Собаки, можливо, навчились виляти хвостом під час процесу одомашнення.
Цей висновок представили науковці Інституту психолінгвістики Макса Планка в Нідерландах.
Вони вважають, що процес одомашнення собак міг розпочатися близько 15–50 тисяч років тому. Власники собак часто вважають виляне хвоста ознакою настрою своїх вихованців, однак досі не було зрозуміло, як саме собак навчили цьому звичаю.
Згідно зі словами співавтора дослідження доктора Тейлора Херша, оскільки неможливо заглянути в минуле, вчені вирішили проаналізувати поведінку собак у поєднанні з поведінкою людей, щоб зрозуміти механізми одомашнення.
Спостереження виявили, що цуценята, вирощені вдома, виляють хвостом значно частіше, ніж їх дикий родич — вовченята. При цьому собаки виляють хвостом вправоруч, коли отримують позитивні емоції, наприклад, при зустрічі з власниками, і вліво — у стресових або агресивних ситуаціях.
Собаки, можливо, виляють хвостом частіше, ніж інші ссавці, зокрема завдяки одомашненню, оскільки деякі їх поведінкові риси розвивалися в результаті взаємодії з людьми.
Окрім того, вчені висунули інші теорії. За однією з гіпотез, люди інтуїтивно відбирали собак, які активніше виляли хвостом, адже ритмічні рухи приваблюють увагу.
Дослідники закликають продовжити вивчення цієї теми. На думку кінолога з Університету Лінкольна Холлі Рут-Гаттерідж, виляння хвостом є важливим соціальним сигналом. Собаки адаптувались до спілкування з людьми, оскільки гавкіт може дратувати.
“Я вважаю, що наші предки інтерпретували виляння хвоста як позитивний і зрозумілий сигнал у вовків, вбачаючи в ньому комунікативний жест, який легко зрозуміти”, — додала Рут-Гаттерідж.
Собаки є одними з найулюбленіших домашніх тварин.
Проте існують породи, які можуть бути небезпечнішими за інших і становити загрозу для людей. Кінологи зазначили, які собаки не рекомендується обирати для утримання в домашніх умовах.