Твори російського художника В. Сєрова в музеях України



Скачати 99,41 Kb.
Дата конвертації05.05.2018
Розмір99,41 Kb.

Сергій Побожій

Твори російського художника В. Сєрова в музеях України

Більшість живописної та графічної спадщини видатного російського художника Валентина Олександровича Сєрова (1865–1911) знаходиться в російських музеях. Та певна частина його творів зберігається в державних музейних зібраннях України.

Літо 1885 р. ознаменувалося для Сєрова тривалої закордонною поїздкою до Німеччини та Голландії. У листі до Ольги Трубникової від 8 вересня цього року він пояснює пропуск тижня занять в Академії мистецтв тим, що «писал в Москве портрет с одного испанца – певца, чудесная физиономия». Написання портрета Антоніо д’Андраде зайняло близько десяти днів. Артистична зовнішність співака привернула увагу молодого художника. Відкриваючи сєровську портретну галерею ця робота за своїми живописними якостями свідчить про вплив Веласкеса, Ван Дейка, Рембрандта і Тиціана. Вивчаючи техніку старих майстрів, Сєрова приваблює те, як світяться обличчя на «темних» портретах цих митців. Чи не це ми спостерігаємо і в портреті д’Андраде із Сумського обласного художнього музею ім. Н. Онацького ? Пізніше художник так прокоментував свої ранні портрети: «В первый раз я поставил перед собой задачу портрета, когда писал Милушу Мамонтову, во второй раз – когда хотелось передать смеющегося д’Андраде. Но Милуша была еще девочкой, а д’Андраде мало и плохо позировал, почему опять получился не портрет, а этюд» [5, c. 69].

Типово етюдного плану робота з цього ж музею – «Дворик. Віз». Подібні за сюжетами речі – не виняток у творчості художника. Цей етюд був написаний в період між січнем і березнем 1903 року. В цей час Сєров працює в Москві і Санкт-Петербурзі, звідки буває наїздами в Домотканово, де і була, швидше за все, написана ця робота, яка відрізняється щирістю і безпосередністю враження.

У Сумському художньо-історичному музеї в 20-х рр. ХХ ст. знаходився ще один твір Сєрова – «Портрет Волконської» (1903 ?). До цього – у зібранні київського колекціонера Оскара Гансена. Згодом, у середині 30-х рр. ХХ ст. він був переданий з Сум до Харкова і нині зберігається в Харківському художньому музеї. У цьому музеї знаходиться робота Сєрова пейзажного жанру «Ялинки» (1890). Твір експонувався на 2-й виставці журналу «Світ мистецтва» (1900, СПб.) та посмертній виставці Сєрова (1914). Сюжет для пейзажу був знайдений в Домотканово, яке обожнював художник і де бував там, починаючи з 1886 року.

Наприкінці життя Сєров створив етапні твори, які показали художника не тільки як продовжувача класичної традиції російського мистецтва, а й художника нового світовідчуття. До них, безумовно, відноситься «Викрадення Європи». Значна кількість ескізів і підготовчих малюнків на сюжет з античної міфології було виконано протягом 1909-10-х рр. Один з ранніх етюдів – «Гори» (картон, олія. 16,4х23,8; Харківський художній музей). Деяке здивування викликає назва твору. Насправді зображені не гори, а водна поверхня. На це вказує досить схематична композиція, в центрі якої ледве вгадувана фігура Європи. У той же час, плавні обриси означають не гірські схили, а хвилі, на тлі яких і розгортається дія сюжету. Цю деталь тонко підмітив В. Розанов: «Чудно представлено море: перед зрителем оно стоит горой /…/» [2, c. 472]. Цей прийом давав можливість показати складність у подоланні морської стихії. Великі окремі мазки на першому плані означають водні буруни, які видно і в пізніх варіантах композиції.

Справжнє відкриття чекає шанувальника мистецтва в Лебединському міському художньому музеї ім. Б. К. Руднєва. Це невеликий за розмірами, але надзвичайно красивий за живописом етюд Сєрова «Михайлівка». Етюд потрапив до музею з с. Михайлівка (нині Лебединського р-н, Сумської області), де знаходилася садиба графа В. Капніста. Знайомство Сєрова та графа відбулося, очевидно, під час написання художником групового портрета родини Олександра ІІІ, замовленого харківським дворянством. Граф Василь Олексійович Капніст (1838–1910) – предводитель Харківського губернського дворянства був не тільки ініціатором замовлення, але й надавав поради художнику з церемоніймейстерскої частини. Після цього Сєров написав декілька портретів членів капністовской родини : його дружини і доньок. У світлі цих фактів цілком логічною видається і поїздка митця з Харкова до Михайлівки. Отже, етюд був написаний між 1892 і 1895 рр. [7, с. 36].

Хати і сараї привертали увагу художника як неодмінний атрибут селянського життя. У пейзажному етюді Сєрова «На околиці села» (швидше за все, етюд написаний в Домотканово) з Севастопольського художнього музею ім. М. П. Крошицького (полотно на картоні, олія. 19,5х33,5) витримана міра світлого і темного, яка і створює гармонію твору. Закомпонований у горизонтальний формат «Портрет княжни С. Ф. Касаткіної-Ростовської (1905 (?), (Полотно, олія. 64,5х71) – не зовсім звичайне явище у творчості Сєрова. Подібний прийом – розташування фігури проти світла дає можливість розіграти красиві відносини кольору на другому плані. Цей портрет цікавий ще й тем, що в ньому наявний червоний колір. З ним, говорив Валентин Олександрович, потрібно бути надто обережним, інакше виникає дисонанс. У цьому музеї знаходяться також інші твори художника: «Натурник» (1880-ті рр.; полотно, олія. 75х69), «Дворик» (1896; полотно, олія. 22х43), «Хлопчик-натурник. Етюд » (1898; папір на картоні, гуаш. 54,5х37,7), « Вовк і пастухи » (1898; папір, офорт. 16х24).

Майстерність Сєрова проявилася і в техніці офорту. В одному з них майстер зобразив свого друга – гравера Василя Васильовича Мате (1856–1917). Один з відбитків знаходиться у Сімферопольському художньому музеї («Портрет В. В. Мате. 1896), інший – в Київському музеї російського мистецтва. Мистецтво В. Мате було високо оцінено художниками-сучасниками. «Дерзкий на академических собраниях, он никогда не унывал и был освежающей грозой академической рутины», – писав про нього І. Рєпін [3, с. 295].

Авторство етюду Сєрова «Вид через відкриті двері» (картон, олія. 27х29,5) переданого в 1953 р. з Державного Російського музею до Сімферопольського художньому музеї, піддається сумніву співробітниками останнього. У каталозі виставки митця у Державному Російському музеї (2005) цей твір значиться серед робіт Сєрова, які входили до цього музейного зібрання і авторство художника не піддається сумніву [8, с. 220].

У 1906 р. Сєров написав два портрети Єлизавети Олексіївни Красильщикової – представниці багатою московської купецької сім'ї, яка володіла бавовняною мануфактурою в Костромській губернії. Один з них – поколінний, у техніці олійного живопису знаходиться в Київському музеї російського мистецтва, інший – у техніці пастелі – у Краснодарському художньому музеї. Обидва вважаються незакінченими. У каталозі посмертної виставки художника, наприклад, зазначено : «233. Е. А. Красильщикова. Неоконченный портрет. Масло. (Собр. О. Ф. Серовой)» [6, c. 21].

У своїй книзі «Моє життя. Автомонографія» І. Грабар пояснює невдачі кількох портретів художника тим, що Сєров не завжди розумів конструктивні особливості моделі, наприклад, будови чола, а також тим, що до деяких портретів приступати доводилося без всякого захоплення, навіть з небажанням. До подібного роду невдалих творів історик мистецтва зараховує і портрет Красильщикової. Мені здається, це не так, або як казав Сєров: «То - да не то». Художник, можливо, закінчив портрет (для себе), написавши його в складній, незвичайній навіть для нього тональності. Поставлена художня проблема була ним вирішена, про що свідчить і підпис: «ВС 906», але для замовників – залишився незакінченим.

Аналіз київського портрета дозволяє зробити кілька висновків. По-перше, він виконаний не «злим» Сєровим, про що свідчить відсутність в ньому рис шаржування, сарказму або іронії. По-друге, прописане обличчя моделі контрастує з широко, у дусі шведського художника А. Цорна, трактованим вбранням. Вертикальний формат полотна суттєво ускладнив завдання, змусивши Сєрова вирішувати проблему аж ніяк не головну для нього – написання аксесуарів. По-третє, значення портрета полягає не в композиційних, а в колористичних якостях. Всього в Київському національному музеї російського мистецтва зберігається 24 роботи Сєрова.

Ще більш складне завдання поставив художник у портреті Маргарити Кирилівни Морозової, уродженої Мамонтової (1873–1958). У Дніпропетровському художньому музеї зберігається один з трьох варіантів портрета, що залишився незакінченим (1910; полотно, олія. 143х84).

Валентин Олександрович був частим гостем у Морозових і з усіх художників, за словами Маргарити Кирилівни, її чоловік «особливо любив Сєрова». У будинку Морозових збиралися філософи, поети, музиканти. Після смерті чоловіка вона стає повноправною господинею салону, на запрошення якої охоче відгукувалися і поважні професори і поети-декаденти. Андрій Бєлий, наприклад, зазначав, що, будучи безпорадною «в умении разобраться в течениях мысли, искусства, науки, общественности, Морозова обладала огромным умением мирить и приучать друг к другу вне ее салона непримиримых и неприрученных людей /…/» [1, с. 506].

У своїх спогадах М. Морозова пише, що вона «всегда немного побаивалась и смущалась Серова». Вона цінувала в ньому розум, правдивість і разом з тим відзначала відсутність фантазії і артистизму. На початку їхнього знайомства у М. Морозової не було бажання мати свій портрет пензля Сєрова, але згодом вона змінила своє рішення. Не будемо забувати, що художник тільки те і пише, що йому подобається, до чого його тягне, за словами О. Бенуа «душевна підказка».

Як «взяти» М. Морозову на портреті – важливе питання для Сєрова. Будучи видною жінкою, вона, тим не менш була натурою, яка піддавалася впливу і була в сумнівах. Відомо, що портрет був прокладений тільки в три сеанси. Про метод написання портрета вказувала у спогадах Маргарита Кирилівна: «Он начал писать, сделал несколько полотен какой-то импрессионистической манере, вроде точек или штрихов, причем говорил, что хочет меня изобразить так, чтобы я шла, говорила и улыбалась» [2, с. 266]. Цікаво, що з часом М. Морозова надала портрету втішну характеристику. Вже в кінці життя, слабо пам'ятаючи його, вона раптом заявила у своїх спогадах, що він «майже закінчений».

Але, безумовно, особистості цікаві, сильні і неординарні приваблювали художника. До таких можна віднести і Миколу Миколайовича Перцова (1855–?), портрет якого Валентин Олександрович написав у 1907 р. (папір, акварель, гуаш. 51,5х37; Херсонській художній музей ім. О. О. Шовкуненко). Виконаний в графічній техніці портрет дає уявлення про цю непересічну і енергійну людину. Він захоплювалася збиранням творів мистецтва. «Порядочный любитель художества», – ці слова звучать як комплімент з вуст В. Сєрова. Відомо, що в його зібранні була картина І. Левітана «Бурхливий день», а також твори старих майстрів. Разом з тим, це не заважало йому бути інженером шляхів сполучення, а в 1905–06 рр. видавати газету «Слово», політичний напрямок якої був неприйнятним для Сєрова. Знайомство М. Перцова і художника не переросло в дружні стосунки. Не виключено, що Сєров відчував до нього симпатію як до колекціонера, про що свідчать його слова: «/…/ кажется, у него имеются хорошие вещи» [4, с. 49].

У Херсонському художньому музеї зберігаються також малюнки Серова: «Нарцис» (1884; папір, графітний олівець. 31,8х46), «Вовк і журавель» (1895; папір, олівець. 26,5х42,2), «Натурниця на колінах» (1910; папір, свинцевий олівець. 29х23), а також декоративна композиція «Викрадення Європи» (1910; бісквіт. 24х43,5х20). «Детей он всегда писал особенно хорошо…», – вказувала в спогадах про Сєрова М. К. Морозова. У «Портреті дівчинки Гучкової» (1902; Миколаївський художній музей ім. В. В. Верещагіна) зображена одна з дочок представника відомого купецького роду, власника картинної галереї» Миколи Івановича Гучкова (1865–1935). Портрет В. М. Гучкової експонувався на виставці журналу «Світ мистецтва» (1902) в Санкт-Петербурзі, на посмертній виставці Сєрова в цьому ж місті. Є всі підстави вважати, що на виставці були показані портрети «двох дівчаток Гучкових» поряд з іншими творами художника. Тим часом, відгуки про ці та інші малюнки, вміщені в журналах і газетах в 1903 р. були протилежними.

Вибір комбінованої техніки, яка поєднувала сангіну та вугіль давало можливість Валентину Олександровичу використовувати контурний малюнок. Цей художній прийом дозволяв ніби імматеріалізувати натуру. У цьому портреті також спостерігаємо прагнення художника до узагальнення форм.

Одне з найкращих зібрань робіт Сєрова знаходиться в Одеському художньому музеї : «Портрет Сави Івановича Мамонтова» (1890; полотно, олія. 89,2х71,5), «Портрет Кононович» (1893; полотно, олія. 70,5х57,5), «Портрет Євгенії Леонідівни Алафузової, уродженої Добротворської» (1907-08; картон, олія. 48,5х54, овал), «Автопортрет» (1901; папір, гуаш. 49х35); «Петро І у Монплезирі» (1910-1911; папір, гуаш. 74,2х65,2).

Один з найбільш цікавих автопортретів Сєров написав у 1901 р. у техніці alla prima. Він являє собою приклад незавершеності твору, зведеного в художній метод. Тонкі спостереження про автопортрети взагалі та одеський зокрема зробив В. В. Розанов у статті «Сєров Валентин Олександрович на посмертній виставці» (1914). На його думку – це великий автопортрет, який тільки здається незакінченим, а насправді дивовижно закінчений. Безумовний інтерес представляє і композиція на історичну тематику «Петро І у Монплезирі» (1910–11). Два твори В. Сєрова (живопис і графіка) зберігаються також у Пархомівському історико-художньому музеї.

Всього автором статті виявлено 55 творів В. Сєрова в державних музеях України, які представляють всі жанри, в яких працював художник і відображають всі періоди його багатогранної творчості. Думається, що найкращим подарунком шанувальникам мистецтва до 150-річчя з дня народження Валентина Олександровича могла б стати виставка, де були б представлені твори російського художника з українських музеїв.

Література



  1. Белый А. Начало века. Воспоминания / А. Белый. В 3-х кн. Кн. 2. Подгот. текста и коммент. А. Лаврова. – М. : Художественная литература, 1990.

  2. Валентин Серов в воспоминаниях, дневниках и переписке современников / ред.-сост., авт. вст. ст., очерков о мемуаристах и комментариев И. С. Зильберштейн и В. А. Самков. Т. 2. – Л. : Изд-во «Художник РСФСР», 1971.

  3. Валентин Серов в переписке, интервью и документах : в 2 т. Т. 1 / сост. И. С. Зильберштейн, В. А. Самков. – Л. : Художник РСФСР, 1985.

  4. Валентин Серов в переписке, интервью и документах : в 2 т. Т. 2. / сост. И. С. Зильберштейн, В. А. Самков. – Л. : Художник РСФСР, 1989.

  5. Грабарь И. Валентин Александрович Серов. Жизнь и творчество. 1865–1911 / И. Грабарь. – М. : Искусство, 1965.

  6. Каталог посмертной выставки произведений В. А. Серова 1865– 1911. 2-е изд. – М. : [Типо-литография т-ва И. И. Кушнерев и К-о], 1914.

  7. Побожій С. І. Валентин Сєров і Сумщина / С. І. Побожій. – Суми : ВТД «Університетська книга», 2005.

  8. Русский музей приглашает : Валентин Александрович Серов. Живопись, графика из собрания Государственного Русского музея : альманах. Вып. 69. – СПб. : Palace Editions, 2005.

Каталог: jspui -> bitstream -> 123456789
123456789 -> Методичні вказівки для студентів всіх спеціальностей денної форми навчання Донецьк 2014 (477)
123456789 -> Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи студентів / [Укл. І. В. Ткаченко]; Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи нбу»
123456789 -> А. О. Ткаченко, І. В. Ткаченко створення І діяльність банківських установ на території україни: економіко–правовий аспект
123456789 -> Олег туляков


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Твори російського художника В. Сєрова в музеях України iconМетодичні рекомендації Роботу підготувала
Учитель. Діти, ви розглянули картину російського художника В. Хабарова, яка називається „Портрет дівчинки”
Твори російського художника В. Сєрова в музеях України icon8 клас Українська літературні диктант Усна народна творчість Асоціативний диктант
Прізвище відомого російського й українського художника-мариніста, що народився у Феодосії
Твори російського художника В. Сєрова в музеях України iconArt 14 Gallery спільно з Музеєм історії Києва та Інститутом проблем сучасного мистецтва нам україни
О. Шульдиженка, а його графічні «англійські» твори були вперше виставлені тільки після смерті художника, у часи перебудови. Навіть...
Твори російського художника В. Сєрова в музеях України iconМалієнко ю. Б., Сєрова г. В. Вчимося досліджувати (Досліджуємо історію України) Посібник курсу за вибором для профільних класів суспільно-гуманітарного напряму навчання
Розділ ІІ україна на початку ХХ ст. Вплив процесів модернізації на українське суспільство
Твори російського художника В. Сєрова в музеях України iconМистецька спадщина Шевченка-художника
Мета: ознайомити учнів з цікавими фактами біографії Т. Г. Шевченка-художника; розкрити багатий світ його душі, глибину почуттів;...
Твори російського художника В. Сєрова в музеях України iconЗа повідомленнями преси та неопублікованими матеріалами
Хк, художніх шкіл, вузів, а також художники. Проект реалізували на восьми площадках, де представлені більше 500 художніх робіт: у...
Твори російського художника В. Сєрова в музеях України iconУсний журнал до 200 річчя з дня народження поета І художника
Обладнання : Портрет Т. Г. Шевченка, твори поета, вишиті рушники, ілюстрації Т. Шевченка І про Шевченка, дитячі малюнки – ілюстрації...
Твори російського художника В. Сєрова в музеях України iconА. П. Гайдара Відділ інформаційних, довідково-бібліографічних послуг та краєзнавства
Тараса Григоровича Шевченка – поета, художника, мислителя, палкого патріота України
Твори російського художника В. Сєрова в музеях України icon«Вивчення епіграфічних колекцій у музеях»
Розшифровка єгипетських ієрогліфів, клинопису, микенскої писемності значно розширила в 19–20 ст область епіграфіки. Епіграфічні тексти...
Твори російського художника В. Сєрова в музеях України iconКонспект уроку з музичного мистецтва в 6 класі Тема. Музика як мова почуттів. С. Рахманінов блискучий майстер російського піанізму
Тема. Музика як мова почуттів. С. Рахманінов – блискучий майстер російського піанізму


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка