Виховна година до Дня вшанування героїв Небесної Сотні Мета



Скачати 124,84 Kb.
Дата конвертації22.10.2017
Розмір124,84 Kb.
#14191

Виховна година до Дня вшанування героїв Небесної Сотні

Мета: познайомити школярів із історичним та суспільним значенням Революції гідності, короткими життєписами деяких героїв Небесної Сотні, розкрити суть подвигу Небесної Сотні, вшанувати героїзм українських захисників і тих, які полягли, і тих, які сьогодні зі зброєю в руках захищають суверенітет України.

11-го лютого 2015-го року, Указом Президента України № 69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні» в країні встановлено особливий пам’ятний день - «День Героїв Небесної Сотні», який відзначається тепер щорічно 20-го лютого.

У цьому документі сказано: «На підтримку ініціатив громадськості та з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України».

Відео «Воины света»

Революція гідності або ж Єврореволюція, Євромайдан проходила с листопада 2013 по лютий 2014. Чому ж днем пам’яті героїв Небесної Сотні стало 20 лютого? Бо саме у цей день силові структури вперше відкрито стали застосовувати справжню зброю проти учасників революції. Рівно рік назад у Києві загинуло 67 людей, яких підступно вбивали, не даючи жодного шансу.

Сотня історій, сотня людських життів, сотня нових зірочок на українському небосхилі, сотня героїв! Сьогодні ми поговоримо про декого з них, але згадаємо всіх, бо не маємо права забувати! Ще не скоро висохнуть сльози матерів , які  втратили своїх Героїв. Оплакує Героїв Небесної сотні  вся українська спільнота… Ми повинні завжди пам’ятати про цих мужніх людей, які не боялись померти за Україну…Пам’ятати і розповідати  про них.  На прикладі Героїв Небесної Сотні маємо виховувати наступні покоління

Героям Небесної Сотні


Як журавлі , що ринули у небо,Покинувши цей грішний світ
Лишили по собі кривавий, Та героїчний слід…

Вони не думали, що буде Не думали про щастя чи добро.


Вони ішли..Ішли назустріч смерті,  І страху зовсім не було.

Небесна Сотня- герої незборені, Найкращі , найвідважніші  сини,


Яскравим сяйвом в небі засвітились, Щоб інші  мріяли, любили і жили…

Минають дні і ночі - та назавжди Калейдоскоп кривавий, невблаганний,

Я бачу ті обдиччя і ті очі Тих хлопчиків, що згинули за нас з тобою на Майдані

Допоки житиму, я пам'ятати буду Жінок із надписом на грудях "Мама"

І закатованого Юрія Вербицького Й слова пророчії Сергія Нігояна.

Допоки житиму, в вухах стояти буде Той дзвін церков, що душу рве на клапті,

І "Отче наш" останній перед штурмом І плач безсилий дівчини у білому халаті

Назавжди закарбується у генах І світлий чуб Войтовича Назарка

І образ чистий Гурика Романа І дівчинки трьохрічної, що залишилася без батька

Чи то Господь нам шле такі випробування По аналогії із власним Сином?

Та нація безстрашна не вмирає, На заздрість ворогам збудуєм Україну!

Мазуренко Павло Анатолійович. Народився 02.12.1971 на Житомирщині, згодом сім'я переїхала до Сакського району Криму.1989-1995 навчання на Радіотехнічному факультеті КПІ.Працював у Києві інженером-програмістом, одружений, сину 9 років. Відвідував мітинг на Євромайдан Був дуже жорстоко побитий невідомими (з його слів 5 чоловік у амуніції «Беркута»), за обвинуваченнями в участі на мітингу Євромайдану . Відбулось це 18 грудня біля торговельного центру «Квадрат», що на вулиці Гната Юри, приблизно о 18.00 вечора. 20 грудня відмовився від госпіталізації швидкою допомогою. Помер 22 грудня в реанімації Київської міської клінічної лікарні № 12 віддвосторонньої пневмонії за висновком судовомедичної експертизи. Похований на цвинтарі у м. Вишневе Київської обл.

НігоянСергій, один з охоронців Майдану, був вірменином, громадянином України. Народився і жив у селі Березнуватівка Солонянського району Дніпропетровської області. Був єдиною дитиною в сім’ї. Його родина переїхала до України, рятуючись від війни у Нагорному Карабасі. Займався легкою атлетикою та східними єдиноборствами, навчався в Дніпродзержинському коледжі фізичного виховання. У житті був спокійним і справедливим. Хотів стати актором. Був патріотом України та Вірменії.

На Євромайдан приїхав 8 грудня 2013 року, бо «зрозумів, що повинен бути за Майдан». Був охоронцем. Його вбили близько шостої години ранку 22 січня 2014 року – отримав три вогнепальних поранення свинцевою картеччю в шию, голову і груди під час подій біля стадіону «Динамо» на вулиці Грушевського у місті Києві.

26 січня під гімн України його поховали на сільському кладовищі його рідного села Березнуватівки.

Нігояну Сергію було 20 років…



Вербицький Юрій, Кати викрали Юрія Вербицького 21 січня просто зі столичної лікарні, куди він звернувся з важким пораненням ока. А вже наступного дня, 22 січня, тіло Юрія знайшли лісники під Києвом, в околицях села Гнідин. Юрій -- з родини відомих науковців, тож, як і вони, став сейсмологом, кандидат фізико-математичних наук. А ще він був альпіністом. "Якщо такі закони, то – по Україні", -- такою була реакція Юрія Вербицького на прийняті 16 січня "диктаторськi закони", -- згадують близькі Героя. Щоб поїхати до Києва, Юрій написав заяву на відпустку за власний рахунок. Причину вказав, як є: участь у мирній акції протесту -- за майбутнє України. Він часто підходив до "беркутівців". Пояснював: люди на майдані – мирні. Стоять за те, аби були справедливими суди, міліція. Аби законів нелюдських не приймали. Він просив їх не стріляти в людей... Юрій Вербицький виїхав зі Львова до Києва на мирну акцію протесту 17 січня 2014 року. Додому він повернеться через шість днів. У труні.
Веремій В’ячеслав, не дожив три дні до свого 34-річчя, український журналіст, кореспондент газети «Вести». 9 січня 2014 року В’ячеслав отримав поранення лівого ока від світлошумової гранати. У ніч проти 19 лютого В'ячеслав разом із колегою їхали з роботи на таксі додому. На розі Володимирської та Великої Житомирської він помітив озброєних ті тушок у камуфляжі та масках і намагався їх сфотографувати з машини. Озброєні люди тут же напали на автомобіль, почали його трощити, витягнули водія та пасажирів. Журналіста з криками «Кого снимал? Зачемснимал?» сильно побили, після чого вистрелили в груди та залишили стікати кров'ю. При цьому присутні на місці працівники міліції залишалися осторонь та не втручалися в події. У В’ячеслава залишилися дружина та син.

Жизневський Михайло був білорусом, громадянином Білорусії. Уродженець м. Гомеля (Білорусія) . Після десятого класу школи Михайло пішов до училища вчитися на газозварювальника. Виготовляв середньовічні лати в лицарському клубі, займався східними єдиноборствами та ходив до православної церкви. Захоплювався історією, міфологією, лицарським рухом, військовою справою та займався страйкболом. Михайло був у душі бійцем, але не застосовував силу без потреби, мав загострене почуття справедливості, він був особистістю сміливою і яскравою. Виїхав з Білорусії через політичні проблеми. В Україні Михайло жив у Донецьку, Кривому Розі, Києві. Останні декілька років життя винаймав житло у місті Біла Церква Київської області, був позаштатним кореспондентом газети «Соборна Київщина» та дуже любив журналістику. Він не належав до жодної політичної партії, однак співпрацював з націоналістичною організацією УНА-УНСО.

На Євромайдані перебував з перших днів, був задіяний в охороні. Загинув під час штурму на вул. Грушевського біля стадіону «Динамо» близько 9-ї години ранку 22 січня 2014 року від отриманого смертельного вогнепального поранення в серце . Панахида за загиблим відбулася у Михайлівському золотоверхому соборі в Києві 26 січня. На панахиду прийшло близько 10 тисяч людей. Після панахиди тіло Михайла пронесли вулицями Володимирською, Богдана Хмельницького та Хрещатиком повз Майдан Незалежності до барикад на вулиці Грушевського, де він загинув.

Похований у с. Стяг Праці Гомельського р-ну Білорусі.

Жизневському Михайлу було 25 років, до свого наступного Дня народження він не дожив 4 дні




А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав.. ​
І з кров”ю
перемішана сльоза…
А батько
сина ще не відпускав.

Й заплакав Бог,побачивши загін —
Спереду —сотник, молодий, вродливий,


І юний хлопчик в касці голубій,
І
вчитель літній–сивий-сивий.

І рани їхні вже не болять..
Жовто-блакитний стяг покрив
їм тіло..
Як крила
ангела,злітаючи назад,
Небесна сотня в вирійполетіла…


Волиняни у Небесній сотні.Хомяк Віктор Борисович. 1958р с.Голишів Волинської області. Активний учасник Євромайдану, зранку 27 січня був знайдений повішаним на каркасі ялинки наМайдані Незалежності. Проте рідні, близькі та друзі Віктора переконані, що він не самогубця.

Василь Мойсей був мешканцем міста Луцька Волинської області. Народився у с. Зубрець Тернопільської області. На Волинь приїхав навчатися, бо тут живе його брат. Навчався в Університеті розвитку людини «Україна» у Луцьку на 4-му курсі. Був активістом організації ВО «Свобода». Був щирим патріотом, націоналістом. Мріяв про гідне майбутнє для своєї країни. “Краще вмерти вовком, ніж жити псом”, – це статус Василя Мойсея у соціальній мережі.

На Майдан Василь їздив із самого початку. Друг Крук – так його називали у Волинській сотні Самооборони. Останній раз він приїхав у Київ разом зі своїми побратимами в ніч з 18 на 19 лютого. Вранці 20 лютого на вулиці Інститутській отримав вогнепальне поранення снайперською кулею в грудну клітку. Хлопця не врятувало навіть те, що він був у цивільному бронежилеті. Куля пошкодила важливі кровоносні судини. Друг Звіробій, Сергій Мерчук, який витягнув Василя Мойсея з бою, коли в нього потрапила ворожа куля, не стримуючи сліз, передав останні слова Друга Крука: “Вибачте… Я вас всіх люблю”. Помер у 17-й лікарні м. Києва.

22 лютого його тіло привезли до Свято-Троїцького собору міста Луцька. У неділю, 23 лютого, після чину відспівування у соборі Василя Мойсея проводжали до місця його вічного спочинку. Ліцеїсти з блакитно-жовтим стягом, волинське козацтво, духовий оркестр, молодь з квітами та вінками, священики, побратими Друга Крука з домовиною на плечах, рідні, друзі і майже двадцять тисяч лучан прийшли розділити горе сім’ї та віддати шану Герою України. Здавалося похоронній процесії немає кінця-краю. І знову ж Гімн у виконанні багатотисячного люду. І знову ж: “Слава Україні!”, “Василь – Герой України!”, “Слава Небесній сотні”, “Слава батькам!”. Перед стелою на луцькому Меморіалі слави рідні та близькі попрощалися із Василем Мойсеєм. Молодий, вродливий, встелений квітами, зліва на грудях – передчасна весільна квітка, а поряд, на встеленому червоно-чорним стягом вікові, – коровай. “Вася, братику рідненький, ти став героєм там, на барикадах, але якою ціною… Ціною власного життя. Я горджуся тобою, бо ти справжній патріот України, я люблю тебе, братику”, – написала сестра у прощальному листі. Вона не змогла приїхати на похорон, бо перебуває далеко на чужині і у неї народилася маленька дитина. З Італії прилетіла на останнє побачення з сином згорьована мати.

Поховали Героя на Меморіальному комплексі «Вічна Слава» в Луцьку.



Василю Мойсею був 21 рік…

Сергій Байдовський,  23 роки, Нововолинськ "Я покличу вас усiх на весiлля..." Вiн мрiяв про велику сiм'ю. Про те, як возитиме дiток до Європи, покаже їм пам'ятки. На Майдан їздив постiйно. Хотiв бачити Україну якнайшвидше справжньою, європейською. Без фальшi. Сергій навчався у Луцькому інституті розвитку людини університету "Україна" та працював на магістральних нафтопроводах "Дружба" у Дрогобичі. "Востаннє він вирушив до Києва у ніч проти 20 лютого, -- пригадує Сергій Мерчук. -- Казав, що перед від'їздом його кохана подарувала такий гарний гаманець, проте він побоявся, що може загубити, тож віддав назад разом зi срібним браслетом їй на зберiгання. У ходi боїв ми втратили один одного з поля зору. Я й досі не можу повірити в те, що його вже немає". Веселий, жартiвливий. Мов зорю дивну, осяйну в серцi носив. "Він був наче сонечко. Такий упевнений і позитивний, -- каже Михайло Іваничок, побратим загиблого. -– Ми дивилися на нього i відчували, що все буде гаразд. У Сергія була велика родина, яку він дуже любив. Багато розповідав про свою кохану дівчину. Казав: щойно все закінчиться, він одразу одружиться. Обіцяв покликати на весілля усіх нас, усiх, поруч iз ким стояв на Майдані". ..."Господи, за що? Ти був моїм: першим, хто став для мене особливим i найважливiшим! Чому такою великою виявилася ціна перемоги?!" А потiм... Прийшли до нього гостi, тисячi гостей, яких вiн кликав на своє весiлля. Одягли Сергія у костюм нареченого, а люди встелили дорогу квiтами. Лише пiшов Сергiйко не до вiвтаря у храмi, куди мав вести свою кохану до вiнчання, а в ту вiчну дорогу на небо. Пiшов разом зi своєю Небесною сотнею... 20 лютого Сергій отримав поранення у груди снайперською кулею.

Гриневич Едуард, 28 років, село Деревок, Волинська область "Дорослі, не будьте байдужі!.." "У його душі горіла любов до України, -- розповідає Володимир Пастушок, сотник Волинської Січі. -- Він прийшов в Український дім і записався добровольцем. Рвався у бій і був на передовій..." Едуард після розлучення батьків залишився у сім'ї єдиним чоловіком, мав піклувалися про матір та сестру. Це загартувало його характер. Едуард звик у житті добиватися всього сам, був наполегливий і цілеспрямований. "Ще в школі почав цікавитися політикою, -- розповідає Роман Зедейко, побратим вбитого. -- Говорив, що історія України зовсім не така, як подавали нашим батькам протягом останніх десятиліть. Був переконаний, що наша Батьківщина, така багата на щирих і працьовитих людей та природні багатства, має стати одним із лідерів на міжнародній арені". Едуард був знавцем комп’ютерної техніки, займався ремонтом мобільних телефонів. Заочно навчався в Рівненському гуманітарному університеті. На Майдані в нього з'явилося багато друзів, які його по-справжньому розуміють. На Майдан він їздив тричі. Коли ж після грипу хотів їхати знову, то бабуся стала в дверях і не пускала. Проте він таки поїхав. Читав його останні слова у соціальній мережі: "У пошуках кращого майбутнього ми зобов'язані підтримати революцію!!! Дорослі, не будьте байдужими, якщо не ви, тоді хто — ваші діти будуть захищати свободу..." Після боїв на Інститутській він був зранений гумовими кулями і збирався додому, проте ввечерi змінив рішення. Наче щось відчуваючи, сказав, що не поїде, мовляв, ану ж знову почнуться бої. Коли тіла вбитих принесли до Михайлівського собору, друзі упізнали Едика лише по одягу. Куля снайпера потрапила Едуардовi в скроню, його лице було залите кровю

Тарасюк Іван народився в с. Залісоче Волинської області. Мешкав в селищі міського типу Олика Ківерцівського району Волинської області. Навчався в Луцькому медичному коледжі «Монада», відбув строкову службу в армії. Грав у футбольному клубі «Олика». Іван був єдиною дитиною у батьків. Після посту хлопець планував одружитися. Односельчани кажуть, що він був патріотом.

20 лютого приїхав на Майдан уперше. Про своє перебування на Майдані мамі не розповів, щоб не хвилювалася. У четвер вранці вирішив повісити державний прапор на одному з об’єктів Євромайдану. Снайперські кулі влучили у голову, пробили легені. Помер на місці.

Віддати шану своєму побратиму та Герою України прибули жителі його рідного села та навколишніх сіл, бійці Правого сектору Волині, Автомайдан та лучани. Похоронили Івана Тарасюка на місцевому кладовищі в Олиці.

Тарасюку Івану був 21 рік…




Вшануємо пам’ять героїв Небесної Сотні хвилиною мовчання. За традицією майдану Революції гідності звучатиме пісня, якою проводжали героїв в останню путь «Пливе кача…». Вперше вона прозвучала у січні 2014, на похороні загиблого білоруса Михаїла Жизневського. Його друзі знали, що пісня «Гей, пливе кача» є його улюбленою і тому ввімкнули її під час прощання з ним. Через сильне смислове і емоційне навантаження цієї пісні її продовжили співати в пам'ять за загиблими, трохи з часом вона стала неофіційним гімном, який співали в пам'ять за загиблими активістами Євромайдану (Небесної сотні) та іншими загиблими під час війни на сході України.

Мамо, знаєш, як хочеться жити, вірив, що боремось не даремно,

не хотілося бути убитим бездиханним упасти на землю.

Iз останніх я сил намагався, як люблю тебе розказати,

та вони не залишили шансів, щоб життя моє врятувати.

Ця нестерпна біль,моя ненько, усе тіло моє пронизало,

клята куля попала в серденько, і в очах усе світло згасало.

За країну, за честь, за свободу, ми прийшли на Майдан відстояти,

та прийшлося простому народу у нерівнім бою воювати.

Що покинув тебе, пробач ненько, така в мене дорога життєва,

помолися за мене, рідненька, бо тепер я у сотні у Бога.

Подвиг героїв Небесної Сотні має визначне значення для нашої Батьківщини. Перш за все, вони віддали своє життя за те, щоб кожен наш новий день був сповнений свободи, надії та світла. Сьогодні Україна проходить через найскладніше випробування, війну, війну за незалежність, свободу, територіальну цілісність. Ворог зазіхає на найсокровенніше, нашу рідну землю, нашу націю. Але мужні українські солдати, добровольці, волонтери довели одну істину – «Нас б’ють, ми літаєм!»

Не ділімо цю землю, Не ділімо це небо,

Не ділімо хатини Й сім'ї не ділімо!

Бо ми - браття, єдині В українському слові,

В українськім коріння, В українській любові!

Ви - майбутнє України. Тож своїми знаннями, працею, здобутками підносьте її культуру. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть волю і незалежність України, поважайте наш народ і нашу мелодійну мову.

Ми Єдина країна! Незважаючи на усі негаразди, що відбуваються зараз, всі ми прагнемо одного - миру, спокою, міцної та квітучої держави та чистого неба над головою.

Благаю, Господи, поглянь на Україну, Благослови її на спокій, мир і лад.

І збережи її, квітучу і єдину! Хай кине зброю і обійме брата брат.



Слава Україні! Героям слава!

Каталог: wp-content -> uploads
uploads -> Біографія: Максим Рильський
uploads -> Рекомендована література
uploads -> Зарубіжна література
uploads -> Бібліотека вищашко ла анотований огляд періодичних видань за 011 рік Випуск київ 2012
uploads -> Спортивна слава україни (довідково-інформаційний матеріал для лекторсько-просвітницьких груп народних домів про спортсменів Героїв України)
uploads -> Літературна вікторина Т. Г. Шевченко – великий син України Коли І де народився Т. Г. Шевченко?
uploads -> Плани практичних занять
uploads -> Тема. Життєвий І творчий шлях французького письменника Альбера Камю; його філософські та естетичні погляди. А. Камю й екзистенціалізм
uploads -> Поетика національного міфу в романній творчості Пола Остера

Скачати 124,84 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Виховна година до Дня вшанування героїв Небесної Сотні Мета icon20 лютого відзначатиметься День Героїв Небесної Сотні Президент України Петро Порошенко підписав Указ «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні»
О щорічне відзначення 20 лютого Дня Героїв Небесної Сотні на знак вшанування відваги, сили духу І стійкості громадян, які віддали...
Виховна година до Дня вшанування героїв Небесної Сотні Мета iconРекомендаційний пізнавально-довідковий матеріал, присвячений Дню пам’яті Героїв Небесної Сотні
Указ №69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні»
Виховна година до Дня вшанування героїв Небесної Сотні Мета iconДень Героїв Небесної Сотні Указом Президента України №69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні»
Києві музею, присвяченого подіям Революції гідності; проведення за участю Національної академії наук, музейних, архівних та наукових...
Виховна година до Дня вшанування героїв Небесної Сотні Мета icon«Вшануймо пам’ять Героїв Небесної сотні, учасників Революції Гідності, жителів області, які загинули за свободу та незалежність України»
Виховна година у 7 класі на тему: «Вшануймо пам’ять Героїв Небесної сотні, учасників Революції Гідності, жителів області, які загинули...
Виховна година до Дня вшанування героїв Небесної Сотні Мета iconМета: вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати бажання стати гідними громадянами України
Оформлення: Стіна пам’яті Небесної сотні (Прапор України, надписи «Герої не вмирають», «Сам не знаю, де погину…», список прізвищ...
Виховна година до Дня вшанування героїв Небесної Сотні Мета iconСценарій присвячений героям Небесної Сотні. У нашій пам’яті вони назавжди залишились
Мета: вшанувати пам’ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати бажання...
Виховна година до Дня вшанування героїв Небесної Сотні Мета iconСценарій заходу пам’яті Небесної Сотні
Батьківщині своєю працею та стати на захист державних інтересів країни; вшанувати пам’ять героїв Небесної Сотні, прищеплювати любов...
Виховна година до Дня вшанування героїв Небесної Сотні Мета iconРеквієм «Герої не вмирають» Мета
Мета: вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати бажання...
Виховна година до Дня вшанування героїв Небесної Сотні Мета iconВиховний захід Пам'ять Героїв у полум’ї свічок Підготувала: Кл керівник групи в 14 1/9 Ганжа А. Г
Мета: вшанувати пам’ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати бажання...
Виховна година до Дня вшанування героїв Небесної Сотні Мета iconЮрій Вербицький – герой Небесної Сотні Ю. Вербицький герой “Небесної сотні”
Ю. Вербицький герой "Небесної сотні" «Не міг стояти осторонь, коли робиться таке беззаконня»: Юрій Вербицький був випускником Львівської...




База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка