Юрій Віленович Беззуб



Скачати 257,96 Kb.
Дата конвертації27.09.2017
Розмір257,96 Kb.



Юрій Віленович Беззуб,

методист науково-методичного центру

суспільствознавства та українознавства

Інституту післядипломної педагогічної освіти

Київського університету імені Бориса Грінченка
Методичні поради

щодо реалізації навчально-виховних програм з українознавства

в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах м. Києва

в 2011-2012 навчальному році

Сучасне українознавство є системною, інтегративною наукою, що вивчає українську людину, Україну та світове українство в часопросторовості, його взаємини з іншими народами. Осягнення світу, який є цілісним у своїй різноманітності та багатстві проявів, можливе через пізнання людиною себе, свого роду, народу, інших народів та через виявлення свого ставлення до дійсності. Тому курс «Українознавство» надзвичайно важливий для становлення світогляду майбутніх громадян на основі українських національних цінностей. Здобуті у процесі його вивчення знання, вміння та навички є інструментом для набуття учнями майстерності життя – уміння жити.

Завданнями українознавства як навчально-виховного курсу є:


  • поглиблення знань учнів про Україну та українство через засвоєння сучасних досягнень українознавчої науки;

  • розвиток творчого потенціалу учнівської молоді, сприяння самореалізації кожної особистості;

  • виховання в підростаючого покоління любові до своєї Батьківщини, поваги до Української держави, вітчизняної історії та культури, залучення учнівської молоді до духовних надбань українського народу;

  • формування національної самосвідомості як сутнісної основи прояву українознавства в життєдіяльності;

  • збагачення інтелектуального, творчого, культурного потенціалу учнів як запоруки формування громадян, здатних до свідомого життєвого вибору.

У 2011-2012 навчальному році вивчення українознавства у столичних дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах здійснюватиметься на основі навчально-виховних програм, розроблених Національним науково-дослідним інститутом українознавства МОН України:

– програми виховання дітей дошкільного віку «Українотворець» (автори Кононенко П.П., Касян Л.Г., Семенюченко О.В.), рекомендованої Міністерством освіти і науки України для впровадження в дошкільні навчальні заклади, лист № 1/ІІ-3516 від 30.07.08;

– програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Українознавство 1-4 класи (автори Кононенко П.П., Присяжна Т.М.), рекомендованої Міністерством освіти і науки України, лист № 1/ІІ-3518 від 30.07.08;

– програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Українознавство 5-12 класи (автори Кононенко П.П., Касян Л.Г., Семенюченко О.В.), рекомендованої Міністерством освіти і науки України, лист № 1/ІІ-3517 від 30.07.08.

Ці програми віддзеркалюють цілісність викладання українознавства від дошкілля до старшої школи, реалізують принципи неперервності та наступності освіти.

Автори програми виховання дітей дошкільного віку «Українотворець» відзначають, що вона враховує досвід і традиції української народної та академічної педагогіки, реалізує Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. Програма структурована відповідно до його основних змістових блоків – сфер. Так, сфера «Українці» відповідає сфері «Люди» Базового компонента дошкільної освіти, сфера «Природа України» – сфері «Природа», сфера «Я – українець. Я – українка» – сфері «Я сам», сфера «Українська культура» – сфері «Культура». Кожна зі сфер підпорядковується макросфері «Мова», яка є базовим блоком програми і знайомить дітей із багатством, образністю української мови та словесності, формує культуру почуттів, є засобом збагачення емоційно-естетичного досвіду, розвиває універсальні, природовідповідні якості творчої особистості.



Кожна сфера програми конкретизується трьома змістовими лініями та ґрунтується на макросфері «Мова», реалізованій макросферичними змістовими лініями «Українська мова» та «Українська словесність». Так, сфера «Українці» містить такі змістові лінії: «Родина, рід»; «Народ»; «Світове українство». Сфера «Природа України» – «Життя. Життєві процеси у природі»; «Ми в природі, природа в нас і навколо нас»; «Характерні особливості нашого довкілля». Сфера «Я – українець. Я – українка» – «Цінності української звичаєвості (вдача, мораль)»; «Ми – господарі своєї держави»; «Моя Україна у світі». Сфера «Українська культура» – «Світ, створений нами»; «Наша творча палітра (як і чим ми творимо)»; «Наша будучина (творчий аспект)».

У процесі практичного використання програми педагогам і вихователям слід враховувати, що змістові лінії тісно взаємопов’язані, доповнюють одна одну, є неперервними та послідовними. Змістове наповнення ліній програми сприяє формуванню в дитини цілісного уявлення та сприйняття як найближчого світу (українського), так і Всесвіту загалом, усвідомленню себе як цілісності з родиною, родом, народом, українською державою, природою, як особистості діяльно-вольової, творчої, громадянина та патріота. Так, наприклад, макросферична змістова лінія «Українська словесність» у сфері «Українська культура» для молодшого дошкільного віку знайомить дітей з українськими казками, літературними творами про творчість і працю (казка «Бабина і дідова дочка», оповідання В. Сухомлинського «Сьома дочка», вірш Л. Костенко «Білочка восени», вірш В. Багірова «Павучок і їжачок», вірш П. Воронька «Пісня про сади» та ін.), матеріалами про свята в Україні (Новий рік, Різдво, Великдень, День народження), творами календарно-обрядового циклу та малими фольклорними жанрами (загадками, скоромовками, прислів’ями, приказками та ін.); змістова лінія «Світ, створений нами» у сфері «Українська культура» для старшого дошкільного віку покликана поглиблювати уявлення та знання про українське оточення (житло, предмети побуту, знаряддя праці, технічні засоби пізнання, освоєння довкілля та ін.), дати уявлення та поняття, що світ, створений людиною, може бути як красивим, так і потворним, як корисним, так і шкідливим; долучати до українського мистецького світу: ознайомлювати з українськими фольклорними жанрами календарно-обрядового кола («Благослови, мати, весну закликати», «Іди, іди, дощику», «В полі, полі плужок оре», «Радуй, Земле, Коляда іде» та ін.), обрядово-ритуальними іграми («Гуси, гуси, додому!», «Ярило» та ін.), колисковими, малими фольклорними формами (прислів’ями, приказками, загадками, скоромовками, мирилками, лічилками тощо); давати знання та формувати навички писанкарства як традиційного сакрального мистецтва українців; знайомити дітей зі зразками українського народно-ужиткового, ювелірного, різними жанрами образотворчого мистецтва (Т. Шевченко «Портрет дітей В.М. Рєпніна», «Казашка Катя», С. Васильківський «Весняний день на Україні», «Український пейзаж», «Окраїни Полтави», «Козацький двір», «Селянська вулиця», М. Пимоненко «З лісу», «Брід», «Сінокіс», О. Шовкуненко «Дуб у Кончі-Заспі», «Осінь. Блакитна вода», М. Глущенко «Бузок» та ін.); народного малярства (К. Білокур «Поле», М. Примаченко «Весілля в лісі», М. Тимченко серія «Спогади про дитинство», «Дари землі» та ін.), витинанками, різними видами та техніками вишивки, виробами ткацтва та килимарства, рушниками, сорочками, народними іграшками, видами традиційної української кераміки, скульптури, архітектури, театралізованими дійствами, вертепом, українськими народними танцями («Гопак», «Полька», «Метелиця», «Кривий танець», «Аркан» та ін.), музичними творами українських композиторів-класиків – М. Лисенка – увертюра до опери «Тарас Бульба», С. Гулака-Артемовського – увертюра до опери «Запорожець за Дунаєм», М. Леонтовича – «Щедрик» та ін..; ознайомлювати з українськими народними музичними інструментами (бубон, сопілка, литаври, бандура, кобза, трембіта, скрипка, цимбали) та формувати елементарні навички гри на деяких із них; дати уявлення про кобзарів, ознайомити з їхньою творчістю; продовжувати знайомство з українською книгою як явищем культури та результатом праці багатьох людей, джерелом знань.

Окремо слід наголосити, що програма «Українотворець» може поєднуватися з Базовою програмою розвитку дитини дошкільного віку «Я у світі», іншими чинними державними, регіональними, авторськими, варіативними програмами виховання і навчання дітей дошкільного віку, підсилюючи національно-державницьке спрямування виховання. Вихователі та педагогічні колективи дошкільних закладів можуть творчо підходити до змісту програми, збагачувати її своїми регіональними особливостями, зберігаючи цілісність.

Дошкільна освіта і виховання ґрунтуються на єдності та цілісності родинного та суспільного виховання, тісній взаємодії родини та дошкільного закладу, забезпечуючи всебічний розвиток дитини. Тому педагогам та вихователям слід активно залучати батьків до навчально-виховного процесу в ДНЗ.

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів «Українознавство. 1-4 класи» зберігає наступність і послідовність між дошкіллям, основною та старшою школою. Як зазначають автори програми, метою курсу «Українознавство» в початковій школі є широке ознайомлення учнів з матеріальними та духовними цінностями українського народу; вивчення особливостей українського довкілля, етносу, мови, культури, націє- та державотворення, української ментальності, історичного розвитку та історичної долі українського народу; формування духовно багатої особистості з цілісним уявленням про світ, глибокими патріотичними почуттями та розвиненою національною самосвідомістю майбутнього громадянина України.

Змістовий матеріал програми спирається на отримані знання з читання, української мови, курсів «Я і Україна», «Природознавство», «Громадянська освіта» й виводить ці знання на вищий рівень узагальнення, надає навчальному матеріалу цілісності, системності в осягненні феномену України та українського буття на основі самовивчення, самовдосконалення й самотворення кожного учня.

У центрі програми з українознавства для основної та старшої школи постає людина (учень, учитель) як суб’єкт самоосягнення. Навчальний матеріал концентрично розгортається від людини до світу. При структуруванні навчального матеріалу враховано принципи наступності та послідовності між початковою, основною та старшою школою, передбачено послідовність вивчення тем від 5 до 11 класу та їхнє поступове ускладнення (відповідно до вікових особливостей), реалізовано міжпредметні зв’язки.

Навчальний матеріал у кожному класі подано за такими тематичними блоками: 1) «Я – українець»; 2) «Моя родина, мій рід»; 3) «Мій український народ»; 4) «Моя держава – Україна»; 5) «Україна та українці у світі».

Тематичні блоки реалізують концентри українознавства: «Україна – етнос»; «Україна – природа, екологія»; «Україна – мова, художня словесність»; «Україна – культура»; «Україна – ментальність, доля»; «Україна – нація, держава»; «Україна у міжнародних відносинах»; «Україна – історична місія». Через взаємопов’язаний синхронний та діахронний розгляд концентрів розкривається цілісність України та українства.

Відповідно до вікових особливостей учнів концентри можуть бути представлені і реалізовані через опрацювання тем, що конкретизують їх. Автори науково-методичного посібника «Українознавство у навчально-виховному процесі. Основи методики викладання» Л.Г. Касян та О.В. Семенюченко пропонують розкриття концентрів через низку окремих, конкретних тем.

Осягнення концентру «Україна – етнос» починається з джерел та концепцій про час і місце зародження й становлення українського народу. Пропонується використання таких тематичних ліній:



  • я – людина. Я – українець;

  • я, моя родина, мій народ – спадкоємність поколінь від найдавніших часів (палеоліту) до сьогодення;

  • усвідомлення праукраїнцями себе як народу, відмінного від інших та ін.

  • від індоєвропейців, трипільців, антів, слов’ян до сучасних українців;

  • календарно-обрядовий цикл українців як пам’ять тисячоліть та гарант існування українського народу в майбутньому;

  • історія мого народу у власних назвах;

Концентр «Україна – природа, екологія». Природі України властиве майже все, що властиве природі планети Земля: моря, озера і ріки; степи і ліси; рівнини і гори.

Пропоновані теми:



  • людина – частка і ціле природи;

  • життя – дарунок природи та долі, його циклічність (проявлення-народження, становлення-зростання, відтворення, старіння-згасання, смерть, проявлення-народження);

  • здоров’я – ознака ладу між людиною і природою;

  • українська земля як особливе середовище зародження, становлення та розвитку українського народу;

  • я – дитина природи. Природовідповідність.

  • Українська людина у світі природи. Краса життя, календарно-обрядовий цикл як її відображення;

  • почуття та відтворення краси природи моїм народом;

  • вплив природи на людину: здоров’я, характер, мислення і т. ін.;

  • вплив природних чинників на світобачення та світовідчуття народу;

  • відтворення природних та світоглядних особливостей у діяльності та творчості українців різних регіонів нашої держави;

  • вплив людини на «здоров’я» природи;

  • проблеми забруднення (засмічення) довкілля, погіршення здоров’я українців – результат порушення природовідповідної поведінки;

  • здатність усього живого до самоочищення. Критичний рівень забруднення (засмічення) – смерть живого;

  • екологія поселень українців у прадавні часи та ін.

Концентр «Україна – мова». Українська мова розглядається як феномен, джерело українського духу та натхнення, засадничий чинник українського характеру, що об’єднує українців у світі, як зв’язуюча ланка між поколіннями, що характеризує цілісність українського народу.

Теми:


  • Мова як виразник мого «Я»;

  • мова в моїй родині;

  • від мови прадавнини до сучасної української мови (петрогліфи Кам’яної могили, знакова символіка трипільців, слов’янське письмо та ін.). Історія мого народу у власних назвах;

  • українська мова – головний чинник існування української національної особистості. Українські вчені про вплив мови на особистість (К. Ушинський, О. Потебня);

  • мудрість у мові мого роду, передача досвіду поколінь;

  • краса рідного слова, пісні. Влучність і образність української мови у передачі відчуття та розуміння світу у його багатоманітних проявах;

  • цінності української держави: її громадяни, національні традиції, мова, територія, природні ресурси, технології та ін.;

  • українська мова – державна мова України, державотворчий об’єднуючий чинник;

  • українська літературна мова як вищий вияв творчості народу, основа взаєморозуміння. Діалекти та говірки в органічній цілісності української мови.

  • Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Пантелеймон Куліш, Борис Грінченко – творці літературної мови;

  • «екологія» української мови. «Екологія» власного мовлення (свідоме використання мовних засобів). Мистецтво спілкування українців;

  • українська мова як визначальний чинник державної безпеки;

  • українська мова – державна мова в українській державі, її повноцінне функціонування в усіх сферах життя, мережі Інтернет, ЗМІ та ін.

Концентр «Україна – художня словесність». Художня словесність – уснопоетична народна творчість, писемна література. Її найприкметнішою особливістю є органічний синкретизм з історією, характером, долею народу.

Розглядається через теми:



  • краса рідного слова, пісні. Влучність і образність української мови у передачі відчуття та розуміння світу у його багатоманітних проявах;

  • билини київського циклу, літописні оповіді, легенди та ін.;

  • відображення ідеї роду в давній українській міфології;

  • народна мудрість про родинні та родові цінності, єдність, цінність родини;

  • календарно-обрядове коло українців як святотворення;

  • календарно-обрядове коло як звичай, як об’єднання родини в рід, а родів у народ, як «заклик» до творення, як результат творчості народу;

  • «Руська правда» Ярослава Мудрого, «Повчання дітям» Володимира Мономаха, «Слово о полку Ігоревім», українські думи та історичні пісні;

  • відображення волелюбності та сили волі українців у фольклорі;

  • мрії українців про майбутнє. Відображення у фольклорі та творах українських фантастів;

  • риторика як мистецтво красномовства, що поєднує мислення та почування. Києво-Могилянська академія та українська риторична школа. Ф. Прокопович і його праця «Про риторичне мистецтво»;

  • казки, міфи, твори календарно-обрядового кола зокрема та творчість і діяльність в цілому як джерело виявлення особливостей ментальності та архетипів;

  • мудрість українського народу в різних життєвих ситуаціях як прояв його ментальності. Притчі як конденсація народної мудрості;

  • колискові, забавлянки, потішки, лічилки, мирилки, ігри та ін. як запорука здоров’я (психічного, фізичного тощо), існування української нації в майбутньому.

Концентр «Україна – нація, держава». Нація – є психофізичним цілісним утворенням, спільнотою людей, об’єднаних однією трансцендентною ідеєю. Держава – форма існування нації, здійснення її мрій та прагнень.

Пропонуються теми:



  • географічне та геополітичне розташування України у світі;

  • від держави Кия до сучасної України;

  • влада у прадавніх віруваннях українців (Сварга, Сварог, Лада, лад, світолад та ін.). «Велесова книга» про владу;

  • ладування (творення ладу) як основа влади;

  • перетворення українського народу в націю. Самопізнання та самоусвідомлення української нації. Національна ідея як виявлення поклику. Українська держава – форма виявлення національної ідеї, її реалізація через діяльність і творчість. «Історія Русів»;

  • Київ – місто влади, столиця України.

  • перекази про заснування Києва та інших міст України (Чернігова, Переяслава, Львова та ін.).

  • протоміста трипільської археологічної культури;

  • українські державотворці, герої-оборонці, їхнє прагнення до творення ладу. Історичні та легендарні постаті;

  • моє ставлення до історичного минулого моєї держави. Що я роблю та буду робити як господар та громадянин своєї держави;

  • цінності української держави: її громадяни, національні традиції, мова, територія, природні ресурси, технології та ін.;

  • держава твориться перемогами. Перемога – змога долати перешкоди під час ладотворення;

  • звитяжність українського народу. Українське лицарство від найдавніших часів до сьогодення. Військо в українській державі;

  • любов до Батьківщини, до своєї нації. Патріотизм та націоналізм як чинники українського державотворення;

  • традиції національно-патріотичного виховання українців у родині;

  • традиція національного патріотичного виховання княжої та козацької доби;

  • дитячі та юнацькі національно-патріотичні організації: «Сокіл», «Січ», «Пласт», «Луг», «Каменярі»;

  • патріотичні організації інтернаціонального характеру (піонерська, комсомольська). Їхній вплив на процеси українського державотворення;

  • моя любов до України. Вияв моїх патріотичних та національних почуттів;

  • українська національна еліта. Вплив еліти на процес творення держави;

  • роль особистості у державотворенні, реалізації національної ідеї.

Риси представника української національної еліти: усвідомлення долі держави як власної і відповідальність за неї, дія державного значення, жертовність;

  • представники різних професій, митці, вчені, державні діячі як українська національна еліта;

  • роль різних об’єднань представників української еліти в становленні та розвитку державності;

  • українська держава як форма існування української нації, здійснення її мрій та прагнень. Різні форми державних утворень українців від давнини до сучасності, їхні цілі;

  • державне управління: сутність, структура – від найдавніших часів до сьогодення;

  • політика як державна діяльність, спрямована на втілення в життя національних ідеалів, на постановку цілей і вироблення стратегії їх досягнення;

  • політика української держави від найдавніших часів до сьогодення;

  • політична партія як група людей, як частина суспільства, що виражає інтереси цієї частини і керується ними в державній діяльності, в політичній боротьбі;

  • українські політичні партії, рухи, організації з ХVIII ст. по ХХІ ст. Їхній вплив на процеси державотворення;

  • церква як інституція, її вплив на національну свідомість та громадянську позицію українців, на державотворення. Інститут церкви в Україні в минулому і сьогодні (явища, події, постаті);

  • безпека держави як відсутність загроз, що можуть порушити її цілісність; гарант стабільності;

  • обов’язки громадян щодо безпеки держави та обов’язки держави щодо безпеки її громадян;

  • фактори державної безпеки: мовний (державна мова), інформаційний, освітній (національна освіта), науковий (підтримка та розвиток національних наукових шкіл та інституцій), культурний (національна культура), релігійний (національна релігія, церква), економічний (національна економіка), екологічний та ін.;

  • українська освіта як стратегічна державна сфера, як простір плекання української людини, національно орієнтованої особистості, патріота, громадянина, державотворця, творця світу;

  • українська наука від минулого до сьогодення. Наукові інституції, наукові школи та їхні досягнення;

  • українська національна економіка, екологія, культура – їхня взаємообумовленість та взаємозалежність як гарант української національної безпеки;

  • культура державотворення як ладотворення. Влада – інструмент ладування;

  • українська держава сьогодні, її ціль та призначення. Конституція – основний закон Держави, договір між народом як джерелом влади та гарантом реалізації влади, що містить ціль, стратегію її досягнення та ін.

  • моє державне самовизначення та ін.

Концентр «Україна – культура». Культура – явище всеосяжне й охоплює всі сфери буття людини, суспільства. Культура є своєрідною «рефлексією» життя.

Пропоновані теми:



  • речові свідчення української прадавнини (Королевська стоянка на Закарпатті, кримські стоянки, Мізинська стоянка та ін.). Феномен Кам’яної могили. Спадщина Трипілля;

  • від мови прадавнини до сучасної української мови (петрогліфи Кам’яної могили, знакова символіка трипільців, слов’янське письмо та ін.);

  • почуття та відтворення краси моїм народом. Від меандру мізинського браслету до пекторалі Товстої Могили;

  • символіка української вишивки та писанки, орнаментики глиняних виробів, фресок та мозаїк Софії Київської, книжних мініатюр як бачення світу українцями;

  • традиційні ремесла українців (ковальство, різьбярство, ювелірне мистецтво та ін.) як творчість та господарська діяльність. Прояви традиційних ремесел у сучасних технологіях;

  • календарно-обрядове коло українців як святотворення. Ставлення українців до своїх свят. Свято як явище об’єднання українського світу. Моє найулюбленіше свято з календарно-обрядового кола;

  • своєрідність архітектури мого краю, чим вона зумовлена;

  • регіональні особливості українського житла та інтер’єру від минулого до сучасного, його традиційні риси;

  • народне декоративно-ужиткове мистецтво – вияв творчості українців. Оберіг. Декоративний розпис, гончарство, ткацтво, килимарство, писанкарство з дохристиянських часів до сьогодення;

  • український одяг. Тяглість традиції. Оберегові елементи у давньому та сучасному одязі. Виготовлення одягу як творчість;

  • традиційні українські прикраси від прадавнини до сьогодення, їхнє призначення. Використання природних матеріалів у створенні прикрас, символіка традиційних прикрас;

  • український звичай – основа ладування, правила життя українців, що існують здавна. Українські традиції та традиційність як вияви звичаю та природовідповідної (екологічної) поведінки, що виявляється у святкуванні, господарюванні, харчуванні, оздоровленні, лікуванні та ін.;

  • корисна та шкідлива їжа з позицій традиційного харчування українців. Генно-модифікована продукція, харчові стабілізатори, ароматизатори, алкогольні («слабко», «сильно») напої як фактори ризику;

  • щоденне та святкове харчування моєї родини;

  • українська національна культура як скарбниця цінностей нашого народу. Культура як простір узгодження думок, позицій, мрій, як джерело творення кращих зразків радості та щастя людини, що в майбутньому перетворюються на мудрість та настанови;

  • особливості відображення українцями природи у творах мистецтва (музиці, пісні, хореографії, фольклорі, живописі, скульптурі, літературі та ін.);

  • українська національна культура як вияв, творення та збереження ментальності українців;

  • козацькі військово-технічні винаходи: «полімаран», «чайка», «підводний човен», «вогненні колеса», «торпеди», «літаючий вогонь» та ін.;

  • відображення подій та явищ у творах мистецтва. Неоднозначність їх сприйняття та оцінки.

Концентр «Україна в міжнародних відносинах». Характер внутрішнього розвитку та міжнародних зв’язків України зумовлений її розміщенням: на перехресті головних магістралей взаємодії народів і культур Сходу і Заходу, Півночі й Півдня. Україна завжди була і є об’єктом і суб’єктом найзначніших цивілізаційних процесів.

Вивчення концентру можливе через такі теми:



  • географічне та геополітичне розташування України у світі. Українська земля як особливе середовище зародження, становлення та розвитку українського народу;

  • «Велесова книга», Літопис Аскольда про зв’язки протоукраїнців з чужоземцями. Торгові шляхи, що проходили через наш край. Чужинці про Україну;

  • Україна – об’єкт геополітичних інтересів інших народів від давнини до сьогодення;

  • світове українство. Українська діаспора (культурні, економічні, політичні взаємозв’язки та взаємовпливи);

  • міжнародні відносини України – взаємопроникнення культур;

  • військово-дипломатична діяльність запорізького січового козацтва. Перемоги козаків у Європі;

  • Києво-Могилянська академія – міжнародний освітній центр;

  • зарубіжні історики, географи, мандрівники про Україну;

  • українці – дослідники інших країв;

  • Україна у світовому цивілізаційному поступі;

  • освіта як природна потреба українського народу. П. Алеппський про освіту козацької України, освіченість українців.

  • перша європейська конституція Пилипа Орлика;

  • українська авіація та космонавтика;

  • новітні технології, перший комп’ютер у континентальній Європі створений в Україні. Популярні у світі сучасні українські ігрові програмні продукти («Козаки», «Сталкер»);

  • спілкування України зі світом. Українські образи та мотиви у світовому мистецтві;

  • українська діаспора. Причини її виникнення. Чотири еміграційні хвилі. Внесок представників кожної хвилі у націє- та державотворчі процеси в Україні та в інших державах (події, явища, постаті). Українська діаспора як простір збереження та продовження традицій. Асиміляційні процеси;

  • інтерес світу до України. Кафедри україністики у провідних університетах світу;

  • українські школи поза межами України, українознавчі центри діаспори як захист від асиміляції. Енциклопедія українознавства як спроба системного та цілісного погляду на себе;

  • українська мова у світі;

  • зовнішня політика України від найдавніших часів до сьогодення. Зміна пріоритетів;

  • геополітичні інтереси української держави;

  • Україна як об’єкт геополітичних інтересів інших держав;

  • війна. Види воєн. Гарячі та холодні війни. Інформаційна війна. Війна за історію, пам’ять, свідомість. Війни на території України;

  • міжнародна конкуренція та кооперація. Транснаціональні корпорації;

  • міжнародна політика, міжнародна економіка, національні держави в умовах глобалізації. Україна в міжнародних організаціях;

  • миротворча діяльність української держави та ін.

Концентри «Україна – ментальність, доля; історична місія». Ментальність – сукупність почування, вірування, мислення, що створює картину світу, світогляд і скріплює єдність спільноти, народу. Виникає з природних умов та соціально зумовлених компонентів.

Пропонується використовувати такі теми:



  • волелюбність та вольовість (наскільки людина готова діяти, характеристика готовності до дії) українського народу;

  • космогонічні уявлення давніх українців на прикладі міфів дохристиянської доби, «Велесової книги», казок, переказів, календарно-обрядового кола. Зоряне небо прадавніх українців;

  • мрії українців про майбутнє. Відображення у фольклорі та творах українських фантастів;

  • ментальність як сукупність почування, вірування, мислення, що створює картину світу і скріплює єдність спільноти, народу. Виникає з природних умов та соціально зумовлених компонентів;

  • архетип як першообраз, типовий універсальний засіб структурування людського досвіду, що має надособистісну природу.

  • ментальність українського народу, його архетипи, вплив української мови на їхнє формування;

  • казки, міфи, твори календарно-обрядового кола зокрема та творчість і діяльність в цілому як джерело виявлення особливостей ментальності та архетипів;

  • мудрість українського народу в різних життєвих ситуаціях як прояв його ментальності. Притчі як конденсація народної мудрості;

  • український народ – тіло українського духу. Від найдавнішої міфології до сучасного державотворення;

  • українська ментальність – ядро народу, ключ до його історичної пам’яті;

  • історичні події, явища, їхній вплив на ментальність українського народу;

  • місія України у світі – світоладування як заповіт пращурів та ін.


Рекомендації до уроків українознавства
Українознавство як шкільний предмет передбачає певні особливості організації навчально-виховного процесу, використання як традиційних (розповідь, лекція, бесіда, самостійна робота учнів, робота з текстом (у залежності від вікових особливостей учнів у всіх класах ефективними видами роботи є самостійне складання тез, створення опорних конспектів, схем, таблиць і т. ін.), коментоване читання, виконання творчих пізнавальних завдань, аналіз та синтез цікавих фактів від найдавніших часів до сьогодення, учнівські доповіді, екскурсії, експедиції тощо), так і інтерактивних методів та прийомів.

Серед інтерактивних варто наголосити на таких: «робота в парах» (думати, працювати в парі, обмінюватися думками), «ротаційні трійки», «два – чотири – всі разом», «карусель», «робота в малих групах», «діалог», «синтез думок», «спільний проект», «акваріум», «мікрофон», «незакінчені речення», «мозковий штурм», «дискусія».

У системі уроків з українознавства повинно бути передбачено вдале поєднання фронтальних (колективних), групових, індивідуальних форм навчальної роботи. Тільки за цієї умови в навчально-виховному процесі можливе повноцінне плекання особистості учнів, виховання почуттів, розвиток життєво необхідних умінь, навичок, пізнавальних можливостей дітей.

Навчально-виховний процес при вивченні українознавства має вибудовуватися на засадах партнерства (стосунки «суб’єкт – суб’єкт»), де вчитель і учень є рівнозначимими учасниками взаємодії. Цьому сприятиме рефлексивна самоорганізація (поєднання в освітньому просторі процесів діяльності та її рефлексії, як єдиного цілого, з можливістю акцентування уваги на кожній складовій залежно від ситуації та часового ресурсу) як учителя, так і учня. (Рефлексія – вид пізнання, коли в процесі будь-якої діяльності суб’єкт сам стає об’єктом самоспостереження; процес корекції способу дії через реконструкцію перебігу дії і причин утруднень. Вона зумовлена потребою діяча подолати утруднення за допомогою аналізу дії).

Ефективності сприйняття українознавства як навчально-виховного предмету сприятиме процес внутрішнього самооцінювання вчителя, учня та їхньої взаємокооперації.

Програма з українознавства для основної та старшої школи містить художні твори, які сприяють глибшому осягненню навчально-виховного матеріалу тематичного блоку, активізують життєвий досвід. Учні обов’язково повинні ознайомитися з текстами творів. Коли ж з об’єктивних причин це зробити не вдається і переважна більшість учнів не прочитала текст, тоді на уроці читаються уривки з твору, які створюють цілісне уявлення про текст.

Фрагменти та окремі художні твори в поєднанні з досвідом учнів використовуються як матеріал для засновків. Наприклад, 6 клас. Тема 1. Я – українець. Підтема (може реалізовуватися як одним так і кількома уроками): Аналіз та оцінка себе як особистості. Плекання власної особистості (базовий процес, головна лінія) – В. Мономах уривки з «Повчання дітям», В. Стус «Синові», Р. Кіплінг «Заповідь» (сервісний процес, підсилююча лінія), у процесі сходження до висновків власний досвід учнів з теми буде фокусом сприйняття (розстановкою акцентів) у запропонованих текстах. Результатом такого опрацювання текстів є те, що учень перебуває в активній позиції, він постає співтворцем навчально-виховного процесу, набутий ним досвід на уроці стає пережитим і привласненим, сприяє активізації мислення, почування, появі свідомих висновків, виробленню власної позиції щодо окресленої теми, буде підґрунтям появи нових якостей в учня.

Такий принцип роботи має застосовуватися до всіх творів, зазначених у програмі. Художній твір або окремі уривки можуть також розглядатися як допоміжні (сервісні, ілюстративні) після вивчення кількох підтем (уроків, навчальних годин) у межах одного тематичного блоку. Наприклад, 8 клас. Тема 1. Я – українець, після розгляду підтем: Любов до себе рівнозначна любові до інших, любов до інших рівнозначна любові до себе. Воля, воління (намір реалізувати волю) як рушій на шляху самопізнання. Самовиховання, самодисципліна, самотворення. «Воля врівноважується любов’ю, а любов – волею». Здійснюється робота з текстами творів О. Довженка «Воля до життя» та Дж. Лондона «Воля до життя»; після розгляду підтем: «Дружба, симпатія, емпатія. Взаємовідносини у колективі. Конкуренція. Кооперація. Лідер як позиція (функціональне місце). Позиція лідера передбачає відповідальність за цілісність колективу» у цій темі вивчається твір В. Малика «Слід веде до моря».

У старших класах, розглядаючи запропоновані в навчальних темах тексти, учень розрізняє зміст, а також (спочатку за допомогою вчителя, далі самостійно) архітектоніку мислення автора, добір засобів (чим) та способів (як) вираження його думок (головних, допоміжних, мимобіжних і т. ін.), почувань, означення мотивів та цінностей, якими керувався автор. Учні та вчитель як рівнозначимі учасники взаємодії на уроці мають входити в позицію того, хто розуміє та відчуває автора, один одного, а вже після цього можуть бути в позиції критика, співтворця, творця нового.

Підтеми окремих тем (наприклад 5 клас. Тема 5. Україна та українці у світі. Підтема: Міжнародні відносини України – взаємопроникнення культур.) конкретизуються прикладами життя (як творчість і діяльність) історичних постатей – представників українського народу – скіфський філософ Анахарсіс, Святослав Хоробрий, Анна Ярославна, Юрій Дрогобич, Іван Виговський, Ігор Сікорський та ін., які сприяють глибшому осягненню навчально-виховного матеріалу, активізують життєвий досвід, сприяють появі усвідомленого ставлення до минулого, сучасного та майбутнього своєї держави, здобутків українського народу.

Ознайомлення з прикладами творчості та діяльності історичних постатей передбачає звернення уваги на окремі епізоди життя визначних діячів, які чітко стосуються теми, сприяють зацікавленню учнів, а не зводяться до ретельного вивчення біографії. Інформація про історичні постаті не повинна бути переобтяжена надмірною деталізацією. Вчитель має спонукати інтерес учнів, залишати простір для їхньої самостійної роботи.

У підготовці до уроків як вчитель, так і учень можуть використовувати різножанрові джерела, які висвітлюють тему з різних фокусів: документальні свідчення; наукові дослідження; біографічні нариси; автобіографії; листи; щоденники; спогади; художні твори та ін.

При вивченні українознавства доцільно застосовувати творчу проектну діяльність учнів, наприклад, підтеми:


  • я в майбутньому;

  • моя родина в майбутньому;

  • що я роблю та буду робити як господар та громадянин своєї держави;

  • моя «сродна праця» зараз і в майбутньому;

  • мої мрії про майбутнє;

  • майбутнє моєї української держави;

  • моє бачення майбутнього світу тощо.

Проектування – процес уявлення майбутнього (того, що має бути). Такий прийом сприяє самовизначенню учнів, розвитку креативності, виробленню навичок планування, гармонійності розвитку творчої особистості учнів. У творчій проектній діяльності можуть використовуватися різноманітні засоби: словесні, образотворчі, схеми, таблиці і т. ін.

При оцінюванні досягнень учнів з українознавства вчитель в першу чергу звертає увагу на гармонійне поєднання: знань, умінь, навичок; емоційно-ціннісного ставлення учня до себе, своєї родини, народу, держави, світу; творчої діяльності.



У 2011/2012 навчальному році Інститутом післядипломної педагогічної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка заплановано низку семінарів для педагогічних працівників, які викладають українознавство в ЗНЗ м. Києва:

  • «Використання елементів музейної педагогіки у викладанні предметів українознавчого циклу в загальноосвітньому навчальному закладі» (жовтень 2011 р., спеціалізована школа № 76 з поглибленим вивченням української мови та літератури імені О. Гончара Святошинського району м. Києва);

  • «Роль українознавства у вихованні соціально зрілої особистості старшокласника» (листопад 2011 р., Український гуманітарний ліцей Київського національного університету імені Тараса Шевченка Печерського району м. Києва);

  • «Використання інтерактивних навчальних технологій у висвітленні видатних особистостей української культури» (листопад 2011 р., спеціалізована школа № 273 Голосіївського району м. Києва);

  • «Українознавчі засади в системі роботи загальноосвітнього навчального закладу. (Досвід Медичної гімназії № 33 м. Києва)» (грудень 2011 р., Медична гімназія № 33 Голосіївського району м. Києва);

  • «Інноваційні освітні технології в діяльності шкільного українознавчого комплексу» (січень 2012 р., спеціалізована школа № 316 з поглибленим вивченням української мови та літератури Дарницького району м. Києва);

  • «Науково-дослідна робота з українознавства як ефективний засіб розвитку пізнавальних інтересів учнів» (лютий 2012 р., СЗШ № 219 Оболонського району м. Києва);

  • «Організація позакласної українознавчої роботи в загальноосвітньому навчальному закладі. (Досвід школи-інтернату № 19 м. Києва)» (березень 2012 р., школа-інтернат № 19 Подільського району м. Києва).


Література


  1. Касян Л.Г., Семенюченко О.В. Українознавство у навчально-виховному процесі. Основи методики викладання. Науково-методичний посібник. – К.: НДІУ, 2008. – 56 с.

  2. Касян Л.Г., Семенюченко О.В. Дошкільна освіта в українській державі мовою базових документів (аналіз, висновки, пропозиції) // Українознавство. – 2007. – № 4. – С. 209-211.

  3. Касян Л.Г., Семенюченко О.В. Методичні рекомендації щодо викладання курсу «Українознавство» у 5-12 класах загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: НДІУ, 2008. – 8 с.

  4. Касян Л.Г., Семенюченко О.В. Методичні рекомендації щодо викладання курсу «Українознавство» у 5-12 класах ЗНЗ // Українознавство. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Українське агентство інформації та друку «РАДА», 2008. – С. 48-53.

  5. Касян Л.Г., Семенюченко О.В. Рекомендації щодо роботи з програмою виховання дітей дошкільного віку «Українотворець – К.: НДІУ, 2008.– 8 с.

  6. Кононенко П. Українознавство: Підручник. – К.: Міленіум, 2006.

  7. Кононенко П.П., Касян Л.Г., Семенюченко О.В. Програма виховання дітей дошкільного віку «Українотворець». – К.: Українське агентство інформації та друку «РАДА», 2008. – 28 с.

  8. Кононенко П.П., Касян Л.Г., Семенюченко О.В. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Українознавство 5-12 класи. – К.: Українське агентство інформації та друку «РАДА», 2008. – 56 с.

  9. Кононенко П.П., Кононенко Т.П. Концепційні основи програми національно-державницького виховання. – К.: НДІУ, 2007. – 72 с.

  10. Кононенко П.П., Присяжна Т.М. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Українознавство 1-4 класи. – К.: Українське агентство інформації та друку «РАДА», 2008. – 48 с.

  11. Пометун О. Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання.: Наук. метод. посіб. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 192 с.

  12. Присяжна Т.М. Методичні рекомендації щодо викладання курсу «Українознавство» у 1-4 класах загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: НДІУ, 2008. – 11 с.

  13. Токар Л.К. Українознавство в системі наукових і навчальних дисциплін // Збірник наукових праць НДІУ. Том 1. – К., 2003. – С. 135-146.

  14. Усатенко Т.П. Українська національна школа: минуле і майбутнє. Українознавчий вимір. – К.: Наукова думка, 2003 – 285 с.


Каталог: files -> МЕТОДИЧНА РОБОТА -> Порадник методиста
Порадник методиста -> Іппо кмпу ім. Б. Д. Грінченка Про викладання української мови та літератури у 2008-2009 навчальному році
Порадник методиста -> Олександра глазова
Порадник методиста -> Методичні рекомендації щодо вивчення географії у 9 класі 12-тирічної школи
Порадник методиста -> Олександр Михайлович Павленко, методист нмц здоров’я, фізичної та естетичної культури
МЕТОДИЧНА РОБОТА -> 1. Поділити слова на склади
МЕТОДИЧНА РОБОТА -> Високий шлях Миколи Лукаша
Порадник методиста -> Дорожня карта”: “Зарубіжна література”, 8 клас 12-річної школи


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Юрій Віленович Беззуб iconУроки з курсу "Християнська етика в українській культурі"
Дорога Добра: Посібник для вчителя / Упоряд. Е. В. Бєлкіна, Ю. В. Беззуб, В. П. Руденко – К.: Видавництво – с
Юрій Віленович Беззуб iconАвтобіографія дорошенко Юрій Володимирович
Дорошенко Юрій Володимирович, народився 11 серпня 1976 році у м. Павлодар республіка Казахстан
Юрій Віленович Беззуб iconЮрій збанацький (1914-1994)
Стельмах, Натан Рибак. Бували там Олесь Гончар, Михайло Стельмах, Павло Загребельний, Василь Кучер, литовський поет Едуардас Межелайтіс,...
Юрій Віленович Беззуб iconКапарулін юрій Валерійович
Капарулін юрій Валерійович (01. 08. 1986, м. Дніпропетровськ) – кандидат історичних наук
Юрій Віленович Беззуб iconЮрій Борець оун- упа: шляхами лицарів ідеї І чину вічний борець
Юрій Борець був безпосереднім учасником національно-визвольних змагань в лавах Української Повстанської Армії, а після переходу рейдом...
Юрій Віленович Беззуб iconЮрій Семенович Старостенко (13 червня 1923 — 1965) — дитячий письменник
Народився Юрій Семенович Старостенко 13 червня 1923 року в місті Забєлишине в Білорусії. Батько його був фельдшером, а мати — медсестрою....
Юрій Віленович Беззуб iconЮрій Вербицький – герой Небесної Сотні Ю. Вербицький герой “Небесної сотні”
Ю. Вербицький герой "Небесної сотні" «Не міг стояти осторонь, коли робиться таке беззаконня»: Юрій Вербицький був випускником Львівської...
Юрій Віленович Беззуб iconУкраїнське кіно. Сергій Параджанов, Олександр Довженко. Юрій Іллєнко, Кіра Муратова
Тема: Українське кіно. Сергій Параджанов, Олександр Довженко. Юрій Іллєнко, Кіра Муратова
Юрій Віленович Беззуб icon«Що таке музика?»
Додаток №2 Мовленеві ігри за системою Карла Орфа Юрій Островський «Кулачки й долоньки»
Юрій Віленович Беззуб iconАпарат верховної ради україни
Юрій карвацький: "наразі не скоротили жодного будівельника. Додатково набрали мулярів " 34


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка