючій групі. Прихильність до тероризму;

  • держави – носія національного ідеалу не існувало, тому особлива роль відводилась чистоті мови і культури;

  • відсутність державності спричинила прихильність до нелегальних методів боротьби;

  • схильність до романтизму, на відміну від раціональної цинічності німців та італійців;

  • бездіяльність старшого покоління спричинила опертя на молодь;46

Таким чином, Дж. Армстронг вважає, що саме інтегральний націоналізм є тим спільним знаменником, який утворив в Європі фашистські чи протофашистські рухи.47

В подібній площині мислив і І. Лисяк – Рудницький48, який радив шукати найближчих родичів українського націоналізму не так серед німецького нацизму чи італійського фашизму, як серед економічно відсталих народів Східної Європи.49

Цікавий акцент вносить і О. Зайцев в своїй праці Український інтегральний націоналізм 1920- 1930 – ті роки. Нариси інтелектуальної історії»50, яка стала своєрідною квінтесенцією попередніх робіт автора.51

На запитання чи був Донцов фашистом, О. Зайцев відповідає, що Д. Донцов – досконалий інтегральний націоналіст і на підтвердження наводить ряд тез52:

- Донов розглядає націю, як колективну особистість наділену волею до життя й до влади;

- вимагає повного підпорядкування одиниці своїй нації;

- відкидає загальнолюдські вартості в ім’я національного егоїзму;

- вважає, що відносини між націями підпорядковуються законові боротьби за виживання;

- відкидає ліберальну модель демократії як таку що принижує національну еліту зрівнюючи її до рівня маси;

Таким чином дослідник стає на позиції прихильників використання концепції «інтегрального націоналізму» щодо українських націоналістичних рухів в цілому і Д. Донцова зокрема. Зайцев зазначає, що хоч з першого погляду можна побачити ряд збігів ідей Донцова з типологічним описом фашизму С. Пейна, все ж існували й істотні відмінності. Одна з найголовніших – це відсутність власної держави (якщо – пише автор – не розглядати як вид фашизму хорватських усташів).53 У цьому ключі автор пропонує визначати ідеологію Донцова, особливо в 1933 – 1939рр. як протофашизм: «Донцов належав до ідеологів, чия візія нового суспільства була заснована на міті палінгенези, а отже близькою до фашизму, але які не прагнули стати політичними активістами, щоб втілити свої ідеї в життя».54

Окреслена тут історіографія є далеко не повною, але вона згрубша маркує ті проблемні моменти, які сьогодні найбільше спричиняють до дискусій серед дослідників. Проте конфлікти в межах досліджень українського націоналістичного руху в цілому і Д. Донцова зокрема, спричиняються часто не стільки науковими розбіжностями, як особливостями політики, конюктури,певними історичними табу і іншими, доволі далекими від науки, чинниками. Це, з одного боку, різко зменшує шанси досягнення якого – небуть спільного знаменника у питаннях історичної спадщини Д. Донцова в найближчому майбутньому, проте, з іншого боку, така жвава дискусія не дає погаснути суспільному зацікавленню до цієї справді неординарної постаті Української історії, що, безперечно, стимулюватиме майбутній розвиток нових неординарних досліджень.

Гітлеризм очима Д. Донцова

В історіографії прийнято вважати відправною точкою появи гітлеристського впливу в творчості Донцова 1933р. та вихід у світ нового журналу «Вісник», проте ще на сторінках ЛНВ, в 1932р. можна помітити певне зацікавлення автора процесами, що відбувалися в Європі в цілому і в тогочасній Німеччині зокрема: «Гороскопи на 1932р. є цікаві, – пише він - і то особливо для нас. На світовій шахівниці відбуваються посунення, яким треба уважно приглядатися».55

вже в наступному номері «Вісника» в статті «Про актуальні річі»56 Д. Донцов вперше доволі позитивно відгукується про А. Гітлера устами вигаданого персонажа Єретика:

«Дон Базіліо: Не віддаляймося від теми. Ми говорили про освіту і молодь. Не лиш я, навіть Шпенглєр, в промовах до молоді, накликує її до науки і позитивної праці.



Єретик:Шпенглєр, отой “зоольогічний націоналіст”, апостол “раси і гарту”, апольогет “хижацької етики” і ворог “травоїдів”?! З таким самим правом могли б ви притягти ще на свідка Бареса або Гітлєра.

Дон Базиліо: З Гітлєром нам не подорозі. Це божевільний, нетолєрантний догматик.

Єретик:Авжеж. Ви не любите їх і їмподібних. І я вам скажу чому. Ви не терпите тих, які вам відчиняютьочі на дійснеобличчясвіту тому, щоцеобов’язує; щоцевимагаєпрокинутися з солодкихмрій; щоцежадаєзусиль, якихзробитивизаліниві, ревізіїцілогосвітовідчування й змінивласноїнатури — що для вас неможливе. Ви не терпите догматиків, бо ваша віра є без догмимовдриглі; бо ваша душа є як глина, з якоїможнавиліпитивсяку форму, абилишдотепурізьбяревстарчило. Ваша “віра” можевиховатилишетаких самих як ви — нітеплих, ні зимних. А такі — знаєте з Євангелія — до раю не ввійдуть».57

А в наступній статті Донцов, критикуючи раціональність «старої гвардії»58 уже цитує Гітлера і знову протиставляє українця євреєві59: «Показувалося, що хоч український робітник і був «товаришем жидові робітнику супроти українському капіталізму», то жид — робітник солідаризувався з жидом — капіталістом проти українського робітника і селянина, кольонізуючи (проти його волі ) його землі з допомогою жидівських грошевих магнаів з Америки».60

Варто зазначити, що єврейське питання в творчості Донцова теж є доволі складним і суперечливим і знайшло неоднозначну оцінку в різних дослідників в залежності від того, як вони в загальному оцінюють розвиток ідеології Донцова.61 Вартим уваги видається погляд на проблему С. Квіта, який репрезентує точку зору апологетиківДонцова. Дослідник вважає, що Дмитро Донцов не був расистом і антисемітом. Він (Д. Донцов – А. Рій), на думку С. Квіта, ніколи не висловлюється негативно про того чи того мислителя на підставі його національної приналежности. Донцов може критикувати політичну позицію чи інтелектуальну традицію, але ніколи – походження. Він ставив в один ряд «Маркса і Магомета», «Єзуїтів і Тамплієрів», «Леніна-Муссоліні-Гітлера», писав про зло комунізму і особливо його російської версії для України. Але ніколи Карл Маркс з погляду Донцова не був неправим лише тому, що був євреєм.62

Проте, така точка зору не поділяється багатьма дослідниками. Зокрема, в статті 1933р. «Сумерк марксизму»63Донцов, оправдовуючи гітлеристську боротьбу з світовим єврейством, прямо ототожнює комуністів і євреїв, як головний чинник керуючої комуністичної еліти. Характерною з цієї точки зору є більш пізня стаття «1937», де автор протиставляє особливу «містику фашизму»64містиців євреїв – комуністів.

Цікаве припущення можна знайти в О. Зайцева про те, що деякі упередження щодо євреїв Донцов засвоїв ще в дитинстві, але на соціал – демократичному етапі своєї діяльності жодним чином їх не виявляв.65Але вже під час Української революції він негативно оцінив роль єврейства, які, на його думку, разом з росіянами були найбільшими противниками відокремлення України від Росії.66

Виглядає на те, що в 1932р. в Донцова боротьба з єврейством ще не має расового ґрунту і обумовлена, в більшості, власним історичним негативним досвідом та, в рамках ідеології «чинного націоналізму», неможливістю прийняти єврейський елемент в «своє» органічне тіло Нації, а отже й підозрілим ставленням до «чужого».

Проте вже з 1933р., а надто 1934р, під впливом націонал соціалізму риторика Донцова дещо змінюється. Ставлення до євреїв вибудовується дуже конкретне: «Жиди — це нарід без держави, без власної території і без власної мови, група, яка не може мати жадного зрозуміння до тих цінностей, так дорогих нам. Тим є жиди чужинцями для нас, суспільством — якого культурні впливи не можуть бути нам корисні».67 До вже виробленого ідеалу українського проводу доєднується ще одна вимога – не бути «жидом»: «…не сміє ця еліта бути радикально — демократичною...радикально — соціялістичною…»68, «треба, щоби не будучи соціялістичною, українська еліта не була жидівською»69, «ось тих власне — масонів, семітів. “демократів” з диктаторськими закусами, “інтернаціоналістів” на послугах чужих агентур чи великодержавностей, - тих всіх, що злобою дихають на все, що зветься нація, традиція, земля і предки, - тих всіх треба здалека тримати від впливу на наддніпрянську державу».70

Неприкритий антисемітизм особливо добре видно в його більш пізніх працях 1937 – 1939рр., наприклад в статті «Нерозрита могила»: «Чи кольонізаційна акція Агро-Джойнту на Україні, чи склад “уряду” УССР; чи ухвали Ліфшиців з Української Академії Наук, як ми маємо розуміти Шевченка, не виказують, що аспірації світового жидівства на Україні були далеко ширші. Аніж рівноправність і автономія, якими думали їх укоськати провідники української революції? І чи проти тої трагічної дійсности – не був оправданий рух, що замість ліберальних химер, з яких глузують самі ті, кого ними хочуть ущасливити, – чи не був оправданий рух, що замість тих гасел висунув би ґрунтовну програму такої розв’язки жидівського питання, яка б унеможливила раз на все появу Троцьких, Кунів, Ягод і агентів Агро-Джойнту на Україні?»71, або ж у статті «Загадка ІІІ імперії»72, де автор відверто радіє з того, що Гітлєр знищує «жидівські бацилі».

Як видно вже з цих невеликих уривків, антисемітизм в публіцистиці Д. Донцова таки мав місце. Проте, як зазначає О. Зайцев, Попри схожість деяких тем і мотивів, Донцова не можна вважати ідеоло­гом нацистського штибу. Расизм не відігравав у його світогляді такої важливої ролі, як у націонал-соціялізмі. Не можна відкидати й кон’юнктурних мотивів: якщо Донцов хотів пов’язати українську справу з політикою нацистської Ні­меччини, педалювання антисемітської теми могло цьому тільки посприяти.73

Попри те, скоріш за все, антисемітські і, пізніше, расистські нотки з’являються в Донцова не лише з корисливих цілей, про що свідчить його пізня, передвоєнна і воєнна творчість, зокрема 40- их рр.., яка на жаль, не охоплюється хронологією цієї роботи. У праці «Дух нашої давнини»74, а ще раніше у журналі «Батава», що видавався в Бухаресті чітко піднімається расове питання.

Загалом, важко порівнювати структуровану націонал – соціалістичну систему і ірраціональну, більш філософську, ніж дієву, ідеологію Донцова, адже остання ґрунтувалася переважно на негаціях. Недарма Г. Касьянов, згадуючи колосальний вплив «чинного націоналізму» на молоде покоління, підкреслював особливу роль «привабливості святотатства».75 Часто згадуючи про важливу роль виховання молоді76, Донцов ніде не випрацьовує якусь більш – менш чітку структуру існування і діяльності майбутніх навчальних закладів, говорячи про орденський тип77 замість партійного, ніде не згадує про процедуру його створення, а лише звертається до характерних, на його думку, історичних зразків, а, позитивно відгукуючись про економічну систему Італії та Німеччини, він чітко вказує лише на надкласовий принцип, опускаючи розробку реального плану введення чогось подібного в Україні. Тому, досліджуючи впливи гітлеризму в публіцистиці Донцова не варто забувати про ключовий в даному випадку аспект – наявність держави.78 Для Німеччини це був доконаний факт, тож вона могла проводити якісь чіткі позитивні реформи, тоді як для України створення держави і було тою найбільшою мрією, яка займала центральну позицію79. Все решта втискалося в розмиту систему заперечень – антилібералізму, антидемократії, анти пацифізму, антикомунізму, тощо.

Не останню роль в заангажуванні гітлеризмом зіграло і раптове піднесення Німеччини 1933р. Обіцяючи приглядатися до «посунень на світовій шахівниці»80, Д. Донцов не просто уважно стежив за геополітичними процесами в Європі, а й поволі прораховував шанси та вибудовував «правильну» тактику поведінки українців в разі раптової зміни політичної конюктури. Недарма в 1933р. вийшла однойменна стаття «Зміни на світовій шахівниці», яка вітала гітлеризм як єдину дієву альтернативу комуністичній Росії. «Дві події зхитали — в переддень Нового Року — світовою рівновагою: нове піднесення Німеччини і ослаблення большевицької Росії».81

Потреба в антикомуністичній і водночас – в антидемократичній ідеології штовхала Донцова до єдиної на той час можливої і дієвої альтернати, яка могла б в міститися в вже окреслену станом на 30 – ті рр.. систему негацій – до гітлеризму82. Апокаліптичні візії майбутньої великої війни давали надію на омріяну державність і змушували його шукати потенційних майбутніх союзників та уявно ділити Європу на ворожі табори: «Світ розколюється на два табори, для тих, що сидять між двома кріслами — місця не стане!»83 Серед них умовно можна виділити три: більшовики та фашисти і ті, «що сидять між кріслами» - демократи (та українські «провансальці»). Впевнившись у неспроможності останніх, Донцов надіявся на допомогу так званого фашистського блоку, враховуючи певну спільність ідеологічного напрямку.

В цьому контексті важливо зацитувати його уривок з статті «Сумерк марксизму» та «Агонія большнвизму і Еклезіяст»: «Для нас найважніше в гітлєризмі — це заповідь рішучої боротьби з марксизмом. Важно, що нарешті знайшовся в Европірежім, який рішив поступити з большевиками — по большевицьки».84

Характерно, що якщо розглядати хронологічно праці Донцова 30-их рр.., можна помітити серед них багато присвячених скорому краху комуністичної Росії, її глибокій кризі і нездатності протистояти натиску нового фашистського руху.85 На думку автора сили Сталіна і Гітлера не можуть бути рівними, адже якщо комунізм вже поволі хилиться до заходу, фашизм лише починає свій переможний марш. У цьому ключі і формуються його, як згодом виявиться, хибні надії на швидке звільнення України на хвилі боротьби двох систем: « Незабаром заспівають треті півні. А тоді ніщо вже не стримає розпаду євразійського Китая, що носить назву СССР».86

Розглянувши загальне зміщення акцентів в публіцистиці Д. Донцова 30-их рр.., та спробувавши відшукати цю умовну точку перелому, варто зосередитися й на іншому, не менш важливому аспекті – внутрішній мотивації, яка до цього спричинилася. Незважаючи на відмінні, інколи кардинально протилежні думки дослідників щодо того, наскільки свідомо чи не свідомо відбувалася ця переорієнтація і, до слова, чи була вона взагалі, важливо зрозуміти ті відмінності, які пролягали між двома ідеологіями. Вартою уваги тут видається думка О. Зайцева87, що фашизм (це ж саме стосується і гітлеризму – А. Рій) і український націоналізм – це все ж таки різні типи одного феномену – тоталітарного націоналізму. Особливо доцільним цей висновок виглядає після застосування теорії тоталітаризму.88

Таким чином, маючи спільну основу (наприклад, орієнтація на створення політичної релігії89, палінгенетичний міф90, тощо), чинний націоналізм засадничо відрізнявся від гітлеризму не лише пріоритетами, а й подальшим характером розвитку й реалізації ідеологічної системи.

Дві абсолютно різні цілі рухали Гітлером і Д. Донцовим, що ще раз підтверджує важливість наявності чи відсутності держави для формування засад ідеології. Якщо для Гітлера – засадничим є питання раси, антисемітизм і боротьба зі «світовим жидівством», то для Д. Донцова – це радше боротьба з ворогом нації №1- з більшовицькою Росією.

Лише під протекцією фашистського блоку Донцов бачив можливість створити національну державу та зупинити російську експансію на Захід: «Росія не як союзник, лиш як терен німецької експанзії — ось ціль Гітлєра».91«Як думаєздійснитицюпрограмуекспанзії в РосіїГітлєр, про цевін не говорить. Але вистанествердити, що з усіхнімецькихурядівпередвоєнних і повоєнних (включаючикороткеінтермеццовійни) — уряд є Росії — не лишбольшевизмові — найбільшворожий».92Гітлєрпише, що не потребуєвінробити нового походу Алексадра на Схід. Йденаразі в бікнайменшого опору: зробить (Anshlus). Так як СталінприєднавРосію до своєїГрузії, приєднаєГітлєрНімеччину до своєїАвстрії...ВжесамесконсолідуванняантикомуністичноїЄвропи, а дальше — напр. спільнаїїгарантіянезалежностибалтійсьих держав і Фінляндії, і прихильнаневтральність в разінеминучогозагостренняситуації на Україніпідчасліквідації большевизму — вжеце богато».93

Те, що відштовхнуло його свого часу від соціалізму, а саме розуміння під ним експансії Росії на Захід, Донцов не зміг побачити в експансії фашизму на Схід. Сказана Муссоліні фраза, що фашизм не для експорту, впевнила його в можливості створення так званого конгломерату націоналізмів, які б, маючи спільну мету, все ж зберігали свої локальні особливості: «Скажуть противники, - пише Донцов - то значить фашизм має якісь ідеали, однакові для всіх рухів, що йдуть під його прапором? Отже значить фашизм се — тежінтернаціональнийрух? Отже значить націоналізми — се рухи, скальковані з одного взірця? Ні, націоналістичнийрух є рухомвсеєвропейським, але не інтернаціоналістичним».94

Навідмінувідбільшранніхперіодів, в період з 1933 по 1939рр. Донцов починає прямо ототожнювати себе з фашизмом. Якщоспочатку, зокрема в статті «Чи ми фашисти?», вінлишенатякав, щотакебаченнясвіту як йогоможнаназватифашистським за відсутністюіншихназв, то тепервін проводить чіткуаналогію. Теперфашисти – не лишеІталія і не лишеНімеччина, це й іншікраїниЄвропи, якішвидкорадикалізуються, а серед них і Україна: «Що за землетрус наступив в Європі? Землетрусдійсно наступив і є ним: попершеморальнийрозкладсоціялізму, подруге, народження фашизму — в Італії, в Німеччині, в Угорщині, в Австрії, в Фінляндії, в Англії, в Ірляндії і на Україні»95.

В вступі до праці Р. Єндика «Гітлєр»96, Донцов окреслює своє бачення ролі Німеччини97 в визволенні України найбільш чітко і структуровано:

«Для нас актуальність руху, про який говорить ця книжка, передусім в тім, що він: 1) стримав побідний похід комунізму в Европі, що задав смертельний удар доктрині марксизму, 2) що поставив на порядок дня дражливе для нас жидівське питання, 3) що підніс велике значіння села, третього стану взагалі, який погноєм для себе хотів зробити соціялізм, 4) що замісць анархістичних ідеалів "людськости" і "суверенної одиниці" — поставив ідеал орґанічної спільноти, якої ім’я — нація, 5) що замісць змиршавілого партійництва — видвигнув стару — й таку нову — засаду Ордену з його символом віри, тактикою і чеснотами, нарешті 6) що своїм успіхом довів несмертельну — а в матеріялістичнім XIX віці так нехтувану — силу ідеї, яка — надихана вірою — направду потрафить рухати, здавалося би, незрушимими перешкодами...».98

Як видно з цього короткого списку, актуальність гітлеризму виявлялася для Донцова в тому, що цей рух вміщав в себе всі негації, окреслені ним до того в чинному націоналізмі. Про якусь позитивну програму мови немає. Як зазначає О. Зайцев, Донцов багато писав про фашизм, але ніде не проаналізував ні політичного ладу фашистських держав, ані суспільних відносин у них, ніде не висловив свого ставлення до репресивної політики нацистської Німеччини.99 Аж в 1939р., майже в переддень війни, він обережно заявляє, що «нічиїм сателітом, ані герольдом чиєїсь над ідеї Наддніпрянщина не буде».100



Націонал – соціалізм Гітлера / «Чинний націоналізм» Д. Донцова. Різні бачення однієї Європи

Окремої уваги заслуговує питання про те, як бачила майбутнє України і чи бачила його взагалі гітлерівська Німеччина та чи поділяла надії українських націоналістів на подальшу позитивну співпрацю.

Розглядаючицепитання, вартозвернутиувагу на те, щонавіть в самійНімеччині не було однозначного ставлення до роліУкраїни в майбутнійвійні.101Найбільшпоказовимищодоцього є два полюсибаченняцьогопитання – Розенберга і Гітлера.

У розділі «Україна (Окраїнна область)» Розенберґ писав: «Київ був головним центром варязької держави з нордичною панівною верствою. Але й після татарського панування Київ протягом довгого часу грав роль полюса, супротивного Москві. Його внутрішнє національне життя засновано на майже незалежній традиції, що постала на власному ґрунті, всупереч твердженням московитської історіографії, котрі опанували всю європейську науку.

[Нашим] політичним завданням для цієї області мало б бути заохочення прагнень до національної незалежності аж до створення самостійної державності, якій належало б одній або у поєднанні з Донською областю та Кавказом у вигляді Чорноморського союзу постійно стримувати Москву та убезпечувати великонімецький життєвий простір зі сходу. А економічно ця область мала б разом з тим утворити потужну сировинну та додаткову продовольчу базу для Великонімецькогорайху»102.

Як видно з вищевказаного, Розенберг в великій мірі поділяв бачення Донцовим (та більшістю націоналістичної української еліти довоєнного періоду) облаштування «Нової Європи». Засадничими тут видаються: виразний анти марксизм, антидемократизм, протистояння наступу Сходу, бачення месіанської ролі Заходу, бачення України, як бастіону «Нової Європи», тощо. Все це імпонувало Донцову, який ще в 20 – их рр.., наголошував на ключовій ролі в історії України конфлікту Окциденту та Орієнту в російсько – українських відносинах. Згідно з цими уявленнями українську ідею Донцов бачив у будівництві власної суверенної держави лише в межах європейського «окцидентального» світу. Він наголошував на постійній актуальності російської “загрози європейській демократії” (“російського націоналізму”, експансії “панмосквізму”)103 та чільної ролі Європи в протистоянні російському “Орієнту” шляхом конгломерації окремих незалежних народів.

Але, як підкреслює В. Коваль, ці погляди (Розенберга – А. Рій) розходилися з планами Гітлера й тому наслідків не мали,104 проте призвели до значної дезорієнтації української політичної думки і завадили вчасно зрозуміти небезпеку.

Що ж до самого лідера націонал – соціалістів А. Гітлера, то він неодноразово, зокрема в свої концептуальній праці «Моя боротьба», давав зрозуміти що йому ідеологічно чужа ідея конгломерату націй: «Ціллю всієї нашої зовнішньої політики – писав Гітлєр – повинне бути приєднання нових земель….105, «Але якщо сьогодні ми говоримо про нові землі в Європі, то насамперед можна мати на увазі тільки Росію та підвладні їй прикордонні держави».106



Як пише В. Коваль, у промові на щорічному партійному зібранні нацистів у Нюрнберзі у 1936 р., він вигукував: «Якби ми мали в нашому розпорядженні незліченні сировинні багатства Уралу, ліси Сибіру, і якби безкраї родючі рівнини України були в межах Німеччини — ми б мали все».107 Таким чином, в планах Гітлера Україна виступала як важлива територія для розширення життєвого впливу «фольксдойч», але аж ніяк не незалежна держава.

Це виглядає природно, якщо детальніше розглянути ідеологічну платформу Гітлера в довоєнний період, а зокрема його акцентування на расовій теорії. Згідно з нею, лише арійська раса може бути тою расою – творцем, яка дає поштовх до розвитку різним державам на різних континентах. В залежності від того, скільки арійської крові є в народу, такого поступу він і досяг протягом історії.108 На основі цього Гітлер робить цікавий висновок, що підкорені нації, якщо вони не впали внаслідок збройного протистояння, - це від природи нації – раби, які не можуть мати власної держави, бо просто не вміють нею керувати (якщо б вміли, їм не потрібна була б нічия допомога в виборюванні державності) і Німеччині шкідливо мати що – не будь спільне з цими націями. Таким чином, Гітлер давав зрозуміти, що він не є визволителем для східно – європейських підкорених народів, лише творцем нової імперії.

Проте серед його висловлювань попадаються й такі, які повністю суперечать сказаному до того109: «..в Третьому Рейсі націонал – соціалістів, ми, німці, ніколи не будемо пробувати проникати в чужі нації, або підкоряти їх своїй волі. Це було б повторенням помилки римського імперіалізму»110.

Подібна мішанина спантеличувала українських націоналістів, що спричиняло довільне трактування гітлеризму, не дарма Донцова часто звинувачували в тому, що гітлеризм «се зовсім щось інше, аніж те, що проповідують вар’яти з «Вісника».111

Ґрунтуючись на історичному досвіді функціонування гітлеристського режиму на окупованих територіях, можна зробити висновок, що по справжньому щирим вождь націонал – соціалістів був тоді, коли зауважував, що нічиї, окрім німецьких інтересів, інтересів арійської раси не можуть бути пріоритетними. Розглядаючи чинний націоналізм Донцова, видно що він підтримував подібні радикальні твердження (наприклад аспект аморальності, який декларував, що моральне те, яке корисне для нації), особливо підтримував те, що стосувалося антикомуністичного (а значить й антиросійського) напрямку, проте не задумувався над тим, що подібна безапеляційність Німеччини може негативно відбитися і на самій Україні.

Незважаючи на, власне, загальну тенденцію зацікавлення тоталітарними антикомуністичними рухами, такими як фашизм в Італії та гітлеризм в Німеччині, які показали певні успіхи в управлінні та вважалися ідейними натхненниками інших націоналістичних рухів Європи, ідеологія чинного націоналізму Дмитра Донцова має більше спільного з інтегральним націоналізмом ані ж з фашизмом (гітлеризмом).

Однією з ключових рис, які зближували чинний націоналізм Донцова з гітлеризмом в 30 – их рр.. стає загострення анти єврейської риторики. Проте, можна зробити висновок, що антисемітизм не відігравав настільки ключової ролі як в гітлеризмі та був радше відголоском внутрішньополітичної ситуації на українських землях і в ідеології Донцова був більше кон’юктурним елементом, який мав підготувати спільну платформу для майбутнього (бажаного для Донцова) союзу з Німеччиною.



Гітлеризм був для Донцова насамперед емоційним натхненником, а не інструкцією по перебудові суспільства. Він виступаючи єдиною альтернативою на той час комуністичної Росії, заангажував Донцова своїм потенціалом в боротьбі проти більшовизму «його ж власними методами», що й зіграло ключову роль в переорієнтації його на Німеччину.

Бібліографія

Джерела:

  1. А. Гітлер Моя борьба, - Харків, - 2003.

  2. О. В. Зміни на світовій шахівниці // ЛНВ, - 1932, - №1

  3. Д. Д. Про актуальнірічі // ЛНВ, - 1932

  4. О. В. 2*2=5 // ЛНВ, - 1932, - №2

  5. Дм. Донцов Сумерк марксизму // Вісник. – 1933. - №5.

  6. Д. Донцов. Кінець російської революції // Вісник. – 1933. - №5.

  7. Донцов. Совітська молодь і ми // Вісник. – 1933. - №1.

  8. Д. Донцов. Партіячи орден? // Вісник. – 1933. - №2.

  9. Д. Донцов. Зміни на світовійшахівниці // Вісник. – 1933. - №1.

  10. Д. Донцов. Буря над заходом // Вісник. – 1934. - №3.

  11. Д. Донцов. Точки над і // Вісник. – 1934. – №10.

  12. Д. Донцов. До консолідації // Вісник. – 1934. - №3.

  13. Д. ДонцовГальванізатори трупів // Вісник. – 1935, - №7-8

  14. Д. Донцов Про баронів середньовіччя і баранів з байки // Вісник, - 1936, - №1

  15. Д. Донцов Нерозрита могила // Вісник. – 1937, - №4.

  16. Д. Донцов МертвецькийВеликдень (Відчервоноїзвізди до чорноїсотні) // Вісник. – 1937. – №10.

  17. Д. Донцов «1937» // Вісник. – 1937. - №1

  18. Д. Донцов Чудомарксівськоїдіалектики// Вісник. – 1937, - № 7-8

  19. Д. Д. «Березень 1939» // Вісник. – 1939. - №4.

  20. Д. Д. Загадка ІІІ-ої імперії // Вісник. – 1939. - №5

  21. Д. Донцов Дух нашої давнини, - Прага, - 1944

  22. Є. Онацький Фашизм і ми // Розбудова нації. - 1929. - № 12 (24).

  23. Р. ЄндикГітлєр, - Львів, - 1935.

Монографії:

  1. Армстронг Дж. Украинскийнационализм: факти и исследования, - Москва. - 2008.

  2. Дейвіс Н. Європа. Історія. – Київ, 2001.

  3. Загребельний І. Націоналізм versusМодерн: життя і творчість Дмитра Донцова в оптиці консервативної революції. – Київ, - 2014.

  4. Зайцев О. Український інтегральний націоналізм (1920- 1930-ті роки). Нариси інтелектуальної історії. - Київ, 2013.

  5. Касьянов Г. До питання про ідеологію організації українських націоналістів (ОУН). Аналітичний огляд. - Київ, 2003.

  6. Квіт С. Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет: монографія. - Київ, 2000.

  7. Квіт С. Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет. Видання друге, змінене і доповнене. - Львів, 2013.

  8. Лисяк – Рудницький І. Історичні есе. - Київ, 1994.

  9. Сосновський М. Дмитро Донцов: політичний портрет: з історії розвитку ідеології українського націоналізму. – Торонто, 1974.

  10. Leeden M.Universalfascism : thetheoryandpracticeofthefascistinternational, 1928-1936. - 1972.

  11. Burleigh M., W. WippermannTheRacialState: Germany 1933-1945, - Сambridge. - 1991.

  12. Fascism / edited byRogerGriffin. – Oxford University Press, 1995.

  13. GentileE. Thesacralisationofpolitics: Definitions, interpretationsandreflectionsonthequestionofsecularreligionandtotalitarianism // Iordachi C., NewYork, 2009.

  14. Griffin R. The Nature of Fascism. - London, 1991

  15. Motyl A. The turn to the right: The ideological and developments of Ukrainian Nationalism, 1919 – 1929. – Boulder, 1980.

  16. Payne S. The History of Faschism, 1914 - 1945, - Madison – 1995

  17. StryjekT. Ukrainskaideanarodowaokresumiedzywojennego. - Wroclaw, 2000

  18. SugarP. FascismandNationalism // Motyl A. J. (ed.) EncyclopediaofNationalism. - SanDiego, 2001

Статті і електронні ресурси:

  1. Баган О. Нове дослідження з одним парадоксом // Українські проблеми. – 1998. – Ч.1

  2. Баган О. Поміж містикою і політикою - http://dontsov.info/index.php?option=com_content&view=article&id=201:obagan-qpomizh-mistykoju-i-politykojuq&catid=36:poslidovniki&Itemid=41

  3. Баган О. Героїчна націософія (Ідеї Дмитра Донцова в контексті правих теорій міжвоєнної доби) // Д. Донцов. Вибрані твори, Т. 4, - Дрогобич, - 2013

  4. Зайцев О. Фашизм і український націоналізм // Ї. Вип. 16. 2000. Праві та Європа.

  5. Зайцев О. Інтерпретації фашизму в сучасній англо – американській історіографії // Україна Модерна, - №9, - 2005.

  6. Зайцев О. Український націоналізм та італійський фашизм (1922 – 1939) // Україна Модерна Вип. 18. 2012. - http://www.uamoderna.com/md/98-zaitsev;

  7. Зайцев А. Украинскийинтегральныйнационализм в поисках “особогопути” (1920-1930-е годы) // Новоелитературноеобозрение. № 108. 2011.

  8. Коваль В. Гітлерівська концепція завоювання життєвого простору та Україна // Українська державність у ХХ столітті: історико-політологічний аналіз / О. Дергачов (керівник авт. колективу). – Київ.- 1996. – С. 235-242.

  9. Умланд А. Фашизм и неофашизм в сравнении: западние публикации 2004 – 2006гг. //Форум новейшей восточноевропейской истории и культуры. 2007. Т.4. №1. С. 18

  10. Чугуєнко М. Критичний аналiзконцепцiїтоталiтарноїспрямованостiсуспiльно-полiтичнихпоглядiв Д.Донцова // ВiсникХаркiвськогоунiверситету. Iсторiя України. -1996. -С. 191-201.

  11. MotylA. OnNationalisnandFascism // WorldAffairs, 2013, - http://www.worldaffairsjournal.org/blog/alexander-j-motyl/nationalism-and-fascism-part-1

  12. Motyl A. On Nationalisn and Fascism - http://www.worldaffairsjournal.org/blog/alexander-j-motyl/nationalism-and-fascism-part-2



1 Зайцев О. Український інтегральний націоналізм (1920- 1930-ті роки). Нариси інтелектуальної історії, - К. – 2013. – С. 8.

2 Я. Грицак. Страсті за націоналізмом. – Київ. – 2011.- С. 24

3 О. Зайцев. Фашизм і український націоналізм (1920-30-ті рр.). - http://www.ji.lviv.ua/n16texts/zajtsev.htm

4Є. Онацький Фашизм і ми // Розбудова нації. - 1929. - № 12 (24). - С. 397-401 : «Глибока ріжниця – пише він- проходить між фашизмом й українським національним рухом. Зміст тої ріжнпці полягає в тім, що фашизм зродився і переводив цілу свою акцію в межах власної держави, в опозиції до власного уряду, на власній національній території, і мав на увазі не створення якоїсь нової держави, але лише відмоложення, перетворення старої. Тимчасом має український національний рух перед собою займанські уряди, не має ніякої національної держави й головні його представники перебувають навіть на чужій території. Вже сама ця ріжниця є настільки істотна, що вона потягає за собою цілу низку важливих відмін у тактиці і в діяльности відповідних згруповань».

5 О. Зайцев. Український інтегральний націоналізм 1920-30-х років: нариси інтелектуальної історії, - Київ, 2013.

6StryjekT. Ukrainskaideanarodowaokresumiedzywojennego. – С. 144

7 Там само. – С. 144 - 145

8MotylA.On Nationalisn and Fascism // WorldAffairs, 2013, - http://www.worldaffairsjournal.org/blog/alexander-j-motyl/nationalism-and-fascism-part-1.

9 Див. детальніше MotylA. OnNationalisnandFascism // WorldAffairs, 2013, - http://www.worldaffairsjournal.org/blog/alexander-j-motyl/nationalism-and-fascism-part-1: «Фашизм – вважає автор – також може проявлятися як ідеологія чи рух, група чи організація. Фашизм як ідеологія являє собою набір основних переконань, які обґрунтовують і заохочують фашизм як вид режиму, політичної системи, або держави, в той час як фашизм - рух, група чи організація - це є людський колектив, який поділяє фашистську ідеологію. Окремий індивід - фашист, очевидно, буде тим, хто вірить у таку ідеологію»

10 Див. GriffinR.The Nature of Fascism. - London, 1991, - P. 26 – 55, PayneS.The History of Faschism.1914 - 1945, - Madison, 1995. - Introduction

11Онацький Є.Фашизм і ми // Розбудованації. - 1929. - № 12 (24). - С. 397-401

12MotylA. On Nationalisn and Fascism

13 Див детальніше MotylA. On Nationalisn and Fascism- http://www.worldaffairsjournal.org/blog/alexander-j-motyl/nationalism-and-fascism-part-2 :

14 Відкидаючи популярне поняття ультра націоналізму, як порожнє і таке, що не відповідає вкладеному в нього змісту, О. Мотиль пояснює ступінь радикальності націоналістичного руху чи окремо взятого націоналіста тим, до якої політичної системи він більше тяжіє. Більш помірковані націоналісти вестимуть боротьбу в правовому полі, легально і конституційно, а анти демократи відповідно – неконституційно, нелегально, за допомогою змов, диверсій чи тероризму.Саме останніх, як зазначає дослідник, історіографія звикла плутати з фашистами.

15 Див.MotylA. On Nationalisn and Fascism.

16 Зайцев О.Інтерпретації фашизму в сучасній англо – американській історіографії // Україна Модерна, - №9, - 2005.

17 Детальніше про означення фашизму в історіографії див. Умланд А.Фашизминеофашизмвсравнении: западниепубликации 2004 – 2006гг. // АПН, - 2014; Leeden M.Universalfascism :thetheoryandpracticeofthefascistinternational, 1928-1936. - 1972. (автор обґрунтовує концепцію універсального світового фашизму), Fascism / edited byRogerGriffin. - 1995., . Griffin. R. The Nature of Fascism;Payne. S. The History of Faschism,1914 - 1945; тощо.

18 Див. детальніше: SugarP. FascismandNationalism // Motyl A. J. (ed.) EncyclopediaofNationalism. - SanDiego, 2001. P. 285-296.

19 Див. детальніше: GentileE.Thesacralisationofpolitics: Definitions, interpretationsandreflectionsonthequestionofsecularreligionandtotalitarianism // Iordachi C., NewYork, 2009. P. 257-289.

20 Див. праці R. Griffin. TheNatureofFascism, - London, - 1991; S. Payne. The History of Faschism, 1914 - 1945, - Madison - 1995

Каталог: sites -> default -> files -> attached
attached -> Рибкіна Марина
attached -> Худзік Марта
attached -> Шаповал Анастасія, студентка II курсу юридичного факультету ім. Тараса Шевченка національно-визвольний рух на смілянщині у 1917-1921 рр. Анотація
attached -> 4 курс, група «Б» антибільшовицьке повстання під керівництвом
attached -> Українська академія друкарства
attached -> Павлів Олег нпу ім. М. П. Драгоманова соціологія пошукувач зродився він великої години
attached -> Ідея понад життя, крізь простір І час: три покоління родини гордієвських — провідники українського визвольного руху
attached -> Паращук Людмила
attached -> Діяльність Хариті Кононенко в Рівному (1941-1943)
attached -> Куряча Марія


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2

Схожі:

Тема гітлеризму в публіцистиці ДмитраДонцова iconФашизму в публіцистиці Хемінгуея
Чичеріна І про Марселе Кашене, він бере інтерв'ю у Клемансо І в Муссоліні, розповідає про назрівання революції в Іспанії І про наближення...
Тема гітлеризму в публіцистиці ДмитраДонцова iconДокументалізм та образність у публіцистиці уласа самчука
Його літературні та публіцистичні твори часів другої світової війни відіграли велику роль в історії журналістики, оскільки українська...
Тема гітлеризму в публіцистиці ДмитраДонцова iconМовна презентація концепту «інновація» на матеріалі видань газети «День» «Екстракт 150»
«День» «Екстракт 150» та «Екстракт +200» сформовано загальну концепцію поняття інновації. Досліджено, якими лексичними засобами окреслюється...
Тема гітлеризму в публіцистиці ДмитраДонцова iconТема розвиток освіти та науки на українських землях
Тема традиційно-побутова культура та церковне життя в україні другої половини ХІХ ст
Тема гітлеризму в публіцистиці ДмитраДонцова iconТема жанри камерно-вокальної музики
Тема. Жанрова палітра музичного мистецтва. Е. Ґріг. Концерт для фортепіано з оркестром ля-мінор. «Шкільний корабель»
Тема гітлеризму в публіцистиці ДмитраДонцова iconОхріменко О. М. Тема: Т. Г. Шевченко
Тема: Т. Г. Шевченко – «духовний батько» українців, основоположник нової української літератури
Тема гітлеризму в публіцистиці ДмитраДонцова iconТема випуску
Тема випуску: розвиток інституту прийомної сім’Ї: огляд міжнародного та національного досвіду
Тема гітлеризму в публіцистиці ДмитраДонцова iconТема поняття, зміст, функції І виникнення культури
Тема 10. Теоретичні проблеми культури в працях російських мислителів XIX – поч. ХХ ст
Тема гітлеризму в публіцистиці ДмитраДонцова iconТема. Тема спадкоємності поколінь, вірності волелюбним традиціям народу, збереження світлої пам’яті про захисників І борців за волю рідної землі. Г. Могильницька «Цвіт неспалимий»

Тема гітлеризму в публіцистиці ДмитраДонцова iconТема кріпацтва в українській літературі активно розроблялась письменниками ще довго після офіційного його скасування
Творча діяльність П. Мирного, чи твори в які закладена тема «Лиха давнього й сьогочасного»


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка