України для дітей Серія «Дитячі письменники України». Вип. Серію засновано 2009 р. Борис Комар: «Найдорожчий маєте скарб добру душу» Біобібліографічний нарис Київ 2013



Сторінка1/7
Дата конвертації23.06.2017
Розмір1,05 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7

Вул. Баумана, 60, м. Київ, 03190

Тел/факс: 400-65-87, тел. 400-05-01, 400-70-91

http://www.chl.kiev.ua

mail: lib@chl.kiev.ua

Міністерство культури України

Національна бібліотека України для дітей

Серія «Дитячі письменники України».

Вип. 4. Серію засновано 2009 р.




Борис Комар:

«Найдорожчий маєте скарб — добру душу»

Біобібліографічний нарис

Київ 2013

Міністерство культури України

Національна бібліотека України для дітей


Серія «Дитячі письменники України».

Вип. 4. Серію засновано 2009 р.



Борис Комар: «Найдорожчий маєте скарб — добру душу»
Біобібліографічний нарис

Київ 2013


УДК 016 : 82

ББК 91.9 : 83

К 63

Автори-укладачі Н. В. Загайна, О. М. Тімочка



Автор літературознавчої статті Н. П. Марченко, канд. іст. наук

Науковий редактор Н. О. Новікова, канд. пед. наук, доцент

Літературний редактор О. А. Решетняк

Відповідальна за випуск А. І. Гордієнко


Борис Комар: «Найдорожчий маєте скарб — добру душу» : біобібліогр. нарис / Нац. б-ка України для дітей ; авт.-уклад. Н. В. Загайна, О. М. Тімочка. — К., 2013. — 72 с. — (Серія «Дитячі письменники України» ; вип. 4).

Четвертий випуск біобібліографічного нарису з серії «Дитячі письменники України» присвячено відомому дитячому прозаїку Борисові Панасовичу Комару, лауреату літературної премії імені Лесі Українки.

Посібник містить огляд життя та творчості Б. Комара, підготовлений Н. П. Марченко; інтерв’ю О. Гавроша з Борисом Комаром, покажчики творів письменника та літератури про нього, додатки та допоміжні покажчики.

Видання адресовано літературознавцям, філологам, бібліотечним працівникам, студентам, усім шанувальникам творчості письменника.

© Національна бібліотека України для дітей, 2013



Від укладачів

Цінність і привабливість книжок Бориса Комара

саме в тому, що, до кінця переймаючись відчуттям

своїх юних героїв, він ставиться до них без поблажливості,

а з усією повагою і серйозністю, з великою вірою в те,

що в найтяжчих життєвих випробуваннях ці маленькі

громадяни викажуть взірці героїзму, твердості й незламності…

П. Загребельний

Біобібліографічний нарис «Борис Комар: «Найдорожчий маєте скарб — добру душу» із серії «Дитячі письменники України» присвячено одному з найпопулярніших дитячих прозаїків на теренах України. Творчість Бориса Панасовича Комара різноманітна за тематикою: давнє минуле України, війна з фашистами і героїзм дітей, краса рідної землі і щоденна праця дорослих і дітей, сім’я і традиції, а також про пригоди та фантастика.

Слово письменника мудре, морально-етичне, пізнавальне. Вийшло друком більше двадцяти збірок його повістей, оповідань, казок. Окремі твори опуб-ліковано в тематичних збірках, читанках, хрестоматіях та періодичних виданнях. У них автор переконує, що все найкраще, найлюдяніше закладається в дитинстві.

Борис Панасович Комар — лауреат літературної премії імені Лесі Українки, його нагороджено Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР, медалями імені А. С. Макаренка, Національної спілки письменників України та іншими за вагомий внесок у відродження духовності та особисті досягнення в літературній творчості.

На початку посібника вміщено огляд життя та творчості Б. П. Комара, підго-товлений книгознавцем і критиком Н. П. Марченко, та інтерв’ю письменника О. Гав-роша з Борисом Панасовичем. Бібліографічну частину видання представлено оди-надцятьма розділами: «Видання творів Б. П. Комара», «Публікації у збірниках», «Публікації у читанках, хрестоматіях та навчальних виданнях», «Публікації у періодичній пресі», «Іншомовні видання», «Б. П. Комар — перекладач», «Редагу-вання, упорядкування, літературна обробка Б. П. Комара», «Письменник про літературу, освіту та мистецтво», «Література про життя та творчість Б. П. Комара», «Методичні та бібліографічні матеріали за творами письменника», «Web-бібліографія». Матеріали у розділах подано в хронологічному порядку, у межах року — в абетковому порядку авторів і назв. Рецензії на твори подано після їхнього бібліографічного опису.

Допоміжний апарат посібника складається з іменного покажчика, покажчика художників-ілюстраторів, списку видавництв, в яких надруковано твори Б. П. Ко-мара та списку періодичних видань, у яких надруковано твори Б. П. Комара.

Основними джерелами добору літератури були державні літописи книг, журнальних статей, рецензій, каталоги і картотеки Національної бібліотеки України для дітей, Національної парламентської бібліотеки України, Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, частково особистий архів Б. П. Комара. Хронологічні рамки добору 1951 рік — серпень 2013 р.

Укладачі висловлюють щиру подяку Борису Панасовичу Комару та його дружині Зої Дмитрівні за допомогу у підготовці бібліографічного посібника.



Есенція людяності

(Нарис життя і творчості Бориса Комара)


«Це цілком реалістична література без будь-яких навмисних, надуманих, принесених із книжної традиції домішок».

Валентин Бичко

«Щиру душу автора, рідкісну делікатність у зв‘язках зі своїми героями відчуваєш у всіх творах, що написав Борис Комар».

Анатолій Скрипник

Доля справжнього творця найщиріше та вичерпно відображена не так у його людських переживаннях, виборі та вчинках, як у творах. У Бориса Комара написаного та видрукуваного «…не так уже й багато, та різножанровість і різнотем‘я вражають: від милих, симпатичних збірок оповідань «Уперте теля», «Босонога ватага» до історичної повісті «Векша», а далі до художньо-документального «Поворотного круга» й ліричних «Диваків», до фантасти-ного «Мандрівного вулкана» і хитрувато-мудрих оповідок «Бджолиного меду»…» [7]. Таким — безмежно розмаїтим, але формально легко осяжним — бачиться письменник у творчості. Так само ясним і зрозумілим, насправді «ближнім» є він у житті: «…невелемовний, хоча й завжди охочий до товарис-тва. Не гоноровитий, хоча й має чим пишатися. Щасливий, що написав кілька гарних книжок і перекладали їх у різних краях на різні мови. Не заздрісний до колег-ровесників… Важкої літературної праці ніколи не боявся, бо умів і досі вміє роздаровувати власний письменницький час іншим людям — багато перекладав з інших мов, багато редагував чужих творів, працюючи в редакціях і видавництвах… він старший, але з ним буває легко, як із ровесником, хіба що мудрішим, та, трапляється, і легковажнішим… Він посивів давно і передчасно, але не старіє — можливо, ще й не час…» [22, c. 168].

Витоки такої органічної творчої та життєвої прозорості феномену Бориса Комара бачаться мені в ясному, чітко усвідомленому письменником змалечку прадавньому кодексі «простої» людини, суть якого точно передана словами діда Артема з повісті «Диваки»: «…Нема в нашому роді ні лежнів, ні злодіїв, ні облудників. Жоден не вбивав, не крав і не ошукував. Не грішні ми перед людьми і перед землею. Не багатіли на чужому лихові, ніколи не скупилися допомогти бідакові, хоч і самі були не з багатих. Усе, що в нас є, надбали своїми руками… Та найдорожчий маєте скарб — добру душу».

Завдячуючи цьому «простому» кодексові «звичайної» людини світ героїв Б. Комара ніколи не маліє ні духовно, ні художньо. Бо повсякчас це світ «маленьких людей» у найвищому сенсі цього слова, світ невмирущих «мурашок Всесвіту», щоденним трудом яких зводиться вся велична споруда світобудови.

Ще більшої художньої цілісності етичній концепції митця надає те, що герої та читачі усіх його текстів без винятку теж виключно «маленькі» — діти. Відтак, світ, який він нам відкриває, «…побачений, як правило, дитячими очима, — у всій безпосередності зв‘язків та переплетінь, у своєрідності поцінувань, несподіваності зіставлень, штрихів, деталей…» [25]. Це, за влучним висловом В. Моренця, — «світ у зав‘язі» [15], світ-засновок, із «малості» якого вічно й невпинно «росте» великий «дорослий» світ.

Борис Комар — неперевершений майстер змалювання есенції людяності у дитині. Делікатно й виразно він торкається самої суті дитячого як концентро-ваного вираження людського й відтворює його у словах, здатних ясно й просто донести цей Дух Творця до кожного — маленького, зрослого чи вже й зрілого.

Його книжки були й залишаються першими. Як зазначає О. Єфімов: «Ними не просто заповнюють час, з ними ростуть духовно. Поволі й непомітно. Без наказовості й дидактичності. З цих книжок до юної людини в ранньому віці приходить доброта і чесність, розуміння, що є правда і що існує підлість. Бо хороша книжка — це завжди і товариш, і порадник, і екзаменатор, і можливість подивитися на себе збоку… Його читач — від тендітного первачка до вусатого десятикласника — спілкуючись з героями книжок, сам того не відчуваючи, проходить і школу життя, і випробування на сприйняття закладених у них головних чеснот нашого народу» [7].

Самого письменника доля з дитинства примусила пройти і складну життєву школу, і тяжкі випробування на вірність закладеним із пуп‘янка в серце народним ідеалам. Народився він 5 травня 1928 р. на Полтавщині поблизу Хорола у селі Хвощівка, яке зринуло в творчості Б. Комара уже як Лепехівка.

Батько Бориса — Панас Сидорович упродовж усього життя був людиною «видною» в полтавській глибинці. Чого на той час вартувало одне те, що чоловікові випало у 1917 р. у Петрограді бачитися із «самим Леніним»! А ще був він солдатським депутатом на I Всеросійському з‘їзді рад, привіз додому повну скриню більшовицької літератури, а згодом закликав односельчан до колекти-візації та першим очолив новостворений колгосп, бо мудро зважив, чим закінчиться для простих людей «розходження з лінією партії»… Та після жахіть Голодомору полишив громадське громаді, опанував «сродну» собі працю ветеринара, а всі сили й талант віддав правічному втаємниченому труду травника. Таким його і запам‘ятали люди — цілителем і оповідачем, мудрагелем і умільцем… А ще був Панас Сидорович однолюбом, який звікував вік у клопотах про дітей та людей, коли мати письменника — Євдокія Платонівна — пішла з життя в розквіті сил (у травні 1943 р. її вбило біля ставка блискавкою, коли кинулася рятувати від зливи гусенят). Була вона теж жінкою незвичайною. Одне те, що наспіваних нею давніх українських пісень не зафіксували згодом ніде інде, свідчить, що в цьому роду здавна берегли певну древню традицію. Знала вона також безліч казок та всіляких примовок і прислів‘їв. Тому й не дивно, що Борис змалку записував від мами усе почуте. Жаль тільки, що ті перші його «зшитки» сусід перевів на самокрутки… Зате залишилися його перші щоденники, в яких наївно, й від того ще більш нагло й дико, проступає живе обличчя німецької окупації та повоєнних років. Значною мірою саме ці особисті підліткові записи дали змогу авторові в подальшому відтворити у текстах не дорослі спогади дитинства, а кришталеву первісність свіжого дитячого погляду.

Обоє батьків Бориса мали чотирикласну освіту, шанували знання та прагнули, аби Борис і обидві його сестри мали змогу вивчитися. Відтак, за рік по смерті матері, закінчивши Хвощівську семирічку, хлопець не пішов як більшість його ровесників на «свої хліби», а подав документи до Кременчуцького залізничного технікуму. Та сталася трагедія — випадково Борисові трофейною запальничкою відірвало пальці на правиці. Про кар‘єру залізничника вже не йшлося… Підліток надумав був задля заробітку грати у потягах на гармошці, та батько наполіг, аби йшов до Хорольської середньої школи, а згодом — на підготовчі курси Харківського ветеринарного інституту. Але у 1946 р., обираючи власну долю, Борис усе ж дослухався до поклику свого серця і вступив на українське відділення філологічного факультету Харківського державного університету. За рік перевівся до Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, який закінчив 1951 р.

На той час молодий перспективний філолог уже рік як працював редактором відділу дитячої літератури видавництва ЦК ЛКСМУ «Молодь». Власне, редагувати (як, зрештою, й віршувати та писати фейлетони) Борис почав ще у Хворостівській семирічці, де випускав стіннівку. У студентські роки, багато читаючи, вправляючись у написанні власних творів і редагуванні чужих, спілкуючись із видатними майстрами, Борис Комар поступово опановує тонку та відповідальну техніку філігранного володіння словом.

Однією з перших книжок, яку довелося йому редагувати, стали «Мої приятелі» І. Сенченка (К. : Молодь, 1951). Згодом Борис Опанасович, уже будучи знаним редактором і відомим письменником, знайде сили на «добре сподвижництво в пропаганді неопублікованого Івана Сенченка» [7]. Його трудом і зусиллями побачать світ «Київські» та «Червоноградські оповідки» тощо, у «Веселці» вийдуть твори І. Сенченка для дітей («Діамантовий берег», «Мандрівна квітка», 1991 р.).

Та на початку свого редакторського шляху Борис Опанасович не лише мав нагоду редагувати такі перлини української дитячої класики як «Грицева шкільна наука» І. Франка (К. : Молодь, 1952), а й сам дебютував як прозаїк у заснованому видавництвом «Молодь» альманасі творів для дітей молодих радянських письменників України «Ранок» (котрий, до речі, редагували на той час такі визнані майстри як М. Стельмах і Г. Ігнатенко). У випуску 1951 р. було вміщене оповідання Б. Комара «Найкращий подарунок» (нині знане в доопрацьованому варіанті під назвою «Міст»), а в 1952 р., — оповідання «Тарас». Тоді само з‘явився і перший перекладений іншою мовою (російською) твір початківця — оповідання «Открытая дверь» у всесоюзному виданні «Юный ленинец». Згодом російською були перекладені всі кращі твори Б. Комара. Чимало з оповідань письменника зазвучали також вірменською, казахською, латвійською та литовською мовами. Але те все буде згодом. А в 1953 р. Б. Комар посів посаду завідувача відділу літератури та публіцистики журналу «Зміна» (згодом — «Ранок»). Але за рік, 1954 р., одружившись із Зоєю Новак, очолив відділ прози журналу «Дніпро» (де працював із незначною перервою до 1967 р.) та активно долучився до перекладацької діяльності, яку ніколи більше не полишав. Його перу належить низка прозових перекладів із азербайджанської, чуваської, естонської, казахської та, насамперед, російської та білоруської мов. Водночас, власні твори Б. Комара почали друкувати провідні українські часописи. Що початкуючий автор відразу взяв високу планку доводить той факт, що вперше опубліковані у 1955 р. оповідання — «Батько» (ж. «Дніпро») та «Вареники» (ж. «Дошкільне виховання») — і досі активно використовуються в шкільній практиці та торкають серця все нових і нових поколінь маленьких читачів.

У 1956 р. в періодиці з‘являється низка оповідань прозаїка, видавництво «Молодь» друкує першу збірку для дітей «Незвичайне полювання», до якої увійшли десять творів, стисла біографічна довідка та портрет письменника. Книжечка була проілюстрована М. Прокопенком у традиційному для того часу соцреалістичному дусі. Слід наголосити, що історії та герої цієї збірки з часом стали засновком однієї з найбільш знаних «зрілих» книжок Б. Комара «Ключі» (в остаточній редакції — «Диваки»). Зокрема, саме тут читач вперше стикається з молодою вчителькою Валентиною Михайлівною та її непростими вихованцями Миколою та Петьком («Камінець»), драматичними взаєминами між сином-школярем і батьком-пияком («Батько»), напруженою борнею друзів-лижників між собою і з самим собою («Переможець»), спровокованою дорослими черствістю дитячої душі («Ковзанка») тощо.

Дебют Б. Комара був помічений і прихильно прийнятий критикою. Передусім відзначалося прагнення автора «сміливо показувати життя в усій його складності», його намагання навіть в оповіданнях із «яскраво вираженою педагогічною настановою» уникати сухого моралізування, доносячи ідею твору до маленького читача «через образ і картину», а також те, що «…молодий автор непогано розуміється на психології дітей, уміє влучно підмічати і правдиво відображати характерні особливості їх поведінки…» [5]. Водночас, рецензенти вказували на чималі недоробки та слабкі місця в творах Б. Комара.

Більше як за півстоліття по тому В. Костюченко, аналізуючи першу збірку Б. Комара, визнає, що прозаїк, хоч і «…продемонстрував у ній вміння оповідати, творити історії, підмічати особливості дитячої поведінки», не уник ілюстративності: «Автор будь-що хоче відповісти на питання, що таке «злякатися звіра», «не розгубитися», «палати від сорому» та що таке зробити доброго для друга, щоб потім усього-на-всього «хлопці йшли поруч». На жаль, далі цієї фіксації миттєвостей автор не йде. Тому й позиція його не набирала широкого звучання» [10, c. 217].

У наступні роки Борис Опанасович упорядковує низку продиктованих тогочасними ідеологічними запитами збірок для новоствореного Дитвидаву УРСР. Слід зазначити, що як упорядник Б. Комар створив декілька насправді «знакових» для кількох поколінь взірцевих українських радянських видань для дітей зразка збірки віршів, оповідань і спогадів про Леніна «Найдорожчий друг»1. Водночас, він упорядковує ґрунтовну (більше двохсот сторінок!) збірку гумористичних творів українських радянських письменників для дітей «Весела книжка» (К. : Молодь, 1956), переказує для дітей низку українських народних казок для збірника «Як дядько чорта дурив» (К. : Дитвидав УРСР, 1963) тощо.

У 1958 р. Борис Комар стає членом Спілки письменників України та видає у Дитвидаві УРСР збірку оповідань «Босонога ватага» із напрочуд динамічними та виразними малюнками Ю. Митрохіна. Чотирнадцять оповідань цієї книжки (зокрема, «Мені!», «Проханий», «Пшоняна каша» та ін.) стали засновком до появи повісті у новелах «Бджолиний мед» (1981 р.).

За рік письменник отримує свою першу державну відзнаку — диплом другого ступеня Державного комітету по радіомовленню і телебаченню при Раді Міністрів СРСР і Президії ЦК Профспілки працівників культури за музичну радіоком-позицію «Гуцульська легенда». Натомість, сам Борис Опанасович раптом поринає в стихію далекої минувшини, творячи дивовижне й досі п‘янке та захопливе полотно своєї історико-пригодницької повісті для дітей «Векша» (1960 р.).

Наступні роки письменник переосмислює перші прозові спроби, доопрацьовуючи та синтезуючи їх у художню цілісність повісті «Ключі» (1962 р.), що набуває остаточно вигляду лише за десятиліття по тому у 1974 р. під назвою «Диваки». Водночас, одна за одною виходять у світ прозові збірки Б. Комара — «В листопадову ніч» (К. : Дитвидав УРСР, 1963), «Як горобець переміг Наталочку» (К. : Веселка, 1964), «Проханий» і «Весела дорога» (К. : Веселка, 1966), «Не наробився» (К. : Веселка, 1967), його твори часто включають до розмаїтих збірок. Цікаво, що тогочасні маленькі читачі далеко незавжди сприймали оповідання Б. Комара під тим самим кутом зору, що і їхні батьки. Такий свіжий погляд на збірочку «Як горобець переміг Наталочку» засвідчує відгук А. Педан «Як малята перемогли автора» в «Літературній Україні» (1965 р.). Порівнюючи письменницьку концепцію з дитячою, автор доводить, що далеко не всі «очевидні» письменнику істини так само зрозумілі й прийнятні для читача. Зокрема, незгоду викликає заголовне оповідання книжки, далеко неоднозначною видається дітям ситуація в оповіданнях «Деревце» та «Проханий» тощо [18].

У 1966-1969 рр. Борис Комар працює старшим редактором видавництва «Дніпро», з 1969 р. — заступником головного редактора видавництва «Молодь», а в 1980-1982 рр. — у видавництві «Радянський письменник». Саме у цей час найбільш повно і багатогранно розкрився його редакторський талант. Свідченням майстерності Комара-редактора є славнозвісні «Мальви» Р. Іваничука, «Лебедина зграя» та «Зелені млини» В. Земляка, «Україна в огні» О. Довженка.

Тоді само письменник нарешті доторкається незагойної для душі теми війни. У 1969 р. з‘являється документальна повість «Поворотний круг», що дала йому змогу опосередковано, приховавши власні спогади за реальністю своїх героїв, розповісти гірку правду окупаційних буднів Полтавщини. Відразу по тому в літературному записі Б. Комара виходять спогади колишнього в‘язня концтабору Бухенвальд Є. Ніколашина «Стежка, знайдена у пітьмі» (К. : Веселка, 1972)2. Та власний творчий потенціал письменника все ще зосереджується навколо теми шкільного дитинства: він завершує роботу над повістю «Диваки» (К. : Веселка, 1974), формує як художню цілісність повість в оповіданнях «Бджолиний мед» (К. : Веселка, 1976).

У 1978 р., до піввікового ювілею, митця нагороджено Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР. «Веселка» підготувала збірку кращих творів письменника «Диваки. Поворотний круг. Векша. Оповідання» із піднесеною передмовою П. Загребельного та лаконічними експресивними ілюстраціями Г. Зубковського. Схвально відгукнулися на появу книжки критики. Зокрема, М. Славинський наголошує, що художня місія Б. Комара у тому, що дітям він «…показує, якими вони є і якими будуть…», а дорослим «…нагадує, якими вони були колись» та «прилучає до особливостей дитячого світосприйняття, їхніх поглядів на життєві цінності» [25].

У цьому ж ювілейному 1978 р. почала давати реальні плоди «титанічна праця Б. Комара по упорядкуванню спадщини незабутнього Василя Земляка» [7] — входить ґрунтовна добірка підготовлених Борисом Опанасовичем текстів письменника «Чарівний кінь» зі вступним словом М. Зарудного. Згодом зусиллями Б. Комара до читача приходить епістолярій В. Земляка, його вікопомні романи «Лебедина зграя» та «Зелені млини» (К. : Дніпро, 1984) та інші твори.

У 1979 р. Бориса Комара висувають на здобуття премії імені Лесі Українки. Грунтовні розвідки про творчий доробок прозаїка друкують М. Мар’янівський («Літературна Україна»), М. Слабошпицький («Радянська освіта»), М. Славинський («Друг читача»). Та високе звання Лауреата письменник здобув лише у 1984 р., коли до читача прийшли фантастична повість «Мандрівний вулкан» (К. : Веселка, 1980) і документальна — «Дорога через пекло» (К. : Веселка, 1982), а доробок Б. Комара був високо поцінований В. Бичком і В. Моренцем на шпальтах «Літературної України» та в профільному щорічнику літературно-критичних статей про дитячу літературу «Література. Діти. Час».

У 1988 р. до шістдесятиліття Б. Комара «Веселка» видала двотомник письменника «Вибрані твори» із ґрунтовною передмовою В. Моренця. Глибокими вдумливими статтями вітали ювіляра колеги по перу та критики.

У подальшому й досі відомості про долю та творчий доробок Бориса Комара входять фактично до всіх літературних енциклопедій, довідників і хрестоматій (поряд із низкою творів письменника). Його твори активно досліджуються вченими (О. Будугай, Н. Сидоренко та ін.). Письменник нагороджений медаллю «Почесна відзнака» Національної спілки письменників України за вагомий внесок у відродження духовності та особисті досягнення в літературній творчості (2006 р.), ювілейною медаллю «65 лет победы в Великой Отечественной войне» (2010 р.) Та найважливіше, як засвідчує давня й щира шанувальниця таланту Б. Комара, відомий педагог і дослідниця дитячої літератури А. Мовчун: «Борис Комар — людина чуйна, вразлива він тонко реагує на красу, сповідує естетику людських стосунків. Навіть у зрілому віці письменник зберіг щось дитяче, безпосереднє» [14, c. 53].
***

За словами В. Костюченка, у своєму розвитку Б. Комар «…еволюціонував від окремих фактів і вчинків (у перших творах) до узагальнення: типових характерів, типових обставин, проблем широкого громадянського звучання. Випробував себе як реаліст у жанрі оповідання, казки, повісті з історичного минулого» [10, c. 221]. Тематично доробок прозаїка теж досить розмаїтий. Він пише твори, присвячені проблемам школи і дитинства та подіям Другої світової війни, далекому минулому і сьогочасним фантастичним пригодам.

Найширше у творчості Б. Комара представлена тема школи та дитинства, що здавна має потужну традицію в українській дитячій літературі (від І. Франка і С. Васильченка до В. Нестайка та Н. Бічуї).

Автор знаходить у цьому різноплановому багатоголоссі власне звучання шляхом невпинного доопрацювання вже створеного та накопичення й примноження набутого досвіду. Поступово розрізнені образи й сюжети, хаотично вихоплені письменником із життя дітей у різний час та зафіксовані в окремих оповіданнях, зливаються у його уяві в стрункі цілісні художні системи, поєднані спільністю етичної та дидактичної концепції автора та, формально, — оповідачем. На думку В. Костюченка: «…письменник поступово від опису миттєвостей прийшов до широких суспільних узагальнень. Його герої навчилися помічати зло і вже знають, як протистояти йому» [10, c. 219]. Таким чином, збірка оповідань «Незвичайне полювання» (1956 р.), обростаючи все новими оповідями поступово формує повість «Ключі» (1962 р.), що згодом трансформується у повість «Диваки» (1974 р.), а збірочка оповідань для малят «Босонога ватага» (1958 р.), «добравши» низку оповідей та поєднавши їх фігурою оповідача перетворюється на повість «Бджолиний мед та ще


Каталог: doc
doc -> Адам міцкевич (1798—1855)
doc -> Урок позакласного читання в 2 класі за повістю-казкою В. Нестайка
doc -> Дубовенко Ірина Володимирівна, Скремінська Світлана Миколаївна, класні керівники днз «Житомирське вище професійне технологічне училище»
doc -> Конспект уроку української літератури у 9 класі Мистецтво бачити слово. Візуальна (зорова) поезія сьогодні
doc -> Куп’янська гімназія №1 Куп’янської міської ради Харківської області мій рідний край – моя земля
doc -> Остроградський Михайло Васильович


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

України для дітей Серія «Дитячі письменники України». Вип. Серію засновано 2009 р. Борис Комар: «Найдорожчий маєте скарб добру душу» Біобібліографічний нарис Київ 2013 iconІнформаційний вісник 4 (32) 2009 Київ 2009 ббк 78. 34(4Укр) б 59 Бібліосвіт
Бібліосвіт : інформ вісн. – Вип. 4 (32) 2009 / [редкол. Г. Саприкін (голов ред.), Т. Сопова (відп ред.), С. Чачко, Т. Якушко]; дз...
України для дітей Серія «Дитячі письменники України». Вип. Серію засновано 2009 р. Борис Комар: «Найдорожчий маєте скарб добру душу» Біобібліографічний нарис Київ 2013 iconМіністерство культури України Національна бібліотека України для дітей Серія «Лауреати премії імені Лесі Українки»
Дотепні та повчальні вірші Григорія Фальковича : бібліогр пам’ятка для читачів дошк та мол шк віку / Нац б-ка Україна для дітей;...
України для дітей Серія «Дитячі письменники України». Вип. Серію засновано 2009 р. Борис Комар: «Найдорожчий маєте скарб добру душу» Біобібліографічний нарис Київ 2013 icon«мій іскренний друже…» ( до 200-річчя від дня народження) Біобібліографічний нарис Київ, 2008 Біобібліографічний нарис «Мій іскренний друже»
Біобібліографічний нарис «Мій іскренний друже» присвячений 200-річному ювілею знакової постаті української культури Івана Максимовича...
України для дітей Серія «Дитячі письменники України». Вип. Серію засновано 2009 р. Борис Комар: «Найдорожчий маєте скарб добру душу» Біобібліографічний нарис Київ 2013 iconВидавнича діяльність державної та обласних бібліотек україни для юнацтва бібліографічний покажчик Випуск 9 Київ 2009
Видавнича діяльність державної та обласних бібліотек України для юнацтва : бібліогр покажч. – Вип. 9 / [уклад. Ю. Ворона]; дз «Держ...
України для дітей Серія «Дитячі письменники України». Вип. Серію засновано 2009 р. Борис Комар: «Найдорожчий маєте скарб добру душу» Біобібліографічний нарис Київ 2013 iconСерія «академіки напн україни» випуск 19 микола самійлович вашуленко мовознавець, учений, методист біобібліографічний покажчик київ 2011

України для дітей Серія «Дитячі письменники України». Вип. Серію засновано 2009 р. Борис Комар: «Найдорожчий маєте скарб добру душу» Біобібліографічний нарис Київ 2013 iconСоціологічний бюлетень. Вип. 23 Київ 2012
Бібліотека, книга, комп’ютер, читання: орієнтації підлітків : соціол бюл. Вип. 23 / держ закл. «Нац б-ка України для дітей»; авт...
України для дітей Серія «Дитячі письменники України». Вип. Серію засновано 2009 р. Борис Комар: «Найдорожчий маєте скарб добру душу» Біобібліографічний нарис Київ 2013 iconСоціологічний бюлетень. Вип. 21 Київ 2011
Бібліотека, книга, комп’ютер, читання: орієнтації підлітків : соціол бюл. Вип. 1 / Держ закл. «Нац б-ка України для дітей»; авт уклад....
України для дітей Серія «Дитячі письменники України». Вип. Серію засновано 2009 р. Борис Комар: «Найдорожчий маєте скарб добру душу» Біобібліографічний нарис Київ 2013 iconБіобібліографічний нарис
Корнія Чуковського: ( до 130-річчя від дня народж та 30-річчя присвоєння б-ці №8 імені письм.): біобібліогр нарис / цбс поділ р-ну...
України для дітей Серія «Дитячі письменники України». Вип. Серію засновано 2009 р. Борис Комар: «Найдорожчий маєте скарб добру душу» Біобібліографічний нарис Київ 2013 iconСерія «Імениті письменники сучасної України»; вип. 1). Від упорядників
Юрій Андрухович : біобібліогр покажч. / уклад.: А. Вінницька, Є. Руденко; ред. Л. Голубенко; Миколаїв обл універс наук б-ка ім. О....
України для дітей Серія «Дитячі письменники України». Вип. Серію засновано 2009 р. Борис Комар: «Найдорожчий маєте скарб добру душу» Біобібліографічний нарис Київ 2013 iconНаціональна бібліотека України для дітей
Лицар краси, совісті І честі : до 80-річчя від дня народж. В. С. Близнеця : інформ бібліогр список для організаторів дит читання...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка